Коментарі до тексту «Шива-Пурана». Шатарудра-самхіта
22 листопада 2025 року
Глава 38. «Опис аскези Арджуни»
Нандішвара сказав: «Потім з’явився Арджуна, дуже яскравий і сяйливий, набувши незрівнянної величі завдяки мантрі Шиви. Побачивши Арджуну, Пандави були переконані: „Безсумнівно, ми досягнемо успіху, оскільки Арджуна набув величезної величі. Це завдання може бути виконане тобою, а не кимось іншим. Це випливає зі слів В’яси: "Зроби своє життя плідним'". Сказавши все це, вони, засмучені майбутньою розлукою, неохоче попрощалися з Арджуною».
Отже, Арджуна за порадою В’яси вирушив у гори, в Гімалаї, виконувати тапас, щоб отримати благословення Індри, а потім Шиви й захистити свій рід, свій клан від нападок Дурйодхани. Отримати від Шиви таке благословення, яке отримав Крішна, котрий говорив, що поклонявся Шиві й завдяки поклонінню Шиві здобув усі свої духовні сили та досягнення. У надії, що Шива дасть йому силу для захисту свого народу та свого клану.
«Убита горем, цнотлива Драупаді, стримуючи сльози, прощалася з Арджуною. Драупаді сказала: „О царю, ти повинен старанно діяти згідно з настановами В’яси. Нехай твій шлях буде сприятливим, нехай Шива буде прихильним". Нандішвара сказав: „З любов’ю попрощавшись з Арджуною, усі п’ятеро залишилися там, глибоко засмучені. О чудовий мудрецю! Залишаючись там, вони розмовляли один з одним. Слухай! Навіть у нещасті, якщо поруч є кохані люди, це зменшує смуток. У розлуці страждання подвоюються. Навіть найсміливіші не можуть зберегти свою хоробрість. О великий мудрецю! У той час, коли Пандави перебували в горі, туди прибув великий мудрець В’яса, океан милосердя. Пандави вшанували його своєю присутністю та шанобливо вклонилися, запропонувавши йому сісти. У своєму нещасті вони шанобливо склали долоні й заговорили". Пандави сказали: „О святий Господи! О чудовий мудрецю! Ми згораємо від горя, але, побачивши Тебе, отримуємо розраду й задоволення. О Господи! О Брахмане! Мудрецю! Будь ласка, залишся тут на деякий час і розвій наш смуток! Від одного Твого погляду наші страждання розсіюються!"
Нандішвара сказав: „Таким чином, на їхнє прохання, чудовий мудрець залишився там заради їхнього щастя, розсіюючи їхнє горе й розповідаючи різні легенди».
Енергетичний вплив мудреця
Від одного погляду мудреця страждання розсіюються. Це не фігура мови, це навіть енергетичний факт і факт свідомості. Люди страждають, коли їхній розум звужений, не перебуває в природі Атмана і коли прана рухається бічними, кармічними каналами. Рухаються кармічні прани. А в мудреця, такого як В’яса, розум міцно занурений у природу розуму, в Атман, а прана рухається центральним каналом. І коли люди перебувають із ним, то природним чином передається його бхава. І його бачення теж передається, а їхні вітри поступово, повільно, але теж перебудовуються, починають більше перебувати в центральному каналі й менше — у бічних кармічних каналах. Сансарні турботи менше долають, природна вроджена ананда, властива усвідомленості, пробуджується. Тож це не просто шанобливі промови, а енергетичний факт.
«О добрий мудрецю!» Під час розмови з В’ясою Юдхіштхіра смиренно вклонився йому й заговорив. Юдхіштхіра сказав: «О чудовий мудрецю, послухай, я шукаю полегшення нашого горя. О розумний, я ставлю це скромне запитання. О Господи, милостиво поясни. Чи зазнавав хтось раніше такого горя? Воістину, лише ми й більше ніхто».
Пандави були дуже зациклені на своєму горі. Вони втратили царство, їх вигнали до лісу, фактично скинули, відібрали владу. Вони жили як простолюдини, харчуючись простими плодами. І хоча здалеку їх підтримувало благословення Крішни, проте вони виконували дану клятву й жили в цілковито лісових, нецарських умовах. І вони горювали, що їхній клан зруйнований, їхня влада втрачена. Але вони думали, що в них найбільше горе. Запитували: «Чи є ще такий нещасний, проклятий клан, як наш? Чи є ще такі царі, які страждали більше, ніж ми?» В’яса їх утішив, сказав: «Так, є».
В’яса сказав: «Колись цар Нала, цар Нішадхи, благородної душі, зазнавав страждань сильніших, ніж твої. Великі біда й горе спіткали царя Харішчандру. Їх неможливо по-справжньому описати, вони дуже засмутять усіх. О Пандави, навіть Рама мусив зазнати таких страждань, почувши про які, чоловіки й жінки були б глибоко зворушені. Тому дуже важко пояснити це нещастя. Тіло — це гора страждань. З огляду на це, ви повинні уникати всіх нещасть».
Природа страждань і шлях їх подолання
І страждання цих царів, цих людей, героїв ґрунтувалися на подвійності, на подвійних уявленнях, подвійних стосунках, чуттєвих прив’язаностях, на подвійності свого статусу, своєї ідентичності, володінні багатством. По суті, якби вони практикували споглядання, наприклад санкальпу, атма-вічару, шамбхаві-мудру, божественну гордість, вони не мали б страждань. Тому що, коли ви практикуєте санкальпу, або практикуєте шамбхаві-мудру, або практикуєте підтримання природи розуму, то це можна успішно практикувати в царському палаці, у лісі, в оточенні людей, поза оточенням людей, за наявності спілкування, за відсутності спілкування.
Що може сильно завадити? Якщо тіло здорове, є трохи їжі, то всі ці страждання перестають бути стражданнями, тому що ніщо не заважає вам перебувати в природі розуму й у природі споглядання. У цей момент ви зайняті внутрішніми процесами усвідомленості, і ніщо не може завадити вам продовжувати ними займатися, окрім вашого власного відволікання. Але коли розум спрямований назовні й ми сильно переоцінюємо зовнішній матеріальний світ, ототожнюємося з ним і прив’язуємося до нього, тоді, звісно, можуть прийти страждання, якщо в матеріальному світі щось відбувається не так.
І ось процес переходу сприйняття від зовнішнього матеріального світу до процесів споглядання — це такий процес, коли ви помічаєте, що ваші страждання починають зникати. Ви згадуєте: «А коли я востаннє страждав? Узагалі не пам’ятаю. Років 30 тому, мабуть». І ви помічаєте, що коли ви усвідомлені, коли ви споглядаєте й у вас мало бажань, то стражданням немає місця. Залишається ще страждання тіла, цього ми не заперечуємо. Так, тіло відчуває біль або може бути нежить. Але ми говоримо про страждання розуму, чуттєві, душевні страждання. Щойно ви перестали зосереджуватися на зовнішньому матеріальному світі й ототожнювати себе з ним, зосереджуватися на суспільстві й ототожнювати себе з ним, зосереджуватися на стосунках і ототожнювати себе з ними, зосереджуватися на речах, грошах, владі, славі, об’єктах і розвагах та ототожнювати себе з ними, у вас вивільнилися місце й час для практики, усвідомленості та споглядання.
У спогляданні страждань бути не може. Щонайбільше ви можете страждати від того, що відволіклися. Але це такі страждання, яких легко позбутися. Відволікся — то повернися, і все. І ви помічаєте: коли ви споглядаєте, а за відсутності споглядання вивчаєте тексти, то у вас немає жодних страждань і бути не може, тому що самого об’єкта страждання немає. У чому полягають страждання в практиці шамбхаві-мудри? Можливо, затікає спина або ноги — це щонайбільше, але це не серйозні страждання. Думки долають. Але це такі страждання, з якими ви можете легко впоратися. У чому полягають страждання у споглядальних практиках? У споглядальних практиках божественної гордості? Щонайбільше вони просто у вас не виходять. Але це не страждання, а радше невелика незадоволеність. Але невелику незадоволеність садху легко долає. Він легко й рішуче долає її в перші місяці практики. Чим? Замість того щоб рефлексувати на тему незадоволеності, на тему «не виходить», він просто каже: «Я йду вперед». І він просто продовжує. Ось зараз не виходить, а я продовжую. І ось виходить. І все, і страждань немає.
І ось якщо садху живе в просторі усвідомленості й безперервно практикує — я не кажу лише про шамбхава-упаю, лише про споглядання. Ви можете взяти й простіші методи: мантру, джапу. Так само, як у споглядальних санкальпах, ви можете жити в мантрах, у візуалізаціях. І якщо якась витончена візуалізація не виходить, то нама-смарана, пам’ятання імені, пам’ятання форми божества на рівні простого пам’ятання, не може не вийти. Ви читаєте мантру й пам’ятаєте божество та мантру. Мантра не може не вийти. Коли ви її прочитали, сам факт, що чотки обертаються у ваших пальцях, — усе, у вас вийшло. Ви три хвилини обертали чотки, читаючи мантру, — можете себе привітати, у вас вийшло. І ви пам’ятали про Даттатрею або пам’ятали про Шиву. Нічого складного.
І в той момент, коли ви приходите до розуміння, що духовна практика проста, і якщо ви приділяєте їй увагу та виявляєте наполегливість, вона неодмінно вдається, у вас виникає задоволеність і ніколи немає страждань, тому що ваш розум спрямований до практики, до методу. І ось бути захопленим методом, бути поглинутим методом, занурюватися в солодкість методу, занурюватися в радість, блаженство, захват, екстаз, упоєння методом, занурюватися в тонку ясність методу, просуватися в розумінні методу, зростати в тонких одкровеннях, прозріннях, коли ти застосовуєш метод, — ось це життя садху. Решта — приготування їжі, служіння, прибирання, поточна ритуальна практика — усе це, природно, за замовчуванням робиться граючи. Воно не може робитися важко. Ні стосунки, ні практика, ні служіння не можуть даватися важко. Тому що, коли ти поглинутий методом, просуваєшся в ясності, мудрості методу й радієш методу, усе це легко виконується технічно, за замовчуванням, само собою. І в цей момент у вас зникають будь-які страждання, зникають будь-які сумніви, збентеження. У вас є лише одне — треба добре практикувати й щодня продовжувати просуватися глибше, глибше, глибше.
Тому в садху немає страждань, навіть якщо він іще не досяг звільнення. Навіть у незвільненого садху не повинно бути страждань. Він може бути ще скутий кармою, але страждань у нього не може бути, тому що він поглинутий методом, а в методі немає страждання. У методі може бути притупленість, так, може бути відволікання, а може бути пік захвату, блаженства чи прозріння. Але це не страждання, це радше різні форми ясності, поглинутості методом. Це перша ознака того, що ви стали хорошим садху: ви ніколи не нудьгуєте, вам завжди є чим зайнятися в практиці, ви не потребуєте жодних бажань, жодних стосунків, жодних зовнішніх розваг, володінь, жодних грошей, влади, майна, слави, доброго імені, авторитету. Ви дивитеся на все це як на пісок, як на гальку. Вас цікавить тільки... Ви знаєте, ваше щастя там. Якщо не шакта-пая, то шамбхава-пая. А якщо не шакта-пая і не шамбхава-пая, тому що це також тонкі методи, то зовнішня анава-пая: араті, сутра, пуджа, хома, бхаджан-мандала, простягання, зовнішня практика йоги. Так чи інакше, ви повинні досягти поглинутості одним із рівнів методу. І коли така поглинутість трапляється, це означає, що у вас є адхікара для практики цього методу. І ви щасливі. Тобто садху щасливий, коли він зайнятий своїм методом. Він іще виконує севу, але виконує севу нероздільно з методом. Метод і сева повинні йти разом. Без методу сева буде просто накопиченням заслуг, а з методом сева буде шляхом просвітлення.
Це секрет того, як ніколи не зазнавати страждань, як завжди бути щасливим.
«Лише стражданнями пронизане й утримується це тіло, у цьому немає жодного сумніву. Від самого початку саме народження в материнській утробі є причиною страждання. Навіть у немовлячому віці та дитинстві існують великі нещастя. У юності людина зазнає страждань, навіть насолоджуючись задоволеннями. Коли дні приходять і минають, коли в достатку народжуються тяготи справ, а життя з кожним днем наближається до свого кінця, людина цього не усвідомлює. Зрештою настає смерть, після цього виникає ще більше страждання, є різні види пекельних страждань, усе це переживають невігласи. Отже, цей світ не є істинним. Ви завжди повинні слідувати істині. Людина повинна робити такі речі, які задовольняють Шиву». Нандішвара сказав: «Таким чином брати проводили свій час у різних бесідах і різних обговореннях. Арджуна перейшов через непрохідні гори, щоб виконувати свої постійні ритуали. Дорогою він зустрів якшу й убив багато розбійників. Він був задоволений і незабаром досяг чудової гори».
Великий кшатрій. По дорозі він убив багатьох. Це нормально для кшатрія. Це як, за сучасними мірками, надзвичайно добре підготовлений боєць спецпідрозділу. Жоден розбійник зустрічі з ним не витримає.
Тапас Арджуни та увага Індри
«Неподалік від Ганги він побачив гарне місце з гаями ашоки. Воно було чудовим, наче на небесах. Там він зупинився, здійснив обмивання й уклонився своєму шановному наставникові. Він узяв одяг та атрибути згідно з настановами. Він приборкав свої органи чуття й розум і стояв нерухомо. Він зробив із глини рівного й прекрасного ідола Шиви. Перед ним він стояв у медитації на величній горі. Він здійснював обмивання тричі на день. Він виконував різні види поклоніння. Він знову й знову здійснював поклоніння Шиві у формі упашті. Посланці Індри побачили, як із його маківки вийшов величний стовп світла. Вони злякалися цього й подумали: „Коли ж він прийшов? Індру слід сповістити“. Сказавши так, вони вирушили до Індри. Посланці Індри сказали: „О Господи Богів, ми не знаємо, хто це звершує покаяння в лісі. Можливо, бог, мудрець, сонце чи вогонь? Ми засліплені Його величчю й наблизилися до Тебе, щоб розповісти Тобі подробиці. Будь ласка, зроби те, що належить“.
Нандішвара сказав: „Отже, отримавши звістку від посланців, Індра, ворог гір, зрозумів усе, що Арджуна збирався робити».
Індра — божество, що править усім всесвітом; по всьому всесвіту є його очі й вуха, його посланці, його емісари, спостерігачі, представники, які стежать за поведінкою живих істот: богів, людей, ріші, йогів, тварин. І коли хтось виводить цей світ із гомеостазу, з рівноваги, Індра отримує доповідь. Тобто коли магічна тканина реальності десь починає коливатися через надмірний тапас, тобто сила, магія, йога стають помітними. І це доходить до них, і про це повідомляють Індрі: існує збурення фізичних законів і констант, прогин магічної тканини реальності в тій чи іншій частині всесвіту. І тоді починають з’ясовувати, хто це: божество, чи ріші, сіддх, йог, чи людина, з якою метою практикує і чого він хоче. Якщо його цілі недобрі, якщо його цілі егоїстичні, то буде вжито певних заходів, щоб йому завадити. Завдання Індри — підтримувати рівновагу у всесвіті так, як він її розуміє, не допускати якихось перекосів енергій, дисбалансу.
Іноді Індру зображують таким не надто далекоглядним, егоїстичним божеством, яке дуже переймається своїм троном. Звичайно, Індра не такий. Індра просвітлений. Це божество, що володіє великими силами. Просто в нього є власне розуміння всесвіту, власне розуміння процесів, і він немовби обіймає свою посаду. Це посада, я б сказав, стханапаті всесвіту, можливо, керівника всього всесвіту. І він виконує своє служіння Шиві, діючи відповідно до свого розуміння.
«Він відпустив їх і вирішив піти туди, щоб перевірити його. О провідний брахмане! Індра, Господь Шачі, набув подоби літнього брахмана-брахмачарі й вирушив туди, щоб випробувати його. Побачивши його, Арджуна вклонився йому, виголосивши на його честь хвалебну промову, став перед ним і сказав...»
Оскільки Індра може спілкуватися з будь-якою живою істотою, і всюди розкинута його мережа, що називається Індра-джала, — це немов промені свідомості Індри, які пронизують увесь всесвіт. Цими променями він може вільно переміщатися й проєктувати свою подобу, з’являючись у будь-якій точці світобудови. Він легко знайшов Арджуну й спроєктував своє ілюзорне тіло, набувши подоби брахмана-брахмачарі. Багато богів люблять набувати подоби брахмана-брахмачарі, щоб випробовувати. Шива випробовував Парваті в подобі брахмана-брахмачарі. Вішну в подобі Вамани випробовував іншого царя. І зараз Індра набув такої подоби, щоб випробувати Арджуну. Тому, коли побачите перед собою брахмана-брахмачарі, будьте уважні.
Випробування Арджуни
«Звідки ти тепер прийшов? Будь ласка, скажи мені».
Господь богів, якому поставили це запитання, відповів так із любові, бажаючи випробувати мужність Арджуни.
Брахман сказав: «О дорогий, чому ти звершуєш покаяння в розквіті своєї юності? Це заради спасіння чи заради перемоги? В усіх відношеннях ця твоя аскеза марна».
Нандішвара сказав: «Отже, коли той розпитував його, він розповів йому про все». Почувши це, брахман знову заговорив: «З твого боку не личить звершувати це покаяння задля досягнення щастя чи спасіння за допомогою кшатрійських обрядів, о чудовий нащадку Кауравів. Індра дарує щастя, а не спасіння, о великий, тому тобі належить звершити ще величніше покаяння».
Одкровення Індри
«Нандішвара сказав: Почувши таке звернення, Індра прийшов у захват. Він показав йому свою дивовижно прекрасну форму з усіма атрибутами. Побачивши образ Індри, Арджуна засоромився. Утішивши його, Індра знову заговорив із ним.
Індра сказав: «О дорогий! О Арджуно великого розуму! Обери своє благо! Чого б ти не побажав у своєму розумі, немає нічого, що не могло б бути дароване тобі».
Почувши слова Індри, Арджуна відповів: «О Отче! Благослови мене перемогою! Я потерпаю від ворогів у всіх відношеннях».
Коли Індра проявив свою божественну форму, Арджуна притих. Він зрозумів, що це сам Індра, і почав йому молитися, розповів йому справжню мету своєї аскези: що вона не заради звільнення, не заради здійснення бажань, а лише для захисту свого роду. Тобто це не егоїстична мета. І Індра сказав: «Ну, тут я навряд чи зможу тобі допомогти, тут тобі зможе допомогти лише Шива». І він дуже зрадів, що Арджуна налаштований не заради себе і що він поклонятиметься Шиві.
Могутність ворогів і необхідність поклоніння Шиві
«Індра сказав: «Твої вороги, Дурйодхана та інші, дуже могутні. Дрона, Бгішма, Карна та інші, безумовно, непереможні. Ашваттхаман, син Дрони й утілення Рудри, надзвичайно непереможний».
І чому Індра не міг так просто допомогти? Тому що його вороги й самі мали багато благословень від різних інших богів. Звичайно, у багатьох складається таке припущення, сприйняття, що Каурави й Пандави були звичайними людьми, але це не так. Багато хто з них були аватарами, деякі — синами богів, наприклад Карна. Крішна на боці Пандавів був аватаром. Багато хто був благословенний божественними силами, деякі були махасиддхами. І коли вони билися, то застосовували різні астри, різні види зброї, тобто могли вдарити вогнем, блискавкою. І кожен мав по кілька астр. І Арджуна також унаслідок свого благословення отримав астри. Тобто ці клани не були простими царськими кланами, це були сини богів, аватари, махасиддхи. Але при цьому вони не були повністю просвітленими, тому що ще залишалися якісь карми та его. Тому Індра сказав, що здолати їх не так уже й просто. Якби це були звичайні люди, це зовсім інша річ.
«Але їм можна протистояти через мене. Прислухайся до того, що для тебе корисне. О герою! Ніхто не здатний здійснити цю джапу. Шива — найвеличніший з усіх. Тому не зволікай і виконуй джапу Шиви. Шива — це Господь світів, рухомих і нерухомих істот. Він Господь Небес. Він може зробити все, що завгодно. Він — Дарувальник мирських насолод і спасіння. Я, Брахма, Вішну та інші дарувальники благ, і ті, хто прагне перемоги, — усі ми віддані Шиви. Тому поклоняйся Шиві з відданістю, дотримуючись правил, установлених для поклоніння його дивовижному лінгаму, і споглядай його. О Бгарато, своїми відданими почуттями та способами служіння ти поклоняєшся Шиві. Твої досягнення будуть непохитними. Щодо цього немає жодних сумнівів».
Благословення й настанови Індри
«Нандішвара сказав: Сказавши це, він покликав своїх посланців і сказав: «Усі ви повинні бути обережними й уважними, завжди захищаючи його». Таким чином, попередивши своїх посланців про заступництво, яке має бути надане Арджуні, Індра знову заговорив з Арджуною із серцем, сповненим любові.
Індра сказав: «О лагідний, о найстрашніший для ворогів, ти не повинен припускатися помилок в управлінні своїм царством. Ця мантра сприятиме твоїй славі. Шукач завжди повинен зберігати мужність. Шива — захисник, він дасть тобі багатство й плоди твоїх бажань. Це, безсумнівно, так».
Нандішвара сказав: «Виявивши свою милість до Арджуни, Господь Богів згадав лотосоподібні стопи Шиви й вирушив до своєї обителі. Героїчний Арджуна, вклонившись Господу Богів, здійснив аскезу зі стриманим розумом, маючи своєю метою Шиву».
Такою у священній Шива Маха Пурані, у 3-й Шатарудра-самхіті, є 38-ма глава, що має назву «Опис аскези Арджуни».
