common.namaste

Світ як творіння розуму і сила наміру, санкальпи

17.11.2026
0 мин. чтения
0
Поділитися
Світ як творіння розуму і сила наміру, санкальпи

Усвідом той факт, що світ — лише образ у дзеркалі свідомості. Розвивай споглядання «Я є». Перебувай як чиста сутність і таким чином звільнися від омани щодо реальності світу.

Ми часто говоримо, що світ є проявом нашої свідомості. Світ твориться свідомістю, а саме конкретним кармічним баченням. Якщо кармічне бачення нечисте, то світ, створюваний ним, також буде нечистим. Коли ми говоримо «нечисте», це стосується умовного виміру. В абсолютному сенсі ми, звичайно, все повинні розглядати як чисте. В абсолютному сенсі поділяти на чисте й нечисте — це також різновид нечистоти, тому краще практикувати такий погляд, коли ми все розглядаємо як чисте. Однак у відносному вимірі ми говоримо, що є нечисте й чисте кармічне бачення. Нечисте бачення веде до страждань у сансарі, а чисте — до звільнення. І ми не плутаємо їх, знаючи, що одні істоти реалізували природу Будди, а інші підвладні своїй кармі.

Творча сила Брахми та прояв усесвіту

Отже, видимий усесвіт є результатом прояву творчої сили Брахми. Він здається реальним і постійним, тому що сила його наміру походить із дуже високого рівня природного стану й є дуже могутньою.

Коли ми говоримо, що світ — це прояв нашого ума, то маємо на увазі не нашу поверхневу свідомість, а світ нашого фундаментального Ума, який є великою основою всього сущого. Це щось глобальне, це сам Абсолют, тому в цьому Умі є величезні творчі сили, які персоніфікуються як божества Брахма, Вішну, Шива. Тому ми, почувши, що світ є проявом нашого ума, не можемо легковажно думати: «Мій ум — це щось несерйозне, а отже, і весь світ також не є серйозним». По-перше, наш ум у глибині — це божества, могутні творчі сили, про які наша поверхнева свідомість навіть не здогадується. Якби вона здогадувалася, то була б просто приголомшена могутністю цих творчих сил. Наприклад, у бардо, коли з каналів оголюються всі сто врітті, проявляються сто світлових явищ божеств. Тобто енергія вивільняється з каналів, і ці божества величезних розмірів постають з атрибутами, прикрасами, з подружжями або без них, у сяйві світла. І це прояв цих енергій. Тоді жива істота може насправді виявити ці енергії.

Отже, Брахма — це тонка глобальна творча енергія нашого вищого «Я», що діє з рівня причинного тіла. Усесвіт є результатом об’єднання тонких творчих енергій як Брахми, так і мільярдів людей протягом тисячоліть. Тому він здається таким реальним, а його закони — непорушними й нездоланними. Проте він лише є результатом прояву санкальпи, волі, усесвітньої творчої сили нашого вищого «Я».

Даттатрея з цього приводу говорить так:

«Наявне творіння — розумове породження Брахми, або Хіраньягарбхи, творчої сутності, призначеної силою волі первісної істоти».

Усесвіт народжується з єдиної творчої волі первісної свідомості

Якось один учень запитав:

— Що ж являє собою цей усесвіт?

Я йому відповів:

— Це твій ум.

Він висловив сумнів:

— Мій ум такий маленький, а усесвіт — це щось незбагненне.

Я сказав:

— Це твій ум в аспекті Хіраньягарбхи вигадав усе це. Твій ум в аспекті Хіраньягарбхи настільки могутній, що ти навіть не уявляєш наскільки.

Даттатрея говорить:

«Хіба ти не розумієш, що цей світ — результат бажання Брахми. Він здається реальним і постійним, тому що первісне бажання настільки могутнє».

Земля, усесвіт — це свого роду колективна творча візуалізація, у яку вкладено енергію як творчої сили всесвіту, так і волю мільярдів людей та поколінь, їхніх внутрішніх тонких творчих сил свідомості, які персоніфікуються як божества.

Коли ми говоримо, що цей світ є санкальпою (наміром) Брахми, ми не маємо на увазі, що божества є чимось окремим від нашої свідомості. Думати так — означає відступити від адвайти в бік дуалізму. Ми говоримо, що божества є могутніми творчими силами всесвіту. Проте ці божества є проявом нашого «Я». Це наш розум, який персоніфікується у формах божеств; цей розум у своїй основі являє собою надзвичайно могутні творчі сили.

Даттатрея говорить:

«Я кажу, що цей світ — лише вигадка, уява».

Карма як сполучна сила у світі ілюзій

У цьому світі нас зв’язує й утримує карма. По-перше, уявіть, що ви потрапили б у сновидіння, а енергія цього сновидіння була б дуже жорсткою. Ви усвідомлюєте, що це сновидіння, але у вас іще немає достатньої шакті (сили), щоб звільнитися від його законів. Що зв’язує нас у світі ілюзій? Це тонка творча сила Хіраньягарбхи, творча сила вселенського «Я». Наприклад, вона проявляється як закон карми, як вселенські закони світобудови, причинність, час, простір. Відповідно до неї створюється колективна карма людства, карма мільйонів поколінь, накопичена в підсвідомості, у світі форми, і, нарешті, наша особиста карма, яка вписується в колективне кармічне бачення світу людей. Це враження, самскари, ментальні відбитки свідомості минулого й цього життя, настанови соціуму, шаблони виховання, власний досвід, гріхи, заслуги тощо. І для того, щоб звільнитися від світу сансари, нам потрібно розвинути великий намір (санкальпу), який перевершив би всі ці пута. Це подібно до того, як ракеті, щоб подолати земне тяжіння, потрібно розвинути не першу космічну швидкість, а другу й третю.

Наприклад, якщо ви думаєте, що практикуєте шлях звільнення, але у вашій душі при цьому є якісь глибинні компроміси, то це означає, що у вас немає достатньої сили наміру, тому ви не зможете досягти звільнення. Я не маю на увазі випадок, коли ви справді не можете чогось зробити; йдеться про те, що ваше серце не повністю віддане. Адже буває так, що людина має дуже віддане серце, але не може чогось зробити, бо не навчена.

Цілісний намір веде до звільнення без внутрішніх компромісів

Силою свого споглядання ви повинні вирватися з-під влади майї — тонкої творчої сили, яка огортає свідомість усіх живих істот. Це означає, що потрібно породити дуже глибоку санкальпу, тому вчителям завжди приписується перевіряти, наскільки сильна віра учнів, наскільки міцна їхня рішучість, наскільки може проявитися їхня санкальпа. Таку безмежну санкальпу можна відпрацьовувати на чому завгодно. Навіть якщо ви не виконуєте ані асан, ані пранаям, а займаєтеся лише служінням, або навіть якщо ви займаєтеся безглуздим виконанням указівок заради якоїсь мети, то ви виробляєте свою санкальпу. Тобто сенс полягає в тому, щоб виробити таку абсолютну санкальпу.

Чому кажуть, що світ є породженням нашого розуму? Уявіть, що людина сидить у медитації й замріялася. Спочатку в неї був порожній простір, потім з’явилися люди й стосунки, а згодом вона повністю втягнулася в це видіння й опинилася серед них. Потім вона взагалі забула, що сиділа й медитувала, і почала реально діяти в цьому видінні; і лише коли духовний Учитель побачив, наскільки глибоко вона загрузла в цій ілюзії, увійшов у тонкому тілі в її розум, добряче її відчитав і змусив повернутися в тіло, вона завершила цю неправильну медитацію. Коли учень повернувся зі своїх мрій назад, то побачив, що нічого не відбувалося, лише його фізичне тіло сиділо в позі лотоса й мріяло. Проте в тому всесвіті, який він вигадав своїм розумом, він уже встиг завести друзів, прив’язаності, якісь турботи. Так само й ви повинні дивитися на цей всесвіт. Різниця лише в тому, що тут присутні грубіші елементи.

Сила наміру та її обмеження

Чому ми не можемо одразу змінити цей світ, породивши відповідний намір, якщо цей світ є породженням нашої свідомості? Тому що світ, породжуваний наміром однієї живої істоти, не може серйозно вплинути на загальне кармічне бачення світу людей і на майю, на творчі сили всесвіту, оскільки сила її наміру мізерна, якщо тільки ця людина не володіє величезною силою свідомості. Це відбувається тому, що намір звичайної людини походить із поверхневих шарів манаса, більше того, сама людина не має глибокої віри у свою санкальпу, тому вона не може проявитися.

Кажуть, що світ стає таким, яким звикаєш бачити його у своїх думках та уявленнях. Це твердження підкріплюється матеріалізацією йогами об'єктів, які вони уявляють, бажаючи їх отримати.

Чому слід уникати сторонньої інформації? Тому що йогічна сила слабшає і навіть повністю втрачається, коли ви вбираєте в себе щось, що суперечить вашій санкальпі. Припустімо, ви думаєте про те, як правильно споглядати, звільнятися, займатися медитацією. Ви спрямовуєте розум на вчення, а потім думаєте: «Треба розслабитися, почитати мирську книгу, подивитися фільм». І тоді ваша санкальпа втрачається, ваш намір зазнає шкоди й слабшає, ваша йогічна сила різко падає, тому вам доводиться починати все спочатку. Щоб звільнитися від сансари, потрібно породити дуже сильну односпрямовану й безперервну санкальпу до споглядання, уважності та практики медитації.

Безперервний односпрямований намір веде за межі сансари

Як матеріалізувати намір силою волі санкальпи? Даттатрея каже:

«Що стосується твоєї сили волі, то вона пригнічується майєю творчих сил, але коли цю перешкоду долають методами йоги, твоя сила волі також стане дієвою».

Навіть якщо людина отримує безліч передач учень від Учителя, але не має такої санкальпи, то її власна сила волі пригнічується силою майї. Тому вчителі давнини часто уникали одразу давати якісь настанови. Вони навчали учня того, як розвинути таку величезну санкальпу й силу волі, перш ніж давати йому настанови. Вони знали, що настанови подіють лише тоді, коли є така безмежна санкальпа. На жаль, зараз багато чого відбувається навпаки. Читається безліч лекцій, люди із задоволенням слухають, вважаючи, що вони практикують Дхарму. Але коли Учитель їде, люди розходяться у своїх справах в очікуванні його наступного приїзду. У кращому разі вони періодично щось жертвують за добре прочитану лекцію. Це, звісно, також надає певну допомогу живим істотам у сансарі, однак це радше шлях на небеса пристрасті або до кращого мирського життя, але не реальний шлях до звільнення.

Якщо ви підійдете близько до Учителя й запитаєте: «Учителю, як особисто мені насправді прийти до звільнення? Чи маєте ви якісь настанови не для широкого загалу, коли ви не даєте конкретних рекомендацій, а конкретно для мене?», то Учитель скаже вам: «Ти маєш змінитися. Ти маєш виробити величезну санкальпу, розвинути сильні якості: концентрацію, відсікання бажань та інші. Ти маєш дуже серйозно працювати над собою». І тоді Учитель безпосередньо передаватиме вам глибшу Дхарму, яка стосується конкретно вас. Учитель ніколи не нав'язує Дхарму. Він вважає, що якщо хтось запитує, як йому практикувати, зберігаючи ті чи інші прив'язаності, то це його особиста справа, але якщо він справді хоче просуватися далі, то слід розповісти йому про це.

Методи матеріалізації намірів

Даттатрея каже, як потрібно матеріалізувати наміри:

«Щоб зробити свою думку ефективною, потрібно забути всі свої старі асоціації, щоб нова концепція тривала доти, доки стару не буде заблоковано».

Щоб наша свідомість стала ефективною, нам потрібно забути всі старі ототожнення доти, доки новий стан не витіснить усі старі асоціації.

Коли ви практикуєте чисте бачення, воно з роками має витіснити нечисте. Чотири безмежні з роками мають витіснити гнів, ненависть, заздрість, прив’язаність. Споглядання з роками має витіснити захопленість думками, концепціями та емоціями. Саттва (сяйво) з часом має витіснити весь тамас. Якщо минають роки, а сяйво у вас не витісняє тамас, то потрібно серйозно аналізувати свою практику, шукати прогалини та спосіб їх усунення. Стан безмежного розуму, подібного до неба, безмежного Джерела має витіснити ідею ахам-дехасмі (я є це тіло), він має по краплі витіснити цього раба зі свідомості. Стан самовіддачі, смирення, відданості та самаї має витіснити егоїстичну гордість, захопленість, меркантильні інтереси. Накопичення заслуг має витіснити старі нечисті карми, які були накопичені в мирському житті.

Таким чином, нова концепція заблокує всі старі. Під концепцією мається на увазі наш новий образ самих себе. Кажуть так: «Про що ми думаємо, тим ми й стаємо». Це подібно до того, як лялечка перетворюється на метелика. По суті, усе, що нам слід робити в монастирі, стаючи ченцями, — по-новому думати про себе з ранку до вечора. Ми тут тренуємося відсікати ті думки про себе, які були в нас раніше, і вчимося думати про себе та про світ по-новому, доки наше сприйняття себе, світу, Абсолюту повністю не зміниться.

Намір сильний, якщо йому не перешкоджає якийсь попередній намір, який інакше руйнує його. Нашому наміру часто перешкоджає попередній намір, тобто той, який ми накопичили раніше, перебуваючи у стані карми. Загалом, наша найголовніша санкальпа — це, звичайно, не візуалізація і не мантра. Ця санкальпа не пов’язана з конструюванням розуму, інакше це вже не була б лайя-йога. Наша медитація — це передусім медитація на споконвічну Основу, на Всевишнє Джерело, тому вона не розумова, а споглядальна. Проте, коли ми починаємо її практикувати, проявляються попередні наміри, які можуть її руйнувати. Наприклад, ми споглядаємо або практикуємо, але в минулому житті були створені інші наміри, які зараз впливають на наше споглядання. Тому нам потрібно продовжувати очищати себе й виконувати споглядання доти, доки всі попередні наміри не будуть самозвільнені, пригнічені, очищені, ліквідовані.

Споглядання повертає до споконвічної Основи й очищує попередні наміри

Припустімо, коли ми гніваємося на когось, нашим попереднім наміром було бажання воювати з кимось. Якби ми його розвинули й не пригнічували, він довів би нас до пекла. Коли ми прив’язуємося до когось, то якби ми цю тенденцію не блокували й не самозвільняли, вона довела б нас до загрузання у прив’язаностях світу людей.

Даттатрея каже:

«Творчий намір дієвий лише тоді, коли він сильний і сповнений волі. У такий спосіб досягаються навіть великі речі».

Наші наміри, служіння, практика, виконання всіх садхан, споглядання мають бути сповнені нашої волі й бути сильними. Якщо наміри збиваються, якщо найнезначніші речі можуть похитнути ваш розум, то це означає повну відсутність санкальпи.

Тому ми читаємо такий текст: «Яким би не був шлях просвітлення, я клянуся пройти його до кінця. Якими б сильними не були страждання живих істот, я клянуся допомагати їм. Якими б численними не були клеші, я клянуся викорінювати їх». Слід завжди пам’ятати те, що ви читаєте, коли стаєте ченцями. Це ваш намір, який має супроводжувати вас усе життя.

Намір звичайної істоти не проявляється через слабкість і поверховість, тому для оволодіння творчими силами потрібно практикувати зосередження думки або непохитне споглядання.

Природа часу і простору

«Час, простір, грубі творіння проявляються відповідно до образів особи, яка їх задумує».

Увесь наш всесвіт, зокрема час і простір, не є чимось абсолютним, це лише закони майї, створені в певному кармічному баченні. Існує незліченна кількість інших просторів і способів плину часу. Коли Міларепа сховався в розі яка, рятуючись від холоду, то ріг яка не збільшився, а Міларепа не зменшився. Це означає, що Міларепа породив своє кармічне бачення, володіючи дуже сильною санкальпою, і він міг внести його в кармічне бачення цього світу, тобто він створив свій всесвіт, де простір був іншим.

«Відношення між простором і об’єктами, між часом і подіями відповідає тому, як ти сам їх оцінюєш. Між ними немає жодних властивих їм внутрішніх відношень».

Слід глибоко це зрозуміти. Просто зараз існують світи, де всесвіт іде до руйнування, є світи, у яких панує сатья-юга, є непроявлені світи, є світи у стані пралаї. Усі вони існують у кармічному баченні істот, які їх породжують, тобто богів (Брахм), котрі народжують всесвіти й керують ними.

Усе видиме є результатом взаємодії стану свідомості та карм у каналах, які утворюють кармічне бачення.

До одного йогіна приходили учні, і деякі з них бачили його як полум’я, деякі — як воду, а деякі — як божество. Вони запитували його, чому так відбувається. Він відповідав: «Це відбувається через взаємовідносини між вашими каналами, розумом і моєю енергією. У цьому немає нічого постійного».

Йогін сприймається учнями як вогонь, вода та божественне світло

Можна сказати, що на будь-яку людину можна подивитися з різних точок зору. Наприклад, дуже просунутого монаха і навіть просвітленого мати, якщо вона не є практикуючою, бачитиме лише як сина. У її кармічному баченні він не може бути ніким, окрім сина, оскільки вона бачить його під іншим кутом. Якщо на цього монаха подивиться інший монах, то він може здатися йому практиком високого рівня. Якщо на нього подивиться святий, то він може побачити його як прояв божества або інкарнацію якогось святого. Якщо на нього подивиться монах рівного з ним рівня, він може здаватися йому просто другом у Дгармі, з яким цікаво практикувати. І всі ці різні точки зору існують одночасно.

Кармічні виміри та природа реальності

Так само у всесвіті одночасно існують різні види кармічних вимірів, і вони цілком правомірні, оскільки залежать від істот, які їх породили. Але в абсолютному сенсі жодне кармічне бачення не є реальним, тому що реальною є лише Основа, яка їх породжує. Як у дзеркалі виникають різні образи, але саме дзеркало не належить до цих образів. Образи є лише ілюзією на поверхні дзеркала. Отже, весь видимий всесвіт є зовнішнім лише для его, але не для вищого «Я». Глибинний розум, Основа, подібні до екрана, а об’єкти — до картин, спроєктованих на ньому.

Далі Даттатрея говорить:

«Всевишній розум грає зі всесвітом, увесь час залишаючись незачепленим свідком свого творіння».

Ліла — безпричинна гра Абсолюту

Наше глибинне усвідомлення не зачеплене всім проявленим. Природа абсолютного «Я» не має жодної мети, окрім самої гри, тому весь прояв енергії є спонтанним вираженням цієї енергії Абсолюту. Гра (ліла) найбільше їй відповідає. Ліла (віласа) — це спонтанні маніфестації вселенських енергій. Наше вище «Я» спонтанно проявляє ці енергії, не будучи ними зачепленим, тому все творіння не зумовлене причинами й наслідками. Можна сказати, що все видиме — це безпричинна гра енергії Абсолюту.

Світобудова є безпричинною грою вищого «Я», Великого Джерела, його творчою маніфестацією. Світ проявлених речей є грою енергії Вселенського Джерела. Проте, хоча це Джерело ніколи не заплямовується ними, воно невіддільне від них так само, як сонце невіддільне від променів світла. Воно водночас віддільне й невіддільне від них. І така одночасна віддільність і невіддільність описується терміном ачінтья бгеда-абгеда таттва. Особливо цей термін популярний у «Шайва Сіддханті» та вайшнавізмі. Ачінтья вказує на незбагненну тотожність двох в одному, на віддільність одвічної свідомості й одночасну її присутність у всіх енергіях. Первинне Джерело невіддільне від цих енергій і водночас не зачеплене ними.

Просвітлений сіддха-йогін усе сприймає й переживає як гру енергій Всевишнього «Я», яке і є його власним «Я». Кажуть так: «Доки не почнеш бачити весь світ як гру енергій власного «Я», ти не можеш стверджувати, що реалізував абсолютне». Усе буття включається в його власне «Я» і є вираженням спонтанної досконалості цього «Я», абсолютного Розуму, первинної Основи всіх речей, тому святий відчуває своє «Я» невіддільним від абсолюту.

Світ розкривається як гра енергій єдиного вищого Я

Коли йогін бачить зовнішній світ, увесь всесвіт як ігровий прояв своїх творчих енергій, він, безсумнівно, звільнений і є дживанмуктою. Той же, хто не здатний так сприймати, не може бути визнаний звільненим. Спочатку це переживається лише на рівні свідомості. Тобто розумом ви можете це розуміти, але контролю над цими енергіями немає. Потім поступово приходить контроль навіть над енергіями. Сила вашої свідомості може викривляти кармічне бачення, простір, час і багато що змінювати в цих енергіях.

Я міг би багато розповісти про те, як проявляється сила свідомості в зовнішньому світі.

Відмінність між лілою і кридою

Йогін переживає творчу, вічно чарівну, завжди свіжу, сповнену азарту, невичерпну повноту тотальної енергії буття, немов він затіяв космічну гру з усім всесвітом. Таке переживання називають лілою. Дуже часто, коли учні чують термін «ліла», вони думають, що це передбачає бути несерйозно спонтанним, легко ставитися до життя — і все. Це також входить у лілу, але ліла — це набагато глибше й місткіше поняття. Кажуть, що в лілу може грати лише Творець, оскільки весь всесвіт — це його ліла. Усі живі істоти грають у лілу не зі своєї волі, і така ліла не зі своєї волі називається «крида», тобто зумовлена гра, частково зв’язана. Це також гра, але вона має свої обмеження.

Можна сказати, що в міру духовної практики ми від самого початку повинні визнати, що справді все це ліла, і ми включені в неї. Навіть звільнення — це також ліла Абсолюту. Тобто Абсолют затіяв, наприклад, лілу з монастирем, із сансарою, зі стражданнями живих істот.

Проте ми ще не повністю увійшли в резонанс із цією лілою і ще перебуваємо в стані крида (ліла за законом карми). Тому погляд усередині треба мати справді відчайдушний — що все є ліла, а поведінку треба мати скрупульозну, таку, що враховує закон карми, і тоді не буде суперечностей. Ми поступово входимо немовби в резонанс із цією лілою, звільняючись від зумовленої гри (криди), доки ліла справді не проявиться повністю. Це дуже високий, позамежний погляд, з яким ми поступово повинні інтегруватися.

Стан повної реалізації

Коли реалізовано цей стан, то немає ні ілюзії, ні невідання, ні клеш, ні затьмарень, ні васан, ні пристрастей. Усе чисте, спонтанно досконале, незбагненне й нескінченне. Тоді поведінка йогіна справді спонтанна, а його енергія переживає повноту всіх сприйняттів і невіддільна від вселенського Джерела. Він перебуває в стані «великий вітер».

Одного разу, коли ми з однією мирянкою їхали машиною Москвою, вона запитала мене: «Що таке усвідомлення, просвітлення?» Я відповів: «Це повне відсікання всього». Тоді вона, крутячи кермо, сказала: «То ж треба продовжувати свою лілу!»

По-справжньому ліла може тривати лише в найчистішому стані свідомості, який ніяк не пов’язаний із кармами, коли карми, самскари відпущені грати вільно, як прикраса і творча гра Абсолюту.

Карма і самскари стають вільною творчою грою Абсолюту

Два виміри сприйняття

Коли ми перебуваємо в цілковито трансцендентальному стані й ліла повністю усвідомлена, то не має значення, чи отримаєте ви тіло божества, віслюка або демона, адже все нероздільно пов’язане з Абсолютом. Абсолют може грати в кожному тілі, але поки ця ліла для нас повністю не усвідомлена, для нас справді має велике значення, яке тіло ми отримаємо в наступному житті, з яким світом пов’яжемо свою садхану. Тому ми визнаємо водночас два виміри. Перший вимір абсолютно чистий, коли ми говоримо, що весь світ є проявом енергії Абсолюту, його гри. Другий — коли ми говоримо, що існують також обмеження й карми. Друга точка зору є нижчою, а перша є найвищою, позамежною. Ми повинні орієнтуватися на першу, але відштовхуватися від другої.

Один святий із цього приводу сказав так: «Сподівайся на Бога, але не забувай прив’язувати свого верблюда».

Адвайта
Свідомість
кармічне бачення
визволення
Даттатрея
Ліла
Майя
Брахма
Хіраньягарбха
Санкальпа
divider
i
Цей матеріал доступний за підпискою
Откройте для себя сотни часов эксклюзивных материалов, которые поддержат вас на пути духовного роста. Ваша подписка — это мгновенный доступ.
Ваша поддержка помогает распространять духовные знания на благо всех существ.
Статті
Від’я AI
Пошук
Лекції