Панчачара: п’ять способів поведінки в шиваїзмі
Панчачара — поняття в шиваїзмі, що описує п’ять способів поведінки або п’ять розділів, п’ять моделей поведінки для того, щоб розвинути відданість Богові: лінгачара, садачара, шивачара, ганачара і бхритьячара. Ачари — це основоположні принципи, яких дотримуються ті, хто належить до різних традицій сиддханти шиваїзму. З них найбільша — це ганачара, що містить 64 шили або принципи поведінки.
Для того щоб розвинути відданість Богові, потрібно постійно виховувати себе тілом, мовленням і розумом, і 64 шили — це спосіб завжди перебувати в нідидхьясані через зовнішні речі. Це методи чар’ї та крійя-тантри. Якщо в ануттара-тантрі ми говоримо про три свободи — поведінка спонтанна, мовлення вільне, і розум поза думками, і задіюється лише найтонший шар усвідомлення, — то треба усвідомлювати, що вчення лайя-йоги, ануттара-тантри — це наше майбутнє, але ще не наше теперішнє. До нього ми йдемо тривалий час, доки не оволодіємо поглядом, спогляданням і воно не проникне в поведінку.
Але нідидхьясани — перебування в Богові — треба триматися вже зараз, тому ми також практикуємо тантрійські методи. Вони вважаються простішими, але й дієвішими. Це спосіб ніколи не забувати про Бога і завжди перебувати в Богові через зовнішні речі.
Ганачара: 64 шили
Повідаю про ганачару, єдиний засіб насолоди й звільнення. Ачара, практикована сонмами відданих (ганами), іменується ганачарою. У ганачарі, що творить усі досконалості, перевершує все, містяться 64 шили. Вислухай про них.
Шила — це, можна сказати, правило, принцип духовний і фізичний. Це дуже схоже на чотирнадцять обітниць самаї, тільки обітниці самаї суто більш внутрішні, 64 шили — це зовнішнє й внутрішнє. Це як середнє між самаєю та заповідями Вінаї в шиваїзмі. Вони стосуються саме шляху відданості.
Шили, що стосуються мовлення
Мовлення, вимовлюване відданим, а також його тема є істина в усіх писаннях. Це іменується першою шилою.
Мовлення має виражати істину, що міститься в писаннях. Перша шила містить у собі принцип, званий самбандха-ґьян. Самбандха-ґьян означає знання про зв’язок душі й Бога, знання про Бога, а в ануттара-тантрі — це погляд. Воно включає в себе віру, Прихисток і розуміння становища Бога, розуміння становища душі. «Самбандха» означає зв’язок, «ґьян» означає знання, тобто ми знаємо про становище себе як душі (дживи), пов’язаної путами сансари. Ми знаємо про становище Шиви як того, хто звільняє, породжує всесвіт і всі душі, і ми знаємо про необхідність зв’язку з ним. Перша шила означає — мовлення завжди виражає істину, мовлення завжди служить Богові, підпорядковане Богові, воно не ухиляється від істини.
Не слід промовляти неприємну правду і приємну неправду. Це іменується другою шилою.
Іншими словами, коли ви спілкуєтеся, ваше мовлення має бути саттвічним, і воно має виражати істину — це другий принцип. Ваше мовлення має сприяти гармонії в сангсі та між живими істотами, тому досвідчений садху, перш ніж сказати, думає: «Чи не принесе це дисгармонію?» — і тільки потім говорить. Він контролює своє мовлення.
Розмірковування над Ведами, Агамами і Пуранами, а також щоденне їх читання іменується третьою шилою.
Шравана означає слухати тексти від духовного Учителя, манана означає розмірковувати над ними — усе це також називається самонавчанням. Самонавчання звучить як свадхьяя санскритом, наша доля — постійно самонавчатися. З іншого боку, якщо ми захочемо стати книжними вченими (пандитами) і будемо вивчати тексти на рівні розуму — це не принесе багато користі. Свадхьяя не в цьому полягає, не в тому, щоб стати великим філософом. Свадхьяя як принцип означає проникати все глибше й глибше в природу Дхарми, у природу Бога через отримання шастра-крипа (милості від священного тексту), контактуючи з автором священного тексту. У кожного священного тексту є автор, і через текст співналаштування з автором, об’єднання свідомості у формі ішта-девата-йоги або Гуру-йоги й отримання милості — це і є свадхьяя. Ось що таке самоосвіта в традиції Санатана Дхарми і шиваїзму.
Іншими словами, коли ми читаємо «Чандра-джняна-агаму», то «Чандра-джняна-агама» — це спосіб установити зв’язок з автором, автором споконвічно є Шива, тобто з Шивою, і отримати від нього пряме введення та передачу. Це спосіб ішта-девата-йоги. Якщо ми читаємо «Йога Васіштху» — це спосіб об’єднати свою свідомість із Васіштхою і проникнути в його просвітлену свідомість, з’єднавшись із ним, і отримати даршан Васіштхи — це все свадх’яя. Якщо ми слухаємо лекцію Гуру — це не лише спосіб отримати інтелектуальне знання — це спосіб Гуру-йоги, отримати пряме введення, а потім обдумати його, усунути сумніви, і потім перебувати в нідідх’ясані.
Вдавання до відданих Шиви та їхнє задоволення, особливо Гуру, іменується четвертою шілою.
Ми повинні діяти так, щоб задовольняти відданих Бога, робити їх щасливими, робити їх задоволеними. Чим вище у вселенській ієрархії, тим більше треба звертати увагу на задоволення, оскільки в процесі такого задоволення ми самі будемо духовно щасливими і духовно просуватимемося. Зазвичай цілепокладання живих істот налаштоване на те, щоб задовольняти себе, і ми вважаємо: якщо я себе задовольню, ще хтось мене задовольнить — буде дуже добре. Я собі зроблю щастя, ще якось зроблю, щоб мене хтось задовольнив — чудово. Але ця ачара діаметрально протилежна, ми намагаємося задовольняти інших, і его не розуміє, що я отримаю з цього, якщо буду задовольняти інших, логічно було б задовольняти себе. Але річ у тім, що велике бачення шайва-сіддханти за межами подвійності себе та інших. Воно говорить: «Подивися, Шива недвоїстий, ти єдиний із Шивою, немає інших, усе це ти сам — це твої енергії. Навчившись задовольняти їх, ти сам зрозумієш принцип недвоїстості». Зрозумій, ти є чиста свідомість, усе, що навколо тебе, — це твої нерозпізнані енергії.
Навчитися їх задовольняти означає очистити своє сприйняття світу і розширити свою свідомість. Наша егоїстична концепція задоволення через органи чуття сильно трансформується, вона переростає у піднесене божественне бачення — у дів’я-бхаву, коли ми розуміємо, що задовольнити означає наситити, напоїти чистим світлом якісь нечисті власні енергії, і що принцип задоволення — це споконвічний принцип благодаті Бога (Ануграха-шакті), він лежить в основі всесвіту. Так само як і протилежний принцип, принцип пожертви, даний жертві самовіддачі, — ці два найвеличніші принципи лежать в основі світобудови.
Наприклад, якщо в мене є якесь занепокоєння в якійсь частині тіла, на що це вказує — це означає, що якась енергія незадоволена. Вона не знаходить виходу, хоче кудись вийти, щось їй не подобається, і вона поболює, а за енергією стоїть свідомість, якесь божество незадоволене, і він повинен якось задовольнити це божество. Коли воно буде задоволеним, воно заспокоїться, заспокоїться означає — енергія увійде в центральний канал, прани гармонізуються.
Якщо в тонкому тілі, в умі є якесь занепокоєння — це означає, що якесь внутрішнє божество не задоволене, занепокоєне, яке я ще навіть не усвідомлюю. Я повинен послати йому усвідомленість, перебувати в недвоїстості, посилати чотири безмежні й якось наситити, задовольнити, тоді воно прийде до гармонії та цілісності, і я разом із ним. Такий самий принцип діє і зовні — принцип задоволення. Це означає, що ми повинні знаходити в собі силу й мотивацію задовольняти всіх, хто живе навколо нас, і ми повинні зрозуміти його як свій власний шлях, як шлях до звільнення.
Питання: Як ми можемо це зробити, ми самі часто незадоволені, нас би хтось задовольнив, як я ще можу інших задовольнити? Мені нічого їм дати.
Це велике питання. Ми повинні стати тими, у кого є щось, хто може щось дати — ось цього ми повинні навчитися.
Якщо людина карма-санньясі (мирянин), у неї літні батьки незадоволені, у неї діти незадоволені, начальство на роботі незадоволене, як їх можна задовольнити — це велике питання. Сусіди можуть бути незадоволеними, дружина незадоволена чимось, практикою чоловіка, або навпаки чоловік незадоволений, наприклад, матеріальним становищем, стосунки незадоволені. Якщо це Гуру-учні, тут простіше — у Гуру щось є, і він знає, як задовольнити учнів за умови, що учні вірять йому — це Дхарма. Так само ми повинні зрозуміти, що я не можу задовольнити всіх мирських істот, моєї сили недостатньо, дуже багато хворих, голодних, озлоблених, засмучених, стражденних, скривджених долею. Просто, коли ви зіткнетеся, трохи ви розумієте — це марно.
В Індії, якщо ви стоїте, до вас підходить якийсь голодний хлопчик, і ви хочете йому щось дати. Індуси кажуть: «Не давай, не давай», — і вони правильно кажуть, тому що ви даєте йому з машини десять рупій, рука на льоту забирає їх, і відразу підбігає вже десять, і вже десять рук. Ви розумієте: «Треба їхати», — тому що зараз буде сто. Незадоволеність величезна, і тому говориться: «Навчися задовольняти відданих Шиви». Ті істоти, особливо Гуру, особливо садху, джангами, ті, хто старші, ті істоти, яких ми можемо на даний момент задовольнити, — це лише невеликий прошарок. Це самайні брати й сестри, практикуючі, віруючі, Гуру, його старші учні — ось їх ми ще можемо трохи задовольнити. Як задовольнити — служінням, своїми якостями саттви.
Але в міру того як ми будемо відкривати в собі це джерело божественної милості, наша сила зростатиме, ми зможемо задовольняти все більшу й більшу кількість живих істот, звісно, через Дгарму. Були такі святі, які задовольняли, намагалися задовольняти навіть тих, хто не був віруючим, не служив Дгармі, як учениця Падмасамбхави Єше Цог’ял або Мати Тереза, багато таких, які віддавали всього себе, тому що їм було що віддати. Вони були океаном любові, океаном блаженства, океаном терпіння, океаном мудрості, і вони передавали це так, що живі істоти в їхній присутності були трохи задоволеними.
Але як ми можемо задовольняти живих істот? Для цього ми самі повинні навчитися бути задоволеними, ми повинні здобути внутрішню цілісність, внутрішню повноту. Це можливо лише в тому випадку, якщо ми стежимо за розумом і розвиваємо віру в Бога, якщо ми постійно звертаємося до джерела нашої задоволеності, а джерело нашої задоволеності — це Шива, Брахман усередині. Ось він — пурнатва, жодних інших джерел немає, зовнішні джерела хибні.
Але наша внутрішня пурнатва з’являється, коли ми торкаємося внутрішнього джерела. Садху поступово стає дедалі більш цілісним, дедалі більш задоволеним. Він дедалі менше страждає, дедалі менше турбується, дедалі менше переживає, дедалі менше в ньому незадоволеності, він дедалі більше відчуває щастя. Перші роки садху, особливо санньясі, може бути жахливо незадоволеним, просто він ще не вміє бути задоволеним. «Служіння не задовольняє, моє місце в сангсі мене не задовольняє, мені недодали ретритів, прасад не задовольняє, стосунки зі старшими не задовольняють, вони до мене неуважні, молодші мною нехтують, середні зі мною не дружать, келія на трьох, а не на двох», — як належить, і так далі, список можна продовжувати. За бажання бути незадоволеним розум завжди знайде, через що йому бути незадоволеним, — це просто такий стан.
Але якщо розум очищується, навпаки, усе це відходить, він сміється з усього цього, він відсторонюється, і він стає дедалі більш задоволеним, дедалі більш спокійним і щасливим, тому що всередині нього відкривається це джерело енергії, і він потроху починає думати: «Я можу не лише сам себе задовольняти, я можу ще й іншим допомагати бути задоволеними». Він починає думати про інших — це ознака вже певної реалізації. Ті, хто думають більше про інших, ніж про себе, ті, хто стараються зробити інших задоволеними, — отже, у них є певне джерело задоволеності, і якась пурнатва в них зароджується.
Уникання задоволення інших богів або людей, окрім Шиви, іменується п’ятою шилою.
У цьому сенсі ми розглядаємо Шиву як Ішвару, а всіх богів як єдиних з Ішварою. «Інших богів» означає не те, що відмінних від Шиви. Відмінних від Шиви богів немає, жодного бога немає відмінного від Шиви. Мається на увазі щось окреме, щось сформоване розумово. Наприклад, зараз у суспільстві дуже багато богів, щодня йде реклама, є бог-автомобіль, є бог-телефон, є бог-гаджети — усе це мирська споживацька культура, звеличення, вихваляння, створення кумирів. Шила говорить: «Не твори жодних кумирів, окрім Шиви нікому не поклоняйся». Можна створити кумира з чого завгодно: з мирських бажань, зі споживацьких речей, зі стосунків, із гордості, влади, грошей, амбіцій, чого завгодно, і культура зараз дуже сильна, інформаційна культура, вона щодня народжує нових богів. Багато рекламних менеджерів, цілих агентств, корпорацій сидять, породжують нових богів, щоб їх краще продати. Але всі ці боги фальшиві, і тут говориться: «Жодним іншим богам не поклоняйся, крім Шиви, крім самого Бога, не твори собі хибних кумирів. Не дай душі витратити своє життя на марні речі».
Уникання прославлення себе, де б то не було і коли б то не було, іменується шостою шілою, згідно з усіма писаннями.
Життя садху — це культура виявлення поваги — це також культура прославлення і вихваляння. Вихваляння Бога і виявлення поваги та перебування в такій піднесеній бгаві. Однак садху має бути дуже уважним, щоб не намагатися привласнити її і приписати своєму его, тому говориться: «У тебе є рівно три секунди, щоб передати всю славу і все вихваляння вгору по парампарі й звільнитися від цього тягаря».
Уникання образи богів або людей, навіть позбавлених благих якостей, іменується сьомою шілою.
Ми говорили про нечинення апарадх — це стосується як божественних істот, так і людей, особливо садху. Ніколи й за жодних обставин ми не повинні чинити апарадхи, оскільки це створює нам самим перешкоди. Якщо вам нічого сказати доброго про людину — принаймні не критикуйте її, або зосередьтеся на її добрих якостях чи вигадайте їх.
Шіли, що стосуються рук
Це сім видів шіл, що стосуються мовлення. Тепер почуй про шіли, що стосуються рук. Поклоніння гуру, лінзі, джангамі є восьмою шілою, утвердженою всіма агамами. Збирання компонентів для пуджі вдень і вночі іменується дев’ятою шілою, єдиним засобом задоволення Шиви.
Тут можна зрозуміти буквально, що вдень і вночі треба збирати для пуджі квіти й компоненти, але тут має бути розширювальне тлумачення. Усе в житті є пуджею Шиві, і все, що ми робимо, — це збирання компонентів для цієї пуджі. Процес упасани (поклоніння) має пронизувати все життя, і чим би ми не займалися, ми збираємо компоненти для пуджі Шиві. Усе є компонентами і все є пуджею Шиві — з таким умонастроєм ми здійснюємо служіння. Якщо ж ми забуваємо про це, то наші дії перестають бути пуджею, перестають бути поклонінням Шиві. Пуджа перекладається як «пух» і «джаяте», тобто те, що народжує, і те, що насолоджує чуття, те, що приносить щастя, тобто акт, коли народжується щастя, коли зароджується блаженство. Якщо будь-яка дія виконується як пуджа Шиві — це приносить щастя, блаженство, тому що в цей момент наш ум возз’єднується з найвищим Джерелом, пам’ятання про це — це і є ця шіла.
Носіння чоток із рудракші, промовляння мула-мантри іменується десятою шілою, що очищує від усіх гріхів. Щоденне вшанування Гуру, Махешвари, Бгавані іменується одинадцятою шілою. Жертвування Гуру, джангамам, відданим Шива-Дгармі, виконуване посильно, іменується дванадцятою шілою.
Шіли, що стосуються ніг
Ці п’ять видів шіл пов’язані з руками, тепер повідаю про шіли, що знищують гріх, які стосуються ніг. Відвідування Гуру і Махешвари іменується Всезнаючим Шамбгу — тринадцятою шілою.
Коли ви приїжджаєте в ашрам, ви дотримуєтеся тринадцятої шіли, коли ви йдете до храму Шиви — ви теж дотримуєтеся цієї шіли. Усе це способи безперервно перебувати в Богові через зовнішні дії.
Обхід із відданістю Гуру і Махешвари іменується чотирнадцятою шілою. Регулярне відвідування з відданими різних місць для збирання компонентів для пуджі іменується п’ятнадцятою шілою. Сидіння із зосередженим умом заради вшанування Гуру та ішта-лінги іменується богом богів, тримачем тризуба — шістнадцятою шілою. Такими є названі чотири види шіл, пов’язані з ногами.
Шіли, пов’язані з дотиком
Повідаю про шіли, пов’язані з дотиком. Слухай уважно. Постійне стикання з ішта-лінгою і незнімання її з тіла іменується сімнадцятою шілою.
Для тих, хто в традиції носить ішта-лінгу, — це шіла, пов’язана з ішта-лінгою. Для тих, хто не носить ішта-лінгу, як ми, — це рудракші, стикання рудракші зі шкірою, завдяки чому відбувається дотик. На глибшому рівні — це об’єднання дотикової свідомості зі споглядальною присутністю в природному стані. Коли присутність, подібна до неба в шамбгаві-мудрі, об’єднується з анахата-чакрою, і танматра дотику очищується.
Відчуття стикання з ішта-лінгою, що руйнує народження і смерть, іменується вісімнадцятою шілою. Це два види шіли, пов’язані з дотиком. Повідаю про шіли, пов’язані із зором, вислухай уважно. Дивлення з любов’ю і відданістю на ішта-лінгу є дев’ятнадцятою шілою, що усуває страх перед мирським буттям.
Споглядання ішта-лінги означає, що під час Шивалінга-пуджі ви дивитеся на ішта-лінгу з любов’ю, відданістю в споглядальній присутності. Є особливі практики споглядання ішта-лінги — це споглядання сонячного лінгама, відбитого у воді. Коли сонце світить опівдні або ближче до заходу, у воді відбивається сонячна доріжка, і це є сонячним лінгамом, відбитим у воді. Споглядаючи сонячний лінгам, відбитий у воді, з почуттям упасани, йоги входять у недвоїсте споглядання.
Уночі, коли світить місяць і є водойма, місячна доріжка утворюється у вигляді місячного стовпа. Коли йогін споглядає цю місячну доріжку з любов’ю як місячний лінгам, його розум заспокоюється, входить у споглядальну присутність. Це два способи споглядати сонячний і місячний лінгам на природі. Крім цього, є інші способи споглядання лінгама, коли споглядається якийсь великий камінь або гора, схожа на лінгам.
Сльози блаженства, що ллються з очей у момент споглядання ішта-лінги, іменуються Шивою, що носить місяць, — двадцятою шилою.
Двадцята шила означає божественну милість, сльози блаженства. Що відбувається, коли ви дивитеся на щось із відданістю і споглядаєте в ньому лінгам, і у вас з’являється блаженство? Це означає, що в момент такого споглядання ви видобуваєте вішеша або саманья-спанду. Вішеша і саманья-спанда — це вібрація, божественна вібрація, що міститься в будь-якому предметі. Будь-який предмет наділений спандою, вібрацією Бога. Але треба її побачити, видобути, і коли ми можемо її побачити, видобути, вона почне благословляти нас, живити нас, давати нам шактипатху (божественну милість).
Вона є не лише в мурті на вівтарі, в зображенні божества, вона є всюди — у камені, в людині, у бику, в дереві, у відбитті лінгама у воді, де завгодно. Треба просто знати, як дивитися, і знати, як видобути цю спанду. Принцип споглядання, інтеграції споглядальної присутності й полягає в тому, щоб уміти видобувати її — це і є бачити Бога в усьому.
Якщо ви просто будете дивитися буденними очима, де ж Бог, там чи там — ви нічого не побачите. Неможливо видобути буденними очима саманья-вішеша-спанду, Ануграха-шакті не зійде, ви не отримаєте шактипатху (благодать), як би широко ви не дивилися відкритими очима. Але святі можуть бачити Бога всюди й у всьому, для цього вони дивляться очима віри, відданості, а також очима споглядальної присутності, у безвибірковому, безоціночному усвідомленні, у розкритому розумі, подібному до неба, у чистому серці в стані дів’я-бхави.
Уміючи споглядати в шамбхаві-мудрі, у карма-мудрі або хоча б у бхучарі-мудрі, вони поступово усвідомлюють порожнинність об’єкта. Перший крок, щоб видобути божественну вібрацію, — це усвідомлення порожнинності об’єкта, перебування в присутності порожнинності об’єкта.
Шили, пов’язані з язиком і нюхом
Такі два види шил, пов’язаних із зором. Розповім про шили, що стосуються язика. Вислухай із вірою. Постійна насолода прасадом, запропонованим Шиві, іменується двадцять першою шилою. Вислухай тепер про шилу, що стосується нюху.
Насолода прасадом, запропонованим Шиві, не означає, що треба сісти й їсти якомога більше — сенс в іншому. Треба усвідомлювати, що це прасад, що це чистота, чиста шуддха-таттва, яка входить у ваше тіло, отримання блаженства від того, чого торкається язик, — це передбачає перебування в дів’я-бхаві під час їжі.
Нюхання чистих пахощів, запропонованих Шиві, іменується 22 шилою. Тепер вислухай про шилу, пов’язану зі слухом. Регулярне слухання прославлення Гуру, Шиви, відданих іменується 23 шилою — засобом звільнення.
Слухання прославлення означає входження у вимір божественної слави. Зазвичай ми не звикли слухати прославлення, якщо ми відкриємо мирські новини, то там мало прославлення, там більше про хулу, лайку або така критична інформація. Але коли йдеться про осягнення божественної істини, прославлення, вихваляння — це дуже чистий, саттвічний, божественний вимір, з яким ми маємо встановити зв’язок.
Бог не може не бути прославлюваним — це не нейтральний об’єкт — це настільки величний, позамежний об’єкт, ви не можете просто бути поруч із Богом і як ні в чому не бувало залишитися тим самим — ні, це неможливо. Бути поруч із Богом означає перебувати в сяйві його слави, променів божественної слави, стану любові, відданості, благоговіння, величі, захвату, подиву і дуже багатьох піднесених станів, вихваляння, прославлення, і отримувати божественне одкровення. Ви не зможете бути нейтральними поруч із Богом.
Входження у вимір прославлення означає, що йогін звикає до цієї дуже чистої енергії, тоді з часом вимір божественної слави стає вашим власним виміром, і ваша власна енергія саттви зростає. Усі боги перебувають у дуже розширеній аурі, що складається з їхньої божественної слави, це називається кірті-яшас. Якщо ви відчуваєте, налаштовуєтеся, яка атмосфера, коли ви з почуттям відданості оспівуєте Бога під час бхаджану. Це піднесена, радісна, щаслива, любляча й велична атмосфера. Вимір богів нагадує цю атмосферу, тільки набагато чистішу й величнішу, і садху повинен привчати свій ум до атмосфери божественного прославлення. Інша назва мовою ануттара-тантри — це чисте бачення, це чисте бачення складається з багатьох аспектів, і аспект прославлення — один із них.
Не слухання образ Гуру, Шиви та відданих іменується 24 шилою. Вислухай про шилу, пов’язану з тілом.
Коли ви дотримуєтеся Дхарми, піднесеного чистого бачення, прославлення, ви завжди повинні знати, що світ не такий простий, у ньому є демонічні, асуричні енергії, і їм не завжди подобається Дхарма. Так само як у тілі не завжди може бути безхмарно, а в тілі є інфекції, мікроби, і варто лише трохи ослабнути імунітету — вони нападають, негативні енергії. Так і у всесвіті завжди є негативні енергії, і варто лише десь Дхармі дати якусь тріщину, ці негативні енергії готові хулити Дхарму, ображати її.
Хто не вірить, я завжди пропоную: «Візьміть "Вівека-чудамані" і підіть на ринок, і почніть проповідувати, і багато почуєте про себе, і про Дхарму, і про все». У світі завжди є жорсткі енергії, образливі енергії, цього не треба боятися, просто це є — це як злі собаки, вони завжди є, але треба вміти тримати їх на відстані. Ці злі собаки є у світі, завжди є хтось, кому ви не сподобаєтеся через свою релігію, через свій шлях — ну і що, хіба мало, ви повинні дотримуватися дистанції — це стосується зовнішнього.
Любити всіх живих істот, поводитися так, щоб не викликати жодних проблем. Але ці енергії ще є всередині. Усередині вас теж є різні енергії, яким не подобається ваша Дхарма. Наприклад, треба вранці практикувати, іти на практику, а тілу не подобається, треба его приборкувати, проявляти смирення, а якимось внутрішнім демонам не подобається, его не подобається. Усередині вас теж є безліч потенційно образливих енергій, які іноді хочуть вирватися назовні. Треба практикувати чисте бачення, а всередині нас є якесь затьмарене бачення, яке хоче вийти, і ми повинні вчасно припиняти це, говорити уму: «Не смій ображати нікого. Практикуй чисте бачення, уникай будь-яких образ». Альтер-его, субособистості, мисленнєві проєкції, клеші — людина являє собою цілий світ, і там є не тільки саттвічні енергії.
Але що мудріший садху, то чистіші його раджасичні тамасичні енергії. Зрештою навіть раджасичні, тамасичні енергії, навіть клеші йому підкоряються і стають внутрішніми локапалами, внутрішніми захисниками Дхарми, навіть вони стають на службу Дхармі. Зазвичай часто описуються випадки, коли сиддхи підкорюють негативних істот — це називається приборкання духа гори, духа лісу, якихось духів місцевості, які намагалися шкодити дхармі. Вони випивають їхню життєву силу на деякий час, знерухомлюють, паралізують їхній ум, потім входять у їхній ум, трохи очищають їх від негативної карми. У такому стані негативні істоти вже не можуть шкодити Дхармі, потім беруть із них клятви більше не шкодити Дхармі й служити Дхармі. Вони дають клятви, приймають Прихисток, і потім їх відпускають, і вже дають їм нову місію, нову роль — служити Дхармі й допомагати Дхармі. Наприклад, таким чином дуже багато злих духів Тибету були приборкані святим Падмасамбхавою. Святі роблять це зі співчуття.
Шили тілесної чистоти й стриманості
Очищення тіла прасадом, запропонованим Гуру, ішта-лінзі, є 25 шилою. Усунення органів чуття від об’єктів іменується 26 шилою, що усуває хворобу буття. Не торкання нечистих речей, обмивання водою і попелом іменується 27 шауча-шилою, що усуває гріх.
Шауча-шила означає, що ми маємо розуміння, щоб не торкатися нечистих речей. Нечисті речі — це ті речі, які затьмарюють наш ум і прану. Кожен садху повинен мати недвоїстий погляд, і згідно з недвоїстим поглядом усе чисте або це за межами чистого й нечистого. Але у відносній поведінці такий поділ завжди існує, тому ми кажемо: «Розділяй погляд і поведінку». В абсолютному погляді все чисте, але у відносному отрута залишається отрутою, а мед — медом, їх у жодному разі не можна плутати. Переплутати отруту з медом — фатально, і в цьому сенсі отрута для нас є проявом нечистого.
Так само можуть бути різні нечисті енергії, яких садху не повинен торкатися ні зовні, ні у своєму умі. Знаючи, що його чистоти, сили споглядання погляду зараз не вистачить, щоб цього торкнутися. Він не зуміє їх сублімувати, розчинити й побачити в чистому баченні, тому садху повинен чітко провести межу.
Якщо це карма-санньясі, то алкоголь не можна, можливо, карма-санньясі на п’ятому ступені, можливо, отримає благословення — можна, силою його чистого бачення він, просто глянувши на алкоголь, візуалізувавши Шиву, перетворюватиме його на нектар, питиме його й трансмутуватиме в шлунку в амріту. Були такі сіддхи, так, є, але не зараз, через вісімдесят років ритритів і так далі. Садху повинен знати — саме для цього й приймаються обітниці (обітниці Вінаї), і він чітко проводить межу, що вважати чистим, а що нечистим: «Згідно з моїм статусом, моїм темпераментом дів’я, віра і пашу, згідно з прийнятими мною обітницями й самаями», — жодних сумнівів щодо цього бути не повинно, а якщо є сумніви — запитуйте у старших садху, Гуру: «які мої обітниці, чого мені триматися, що відкинути».
Уникання спілкування з бхаві, тобто людьми, які не носять ішта-лінгу на ложі, сидінні та в корівнику, є 28 шилою, засобом очищення.
У ширшому сенсі, бхаві — той, хто не слідує Дхармі, той, хто поглинутий сансарним існуванням. Іноді запитують: «А як робити, якщо неможливо уникати, якщо з тещею живу у двокімнатній квартирі, вона не хоче чути про Дхарму», — неможливо уникнути. Ви повинні тоді спілкуватися, практикуючи чисте бачення, практикуючи санкальпу, але ваша душа не повинна спілкуватися. Ви повинні вдавати, ніби ви спілкуєтеся, навчитися гри, або ж треба йти в монахи. Але якщо такої можливості немає — це може бути вашим добрим тренуванням, ваша душа не повинна спілкуватися, а язик може спілкуватися. Душа віддана Богові, але зовні ви підтримуєте діалог, іншого виходу немає — це також спосіб вашого тренування в чистому баченні, у тренуванні ілюзорності світу.
Постійне носіння попелу, рудракші, лінги на тілі називається 29 шилою, єдиним засобом шляху звільнення. Повідано шилу п’яти видів, кожна з яких є засобом звільнення. Тепер повідаю про ментальну шилу, слухай уважно. Усунення від помислів про об’єкти забороненої насолоди називається Ішварою 30 брахмачар’я-шилою.
Брахмачар’я — це не тільки утримання від сексу. У широкому сенсі брахмачар’я, «брахман» означає брахман, «чар’я» означає дію, дію в Богові, означає віддалення всіх помислів від дій, які не в Богові, щоб будь-яка дія була в Богові. Коли дії не в Богові, коли йдуть відволікання, йогін уникає відволікань, уникання відволікань від Бога. У сенсі споглядальної присутності — це нідідх’ясана, коли ми ретельно відхиляємо будь-які відволікаючі фактори, що вибивають нас із пам’ятання Шиви, зі смарани, природного стану, зі стану усвідомленості або з упасани, тому святі кажуть: «Завжди стеж за умом, відхиляй розваги, цінуй споглядання».
Але буває, хтось каже:
— Гуру, яке там, у мене немає споглядання, у мене поки немає навіть повноти уваги.
Гуру каже:
— Ну, тоді треба медитувати, практикувати санкальпу, атма-вічару.
— Я не вмію медитувати.
— Треба тоді займатися концентрацією.
Складно концентруватися — треба читати джапу весь час, джапу читати легко, просто не випускайте чотки з рук. Джапа — це ваш порятунок, поки складно медитувати або перебувати в спогляданні. Поступово, крок за кроком, практикувати концентрацію, медитацію, повноту уваги й підходити до споглядання. Процес цей не швидкий, але надійний. За перші дванадцять років слід спробувати досягти споглядальної присутності й замкнути коло дня — це завдання кожному учневі, незалежно від того, грихастха він, карма-санньясі чи монах. Це велике завдання, якщо вам не вдасться здійснити його за перші дванадцять років, ви можете спробувати за другі дванадцять років.
Цикли чернечого життя, ретритного життя монаха розписані по дванадцять років. Монахи, що належать до першого циклу — перші дванадцять років, до другого — це другий цикл дванадцять років, і так сім циклів загалом по дванадцять років. Таким самим чином карма-санньясі можуть також зараховувати себе до таких циклів. Чому дванадцять? Традиційно в текстах дванадцять років — це період, необхідний для навчання в ашрамі Гуру, цикл.
Ментальні шіли
Почуття відданості й неприв’язаність до об’єктів насолоди іменується позбавленістю бажань — 31 шілою. Слід плекати гнів до адхікарі (придатного для шляху) і не плекати його навіть до ворогів, це іменується акродха-шіла — засіб визволення.
Акродха-шіла означає ніколи не плекати гніву, однак тут сказано: «Плекати гнів до адхікарі». Хто такий адхікарі — це ви самі. У цьому контексті — це ви самі, тобто ваш ум, якщо ум перебуває в тамасі, йому можна пригрозити пальцем, можна свині дати палицею по рилу, але кажуть, що не можна бити її по п’ятачку. Адхікарі (відповідна посудина), той, хто кваліфікований, — це ми самі, той, хто вступив на шлях. Якщо ми бачимо, що наш ум перебуває в лінощах, у неробстві, у відволіканнях, ми повинні обуритися таким станом справ, зробити йому догану й просунутися далі.
Не слід бажати багатства, окрім шанування Шиви, це іменується 33 лобха-шілою. Слід бути прив’язаним до відданих Шиви, а не до дружини й дітей, це іменується 34 амоха-шілою. Не слід висловлювати заздрості до людей. Це іменується 35 аматсар’я-шілою. Не слід проявляти безумства, породженого майєю, навіть задля блага Дхарми — це іменується 36 амада-шілою.
«Мада» означає сп’яніння божественним екстазом. Амада-шіла означає, що, будучи сп’янілим божественним екстазом, — не проявляй безумства, тобто не втрачай дію в погляді, не втрачай дію в усвідомлюванні, мовою ануттара-тантри, не захоплюйся.
Утримання від критики повеління і якостей гуру є 37 шілою, що дає плід благих заслуг. Незаподіяння шкоди жодній живій істоті іменується 38 ахімса-шілою. Співчуття до страждання кожної видимої істоти іменується 39 шілою. Сором за скоєні діяння чи промови щодо інших або щодо себе іменується тримачем тризуба 40 шілою. Відкидання упередженості щодо ворога або навіть щодо власного сина іменується 41 арджава-шілою.
Відкидання упередженості (арджава-шіла) означає, що ми керуємося не особистими вподобаннями, а керуємося Дхармою. Ми не на боці того чи на боці іншого, ми на боці Дхарми, на боці Бога. Хоч би як ми були прив’язані до когось, ми підтримуємо не прив’язаність, а підтримуємо принцип Бога. Наприклад, якщо у вас є дитина, хоч би як ви були до неї прив’язані, якщо вона діє з позиції Дхарми неправильно — ви не повинні підтримувати такі речі.
В основі людського життя, людських істот лежить суб’єктивізм, особиста прив’язаність, особисті стосунки. В основі садху лежить Дхарма — бачення вселенського закону. Чому важливо підтримувати Дхарму? Тому що, якщо люди тримаються Дхарми, то вони завжди будуть щасливі. Якщо ті, до кого ви прив’язані, не дотримуються Дхарми, то, природно, вони будуть нещасні, тому садху займає позицію «я не підтримую того чи іншого, я підтримую Дхарму, підтримую Бога». Але щоб підтримувати Дхарму, треба знати, як вона в конкретному місці, часі проявляється, як вона має правильно проявлятися.
Віра в агами й нігами та в промови Гуру іменується 42 шраддха-шілою. Не залишення Дхарми, навіть якщо досягнення далеко, називається 43 дхріті-шілою.
Стійкість у Дхармі й терпіння в практиці
Одного разу прийнявши Прихисток, ніколи не слід його залишати. Навіть якщо ви не відчуваєте благодаті, навіть якщо немає духовних досвідів, навіть якщо ви не задоволені — це просто говорить про те, що у вас мало заслуг. Це просто говорить про те, що настав час очиститися вашій негативній кармі. Але якщо слідувати приписаному шляху, рано чи пізно негативна карма очиститься.
Не має бути так, що людина прийняла Символ Віри, стала на шлях, потім вона не отримала швидкого задоволення, її его вирішило пошукати щастя в іншому — це неправильний підхід. Потрібно запастися великим терпінням, знати, що наша карма накопичувалася дуже довгий час — потрібен час. Віра не повинна залежати від поточних умов — це шраддха-шила. Навіть якщо в поточних умовах наші почуття не задоволені — це поточні умови цього життя, які вказують на те, що наших заслуг недостатньо, карма має очиститися, не треба нікуди поспішати. Треба терпляче виконувати садхану, терпляче очищати свою Дхарму.
Дуже багато людей можна бачити в різних релігіях, які не задоволені своєю релігійною практикою, переходять з однієї релігії в іншу, у третю, але так і не можуть знайти задоволення. Їм навіть складно допомогти, бо в них немає віри. У них слабка віра, вони маловірні, і замість того щоб шукати на поверхні, їм потрібно розібратися із собою, зі своєю вірою, набравшись терпіння почати роботу над собою. Не можна звинувачувати когось, треба зрозуміти — просто на даний момент мало заслуг, така моя карма, і треба краще працювати. Коли карма очиститься, его очиститься — все зміниться. Але світ, на жаль, переповнений незадоволеними людьми, стражденними людьми, які не розуміють Дхарму, не бажають докладати зусиль, щоб її зрозуміти.
Коли ми чуємо історії святих — це історії, скажімо так, переможців, успішних людей, історії тих, хто вижив. Так само, коли ви чуєте історії мільярдерів і мільйонерів, популяризованих у західній культурі — це історії успішних. На кожного мільйонера — сто тисяч тих, хто прогорів. Таким самим чином на кожного успішного святого — сто мільйонів неуспішних мирських садху. Але вам треба увійти до числа тих, хто встиг, потрібні час і терпіння.
Кшама-шила і внутрішній аскетизм
Не відчування злоби щодо ворогів іменується 44 кшама-шилою. Не виявляння бажання (навіть в умі) до насолод іменується 45 бхогасактичйуті-шилою.
«Не висловлювання навіть в умі потягу до насолод» — що це означає? Ви всередині повинні вчитися бути внутрішнім аскетом, опанувати мистецтво внутрішнього аскетизму (антар-тапасьї). Хоч би як ум хотів розважатися, розвага має бути припинена самозвільненням, самовіддачею і самопізнанням. Спочатку ум зароджує тенденцію розважатися, тенденцію насолоджувати своє его або почуття, а тільки потім уже починаються рухи, що відповідають цьому. Якщо навчитися перехоплювати тенденцію ума, перехоплювати ум, який бажає мирських бажань або насолод, привчати його повертатися в споглядальну присутність — корінь насолод буде вирваний із коренем.
Усі наші тенденції мають основу в умі, ум має тенденцію тягнутися до різних насолод через те, що в нього є карма, у нього є спогад, звичні шаблони ума і самскари. Нічого іншого за цим немає, і садху, який уміло спостерігає за умом, перехоплює цю тенденцію, спрямовує свій фокус уваги на Бога, він віддає цю тенденцію Богові. Це швидкий спосіб подолати всі свої тенденції.
Три типи садху та їхнє ставлення до ума
Зазвичай люди схильні виражати свої тенденції і йти за ними: «Мені це подобається, тому я домагаюся цього». Мислення садху інше, садху думає так: «Уме, тобі це подобається, але ти цього не отримаєш, бо я тебе спряму́ю до Бога, а якщо ти наполягаєш, я робитиму тапасью, щоб тебе приборкати» — так діють віра-садху.
Дів’я-садху взагалі не помічають ум, вони дивляться на Бога і поглинаються божественною благодаттю, і потім минає багато часу, вони запитують: «Уме, як ти поживаєш? Ти там чогось хотів? Ну, я не помітив — ну, нічого, нічого. Я був поглинений божественною любов’ю» — так думають дів’я-садху. У цьому різниця, але ні той, ні інший не йдуть на поводу в ума.
А як пашу-садху робить? Пашу-садху робить так: «Уме, тобі щось подобається, може, тобі щось задовольнити. Дхарма почекає, треба порадитися, у Гуру запитати» — і він постійно в сумнівах, він постійно в роздумах, у такій подвійності: чи підтримати ум, чи ні.
Садху у віра-бгаві або дів’я-бгаві знає, як поставити ум на місце, цим він відрізняється від садху, що перебуває в пашу-бгаві. У садху, який перебуває в пашу-бгаві, бракує духу поставити ум на місце, він йому програє. Ум генерує свої бажання, ясності, і він йому програє, бо мало волі, мало усвідомленості, мало віри й відданості. Садху у віра-бгаві й дів’я-бгаві — у нього багато волі, багато усвідомленості, багато віри, відданості, він помічає ці тенденції ума. Він каже: «Уме, я бачу всі твої ігри, ти мене не проведеш. Я сильніший за тебе» — і як сильний слабкого він просто ставить його на місце.
Мистецтво м’якого перегравання ума
Причому, якщо це не досвідчений садху, він ставить на місце жорстким способом, просто б’є свиню кийком по рилу, іноді по п’ятачку. Але це не дуже добре, бо такий садху в конфлікті сам із собою. Одна його тонка частина бореться зі своєю грубою частиною, йому складно, він завжди в конфлікті. Більш правильний спосіб ставити ум на місце — це безконфліктний, коли ум просто обманюється.
Це як дорослий із дитиною: дитина щось просить, дорослий каже: «Потім-потім, так, ти це отримаєш, але потім» — а дитина це забуває. Дорослий каже: «Подивися на місяць, бачиш зайця на місяці, там ще й база інопланетян» — усе, він уже забув, чого хотів. Треба навчитися так обманювати свій ум, щоб не було боротьби, не було конфлікту, але ум має бути переможений.
Це мистецтво самозвільнення, мистецтво тантричної трансформації — це все мистецтво того, як обманювати ум, перенаправляти його на всевишнє Джерело: безліч методів, теургічні практики, тантрійські візуалізації, упасани, споглядальні санкальпи, джапа, складні садхани — це переорієнтація ума, м’якої переорієнтації ума. При цьому внутрішній аскетизм, коли ви не йдете на поводу в ума. М’якість переорієнтації ума — це властивість ануттара-тантри. Ви повинні навчитися завжди тотально, м’яко перегравати свій ум. Якщо ви діятимете надто жорстко, у вас буде конфлікт, ваші енергії будуть розділені, ви воюватимете самі з собою, будете незадоволені. Але м’яка перемога над своїм умом абсолютно необхідна йогіну.
Відкидання гордості та божественна велич
Стійке відкидання гордості в діях і мовленні іменується 46 дгі-шилою.
Яка ознака гордості — образи. Той, хто дуже гордий, постійно ображається. Якщо гордість відкинута, причин для образ немає. «Об мене вчора витерли ноги, як об килимок — нічого страшного, немає проблем. Мені вчора щось сказали — нічого страшного, немає проблем» — гордості ж немає, не було того, об кого витирали ноги, кому щось сказали, я перебільшую. Але якщо є гордість — дуже багато образ на багато років. На духовному шляху гордість абсолютно зайва. Це подібно до того, як ви зібралися на Кайлас, і так важко, усі знають, на висоті п’ять кілометрів, ще й рюкзак двадцять кілограмів — ви просто не зійдете. Гордість — це рюкзак двадцять кілограмів, тому й говориться: «Стійке відкидання гордості».
Треба втратити людську гордість, але зародити божественну велич, зародити божественну гордість. Людська гордість іде від его й лише заважає, а от божественна гордість, божественна велич — вона нічим не зумовлена, але тільки вона підносить, живить душу й надихає її. Це піднесене бачення Бога, піднесене бачення Прихистку, піднесене бачення самого себе, своєї душі як садху, і цю божественну велич, навпаки, ніколи не слід втрачати. Втратити божественну гордість не означає зморщити свій ум, стати якимось забитим — ні, істинне смирення не в цьому, воно в божественній величі, яка розгортається з найтонших шарів душі, з бачення «Ахам Брахмасмі», «Шивохам», із преображення себе в божество тантрійськими методами.
Відкидання інших помислів про предмети, окрім Шиви, іменується 47 дама-шилою. Неприйняття чужих речей, крім тих, яких бракує для практики Дгарми, іменується 48 астейя-шилою.
Спілкування з Атманом, а не з его
Запитання: Скажіть, а от ви сказали, що душею з людиною не потрібно спілкуватися, а потрібно спілкуватися, скажімо так, на фізичному рівні, а чим же тоді відрізняється дволичність? От я не розумію цих двох речей, хіба це не дволичність, коли, наприклад, нам необхідно спілкуватися з людиною.
Ні — це не дволичність. От із дитиною ви дволичні?
— Ні.
Оце те саме, тому що ви спілкуєтеся не з его людини і не з розумом, тому що там спілкування марне. Ви спілкуєтеся з її сутністю, з Атманом, і самі як Атман, просто це не виражається в розумі. У вас є Атман, чисте світло, в іншої людини, хоч би якою вона була затьмареною, навіть якщо це низька людина, все одно в неї є божественна частка, і ви на фундаментальному рівні спілкуєтеся саме з нею, як з Атманом, як із божественною часткою, з божественною душею, але відповідно до її клеш, обмежень, уподобань.
Ви всередині любите її — тут немає дволикості, так само як дитину. Вам не спадає на думку обговорювати з дитиною дорослі проблеми, отже, ви спілкуєтеся з дитиною на її рівні. Але ви її любите, і ви цілісні у спілкуванні з дитиною. Це не означає, що вам не треба любити цих людей — любов, повага, чисте бачення все одно мають бути.
