Практика божественноï гордості з часом проявляється як поглиблення чистого бачення, реалізація єдиного «смаку». На стадії прозріння чистого бачення йогіну часто бувають доступні інші виміри, пов’язані з чистими країнами. Він може іноді відвідувати ці виміри, бачити, як вони влаштовані, якою є етика місцевих жителів. Таких вимірів існує незліченна кількість.
Із цими вимірами пов’язані різні види звільнення, що часто згадуються в духовній літературі різних традицій. Особливо в традиціях, близьких до вайшнавських, згадуються такі види звільнення, як:
салок’я – переродитися в одному вимірі з божеством, якому відданий
саруп’я – набути такого самого ілюзорного тіла, як у божества, з яким практикуєш садхану
саюдж’я – розчинитися в Абсолюті (вид звільнення в йога-тантрі)
саміп’я – бути поруч у свиті божества його другом
Коли ми говоримо про види звільнення, то найчастіше ми говоримо про реалізацію тіл. Тобто саюдж’я-мукті (звільнення через розчинення) – це джняна-деха; саруп’я – це реалізація ілюзорного тіла.
Відмінність між дуалістичними та недуалістичними підходами
Дуалістичні традиції надають значення таким видам звільнення, як салок’я-мукті та саруп’я-мукті, тобто бути в одному вимірі з обраним божеством, або мати форму, ілюзорне тіло, таке саме, як у обраного божества, або бути божеством свити в мандалі божества. При цьому вони уникають саюдж’я-мукті, тому що саюдж’я-мукті означає злиття, реалізацію недуальності, а це суперечить принципам вішішта-двайти.
Але для нас як практиків адвайти, навпаки, саюдж’я-мукті є найважливішим. Саме розчинення свідомості в абсолютному, недуалістичному стані є основою. Потім із цього розчинення випливає салок’я-мукті (перебування в одному вимірі з божеством), саруп’я-мукті та інші.
Якщо в дуалістичних традиціях прагнуть потрапити до чистої країни божества, якому вони поклоняються, або бути його супутником, то наша мета трохи інша: ми прагнемо самі стати божеством і створити цю чисту країну. Різниця саме в цьому. На стадії дуальності божеством є щось інше, щось відмінне від тебе, а ти сам є периферійним божеством. А на стадії недуальності божеством є ти сам, і ти сам твориш чисту країну, виходячи з бхави – внутрішнього потенціалу.
Ми вважаємо, що коли-небудь практикуючі вішішта-двайти і двайти дозріють, щоб реалізувати саюдж’я-мукті, яке їх так лякає, якого вони уникають через свою незрілість. Коли-небудь вони стануть настільки зрілими, що саюдж’я-мукті не буде ними розумітися як розчинення з втратою індивідуальності, з втратою творчої маніфестації і повним зануренням лише у бачення, а саме таке розчинення стане великим імпульсом задіяти їхній власний потенціал і шакті, щоб вони могли розкрити свої творчі сили подібно до Брахми-творця. У цьому полягає принципова різниця між підходом дуалістичних і недуалістичних учень.
Мрія вайшнава – потрапити на Голоку Вріндавану або на Вайкунтху як супутник Крішни, переродитися як гопі в одній із чистих країн, яких існує незліченна кількість. Там не йдеться про реалізацію ума, подібного до простору, а йдеться про реалізацію бхави і махабхави – великої відданості, завдяки якій відбувається перенесення свідомості в чистий вимір і продовжується життя, взаємини з обраним божеством, і включеність у його ліли на правах друга, відданого, коханого, слуги, учня тощо.
Нашим ідеалом є реалізація недуалістичної свідомості, активація творчих сил (шакті) і здатності їх проявляти, тобто творити подібно до самого бога-творця Брахми. Якщо вайшнав хоче потрапити на Голоку Вріндавану або в духовний вимір Вайкунтхи, то ми хочемо реалізувати недуалістичну свідомість, щоб самому створити таку країну силою свого потенціалу. Тобто це просто незрівнянні рівні.
Можна навести такий приклад. У сімдесяті роки багато людей мріяли про Америку. Для багатьох матеріалістів вона уявлялася мирським раєм. А наприкінці вісімдесятих і в дев’яності роки туди почалася масова втеча з країн колишнього СНД, тому що Америка відігравала роль такої «чистої країни» для багатьох жителів СРСР. Уявіть, що ви хочете потрапити в Америку і вам розповідають: «Там так чудово жити! У вас там будуть такі великі можливості – високооплачувана робота, великий будинок, красива машина!» Це один варіант, і це аналог того, що ви хочете переродитися в чистій країні. Тобто вам кажуть: «Тобі треба тільки потрапити туди, і все буде окей! Ти будеш жити чудово!»
Але є й інший варіант, коли вам кажуть: «Тобі треба розвинути недвоїсту свідомість. Ти маєш змінити себе, розвинути свій творчий потенціал, ти маєш сам відкрити і створити Америку. Ти маєш виступити в ролі її батька-засновника. Ти маєш бути настільки могутнім і підготовленим, щоб володіти таким потенціалом». І ці два підходи принципово відрізняються.
Вайкунтха-лока і чисті країни
Отже, існує вимір, який називається Вайкунтха-лока. Таких чистих країн існує велика множина. Багато з них пов’язані з Даттатреєю як втіленням Вішну. Найближчі до нас – це такі країни, як Шветадвіпа (Білий Острів), пов’язана з Нараяною і описана в «Махабхараті», де жителі постійно занурені в споглядальну бхаву (сахаджа-самадхі), і різні інші країни. Одна з них так і називається: Вайкунтха-лока.
На кожній Вайкунтха-лоці перебуває Нараяна у своїй чотирирукій формі. Нараяна – це одна з маніфестацій Вішну. Його можна розглядати так само, як прояв ілюзорного тіла Даттатреї. Вай – означає «без», а кунтха – «тривога», тобто це світ, де немає страждань і тривог. Вайкунтха-лока, як і інші чисті країни, перебуває за межами дії трьох гун і п’яти матеріальних елементів. Відповідно, там люди не народжуються і не вмирають.
Існує велика кількість вимірів, які можна відносити до класу Вайкунтха. Їхня спільна ознака – усі вони пов’язані з енергією гармонії та підтримання, тобто енергією бога Вішну. Деякі з них створені Даттатреєю і перебувають під його покровительством, деякі – іншими маніфестаціями Вішну, і їм немає кінця.
Система лок Вайкунтха – це особлива область кармічного бачення, пов’язана з гуною саттва. Багато хто помилково трактує слово «лока» як планету, кажучи, що це духовна планета. Але «лока» із санскриту – це не планета. Тобто «планета» – це, можна сказати, популістський переклад. Насправді цей термін можна трактувати як певну область, вимір, план, світ.
У таких вимірах не існує різниці між душею і тілом, тобто тіло має духовну природу. Час, характерний для матеріального світу, тече там інакше, і на такі виміри не поширюються закони матеріального часу. Чисті обителі, подібні до Вайкунтхи, не піддаються впливу часу, вони не знищуються під час пралайї. Ці виміри самі випромінюють світло, яке в багато разів перевершує світло сонця.
Приклад відвідування Шветадвіпи
У «Махабхараті» описується епізод, коли ріші Екадвата і Тріта відвідували іншу чисту країну – Шветадвіпу, і були осліплені там величним сяйвом світла, яке виходило від Нараяни. Перш ніж туди потрапити, вони тисячу років виконували запаморочливий тапас, аскезу. Тим не менше, потрапивши на Шветадвіпу, вони побачили, що ніхто їх радісно не вітає, не виявляє знаків уваги, не шанує їх і навіть не зустрічає як гостей, тому що всі були дуже глибоко й односпрямовано поглинуті сахаджа-самадхі. Ці ріші навіть засмутилися від цього.
І тоді пролунав голос, який сказав їм: «Вам ще рано бути в цьому вимірі, тому що ви ще недостатньо напрактикували тапас. Ви навіть не можете бачити Нараяну, сяйво якого неймовірно сильне, тому вам ще потрібно очищатися. Ви зможете лицезріти самого Нараяну на цьому Білому Острові і стати його жителями, тобто досягти такого звільнення не в цій юзі, а в наступній, у трета-юзі, після того як виконаєте багато практик». Цим ріші було рекомендовано йти назад, тобто повертатися на північний схил гори Меру, де вони до цього виконували тапас.
Часто такі чисті країни об’єднують ріші та святих лише найвищого рівня; туди немає доступу навіть простим святим або видатним святим, не кажучи вже про простих смертних. Усі жителі Шветадвіпи описувалися як світлоносні, що мають ауру, подібну до сонця.
Устрій чистих країн
Різними чистими країнами й областями правлять ілюзорні форми божеств. Якщо це Вайкунтха, то це завжди ілюзорні форми божества, пов’язаного з Вішну, якийсь його аватар, наприклад Нараяна, що є проявом Вішну, або Даттатрея. Такі незліченні локи можна порівняти з різними кімнатами однієї великої скарбниці, яка переповнена неймовірною кількістю багатств.
Ці чисті країни населені тими, хто постійно споглядав саттва-гуну та Вішну в якомусь із його образів, тобто Нараяни, Крішни, Вішну, Даттатреї тощо. Ті, хто реалізував недвоїстість, є творцями цих чистих країн, мандалешварами. Ті ж, хто виконував двоїсте поклоніння, є периферійними божествами почту, жителями цієї локи. Тобто всі вони чисті, їхні тіла мають духовну природу, але навіть у таких світах існує різниця в духовному рівні.
На локи рівня Вайкунтхи три гуни не поширюють свого впливу, і енергії, які там існують, є проявом внутрішньої енергії Абсолюту. Вони повністю чисті й проявляються як гра. Там немає закону причин і наслідків. Якщо там і діють якісь закони, то вони ближчі до парасаттарка-логіки. Там немає закону карми, притаманного світу людей. У цих енергіях немає жодної ознаки матеріального забруднення — нечистого бачення, властивого світу людей.
Усі атрибути матеріального існування, такі як страждання, егоїзм, невігластво, гнів, заздрість, повністю відсутні. Там відсутня гуна пристрасті, там ніщо не твориться. Там також немає гуни тамас, тобто там нічого не знищується, не руйнується.
У духовному світі повністю відсутні матеріальні якості, як ми їх собі уявляємо. Там усе існує вічно, усе сповнене блаженством і знанням. Як це можна описати? Там усі об’єкти мають природу свідомості, тобто кожен об’єкт може розмовляти, мислити, пересуватися, може бачити або чути будь-якою частиною тіла. Навіть птахи чи квіти можуть читати веди, спілкуватися на телепатичному рівні тощо. Саме існування там також сповнене блаженства, воно ніколи не закінчується, а триває вічно.
Закони часу й простору, які на Землі проявляються як минуле, теперішнє і майбутнє, там теж не діють. Там ніщо не підвладне впливу часу. Наприклад, у зовнішньому, матеріальному світі енергія завжди змушує рахуватися з нею, і ми не можемо силою свідомості скасувати закони матеріальної природи, принаймні якщо ми не досягли рівня махасіддха. Але в подібних світах енергія пов’язана безпосередньо зі свідомістю, вона керується саме нею.
Жителі чистих країн
Живі істоти в локах, подібних до Вайкунтхи, ніколи не забувають про свою істинну сутність, ніколи не полишають споглядального стану поглиненості Абсолютом. Вони завжди пам’ятають про перебування, завжди знаходяться в присутності, завжди занурені в бгаву й махабгаву — глибоке односпрямоване зосередження на різних аспектах Абсолюту. Між ними існують відмінності, але вони якісно однакові. Відмінність існує у зв’язку з тим, якою бгавою кожен із них поглинений. Наприклад, хтось поглинений величчю, інший — любов’ю, третій — якостями всепроникнення тощо.
І ці живі істоти завжди перебувають у стані повної самовіддачі, тобто вони вже завжди відчувають себе Абсолютом, але в них є тіла й енергії, їхня ігрова індивідуальність теж існує. Вони всі єдині в абсолютному погляді, але як індивідуальності вони завжди грають у творче проявлення.
У таких світах є різні якості, але вони не мають нічого спільного з матеріальними якостями та елементами, оскільки там усе безмежне й сповнене чистоти. Усі об’єкти там випромінюють сяйво, але там немає сонця чи місяця, подібних до наших, оскільки іди й пінгали у звичному розумінні також немає. Сонце й місяць є проявами двох крапель – білої та червоної, а також двох каналів – іди й пінгали в цьому світі. Вони взаємопов’язані з нашим тілом. Ми можемо сприймати сонце, тому що в нас є пінгала. Ми можемо сприймати місяць, тому що в нас є канал іда. Але в цих світах джерелом світла є просто трансцендентне сяйво Абсолюту.
Також у таких світах постійно перебувають різні богині, які підтримують цей світ. Наприклад, богині процвітання, подібні до Лакшмі. Вони завжди оточені своїми ілюзорними тілами у вигляді подруг, служниць тощо. Це називається почтом божества. Вони перебувають у своїх мандалах і безперервно з’являються саме в такому оточенні, створюючи навколо себе трансцендентну атмосферу гри, радості, веселощів, достатку й процвітання. Усі ці божества безперервно вшановують своїх богинь як прояв вищого Абсолюту, а ці богині, своєю чергою, вшановують вищий Абсолют. Якщо цим світом править Нараяна, то вони вшановують Нараяну, а якщо Даттатрея, то Даттатрею.
Усі живі істоти – мешканці цих світів – пов’язані між собою самаєю, витонченими взаєминами, тобто між ними немає прив’язаності, гніву, ревнощів, суперництва, але є духовний самайний зв’язок.
Зовнішній вигляд і здібності жителів
Мешканці цих світів можуть вільно пересуватися локами силою розуму. Вони не потребують пересування автомобілем чи пішки, як у світі людей. Їхні тіла випромінюють сяйво небесно-блакитного кольору. У них дуже красиві очі, які в текстах описуються як подібні до лотосів. Часто вони вбрані в жовті одежі. Їхня зовнішність вирізняється великою привабливістю. Дивлячись на якісь вишукані іконописні зображення, ви можете уявити, що всі жителі цих світів мають саме такі витончені й красиві тіла своїх аватарів.
Усі вони перебувають у розквіті юності, тобто як 14-ти, 16-ти річні юнаки й дівчата. Якщо це істоти, які раніше поклонялися чотирируким формам, то вони також мають чотирирукі форми. На кожній із цих рук можуть бути чудові прикраси – перлинні намиста з декоративними медальйонами, які також випромінюють яскраве сяйво. Ці прикраси є проявом чистого бачення, тобто бхава й сяйво на такому рівні проявляються у вигляді енергії. Говориться, що їхні голови прикрашені вінками з лотоса, у вухах у них сережки, а блиск шкіри подібний до сяйва коралів або діамантів.
Навколо таких вимірів у Вайкунтха-лоці літають чудові, прекрасно прикрашені вімани (повітряні кораблі богів), від яких виходить яскраве сяйво, подібне до спалахів блискавки. Ці вімани належать великим йогінам, що населяють ці локи. На них також можуть пересуватися різні боги, тобто місцеві жителі, оточені сліпучо красивими супругами як своїми енергіями.
Багато богинь процвітання, що мають такі ілюзорні тіла, часто служать божествам цих вимірів разом зі своїми супутницями, які вшановують їх як своїх мандалешварів. Їхні супутниці служать їм як центральним божествам, а вони служать владикам цих вимірів, виконуючи або піснеспіви, або магічні ритуали, або бхаджани.
Палаци мандалешварів
Якщо в цій країні відвідати палац головного мандалешвара, божества, яке керує нею, то можна побачити його, що сидить на троні. Його палац багато прикрашений. Навколо нього існує кілька ліній варти й слуг, його оточують різні енергії – усі вони символізують різні аспекти особистості цих божеств. Здається, що це незалежні окремі істоти, але це ілюзорні тіла, які відображають той чи інший бік, тобто аватари, певні маніфестації одного й того ж божества. Такі виміри відрізняються гігантськими розмірами, і в усіх них панує духовне блаженство. Ці виміри самі випромінюють світло, там немає якихось штучних джерел живлення.
Існують різні назви таких лок. Наприклад, Пурушотама-лока, Тривікрама-лока, Хрішекеш-лока, Кешава-лока, Аніруддха-лока, Васудева-лока, Айодгья-лока, Прадьюмна-лока, Дварака-лока, Санкаршана-лока. У межах виміру цих духовних обителей Вайкунтхи знаходиться велика кількість різних районів, невеликих областей, у кожній із яких є свій правитель – мандалешвар у формі повного аватара (пурна-аватара), головного мандалешвара.
Такий правитель може мати таку форму, як у Даттатреї, що володіє кількома руками, у яких тризуб, мушля, булава тощо. Або мати форму Нараяни й тримати в руках мушлю, лотос, булаву та диск. Залежно від особливостей країни, ці знаки розташовуються в руках по-різному, що означає, що в тій чи іншій країні домінує певна енергія.
Структура й мешканці божественних вимірів
У таких вимірах існує чотири напрями, що відповідають сходу, заходу, півночі та півдню. За цими напрямами розташовуються різні божества. Наприклад, описується одна з обителей Нараяни, яка являє собою божественне місто, що має назву Айодгья. Воно постає у вигляді мандали, до якої є чотири входи, охоронювані стражниками.
Це місто населене божественними жінками й чоловіками, які живуть вічно й завжди перебувають у розквіті юних літ. Там мільйони палаців. У центрі міста знаходиться відкрита площа з найвищим палацом. Там височіють тисячі колон, прикрашених рубінами та іншими дорогоцінними каменями, а в центрі стоїть надзвичайно красивий трон.
У відповідному порядку там розташовуються уособлені Веди: Рігведа, Яджурведа, Самаведа, Атхарваведа. Трон завжди оточений втіленими божествами, такими як Дхарма, Праведність, Знання, Багатство, Зречення. Тіла цих божеств випромінюють сяйво. Трон також оточують різні сили: шакті (могутність), чіт-шакті (сила розуму), адхара-шакті (підтримувальна сила).
У центрі палацу перебувають промені сонця, місяця й вогню. Також там знаходяться Цар Зміїв (Ананта), Курма (могутня істота, що підтримує матеріальні світи) і Гаруда. Там є божественний престол, у центрі якого розташований лотос із вісьмома пелюстками. Він випромінює таке ж яскраве сяйво, як висхідне сонце. На ньому сидить верховна Істота разом із богинею Процвітання. Його тіло своїм кольором нагадує пелюстку синього лотоса. Воно випромінює дуже яскраве сяйво, подібне до мільйона сонць. Його руки, у яких він тримає мушлю, диск, також сяють. На його лівому стегні сидить богиня Махалакшмі, що має золотисте тіло й чотири руки. Її руки тримають два лотоси, а тіло також випромінює сяйво.
Природа мешканців Вайкунтха-лок
Що можна сказати про мешканців Вайкунтха-лок? Усі вони юні, як і правляче божество, усі вони безсмертні. Вони виглядають як юнаки й дівчата п’ятнадцяти-двадцяти років. Вони носять жовтий шовковий одяг, прикрашений квітковими гірляндами та різними атрибутами. Усі вони мають ілюзорні тіла, подібні до правлячого божества, тому можна зробити висновок, що всі вони досягли одного з рівнів звільнення, принаймні саруп’я-мукті та салок’я-мукті.
Можливо, не всі вони реалізували недвоїстий стан. Ті, які досягли неповного звільнення, є периферійними божествами, тобто божествами почту, і поклоняються одному з утілень Вішну або Нараяни, шануючи його саме як абсолютне божество. Вони перебувають у різних бхавах, тобто різних взаємовідносинах із ним як слуги, кохані, віддані.
Їхні тіла випромінюють сяйво, а очі нагадують пелюстки червонуватого лотоса. На головах у них красуються шоломи. Усі вони прикрашені намистами, браслетами, сережками. Говориться, що всі вони сповнені щастя й не відають страждань. Вони живуть вічно, залишаючись юними й насолоджуючись життям у повному знанні та блаженстві. У них немає страху народження, смерті, у них немає старості й хвороб, вони не відчувають на собі впливу Кали (вічного часу).
Взаємовідносини в духовних світах
Вони мають родичів, супутників, дружин і чоловіків, але не вступають у статеві стосунки, у них не народжуються діти. Усі вони надзвичайно красиві й мають взаємини одне з одним, але це не можна назвати прив’язаностями. Вони не насолоджуються інтимною близькістю.
У деяких світах існують взаємини між чоловіками й жінками, якщо їх так можна назвати, але це не сексуальні взаємини. Наприклад, в одному зі світів божества (якщо це мирські божества, не ченці) відчувають певну симпатію одне до одного на рівні анахата-чакри, і тоді між ними відбувається взаємодія, вони запрошують одне одного на щось на кшталт духовного танцю. Коли такий духовний танець починається, у небі запалюється веселка. Якщо їхня свідомість поєднується одна з одною і вони укладають певні взаємини одне з одним, то в цій області здіймається веселка, яка символізує збіг їхньої свідомості. Але в них там немає тілесних стосунків, немає прив’язаностей. Радше це можна назвати принципом взаємного поклоніння.
Якщо ж це вищі божества, то всі енергії, з якими вони вступають у взаємини, — це їхні власні енергії, це їхні ілюзорні тіла. Кажуть, що навіть в оточенні своїх дружин, усміхнених красунь, мешканці Вайкунтхи не піддаються спокусі пристрасті, залишаючись байдужими до їхніх усмішок і краси. Усі вони зайняті безперервним перебуванням у самадхі та різними видами творчості. Там немає нестачі в дорогоцінному камінні та смарагдах, але прикраси, зроблені з тонкоматеріальних елементів, дістаються не внаслідок важкої праці, а просто за благословенням.
Духовна природа всіх проявів
Жителі таких лок дуже могутні, вони завжди випромінюють сяйво. Жінки в таких вимірах прекрасні, як богиня процвітання. Усі вони є проявом різних аспектів жіночих божеств, пов’язаних із процвітанням.
Там також існують птахи й тварини, але вони теж мають духовну природу. Між птахами й людьми немає різниці, оскільки все духовне сповнене різноманіття, тобто це така сама просвітлена свідомість, але просто така, що прийняла таку форму. Такі птахи й тварини також можуть співати веди, повторювати мантри й виконувати бхаджани.
Також там є те, що у світі людей називають деревами й лісами, але це відрізняється від дерев чи лісів у світі людей. Такі дерева мають духовну природу. У будь-яку пору року вони всипані квітами й плодами. Вони виконують бажання тих, хто до них наближається, тобто це незвичайні дерева. Квіти, зірвані з таких кущів і дерев, завжди залишаються свіжими, ніколи не в’януть, а зроблені з таких квітів гірлянди зберігають свій аромат.
У міру того, як свідомість очищується, заглиблюючись у чисте бачення й бхаву, йогін може прозрівати прояв таких чистих вимірів навіть у своєму житті та у своєму оточенні.
