Божественні технології та 36 таттв свідомості

Коли ми робимо пранам, дандават, паданамаскар, намаскар, сенс цього — синхронізація зі свідомістю того, до кого ми виявляємо повагу: гуру, садху, божества чи святих. Синхронізація свідомості, співналаштованість. Якщо у вас є телефон і ноутбук, там з’являється напис: синхронізувати дані? Якщо так, ви підтверджуєте, синхронізація відбувається, і в ноутбуці та телефоні — ті самі дані. Так само, якщо у вас є гуру або ішта-девата, виникає запит: синхронізувати дані? Так, тоді все, що є в Гуру, перетікає до учня, усе, що є в ішта-девати, поступово, не одразу, перетікає до упасаки — того, хто поклоняється. Той самий принцип.

Садху — програміст божественної реальності

Ведична традиція володіла високими духовно-інформаційними технологіями багато тисяч років тому й ніколи з ними не розлучалася. Це лише зараз людство наближається до цих інформаційних технологій на дитячому рівні. Гуру-йога, упасана, бгакті-йога — усе це способи синхронізації з богом. Те саме відбувається, коли ми читаємо й коментуємо тексти, — це синхронізація з божеством тексту. Іноді перед деякими текстами виконується кара-анга-ньяса, візуалізується ріші тексту, з ним установлюється ментальний контакт, щоб поглибити сприйняття й отримати шастра-кріпу. Тоді читання тексту — це вже не просто читання, коментування, вивчення філософії, а дотик до свідомості ріші, який написав цей текст, унаслідок чого виникає кріпа — сходження благодаті, благословень. Це також божественні, тонкоінформаційні способи встановлення зв’язку та передавання божественних даних у потік нашої свідомості. Ось чим ми займаємося.

Фактично садху — це фахівець із божественних інформаційних технологій, програміст і спеціаліст. Земні програмісти, які пишуть земні інформаційні програми, до кого вони подібні? До робітника з кувалдою. Настільки тонкими є божественні технології порівняно із земними програмними технологіями.

Ми повинні й далі вивчати це мистецтво, дедалі більше вдосконалювати свою майстерність і бути такими програмістами божественної реальності. Кого або що ми повинні програмувати? Самих себе, свою долю. Ми повинні увійти до свого акаунта, профілю, своєї бази даних і написати нову божественну програму, але не самі, а за допомогою божеств, за допомогою ішта-девати, і скасувати нашу стару кармічну програму, стерти всю нашу історію відвідувань пекел, голодних духів, негативних місць, усю нашу історію — усі наші самскари. Наші самскари — це наша історія.

Якщо ви відвідуєте якийсь сайт, то залишаються різні сліди, і будь-який фахівець може зайти й подивитися навіть те, у якому напрямку й під яким кутом рухався курсор на екрані та до яких аспектів певного сайту ви найчастіше зверталися, навіть траєкторію руху миші — як ви нею рухали. Усе це залишається, усі сліди.

Так само, коли ми розумом відвідуємо якісь сфери, розумом ми робимо те саме — мандруємо великим інтернетом всесвіту, тонким світом. Увесь тонкий світ — це велика глобальна мережа, тільки набагато тонша, й існує історія наших відвідувань не лише в цьому житті, а й у минулих життях. Усе це зберігається. Ми перезайшли, створили новий акаунт, переродилися, але історія збереглася. Божественні інформаційні технології настільки глибокі й потужні, що їх не обдуриш: отримали нове тіло, нову зовнішність, нове ім’я, але історія залишилася. Усі історії відвідування інших світів залишилися, усі наші думки залишилися, мисленнєві відвідування, фізичні відвідування, контакти — усе вчинене, сказане, усе, що ми викладали в тонкий світ. Усі наші дії, усі наші мисленнєві записи, емоційні записи у вигляді самскар, васан — усе це залишилося, усе це наша історія.

Божества — офіцери карми з божественного відділу «Ка» — переглядають усе це й відповідно до цього присвоюють нам рейтинг, оцінку та готують нам місця майбутнього народження. А ми повинні стати настільки вправними програмістами власної реальності, щоб стерти всю цю історію — усе, нічого, порожній акаунт, узагалі жодних слідів. Узагалі не мати стосунку до цієї мережі. Це гігантська глобальна мережа ілюзій, яка називається «Індраджала» — мережа ілюзій, створена Індрою, володарем всесвіту. Відокремити себе від цієї мережі й сказати: усе, я більше не зв’язаний цими законами, цими правилами, я існую за принципом тур’ї. Це і є такі високі ведичні технології, і наше завдання — вдосконалювати своє мистецтво очищення власної карми — брахма-джняну.

Коментар до тексту «Йога Васіштха». Глава 6. «Історія Ікшваку»

Васіштха продовжив: «Твій предок Ікшваку, керуючи державою, розмірковував одного разу: «Яким може бути джерело цього світу, сповненого різноманітних страждань: старості, смерті, болю, а також задоволень і невігластва?» — і не міг знайти відповіді. Після належних привітань він наблизився до свого батька Ману, сина самого Брахми, і запитав його: «Твоє бажання спонукає мене поставити тобі запитання. Яке джерело цього світу? Як я можу звільнитися від низки смертей і народжень?»

Ману відповів: «Нічого з того, що ти тут бачиш, не існує, мій сину, нічого! Немає також нічого невидимого й того, що перебуває поза сприйняттям розуму та органів чуття. Є лише самоусвідомлення, нескінченне й вічне. Через енергію, властиву космічній Свідомості, це відображення видиме тут як космос, а всюди — як живі істоти.»

Уся фізична матерія, що оточує нас, насправді не зовсім фізична — вона пронизана еманаціями Ішвари, нескінченної самосвідомості. Ці еманації являють собою три гуни: тамас, раджас і саттву. Залежно від наших здібностей ми більшою мірою можемо розпізнавати або саттва-гуну, або раджас-гуну, або тамас-гуну, або їхнє поєднання. Що чистіший наш розум, то більша наша здатність розпізнавати саттва-гуну й то менше ми піддаємося впливу раджас-гуни та тамас-гуни. Класифікація живих істот за ієрархічною драбиною у всесвіті пов’язана саме з пропорціями гун і з вівекою — здатністю розпізнавати ту чи іншу гуну та діяти відповідно до цієї гуни.

Саттва й чисте бачення: від очищення розуму до розпізнавання Ішвари

Розпізнавання саттва-гуни дарує великі переваги, наприклад — силу волі, усвідомлення недвоїстості, усвідомлення порожнинності, надздібності та багато іншого. Тому слід якнайбільше очищати розум, щоб навчитися добре розпізнавати саттва-гуну в собі й у зовнішньому світі. Коли ми розпізнаємо саттва-гуну, це називається чистим баченням — здатністю до чистого бачення. Розпізнавання саттва-гуни дає нам контроль над механізмами власної карми, власного розуму й називається приборканням розуму. Це готує нас до розпізнавання ще глибших сутностей, наприклад, до розпізнавання Брахмана, Брахма-таттви — трансцендентної реальності, оскільки саттва-гуна найближча до трансцендентної реальності. Із саттва-гуни видно трансцендентну реальність. Це подібно до того, як ваш розум став ясним, прозорим і чистим, а незначні забруднення більше не спотворюють світосприйняття.

У стані раджас-гуни або тамас-гуни сильні когнітивні викривлення — бачення реальності сильно спотворене. Що більше в нас саттва-гуни, то менше таких викривлень.

Наприклад, свідомість тварин більш спотворена порівняно з людською — багато раджас-гуни, тамас-гуни, і бачення спотворене. Спотворене бачення — це дуже звужене, затуманене, нерозвинене й підвладне інстинктам бачення. У такому стані тварини неправильно оцінюють реальність, ухвалюють помилкові рішення, але істоти зі свідомістю, близькою до тваринної, не усвідомлюють того, що вони неправильно оцінюють реальність і своє місце у світобудові. Серед тварин також є розумніші й дурніші, але переважно для тварин бути розумним — означає бути сильним. Ментальна сила проявляється як фізична, оскільки тварини живуть уже не стільки за законом розуму, скільки за законом сили — шакті. Але що більше прогресивні істоти розпізнають саттву, то більше починає домінувати свідомість.

У людей менше когнітивних викривлень порівняно з тваринами, і тому тварини підкоряються людям, хочуть вони цього чи ні — ніхто їх не питає. Люди легко можуть нав’язати свою волю тваринам завдяки своїй мудрості. Наприклад, коли кіт відчиняє двері за допомогою ручки, лапою, усі розчулюються: треба ж, кіт відчиняє двері! Але коли людина відчиняє двері, ніхто не розчулюється, бо свідомість людини набагато сильніша, і це не її рівень — відчиняти двері рукою.

Але свідомість богів іще сильніша, і в ній іще менше спотворень, когнітивних викривлень у плані пізнання світу, свого місця у всесвіті, розуміння його енергій. А свідомість людей порівняно з богами спотворена, тому вони не так глибоко сприймають реальність — саттви менше. Тому, коли люди здійснюють тапасью і щось осягають, боги теж розчулюються. Вони дивляться: треба ж, яка людина! Як ми розчулюємося, дивлячись на кота, який... Буває, ворона якось повернула банку й дістала зерна, і всі дивуються: яка розумна ворона, що вона може це робити. Те саме й із людьми — боги розчулюються людьми: треба ж, вони мантри читають, тапас здійснюють. Тому що вони знають, що зазвичай людям властиві сильні когнітивні викривлення, їм властиві раджас, тамас.

Великим богам властива відсутність будь-яких когнітивних викривлень, тому вони домінують, їм поклоняються молодші боги. Молодші боги їх обожнюють, служать їм і шукають у них прихистку та захисту, і не мислять свого життя без них. Вони знають, що все їхнє життя — у великих богах, таких як Шива, Вішну, Лакшмі, Сарасваті, Ганеша. Усі малі боги підпорядковані великим богам саме тому, що у великих богів немає викривлень — вони повністю утвердилися в саттві. А менші боги, хоча й мають саттвічне бачення, проте в них іще є якісь домішки, вони не до кінця розпізнають Шакті. Саме цим визначається їхнє місце у всесвіті.

Нарешті, усі великі боги обожнюють Ішвару, усі вони благоговіють перед Ішварою і не мислять свого життя без служіння Ішварі, поклоніння, шанування — це для них норма життя, це природно. Вони знають, що цілком залежать від Ішвари. Вони не роблять ані кроку, щоб не прославляти, не шанувати, не поклонятися Ішварі, не медитувати на Ішвару, не перебувати в самадхі єдності з Ішварою, тому що вони — його частини. Вони знають це — у них немає невідання.

Наприклад, ми, люди, не розуміємо, що ми — частини Ішвари. Навіть садху доводиться дуже багато практикувати, щоб зрозуміти це, а про несадху навіть не йдеться.

Чотири типи мозолів

Щоб садху зрозумів єдність з Ішварою, він має заробити чотири типи мозолів. Які чотири типи мозолів?

• У чар’я-паді — це мозолі від поклонів і простягань, від торкання землі вісьмома частинами тіла: на колінах, на ліктях, коли він здійснює простягання.

• У крія-паді — це мозолі на великому й середньому пальцях, коли він читає джапу: «Ом Намах Шивая, Ом Намах Шивая... Ом Сат-Чіт-Екам Брахма, Ом Сат-Чіт-Екам Брахма...»

• У йога-паді — це мозолі на сідницях, коли він сидить у махашанті. Міларепа якось сказав своєму учневі Речунгпі у печері, коли передавав учення: «А зараз я передам тобі найголовніші таємниці вчення». І він зняв штани, задер свою спідницю й показав йому сідниці — на сідницях були мозолі. Він сказав: «Бачиш ці мозолі? Ось це головний секрет мого вчення — тапас, медитації». Коли ми сидимо в сидячій медитації — махашанті, шамбхаві-мудрі — ми реалізовуємо цей секрет.

• Нарешті, четвертий тип мозолів у джняна-паді — на ногах, коли в глибокому спогляданні ви проходите кілометри й десятки кілометрів чанкраманам — у споглядальній ходьбі.

Перший тип властивий чар’я-паді, другий — крія-паді, третій — йога-паді, четвертий — джняна-паді. Ось це ключ до реалізації — чотири типи мозолів.

«Немає ані прив’язаностей, ані Звільнення. Є лише одне нескінченне Усвідомлення, яке ані єдине, ані множинне. Відкинь усі думки про прив’язаність, свободу й заспокойся».

Ману продовжив: «Коли з чистого Усвідомлення в ньому ж виникають концепції та визначення, тоді воно починає вважати себе індивідуальністю. Такі індивідуальності блукають у цьому ілюзорному світі. У мить прозріння стає видимим те, чого зазвичай не видно, так само й в індивідуальному досвіді можливо побачити чистий досвід нескінченного Усвідомлення. Але це знання не прочитаєш у книгах, і допомога гуру не допоможе, його можна досягти лише самостійно для самого себе.

Стався до свого тіла й органів чуття як до інструментів для набуття досвіду, а не як до самого себе».

Мається на увазі, що є частина роботи, яку виконує Бог, є частина роботи, яку виконує ішта-девата, є частина роботи, яку виконує гуру, але є й наша частина роботи — її ніхто за нас виконати не може. Допомога Бога, ішта-девати, гуру стосується саме тієї частини, яка пов’язана з їхньою роботою, — це благодать, благословення, передача. А є та частина роботи, яку ми неодмінно повинні виконати і в яку не втручатиметься шакті гуру, ішта-девата чи Бог. Ми повинні докласти якомога більше власних зусиль у своїй частині, а щодо тієї шакті, яка нас благословляє, ми повинні відкриватися. Коли наші зусилля і ця відкритість поєднуються, тоді відбувається реалізація.

«Думка "я є тіло" — омана, і шукач повинен уникати оман. "Я є ніщо інше, як чисте Усвідомлення" — таке розуміння, якщо вдається його утримати, сприяє Звільненню та Просвітленню».

Божественне живлення і нітья-діта

Вища Свідомість, Бгаґаван, Ішвара, Господь Даттатрея — стосовно цієї вищої Свідомості використовується термін нітья-діта. Нітья-діта — це те, що вічно підноситься, те, що завжди підноситься, завжди перебуває у піднесеному стані. Свідомість звичайної людини або звичайних істот іноді підноситься, іноді знижується, але ця Свідомість — те, що вічно підноситься.

Інший термін — пхата або пхатара, пхатара-пхатарика — те, що живить усіх живих істот, Господь, який живить усіх живих істот. Ми живемо завдяки живленню від Бога. Хтось може подумати, що ніколи про це не замислювався, адже харчування зазвичай забезпечує старший кухар на кухні. Насправді живлення фізичного тіла стосується лише грубої частини їжі, а справжнє живлення відбувається завдяки Атману, завдяки світлу Атмана.

Світло Атмана живить тонкі структури причинного тіла, буддхі вбирає це світло, причинне тіло живить наше тонке тіло, антахкарана, манас вбирають це світло — завдяки цьому тонке тіло підтримується й оживляється. Зрештою, тонке тіло живить пранічне тіло — пранамая-кошу, а пранічне тіло підтримує фізичне. Фізична їжа також живить фізичне тіло, але вона не є головною — вона є додатковим, урівноважувальним живленням.

Наприклад, є люди, які можуть узагалі тривалий час не їсти, — їх небагато, але такі люди є. Це означає, що без їжі, якщо в людини чисті прани, а тонке тіло відрегульоване, вона може жити, але без живлення божественним світлом жити не може. Таке живлення божественним світлом у людей переважно відбувається під час сновидіння, точніше у фазі глибокого сну, коли всі живі істоти занурюються в сушупті. Або, якщо ви добре споглядаєте і реалізуєте стан джаграт-свапна, а потім джаграт-сушупті, — таке живлення може відбуватися наяву, у стані неспання.

Шива і Шакті — джерело всіх проявів

«Доки не зрозумієш, що ти є Свідомість, вільна від народження, старості та смерті, ти стогнатимеш: "Ой, я помираю" або "О, горе мені, моє становище безвихідне!" Такими думками невігластво лише зміцнюється. Звільни свій розум від нечистих думок і понять. Залишайся самим собою без таких понять. Займаючись різними справами, перебувай у стані рівноваги та керуй своєю державою в мирі й щасті.

Свідомість розважається, створюючи видимості світів, а потім знову вбираючи їх у себе. Сила або енергія, яка прив’язує до цього світу, — це та сама сила й енергія, яка розчиняє створене та звільняє. Як дерево є всіма своїми частинами й листям, так і нескінченне Усвідомлення наповнює весь Всесвіт. На жаль, невіглас не розуміє цього, хоча Усвідомлення міститься в кожній клітинці його тіла. Той, хто бачить, що Усвідомлення є всім, насолоджується нескінченним блаженством».

Ця Свідомість, яка наповнює весь Всесвіт, є Шивою. Шива — це вищий принцип, універсальна свідомість, у якій домінує чіт. Чіт — це і є свідомість. Шакті — це невіддільна від Шиви свідома енергія. У шакті домінує ананда — блаженство. Ці дві таттви є джерелом усіх інших проявів.

Медитація на перші п’ять чистих таттв дуже важлива для садху, коли ми розглядаємо філософську традицію Південної лінії передачі. Звільнення приховане в п’яти чистих таттвах, і наше завдання — розпізнати ці п’ять чистих таттв у своєму житті та реалізувати їх.

Садашива-таттва — початок досвіду світу

«Надсвітові прояви шуддха-таттви. Садашива, тобто той, хто завжди благоволить. У цій таттві домінує аханта, або «Я-свідомість», та іччха — воля. Ідамта, або «Це-свідомість», тут незначна; вона також називається садакх’я-таттвою, оскільки це стан, у якому з’являється перше уявлення про буття. Це початок досвіду світу. Світ на цій стадії постає невиразним, свідомість цієї стадії — Ахам Ідам, «Я є Це». Тут немає відмінностей між «я» і «це». Це стадія досконалої тотожності».

Отже, третя таттва після Шиви та Шакті — це Садашива-таттва, де є свідомість «Я єсмь» та іччха — воля. Ці космічні таттви відображають космічні процеси глобальної свідомості, те, як розгортається світобудова. Однак вони пов’язані з кожним із нас, оскільки ми щомиті переживаємо всі таттви у власній свідомості.

Наприклад, коли ми вранці прокидаємося, фаза глибокого сну відповідає якимось глибоким таттвам, якимось високим таттвам, аж до Шива-таттви, але ми в них себе не усвідомлюємо. Ми несвідомо входимо в Ішвара-таттву, у Садашива-таттву, у Шакті-таттву, у Шива-таттву, але повністю там губимося. Вони настільки тонкі, що наш буддхі не здатний ані запам’ятати, ані зрозуміти, де він перебуває, і він просто вимикається, тому ми спимо й нічого не пам’ятаємо.

Але в міру нашого усвідомлення, очищення розуму, витончення механізму сприйняття ми можемо сприймати ці тонкі чисті таттви. Саме ці тонкі чисті таттви дають нам переживання світла, йоги світла, усвідомленого сну без сновидінь. Саме вони несуть у собі визвольні сили: джняну, іччху, крію. Саме вони несуть розкриття розуму й усі благі якості, які дарують нам звільнення, просвітлення та безсмертя.

Саме в цих п’яти чистих таттвах містяться:

• сватантрія — божественна свобода волі

• нітьятва — вічність, нескінченність, безсмертя

• в’япакатва — всепроникнення

• сарваджнятва — всезнання

• айшвар’я — всемогутність

У міру того як розум насичується енергією цих п’яти чистих таттв, свідомість змінює свою ідентифікацію. Вона перестає бути зумовленою фізичним, тонким тілом і повністю пов’язує себе з цими п’ятьма таттвами, привчається жити у вимірі цих п’яти таттв.

Ішвара-таттва — реалізація недвоїстої свідомості

«Ішвара, тобто Господь. Тут «Я-свідомість» і свідомість світу проявлені явно, а домінуючою є джняна, або знання. Свідомість цієї стадії — Ідам Ахам, «Це є Я». Світ виразно проявлений у свідомості, але все ще тотожний божественній Самості. Це стан абхеди, тобто нерозрізнення між «Я», або самістю, і «Цим», або всесвітом».

Коли ми медитуємо на Ахам Брахмасмі, або читаємо гуру-мантру, або мантру Ом Намах Шивая, ми всі медитуємо на цю Ішвара-таттву. Ішвара-таттва означає чисту джняну, реалізацію недвоїстої свідомості, яка пронизує всю світобудову і єдина тільки й існує. Ця свідомість жива, активна, самоусвідомлена, наділена повнотою різноманітних якостей і шакті. Ця свідомість незбагненна, трансцендентна та єдина — такою є четверта таттва.

Коли ви реалізуєте її — неважливо, у медитації, у самадхі, наяву чи в спогляданні, — у вас спадає полуда з очей, у вас виникає приблизно таке знання: «А... є лише одна істота — усе!» Усе, більше нічого немає, крім неї, лише одна істота, і ви навіть не міркуєте: «А де я в цій істоті?». Для цієї істоти вас як поняття, окремого від неї, немає, немає окремої людини. Ви є, але ви вже ототожнюєте себе не з людиною, а з цією істотою. Тоді у вас виникає запитання: «А яке відношення до неї мають це тіло, цей розум?» — а це її приналежність, віддалений девайс.

Ішвара-таттва дає абсолютну впевненість у переживанні того, що існує лише Єдина Божественна Свідомість, Божественна надрозумна Істота, і ця Свідомість жива, вона являє собою суб’єктність — суб’єктивність. Це не якась порожнеча, у якій немає... порожнеча матеріальних таттв — без Бога.

Коли ви дивитеся в небо, у космос — це просто порожнеча елемента простору без Бога, там ви не бачите Бога, ви бачите просто небо, просто щось порожнє, що поширюється в усі боки, але там немає нічого живого. Це така фізична порожнеча, і за нею немає жодної надихаючої шакті. Але коли ви переживаєте Ішвара-таттву, ви переживаєте Свідомість, і ця Свідомість «живіша за всіх живих», вона надрозумна. Вона розумніша за вас і розумніша за всіх богів, вона включає все, але ця Свідомість єдина в усьому всесвіті й заповнює весь космос.

Це і є Ішвара-таттва, і ви розумієте: «Я» і ця таттва — не два, це одне, тому ми й говоримо Шивохам. І тоді у вас більше не виникає питання: «Що мені робити?». Питання не виникає, ви просто розумієте, що це фізичне тіло не може робити нічого іншого, крім як служити цій Єдиній Божественній Свідомості, провадити її волю, воно ні для чого іншого й не створене та не призначене.

Сатвідья-таттва — ідентичність у відмінності

«П’ята — відья, або шуддха-відья, або сат-відья — чисте необмежене знання. У цьому стані присутня свідомість Ахам Ідам Ча — «Я є» і цей світ також є. Це стан типу бхеда-бхеда, тобто світ постає об’єктом, відмінним від свідомості, але ці відмінності долаються в самоусвідомленні. Він проявляється лише як аспект самості. Це стан ідентичності у відмінності. Тут домінує крійя, або дія».

Ця таттва — Сатвідья-таттва — це добрий стан садху, який занурений у сахаджа-самадхі, але в нього ще є домішки. Наприклад, він практикує вищі санкальпи, шамбхаві-мудру, бхайраві-мудру, санкальпу «усе єдине з розумом», і для нього його розум чистий і безмежно розкритий, але матеріальний світ також існує. І його свідомість та матеріальний світ — це дещо різні речі, тому є настрій бхеда-бхеда — є відмінності!

Природа п’яти чистих таттв

«Перші п’ять, від Шиви до Сатвідьї, називаються шуддха-таттва, тому що відносини між суб’єктом і об’єктом постають у вигляді їхньої єдності протягом усіх цих стадій, тобто об’єкт сприймається як складова частина суб’єкта».

Дуже важливо зрозуміти, що протягом усіх п’яти таттв відсутня двоїстість, протягом усіх п’яти таттв світ бачиться як частка й частина себе, відмінність між суб’єктом і об’єктом відсутня. Але в міру зниження таттви це суб’єктне розділення дедалі більше наростає, проте аж до п’ятої таттви зовнішній світ об’єктів усе одно включений у суб’єктну свідомість.

Якщо на вищих таттвах — першій, другій — зовнішній світ матеріальних об’єктів повністю включений у «Я є», то вже на стадії Ішвара-таттви або Сатвідья-таттви об’єкти вже відокремлені, хоча вони й єдині, але вони вже й розділені, проте усвідомлення «Я є» домінує. Тобто п’ять чистих таттв — це завжди усвідомлення «Я є», єдине з Божественною Свідомістю, але Божественна Свідомість домінує, немає нічого окремого від Свідомості.

Усе завжди єдине з розумом — це і є ідеал сахаджа-самадхі, ануттара-тантри та лайя-йоги. У лайя-йозі ви медитуєте так, ніби завжди є центром всесвіту, де зовнішній простір і внутрішній єдині, де суб’єкт повністю возз’єднаний з об’єктом. І ось ці таттви відображають різні рівні глибини зануреності в ці стани, але тут немає двоїстості. Усе це — адвайта.

Але на останній таттві вже починає наростати вішішта-двайта, відмінності починають наростати, а сприйняття об’єктів — посилюватися, і хоча воно ще не відокремилося від відчуття «Я», об’єкти вже починають поставати із самодостатньою енергією. Усе, що йде далі за п’ять чистих таттв, — це вже вішішта-двайта і двайта.

Тому я часто думаю: мабуть, ті релігії, які не зуміли дістатися п’яти чистих таттв, описали світ як двайту, як вішішта-двайту, вони не зрозуміли адвайту. Оскільки оперування тією чи іншою філософією або володіння нею — це лише ваша здатність дістатися тієї чи іншої таттви. Наприклад, хтось дістався шостої таттви, створив учення подвійного поклоніння, тому що його стеля, межа сприйняття — це шоста таттва: особистісний бог, де є вічна душа. А хтось у своєму сприйнятті дістався першої таттви, сприйняв це як одкровення і передав учення адвайти, або тантричної адвайти, або адвайти Шанкарачар’ї. Але хтось не дістався навіть шостої таттви, дістався чотирнадцятої таттви, тринадцятої таттви.

Існують учення, і кожне вчення відповідає тій чи іншій таттві, і його можна визначити за тим, наскільки зростає подвійність і наскільки поглиблюється недвоїстість. Усі вищі вчення пов’язані з п’ятьма вищими таттвами, де суб’єкт возз’єднаний з об’єктом і їм відповідають різні настрої та бхави. У всьому, що нижче п’яти таттв, зростає подвійність.

«Самість тут не прихована під покровом, і ці п’ять таттв являють собою універсальний аспект Свідомості».

Чисте бачення через споглядальне проникнення

Ці п’ять таттв називаються шуддха-таттвами. Чисті означає, що вони не відокремлені від Свідомості й сприйняття сприймає їх незабруднено. Так само наше чисте бачення пов’язане з тим, наскільки добре ми споглядаємо й можемо включити сприймане в наше споглядання, саме це ми називаємо чистим баченням ануттара-тантри.

У подвійних тантричних системах також є свій шлях до чистого бачення, він більше пов’язаний з очищенням, ритуальним поклонінням, різними практиками, етикою та іншим, але це чисте бачення засноване на подвійній упасані, на подвійних методах тантричного очищення. Але істинне чисте бачення, найглибше, яке виникає завдяки споглядальному проникненню в чисті таттви, є саме таким, що не потребує додаткових упай, окрім самого споглядального проникнення.

Іншими словами, якщо ви добре споглядаєте й проникаєте у вищі таттви, чисте бачення з’являтиметься саме собою, без мантр, без ритуалів, без поклоніння.

Наприклад, ви перебуваєте в шамбхаві-мудрі, шамбхаві-мудра, поглиблюючись, плавно переростає в крама-мудру, крама-мудра плавно переростає в бхайраві-мудру, і самі собою з’являються божества: ви не читали мантр, не закликали їх, а вони з’являються. Це ознака того, що ваша споглядальна практика просувається добре: без упасани божества дарують даршан, божества проявляються в чакрах і каналах вашої свідомості без мантр і взагалі без будь-чого.

Майя і п’ять канчук — спотворене відображення чистих таттв

«Ашуддха-таттва, або мирські прояви. Шоста — Майя, універсальний формувальний або обмежувальний принцип. Іноді її не включають до канчук, оскільки вона є вищим принципом щодо канчук і дає початок канчукам. Це те, що приховує під покровом справжню самість і породжує свідомість відмінностей та множинності.

П’ять канчук — покровів майї. Кала, тобто обмеження щодо авторства або дієздатності. Восьма — Відья — знання, тобто обмеження щодо знання. Дев’ята — Рага — схильність, обмеження повноти, що породжує бажання різних об’єктів, наприклад: «я міг би насолоджуватися тим-то й тим-то, я міг би володіти тим-то й тим-то». Десята — Кала, тобто обмеження вічності, що породжує минуле, теперішнє й майбутнє. Одинадцята — Ніяті — обмеження свободи, що породжує обмеженість щодо простору й причинності. Дванадцята — Пуруша».

Звідки беруться п’ять канчук? 

Відповідь учня: З подвійності, майї... 

Точніше?

Відповідь учня: Нерозуміння, несприйняття...

Нерозуміння, несприйняття... А що саме є їхнім джерелом, окрім майї?

Відповідь учня: Ішвара.

Так, Ішвара їх породжує... тепліше... Отже, п’ять канчук — не що інше, як відображення чистих п’яти таттв, дзеркальне відображення в майї. Тобто всі ці чисті таттви, про які ми говорили, заломлюючись крізь майю, відображаючись у майї, стають п’ятьма канчуками. Це ті самі Шива-таттва, Шакті-таттва, Садашива-, Ішвара-таттви, аж до Сатвідья-таттви, але вже сприйняті крізь майю.

Шар майї дає таке відображення: наприклад, якщо є шар води, якщо світить сонце, але якщо дивитися на сонце з-під води, то крізь товщу води воно виглядає вже зовсім інакше. Так само й канчуки — це спотворене бачення п’яти чистих таттв.

Пуруша — обмежена істота під покровом майї

«Дванадцята — Пуруша. Коли Божественний під покровом своєї майї приховує свою справжню самість і приймає стан обмеженої істоти, яка переживає свій досвід, він відомий як пуруша. На цій стадії сарва-картритва, або всемогутність Божественного, зменшується до кала, або обмеженої дієздатності, його сарваджнятва, або всезнання, зменшується до відья, або обмеженого знання. Його пурнатва, або повнота, зменшується до рага, або нестачі та бажання, його нітьятва, або вічність, скорочується до кала, або поділу часу, його в’япакатва, або всюдисущість і проникнення в усе, зменшується до ніяті, або просторових обмежень, а його сватантрія зменшується до причинно-наслідкових відносин. Принципи від кала до ніяті загалом відомі як п’ять канчук, або покровів, завіс майї, надягнених на Божественного».

Отже, пуруша — це вже істота, яка обмежена канчуками, але яка має окрему власну свідомість, створену з цих канчук. Проте в глибині цих канчук є майя-таттва і п’ять чистих таттв як потенціал, але вони не розкриті. А те, що розкрито й проявлено, — це п’ять цих канчук.

Що це за пуруша? Це може бути будь-хто, пуруша — це будь-яка істота, і насамперед це можуть бути божественні істоти, оскільки божественні істоти невисокої категорії — це всі пуруші. Наприклад, Вішну і Шива, вищі божественні істоти, називаються уттама-пуруша; вищі божественні істоти не обмежені канчуками, вони належать до п’яти чистих таттв, а їхньою сутністю є Абсолют, Брахман, Парамашива. Але вони можуть скільки завгодно еманувати із себе різні еманації, амші, аватари, які цілком можуть містити в собі канчуки залежно від їхнього наміру. І все це — категорія пуруша й уттама-пуруша; уттама означає найвища, наддуша, надрозуми, і Шива, Вішну, Даттатрея — це уттама-пуруша, космічні божественні надсутності, вільні від канчук, але здатні легко оперувати цими енергіями й також проявляти щось, створене з канчук.

Інші божественні істоти, нижчі за рівнем, уже не належать до категорії уттама-пуруша, але вони належать до категорії махапуруша — великі душі, великі духи, космічні духи. Індра, Ваю, Варуна — це також дуже великі душі, у них існують як чисті таттви, так і змішані таттви — канчуки, вони вже підпадають під закони всесвіту й підкоряються законам, установленим вищими богами — уттама-пуруша. Усі боги тридцяти трьох небес, Індра, свято виконують закони, дані Вішну, Шивою, дані Ішварою.

Нарешті, крім махапуруші є ще прості пуруші. Прості пуруші — це будь-яка жива істота, наприклад, ми тут сидимо, скільки тут пуруш? 14 пуруш. Будь-яка жива істота тут складається з різних змішаних енергій, у неї є власне кармічне бачення, власна воля, власне відчуття індивідуальності, але ці пуруші також поділяються: є сіддха-пуруші — досконалі душі, нітья сіддха-пуруші — вічно досконалі душі, є карма-бандха — пов’язані кармою пуруші, оскільки в них домінують грубі таттви, тіло, створене з грубих таттв, впливає на їхню душу.

І еволюція всіх живих істот полягає в тому, щоб від звичайних карма-бандха-пуруш іти до сіддха-пуруш, нітья сіддха-пуруш, від них — до махапуруш, а потім — до уттама-пуруш, таких як Брахма, Вішну, Шива і Даттатрея. Ось справжня духовна кар’єра кожної живої істоти.

Пракріті та буддхі — матеріальна енергія й осягаючий розум

«Тринадцята — Пракріті, корінь або матриця об’єктивності від буддхі до землі. Чотирнадцята — Буддхі».

Отже, пракриті — це матеріальна енергія в її непроявленому стані. Тобто багато хто думає, що пракриті — це буквально груба земля, груба вода, але ні, це вже таттви значно нижчого рівня. Сама пракриті — це енергія, скажімо так, у її плазмовому стані, у свідомому плазмовому стані. Іноді ті, хто досліджує НЛО, кажуть, що бачили літаючі кулі... Такі форми життя — теж прояв якихось вищих таттв. Тобто сама пракриті — це тамас, раджас, саттва в непроявленому стані. Скажімо, висловлюючись більш науковою мовою, це «квантова піна світобудови», з якої народжуються зорі, планети, де ще немає ані розмірів, ані метрики, ані лінійності, ані законів фізики, ані вимірності — ось що таке пракриті.

Матриця життя, з якої потім походять усі живі істоти, «недиференційований бульйон матеріальної енергії» — ось що таке пракриті.

«Чотирнадцята — Буддхі, осягаючий розум».

А нижче пракриті є буддхі, тобто пракриті свідома. Хтось думає, що це нежива матерія, але нічого подібного! Це свідома матерія, матерія, наділена розумом, а буддхі — це вже частина цієї пракриті на нижчому рівні. Наприклад, у кожному з нас є буддхі — апарат, інструмент ухвалення рішень, совісті. До речі, санскритський корінь слова «совість» походить від «су васті»: васті, васту — це основа, а су — це щось світле, прекрасне. Совість означає, що у вас прекрасна внутрішня основа, і буддхі в людині відіграє роль такої прекрасної основи: ухвалення рішень, оцінювання, внутрішній духовний розум, усвідомлення, спостереження — усе це якості буддхі.

«П'ятнадцята — Ахамкара, принцип, що конструює его».

Ще нижче створюється тонкий інструмент. Ахамкара — це ментальна сила, яка склеює всі наші внутрішні частини в єдине відчуття індивідуальності, коли ми говоримо «я», коли маємо прив'язаність до відчуття «я» або кажемо: «ось у мене такий характер, так, ось я такий» — це діє ахамкара.

Якось один чиновник із Радянського Союзу прилетів як радник до однієї з країн, і там його всі зустріли, а він почав виступати, виголошуючи якусь промову; він усіх насварив за те, що вони там... перед військовими, перед солдатами, він за російським звичаєм виступив у такому дусі, як начальник, що всіх насварив. Вони здивувалися, адже там із ними ніколи так не поводилися, і запитали: «А чого це він так розійшовся?». Перекладач переклав йому, і він сказав: «У мене характер такий». Вони посміялися... Це було в якійсь зі східних країн, адже у східних країнах стосунки будуються інакше.

Тобто характер — це ахамкара. Ахамкара дає відчуття самодостатності, завершеності, цілісності, відокремленості індивідуальної особистості. Водночас вона, будучи добрим інструментом, відокремлює нас від Ішвари, закриває від нас відчуття єдності з Ішварою, і виникає чіпляння, виникає прив'язаність.

Робота з ахамкарою в садхані

Завдання садху — вистежувати цю прив'язаність і чіпляння, звільнятися від них. Тобто прапатті-йога, атма-ніведана полягає в тому, щоб постійно виявляти прив'язаність до ахамкари, і коли ахамкара спонукає робити щось заради неї, треба робити все навпаки.

Коли садху бачить, що його ахамкара каже: «Пишайся, привласнюй плоди й результати, вимагай визнання, вимагай, щоб тебе оцінили, або покажи йому, що він нижчий за тебе, постав його на місце, щоб він тут перед тобою багато про себе не думав», або ахамкара каже щось інше. Ви повинні сказати: «А, ось ти де, ахамкаро, зараз я тобі покажу!», і зробити все навпаки. Тобто ви повинні вистежувати цю ахамкару, як звіра, як мисливець вистежує звіра, адже цей звір не дає вам сприймати Бога, ви повинні стратегічно працювати з ним.

Запитання: Ом, Гуруджі, але ахамкара — це ж яка таттва, це ж нижча таттва, де п'ять таттв, а де ахамкара? Тобто виходить, що усунення ахамкари... ахамкара не дає сприймати п'ять таттв?

Звичайно. Усунення ахамкари дає сприйняття буддхі, ви принаймні будете на рівні спостерігача. А якщо її не усунути, там немає навіть шансу, у вас тоді немає буддхі: ані совісті, ані спостерігача. Тому всі люди із сильною ахамкарою часто бувають безсовісними й неуважними, неусвідомленими, заради его здатними на різні вчинки. Тому що ахамкара перешкоджає осягненню буддхі. Із буддхі можна піднятися хоча б трохи вище, до п’яти чистих таттв, звичайно, далеко, але це початок, ми повинні починати із цього, з того рівня, на якому перебуваємо.

Манас і органи сприйняття

«Манас — шістнадцятий, концептуалізуючий розум. Із сімнадцятої по двадцять першу — п’ять джняна-індрій, або органів сприйняття: слух, дотик, зір, смак і нюх. Із двадцять другої по двадцять шосту — п’ять органів дії — карма-індрій. Із двадцять сьомої по тридцять першу таттву — п’ять танматр, або недиференційованих джерел п’яти видів сприйняття».

Танматри означають перехід свідомості в матерію, означають сутність матеріальних елементів, тонкі елементи, вони ще не матеріальні, але вже й не духовні. Наприклад, у сутрах описуються способи сприйняття танматри смаку, танматри звуку, танматри запаху.

Той, хто концентрується на кінчику носа, може сприймати чудовий тонкий аромат — сутність усіх ароматів — і насолоджуватися ним: це танматра запаху. Той, хто концентрується на кінчику язика, може сприймати тонкі смаки або відчувати смаки на відстані, смак усіх смаків — танматру води. Той, хто займається нада-йогою, може чути звуки — танматру елемента простору.

П’ять махабхут — великі елементи

«Із тридцять другої по тридцять шосту — завершальні таттви. П’ять махабхут — грубі елементи, а саме: акаша, вайю, агні, апас і бхумі — ефір, повітря, вогонь, вода, земля».

Маха означає великий, бхута — елемент. Ми живемо у всесвіті, що складається із цих великих елементів, щодня ми стикаємося із землею, водою, вогнем, вітром і простором — це останні з тридцяти шести таттв.

Існує вчення в шакті-янтрі, що називається «Таттва-відья», — це вчення про те, як поєднуватися із землею, водою, вогнем і вітром, як розпізнавати стихії, спиратися на них, робити їх своїми союзниками в духовному житті, як поєднуватися з ними, як розвивати свою здатність виконувати на них дхарану, дх’яну та самадхі.

Поєднання з таттвами та зустріч із божествами

Коли ви поєднуєтеся з таттвами, таттва починає давати вам даршан, благословення, ви можете отримувати шактіпат із таттви. І таттви, п’ять фізичних таттв, були вчителями гуру Даттатреї, і він розповідав, як земля, вода, вогонь, вітер і простір стали його гуру. Тобто він отримав із таттв шактіпат, тому він майстер таттва-відьї.

У кожної таттви є своя девата — божество. Тому, коли ви поєднуєтеся з таттвою і глибоко проникаєте в її сутність, рано чи пізно ви зустрічаєтеся з божеством. Спочатку ви зустрічаєтеся, можливо, з духами божества, наприклад, у разі таттви землі — спочатку ви зустрічаєтеся з духами землі, потім духи землі, можливо, пропустять вас до божеств почту, а згодом ви зустрічаєтеся із самим божеством землі — Бхумі Деві, отримуєте її даршан.

Так само, якщо ви медитуєте на воду, ви знайомитеся спочатку з духами води, наприклад з апсарами або ще з кимось, потім із божествами почту води, а згодом отримуєте даршан Варуни.

Коли ви отримуєте даршан божества, ви водночас розкриваєте порожнинну недвоїсту сутність таттви, її мудрість. Тоді ви розумієте, чим є п’ять фізичних матеріальних таттв, що ці п’ять таттв насправді, на тонкому рівні, у чистому баченні, являють собою п’ять божеств.

Тому ми живемо в мандалі цих п’яти божеств, але ці п’ять божеств постають перед нами фізично щільними, ми не розпізнаємо їхньої тонкої структури, а самі п’ять божеств являють собою п’ять чистих просторів мудрості. Насправді це не що інше, як ті самі спотворені п’ять чистих таттв, про які ми говорили спочатку. Іншими словами, ми живемо, ходимо просто по чистих таттвах Шиви, але не розпізнаємо їх, вони здаються нам землею, водою, вогнем, вітром, простором.