Коментар до тексту «Шива-пурана. Шатарудра-самхіта». Глава 36. «Втілення Шиви як Ашваттхами
Нандішвара сказав: «О всевідаючий Санаткумаро, послухай оповідь про втілення Господа Шиви, Великої Душі, як Ашваттхами. О мудрецю, хоча він і був втіленням великого небесного мудреця Бріхаспаті, самовпевнений і розсудливий Дрона народився від Бхарадваджі, але не з лона матері. Він був видатним серед лучників, героєм, мудрецем, брахманом, обізнаним у всіх науках, наділеним великою славою і блиском, і найвидатнішим з усіх, хто володів зброєю. Учений мужі знали Дрону як найвидатнішого в мистецтві стрільби з лука, знавця Вед і знавця в іншій різноманітній діяльності. Він також був відомий як той, хто зробив свій рід процвітаючим. О брахмане! Завдяки своїй силі він був наставником Кауравів. Він був найвідомішим із шести махаратхів серед Кауравів».
Батьком Ашваттхами був Дрона, Дроначар’я, видатний воїн і лучник. У Махабхараті він став на бік Кауравів.
Найвеличніший брахман Дрона звершив складне покаяння Шиві, щоб отримати сина і допомогти Кауравам. О найвидатніший мудрецю! Потім зраділий Господь Шива, прихильний до Своїх відданих, постав перед Дроною. Побачивши Його, брахман Дрона, чиє серце було надзвичайно захоплене, вклонився Йому, склавши долоні в пошані й прославляючи Його. Задоволений і вдоволений його хвалебною промовою, а також покаянням, Господь Шива, доброзичливо налаштований до Своїх відданих, сказав Дроні: «Назви те благо, яке ти хочеш отримати». Почувши слова Шиви, Дрона низько вклонився і сказав: «Будь ласка, дай мені сина, народженого від Тебе, який буде непереможний для всіх і який буде дуже сильний». Почувши слова Дрони, Господь Шива сказав: «Нехай буде так». О, дорогий мудрецю! Господь, який дарує щастя, потім зник».
Отже, Ашваттхама народився внаслідок тапасу Дроначар’ї. Коли Дроначар’я здійснював тапас, з’явився Шива, і він попросив у нього благословення на народження такого сина, як махаратхи, непереможного воїна, як саме втілення Шиви.
Народження і подвиги Ашваттхами
Дрона повернувся до своєї обителі дуже задоволений і вільний від ілюзій. Він радісно розповів про всі подробиці своїй дружині. Скориставшись нагодою, Господь Шива, знищувач усього сущого і дуже могутній, народився як син Дрони з частки самого себе. О мудрецю! Він став добре відомий на землі як Ашваттхама. Він був героєм, мав лотосоподібні очі і міг зменшувати силу свого ворога. Отримавши дозвіл і настанову свого батька, цей знаменитий герой допоміг Кауравам у війні Махабхарати. Вдавшись до допомоги цього могутнього героя, Бхішма та інші Каурави стали непереможними навіть для богів. Боячись його, Пандави, хоча й були великими героями і дуже вправними, були не здатні перемогти Кауравів. За прикладом Крішни, Арджуна звершив суворе покаяння Шиві й отримав божественну зброю завдяки милості Шиви. Потім він переміг Кауравів. О мудрецю! Хоча великий герой Ашваттхама був народжений з частини Господа Шиви, проте, завдяки своїй відданості Кауравам, він проявив свою повну силу. Він знищив синів Пандавів, хоча Крішна та інші великі герої навчали їх воювати. Він мав силу, якій неможливо було протистояти ворогові. Побачивши, що Арджуна, пригнічений смертю свого сина, кинувся до нього разом із Крішною, Ашваттхама втік з поля битви. Він випустив божественну ракету Брахмаширас на Арджуну. Потім люте сяйво, що огорнуло всі напрями, проявило себе. Відчуваючи небезпеку для власного життя, Арджуна був затьмарений. Втративши весь свій блиск і сильно злякавшись, він заговорив із Крішною, будучи зовсім виснаженим. Арджуна сказав: «О, Крішно! О, Крішно! Що ж це таке? Звідки воно виникло? Я не знаю. Це нестерпне вогняне сяйво наступає з усіх боків!» Нандішвара сказав: «Почувши слова Арджуни, Крішна, найвидатніший із відданих Шиви, медитував на Шиву і Парваті, а потім звернувся до Арджуни». Крішна сказав: «Знай, що це найпотужніша ракета, яку Ашваттхамі дарував Брахма. Немає жодної іншої ракети, щоб протистояти цьому. Негайно подумай про Шиву, твого Господа, захисника відданих, який дав тобі зброю, здатну на будь-яку дію».
Переклад тут російською «ракета», але це не зовсім адекватний переклад, тому що Брахмаширас, Брахма-астра — це не ракета, це магічна зброя, керована мантрами. Це не ракета на кшталт Trident, Томагавк, SS-20, як зараз. У той час іншою була зброя, інша стратегія і навіть фізика світу. Це була магічна зброя, яка була в розпорядженні великих героїв за благословенням їхніх божеств-покровителів. Астра. І є різні, найсильніші види зброї: Брахма-астра — зброя Брахми, Пашупата-астра — зброя Шиви, Вішну-астра. Тобто це зброя, здатна сколихнути світ. За потужністю, можливо, схожа на ядерну.
«Протидій вогненній величі ракети Брахми за допомогою своєї ракети Шиви». Сказавши це, Крішна Сам із цією метою медитував на Шиву. О мудрецю! Почувши слова Крішни, Арджуна згадав Шиву, торкнувся води, вклонився Шиві й випустив снаряд, дарований йому Шивою. О великий мудрецю! Хоча снаряд Брахмаширас ніколи не стає недієвим і йому не можна протидіяти, його сила стихає перед величчю снаряда Шиви. Не вважайте це дуже вже дивовижним, адже Шива сповнений дивовижних речей. Ненароджений, він створює, захищає і знищує весь Усесвіт своєю власною силою».
Тобто вважається, що зброї класу Брахмастри протидіяти неможливо, за винятком того, що їй може протидіяти зброя того ж класу, Пашупата-астра, якщо вона спрямована назустріч.
«О мудрецю, знаючи, що це сталося під впливом Шиви, Ашваттхаман, народжений із Шиви і діючий за бажанням Шиви, зовсім не жалкував про це. Тоді син Дрони, бажаючи, щоб світ був звільнений від роду Пандавів, побажав убити дитину в лоні Уттари. Могутній Ашваттхаман метнув надзвичайно сяючий снаряд Брахми, який не міг зупинити жоден інший снаряд, спрямувавши його в лоно Уттари. Тоді Уттара, невістка Арджуни, що палала всередині через цю ракету і була збуджена в умі, прославляла Крішну, Господа Лакшмі. Потім, подумки медитуючи на Шиву, вклоняючись Йому і прославляючи Його, Крішна зрозумів, що це був снаряд сина Дрони. За допомогою Своєї зброї, блискучої Сударшани, дарованої Йому Шивою для Його захисту, Він урятував її з волі Шиви. Потім Ашваттхаман зрозумів, що Крішна прийняв його образ з волі Шиви, оскільки він був найвидатнішим серед відданих Шиви, і відмовився від думки про знищення немовляти Уттари. Потім провідний відданий Шиви, захоплений Крішна, змусив усіх Пандавів упасти до ніг Ашваттхамана, щоб умилостивити його. Потім Ашваттхаман, син Дрони, дуже зраділий розумом, благословив Пандавів і Крішну різними милостями. О превосходний мудрецю! Втілюючись таким чином на землі в образі сина Дрони, Господь Шива займався різними видами ліл. Втілення Шиви Ашваттхамана, великої сили і славного подвигу, навіть зараз живе на берегах річки Ганга, даруючи щастя трьом світам. Вам було пояснено втілення Господа Шиви в образі Ашваттхамана. Він є причиною всіх сиддх і виконує всі бажання відданих. Той, хто слухає це з відданістю або оповідає про це з чистим умом, досягає всіх сиддхі тут і досягає обителі Шиви в майбутньому».
Такою є у священній Шива-махапурані, у третій, Шатарудра-самхіті, тридцять шоста глава, іменована «Втілення Шиви як Ашваттхамана».
Ашваттхама в епосі Махабхарата
Отже, Ашваттхама або Ашваттхаман — це учасник епосу «Махабхарата», син Дрони і Кріпі, онук Бхарадваджі. Він вважається одним із семи безсмертних, одним із семи чірандживі. Ашваттхама був улюбленим сином Дрони, але він бився на боці Кауравів.
Є розповідь, як Крішна передав неправдиву звістку про смерть Ашваттхами. Дрона запитав: «Як мій син?» І Крішна сказав: «Він упав». Але при цьому Ашваттхамою звали також і слона у війську, і він справді впав. І Крішна злукавив, сказавши: «Так, Ашваттхама впав», — але тихо додав: «слон». Однак Дроначар’я не почув, що це був слон, і в нього опустилися руки. Він сказав: «Мені немає сенсу битися, немає сенсу жити». І тієї ж миті його вбили на полі битви. Це була така хитрість Крішни, щоб урятувати Арджуну. Неправдива звістка про смерть Ашваттхами, яка призвела Дрону до загибелі від руки Дхріштадьюмни.
Ашваттхама був одним із видатних генералів, воєначальників, які виступили на боці Кауравів на Курукшетрі. І Дурьодхана згадує в «Бхагавад-гіті» ім’я Ашваттхами разом із такими великими воїнами, як Бхішма, Карна, Крипа, Вікарна, Бхурішрава.
Темний бік історії Ашваттхами
Але історія Ашваттхами складніша. Він також відомий у багатьох текстах не просто як великий воїн, а ще як недостойний син брахмана Дрони, як агресор, який злочинно вбив п’ятьох дітей Пандавів і поніс за це покарання. У чому полягала та історія? Коли Дурьодхана вже наприкінці битви на Курукшетрі програв битву й лежав із переламаним хребтом та вже помирав, то Ашваттхама поклявся помститися за нього. Уночі він пробрався до табору Пандавів і вбив п’ятьох дітей Драупаді, відрубавши їм голови. Потім він приніс ці голови й кинув до ніг Дурьодхани, сказавши: «Ось, за тебе помстилися». Але Дурьодхана, навіть помираючи, відчув джугупсу — сильну огиду до такого «подвигу» — і засудив це.
І чим це завершилося? Його впіймали, і він був проклятий Крішною. Його хотіли вбити, але Драупаді врятувала його. Вона сказала: «Я не хотіла б, щоб ще одна мати страждала. Хоч він і вбив п’ятьох моїх дітей, він усе-таки син брахмана, з ним треба поводитися інакше, нехай він живе». І завдяки Драупаді його помилували. Але Крішна прокляв його. Він сказав: «Ти не помреш, ти хворітимеш на проказу, твоє тіло гнитиме заживо кілька тисяч років, і звідусіль тебе гнатимуть». І з нього зголили волосся, відрубали його шикху й вирвали камінь, який був у нього в лобі й який містив усю його містичну силу. Адже він був не просто людиною, він був наділений величезною силою, і цей камінь містив усю його магічну силу.
І багато хто потім засуджував Ашваттхаму. Це увійшло в історію, що, будучи сином брахмана, він нібито не мав гідних якостей. І він був не брахманом, а брахмабандху, що означає «той, хто має родинний зв’язок із брахманом». І це через те, що, обезголовивши п’ятьох сплячих синів Драупаді, він приніс їхні голови як трофей Дурьодхані, вважаючи, що той буде задоволений.
Битва божественних астр
Дізнавшись про вбивство дітей, охоплена скорботою Драупаді заридала, і Арджуна пообіцяв принести їй голову Ашваттхами. Зійшовши на колісницю, вдягнувши обладунки, взявши зброю, Арджуна кинувся навздогін за Ашваттхамою. І коли Ашваттхама побачив, що Арджуна його наздоганяє, він у страху почав читати гімни, привівши Брахмастру в дію, хоча сам не мав уміння її зупиняти, він міг тільки її запускати. Але в нього була така думка: «Якщо вже кінець, то нехай усе тут згорить». І Брахмастра, яку випустив Ашваттхама, син Дрони, була спрямована на п’ятьох Пандавів і на останнього з роду Пандавів, немовля в утробі Уттари, дружини Абхіманью.
І побачивши, що Брахмастра наближається, усі п’ятеро Пандавів узялися за свою зброю, а Уттара, жінка, в утробі якої була дитина, почала молитися Крішні. І Крішна послав благословення Уттарі, огорнувши її плід своєю енергією. Таким чином його життя, як останнього нащадка Куру, було збережене. І ось це немовля, життя якого було збережене в утробі, — це був майбутній імператор світу, який був відомий як Парикшит, Махарадж Парикшит, святий цар.
І Арджуна, побачивши це нестерпне сліпуче світло й відчувши, що його життя зараз може закінчитися, звернувся до Крішни, запитуючи, що це за сяйво і звідки воно походить. Крішна, маючи своє глибоке бачення, сказав, що це Брахмастра, і син Дрони привів її в дію читанням гімнів. Якісь ведичні гімни її активували. І Крішна сказав, що протидіяти Брахмастрі може тільки інша Брахмастра. За порадою Крішни Арджуна випустив свою Брахмастру і так зупинив дію Брахмастри, яка була випущена Ашваттхамою.
Милосердя Драупаді й покарання Ашваттхами
Після цього Арджуні вдалося наздогнати на своїй колісниці Ашваттхаму, він зв’язав його мотузками й доставив до табору. За ведичними законами всі збиралися його вбити. Однак, за іншими ведичними законами, він був сином брахмана, і його мали пощадити. І Арджуна не знав, кого слухати, оскільки закони були суперечливі. Крім того, він уже пообіцяв Драупаді принести голову вбивці її синів. Але коли Драупаді побачила Ашваттхаму, який був зв’язаний і мовчав, вона щиро й добросердно виявила йому пошану, яку слід виявляти брахману. І їй самій було боляче бачити Ашваттхаму, зв’язаного мотузками. Вона попросила Арджуну звільнити його від мотузок і не вбивати його.
Арджуна й надалі перебував у замішанні, не знаючи, як йому вчинити. Тоді Крішна сказав: «Не можна вбивати брахмабандху, але якщо він ворог, це необхідно зробити. Усі ці закони є в писаннях, і тобі слід діяти згідно з ними». Після цих слів Крішни Арджуна вирішив учинити так: він зрізав своїм гострим мечем волосся й дорогоцінний камінь з голови Ашваттхами, і його вигнали. І він був такий ображений, принижений, водночас і вбитий, і не вбитий. Вважається, за дхармашастрами того часу, зрізати волосся з голови, позбавити багатства, вигнати з власного дому — це покарання, якому приписано піддавати родича брахмана. Смертна кара до їх числа не входить. Ось так ця історія й завершилася.
Зустріч з Ашваттхамою в наш час
І є історія, яку описував Пайлот Бабаджі. Це така цікава історія, коли він ходив до Нармади, це штат Мадх’я-Прадеш, де говорять своєю мовою, не хінді. Там живуть давні племена, навіть не зовсім схожі на індійців. І з Харі Бабою вони здійснювали парікраму вздовж річки Нармада в штаті Мадх’я-Прадеш. Там жило плем’я бхілів, і плем’я бхілів жило тим, що полювало в джунглях і всіх, хто туди забрідав, грабувало, «звільняло від прив’язаності до матеріального світу». І всіх, хто через незнання міг туди зайти — туристів, просто цікавих, індусів, торговців — воно всіх грабувало. Але воно не чіпало жебраків, племена на кшталт циган, тобто бідних воно не чіпало.
І коли вони зайшли туди, у них теж були сумки. Плем’я бхілів їх оточило, там почалося збудження, вони почали розмовляти своєю мовою одне з одним. Вони їх оточили й узяли їхні торби перевірити. І побачили, що в них там були тільки листочки дерева нім і ще щось із їжі, а з майна нічого не було. Вони були садху й дотримувалися обітниці невласництва. І тоді бхіли якось із повагою подивилися на них і пішли до свого вождя. Вони почали виявляти знаки уваги, привели їх до хатини, розпалили там дхуні, напоїли їх чаєм, якимись коржами — загалом, виявили їм пошану як садху.
І в цей час прийшов такий дивний чоловік. Він виглядав трохи інакше, ніж усі ці люди з племені бхілів. І вони побачили, що в племені бхілів є своя культура, своя цивілізація, своя дисципліна, попри те, що вони грабіжники. Але вони вважали, що перебувають у своєму праві, бо люди заходять на їхню територію. Це як перетинають кордон без візи, тому митниця все відбирає. Оскільки в них не було такої цивілізації, вони просто їх грабували й проганяли. Тобто все-таки в них була своя цивілізація.
І ось прийшов чоловік, і цей чоловік був у жовтому одязі, у тюрбані, високий, з якимись особливими рисами обличчя, довгими руками, якимись стирчачими вусами, зовсім не схожий на них. Це було низькоросле плем’я, а він — зовсім ніби з іншої раси. І він поводився дуже велично й був там наче вождем. І вони сказали, що поклоняються йому двічі на рік, він є дуже шанованою людиною, але ніхто до ладу не знає, хто він такий.
Пайлот Баба запитав Харі Бабу: «Хто це такий?» Харі Баба сказав: «Ніби не треба питати, краще підемо». Але в Пайлота Бабаджі зародилося сильне бажання дізнатися, хто він такий. Він схопив його за стопи, вклонився йому і сказав: «Махарадж, ким би ви не були, але ми хочемо дізнатися, хто ви такий, у чому ваша милість? Я бачу на вас ознаки, що ви людина з іншої раси й узагалі не з цієї епохи». Ці бхіли дуже збудилися, їх здивувало таке нешанобливе ставлення, що Пайлот Бабаджі його зупинив, перегородив йому шлях, почав ставити запитання. Зазвичай вони йому поклонялися й узагалі не ставили жодних запитань.
І тоді він покликав їх із собою і сказав: «Я Ашваттхаман, я учасник битви на Курукшетрі, я син Дроначар’ї. Колись я був великим героєм».
І він прибрав пасмо волосся, і в нього був шрам через усю голову, і зсередини з цього шраму йшло світло. Але каменя там уже не було. Він сказав: «Колись у мене був камінь, я був великим воїном, і знання всіх військових стратегій було в мене, але тепер усе знання покинуло мене, і містична сила теж покинула мене разом із цим каменем. Тепер я вже живу в минулому». Він утратив свою коштовність у лобі, і сили покинули його, але натомість він отримав чи то дар, чи то прокляття безсмертя від Крішни.
Крішна його прокляв, і це було його прокляттям. Крішна сказав: «Твоє тіло буде гнити живцем від прокази кілька тисяч років, але ти не помреш. Ось так будеш мучитися, бо тебе не можна вбити за твій вчинок. Згідно з Ведами, ти ніби син брахмана. І з поваги до Дроначар’ї ми не можемо тебе вбити».
Життя Ашваттхами в покаянні
І вони почали розмовляти з ним, і він сказав: «Усі мої діяння в минулому, а зараз я просто тут живу, і я виконую упасану Шиві, а вони поклоняються мені, бачачи в мені Шиву. Я вступив на шлях Рудра-упасани й виконую своє покаяння. Я виконую покаяння за справи давно минулих днів, яким уже п’ять тисяч років. Бачачи своїх сучасників з часів Махабхарати в тілах тварин, змій, птахів, я замислююся про закон карми, про непостійність і коштовність людського народження. Я нікого не вчу, не проповідую, живу дуже приховано. Це плем’я, воно дуже закрите, і мене тут ніхто не турбує, ніхто не чіпає. Лише іноді я йду в Гімалаї, щоб зустрітися з іншими безсмертними — з Кріпачар’єю, із сином В’яси та з Відурою, сином Дхрітараштри. Так я живу, дуже замкнений спосіб життя, цілком зосередившись на упасані, дотримуючись мауни й занурений в арадхану, тобто поклоніння. Арадхана — це і є поклоніння».
І Бабаджі з Харі Бабою прожили з Ашваттхамою там, у цих бхілів, десь шість місяців. А потім він попрощався і зник.
Пом’якшення прокляття через покаяння
Прокляття Крішни було таким, що він житиме в немічному тілі. Але вони бачили, що він зовсім не в немічному тілі, він у безсмертному молодому тілі молодої людини, але з незвичними рисами обличчя, яких немає в тій місцевості. І вважається, що це тому, що він усвідомив свою провину й зайнявся Шива-упасаною. Але вхід йому в небесні світи ще поки закритий, можливо, до кінця Калі-юги.
Коли він отримав за вбивство дітей із роду Пандавів прокляття Крішни, тому що брахманів не можна було вбивати, і коли все завершилося, він відійшов і почав виконувати покаяння. І ось його каяття, анутапа, призвело до того, що прокляття Крішни пом’якшилося. І завдяки цьому він міг уже не бути прокаженим і не страждати в немічному тілі, його не гнали, усі не зневажали. Він був у молодому, нормальному, хорошому тілі, і в нього була хороша доля — йому поклонялися бхіли.
Передбачення майбутнього Ашваттхами
У Пуранах є передбачення, що він буде одним із саптаріші в раді Ману в наступну епоху. Про це говорять «Курма-пурана» і «Вішну-пурана». Також вони говорять, що в наступній епосі, у наступній Калі-юзі, він ще стане В’ясадевою, тобто наступним В’ясою, літературним аватаром, який розділяє, класифікує і систематизує Веди. І він буде єдиним, хто буде свідком Калі-юги, хто доживе до кінця Калі-юги й залишиться єдиним свідком. Тому він усе опише, усі діяння Калі-юги, як В’яса описав діяння цієї Калі-юги — «Махабхарату» і «Рамаяну». І коли буде наступна Калі-юга? Деякі навіть нарахували — щось близько 4 мільйонів 300 тисяч років. Складне обчислення.
Також говориться, що свого часу він дружив з Арджуною, ще до того, як вони билися. І Арджуна взяв обітницю ніколи не їсти в темряві. І оскільки іноді він приходив, а їсти хотілося, а було темно, то що було робити? Тоді Ашваттхама відкривав свій камінь, який випромінював світло, освітлював усе, і Арджуна міг поїсти.
Отже, Ашваттхама — це аватар Шиви, який у наступній епосі стане В’ясою і який також стане одним із саптаріші в наступній манвантарі, у раді Ману. А зараз він ще живе на землі.
