Васіштха розповідає Рамі історію Віпасіти — царя з чотирма тілами. Він каже, що один із Віпасітів почав подорожувати простором всесвіту, щоб досліджувати космос, зоряні сфери. Васіштха каже:
«Брахман нескінченний, тому нерозуміння Брахмана теж нескінченне. Нерозуміння існує, доки Брахман не пізнаний; коли його осягнуто, нерозуміння не існує».
Принцип нескінченного нерозуміння
Припустімо, корова може постійно народжуватися у світі тварин через свою карму, і вона може перероджуватися впродовж мільярдів кальп, трильйонів кальп, якщо не виникне якась сильна імпульсна причина, яка б зрушила її в якомусь напрямку. І навіть якесь дуже велике число, наприклад квінтильйони квінтильйонів кальп, не є великим числом для всесвіту, для природи. Тобто квінтильйони квінтильйонів кальп для нескінченності — це так само мало, як і клацання пальцями. Якщо в цієї корови виникне такий імпульс, що вона підвищить рівень своєї свідомості й у наступному житті здобуде тіло людини, то вона може зробити це в цьому житті. Якщо він не виникне, вона може залишатися коровою квінтильйони квінтильйонів кальп. Це і є прояв принципу нескінченного нерозуміння.
Коли ми про це замислюємося, ми доходимо висновку про велику цінність дорогоцінного людського народження, про велику цінність занять духовною практикою, тобто в цьому житті в нас з’являється можливість усвідомлено завершити це коло або значно скоротити його, не випадаючи з нього.
Тобто ви почали займатися духовною практикою, а якийсь ваш друг не почав займатися духовною практикою. Ви можете перейти до чистих країн, стати богом-творцем, а він може мільярди епох залишатися людиною й обертатися в усьому цьому. Між вами може виникнути дуже великий розрив — це і є принцип нескінченного невігластва.
Природа великого невідання
Васіштха каже: «Нерозуміння існує, доки Брахман не пізнаний». Можна говорити про різні форми авідьї (нерозуміння), головні клеші (авідья, асміта, рага, двеша, абхінівеша). Але все різноманіття нерозумінь, клеш, видів майї, ілюзорної зумовленості можна звести до одного великого нерозуміння, яке ще називають маха-авідьєю — великим невіданням, або фундаментальним невіданням. Це велике нерозуміння пов’язане з нерозумінням принципу Брахмана, а всі інші нерозуміння — непорозуміння у сфері взаємин, нерозуміння у сфері інтелектуальної ясності вчення — це вже вторинні прояви цього одного великого нерозуміння.
У чому полягає нерозуміння? У тому, що ми вважаємо себе реальною особистістю, що немає елемента самозвільнення, немає гри, ми сприйняли це смертельно серйозно, немає розуміння, що інший теж є Брахманом, немає розуміння й самозвільнення самої ситуації. Тобто рівень ситуації не знижується, але вона набуває якісно іншого забарвлення. Із двоїстої ситуації суб’єктно-об’єктних взаємин вона перетворюється на віварту, лілу, віласу, тобто на гру творчої енергії Абсолюту, де всі суперечності згладжені й зникли, де все проявляється цілісно. Тобто немає розуміння суб’єкта, себе не як особистості, а як Абсолюту. Немає розуміння іншого, тобто присутнє бачення його як окремого об’єкта, а не як Брахмана, Абсолюту. Немає розуміння ситуації як ігрового прояву, віласи, ліли та, у чистому баченні, як даршана божества, що маніфестує цю лілу.
А чому немає цих трьох розумінь? Тому що немає одного великого розуміння — розуміння єдності, цілісності всього. Відсутність цього розуміння призводить до трьох нерозумінь, тобто суб’єкта, об’єкта та їхньої взаємодії. А ці три види нерозуміння породжують міріади інших нерозумінь.
А якщо нерозуміння усунуто в самій основі, то все відразу ж миттєво розпізнається й самозвільняється. Тобто нерозуміння існує, доки Брахман не пізнаний.
Тонкі форми нерозуміння
Так само може бути нерозуміння щодо власних почуттів. Наприклад, така людина думає: «Так, я повинен усвідомлювати, я повинен перебувати у філософії адвайти, у погляді». Але в неї все одно проявляються власні енергії, такі як гнів, ревнощі, заздрість. І вона впадає у стан затьмареності, починає вважати: «Я нікчемний практик», або в неї виникає почуття безсилля перед цими енергіями — це теж форма нерозуміння, тільки тонша. Вона намагається їх контролювати. Але істинне розуміння означає, що ти розпізнаєш свою фундаментальну свідомість як Брахман, і тоді будь-які енергії також розпізнаються.
Чим можуть бути ці енергії, окрім як грою Брахмана? Нічим іншим. Однак щойно виникає ахамкара, відразу ж виникає приписування цих енергій собі й ототожнення з ними, почуття провини. А якщо є почуття провини, то далі розгортається сценарій покарання. Наприклад, виникло почуття провини під час сцен пекла уві сні або в бардо — сценарій покарання неминучий, оскільки є ототожнення. Виникло замішання під час переродження, коли Яма зважує гріхи й заслуги, — розгортається сценарій кармічної відплати, закону карми.
Але якщо від самого початку існує впізнавання, усе це вмить самоусвідомлюється у самому корені. І тоді будь-які прояви вже не твої, усе це — Абсолют. А якщо це Абсолют, то він і досконалий, тому що недосконалий Абсолют — це те, чого бути не може. А якщо й може, то це не реальність, а незбагненна гра.
Істинна природа всезнання
Отже, Васіштха говорить:
«Нерозуміння існує, доки не пізнано Брахман; коли його досягнуто, нерозуміння не існує».
Коли ми безпосередньо бачимо реальність, зникає будь-яке нерозуміння. І деякі вчені висувають такі теорії, що реалізація означає, що ти стаєш знавцем усіх наук, усіх мистецтв: фізики, математики, хімії, біології, релігії, історії тощо. Тобто це поверхове всезнання. Можна сказати й так, тому що, якщо ви реалізуєте споконвічний стан, ваша ясність зростає, і ви справді можете мати надгеніальні здібності. Але річ зовсім не в цьому. Це не означає, що ви, реалізувавши Брахман, починаєте миттєво знати, що робить в Аргентині якась група людей, що роблять у цей час бактерії на Венері, яка погода на Юпітері, тобто що ви все це одночасно пізнаєте. Можливо, ви цього й не знаєте, але інтуїтивне усвідомлення всезнання може бути присутнім із приголомшливою ясністю. І якщо ви розвиватимете здібності всезнання, можливо, ви й до цього прийдете. Але фундаментальне розуміння Брахмана означає, що ви інтуїтивно прозріваєте основу, яка усуває всі суперечності й ототожнення, яка взагалі розв’язує всі проблеми відразу.
Васіштха говорить:
«Хоч би як далеко зайшов Віпасіт, він усе одно блукав у цьому нерозумінні».
Тобто Віпасіт літав усіма зоряними світами, але він літав, перебуваючи у своїх обмеженнях.
«З інших один досяг просвітлення, другий став оленем, третій теж блукає в нерозумінні. Двоє, які забрели у віддалені світи, не видимі в нашій свідомості. А ось той, який став оленем, перебуває в нашому просторі. Світ, у якому цей Віпасіт живе як олень, і є нашим власним світом, що міститься у віддаленому куточку нескінченного простору свідомості».
«Віпасіт сам жив у цьому світі від самого початку, а потім пішов звідси. Як же він тепер живе оленем у цьому ж світі?»
Васіштха відповів:
«Так само як той, хто має кінцівки, знає їх, так само і я знаю все, що може існувати в Брахмані, оскільки Брахман є моїм Я. Минуле не знає майбутнього, і навпаки, але неподільна часом свідомість знає і те, й інше. У цій свідомості все — «тут», хоча у звичайному сприйнятті щось може бути далеко. Тому я бачу і світ, де блукав Віпасіт, і те, як він став оленем у цьому світі. Насправді я знаю, де цей олень у цю саму мить, о Рамо. Це той олень, якого тобі подарував цар Трігартах».
Коли Васіштха сказав це, Рама, інші мудреці та присутні були вражені. Рама послав кількох хлопчиків привести оленя. Побачивши його, усі присутні здивувалися й вигукнули: «Воістину, ілюзія нескінченна й безмежна!»
Звільнення через вогонь
«О мудрий, ким і яким чином цей олень буде звільнений від такого невдалого існування?»
Васіштха відповів:
«Шлях виходу з нерозуміння — той самий, який і завів у це нерозуміння. Будь-який інший шлях хибний і не принесе ані щастя, ані успіху, ані взагалі жодних результатів. Цар Віпасіт поклонявся вогню, і цей олень, увійшовши у вогонь, повернеться до свого попереднього стану, так само як золото після проходження крізь вогонь знову починає сяяти, як раніше. Дивіться, зараз я змушу цього оленя увійти у вогонь».
Сказавши це, мудрець Васіштха ковтнув води зі своєї посудини й створив вогонь у центрі зали, без жодних дров. Він яскраво горів без іскор і диму. Люди в залі відступили від вогню. Олень же був у захваті й почав пританцьовувати навколо багаття. Васіштха перебував у глибокій медитації та благословив оленя на звільнення від минулих гріховних схильностей. Він молився богові вогню: «Пам’ятаючи про його минуле існування, о вогню, будь ласка, поверни цьому оленю його колишню подобу царя Віпасіта».
Щойно мудрець промовив ці слова, олень радісно стрибнув у вогонь. Він пробув там кілька хвилин, а всі навколо дивилися, і потім поступово його подоба перетворилася на людську. Він сяяв і був прекрасним. Щойно він постав у вогні, вогонь зник. Мудреці в один голос вигукнули: «Він світлий (бхаса), наче сонце! Безсумнівно, він стане відомим як Бхаса». Відтоді його звуть Бхасою.
Бхаса в одну мить згадав усе, що сталося з ним у минулих втіленнях. Він підвівся, підійшов до мудреця Васіштхи й уклонився йому. Мудрець благословив його словами: «Нехай покине тебе нерозуміння, яке так довго гнітило тебе». Потім Бхаса вклонився Рамі й привітав його.
Після цього цар Дашаратха привітав Бхасу:
«Ласкаво просимо, о царю. Сідай. Ти довго мандрував далекими місцями в цій сансарі. Відпочинь тут».
Бхаса сів разом із мудрецями, що зібралися. Цар Дашаратха продовжив:
«На жаль, наче прив’язаний слон, цей цар Віпасіт мусив пройти крізь незліченні страждання. Які жахливі лиха супроводжують неточне бачення реальності та викривлене розуміння істини. Дивовижно, якою силою володіє ілюзія: хоча вона нереальна й неіснуюча, вона здатна створювати в нескінченній свідомості найрізноманітніші позірні світи та різноманітні відчуття».
Вішвамітра сказав:
«Саме так, о царю. Безліч людей блукають у цій самсарі, бо не здобули істинного знання чи просвітлення. Ось цар, який блукав у самсарі останній мільйон сімсот тисяч років. Ці невігласи цікавляться природою об’єктів світу — і сансара несе їх, а вони не можуть від неї відірватися.
Це творіння існує в нескінченному просторі як просте поняття в розумі творця Брахми».
Природа множинних світів
Множинність світів здається реально існуючою тим, хто перебуває у подвійності. Насправді це така сама множинність світів, якби у вас на полиці стояли різні книги, кожна з яких містила свій світ, і ви забувалися та занурювалися в цей світ під час читання книги, забуваючи цей реальний світ. Але всі ці світи містяться на одній полиці й не мають самобуття. Або якби у вас були диски з різними комп’ютерними іграми чи відеофільмами, і тоді, занурюючись в один із них, ви вважали б, що живете в одному світі, а занурюючись в інший, вважали б, що живете в іншому світі. Але ця реальність не зіставна з реальним світом. Усі ці світи існують просто у просторі свідомості, а на фізичному рівні вони займають розміри полиці. Тобто насправді їх ніколи не існувало. Для них немає жодних реальних координат, параметрів, фізичних законів; це не більше ніж гра уяви письменника або того, хто створив ці ігрові світи. Так само й ті світи, у яких існують люди, боги, асури, переродження в них, закони причин і наслідків, подібні до таких самих світів, як книги на полиці або диски. Вони існують в уявах творців і живих істот, які перебувають у цих уявах і підпадають під їхні закони.
Коли ми пробуджуємося до істинної реальності, ми звільняємося від цих видів уяви. І для цього треба звільнитися від власної уяви, тобто від захоплення ілюзорною енергією, роботою свого розуму. І найкращий спосіб для цього — вміння самозвільняти всі свої подвійні уявлення. Так чи інакше, але в нас завжди виникає оцінювально-інтерпретаційна діяльність під час сприйняття будь-яких явищ, і ми втягуємося в них.
Самозвільнення від концепцій
Наприклад, ви бачите сон, у якому до вас підходить якась істота й запитує: «Чому ти не виконуєш таку-то практику?» Тобто вона дорікає вам, а ви, відчуваючи провину, починаєте виправдовуватися. Але якщо це сон від самого початку, то до чого всі ці розмови? Ви ж не розмовляєте з відображенням у дзеркалі, вам же не спадає на думку всерйоз сприймати якийсь біжучий рядок на вокзалі й відповідати йому, тому що для вас це має природу нереальності. Але коли це відбувається у сновидінні, ваша свідомість затуманена, тому ви вступаєте в діалог і переживаєте реальні почуття. Це може сильно вас вразити. Але якщо у вас немає оцінок та інтерпретацій, якщо ви занурені в реальне бачення, де немає жодних нафантазованих сансарою смислів і суб’єктних відносин, штучно створених розумом, то й ототожнень не виникає.
Одного мудреця шукач запитав:
– Свамі, як мені досягти Бога?
Свамі сказав:
– О, скільки всього у тебе в голові! Ти думаєш про себе, що ти є, у тебе є поняття досягнення, ти багато прочитав і знаєш про Бога. Але все це тобі лише заважає. Якщо ти звільнишся від самого поняття Бога, від досягнення, від поняття про себе й увійдеш у пряме неконцептуальне бачення, то ти набагато швидше досягнеш Бога.
Чому? Тому що Його неможливо досягти через уяву свого розуму, яка повністю ілюзорна. Його можна досягти лише через відмову від усіх функцій свідомості й проникнення в те місце, де всі функції свідомості зникають. При цьому я не говорю про відносний вимір. У відносному вимірі функції свідомості нехай працюють так, як їм належить. Але суть у тому, у якій точці утримувати свідомість під час сутнісної практики споглядання.
