Наступного дня, завершивши медитацію та поклоніння, Тірумала Дас почав розповідати:
«Пане, Шріпада Шрі Валлабха – джерело всього рухомого й нерухомого у Творінні. Він подібний до дерева баньян. Його часткові втілення схожі на звисаючі корені. Корені виростають із гілок баньянового дерева, і хоча здаються незалежними, їхньою основою є лише баньянове дерево. Він – джерело і Прихисток для всіх, починаючи від богів і демонів та закінчуючи всіма живими істотами. Усі сили походять від Нього, і вони знову розчиняються в Ньому. Для людини, яка досягає вершини гори, усі шляхи здаються однаковими. Так само люди різних традицій знаходять єднання у філософії Датти.
Усі істоти оточені аурою. Коли я був у Пітхікапурамі, туди прийшов йог. Він міг сказати, якою є сила аури навколо тієї чи іншої статуї, або наскільки велика аура конкретної людини та якого вона кольору. Він відвідав храм Шрі Куккутешвари й хотів перевірити довжину та колір аури самопроявленого Датти. На місці Сваямбху Датти він побачив Шріпаду Шрі Валлабху. Інтенсивне біле світло, що нагадувало блискавки, поширювалося навколо Нього.
Що може бути видимим під аурою? Може бути видимим енергетичне тіло (пранамайя-коша), а також те, які вітри домінують: самана, прана чи удана. Крім того, астральне тіло (маномайя-коша) – тонке тіло. Також може бути видимим ментальне тіло (віджнянамайя) і причинне (анандамайя). Кожна людина на різних рівнях являє собою ауру. Енергетичне тіло виходить за межі фізичного й огортає його. Тонке тіло нагадує прозору хмару з образами в ній, що вібрує й насичена кольорами, пов’язаними з тією чи іншою емоцією. Ментальне тіло містить ідеальні уявлення людини. Причинне містить глибинне насіння її карми й складається зі світла. Крім того, існує пам’ять місця, пам’ять предмета, пам’ять про святі місця, про храми, у місцях, де відбуваються важливі події, і ця пам’ять впливає на тих, хто приходить до цього місця.
Якщо ви приходите до якогось святого місця – там пам’ять цього місця зустрічає вас, і мирні божества зустрічають вас із лотосами, коронами, скриньками та підношеннями, дають свої благословення. Гнівні божества зустрічають вас, якщо це пам’ять, пов’язана з гнівними божественними енергіями, з топірцями, чашами з черепа, і вони дають свої благословення, переважно пов’язані з відсіканням, чистим баченням та іншим. Місця, у яких дуже сильна божественна пам’ять, неважливо, мирних, радісних чи гнівних божеств, – дають шактіпат, пробуджують свідомість. З часом садху сам створює таку пам’ять у клітинах власного тіла завдяки спогляданню, закликанню божеств, виконанню садхани, мантра-йозі. Усе це входить до поняття аури.
Божественна істота сказала йогу: «Мій дорогий, ти марнуєш дорогоцінний час на безумні заняття, обчислюючи протяжність тонких тіл інших. Подумай про себе. Смерть неминуче прийде до тебе за кілька днів, тому подумай про те, як здобути спасіння. Воістину, Я – Датта, який є джерелом усіх учень і всіх істин. Коли великі сиддхи, великі мудреці та великі віддані з любов’ю покликали Мене, Я втілився в цю калі-югу в Падагая-кшетрі».
Почувши проповіді Господа, колишні розумові тенденції йога згасли. Його здатність бачити ауру тонкого тіла повністю розчинилася у Шрі Валлабсі. Пізніше він отримав даршан і благословення Шріпади Шрі Валлабхи в Його домі. Йог сказав: «Чисте біле світло, що поширюється навколо Шріпади, вказує на те, що Шрі Валлабха дуже чистий і є повним йогаватаром. Синє світло свідчить про те, що Він сповнений нескінченної любові й милості».
Після того як йог пішов, відбулася цікава дискусія. «Як слід розв’язати питання про поділ на чотири касти? Він відповідає відмінностям в аурі тонких тіл чи відповідає кастам і готрам? Яка каста має право на ритуал упанаянам згідно з методом, описаним у Ведах?
Хто знає, що таке упанаянам? Переважно його проводять для брахманів і кшатріїв, але іноді постає питання щодо вайш’їв, і ось його порушили.
Яка каста має право на упанаянам за методом, описаним у пуранах? Чи пов’язана упанаяна з третім оком, розташованим між бровами, чи це щось особливе? Хто такі медхаджнянам?». Таке обговорення тривало дуже палко. Пандити не могли дійти одностайної думки.
Історія Шрі Бапанар'юлу та предки Шріпади
Шрі Малладі Бапаннавадханулу, відомий як істинний святий, був головою Товариства брахманів у Пітхікапурамі. Його також називали Бапанар'юлу. Переважно він поклонявся Сонцю та Вогню. Його запросили провести жертвопринесення в Пітхікапурамі. Після жертвопринесення пішов рясний дощ. Усі люди були в захваті. Шрі Ватсавайї Нарасімха Варма, який був кшатрієм, попросив Шрі Бапаннавадханулу оселитися в їхньому селі. Він відмовився від пропозиції Шрі Варми. Шрі Бапанар'юлу зазвичай приймав лише винагороди, які давали під час жертовних обрядів. Якщо гроші були нечистими, він їх не приймав.
У Шрі Варми була корова капіла. Він дуже любив її. Її звали Гаятрі. Ця корова давала багато молока й була дуже сумирною за вдачею. Шрі Варма дізнався, що Гаятрі зникла. Він запитав Бапанар'юлу, який був пандитом-астрологом, про корову. Шрі Бапанар'юлу розповів, що корова перебувала в Кхана Сахеба, м'ясника із сусіднього міста. Він також сказав, що потрібно негайно піти туди й повернути зниклу корову, оскільки її вб'ють. Відправляючи людину до сусіднього села, Шрі Варма поставив перед Бапанар'юлу умову: якщо Гаятрі повернеться згідно зі словами Шрі Бапаннавадханулу, він повинен прийняти три путлу землі та гарний будинок як дар пандитові. Брахман опинився перед дилемою. Якщо він не прийме дар, Шрі Варма дозволить убити корову. Тоді гріх убивства корови впаде на нього. Він подумав, що краще прийняти дар, ніж узяти на себе гріх убивства корови. Гаятрі була врятована. Жителі Пітхікапурама були щасливі. Шрі Бапаннавадханулу став власником землі, а також отримав у подарунок будинок.
У брахмана був син на ім'я Венкавадхані та дочка на ім'я Суматі. Гороскоп Суматі мав усі сприятливі ознаки, а її хода нагадувала царствену ходу імператриці. Тому її називали Суматі Махарані. Ім'я та слава Шрі Бапанар'юлу поширилися в усіх напрямках.
Хлопчик-брахман на ім'я Аппала Лакшмі Нарасімха Раджа Шарма з прізвищем Гандікота приїхав до Пітхікапурама із села Айїнавіллі району Годаварі. Він належав до роду мудреця Бхарадваджі, Апастхамба Сутри та школи Веланаті Вайдіка. У його домі перебувало мурті Калагні Шамана Датти. Під час поклоніння це мурті розмовляло з Раджею Шармою та давало йому настанови. Аппалараджа Шарма втратив батьків у дитинстві.
Одного разу під час поклоніння Калагні Шамана дав Раджі Шармі вказівку завершити свою освіту під керівництвом того брахмана, який належав до Харітаса Готри, Апастхамба Сутри та школи Вайдіка Веланаті, тому Раджа Шарма прийшов до Пітхікапурама. Згідно з указівкою Датти, Шрі Бапанар'юлу надав житло у своєму домі Раджі Шармі, який прийшов до нього як учень. Він не дозволяв Раджі Шармі просити їжу в різних домівках.
Шрі Бапанар'юлу поклонявся Господу Шиві під час Шані Прадоші. Господині дому здійснювали релігійні ритуали поклоніння Господу Шиві під час Шані Прадоші. У давні часи Нанда та Яшода поклонялися Шиві під час Шані Прадоші. Унаслідок цього вони були благословенні щастям виховувати Шрі Крішну. Шрі Нарасімха Варма, Шрі Пінда Венкатаппая Срешті та деякі інші видатні вайш'ї незмінно брали участь у поклонінні Шиві разом із тим брахманом.
Голос із Шивалінгама та шлюб Суматі
Одного разу під час Шані Прадоші, після поклоніння Господу Шиві, від Шрі Куккутешвара Шивалінгама засяяло яскраве світло. Потім пролунав гучний голос:
«Мій дорогий Бапанар'я. Віддай свою дочку Суматі Махарані заміж за Аппалараджу Шарму без жодних вагань. Це буде благом для всього всесвіту. Жодна жива чи нежива істота цього Творіння не має права порушити це велике рішення. Це рішення Господа Датти».
Цей голос почули Пінда Венкатаппая Срешті, Нарасімха Варма та всі присутні. Усі вони були вражені. Повідомлення надіслали родичам, рідним і близьким Раджі Шарми в Айнавіллі. Шлюб Раджі Шарми із Суматі Махарані був вирішений. Прикро, що в Раджі Шарми навіть не було будинку.
Шрі Пінда Венкатаппая Срешті сказав, що має багато будинків і що подарує один із них Раджі Шармі. Однак Раджа Шарма не приймав жодних підношень. Срешті поговорив із родичами Раджі Шарми й організував оцінювання вартості тієї частини будинку в Айнавіллі, якою Раджа Шарма володітиме як спадкоємець. Її оцінили в 1 вараху. Будинок Срешті був оцінений щонайменше у 12 варах. Раджа Шарма зазначив, що не спроможний сплатити різницю в 11 варах. Тоді Срешті заявив, що продасть свій будинок Раджі Шармі лише за 1 вараху. Срешті сказав: «Якщо ти заперечуєш проти того, щоб прийняти будинок у подарунок, ти можеш купити його, сплативши 1 вараху». Усі погодилися, що сказане Срешті відповідає дгармі. Шлюб Суматі Махарані та Аппали Лакшмі Нарасімхи Раджі Шарми відбувся під спів Вед великими знавцями Вед. Було проведено величне весілля під акомпанемент сприятливих мелодій музичних інструментів.
Божественні знамення та пророцтва
Шріпада Шріваллабха втілився, щоб розвіяти темряву невігластва. Він прийшов, щоб усунути кульгавий поступ людей у матеріальних і духовних справах. Господь Датта дав вказівки божеству часу та божеству дії (кала і карма). Відповідно до Його вказівки сліпий хлопчик, який уособлював похмуре невігластво, і кульгавий хлопчик, який уособлював уповільнення поступу у світській та духовній сферах, народилися в Раджі Шарми. Суматі та Раджа Шарма були дуже стурбовані тим, що їхні двоє дітей мали інвалідність.
В Айінавіллі розташований знаменитий храм Вігнешвари. Одного разу їхні родичі принесли маха-прасад від Господа Вігнешвари до Пітхікапурама. Суматі та Раджа Шарма отримали маха-прасад. Тієї ночі Суматі Махарані уві сні мала даршан Айравати.
Айрава — це слон Індри.
Протягом наступних кількох днів у її снах з’являлися мушля, чакра, булава, лотос, тризуб, різні божества, мудреці, сиддхи, йоги та інші святі.
Через кілька днів вона почала переживати божественні одкровення наяву. Заплющуючи очі, вона бачила, як йоги в самадгі та муні з божественним сяйвом і різними вогнями давали даршан, подібно до фігур на екрані. Коли Суматі Махарані порадилася зі своїм батьком Бапанар’єю, він сказав, що всі ці знаки вказують на народження великої людини з досконалими сприятливими рисами.
Дядько Суматі Махарані Шрідхар сказав: «Суматі, існує зв’язок між Вішакхою — зіркою, під якою народився Раві (Сонце), — і втіленням Шрі Рами; так само існує зв’язок між Криттікою — зіркою народження Чандри (Місяця), — і втіленням Шрі Крішни; існує зв’язок між планетою Марс, народженою під зіркою Пурвашада, і втіленням Шрі Лакшмі Нарасімхи; існує зв’язок між планетою Меркурій, народженою під зіркою Шравана, і втіленням Будди; існує зв’язок між планетою Юпітер, народженою під зіркою Пурвапхалгуні, і втіленням Вішну; існує зв’язок між планетою Венера, народженою під зіркою Пуш’ямі, і втіленням Бхаргави Рами; існує зв’язок між планетою Сатурн, народженою під зіркою Реваті, і втіленням Курми; існує зв’язок між планетою Раху, народженою під зіркою Бхарані, і втіленням Варахи; існує зв’язок між планетою Кету, народженою під зіркою Ашлеша, і втіленням Матсьї. Час, про який ти мене запитала, був часом божественної таємниці. Я припускаю, що в тебе може народитися сам Господь Даттатрея, який контролює існування й долю крорів і крорів планет, зірок та величезних усесвітів».
Одкровення Калагні Шамана Датти
Суматі Махарані розповіла про це Раджі Шармі. Раджа Шарма сказав, що під час поклоніння запитає самого Калагні Шамана Датту. Існувало правило, що під час поклоніння Калагні Шаману ніхто не повинен бути присутнім. Наприкінці богослужіння Датта приходив у людській подобі, сідав перед Раджею Шармою і розмовляв із ним. Після цього Датта розчинявся в мурті. Це відбувалося щодня. Раджа Шарма не розповідав Датті про дрібні й особисті проблеми. Того дня під час поклоніння Датта виглядав дуже задоволеним.
Після поклоніння Датта сидів перед Раджею Шармою. Він покликав: «Вийди, Шрідхаро», — і з Датти вийшла якась форма та занурилася в медитацію перед ним. Датта знову подав знак пальцем і покликав: «Прийди, Шрідхаро». Тієї ж миті ця форма розчинилася в Датті. Раджа Шарма здивувався цьому.
Господь Датта сказав Раджі Шармі: «Форма, яку ти щойно бачив, є одним із Моїх часткових проявів, що прийдуть у наступні роки. Коли б Я не покликав, навіть звільнені душі, які розчинилися в Мені, повинні негайно вийти. Коли Я наказую піти, вони повинні відразу зникнути. Мої ігри не обмежуються землею. Усі планети у всесвіті — ігрові м’ячі в Моїх руках. Якщо Я вдарю по одній із них, вона відлетить на мільярди миль. Я ж перебуваю поза межами народження і смерті».
Сказавши це, Він торкнувся центру між бровами Раджі Шарми. Раджа Шарма одразу зрозумів, що в одній із юг він народився як Вішну Датта, а його дружина — як Сомідевамма, яку також називали Сушілою. Він згадав усе минуле.
Шрі Датта сказав: «Коли Я явився перед тобою в тій юзі, Я дозволив тобі попросити будь-який дар. Ти не зміг попросити належного дару. Ти запросив Мене до себе додому повечеряти в день церемонії на честь твоїх предків. Я приймав їжу разом із богами Сонця й Вогню і тим самим надав твоїм предкам статус постійного перебування у Брахма-лоці. Я хочу втілитися як Шріпада Шрі Валлабха. Протягом останніх ста років Я дарував Свій даршан як Шріпада Шрі Валлабха йогам і великим людям на цій землі.
У трета-югу мудрець Бхарадваджа здійснив жертвопринесення Савітра Катхака Чаянам у Пітхікапурамі. Священний попіл цього жертовного вогню перетворився на величезні гори. Хануман відніс цей попіл на небеса, землю та у світи Патали. У Мартья-лоці цей попіл було кинуто в Дронагірі Гімалайського регіону та в деяких інших місцевостях. Поки Хануман ніс цей попіл, у Гандхарванагарі впав один маленький шматочок. Гандхарванагар — це священне місце злиття річок Бхіма й Амараджа. Після завершення Мого втілення як Шріпади Шрі Валлабхи Я народжуся як Шрі Нарасімха Сарасваті в Міналагні. Я здійсню багато чудес у Гандхарванагарі й протягом 300 років перебуватиму в тапо-самадхі (один із найглибших етапів медитації, коли зовнішній чуттєвий світ не сприймається) у Кадалі Вана Шрі Шайли. Після цього Я житиму в Праджняпурі під ім’ям Свамі Самарта й залишу Своє смертне тіло, коли Сатурн увійде в Манірасі».
Раджа Шарма розповів своїй дружині про пророцтва Господа Датти. Бапанар’юлу, Сатья Рішішвара, сказав: «Мій дорогий Раджо Шармо, ти гідна людина, яка в давні часи пропонувала їжу під час щорічного ритуалу, присвяченого предкам, Господу Датті, богу Сонця й богу Вогню. Датта в будь-якій формі може попросити їжі протягом цього народження. Навіть якщо це буде день церемонії на згадку про душі предків і навіть якщо шановані гості ще не пообідали, без жодних вагань запропонуй їжу Датті, коли Він попросить. Моя дорога Суматі, будь ласка, уважно запам’ятай усе це». Шанкаре Бхатте, ліли Господа Датти й донині безпрецедентні, немислимі й нечувані.
Народження Шріпади Шрі Валлабхи
У день Махалая Амавасьї Раджа Шарма влаштовував церемонію для своїх предків. Тоді біля будинку почувся благальний крик.
Для чого здійснюється шраддха, церемонія для предків, хто знає? Щоб вони або отримали відповідне тонке тіло, або наситилися, якщо душа предка перебуває в не дуже доброму стані, її тонке тіло страждає, вона потребує енергії. Вона може виглядати втомленою, хворою, голодною, виснаженою, у якомусь не надто відповідному одязі. Коли під час такої церемонії здійснюється підношення, душа насичується. Чим вона насичується — тонкою праною. Підношення доходять до такої душі — це копії. Копії тих підношень, які здійснюються фізично. Завдяки взаємодії свідомості того, хто підносить, створюється така уявна копія, і завдяки санкальпі — утриманню, присвяченню плоду жертви-підношення конкретній особі — ця тонка копія відправляється й отримується тонким тілом такої душі предка.
Для деяких така церемонія проводиться, щоб вони отримали відповідні тонкі тіла, здатні втілитися у світі людей. Якщо тонке тіло не накопичило достатньо саттви, сили, — воно не може увійти у світ людей, світ людей для нього закритий. Воно може потрапити в нижче лоно, а світ людей залишається закритим, або ж якісь сили, наприклад духи, перешкоджають його переродженню.
Кастова система в давнину була впорядкована саме так, щоб людина зі своїми кармами могла перевтілюватися в тій самій касті, якщо вона не перейшла на новий рівень, щоб вона гарантовано отримувала людське народження, оминаючи народження в нижчих світах, і щоб вона прогресувала, піднімаючись у світи богів і дедалі більше розвиваючи свою усвідомленість. Але потім вона почала змішуватися, втрачати свою силу, і тому зараз через дію калі-юги вона не працює так, як працювала раніше. Але раніше такі душі чекали на втілення у своїй готрі, і чекали, якщо в роду не було синів, чекали, доки з’являться сини, здатні здійснювати таку церемонію.
Одкровення Шріпади Шрі Валлабхи
Суматі Махарані подала милостиню авадхуті. Він сказав їй, що вона може попросити будь-якого благословення. Суматі відповіла авадхуті:
«Пане! Ви авадхута. Ваші слова мають силу здійснюватися. Старійшини кажуть, що втілення Шріпади Шрі Валлабхи дуже скоро з’явиться на землі. Якої форми Господь Датта набув зараз? Кажуть, що Господь Датта ходить цією землею останні сто років. Ви сказали, що я можу попросити здійснення будь-якого бажання. Я хочу побачити форму Шріпади Шрі Валлабхи».
Почувши ці слова, авадхута вибухнув громовим сміхом, який сколихнув усі світи. Суматі Махарані відчула, що весь всесвіт навколо неї зник за одну мить. Шістнадцятирічний вродливий юнак в одязі мудреця постав перед нею і сказав:
«Мамо, Я Шріпада Шрі Валлабха. Я Датта. Ти хотіла, щоб Я показав тобі Шрі Валлабху у формі авадхути. Щоб задовольнити твоє бажання, Я даю тобі можливість побачити Шрі Валлабху. У цій Моїй формі Шрі Валлабхи ти можеш просити Мене про що завгодно. Ти дала Мені їжу. Натомість Я хочу дарувати тобі благословення. Люди цього світу, які навмисно чинять гріховні вчинки, отримають погані результати. Якщо добрі справи здійснюються навмисно, вони приведуть до добрих результатів. Здійснення добрих справ без будь-якого бажання називається акармою. Акарма дає людині результат незалежно від її заслуг чи гріхів».
Три види карми
Отже, карма, інше значення — це дхармічні справи з певною метою, коли добрі дії здійснюються з бажанням отримати якийсь плід, результат, і це працює. Якщо ви створюєте санкальпу (намір) і здійснюєте якісь саттвічні дії — це посилює вашу санкальпу, насичує її силою скопійованих образів під час дії, сама дія є своєрідною імпровізованою жертвою-підношенням, ритуалом, і санкальпа потім матеріалізується, проявляється.
Наступний тип — акарма, коли дії здійснюються без санкальпи, без бажання проявити будь-який результат, неприв’язано, тоді копії дій не закарбовуються в потоці свідомості людини, не виникають васани й самскари. За умови, що така людина володіє самозвільненням, сприйняттям порожнечі, ілюзорності світу та багатьма іншими речами, — це називається акармою.
Наступний етап — коли дії здійснюються, але не заради плодів і результатів, і вони здійснюються не просто без прив’язаності, як акарма, — вони здійснюються лише заради служіння божественній волі. Вони здійснюються як божественний промисел, коли людина стає провідником божественної волі й просто віддає своє тіло в оренду Богові. Це вже не нішкама-карма-йога, акарма — це вже бхакті-йога. Бхакті-йога означає здійснювати різні дії, але не заради его, не заради санкальп, досягнення мети, що, загалом, є тауматургічною магією, і не заради прив’язаностей, не заради вичерпання своєї карми, просто як у нішкама-карма-йозі чи акармі, а заради проведення Ануграха-шакті (божественної волі) або будь-яких інших воль Бога.
Обрання божественною волею
Божественна воля може бути безпосередньо пізнана лише обраними цією волею. Ніхто не може сказати: «Ось я вирішив так — це буде божественна воля». Ніхто не може сказати: «Я провідник божественної волі», — без відповідного уповноваження — це буде самозванством, фантазією. Це буде ілюзією, звабленням.
Щоб бути провідником божественної волі — треба бути обраним нею — і все, ніяк інакше. Ніхто не може вас призначити: «Ти провідник божественної волі», — або видати вам державний сертифікат: «Такий-то і такий-то є провідником божественної волі», — і нотаріус засвідчив. Але можна бути обраним самою божественною волею. Це як окрім царя ніхто не може призначити радника чи посланця царя — лише сам цар, указ царя — ніхто інший. Наприклад, у палаці вартовий не може сказати: «Ти міністр. Ти посланець царя», — у нього немає таких повноважень, якщо він так зробить, його навіть покарають, тобто провідниками божественної волі стають ті, кого божественна воля обирає сама. Так само ні інша людина, ні сама людина не може цього робити.
Коли божественна воля обирає когось — це супроводжується різними знаками, явищами. Це підтверджують божественні істоти, це підтверджують святі, і вони призначають місію такій людині, при цьому не вона вирішує. Але божественна воля може проявлятися як лінія передачі, як лінія святих, як Гуру-шиш'я-парампара. Гуру-шиш'я-парампара і лінія передачі, місія цієї лінії — ось це матеріалізований прояв божественної волі.
Коли, наприклад, Гуру в цій лінії дає учневі якусь місію, якісь настанови — можна так само сказати, що він обирається божественною волею через свого корінного Гуру, оскільки Гуру є в лінії передачі представником цієї божественної волі. При цьому такий Гуру може бути обраний божественною волею прямо й безпосередньо внаслідок містичного досвіду, духовно, у дусі, або навіть якщо такого не відбувається, він може бути обраний зовнішньо, належачи до лінії передачі, святими цієї лінії передачі, які її уособлюють, і те, й інше є проявом божественної волі на фізичному або на тонкому плані.
Найкраще, коли і те, й інше збігається. Коли в ланцюзі лінії передачі такий майстер, Гуру або святий обирається божественною волею на тонкому рівні, і це відбувається також на фізичному, повторюється й підтверджується. Тоді він може наділяти учня, обирати як прояв божественної волі, наділяти учня правом проводити божественну волю. Це також означає, що він обирається божественною волею через свого Гуру. Якщо учень достатньо відкритий, здібний, то божественна воля також діє і через нього, тобто це і є лінія передачі в аспекті божественної волі. Треба бути обраним божественною волею, або прямо й безпосередньо, або через лінію передачі, а коли божественна воля обирає, то треба слідувати їй, треба її проводити, треба бути гідним цього, треба відкриватися їй, треба очищати себе, щоб добре її проводити. Загалом — це велика відповідальність, велика честь, велика заслуга.
Приклад Арджуни
«Акарма дає людині результат незалежно від її заслуг чи гріхів — це під контролем Бога. Шрі Крішна сказав Арджуні вбити Кауравів, тому що вони чинили акарму. Арджуна не накопичив гріха за такі вбивства. Убивство Кауравів було божественним рішенням. Ти і твій чоловік напрацювали».
Чому Арджуна не накопичив гріха в битві на Курукшетрі? Тому що він був відданий Крішні, діяв у стані самовіддачі, він повністю віддався йому, став його провідником. Відповідно до цього його розум не створював копій того, що він робив, не виникало відбитків. Очі бачили, а розум не копіював, у пам'яті не відкладалося — усе це спрямовувалося в стан недвоїстості чистого світла й розчинялося, тобто відбувалися самовіддача і самозвільнення. Це завдяки сильному зв'язку з Крішною; якби інша людина так робила, вона потрапила б на їхнє місце — у ваджрні пекла, тому що розум звичайної людини не може, беручи участь у битвах, убиваючи, б'ючись, проявляючи гнівні енергії, не ототожнюватися, не копіювати. Це підсвідомість, її не обдуриш, свідомість інтегрується і вбирає. Тим більше Арджуна не був святим — він був кшатрієм, практикував йогу, мав певні здібності, він просто був дуже відданим завдяки сильному зв'язку, тому не накопичив багато поганої карми, навіть воюючи, завдяки самовіддачі.
Запитання: Ом, Гуруджі. Якщо звичайна людина також воює на війні, вона ж теж начебто діє не від себе, а за наказом, у неї ціла парампара?
Так — ось тут постає дуже багато запитань: наскільки чиста й сильна ця парампара — це раз; які його зв’язки, які його мотиви, чи праведні накази; власна оцінка ситуації війни, тобто можна захищати свою країну, а можна нападати, яким є ступінь його патріотизму або ж він діє просто зі страху бути притягнутим до відповідальності за дезертирство. Дуже багато мотивів, які стикаються, ці мотиви розкладаються в підсвідомості дуже чітко й докладно. Якщо він відданий командирові, а командир перебуває у стані чистого світла й недвоїстості, то, можливо, він теж не накопичить карми, і він діє без сумнівів — він потрапить, можливо, до райського виміру.
Були воїни, які поклонялися Одіну, вікінги, у яких була традиція, що якщо вони воюють і гинуть, то лише зі зброєю в руках. Якщо зі зброєю в руках, значить, проявив честь і хоробрість, душа вирушає до Одіна на бенкет серед валькірій. Важливо, наскільки цей зв’язок сильний, і це має бути дуже сильна відданість, дуже сильна віра у свої ідеали, або у свого Бога, або у свою місію. Лише тоді свідомість, керуючись цією місією, не створює відбитків, копій, і вони не стають самскарами в наступному житті, не затьмарюють свідомість.
Обіцянка Шрипади
«Ти і твій чоловік напрацювали багато акарми, тому ви дещо отримаєте заради блага всього світу. Вислови своє бажання без жодних вагань, і Я неодмінно виконаю його».
Суматі Махарані побачила вищу благосну постать Шрипади Шрі Валлабхи, впала до Його стоп і вклонилася. Шрипада Шрі Валлабха підняв Суматі Махарані із землі й сказав:
«Мамо, безглуздо, коли мати падає до ніг своєї дитини. Це скорочує тривалість життя дитини».
Тоді Суматі сказала:
«Господи Шрипадо Шрі Валлабхо, Ти назвав мене матір’ю. Отже, Ти погоджуєшся, що я твоя мати, а Ти моя дитина. Твої слова збуваються, тому зроби це слово істиною. Ти повинен народитися нашим сином».
Тоді Шрі Чарана сказав:
«Нехай буде так. Я народжуся в тій самій формі Шрипади Шрі Валлабхи, яку ти щойно бачила. Мати, яка падає до ніг дитини, спричиняє скорочення тривалості її життя. Я не порушуватиму принципів праведної поведінки й долі, тому як твоя дитина Я проживу лише 16 років».
Почувши це, Суматі почала плакати: «О, який злочин стався. Життя дається лише на 16 років?». Тоді Шрипада сказав:
«Мамо, протягом 16 років як твій син Я виконуватиму все, що ти скажеш. Після 16 років хлопчика слід вважати другом, і жодних обмежень не повинно бути. Ти не повинна змушувати Мене одружуватися. Ти повинна дозволити Мені стати аскетом і вільно мандрувати. Якщо ти змушуватимеш Мене діяти всупереч Моїм намірам, Я не залишуся у твоєму домі».
Сказавши так, Шрипада швидко залишив це місце. Суматі Махарані деякий час мовчала. Потім вона пояснила своєму чоловікові все, що сталося. Аппалараджа Шарма сказав:
«Суматі, не засмучуйся. Твій батько вже натякнув, що Шрі Датта відвідає наш дім у пошуках милостині. Шрі Датта — океан милості. Нехай відбудеться народження Шрипади Шрі Валлабхи. Після цього ми подумаємо про інші речі».
Рада брахманів і суперечка про касти
У місті поширилася звістка про те, що авадхута відвідав дім Аппалараджі Шарми. Говорили, що милостиню було запропоновано авадхуті ще до того, як брахмани поїли в день Махалаї Амавасьї, який мав величезне значення для душ предків. Шрі Бапаннавадханулу сказав:
«Про народження Шрипади Шрі Валлабхи відомо всім. Вклонитися авадхуті також правильно, тому з боку Суматі немає жодних помилок. Простягання перед дитиною може скоротити її життя, але немає нічого неправильного в тому, щоб простягнутися перед авадхутою».
Брахмани Пітхікапурама дуже заздрили цьому. Один із них, відомий як Нарасавадханулу, був надзвичайно заздрісним. У день амавасьї всі люди були зайняті проведенням поминальних церемоній за своїми предками. Було важко знайти брахманів для ритуальних годувань. Однак Бапанар'юлу сказав, що в домі Аппалараджі Шарми не виникне жодних труднощів.
Шрі Раджа Шарма медитував на Калагні Шаману. Тим часом прибули троє гостей. Церемонія поминання предків відбулася без жодних перешкод. Мій дорогий Шанкаре Бхатте, саме того дня постало спірне питання, чи мають вайш'ї право на ведичну церемонію пов'язування священного шнура. Було скликано раду брахманів. Учений на ім'я Ашутош із Навадвіпи в Бенгалії прибув до Падагая-кшетри. Він мав із собою стародавні книги наді. Його також запросили до ради пандитів.
Шрі Бапанар'я сказав:
«У духовній дисципліні брахмани, вайш'ї та кшатрії рівні. Тому, згідно з давньою дгармою, ведичний ритуал упанаянам був прийнятним для цих каст. Для інших можна було б провести упанаянам у пуранічній традиції, якщо вони того забажають. Каста, стать і вік не є перешкодами для здобуття мудрості. Серед сиддхів були мудреці-вайш'ї, а з милості Господа Датти мудрець-вайш'я на ім'я Лабхада став сиддхом. Людина досягне успіху в усіх починаннях, якщо їй буде доступна милість Лабхади Махарші».
Протистояння з Нарасавадхані
Рішення Шрі Бапанар'ї було схвально прийняте всіма. Однак це рішення завдало болю пандиту, відомому як Нарасавадхані. Він був знавцем догматичних суперечок і відданим богині Багаламукхі. Щодня він поклонявся цій богині. Перед початком диспуту він умивався, читав мантри Багаламукхі, а потім розпочинав диспут. У цей час його було важко перемогти. Шрі Бапанар'юлу був благочестивою людиною, яка повторила Гаятрі-мантру багато крорів разів. Обидва вони ніколи не зазнавали поразки під час суперечок.
Нарасавадхані вмився й почав медитувати над мантрою. Шріпада Шрі Валлабха від самого раннього віку мав дуже близькі стосунки зі своїм дідом по материнській лінії, тому Він супроводжував свого діда на зібранні брахманів. Ніхто не заперечував проти присутності чарівного хлопчика.
Того дня Нарасавадхані стало не по собі через присутність Шрі Валлабхи на зібранні. Нарасавадхані вважав, що хлопчикові не годиться відвідувати конференцію великих учених. Перш ніж розпочати диспут, прочитавши мантру Багаламукхі, він запитав Шріпаду, чому Він сюди прийшов. На це Шріпада відповів:
«Дідусю, не можна приходити туди, куди тебе не запрошували; оскільки ти покликав Мене, Я прийшов. Я піду, якщо ти попросиш Мене піти. Що Мені до цього? Мені байдуже. Я маленький хлопчик і вільний робити те, що хочу».
Нарасавадхані проревів, що Шріпада має піти. Шрі Раджа Шарма забрав свого сина. Нарасавадхані, який уже хотів розпочати суперечку, не зміг говорити. Попри великі зусилля, з його вуст не вийшло жодного слова. Ашутош, який спостерігав за всім цим, весело сміявся. На зібранні було ухвалено рішення на користь Бапанар'юлу. Вайш'ям було приписано ведичний упанаянам.
Передбачення з книг наді
Відбулася дискусія про книги наді, які мав Ашутош. У книгах наді пропонувалося розрахувати час народження Шріпади Шрі Валлабхи відповідно до математичних формул, наведених у «Сандра Сіндху Веді». Було встановлено, що Шріпада народився в ранні години Ганеша-чатуртхі під зіркою Чітра, у Сімхалагні та Тула-расі. Було згадано, що Шріпада був втіленням Шрі Датти, і, оскільки Його стопи були позначені всіма сприятливими знаками, Він носить гідне ім'я Шріпади Шрі Валлабхи.
Далі було зазначено, що Його гороскоп нікому не слід давати і що згодом із Тріпури його принесе Акш'я Кумар, який належить до джайнської релігії. Усе це відбудеться відповідно до божественного плану й досягне Пітхапурама як частина божественної ліли.
Одкровення Амбіки
Ашутош вирушив до дому Шріпади Шрі Валлабхи, щоб побачити Його. Шрі Валлабха сказав:
«Сьогоднішня зірка — Чітра. Я дуже радий, коли хтось поклоняється Мені в день зірки, під якою Я народився. Ти прийшов із чистою відданістю, тому Я благословляю тебе. Проси все, чого бажаєш».
Тоді Ашутош сказав:
«Господи, я дізнався, що Нарасавадхані — відданий Багаламукхі. Я сподівався з його допомогою побачити Амбіку. Мої надії були марними. Я зрозумів, що Амбіка була дуже розгнівана на нього».
Шріпада відразу сказав:
«Я — та Амбіка, якій він поклоняється. Амбіка, яка до цього перебувала з тонким тілом Нарасавадхані, злилася зі Мною в ту мить, коли він попросив Мене піти. Я — уособлення всіх богів і богинь. Тобі випала удача отримати даршан Амбіки».
Злиття Амбіки з Даттатреєю
Брахман поклонявся Амбіці, і вона перебувала в його тонкому тілі. Але коли він поспілкувався з хлопчиком Шріпадою Шрі Валлабхою, ця Амбіка увійшла й з’єдналася з тонким тілом Даттатреї, набула розуму Даттатреї та знайшла в ньому прихисток як у брахмані. Оскільки Амбіка — це форма дружини Шиви, то Амбіка, якій він поклонявся, Багаламукхі, якій він поклонявся, — уже стала Даттатреєю. Даттатрея у формі Шріпади Шрі Валлабхи зробив так, що під час суперечки він не зміг вимовити ані слова.
Сказавши це, Він постав перед Ашутошем як Багаламукхі. Цілком задоволений, Ашутош поїхав до Пенушіла Кони.
Багаламукхі поклоняються саме заради перемог у суперечках. Її зображують із булавою, що вражає язик асури, а для контролю мовлення читають мантри та роблять підношення. Вона уособлює мовлення, контроль над мовленням. Вважається, що коли хтось поклоняється Багаламукхі перед суперечкою, то перемагає в ній, але не цього разу.
Згідно з настановами Шріпади, він дістався землі покаяння Канви Махарші в лісі Пенчала Кони. Шріпада сказав йому, що він народиться в Махараштрі в роді Ваджасанеї мудреця Канви. Він додав, що благословить його, коли знову втілиться, і що той стане одним із Його головних учнів, якому випаде щастя бути свідком усіх надзвичайних чудес. Шріпада попросив його негайно вирушити в подорож.
Сумніви Нарасавадханулу та природа авешкари
Тоді я сказав: «Пане, будь ласка, розкажи ще про кілька чудес, створених Шріпадою, свідком яких ти був, і благослови мене». Тоді Тірумала Дас продовжив: «Шанкаре Бхатте, Нарасавадханулу був розлючений поведінкою Бапанар’юлу. Він хотів так чи інакше образити його. Він вважав, що Бапанар’я був відповідальний за те, що він утратив милість Багаламукхі. Він поширив чутку, що Бапанар’юлу звів нанівець силу його мантри за допомогою тантричного впливу. Значно більше його непокоїли подробиці, пов’язані з утіленням Шрі Валлабхи. Він стверджував, що книги наді ненадійні й що з боку Бапанар’юлу було блюзнірством пропонувати їжу бенгальському брахману, який їсть рибу.
Далі він стверджував, що жодна людина не може бути втіленням Пурна-Брахми (абсолютного Бога) і що така дитина, як Шріпада, не може бути Господом Даттатреєю, який є всемогутнім, всюдисущим і всезнаючим. Він подав у неправдивому світлі надприродні діяння Шріпади, який від самого малечку промовляв пранаву (Ом); говорив про священні писання санскритом, навіть коли ще гойдався в колисці; демонстрував надзвичайний для свого віку інтелект. Нарасавадханулу поширив чутки про те, що померлий учений-брахман, знавець Вед, знайшов прихисток у тілі хлопчика, тому той і говорив так неприродно. Він стверджував, що самопроявлений Датта в храмі Шрі Куккутешвари був справжнім благодійником і що було неправильно ставитися до хлопчика як до Даттатреї.
Тобто він говорив, що в його тіло просто вселився брахман. Таке буває, коли в чиєсь тіло вселяється інша істота на певний час або надовго. Якщо вселяється дева (божество), така людина може володіти містичними силами, говорити дуже поетично, дуже артистично, зцілювати, являти різні, можливо, навіть чудеса. Але це не її сила — це сила божества, яке вселилося в неї, — давати пророцтва, володіти ясновидінням, проявляти сіддхі невразливості, діяти надприродним чином. Але це не її сила, а називається це авешкара. Авешкара означає, що людина на певний час стає авешею когось, і в неї може вселитися божество або просто дух із тонкого світу, якась історична особистість.
Наприклад, у Перу є цілитель, який зцілює, не знаючи хірургії, як хілер. На цей час у нього вселяється дух хірурга тонкого світу, і він нічого не розуміє в хірургії, в анатомії, але він навіть робить операції, хілерські операції, хірургічні операції. Це авешкара. Або коли дух музиканта вселяється в людину, людина може писати музику на рівні класика. Був такий випадок, коли жінка спілкувалася з різними музикантами: Моцартом, Бахом, Бетховеном — через неї вони завершували свої твори, і аналіз найсерйозніших світових музичних критиків підтвердив, що звичайна людина не могла створити цілковиту ідентичність, що це були твори, схожі за різними гармоніками, музичними рядами, стилем того чи іншого великого музиканта.
Але в цих випадках — це не реалізація самої людини — це авешкара. Якщо це злий дух, то це одержимість, а якщо це нормальний дух, то це авешкара. Але людина іноді в цей час нічого не пам'ятає, навіть не належить сама собі. Наприклад, є оракул Його Святості Далай-лами в Тибеті, і це давня традиція. Він систематично, періодично, через певні проміжки часу передбачає майбутнє, і на цей час він входить у транс — це як медіумізм. Дух, який входить у нього і якого він викликав, дає пророцтво, але така людина в цей час не пам'ятає себе, її душа на цей час вимикається, а дух входить у її тіло. Іноді така людина все пам'ятає і водночас разом із душею діє з іншим духом, але дух пригнічує душу, вона нічого не може сказати. Душа все усвідомлює, але говорити, діяти не може, наче вселилася друга істота.
Але іноді вищі душі, божественні душі дуже делікатні, вони не пригнічують, вони дотримуються ахімси, вони поважають чужу волю. Якщо вони входять, то якось трохи ненав'язливо, непомітно, але вони також дають натхнення, дають красномовство, дають якісь магічні сили. Людина може поетично висловлюватися, співати, малювати, створювати мантри, янтри, виконувати якісь практики. Але загалом усі такі люди, якщо в цьому немає джняни, істинного даршану божества, — це різні форми зваби. Форми, коли сама душа не розвинена і через неї щось або хтось діє, нею хтось або щось керує. За винятком джняна-йогів, які усвідомили себе та здійснюють вищий тип авешкари. Вищий тип авешкари — це самавеша, Шива-самавеша. Така авешкара не є вселенням духа, вселенням демона або душі божества — вона є пробудженням Атмана і вселенням, якщо так можна сказати, вищої таттви — це і є сходження Ануграхи. Шива-самавеша — це сходження п'яти вищих таттв у звичайну душу, і таке сходження — це не щось зовнішнє — це розкриття власного внутрішнього потенціалу, що розв'язує вузли карми, канчуки, двоїсті уявлення. Усі ж інші види авешкари — це просто входження, вони є не зовсім бажаними, а іноді взагалі небажаними.
Дивовижні знаки народження Шрипади
Коли народився Шрипада Шрі Валлабха, протягом 18 днів кобра з трьома каптурами нависала над Ним як парасоля, де б Він не перебував. Він з'явився з материнського лона як сліпуче сяйво. Суматі Махарані знепритомніла відразу після того, як Він народився. Сприятливі мелодії музичних інструментів лунали з кімнати, де відбувалися пологи. Через деякий час невидимий голос попередив усіх людей, щоб вони залишили кімнату. Чотири Веди, 18 пуран, великі люди прибули у вигляді яскравих вогнів, щоб привітати Шрипаду.
Веди, пурани — це не книги, а живі істоти, божества, тобто це знання. Знання святих, свідомість святих, упанішади, тантри також живуть у тонких вимірах і в тонких тілах, а книги — це їхні еманації на фізичному рівні, тому вони можуть приходити, набуваючи будь-якої тонкої форми, і вітати святих або аватарів.
Священні ведичні мантри лунали за межами кімнати. Через деякий час запанувала тиша. Цей дивовижний випадок спантеличив навіть Бапанар'юлу й був поза межами його розуміння.
Божественні ігри дитинства Шріпади
Минув рік від дня народження Шріпади Шрі Валлабхи. Він почав відвідувати зібрання вчених разом зі своїм дідом Шрі Бапанар'єю, хоча Йому було лише кілька місяців. Шрі Чарана мав звичай вільно ходити, розповідати про Священні Писання й творити чудеса, бувши зовсім маленьким хлопчиком. Жителі Пітхікапурама думали, що великий учений, який помер, увійшов у хлопчика й творив усі ці чудеса. Вони також вважали, що Бапанар'я та Раджа Шарма помилково вважають Його втіленням Даттатреї, не забезпечивши хлопчикові належного медичного лікування, і що все це неприйнятно.
Оскільки Пітхікапурам — це Падагая-кшетра, важлива кшетра для померлих предків, і оскільки там жили тантрики, які могли розмовляти з душами померлих, що перебували в Пітхікапурамі, такі твердження набували сили. Коли я приїхав із Малаядріпурама, то прав одяг у домах Шрі Бапанар'ї та Шрі Раджі Шарми. Пральник, який прав одяг у домі Нарасавадхані, помер від старості. Він мав одного сина, який переїхав до Кока-надама, що називається Ваясапура-аграхарам, тому мене призначили прати одяг у домі Нарасавадхані. Оскільки з дитинства я був пов'язаний із родиною Шрі Бапанар'ї, то поступово став людиною, наділеною доброю волею. Полум'я духовності палало в мені. Замість того щоб самому прати одяг Шрі Нарасавадхані, я доручив цю роботу своєму старшому синові Равідасу. Якщо якогось дня я бачив Нарасавадхані, у мене розладнувався шлунок, і того дня я навіть не міг їсти. Я міг прати одяг лише для тих родин, які мали добрі наміри.
Божественна милість Шріпади проливається на Тірумала Даса
Равідас — мій старший син, народжений від моєї першої дружини. Замість того щоб самому прати одяг Нарасавадхані, я віддавав його прати Равідасу. Одного разу Нарасавадхані якимось чином дізнався про це. Він наказав мені випрати його одяг. Накази старших мають бути виконані. Перучи одяг, я згадував ім'я Шріпади. Равідас приніс його до дому Нарасавадхані. Як не дивно, коли Нарасавадхані вдягнув випраний одяг, він відчув, ніби по його тілу повзали скорпіони та отруйні гусениці. Проте з іншими членами його родини все було гаразд, і одяг ніяк на них не вплинув. Нарасавадхані відчував, ніби його тіло горіло. Одяг був для нього наче з вогню. Він надіслав мені звістку. Він сказав, що я за допомогою чаклунства ув'язнив у його одязі якогось злого духа і що мене буде покарано за цей жахливий вчинок.
Я подав скаргу судовому чиновникові. Суддя вирішив, що я невинний. Мій дорогий Шанкар Бхатте, ліли Шріпади немислимі. Після того як я повернувся додому від судового чиновника, Шріпада прийшов до нашого дому в образі шістнадцятирічного юнака. Від самого Свого народження Шріпада являвся перед Своїми відданими в тому віці, який Він Сам обирав. Усе це здається цілком природним тим, хто знайомий з іграми Шріпади. З величезним захопленням і подивом я промовив: «Пане, Ви народилися у вищій касті брахманів. Вам не слід приходити до громади пральників і прачок». На що Шріпада відповів: «Як ти гадаєш, хто такий Нарасавадхані? Він — брахман, що несе на собі тягар гріха, подібний до вузла пральника, тоді як ти — пральник, який прагне пізнання Абсолюту. Отже, ти — чудовий брахман, тому Мій прихід сюди не є безпідставним».
Тоді я впав до стоп Шріпади й заридав. Поглянувши на мене Своїми сповненими нектару очима, Він підняв мене із землі Своїми божественними руками. Він поклав Свої божественні руки мені на голову. Тоді все моє минуле життя повернулося до моєї пам'яті. Сили йоги в мені прийшли в рух. Кундаліні-шакті пробудилася. Шріпада тихо пішов геть повільними кроками.
Історія з тотакурою та падіння шикхи
Нарасавадхані вирощував тотакуру (амарант). Тотакура в його домі була дуже смачною. Він нікому не давав цього овочу, попри жодні прохання. Лише коли він припускав, що може отримати від когось велику вигоду, він давав тотакуру цій людині. Шрипада попросив свою матір приготувати йому карі з тотакури. Він попросив її взяти овоч саме з дому Нарасавадхані. Це здавалося неможливим. Його дідусь Бапанар’юлу сказав: «Дорогий Шрипадо, завтра вранці тобі краще самому попросити Нарасавадхані дати тобі тотакуру. Я віднесу тебе до них додому. Якщо Нарасавадхані не погодиться, тобі не слід наполягати на цьому». Шрипада погодився.
Наступного ранку Бапанар’юлу відніс Шрипаду до дому Нарасавадхані. Бапанар’юлу сказав Шрипаді, що діти повинні поважати старших і просити їхніх благословень. Шрипада погодився. Нарасавадхані сидів на веранді свого дому. На голові в нього була шикха. У цей час туди прийшов цирульник, щоб поголити Нарасавадхані. Шрипада, який сидів на плечах свого діда, побачив Нарасавадхані й привітав його, склавши руки. Нарасавадхані був спантеличений цією несподіваною ситуацією. Пронизливий погляд Шрипади впав на шикху Нарасавадхані. Шикха Нарасавадхані впала сама собою.
Він був збентежений і не розумів, як таке могло статися. Тоді Шрипада сказав своєму дідові: «Дідусю, шикха на маківці Нарасавадхані була йому дуже дорога. Тепер вона впала сама собою. З мого боку було б не дуже добре просити в нього тотакуру, яку він дуже любить. Навіщо мені завдавати йому ще більше страждань, коли він уже переживає сильне горе? Ходімо додому!». Після цього Шрипада більше ніколи не просив тотакуру.
Видіння пунья-шаріри та втрата заслуг
Нарасавадхані вирішив, що Шрипада вдавав, коли склав руки на знак пошани до нього. Коли Нарасавадхані сидів у медитації, з нього вийшла світла людина, дуже схожа на нього. Нарасавадхані запитав її, хто вона і куди прямує.
Ця світла людина сказала: «Я — пунья-шаріра (тіло заслуг) усередині твого тіла. Багато разів ти читав Веди. Ти поклонявся самопроявленому Датті. Коли той самий Датта втілився як Шрипада, ти образив Його. Якби ти мав до Шрипади хоча б одну десятитисячну частку любові та прихильності, яку відчуваєш до своєї тотакури й шикхи, твоє народження було б спокутуване. Руйнування захоплення — це звільнення. Ти скутий путами захоплення. Незабаром ти зіткнешся зі злиднями. Щоб запобігти цьому, Шрипада хотів прийняти від тебе пожертву овочами. Якби ти запропонував Йому тотакуру відповідно до прохання, прийдешню бідність було б нейтралізовано. Крім того, ти здобув би багатство. Ти сам зруйнував таку можливість. Навіть попри це, Шрі Датта — океан милості. Він збирається приховати своє нинішнє втілення й прийняти інше. Тоді ти народишся бідним брахманом і навіть тоді вирощуватимеш тотакуру у своєму домі. У належний час я знову увійду у твоє тіло. Після цього Шрипада відвідає твій дім і з’їсть карі з тотакури, приготоване й подане з любов’ю. Він дарує тобі багатство. Однак поки що я залишаю тебе.
Отже, це був прообраз божественного ілюзорного тіла, яке Нарасавадхані отримав унаслідок своєї упасани, практик, мантр. Але в цей момент через порушення самаї його божественне тіло вийшло з його сприйняття, так би мовити, покинуло його. Покинуло означає, що зв’язок із цим божественним тілом був розірваний, і це божественне тіло піднялося вище, а розум Нарасавадхані залишився від’єднаним від нього. Воно не знищилося, але залишилося чекати на наступне втілення, тобто реалізація Нарасавадхані пішла, пішло його звільнення, саруп’я-мукті, або салок’я-мукті, або саміп’я-мукті через те, що він припустився помилки щодо Даттатреї у формі хлопчика, не розпізнавши його. Так само ми повинні бути дуже уважними щодо власного життя, самаї, чистого бачення, зв’язків, щоб наша власна реалізація ніколи не покинула нас.
Привітання Шрипади не було призначене для тебе. Це був знак для мене, втілення твоєї заслуги, залишити тебе й злитися з Ним. Прийнявши привітання Шрипади, ти втратив заслугу, втілену в моїй формі, що перебувала в тобі. У тобі залишилося лише уособлення гріха». Сказавши це, пунья-пуруша злилася зі Шрипадою.
Вважається, що якщо молодший приймає повагу або знаки уваги старшого, який перебуває на вищому духовному рівні, то його заслуга втрачається, тому це є помилкою. Заслуга Нарасавадхані перейшла до Даттатреї у той момент, коли він із нечистими думками приймав вітання від Даттатреї. Якби його думки були чистими, то, приймаючи вітання від Даттатреї як від молодшого, цього б не сталося.
Епідемія холери та духовне прозріння
Відтоді умови життя Нарасавадхані погіршилися. Ніхто не звертав уваги на його слова. Сяйво, притаманне його тілу, зникло. Холера поширилася в Пітхікапурамі. Багато людей помирало. Лікарі дійшли висновку, що через забруднення води розмножувалися бактерії, і це стало причиною поширення епідемії. Охоплені страхом люди молили Бапанар’ю врятувати їх від жахливої недуги й знайти способи, передбачені Священними Писаннями, задля блага людей. Вони попросили його негайно вжити відповідних заходів. Шрі Бапанар’я поглянув на проблему своїм внутрішнім зором. Він з’ясував, що захворювання було спричинене забрудненням повітря, а не води. Лікарі різко відповіли, що твердження Бапанар’ї суперечить принципам медицини й тому є неприйнятним. Люди проводили різноманітні пуджі богині села та здійснювали численні жертвопринесення тварин, щоб умилостивити її.
Бапанар’я пояснив, що Грам’я-девата — це богиня села. У кожній місцевості є божество місцевості. Божество місцевості відповідає за ліси, гори, річки, воно охороняє рівновагу сил та енергій, контролює духів у цих місцях, тому йому іноді роблять підношення або поклоняються, щоб місцевість процвітала. Якщо божество села йде, то в місцевості настають посуха й занепад, злі духи починають оселятися там і терзати душі людей, з’являються хвороби.
Жертвопринесення та альтернативні методи поклоніння
Коли тварину вбивають, її життєва сила примусово вивільняється. За допомогою читання мантр ця життєва сила перебуває під контролем людини, яка приносить жертву. Бапанар’я заявив, що існує багато йогічних практик для збільшення пранічної сили й що є багато саттвічних способів поклоніння. Саттвічні методи поклоніння мали бути застосовані, щоб умилостивити сільську богиню.
