Брахман як єдина реальність: коментар до «Йога Васіштхи»

«Знову й знову я повторюю тобі одне й те саме, о Рамо, щоб ти духовно пробудився, — розуміння не приходить без таких повторень».

Це також називається шраваною.

У громаді Будди Шак’ямуні були святі, яких називали «тими, хто досягнув шляхом багатослухання». Вони не медитували, не виконували особливих практик, а просто дуже багато слухали проповіді й медитували над ними. Існує цілий підрозділ буддизму хінаяни, який називається «шравакаяна» — колісниця слухачів. І справді, якщо у вас є схильність і сприйнятливість до духовного знання, що передається за допомогою звуку, вібрації, голосу, то, просто налаштовуючись на зміст, на цю вібрацію й медитуючи на неї, ви можете усувати двоїсте мислення та входити в глибоке споглядання, оскільки мовлення як особлива форма прани несе і зміст, і енергію. Це не лише двоїсте концептуальне знання.

Природа самоусвідомлення і приклад божеств

Васіштха каже:

«Це нерозуміння стало таким щільним і непроникним, тому що повторювалося, виражалося й відчувалося в тисячах втілень, у цьому тілі й поза цим тілом. Але самоусвідомлення недосяжне для чуттів. Воно виникає, коли заспокоюються чуття й розум. О Рамо, живи в цьому світі, твердо знаючи свою істинну природу, як жив цар Джанака, знаючи те, що варто знати. У його випадку істини було досягнуто назавжди, незалежно від того, працював він чи відпочивав, спав чи ні».

Далі Васіштха наводить такий приклад:

«Вішну втілюється в цьому світі, досконало знаючи свою істинну природу, і ніколи про неї не забуває. І Шива знає й пам’ятає, і Брахма. Пізнай і зрозумій і ти, о Рамо, як і вони».

Боги, особливо вищі боги, завжди є пробудженими. Вони завжди просвітлені за своєю природою. І коли вони виникають, це подібно до магічної ілюзії на поверхні океану свідомості Абсолюту. Виконуючи роль творця всесвіту, хранителя рівноваги у всесвіті або руйнівника, ці вищі божества-сили не відрізняють себе від Брахмана. Вони самі є Абсолютом, його особливою творчою грою. Вони мають як індивідуальне самоусвідомлення себе в образі божества, так і повну реалізацію недвоїстості. Так само і боги, і сіддхи мають індивідуальне усвідомлення як ігрову ахамкару, ігрове почуття «я», яке ще називають очищеною формою хибного «я» (шуддха-саттва-сварупа), але їхня головна свідомість — це недвоїстість. Між головною свідомістю та їхнім відносним «я» завжди встановлений чіткий зв’язок. Їхнє відносне «я» завжди перебуває в цілковитому підпорядкуванні, у цілковитому послуху щодо вищого «Я», адже просвітлення, пізнання недвоїстості — це цілковитий послух нижчого «я» вищому.

Але у випадку з потьмареними істотами, навпаки, домінує індивідуалізована свідомість, а вища свідомість ніби затуманена, ніби вкрита темною пеленою невідання, і такого послуху немає. Нижче «я» — це індивідуалізована вільна воля живої істоти. А в істот нижчих світів це спотворена воля, яка індивідуалізувала себе й пішла неправильним шляхом. Тому в істот нижчого класу немає послуху нижчого «я» вищому «Я». Воно спотворено блукає лабіринтами ілюзій, набиваючи ґулі, зазнаючи страждань.

І Рама тут просить:

«Благаю тебе, скажи мені, якою є природа самоусвідомлення, яким володіють ці мудреці?»

Васіштха відповів:

«Рамо, ти й так це знаєш. Але, щоб це стало ще яснішим, ти знову запитуєш про це».

Далі Васіштха дає настанови Рамі.

Глава «Міркування про Брахмана» (6.1.) — це, можна сказати, центральна глава «Йога Васіштхи», квінтесенція. Це найвища поезія адвайта-веданти у викладі ріші Васіштхи. Тому той, хто хоче пізнати сутність усього духовного знання в одній главі, може просто знову й знову перечитувати цю главу. Її навіть можна вивчити напам’ять, якщо буде таке бажання.

Усе є Брахман

Васіштха говорить:

«Усе, що є тут і що здається світом, є лише чистим Брахманом, або абсолютною свідомістю, і нічим іншим. Свідомість є Брахман, світ є Брахман, усі елементи в ньому — теж Брахман, я є Брахман, мій ворог — Брахман, мої друзі та родичі — Брахман, Брахман — минуле, теперішнє й майбутнє. Усе це бере початок у Брахмані. Як океан здається роздробленим через хвилі, так само Брахман здається множинним через нескінченну кількість різних субстанцій. Брахман досягає Брахмана, Брахман відчуває Брахмана й насолоджується ним, Брахман проявляється в Брахмані силою самого Брахмана. Брахман є формою мого ворога, якого я, Брахман, ненавиджу, — у такому разі хто кому й що робить?»

Невідання живих істот, яке змушує їх вірити в множинність, подібне до того, як якийсь чоловік, що є вправним актором, швидко перевдягається й надягає маски. Так буває у світських акторів під час вистави. Актор виступає, промовляє монолог, потім іде за лаштунки, знімає одну маску, швидко надягає іншу й виходить. Відбувається миттєве перевтілення, тому здається, ніби це різні люди. Ідея множинності подібна до того, як такий актор надягав би різні маски й поставав перед вами в образі друга, мирської людини, чоловіка, дружини, матері, родича, старшого монаха, гуру, божества, тварини тощо — усе це маски, за якими стоїть одна й та сама свідомість. Але недосвідчений глядач, не знаючи, що відбувається за лаштунками, думає: «Як багато різних акторів. Усе це різні люди. Вони всі показують різні вистави».

Саме так ідея множинності вводить в оману. Коли ж пізнано ідею єдності, ми бачимо лише маски, за якими приховується щось. І це щось настільки незбагненне, абсолютне й позамежне, що немає навіть надії пізнати його за допомогою розуму. Його можна пізнати лише тією незбагненною частиною в собі, яка в нас також є позамежною. Коли ми пізнаємо цю зовнішню частину тією частиною, яка в нас є позамежною, усе починає зливатися, і ми бачимо, що розмаїття живих істот — це маски, за якими приховується лише єдина свідомість, що ми самі є цією єдиною свідомістю, що наше тіло, мовлення, розум та его — це теж маска, яка приховує цю єдину свідомість Брахмана. Але оскільки ця маска настільки нас ототожнює, то ми ототожнюємося з нею.

Відносність оцінок і сприйняття

Далі Васіштха говорить:

«Стани розуму, такі як потяг і відторгнення, подобається й не подобається, — результат уяви».

Один святий казав так: «Немає нічого поганого — є те, що тобі не подобається. Так само немає нічого хорошого — є те, що тобі подобається».

Зазвичай люди жорстко поділяють світ на хороше й погане, але це лише їхній ціннісний погляд на світ, адже вони судять про світ саме зі своєї точки зору. І поганим наївно вважається те, що не подобається й викликає дискомфорт, а хорошим — те, що викликає ясність. Це лише відносні умови й обставини, які формують у нас певну систему цінностей. Однак у міру практики наші уявлення змінюються, якщо ми поглиблюємо усвідомлення.

Усі людські надії, сподівання й мрії можна уподібнити до такого прикладу. У дитинстві людина мала різні проблеми, пов’язані зі стосунками з друзями, у неї були дитячі страхи, комплекси тощо. Але коли вона підростає, стає повнолітньою, то усміхається, коли чує від інших, що в неї були такі проблеми. Коли вона згадує про них, то думає: «Це все дитячі дурниці». Але коли ви були дитиною, ви не відчували, що це дурниці, для вас це було реальним. Саме в той момент усе це було для вас по-справжньому.

Так само всі переживання й турботи людини у відносному світі здаються їй реальними, як у дитинстві маленькій людині здавалися реальними її проблеми. Але під час пробудження й пізнання недвоїстості вони справді здаються грою, що нічого не варта.

Торжество Брахмана в усьому

«Коли лише Брахман рухається в усьому, лише Брахман і проявляється як Брахман у всьому. Де ж тоді радість і де печаль? Брахман задовольняється Брахманом, Брахман перебуває в Брахмані. Немає ні «мене», ні «іншого»!»

Колись давно я пережив такий досвід — я по-справжньому відчув, що Брахман торжествує скрізь і завжди. І в мене щось не вийшло, щось сталося всупереч моїй волі, не так, як я хотів. І я подумав: «Ну, можна розгніватися чи засмутитися. Але який у цьому сенс? Адже Брахман усе одно торжествує». Тобто якась частина Брахмана просто переграла мене в цьому тілі. Але ж та частина, що переграла мене, розумніша за мене, вища, мудріша й глибша. І що ж це за частина? Це не мирська, це свята його частина. Якісь великі боги втрутилися й проявили свою славу, велич, могутність. Я подумав: «Ну, так Брахман завжди торжествує. Чого ж засмучуватися? Треба просто оспівувати це й прославляти».

Таким чином, коли відбуваються якісь речі, які нам не подобаються, невдачі тощо, то немає сенсу дивитися на них як на невдачу. Це торжество Брахмана. Дхарма розгортається в усій повноті й величі, в усій славі незалежно від того, чи відчуваєте ви проблеми, перешкоди, чи від того, що ваші плани не збуваються. Це теж торжество дхарми, тільки в якомусь іншому обличчі, яке не завжди нами розпізнається. Бо що, крім Брахмана, може за цим стояти?

Єдність у різноманітті

Васіштха продовжив:

«Усі об’єкти цього світу — Брахман. «Я» є Брахман. У такому разі і бажання, і небажання, прагнення й відраза — лише поняття. Тіло є Брахман, смерть — теж Брахман, і коли вони зустрічаються — чи є причина для переживань? Так само тіло є Брахман і задоволення є Брахман, і коли вони зустрічаються й тіло відчуває задоволення — чи є причина для тріумфування? Коли хвилі на поверхні океану хвилюються, вони не перестають бути водою! Так само, коли Брахман здається неспокійним, його сутність незмінна, і немає ані «мене», ані «тебе». Коли хвиля помирає у воді, ніщо не помирає! Коли смерть-Брахман приходить до тіла-Брахмана, ніщо не втрачається».

У «Махабхараті» є така легенда. Одного разу до Брахми прийшла богиня Землі й сказала: «Люди розмножуються, і мені вже важко їх витримувати. Чи не міг би ти щось зробити?» Тоді Брахма почав знищувати людей, зменшувати чисельність їхньої популяції. І люди народжувалися, а потім помирали, йшли назавжди, розчинялися в Абсолюті без перероджень. Але й усвідомлення в них теж не було.

Шиві, який і на той час був видатним йогом, стало шкода людей. Він почав виконувати тапас, стоячи на одній нозі дуже довго й медитуючи. Брахма прийшов до нього й запитав:

— Чого ти хочеш? Які твої вимоги?

Шива сказав:

— Нехай люди взагалі не помирають, а принаймні перероджуються знову, зберігаючи свою тонку індивідуальність. Нехай вони розвиваються.

Брахма сказав:

— Добре, але я не можу дозволити їм постійно жити на Землі.

Тоді він подумав і створив Мрітью, богиню в образі вродливої дівчини чорного кольору. Він наказав їй під час переродження вбивати живих істот і забирати в них тіла, але дозволяти їм перероджуватися. І це служіння богині Мрітью дуже не сподобалося. Вона сказала:

— Як я можу забирати матір у сина, дітей у батька, дружину в чоловіка? Я не виконуватиму це служіння. Це прокляття, а не служіння!

Але Брахма сказав:

— Немає в цьому прокляття. Це таке служіння. Виконуй.

Вона відмовлялася і, щоб Брахма звільнив її від цього служіння, виконувала практику аскетизму. Вона десять тисяч років стояла на одній нозі, благаючи Брахму позбавити її такого служіння. Брахма теж стояв на своєму. Зрештою Брахма розсердився і, насваривши її, наказав виконувати це служіння. Він поставив такі умови:

— Ти можеш забирати тих, хто відпав від дхарми, хто підвладний старості, хворобам, смерті, у кого багато затьмарень. Тобто не всіх поспіль. А твої сльози й будуть хворобами та перешкодами.

Неохоче вона погодилася, тому, коли смерть приходить до людини, до неї приходить воля Брахмана. Так само, коли до неї приходить безсмертя, до неї приходить інша воля Брахмана, оскільки Брахман має безмежну кількість воль. Залежно від нашого духовного рівня, ми стикаємося з тією чи іншою волею Абсолюту, оскільки воля Абсолюту нелінійна, неоднозначна, а ймовірнісна. Вона відповідає нашій свідомості.

Мудрість і невідання

«Коли смерть-Брахман приходить до тіла-Брахмана, ніщо не втрачається. Вода може бути спокійною або схвильованою — так само й Брахман може бути спокійним або неспокійним. Така його природа. Дурість і нерозуміння ділять єдине на «це свідома істота», а «це несвідома матерія» — мудрі не дотримуються таких хибних поглядів. Для дурня світ сповнений страждань, для мудрого той самий світ сповнений блаженства, як для сліпого весь світ занурений у темряву, а для того, хто бачить, світ сповнений світла. Єдиний Брахман пронизує все, тому немає ані смерті, ані того, хто живе».

Смерть існує для того, хто живе. Реалізувати Брахмана — це означає перестати жити таким чином.

Коли Раману Махарші запитували, де він збирається переродитися, він відповідав: «Куди я піду? Я тут». Він навіть не казав «я буду тут» або «я буду з вами», він казав у теперішньому часі: «я тут». Люди не розуміли його. Але він мав на увазі, що немає куди йти, подітися, коли ти як такий сам — цілковита ілюзія.

Єдина реальність завжди незмінна, завжди в тому самому місці.

Незворушність Рамани Махарші доходила до того, що він часто не робив різниці між мавпами та людьми. У юності він іноді жив серед мавп, вивчивши їхню мову. Іноді, коли ватажки мавп сварилися між собою, він виступав у ролі перемовника й мирив їх. Тобто кожне мавпяче плем’я має власне середовище існування, кордони та ватажків. Якщо хтось зайде за кордон, починається сутичка. Перед сутичкою вирушають посли, а потім виходять ватажки, щоб з’ясовувати стосунки. Рамана вивчив усе це й часто розтягував ватажків у різні боки. Вони визнавали його авторитетом. Бувало навіть так, що мавпи, у яких народилося дитинча, приходили й показували йому малюка у вікно, щоб він начебто благословив їх.

Іншим разом, коли Рамана вже ходив із милицею, на його очах собака погналася за білкою. Щоб урятувати білку, він узяв свою милицю й кинув у собаку, прогнавши її таким чином. А оскільки він кинув цю милицю, то сам упав і зламав ключицю. Але він не переймався через це. Для нього не було різниці.

Гра космічної свідомості

«Єдиний Брахман пронизує все, тому немає ані смерті, ані того, хто живе. Хвилі грають на поверхні океану, і вони не народжуються й не вмирають! Те саме відбувається з елементами цього творіння.

«Це — те» і «це — не те» — такі хибні поняття виникають у нескінченному Брахмані. Ці поняття не мають ані причини, ані мотивації, так само як кристал відбиває різнокольорові об’єкти без жодної мотивації.

Вище «Я» залишається самим собою, навіть якщо енергії світу спричиняють нескінченні хвилювання на поверхні океану свідомості. У цьому світі немає нічого незалежного від Брахмана, що можна назвати «тілом» або ще чимось. Те, що бачиться як тіло, і те, що бачиться як поняття, об’єкти сприйняття, руйнівне й непорушне, думки, почуття та їхні значення — усе це є Брахман у Брахмані — нескінченній свідомості. Двоїстість видима лише очима тих, хто не розуміє. Розум, інтелект, почуття его, космічні первісні елементи, відчуття й усі різноманітні феномени є лише Брахманом, задоволення й біль — просто безглузді слова та ілюзії. Як звук у горах викликає численну луну, так само і єдина космічна свідомість відчуває множинність усередині себе, з такими поняттями, як «це я» і «це мій розум» тощо. Єдина космічна свідомість бачить множинність у собі, як тому, хто бачить сон, сняться різноманітні об’єкти всередині нього самого».

Коли займаєшся йогою сновидінь, то можна входити в ближні шари підсвідомості. І спочатку ти справді входиш у ближні шари підсвідомості, а не в якісь піднесені сфери. І ці шари — це світи, створені саме тобою. І ти можеш побачити те, що є всередині тебе як твої враження. Наприклад, ринок (ярмарок), чернечу громаду, зал для медитації, своїх знайомих. Якщо людина недосвідчена й не зовсім обізнана з тим, як працює підсвідомість, то вона може думати, що увійшла в якийсь невідомий світ. Але насправді її власна свідомість створила все це.

Вона може побачити там учителя, друга або ченця й вважати їх чимось окремим. Вони навіть поводитимуться розумно, але все це буде її власний розум, оскільки підсвідомість має дивовижну здатність генерувати об’єкти. А оскільки свідомість розумна, то й об’єкти, які вона генерує, також будуть розумними. Усі персонажі будуть розумними, вони дещо відповідатимуть. І якщо людина не дуже усвідомлена в підсвідомості, вона сама із собою розмовлятиме, тобто з об’єктами своєї свідомості, вважаючи це чимось справжнім. Іноді вона може навіть злякатися окремих аспектів своєї підсвідомості, але все це буде тим самим, чим є вона. Це не буде чимось відмінним від неї самої.

Щось подібне відбувається і у відносній реальності. Тільки тут усе це проявляється яскравіше, безпосередніше.

Бруд нерозуміння

Васіштха продовжив:

«Коли золото не розпізнають, його втоптують у бруд. Так само, коли не розпізнають Брахмана, виникає бруд нерозуміння».

Що означає «виникає бруд нерозуміння»? Коли ми перебуваємо у відволіканнях, починають домінувати наші оцінки, думки, судження, і вони затьмарюють бачення ситуації. Усе це — бруд нерозуміння. Припустімо, за ситуацією не розпізнається ліла, гра, а за людиною не розпізнається її абсолютна природа — це і є бруд нерозуміння.

Запитання: Скажіть, а коли за людиною не розпізнається природа, коли є бруд, клеші... Хіба все це не гра? Виходить, це ж теж гра.

І це гра, і ваше запитання теж.

Запитання: Тобто поза грою взагалі нічого немає? Усі думки, усі почуття, усе погане й усе добре — гра?

Тільки поки що не ваша. І великої користі вам від цього немає.

Запитання: А чия?

Брахмана.

Уявіть, як людина за комп’ютером грає в різні ігри, маніпулюючи фігурками. Це гра, але фігуркам, які перебувають усередині цієї гри, від цього не легше, тому що ця гра відбувається не за їхніми правилами. Це і є карма, кріда. А щоб ця гра стала для вас лілою, перестала бути кармою і крідою, ви повинні зародити самоусвідомлення. Але якщо розпізнаєш усе як гру, саме в цей момент самоусвідомлення й зароджується.

Мета перероджень і розвиток усвідомлення

Запитання: Шива здійснив тапас, щоб істоти перероджувалися. Ну а що було поганого? Пожив трохи й розчинився в нірвані. Усе одно вони не існують, це ж ілюзія. Здається, немає нічого особливо доброго в тому, що він зробив. Я розумію, звісно, що Шива уособлює тама-гуну, і це, напевно, в нього така ліла.

Завдання полягає в тому, щоб розвинути усвідомлення. Тому що якщо пожив і одразу в нірвану, то це як свідомість каменю. У ній нічого не рухається. Камені, мінерали перебувають у тама-гуні, у стані сну без сновидінь, дуже інертному, вони майже не усвідомлюють себе. Вища свідомість у них проявлена слабко.

З погляду набуття Абсолютом досвіду, це йому не підходить. Іншими словами, саме тому він і створив людей, дав їм можливість перероджуватися, здобувати досвід і самостійно йти до просвітлення, оскільки прагне розширюватися, делегувати свої функції та повноваження, проявлятися в різних тілах, творити нові мандали й завдяки цьому здобувати ще більший досвід. А якби він не дав людям перероджуватися, то досвіду не було б.

Запитання: Ну, від цього досвіду він кайфує, так би мовити... Але коли дізнався, що все це ілюзія, то яка різниця, скільки разів ти перероджувався, все одно виходить як камінь.

Річ не в цьому. Уявіть, що у вас є собака. У принципі, ви щодня можете давати їй багато їжі та забезпечити їй найкомфортніші умови. Ви можете щодня давати їй по три кілограми ковбаси, і вона їла б це з великим задоволенням. Але якщо ви добрий господар, то даватимете їй стільки, скільки їй потрібно, і не дозволите їй об'їдатися. Ба більше, ви не даватимете їй жити надто комфортним життям, а будете її розвивати, дресирувати, навчати різних навичок. Чому? Тому що ваші уявлення про щастя собаки й уявлення самої собаки дещо різняться. Ви навчатимете її чогось і регулюватимете її взаємини з іншими собаками. Ви про неї піклуватиметеся. Чому ви це робитимете? Тому що через собаку ви певним чином самі хочете реалізуватися. Ви хочете передати трохи своєї людської мудрості, свого співчуття і своїй собаці. Ви не хочете, щоб вона зазнавала проблем або була якоюсь тупою, ви хочете її розвинути. Щось подібне відбувається між Абсолютом і людиною. Абсолют делегує частину своїх функцій людині. Абсолют сам хоче в людині розвинутися й реалізуватися. Він хоче побачити в ній своє зростання, свою творчість, свою волю та самостійність. А це можливо лише в тому разі, якщо людина проходитиме всі ці ланцюги еволюції й на певній стадії зароджуватиме власну волю, власне самоусвідомлення, здатність брати на себе відповідальність, ухвалювати рішення, висувати гіпотези, якщо вона сама шукатиме вихід. У цьому сенс і принадність розвитку людської еволюції.

Брахман не може зробити це за нас. Саме ми самі маємо все це зробити. Тому що, якщо Брахман зробить це за нас, він підмінить нашу волю власною, а отже, ми не розвинемося, у нашому тілі Брахман не реалізується. А якщо він у нашому тілі не реалізується, то це означає, що його мудрість не пошириться на певний рівень хаосу, несвідомої матерії, тобто еволюція не піде далі.

Сценарії гри Абсолюту

Запитання: Скажіть, це закладено якимось сценарієм — чи зможе людина розвинути самоусвідомлення, чи ні? Тобто на одній лекції ви казали, що є люди, які поки що в принципі не можуть цього зробити, а є люди, які можуть. Отже, існує якийсь сценарій, тобто Брахман сам обирає, кого просвітлювати, а кого не просвітлювати?

Сценарій існує, але він неоднозначний. Сценарій гнучко змінюється впродовж гри, у міру того, як ти взаємодієш. Він інтерактивний.

Узагалі, днями я завершив коригування п'єси, яка називається «Адвайта». Там розглядаються подібні питання. Це дуже складні питання, оскільки зрозуміти мотивацію Абсолюту логічним розумом дуже важко. Це можливо лише в момент дуже високих осяянь, переживань недвоїстого самадхі. Але якось на рівні розуму ми можемо собі все це пояснити.

«Той, хто знає Брахмана, заявляє, що він сам є Бог і Брахман, а дурний не пізнає цієї істини, і це непізнання називається дурістю. Той, хто знає Брахмана, також знає, що дурість дурня — це теж Брахман. Коли золото пізнається як золото, воно миттєво «стає» золотом, коли Брахман пізнається як Брахман, він миттєво «стає» Брахманом».

Навіть коли дурний не пізнає істини, що він є Брахман, це непізнання, хоча й називається дурістю, — це теж Брахман. Дурість дурня, омана того, хто помиляється, затьмарення затьмареного, страждання того, хто страждає, непросвітленість непросвітленого — це теж Брахман. Це теж форми його гри.

Ми маємо можливість обирати численні сценарії в іграх Абсолюту, оскільки ці ігри розгортаються безперервно. І наша мудрість полягає в тому, щоб обирати ті сценарії, які сприятливі для пробудження нашої свідомості.

Людське життя, хоча й здається причинно-наслідковим ланцюжком, низкою подій, але насправді це постійний вибір сценарію. Людям із затьмареною свідомістю доступно дуже мало сценаріїв — один, максимум два. Але ті, чия свідомість пробуджена, мають більшу можливість вибору таких сценаріїв.

Що означає отримати можливість вибору сценаріїв, які відбуваються в цьому світі? Це означає усвідомлювати себе на найвищому рівні, не ототожнюючись, і з цього усвідомлення проявляти санкальпу, намір.

Людина зв’язана путами своєї карми, а божество має ймовірнісну свідомість, і для нього все можливе, тому що свідомість божества глибша.

У всіх вас поки що є минуле, також буде й майбутнє. Хтось із вас стане монахом-свамі, хтось досягне пробудження, хтось реалізує стан божества й утілить свою мандалу, хтось, можливо, реалізує якесь досягнення — усе це різні сценарії нашого життя. Але, щоб ці сценарії реалізувалися, у вас має бути правильна свідомість, здатна дозволяти їм відбуватися. Саме зі стану, який ви маєте зараз, вимальовується сценарій вашого життя. Невелика помилка — і пішов інший варіант сценарію, усе пішло інакше, майбутнє пішло за іншими подіями. І ми постійно перебуваємо немов на роздоріжжі, де є вибір між одним та іншим. Цей сценарій пишеться безперервно, тому можна сказати, що щось визначено наперед, але воно визначено не жорстко, а ймовірнісно. Воно залежить від нашої свідомості. І що сильніша наша свідомість, то ширший діапазон імовірностей. Що вужча наша свідомість, то сильніша зумовленість.

Зумовленість і усвідомленість

Запитання: Скажіть, а ймовірнісність полягає в розвитку подій чи лише в роботі свідомості?

У роботі свідомості. Розвиток подій — це вже наслідок.

Запитання: Просто колись Махарші поставили таке саме запитання. Його запитали, визначене майбутнє наперед чи ні. Він сказав, що в подіях визначено наперед абсолютно все, навіть те, що ви зараз підвелися й запитали. Що єдиний можливий вибір людини — це або бути усвідомленою, або не бути усвідомленою. Він говорив, що сценарій життя повністю написаний у момент народження. Тобто ви щойно народилися, а всі події вже відомі, тому можна обирати лише одне — бути усвідомленим чи ні.

Це так. Але коли ви обираєте бути усвідомленим, усе змінюється. Рамана Махарші говорив для тих, хто неусвідомлений. А щойно ви обрали бути усвідомленим і почали працювати з усвідомленням, сценарій вашого життя вже починає розвиватися інакше. І тут усе залежить від рівня вашої усвідомленості.

Можна навести такий мирський приклад. Є соціум, суспільство, і в ньому діють закони. Законів зобов’язані дотримуватися всі громадяни, і всі громадяни їх дотримуються. Але над звичайними громадянами є дуже високопоставлені громадяни, які самі пишуть ці закони. За них голосують. І коли їм якийсь закон не подобається, то вони збираються й кажуть: «Так, давайте його змінимо, щось не те. Немає настрою його виконувати». Чому вони можуть так робити? Тому що їхній рівень мирської усвідомленості перевершує рівень решти громадян. Тому що їхній рівень владно-вольового оперування на порядок вищий. Тому що вони самі й створюють ці закони.

Те саме й із богами. Ти підкоряєшся причинно-наслідковим ланцюжкам доти, доки твоя свідомість вузька. Щойно твоя свідомість розширюється, ти перестаєш від цього залежати.

Я звільню будь-якого ченця від вінаї, якщо він продемонструє свідомість Будди. Але ви й самі розумієте, що це не так просто. Наприклад, ви розвиваєте свою свідомість, стаєте реалізованим, і тоді ваша карма також змінюється. Тоді вам не потрібно відвідувати заняття для послушників. Ви просто входите в іншу сферу законів, в іншу мандалу. Там також є свої закони, але вони тонші й глибші, для іншого статусу. Те саме й із нашим життям. Це життя має над вами владу доти, доки у вас людське мислення. Коли ви розвиваєте божественне мислення, усе стає інакше. Наше завдання – розвивати це божественне мислення й іти від нижчих людських законів до чернечих, від чернечих законів – до законів сиддхів, від законів сиддхів – до законів ріші та богів, від законів ріші та богів – до закону самого бога-творця.