Безсмертне життя і чудеса сиддха Свамі Брахмананди

Агіографія Свамі Брахмананди

Життєпис Ачінтья Баби

Повніше ім’я – Брахмананда Шрі Шива Прабхакара сіддха-йогі Парамахамса. Згадується, що Свамі Брахмананда народився 31 березня 1263 року і реалізував райдужне тіло 6 квітня 1986 року. Брахмананда був учнем майстра в традиції сіддхів Шрі Паамбаті. Свамі Паамбаті дуже добре відомий у Кералі, де є безліч шанувальників і свідків його чудес. Свамі Брахмананда прожив, не старіючи, багато епох у багатьох місцях Індії, як на півночі, так і на півдні, під різними іменами. Він був майстром таємної техніки паракайя-правешена і неодноразово вселявся в тіла різних людей. Махасамадхі Свамі реалізував в Амалурі поблизу Керали у 1986 році. Після цього сіддха Брахмананда ще не раз приходив до своїх обраних учнів, яким передавав таємні знання, тим самим показавши, що він перевершив закони часу і переродження. У переказах про Кералу згадується Парашурама, який, кинувши свою сокиру, вказав місце кінця землі, названої Кералом. Ця земля простягається від Кокарнам до Каньякумарі. Парашурама благословив і прославив шістдесят чотири мудреці – брахманів Намбайдір’я.

Найпарадоксальніше, що Брахмананду бачили і фотографували також після смерті. Тобто поняття смерть для нього – це не те саме, що для людини. Коли Нім Каролі Баба залишив тіло, то приблизно через місяць в одного з його відданих було весілля, і він на цьому весіллі вітав молодят, веселився. Коли ми думаємо про це з точки зору людської логіки, це не вкладається нам у голові, але з точки зору сіддхів це нормально.

Родовід і походження

Вони розділилися на два роди: один називався родом Агхавормана, другий родом Азхванзчері. У другому роді й жив Парашурама. Рід Агхавормана був обителлю сімейства першої частини брахманів Намбоодірі, звідки походив сам Махаріші Варуру́джі і дотримувався традицій Сурьявамсам. Рід Азхванчері був обителлю сімейства другої частини брахманів Намбодірі, які називали себе родом Самутхірі, і дотримувався традицій Самутхірі Агніхотра Вамсам. Батько і мати Брахмананди належали до різних родів, тому Брахмананда вважається продовжувачем обох родів.

Агхаворманаї було дуже великим царством і мало у своїх володіннях величезну кількість земель, понад дев’ятсот сімнадцять сіл і селищ. Дві тисячі років тому Агхворманаї знаходився в Кодунгаллурі. Саатхан, двоюрідний брат поета Тіруваллувара, народився в сім’ї низької касти. Його сімейство і дванадцять дітей його братів були прислугою в палаці Тхіруменіх Агхавор. Рід Намбоодірі був знатним родом, з якого обирали правителя тих земель. Цей рід займався віросповіданням і ритуальними обрядами, він належав до касти брахманів. Цей рід завжди володів містичними силами.

Один із палаців роду Агхавор був містичним. Він знаходився в Сангарапаззі і називався Содасанам, оскільки мав шістнадцять поверхів, тоді як усі інші палаци мали шість або вісім поверхів. Содасанам був настільки величезний, що вміщував у себе велику кількість людей і в ньому жило п’ятдесят п’ять слонів. Усіх, хто жив у цьому палаці, називали раджа-гуру. Їх шанували як правителів і шукали в них поради, допомоги та захисту. Брахмананда при народженні отримав статус Махараджі, оскільки його батько був правителем Агхавора.

У Махаріші Вараруджі було дванадцять дітей:

• Мелатхол Агніхотрі

• Раджаган

• Перунтхачан

• Тіруваллувар

• Вадутхалайнаяр

• Карайкал Аммайяр

• Уппанчан

• Пааканар

• Нараянатху Прантхан

• Акавур Саатхан (Уннікконар)

• Рааканар

• Ваілла Каннілаппан

Народження і дитинство Брахмананди

Рід його батька Равінаяна Намбоодірі походить із традиції Агхарвоманаї, а мати Лакшмі — з традиції Мутт Азхванзхерію. Із 12 дітей Намбоодірі та Лакшмі Брахмананда був народжений десятим. При народженні у 1263 році 31 березня, у місяць зірки Пуруруттатху, до нього прийшли п’ятдесят п’ять слонів, щоб висловити шану. Брахмананду реінкарнували бог Айяппа і Пулінаяка Сваміяра, які спустилися з гори Кайлас.

Зустріч із Гуру Паамбаті

Коли Брахмананді виповнилося три з половиною роки, до них у палац прийшов мандрівник-садху (Шрі Паамбаті), який належав до родини Козай Вамсам, що сходить до династії в Тамілнаду Марудамалай. Він часто заходив до палацу, а потім оселився біля палацу. Намбодірі був упевнений, що образ садху прийняв Господь Шива. Садху жив як жебрак, подорожуючи й харчуючись милостинею, іноді зникаючи на кілька днів. Садху приходив і являв різні чудеса, дивуючи всіх своєю силою.

Через вісімнадцять місяців садху запропонував Намбоодірі віддати на навчання одного зі своїх дітей. Така пропозиція збентежила батьків, але вони розуміли, що це щаслива нагода навчити одного з дітей таємних наук. Хоча Лакшмі була на стадії реалізації антхар-джнянам, але не змогла вибрати дитину для садху.

Тоді садху зібрав усіх дітей і запитав їх: «Хто бажає йти за мною в далеку путь?» Царські діти були розніжені й звикли насолоджуватися почестями та багатством і, хоча розуміли велич садху та його силу, але не змогли піти за жебраком і позбутися всіх благ, які вони отримували, будучи дітьми царів. Тільки Брахмананда відповів садху: «Я згоден іти з вами, великий садху, і виконуватиму все, що ви накажете». На той час Брахмананді було п’ять років. Він сам ухвалив рішення йти за гуру, вірно служити йому й нічого не брати натомість.

Навчання в Гімалаях

Вони пішли з палацу й попрямували до палацу Пантхалам, де дитина отримала благословення від правителя. Шива прийняв образ Шрі Паамбаті, прийшовши в Агхаворманаї на пошуки Брахмананди Прабхакари, як раніше, прийнявши образ Каннаппа Наянара для пошуку Манікавасагар поблизу пагорба Курунда.

Садху і Брахмананда попрямували на північ у Маргам Кагана, через Непал і прийшли до Гімалаїв. На схилах гір Садху дав важке тренування, і за суворої дисципліни Брахмананда протягом сорока п’яти років виконував його. Садху навчив Брахмананду мистецтва пранаями, хатха- та лайя-йоги. Він посвятив Брахмананду в давнє й таємне знання аштама-сіддхі. Передав таємне знання паракайя-правешана — мистецтво входити в різні тіла, а також таємні методи тхираскарні — мистецтво розчинятися в сонячному світлі, перетворюючи тіло на досконале, незнищенне й вічне, яке не відкидає тіні й може з’являтися в будь-якій точці всесвіту.

Прояви сіддхі

Навчаючись тривалий час під керівництвом Шрі Паамбаті, Брахмананда став майстром аштама-сіддхі. Потім Свамі прийняв тіло Поонді Мохан із Тіруваннамалаї. Цей святий прославився тим, що його тіло, не старіючи, понад сто років перебувало в річковому піску. Так проявляв свою силу сіддха Брахмананда.

Свамі увійшов у п’ятнадцяте тіло в Тутікоріні, розчинивши його у Світлі у своєму Прабхакара сіддха-ашрамі в Омалурі на Пагорбі Тигра (Патанамтітта, штат Керала), де він жив понад тридцять років у хижі Манасапутрам. У тамільський місяць пангуні 6 квітня 1986 року на очах багатьох шанувальників і шанувальниць Лакхс Пурурутаттхі Свамі досяг самадхі. Тоді йому було 723 роки.

У давніх писаннях сказано, що ніхто не може досягти самадхі в місяць свого народження. Брахмананда перевершив ці обмеження й досяг самадхі в місяць свого народження, показавши цим свою безмежну силу.

Махасамадхі

Цього дня Свамі особисто приготував їжу, роздав її своїм шанувальникам і занурився в самадхі, розчинившись у світлі. Очевидці цього описували різні неймовірні речі, які відбувалися тієї миті в них на очах. Вони бачили, що раптово налетів ураган, блискавка й хмари затягнули все небо. Електрика згасла. Вітер неймовірної сили все зносив, розряди блискавки спалахували всюди. І все це відбувалося за незвичайної тиші. Ні люди, ні тварини не видавали жодного звуку.

Тамільські паломники свідчать про чудеса сіддха Свамі Брахмананди. Одні бачили, як він літав, інші — як він ставав невидимим. Багато хто бачив, як він перетворював метал на золото. Він читав думки інших, міг передбачати майбутнє. Він вершив безліч незрозумілих і загадкових чудес. Найвеличнішим чудом є його розчинення у світлі на очах у всіх присутніх у день свого народження. Це було опубліковано в газетах «Маатхру Бхоомі» та «Малаяла Манорама».

Випадок із рибалками

У 1933 році біля міста Кочин в Аравійському морі рибальською сіткою Камбавалі було виловлено величезну рибу. З її черева витягли чи то рибу, чи то людину. Рибалки були розгублені. Вони не могли зрозуміти, як ця істота могла дихати під водою. На тілі істоти були намальовані знаки риби. Газети «Сеан-Ман», «Суб Венугопалан Маттазнчері» випитували в рибалок подробиці цього випадку й щодня публікували сенсаційні статті про цю незрозумілу істоту.

Брахмананду помістили в лікарню Ернакулам для вивчення. Там установили, що ця істота — людина, схожа на моряка, яка незрозумілим чином жила протягом понад 100 років у череві риби. Це стало можливо визначити за допомогою ретельних досліджень його калу, у якому були присутні мох, галька й рештки риб, вік яких було встановлено не менше ніж 100 років.

Ув’язнення в тюрму

Брахманандою зацікавився Британський уряд, який після ретельного вивчення дійшов висновку, що він японський шпигун, якого спеціально було навчено з метою засилання його до Індії для випитування цінної інформації. Його передали відділу поліції Маттаанчера, де він був поміщений до в’язниці й ретельно охоронявся.

Сорок один день він провів у в’язниці, увесь цей час Брахмананда не подавав ознак життя, його серце билося, тіло було теплим, він дихав, але не рухався. Інше його тіло гуляло поблизу в’язниці алеєю, третє тіло Свамі прийшло до контори керівника в’язниці, а четверте тіло прийшло до наглядача за ув’язненими. Три тіла, що перебували не в камері, були затримані вартою, але, коли їх вели до тіла, яке лежало без руху в камері, вони зникли.

Наглядач розлютився і став бити лежачого Свамі кийком. Свамі отямився і сказав, що всі удари, які наглядач завдає його тілу, отримують його дружина й діти та сильно від цього страждають. Прийшовши додому, наглядач переконався, що так воно й сталося, що його сім’я дуже мучиться від синців на їхніх тілах. Він розкаявся і, зайшовши до камери до Свамі, упав до його ніг, просячи прощення. Брахмананда промовив слова прощення і, піднявшись угору в позі лотоса, зник.

Незабаром начальник в’язниці отримав запрошення до палацу Агхавар, де Брахмананда показав йому документи й мідні пластини, на яких було вигравірувано ім’я Брахмананда Шрі Шива Прабхакара сіддха-йоги. Свамі заявив, що він і є той, чиє ім’я написане на цих пластинах. Наступного дня ця новина облетіла всю округу, і кореспонденти з газет «Малаяла Манорама» та «Паурадхоні» написали з цього приводу розлогі статті.

Гуру Брахмананда в традиції авадхут

Хто такий Авадхута. Це правитель усіх джняні. Він отримує повний контроль над усіма світами й законами. Його містична сила настільки велика, що йому підкоряються всі істоти в різних частинах всесвіту. Авадхута є самим Сарвою Сунтхантхіра Пурушею – тим, хто отримує досконалу незалежність і свободу йти куди завгодно й робити що завгодно. Пожежі, вітер, дощ, правителі, тварини – все підпадає під його силу діяльності. Авадхута настільки великий, що від одного вимовленого слова душі передаються велика заслуга й знання. Уся природа й усі закони віддаються в управління авадхути, який за власним вибором ними користується.

Свамі став майстром у традиції авадхутів лайякшана за допомогою тривалої усамітненої практики під контролем свого Гуру Паамбаті. Він проявив безліч чудес, показавши велич цієї традиції. Свамі говорив, що він є корінним майстром-утримувачем таємної традиції авадхута лайякшана протягом 600 років.

Конференція в Каші

Свамі Брахмананда часто розповідав історію, як 500 років тому у В’ясарпітам у Каші зібралися на конференцію майстри різних традицій йоги. Там були присутні мудреці Саратхан і Сусуратхан, засновники аюрведи й мікстур, і багато пандитів. На дискусії обговорювалося дуже важливе питання – яким чином людина змогла б прожити довгий період життя й не старіти, подібно до Бхіми.

Брахмананда теж був присутній на цій конференції. Він висловив свою думку, сказавши, що це можливо. Він натякнув, що створив снігову людину, повністю вкриту волоссям, зростом у вісім футів і назвав її Кочураман. І створив йому подругу зростом у сім футів на ім’я Поаттіяа, на вигляд схожу на красуню Тхаадагаї, сестру Равани з Рамаяни. Снігові люди відомі також під іменами Єті та Гімаманітхан. Силою благословення Брахмананда наділив снігових людей дуже довгим строком життя. Це було зроблено в Гімалаях недалеко від Муктінатха, де Брахмананда отримав таємні знання від Шрі Паамбаті.

Свамі Вівекананда у своїх спогадах писав, що отримав благословення від авадхути Брахмананди під деревом баньяна, де він виконував суворий тапас. У пізніх працях Соаттаанікарай Деві Махам’я згадується, що 600 років Брахмананда вів приховане життя й мало хто знав про нього.

Множинні втілення

Згадується багато місць, де жив Брахмананда, змінюючи тіла за допомогою паракайя-правешени:

1. В Аарам Музха – під іменем Вазхиату Санкарапіллай

2. Коттайям Маніямпадам – під іменем Льяппа Матхев

3. Ерімелі – під іменем Раджан

4. Ерімелі – під іменем Парамешваран Піллай

5. Аату Мааканару – під іменем Піллай

6. Мааканур – під іменем Тхангаппан

7. Харіпаду – під іменем Гопі

8. Харіпаду – під іменем Санкаранараянан

9. Каартхигаипаллі – під іменем Раджан

10. Омалур – під іменем Натхакузхи

11. Оачіра – під іменем Шанкарапіллай

12. Гулам – під іменем Оачіра

13. Валлікааду – під іменем Тіраванам

14. Маннар Кааи – під іменем Челлаппан Піллай

15. Кумараналлур – був листоношею

Свамі Брахмананда – це зразок багатовимірної свідомості: багато тіл, багато імен, багато біографій, багато місць для проживання. Це справжня сиддха-істота, що реалізувала мультитілесність, сиддхи ілюзорного тіла. Це показує велич і різноманіття свідомості авадхути.

Коли ми мислимо обмеженими людськими категоріями, у нас завжди одне ім’я, одне тіло, одне життя, але для істинного махасиддха-авадхути імен може бути багато, тіл може бути багато, життів може бути багато, оскільки свідомість має здатність безмежно проявлятися в різних аспектах. Коли ми читаємо «Даттатрея-кавачу» або інші тексти, ми бачимо там тисячі імен Даттатреи, тисячі імен Шиви, сто вісім імен Лакшмі тощо. Це вказує на різноманіття свідомості божества.

Інші імена Свамі Брахмананди

Також згадується двадцять храмів, у яких жив Свамі Брахмананда, а також інші імена Свамі Брахмананди:

1. Свамі Пуннунаккі – перебував у місцях Тричендур, Ернакулм і Кочин

2. Свамі Хануман – перебував у місцях Сенганнур і Куттанаадам

3. Свамі Уніаппа – перебував у місцях Коттараккара

4. Свамі Пуннунакі – перебував у місцях Оачира і Коллам

5. Свамі Анама – перебував у місцях Аалапузха і Маносаровар

6. Бхагаван Ачинтьям – перебував у місцях Маносаровар і Патчинам

Також згадується одинадцять місць, де він часто з’являвся, і безліч людей, які отримали благословення від Свамі Брахмананди: Матха Шрі Амритханатха Майя Деві, Бхадран Амритханада Майя, актор Моханлал у Маялам та його дядько Гопіпіллай Моханлал, безліч людей з Оачири й Валликааву. Свамі матеріалізував статую Ганапаті Віграхам і вручив її Маханлалу, який і донині здійснює їй пуджу.

Заповіт і спадщина

У 1986 році, після руйнування палацу Агхавор Манаї, побудованого Санатханом, Свамі Брахмананда досяг Махасамадхі і, розчинивши своє п’ятнадцяте тіло у Світлі, пішов, пообіцявши прийняти ще 3 тіла. Він заповів пагорб Тигра як святиню для всіх шанувальників будь-яких віросповідань. Усі мають рівні права на цьому святому місці. Будь-хто може поклонятися й шанувати це місце, підносячи йому дари, і здійснювати пуджу.

Вважається, що, відвідавши це місце один раз, його вже ніколи не забудеш і отримаєш нескінченне благословення. Щомісяця віддані шанувальники Брахмананди роздають їжу на пагорбі Тигра.

Учні та наступники традиції

У XX столітті передачу вчення від Свамі Брахмананди отримали лише два учні: Свамі Брахмаріші Сіддхараджан і Свамі Вішну Дев. Другого учня Брахмананда називав ще Свамі Вішну Деванд. Він передав учням благословення продовжувати традиції авадхутів лайякшана та таємні методи давніх мудреців. У своїх записах Брахмананда зазначає, що особливі надії в майбутньому він покладає на учня на ім’я Свамі Вішну Дев, який житиме далеко на Півночі.

Після розчинення у світлі Брахмананду часто бачили в Гімалаях, де він отримав посвячення від Шрі Паамбаті, поблизу озера Манасаровар і на півночі Індії. Брахмаріші стверджував, що Свамі став безсмертним і що він постійно контактує з ним, отримуючи настанови.

Самадхі в Санкаранковіл

Брахмананда дав настанову побудувати в Санкаранковіл печеру для його самадхі поруч із Гуру Паамбаті, у якій він ще раз збирався у 90-х роках здійснити самадхі й розчинитися у світлі. Коли місце було закінчено, Брахмананда ще раз розчинився у світлі в присутності свого учня Брахмаріші.

Свамі Брахмаріші Сіддхараджан був учнем Свамі Брахмананди, який передав йому таємні знання й навчив мистецтва аштама-сіддхі. У численних бесідах Брахмаріші, після того як Брахмананда зник, занурившись у 1986 році в самадхі, заявляв, що знову бачив свого гуру. Брахмаріші стверджував, що Свамі став безсмертним і то з’являється, то зникає, передаючи таємні знання. Також із бесід Брахмаріші стало відомо, що він постійно контактує на невидимому плані з Брахманандою, який дає йому настанови.

Духовний брат на півночі

Брахмананда повідав Брахмаріші, що в нього є ще один учень далеко на півночі, якому він під час подорожі країнами дав таємні настанови й передав титул традиції авадхутів лайякшана. Після цього Брахмаріші в бесідах часто дуже високо відгукувався про свого духовного брата на півночі, називаючи його махараджем — майстром, що пробуджує уми людей.

Безсмертна гімалайська снігова людина

Це інтерв’ю було взято тамільською газетою "Манорама" в учня Свамі Брахмананди — Свамі Сіддхараджана Брахмаріші.

Запитання: Сваміджі! Яка суть філософії Господа Шанкара-Нараяни та його дружини Гоматхі Амман?

Шрі Сіддхараджан: 

Променисте сяйво, що постійно розширюється й оточує всі частинки, називається Шанкара-Нараяна. Господь Шанкара перебуває у формі вічної священної частинки слова «Хам», і Господь Нараяна перебуває у формі вічної священної частинки слова «Сам». Ці священні слова шанувалися всіма давніми великими сиддхами, які знають цінність цих слів. Ніхто не може точно визначити, коли зародилася ця мантра.

Господь Шива, що сяє променистим світлом, прийняв форму великої мантри «Намах Шивая», наділяючи всіх прихильників своїм блиском променистості. Завдяки його прихильності до відданих, від нього вони швидко удостоюються милості й благословення. Об’єднуючи два склади, «Нама» і «Шивая», людина, яка їх повторює, стає досконалою, здобуваючи велике благо.

Ця могутня п’ятискладова мантра, інакше названа «Вінду Мандалам», є давнім методом, або муппурам. Велике розпалювання вогню за допомогою давніх методів і підняття його вгору здійснив Великий Господь Шива. Цим він знищив цикл народження. Досягнувши так духовності, він зміг об’єднати душу із синтезом п’яти елементів, розчинивши їх у вогні сонця, місяця й вогню. Так, здійснивши реалізацію й здобувши споглядання сяйва атомів усіх частинок, він злив із єдиним джерелом енергії своє тіло, занурившись у безмежний простір, подолавши таким чином невігластво.

Коли людина удостоюється знайти справжнього гуру, і якщо вона пізнає такі таємниці, які я згадав, то вона, безсумнівно, доторкнеться до стоп Бога, здійснивши найвищу реалізацію. Вісім містичних сил названі як Шанкара Гоматхі. Якщо людина досягає успіху в практиці й отримує витонченість від божественної Матері, вона, безсумнівно, торкнеться священних стоп Бога Шиви. І вісім таємничих містичних сил Бога Шиви зіллються з благородною душею, давши реалізацію як «вісім плюс два».

Передбачення Шрі Брахмананди

Брахмаріші записав деякі передбачення, які повідав йому Шрі Брахмананда:

З’явиться багато сиддхів, що володіють магією, які показуватимуть різні дива, але яким не досягти пізнань нескінченного самадхі.

Багато хто опанує мистецтво таємної пранаями, опанувавши контроль і регулювання дихання, зможе підкорити енергії, досягнувши великої духовності, ставши людьми, що бачать Бога, реалізує джняну й здійснить божественну реалізацію, розчинившись у світлі.

Буде багато майстрів, святих, поділених на три рівні: перший — ті, що перевершили всі закони, авадхути; другий — ті, що перевершили закони долі, безсмертні; третій — ті, що контролюють життєві процеси, майстри, які перевершать старіння і зможуть продовжувати життя.

З’являться святі, здатні лише однією містичною праною спалювати блискучим вогнем уми людей, заблукалих у бажаннях.

З’явиться безліч нових релігій, які, немов хвилі, приходитимуть і відходитимуть.

Розвинеться наука про енергію, і кожен зможе спостерігати дива, творені нею.

З’являться ті, хто буде захоплювати дивами інших, але самі себе цим і знищать.

З’явиться багато майстрів в інших державах, досконалих джняні, що володіють колосальною небаченою енергією, які зможуть поглинати своєю силою інших, допомагаючи просуватися.

Багато хто зможе стати безсмертним, спостерігаючи за рухами сонця, більше не підкоряючись законам часу.

Шість осель Господа Муругана (маються на увазі храми) будуть поглинуті Індійським океаном.

Буде створено зброю, здатну знищити все живе.

Процеси виборної системи в Індії будуть припинені, а президенти й уряди наберуть величезної сили.

Приблизно у 2010 році багато хто не зможе побачити сонце на заході через забруднення неба викидами відходів і виробництва, а нафта стане ціннішою за золото, яку добуватимуть усюди, де тільки можливо.

У 2010 році сім маленьких поштовхів здригнуть Землю в усіх її куточках. Від цього африканський материк отримає тріщину і, розділившись на дві частини, збільшить рівень води в океані, який затопить деякі ділянки суші.

Таємні тексти давніх мудреців, їхні знання та методи будуть перевезені далеко на північ, де справжні майстри відновлять втрачений напрям, продемонструвавши силу цих методів.

Є й інші передбачення, але ми їх не будемо тут докладно описувати.

Історія снігової людини

Запитання: Свамі, поясніть, будь ласка, походження снігової людини.

Сіддхараджа́н: 

Колись давно, за часів великих цілителів аюрведи, таких як Чарака, Сушрудар, стався сильний ураган, що знищив половину Керали. Багато хатин було зруйновано, загинуло багато людей. У цей час мій гуру Сіддха Брахмананда прямував до міста Мавеліккара і проходив повз зруйновану Кералу. Його увагу привернуло гучне ридання. Його серце відчуло співчуття до п’ятнадцятирічного юнака на ім’я Кочу Раман, який втратив батьків і через це голосно плакав. Тоді Брахмананда підійшов до нього і запитав цього юнака, чи міг би той супроводжувати його. Хлопець відповів ствердно, і тоді вони обоє вирушили в Гімалаї та досягли міста Каші.

У цей час там проводилася медична конференція серед великих цілителів йоги, таких як Ушрудар, Каравіяр’яр, Гопураракшітар, Аупатхеравар, Аурапар, Паушкалавадар. На цій конференції вони займалися розрахунками й обговорювали, яким чином продовжити на п’ятсот років і більше життя звичайній людині, яка не знала давніх секретів йоги й не проводила час у практиці.

Чарака, учень Шрі Дханвантарі, професійний майстер аюрведи, сказав:
— Життя в тілі можна продовжити на віки завдяки прийому особливих трав.

Сушрудхар пропонував інше, сказавши таке:
— Життя у фізичному тілі можна збільшити, якщо майстерно прооперувати мозок, який не піддавався б бажанням і не спричиняв би втрати сімені — життєвої субстанції.

Вислухавши різні теорії, Сіддха Брахмананда встав і сказав:
— Вітаю вас, учені мужі-пандити. Будь ласка, вислухайте мою пропозицію.

Усі стали зосереджено його слухати, а Брахмананда сказав:
— Людина може жити тисячі років і не старіти, руйнуючи тіло, якщо вживатиме в їжу гімалайські гриби, схожі за формою на круглий бісквіт.

Пандити запитали:
— Які лікарські властивості цього гриба?

Брахмананда сказав:
— Багато китайських мудреців збільшили своє життя на кілька тисяч років завдяки прийому особливого сорту гриба. Цей гриб настільки цінувався в Китаї, що тисячі років тому вважався найвищими ліками номер один. У Китаї цей гриб називають Лінь-чжі. Цей гриб має унікальні речовини, що живлять тіло. Існує три види такого гриба в різних країнах. Один має форму мушлі, другий — бутона, третій — соломи, і один із цих доступних грибів є в районі Гімалаїв, він дуже цінний. Цей гриб знищує отрути в тілі, які призводять до старіння клітин організму, а також дає тілу величезну енергію, яка підтримує все тіло. Цей гриб дуже унікальний і є справжнім скарбом безсмертних. Його потрібно очистити, перш ніж застосовувати внутрішньо. Вважається, що найкращий гриб той, який має вигляд мушлі, він має в собі найбільшу силу. Шукайте цей гриб у Гімалаях і застосовуйте його під керівництвом свого гуру. Без сумнівів, ваше тіло не зруйнується навіть через тисячу років. Також, читаючи таємну мантру (Пхала Аті Пхала Мантра), передану Брахмою Васіштсі та Вішвамітрі, можна подолати смерть і руйнування тіла.

Деякі вчені мужі, вислухавши промову Брахмананди, подібну до дарунка або скарбу, відмовилися прийняти її, сказавши таке:
— Як ми можемо прийняти такі промови без доказів?

Свамі Брахмананда відповів спокійно:
— Я проголосив абсолютну істину, якою користувалися давні сіддхи та мудреці. Подивіться на цього сироту Кочу Рамана поруч зі мною. Завдяки цим знанням я збираюся допомогти йому стати безсмертним.

Усі вчені мужі були вражені словами Брахмананди. Після виголошеної промови Брахмананда вирушив із Кочу Раманом у чисті райони Гімалайських гір і передав йому посвяту на постійне читання Пхала Аті Пхала Мантри. Також він продемонстрував цінний лікарський гриб Лінь-чжи, проінструктувавши збирати його під час передзимового сезону, видаляти отруйну частину шкірки, що обволікає весь гриб, і вживати в їжу. Провівши так півтора місяця в гімалайській печері, Брахмананда навчав Кочу Рамана.

Через рік Свамі Брахмананда взяв із собою двох учених мужів у Гімалаї, Сушрудхару і Чараку, і привів їх до печери, де практикував Кочу Раман. Із печери пролунав звук лев’ячого реву, від шуму якого захитався навіть вітер, вийшла істота трьох метрів, схожа на чоловіка, тільки вся вкрита волоссям, і схилилася в пошані перед Брахманандою. Двоє вчених були вражені побаченим і запитали, піднявши вгору очі:
— Це що, Кочу Раман?

Його ноги були розміром із три фути. Його печера була розташована на межі, де закінчувалися ліси й починалися снігові вершини. Протягом одного місяця його обстежували вчені й були вражені тим фактом, що Кочу Раман звільнився від трьох головних факторів, які руйнують тіло: капам — слизу, вадам — ревматизму (очевидно, фактору вітру) і жовчі — піттам.

Учені безмежно прославили ім’я Брахмананди як першого творця, що створив безсмертну людину, яка сама не практикувала методи йоги, але стала безсмертною. У відповідь сіддха Брахмананда заплющив свої два ока й відкрив третє око, перетворившись на Бога Парамашиву. Учені пандити побачили, що він нічим не відрізняється від Шиви, що він сам є Шива. Тоді вони ще більш безмежно вихваляли його.

Тоді Брахмананда промовив:
— О, видатний учню Шрі Дханвантари! Навіть бог Нараяна, Махасударшана і Васудева носили із собою глечик із нектаром. Я — творець першої безсмертної снігової людини, моя енергія є проявом Нараяни Чайтаньї. Я є істинним проявом, не впізнаним вами, енергії прояву самого Дханвантари — вашого гуру. Завдяки цій силі я можу творити. Та божественна рослина, яку застосовує Кочу Раман, є сама форма Махавішну. Я проявив форму великої мантри Пхала Аті Пхала, створену Рудрою, яка знищує отруту. Я є сам давній Яків.

Тобто Брахмананда є також і втіленням ріші Дханвантари. Чому нам подобається така галузь, як аюрведа в монастирі? Тому що в нас існує зв’язок із цим. І в наших планах є будівництво храму Дханвантари.

Створення супутниці для снігової людини

Віддавши безмежну хвалу Свамі Брахмананді, Кочу Раман звернувся до Гуру з такими словами:
— О, шановний Гуру! Я радий чути про таємниці, ким ви є. Прошу вас створити для мене супутницю, з якою я міг би існувати й не жити вічно самому в печері.

Свамі Брахмананда прийняв його прохання і промовив:
— Ви отримаєте собі супутницю.

Наступного дня Брахмананда привів створену ним дівчину для Кочу Рамана на ім’я Пхотія. Він наказав їм продовжувати жити приховано, застосовуючи божественні рослини й мантру, і створити потомство. Після застосування мантри й божественної рослини Пхотія стала перетворюватися і теж виросла в розмірах, як Кочу Раман. Її тіло стало витонченим і вкрилося волосяним покривом, який дозволяв жити на гірських вершинах і не мерзнути.

У текстах даосів «Бао Пудзи» («Нотатки про алхімію і безсмертя») описуються подібні ефекти, коли, приймаючи різні даоські зілля, еліксири безсмертя, відлюдники отримували таку життєву силу, що їхнє тіло вкривалося волоссям, що дозволяло їм жити без їжі й води в умовах холоду, у печері серед льодів і льодовиків.

Запитання: Так, історія снігової людини просто фантастична. Чи є ще свідки, які знають це й бачили снігову людину?

Сіддхараджан:

Свамі Брахмананда довго зберігав таємницю про безсмертну снігову людину. Сам Брахмананда, використовуючи техніки зміни тіла, удосконалював свою практику і лише нещодавно повідав цю історію деяким присутнім шанувальникам. Під час бесіди зі Свамі Брахманандою пан Мінон запитав у Свамі щодо снігової людини:
— Свамі, це чоловік чи тварина?

Свамі відповів:
— О! Це Кочу Раман із Мавеліккари.

Після багатьох бесід із Брахманандою Менон видав книгу про снігову людину, а також давав різні статті в газетах із цього приводу.

Принцип самаї і таємниця авадхутів

Сьогодні ми мали честь отримати такі реліквії та розмістити їх у нашому храмі. Я думаю, що це буде сприятливим поглибленням кармічного зв’язку.

Стан авадхута відрізняється від звичайної людини, він надто позамежний. Тому про нього не розповідають, а зберігають у таємниці, потроху цю таємницю розкриваючи. Якщо все розповідати, то свідомість звичайної людини просто не готова це сприйняти. Саме тому існує принцип самаї. Якщо ви розкажете комусь, що хтось має п’ятнадцять тіл або жив сімсот років, то навряд чи вас серйозно слухатимуть звичайні люди. Тому авадхути, які перебувають за межами всіх обмежень, завжди передають свої вчення таємно, керуються знаками, передають близьким учням і потроху вводять їх, відкриваючи їм цей світ сіддхів.

Коли ми практикуємо, ми також поступово входимо в такий стан сакрального виміру авадхутів учення лайя-йоги. Сам я абсолютно дотримуюся цього принципу і ніколи не йшов на поводу в популізму, коли мені говорили: «А чому б вам відкрито все це не розповісти, це ж так цікаво». Ні, я не шукаю реклами для цього, усе це потрібно дуже ретельно берегти й тримати дуже акуратно, закрито. Я мав дуже глибокий і сильний досвід передачі Брахмананди, але я не вважаю за необхідне розповідати про нього так одразу. Це станеться з часом, буде передано кому потрібно і за певних обставин. Також я не поспішаю афішувати свою належність до цієї традиції, що я тримач лінії, з мого боку було б неправильно всюди про це говорити. Це подібно до того, якби ви зустрілися з великою людиною, а потім говорили про це на кожному розі. Це було б засобом самозвеличення, але я не вважаю, що мені потрібно звеличувати самого себе. Проте всі ці факти є, вони просто вражають уяву, але відкриваються саме через самаю, через глибоку духовну практику. Тобто, коли ви готові, тоді вам і відкривається.

Авадхута — це дуже багатовимірна, неоднозначна істота. Я можу точно сказати, що я не можу порівнюватися з гуру Брахманандою, але й моя свідомість також неоднозначна і багатовимірна в тому сенсі, що я вже давно втратив надію описати себе людськими мірками, пояснити різні факти мого життя. Спочатку я думав, як би це зробити, але потім вирішив, що це марно, тому просто перестав це робити. Наприклад, перебуваючи в самадхі, протягом пів години ти отримуєш досвід десяти років життя в іншому вимірі. Тобто в іншому вимірі, наприклад у чистій країні, минає десять років, а в цьому — тридцять хвилин, але для вас реально минає десять років, оскільки різні виміри мають різний перебіг часу. Це нелегко пояснювати. Або коли ви маєте не одне ім’я, а кілька, не одне тіло, а кілька. Або живете не лише в одному місці. Проте, коли гідний, зрілий йогін підходить до цього рівня, усе це йому природно починає розкриватися. У цьому й полягає велич традиції сіддхів.