Коли учень торкається стоп Гуру, це називається паданамаскар. У чому сенс? Вважається, що в стопах укладена величезна шакті. Через стопи, торкаючись, можна отримати благословення Гуру.
Чакри: від ніг до голови вважається 9 чакр, у яких укладені божественні сили у всіх вас.
Віра-чакри — чакри від горла до куприка. Це людські чакри.
Пашу-чакри — чакри від муладхари до підошов. Це тваринні чакри: імпульси, інстинкти, бажання — усе це пашу-чакри, до стегон.
Див’я-чакри — чакри, у яких міститься мудрість, надсвідомість. Двадашанта — 12 пальців над маківкою.
Вважається, що саме в пашу-чакрах укладена величезна сила в кожної людини. Із цих чакр можна видобути величезну силу, тому що вона є джерелом світобудови. Саме в самому низу, в області Патали, вважається, лежить тисячоголовий змій Ананташеша, який тримає на своїх каптурах увесь Всесвіт. Це образи, які вказують на величезну Кундаліні-шакті, на якій спочивають усі першоелементи.
Шлях до надсвідомості
Наше завдання — відкривати в собі див’я-чакри. Коли ви проникаєте туди, надсвідомість завжди з вами, сахаджа-самадхі з вами. Самадхі стає доступним, мудрість стає доступною, ви завжди маєте зв’язок із Богом.
Але коли ви живете віра-чакрами, людськими чакрами, то мислите у вузькій колії людського сприйняття. Пашу-чакри — це суцільні пристрасті й бажання, величезна залежність від бажань, прив’язаність. Також наги, піша́чі, духи, але багато сиддхів можуть жити в Паталі, Махаталі, Расаталі й мати там свої мандали та проявлятися там як божества. Це ті сиддхи, які шукають енергію і поклоняються Богові в аспекті Шакті, Божественної Матері.
Наше завдання — прорватися в область див’я-чакр, подолати свою прив’язаність на віра-чакрах, на людському сприйнятті. Активувати в собі цю область, розкрити в собі дух надсвідомості. Чисте бачення, єдиний смак, божественна гордість, шамбхаві-мудра, сиддхи тонкого тіла — усе тут приховано, вимір святих істот. Енергія, яку ми черпаємо для цього прориву, міститься в нижніх чакрах, і нам потрібно вміло її пробуджувати, сублімувати, використовувати як паливо для ракети, для польоту.
Єдність червоної та білої краплі
Якщо ви заперечуєте свою нижню частину, свою червону краплю, кажете: «Ось це нечиста, гріховна енергія, зневажена енергія, я житиму тільки саттвічними енергіями», — то ви заперечуєте свою силу. Питання не в тому, щоб заперечувати «нечисту» енергію, а в тому, щоб очистити її та підпорядкувати божественній волі.
Біла крапля — це саттвічна енергія, а червона крапля — це раджасична і тамасична енергії, але вони мають бути в єдності.
Йогін — це той, хто з’єднує червону і білу краплю в центральному каналі.
Питання в тому, щоб могти контактувати зі своєю енергією червоної краплі дуже обережно, у стані рівноваги, як канатоходець. Тому що ця енергія може піднести вас до духовних висот і скинути вас у бруд. Як канатоходець іде по канату, йому аплодують, але він не дивиться, не думає про глядачів, він дуже зосереджений — тільки тоді він досягне мети. Або людина, яка йде в білому костюмі вугільною шахтою, вона має йти дуже обережно, інакше один необережний рух — і вона забруднилася. Енергія пашу-чакр, та й віра-чакр частково теж, — це енергія, яка дуже легко може забруднити наш білий костюм. Білий костюм — це саттва, наша піднесена свідомість, чистий стан, чисте ілюзорне тіло.
Спрямування енергії в центральний канал
У якому випадку енергія не пошкодить наш костюм? У такому випадку, коли ми здатні захопити енергію нашої червоної бінду і ввести її в центральний канал, не дати їй вийти назовні через чакри. Коли енергія в чакрах обертається за годинниковою стрілкою, вона входить у центральний канал і не стає нашою кармою. Входячи в центральний канал, вона стає енергією просвітлення.
Але коли ми втрачаємо пильність, усвідомленість, то ця енергія нам не підкоряється. Шакті — це така сила, вона вас не питає, вона все робить по-своєму, а якщо ви не пильні — вона вас навіть не питає, починає танцювати, як Шакті зневажає Шиву.
Якщо не вдається бути в стані усвідомленості, синтегруватися з цією енергією, ввести її в центральний канал, то чакри починають рухатися не за годинниковою стрілкою, а проти годинникової стрілки, і енергія починає текти назовні. Коли вона починає текти назовні й активуються нижні чакри, у нашому тілі починають діяти щільні енергії, тобто наше тіло ущільнюється, наші вібрації стають тамасичними, жорсткими, і наш розум підпадає під дію цих енергій.
Приваблення різних істот через енергію
Тоді ця енергія пов’язує нас із якимись сферами тонкого світу, жорсткими сферами. Таких сфер дуже багато: зі сферами людей, пішачів, ракшасів, претів, нагів, асурів. Вібрації цієї енергії починають приваблювати до нас істот із цих світів, вони приходять до нас у гості, просто з цікавості. Якщо ви граєте красиву мелодію, хтось почув і захотів подивитися, що це там. Точно так само й вібрація цих енергій закликає таких істот, і вони приходять у гості. Але коли в гості приходять асури, ракшаси й піша́чі, то у вашій долі відбуваються різні неприємні речі.
Усе це відбувається через порушення самйоги, через те, що люди неправильно користуються своєю енергією. Але якщо ви правильно користуєтеся своєю енергією, то ваша енергія не виходить назовні, ви можете захопити її, зачепити присутністю, ввести її в центральний канал. Тоді енергія в чакрах обертається тільки за годинниковою стрілкою, і в тонкий простір випромінюється тільки божественна бхава. Ви приваблюєте благословення, і до вас у гості хочуть прийти святі, просвітлені майстри, божественні істоти, вони відгукуються на вашу тонку енергію.
Коли ви живете в такому стані, ваш розум чистий і натхненний, ваші емоції піднесені, там є любов і співчуття, гармонія, чистота, радість — ви приваблюєте саттвічних істот. Саттвічні істоти завжди будуть вас відвідувати й надихати.
Асуричні істоти захочуть вас підкорити й панувати над вами, а якщо ви їм не сподобаєтеся, вони можуть навіть захотіти знищити вас. Із асуричними істотами дружби бути не може.
Істоти з фактором претта завжди будуть чогось від вас хотіти, просити, вони вважатимуть, що ви винні в їхніх бідах — вони завжди вважають, що хтось винен у їхніх бідах. Навіть серед людей є такі з цим фактором. Вони ніколи не можуть довіряти собі, брати відповідальність, завжди вважають, що є хтось, хто винен у їхній кармі, у їхніх стражданнях, у їхніх проблемах. І вони шукають, на кого б спроєктувати свою незадоволеність: ось, він винен! І вони розгортають на нього свої проблеми.
Це фактор претта, голодні духи. Уникайте їх, такої роботи свідомості й іншим роз’яснюйте. Іноді навіть у міжнародних масштабах є такі країни, які вважають, що інші країни винні в тому, що вони погано живуть, і вони шукають ворога: «Ага, американці винні. Ні, це євреї винні, через них усі наші біди, точно», — і це мобілізує та згуртовує націю.
Хто заважає вам бути успішними, як американці, або як євреї? Іноді деякі люди кажуть, що Радянський Союз розвалила Америка, або ЦРУ — це спецпроєкт. Але навіть якщо так, то чому ж ви не розвалили ЦРУ або Америку, хто вам заважав? Якась змова єврейських банкірів — зробіть змову київських банкірів, щоб вони не змогли вас переграти, адже це гра, так? Чому ж ви дозволили переграти себе? Насправді ніхто не винен, винні самі ми, і в міжнародних масштабах, і в особистих масштабах, але свідомість претта, голодного духа, завжди шукає проблеми в інших.
Садху — це той, хто завжди дуже твердо припиняє в собі таку свідомість: ніколи не шукати проблем в інших. Джерело всього — ти сам, твоя карма. Якщо ви хочете покритикувати когось, критикуйте самих себе. Особливо це стосується того, що пов’язане з Трьома Скарбами, зі святими енергіями, з божественними силами, із самайними братами й сестрами.
Тому мудреці кажуть: хочеш покритикувати когось — критикуй самого себе. Кажіть: «Ось це я — грішник, це все тому, що я в минулих життях так чинив, але тепер я виправлюся». Тому що коли ви критикуєте самих себе, то у вас завжди є шлях виправлення, але коли ви критикуєте іншого, інший-то не буде виправлятися, він усе одно житиме так, як захоче.
Робота з різними типами чакр
Різні ділянки в нашому тілі пов’язують нас із різними видами реальності, проєктують різні енергії. Наше завдання:
Очищати наші віра-чакри — всю ділянку від куприка до горла. Це все віра-чакри, людські чакри, у них є прив’язаності до земного, до людського, до его — це основа егоїзму.
Відсторонюватися від дії пашу-чакр — від куприка до стоп. Це все тваринні чакри, різні інстинкти.
Але сиддхи можуть активувати навіть пашу-чакри, видобувати з них величезну енергію, і вона може приносити їм користь, але прості люди не можуть цього робити. У сиддхів усе тіло — це величезний стовп енергії, і всі їхні енергії чисті та рухаються через центральний канал. Але якщо звичайна людина почне активувати ці чакри, то енергії в неї підуть не в центральний канал, а бічними каналами, і тоді в неї починається піша́ча-авеша — одержимість різними нечистими духами, нечистими станами.
Активація вищих чакр та їхні скарби
Коли ми очистили віра-чакри, відсторонилися від дії пашу-чакр, то наша енергія природно переміщується вгору, і активуються аджна, вішуддха, сахасрара, лалана, бінду, гуру-чакра над головою, нірвана-чакра. Усі ці чакри містять ніби в згорнутому вигляді величезні пласти знань, мудрості, інформації, тонкі божественні бхави, переживання, і ми можемо ними користуватися.
У кожного з вас є скарб, і цей скарб міститься тут, але просто треба до нього дістатися. У цьому скарбі є:
- Відкриті канали зв’язку з іншими світами
- Бездротовий зв’язок зі святими, сиддхами та ріші
- Переживання райських вимірів
- Переживання божественних бхав
- Надінтенсивна свідомість
- Висока швидкість мислення
- Всепроникна мудрість
- Надінтуїція
- Надзнання
- Надволя
Безліч прихованих здібностей міститься тут, але щоб розкрити все це, нам потрібно, щоб енергія перенесла туди нашу свідомість, щоб енергія не зупинилася ні внизу, ні десь у чакрах.
Перешкоди на шляху підйому енергії
Часто, коли ми прагнемо піднятися в цю область, ми виявляємо, що наша енергія десь застрягає, відбувається відтік, або витік, або втрата. Це ніби ви хотіли підняти воду на 21-й поверх, але десь на 3-му поверсі пробоїна, на 4-му поверсі — розрив труби, на 5-му поверсі труби вузькі й неочищені, і так на кожному поверсі, і на 21-й поверх нічого не потрапляє, усе закінчується максимум на 18-му поверсі. На 18-му поверсі трохи капає, а на 19-му вже нічого, а 21-й поверх — узагалі сплять, там ніхто не живе.
Наші дів’я-чакри подібні до таких високих поверхів, куди не потрапляє вода, а внизу — навпаки, вода хлеще, і все затоплює: перший поверх затоплений, другий — теж, там усе капає, крани не закриваються. Це, наприклад, коли допускаються витоки сексуальної енергії, це коли допускається гнів або жадібність через маніпура-чакру.
Чакри подібні до таких кранів, і ми повинні всю цю систему, якою рухається наша енергія, відрегулювати, очистити, перекрити всі витоки, щоб вода піднімалася до найвищих поверхів, і там, на верхніх поверхах, на нас чекають скарби. Але якщо ми почнемо перекривати енергію на нижніх поверхах, а на середніх поверхах труби вузькі, то вони почнуть лопатися. Безліч нюансів — усе це мистецтво Кундаліні-йоги, прана-відьї, шат-чакра-йоги.
Зв’язок із підземними світами
Паданамаскар, коли учень торкається стоп Гуру, — це саме дотик до чистої сили, розташованої в пашу-чакрах. Пашу-чакри пов’язують із патала, расатала, махатала та іншими локами, які ще називають білба-сварга — раї, підземні раї.
Наше тіло — це мікрокосм, а мікрокосм пов’язують із макрокосмом, і в макрокосму є підземні райські виміри, білба-сварга. Це такі виміри, де живуть наги, є виміри, де живуть Шива з Шакті, і від їхньої енергії всі живляться. Там живе великий архітектор Вішвакарман, також Майяданава — великий сиддх, маг і чаклун, перший чаклун у всьому людстві, усі окультні знання, знання магії, тантр, приходять від нього.
Усі магічні сувої, він володіє всіма магічними мистецтвами світу, і всі маги та чаклуни підкоряються йому. Великий сиддх у галузі магії — Майяданава. Він не людина, він належить до раси данавів — давнішої раси, яка з’явилася разом із божествами.
Давні раси та космічна ієрархія
Першими расами були раси асурів і напівбогів, які народилися від подружжя Каш’япи та його дружини. У Каш’япи було дві дружини — Каш’япа є одним із прабатьків людства, засновником людства, Праджапаті. Від однієї дружини народжувалися боги, сини Світла, а від іншої — асури, сини Темряви. Матір богів звали Адіті, а матір асурів — Діті, або Дан. Асури, данави, народжувалися від матері мороку — Діті. Дві давні раси. Потім уже люди походять від них, набагато пізніше.
Ці світи можуть проявлятися як дуже красиві, навіть красивіші, ніж небеса Індри. Але водночас у цих світах є такі пекельні області — це дуже щільні енергії. Якщо ви відчуваєте мстиві ревнощі, злість, страх, то вони пов’язані з цими світами. Чакри в стегнах, чакри в колінах, у литках, у щиколотках, у ступнях, якщо вони активні й це супроводжується емоціями — людина пов’язана з цими світами, але водночас це джерело величезної сили для сиддха.
Історія Балі-махараджа
В одному з цих світів також живе Балі-махарадж. Балі-махарадж колись був асуром, він мав великі сили й поклонявся Шиві. Він став настільки сильним, що почав підкорювати Індра-локу, світи богів, усі три світи, так що боги, передусім Індра, стривожилися. Індра пішов скаржитися Вішну, що цар Балі взагалі не знає своїх меж, він претендує на світи богів, навіть на мій трон претендує, треба його приборкати, адже він асур: ми не можемо дозволити асуру панувати над Всесвітом.
Тоді Вішну прийшов в образі брахмана до Балі-махараджа, коли той роздавав дари. Цей брахман прийшов і сказав: «Ти всім роздаєш дари, ти маєш і мені щось дати». Балі-махарадж запитав: «А що тобі дати?» Він сказав: «Дай мені стільки землі, скільки я відміряю своїми трьома кроками».
Гуру асурів Шукрачар’я, який перебував поруч, сказав: «Не давай, це не брахман, насправді це не проста людина, за ним стоїть якась божественна сила». Своїм божественним зором він побачив, що це втілення Вішну. Він сказав: «Він у тебе всю землю забере, не слухай його». Але махарадж не послухав Шукрачар’ю, він сказав: «Тобі треба три кроки землі? Немає проблем — у мене величезна кількість землі, крокуй!»
Вамана тоді зробив один крок і покрив усю Землю, зробив другий крок і покрив увесь Всесвіт, але на третій сказав: «Ногу нікуди ставити». Балі побачив, що це Вішну, він уже здогадувався, що це Вішну, йому хотілося зробити підношення Вішну. Він тоді схилив голову і сказав: «Став мені на голову». Тоді Вамана поставив йому на голову великий палець і опустив його вниз, продавивши на кілька вимірів, так що той із земного плану попрямував у Патала-локу, Махатала-локу.
Як утішний приз Вішну залишив йому царство в підземному світі й сказав, що згідно з його велінням: «Хоч ти й асур, ти царюватимеш до кінця кальпи, а в наступній кальпі ти станеш Індрою, володарем усього цього світу, новим Індрою». Коли Балі-махарадж змирився з цим, він прийняв це зі смиренням, він почав правити внизу цим підземним царством у Патала-лоці.
Індра був його суперником, і вони билися, а Індра здолав його за допомогою Вішну, який утілився, тоді Індра вирушив у своєму тонкому тілі в Патала-локу. Він прийшов і почав насміхатися з Балі-махараджа. Він сказав: «Ну що, ти претендував на весь Всесвіт, претендував підкорити богів, де тепер твоя сила? Ти зараз ніхто і ніщо ти не можеш». Він так деякий час насміхався, казав: «Ти був великим правителем, тепер бачиш: наша влада прийшла».
Але Балі-махарадж сказав: «Не хвилюйся, Індро, я на все дивлюся рівно, в єдиному смаку, для мене все це — ліла, гра, тому що насправді ніхто з нас нічого не робить, а все це робить час, прийде твій час — і тебе час пожере. Я приймаю все це зі смиренням, зі смиренною долею». Навіть у такому становищі Балі-махарадж продемонстрував високий дух садху, практикуючого. Ця історія описана в «Мокша дхармі».
Внутрішня битва божественних і асуричних сил
Усередині нас, у нашому мікрокосмі, також борються саттвічні й асуричні енергії. Саттвічні енергії приходять із цієї області. Це наші чистота, піднесеність, співчуття, любов, гармонія, віра, відданість Прихистку. Асуричні енергії — це наш егоїзм, гординя, заздрість, невідання, прив’язаності.
Тамасичні енергії не борються, вони просто вводять в отупіння, вони не можуть боротися, вони не активні так, як раджас. Тамасичні енергії просто наводять такий стан ступору, сонливості, бажання бути в такій прострації. Асуричні й саттвічні енергії постійно в нашому умі борються.
Садху — це той, хто знає, як постійно займати в собі сторону саттвічних енергій. У душі садху саттвічні енергії мають перемагати, і за день там може проходити тридцять поєдинків асуричних і саттвічних енергій. Якщо садху включається в це й починає допомагати саттвічним енергіям, то він починає відігравати роль бога Вішну, тому що усвідомлення — це Вішну, Вішну — це підтримувальна енергія, стхіті-шакті. Але якщо садху не включається, він навіть забуває про це, то саттвічні енергії (внутрішні божества) й асуричні енергії (внутрішні демони) борються, і невідомо, чия сторона переможе.
Коли Вішну втрутився в битву і демона Балі скинув униз — це означає, що втрутилося трансцендентне, недвоїсте свідомість, воно стало на бік богів, і воно схилило шальки терезів на бік богів. Так само і всередині нас, ми маємо ставати на бік Вішну, ми маємо втручатися у внутрішню битву асурів і богів. Якщо ми втрутимося й допоможемо внутрішнім саттвічним енергіям, внутрішні асури будуть переможені й скинуті вниз. Що означає «скинуті вниз»? У глибини непроявленого. У глибини несвідомого, там вони будуть обмежені, їм не даватиметься багато можливостей діяти. Але якщо ми не усвідомлені, якщо ми не втручаємося, то наші внутрішні божества можуть програти цей двобій.
Уявіть: двадцять — тридцять двобоїв на день. І треба дивитися, з яким рахунком і які сили перемагають. Припустімо, ви з кимось спілкуєтеся, і у вас виникає гордість, а мала б, за ідеєю, виникати любов. Гордість — це внутрішні асури, а любов — це внутрішні божества. Це означає, що в даний момент у вас усередині є зіткнення, битва, і внутрішні асури ваших внутрішніх богів долають. А що це означає? Якщо вони долають, то вони можуть заволодіти всім вашим внутрішнім всесвітом, і вони навіть можуть скинути з трону Індру. Індра — це ваш духовний розум, який контролює ваш внутрішній всесвіт. Тобто вони можуть стати вашим розумом, ваш розум може змінитися, стати асуричним.
Дуже важливо, який бік ми приймаємо, чи розуміємо ми, що всередині нас увесь час борються асуричні й божественні сили. Чи втручаємося ми, як втручається бог Вішну, чи ми просто спостерігаємо, подумуючи: «А я тут ні до чого». Ні, якраз на вас лежить відповідальність. І, навпаки, ми іноді починаємо підтримувати внутрішніх асурів: ну, хороші хлопці, чому б їм не побити богів? Але тоді, якщо ви підтримаєте асурів і вони поб’ють богів, то вам доведеться жити на енергії асурів і діяти так само. Дуже часто зустрічаються такі картини у ведичній традиції:
Слон пішов на водопій, і його схопив величезний крокодил. Слон був відданим Вішну, і він у своєму серці благав бога Вішну. Тоді Вішну спустився на Гаруді й знищив крокодила.
Крокодил — це темні, інстинктивні сили підсвідомості, це пашу-чакри, це світ асурів, усі наги, змії — усе це ці області. Слон — це ознака віра-чакр, середніх чакр. А Вішну на Гаруді — це дів’я-чакри, вищі божественні істоти, енергія саттви, внутрішні божества.
Тобто енергія, яка пробудилася в пашу-чакрах, захопила свідомість середніх віра-чакр і почала тягнути вниз. Тобто якась енергія гніву, тупості, раджасу, жадібності, страху почала, як крокодил тягне слона в річку, так і ці енергії почали тягнути. Але, оскільки у слона була відданість Вішну, зв’язок із божественними, саттвічними енергіями, він у своєму серці молився їм, Вішну почув, на Гаруді спустився і вбив цього крокодила своєю сударшана-чакрою, диском. Тобто Вішну втрутився, і він відновив баланс.
Таким самим чином ми маємо всередині, як усвідомлення, увесь час втручатися в такий баланс і відновлювати його, виступаючи на боці внутрішніх божеств. Наша свідомість, наше глибинне усвідомлення, наша споглядальна присутність, наша віра, відданість — це принцип бога Вішну. І ми маємо вигравати всі ці битви, тому що, лише виграючи битви, ми підтримуємо баланс, рівновагу у своєму внутрішньому всесвіті.
Якщо ж ми програємо ці битви, такий баланс нашого внутрішнього всесвіту порушується. Співвідношення, пропорції раджасу, тамасу й саттви змінюються, і тоді вплив внутрішніх нижніх світів на нас посилюється. А духовний шлях — це, навпаки, змінювати співвідношення пропорції раджасу, тамасу й саттви в бік саттви, світлоносності. І духовне життя — це постійно вигравати такі битви, коли вони відбуваються, виступаючи на боці богів, на боці саттвічних, світлоносних божественних сил.
Тому, коли ви захочете когось критикувати, на когось розсердитися, проявити гординю, одразу витягайте капець і бийте себе по голові, примовляючи: «Ой, я — дурна людина, я сам собі роблю гірше!» І одразу зупиняйте свій розум, переходьте до медитації чотирьох безмежних і починайте замість критики вихваляти когось.
Душа як внутрішнє місто
Душа кожного садху — це поле битви, де у внутрішньому мікрокосмі розгортається найбільша битва між асуричними та божественними силами. Якщо увійти в душу, то в душі можна побачити дуже багато. Душа (джива) подібна до величезного міста, або держави, і там є цар, міністри, чиновники — це тонкі контури свідомості, внутрішні божества. Там є палаци, споруди, гори, дерева, водночас там є злодії та розбійники, там водночас є пихаті чиновники, які нахабно розкрадають вашу внутрішню скарбницю. Там навіть можуть водитися різні чудовиська: динозаври, крокодили, якісь не приборкані сили підсвідомості, демони не приборкані, але там же є ангели, божества і світле святе воїнство.
Тобто наша душа — це величезний мікрокосм, величезне місто. І ми поступово, у процесі садхани, воцаряємося в цьому внутрішньому місті, як центральне божество, як помазаний цар, і це місто поступово стає нашою мандалою. І ми повинні це місто очистити, приборкати всю внутрішню мафію, усіх внутрішніх чудовиськ, демонів підсвідомості, усі злі сили, усіх демонів і розбійників, витіснити, підкорити, зв’язати клятвами служити царю. Як нині кажуть, зачистити територію від шкідливих сил. Ми повинні розставити внутрішніх божеств на найважливіші пости, зробити це місто красивим, квітучим, процвітаючим, величним райським садом. Тобто все в нашій душі має преобразитися.
Коли відбувається таке преображення, то наша душа стає мандалою, божественним виміром, а наше «Я» є центральним божеством посеред цього всесвіту, царем такої мандали.
Йога ілюзорного тіла та мандала чистої країни
Йога ілюзорного тіла, йога чистої країни, тантрійські методи — це саме такі методи, коли ми преображаємо й очищуємо свою душу за допомогою мантри, візуалізації. Тобто ми самі преображаємося в божество, а різні частини нашої свідомості стають почтами, що оточують це божество. І вони стають мандалою чистої країни.
Згідно з Ученням Нідра-янтри, на тонкому рівні, у тонкому тілі ми повинні повністю преобразитися в божество в образі Даттатреї, у почет із різних частин нашої свідомості та в чисту країну, яка повністю виражає різні наші аспекти. І в буддійській тантрі подібні методи є. Там візуалізується, як кістки перетворюються на колони палацу. Кишківник перетворюється на орнаменти, внутрішні тіла перетворюються на те чи інше. Таким самим чином і ми практикуємо, тільки наша система практики трохи інша.
Ми преображаємося в центральне божество, і це центральне божество створюється в результаті візуалізації, призивання божественних сил у тіло, читання мантри. Навколишній світ, наша свідомість перетворюється на наше оточення, на чисту країну. І різні аспекти нашої свідомості, тобто, наприклад, п’ять карма-індрій — руки, ноги і так далі, п’ять джняна-індрій — очі, вуха, ніс, рот перетворюються на різні таттва-мандіри, на місця, що розташовуються в ділянці брахма-чакр. Інші аспекти нашої свідомості перетворюються на різні інші аспекти чистої країни. І наші внутрішні божества, преображаючись, перетворюються на божеств-охоронців цієї мандали.
Тобто ми на тонкому рівні перетворюємося на мандалу — на чисту країну, а самі ми возсідаємо як центральне божество на горі Меру. Це сенс Нідра-янтри. Тобто ми починаємо з практики ілюзорного тіла, яку ми практикували на ретриті, а потім переходимо до оточення. Оточення — це вже енергії, які емануються з ілюзорного тіла.
Три тіла в Лайя-йозі
Коли ми це реалізовуємо, то кажуть, що ми реалізували пранава-деха — одне з досягнень в Учення Лайя-йоги, одне з трьох тіл. Пранава-деха — це не лише тіло в образі божества, але це також усе оточення, вся мандала. Тобто мандала чистої країни означає, що зовнішня реальність невіддільна від нашої свідомості, зовнішня реальність і є наша свідомість.
Джняна-деха — це свідомість недвоїстості, порожнечі. Пранава-деха — це ілюзорне тіло і мандала, тобто наша душа як мандала. І ця мандала вже складається не з грубих елементів, вона складається з шуддха-таттв — тобто найчистіших, саттвічних очищених енергій. І Сіддха-деха — це наша здатність проявлятися в грубому світі, у будь-якому з грубих вимірів. Наприклад, навіть піти у світи Патала-локи, преобразитися там як божество, створити ілюзорне тіло з п’яти таттв. І ось усі ці три виміри присутні всередині нас.
Семінар, який був присвячений пробудженню трьох тіл, — якраз трішки ми посадили насіння цих трьох тіл. Тепер ваше завдання — це насіння поливати. Спогляданням, медитацією поливається Джняна-деха, переживання недвоїстого простору свідомості-порожнечі, «Ахам Брахмасмі», візуалізацією, мантрою, закликанням Даттатрейї. Роботою з внутрішньою енергією, керуванням внутрішньою енергією поливається друге тіло й зростає, а також служінням, особливо служінням, мистецтвом зовнішньої взаємодії, інтеграції, правильним проявом різних енергій у повсякденному житті поливається третє тіло — Сіддха-деха.
Тобто, якщо ви хочете реалізувати Сіддха-деха, від самого початку вже робіть таку установку: моє нинішнє фізичне тіло вже ілюзорне. Чиє ілюзорне тіло? Ілюзорне тіло Даттатрейї, воно вже тут створене як еманація на благо всіх істот. Ставтеся до цього тіла так, ніби воно було створене силою думки, а не штучно. Поступово ці три тіла всередині нас виростають.
Три фактори впливу Кала-шакті
На нас діє Кала-шакті — сила часу, тиск часу. Ця Кала-шакті проявляється як карма і як три фактори.
Перший фактор — це адхібхаутіка. Адхібхаутіка — це зовнішній фактор: наприклад, сильний вітер, землетрус, зовнішня стихія, дії влади, війни — усе це зовнішні, неконтрольовані фактори: сильна спека, холод.
Є інший фактор — адхідайвіка. Адхідайвіка — це астральні течії, вплив грах, планет — усе, що йде з підсвідомості й важко контролюється. Адхібхаутіка — це погода, зовнішні природні елементи, адхідайвіка — це тонкий світ, вплив духів, якихось неконтрольованих божественних сил — усе це адхідайвіка.
І третій тип впливу — це адхіатміка. Адхіатміка — це вплив тонких енергій нашого розуму, це пов’язано з нашим «я», з нашою кармою. І вплив адхіатміки йде з тонкого первинного плану таттв, де п’ять елементів виникають у самому їхньому зародку й формують нашу долю. І тиск часу проявляється як три ці фактори: адхібхаутіка, адхідайвіка й адхіатміка.
Подолання трьох факторів часу через просвітлені тіла
Коли ми породжуємо три просвітлені тіла, ми припиняємо ці явища. Усі кажуть, що треба перемогти час, владу над часом, щоб він на нас не впливав. А як саме?
Наприклад, коли ми відкриваємо простір мудрості (джняна-деха, фактор недвоїстості), фактор адхіатміка на нас перестає діяти, тому що ми утверджуємося в акханда-кала — неподільному часі.
Коли ми створюємо ілюзорне тіло й проявляємося в образі свого божества і в образі мандали, на нас перестає діяти фактор адхідайвіка — тонкі астральні течії, тому що в тонкому світі ми створили такий чистий, неприступний острівець, острівець чистого бачення, острівець своєї духовної сили. І адхідайвіка (час) через свої астральні течії нас більше не може стерти або зруйнувати.
І нарешті, коли ми створюємо сіддха-деха — здатність керувати зовнішньою реальністю, стихіями, бути невразливим у матеріальному світі, мати сильний фізичний прояв у цьому світі, ми приборкуємо елемент адхібхаутіка.
Таким чином, три просвітлені, ілюзорні тіла приборкують три прояви енергій, що впливають на нас. Але, на жаль, люди живуть так, що вони адхібхаутіку усвідомлюють, але адхідайвіку й адхіатміку не усвідомлюють — це дуже важко контрольовані, тонкі впливи.
Сім шляхів еволюції душі
Отже, ми поговорили про три типи чакр, про внутрішніх богів і асурів, про те, що потрібно допомагати внутрішнім богам, а асурів не годувати, не давати їм засобів; про те, як внутрішній космос пов’язаний із зовнішнім; про три тіла, про принцип ілюзорного тіла; про те, як три фактори долаються трьома ілюзорними тілами. Дедалі більше розмірковувати, розмірковувати над цим, і приходитиме ясність, духовний досвід. І духовний шлях — це зародження великої ясності, великої мудрості, і, коли мудрість у вас є, вас уже не потрібно переконувати, ви самі все розумієте. Але, коли немає ясності, немає мудрості, тоді нічого протиставити матеріальній енергії, сансарі. Майї дуже легко зачарувати, спокусити людину, нав’язати свої ігри. І святі кажуть так: «будьте пильні щодо майї, будьте дуже обережні з нею, не дайте їй себе обдурити».
І найкращий спосіб не дати майї себе обдурити — це присвятити своє життя проведенню божественної волі, служінню божественній волі. Тому що в житті завжди є вибір:
вибір «а»: ти служиш волі свого «я», свого его; вибір «б»: ти служиш волі якихось людей, які не мають божественної мети (наприклад, якоїсь політичної партії); вибір «в»: ти служиш божественній волі.
Дуже важливо зрозуміти, чому важливо служити божественній волі, і що є божественна воля, як їй служити, як зрозуміти божественну волю, як зробити так, щоб твоя власна воля синхронізувалася з божественною волею. Служіння божественній волі звільняє від карми, воно захищає від цих трьох факторів: адхібхаутіка, адхідайвіка й адхіатміка. Служіння своєму его або служіння якимось іншим волям створює нові карми.
І всі великі істоти, усі великі святі, боги, ангельські істоти — вони всі є провідниками божественної волі, вони навіть змагаються, хто краще служитиме божественній волі, хто буде її найкращим провідником. І що мудріша, що святіша душа, то кращим провідником, каналом божественної волі вона є. І ось ієрархія, становище істот у космічній ієрархії, визначається тим, хто є найкращим провідником божественної волі. Тобто що кращим провідником божественної волі він стає, то саме світобудова піднімає його еволюційною драбиною. Усі вони розуміють цей принцип, але в людських, у нижчих світах цей принцип не розуміють, тому що, коли душа незріла, вона зайнята формуванням свого его, і проведення волі его, потурання своїм примхам є для неї поки що головним способом життя.
Анава-марга — шлях его
І ось така стадія розвитку душі, коли душа служить волі свого его, називається анава-марга.
У формуванні людського его бере участь планета Сатурн, саме Сатурн обмежує наші межі, показує наші можливості. І багато молодих душ втілюються на Землі не для того, щоб проводити божественну волю, а щоб сформувати хоча б своє его, тому що воно в них ще не сформоване. Є людина, яка не отримала досвід: досвід стосунків, досвід грошей, досвід влади, досвід відповідальності, досвід взаємин із соціумом, досвід прийняття себе та інше — це ще незріла душа, їй ще потрібно пройти ці досвіди й завершити формування свого его. І коли їй кажеш, що краще служити божественній волі, вона взагалі не може цього зрозуміти, вона ще собі не навчилася служити, вона ще сама не утвердилася, у неї програми й карми самоствердження ще не пройдені, їй треба самоствердитися перед батьками, перед протилежною статтю, перед собою всередині, перед суспільством, вона ще не пройшла егоїстичну програму самоствердження — молода душа, вона ще не може повноцінно служити божественній волі, у неї є ще карми самоствердження, доведення чогось, що ось я, я є, я такий...
Але навіть така душа може здобути велику користь, якщо вона включається в служіння, тоді програми самоствердження проходитимуть в ігровому варіанті, де вона навчиться не чіплятися за це самоствердження, і вона вже розвиватиме своє его в правильному потоці до його повного дозрівання, як севу. Але багато душ проходять програму розвитку его через різні проблеми, через страждання, наприклад, великі царі, полководці, Наполеон, Гітлер — це теж стадія анава-марга, але з жахливим набором карми й подальшими карма-пхалами (поверненням результатів). Тобто самоствердився — так, ти довів, що твоє его велике, але за це доведеться провести в пеклі, де тебе вчитимуть, що неправильне самоствердження призводить до поганих результатів.
Йога-марга — шлях єднання
Але коли душа вже пройшла етап анава-марга, і її его розвинулося й самоствердилося, вона вже починає відчувати близькість божественного, вона вже починає розуміти обмеженість его, вона починає розуміти той факт, що вся мудрість его не в самому его, а вона походить із божественного плану, що его саме по собі — це просто посудина, провідник божественного світла. І вся дурість самоствердження его перед нею очевидна. Тоді вона починає замислюватися, як вийти за межі его, як служити Всевишньому Джерелу, як утверджуватися не в его, а у Всевишньому Джерелі.
Тоді настає йога-марга — період йоги. Анава-марга пройдена, йога-марга починається. І процес служіння, духовної практики, пошуків методів споглядання, медитації, самадхі — усе це великий процес йога-марга. Мільйони садху йдуть цим шляхом.
Джняна-марга — шлях мудрості
Нарешті, коли вона утверджується в Божественному Джерелі, від нього себе не відокремлює, настає наступний етап — джняна-марга. Для стану джняні, того, хто перебуває в сахаджа-самадхі, уже питання не виникає: «хто я», «що робити», «який сенс життя»? Ці питання вже не стоять. Він перебуває в Божественному Джерелі, він уже єдиний із Божественним Джерелом. Але його еволюція триває, тому що енергія дозріває і розвивається далі. І джняна-марга потім поступово переходить у сиддха-маргу — досягнення досконалості.
Сиддха-марга — шлях досконалості
Якщо в джняна-марга реалізована мудрість єдності з Джерелом, то на рівні сиддха-марга реалізована сила і чистота елементів, енергії, яка пов’язує душу. На рівні сиддха-марга Божественне Світло проникає в таттви, в елементи і змінює всі закони сансари. Нарешті, коли сиддха-марга набирає сили, шлях сиддхі, відбувається наступний перехід — див’я-марга.
Див’я-марга — шлях божеств
Див’я-марга — це шлях божеств, божественних істот, це коли твоя мудрість і сила дозріли настільки, що ти береш на себе якусь відповідальність у Всесвіті, береш якусь велику функцію, якесь велике служіння: наприклад, створюєш Всесвіт або приймаєш відповідальність за якусь область світобудови, за якусь функцію, як великі боги. Див’я-марга — це останній етап в еволюційній драбині.
Нижчі шляхи: майя-марга і карма-марга
Ще ми не говорили про шляхи до анава-марга. До анава-марга є ще нижчі шляхи. І, якщо йти вниз, то майя-марга — підвладність різним кармам та ілюзіям і карма-марга — шлях захопленості дією, шлях тупої дії. І душа в процесі еволюції змінює шляхи і переходить з одних шляхів на інші, змінюється її доля, оточення.
Наприклад, карма-марга — це коли ти працюєш, щоб вижити, дієш повністю несвідомо, і всі твої тонкі контури свідомості не працюють, ти працюєш як соціальний автомат. Ти робиш що-небудь, і тобою рухають нижчі інстинкти — усе це карма-марга, і закон причин і наслідків діє на тебе бездоганно.
А майя-марга — це коли ти починаєш прислухатися до своєї душі й слідувати внутрішнім покликам, внутрішнім імпульсам, слідувати якимось бажанням, може бути, людина творчості або людина, яка хоче задовольнити якісь бажання. Наприклад: є люди, які закохуються і здійснюють різні безумні вчинки заради любові — теж майя-марга. Вони готові летіти на інший край світу, у повітрі з літака написати: «я тебе люблю», намалювати сердечко — майя-марга. Або в людини є пристрасть до колекціонування жуків чи марок. Тобто людина слідує якимось ілюзіям, і цим ілюзіям вона присвячує своє життя.
Анава-марга — це більш цілісний шлях. Анава-марга — це коли людина починає розуміти, що найважливіша річ у світі — це вона сама. І вона починає працювати над собою, займатися собою, відвідувати тренінги особистісного зростання, але все це поки егоїстично, все це — самоствердження. Вона хоче магічні сили, цікавиться чаклунством, надздібностями, але все це їй потрібно для того, щоб відчути себе сильною, великою, мудрою і красивою. Тобто вона вкладає в себе, в себе, в себе... Але їй не спадає на думку, що все, що вона отримує, вона отримує від Божественного Джерела — анава-марга. Багато людей у цьому світі перебувають на стадії анава-марга.
Наприклад, в Америці дуже багато таких людей — дуже креативних, вільнодумних, вони весь час займаються спортом. Наприклад, якщо ви йдете десь Нью-Йорком, у парку, там завжди біжать американці, у них плеєр, спортивний одяг, вони біжать або їдуть на велосипеді чи на скейтборді, тобто вся Америка бігає. Частина людей товсті, а частина — бігає. Тобто товсті — це ті, хто не бігає. Ті, хто бігають, перебувають на шляху анава-марга, а ті, хто товсті, дуже товсті (є такі), ці, очевидно, на шляху майя-марга, які підвладні якимось своїм ілюзіям. Тобто різні шляхи — різні долі.
Перехід від егоїзму до служіння
Але коли людина розчарувалася в анава-марзі, вона самоствердилася, окреслила межі свого его й зрозуміла обмеженість егоїстичної позиції, вона починає розуміти: а, є якесь джерело, є Те, що мене живить, звідки я походжу, є якийсь великий Мета-розум, частиною чого я є, і мені не треба служити собі, я — це тимчасове явище, я — просто бульбашка на воді, але є якийсь океан, з якого я як бульбашка виникаю, мені треба зрозуміти, що це за океан, — ось тоді починається йога-марга, коли ми хочемо знайти океан свідомості, зрозуміти свої взаємини з ним, усвідомити свою тотожність із ним.
Але якщо людина застрягає на анава-марзі, вона впивається собою, стає таким йогічним нарцисом, то шлях джняна-марги для неї закритий. Їй ніби кажуть: впиваєшся собою — можеш ще десять життів упиватися далі, тобі ще рано йти в план Бога. І, щоб піднятися на план вище, до плану божественного, перейти від анава-марги до йога-марги, джняна-марги, треба у свій сенс життя включати принцип служіння, проведення божественної волі. Тобто ми не можемо пройти й ігнорувати цей принцип.
Природність служіння як закон світобудови
Чому? Та тому що це природа, призначення кожної живої істоти, це нормальне явище. Тобто, наприклад, клітина — частина пальця, палець — частина руки, рука — частина тіла. Клітина служить пальцю, виконує якісь свої маленькі функції, палець служить руці. Немає жодного особистого, особливого шляху в клітини. Якщо клітина скаже: «у мене свій, особливий шлях» — це божевільна клітина, хвора. Це хвора клітина. Такі клітини треба зцілити. Якщо палець скаже: «у мене свій, особливий шлях, окреме майбутнє від тіла» — з пальцем щось не так, тому що він задуманий як частина чогось більшого. Або якщо рука захоче сказати: «я взагалі увійшла в суперечність із тілом, із головою також, я піду окремим, своїм шляхом» — з цією рукою щось не так, тому що вона задумана як частина єдиного цілого, разом з усім іншим. Тобто в клітини, у руки, у пальця немає окремого майбутнього, немає свого окремого, великого майбутнього поза всім тілом.
Таким чином, як і в нас, живих істот, немає жодного великого майбутнього, окремого від Бога. Тобто якщо ми думаємо, що в нас може бути велике щастя, окреме від Бога, ми, як хвора клітина, з нами не все гаразд, ми перебуваємо в дисонансі із законами світобудови. Тому що призначення пальця — допомагати руці, призначення руки — служити всьому тілу, тому що це все — одне, це — одна частина. Так само й у Всесвіті ми всі — одне, ми — одна частина, і треба зрозуміти цю спільну єдність. Ми не окремі, ми не можемо відокремити себе від Бога, тому що ми з нього вийшли, ми — його частина, і служіння — наше нормальне призначення.
Коли ми розриваємо зв’язки зі Всесвітом, зі світобудовою, з внутрішніми божествами, з Абсолютом, тоді ми відчуваємо, що ми самі, що Бог нас покинув, що натхнення нас покинуло, що люди від нас відвернулися, і ми почуваємося замкненими в шкаралупі — це не нормальний стан. Але йога, садхана — це, навпаки, відкритість і возз’єднання, возз’єднання зі світобудовою, возз’єднання з Богом, возз’єднання всіх порушених зв’язків. І ось, коли ми робимо яг’ю, ми гармонізуємо й відновлюємо порушені зв’язки, робимо підношення, співаємо бхаджани, медитуємо — це все гармонізація й відновлення цих порушених зв’язків доти, доки ми не увійдемо в стан повної єдності.
І ось такий дух служіння — це те, що відновлює ці порушені зв’язки. Споглядальність, перебування в медитативній свідомості — те, що відновлює порушені зв’язки з Абсолютом.
Матеріальний світ як місце перевиховання
А чому вони порушені? А тому, що тут, у матеріальному світі, у всіх порушені зв’язки. Окрім аватарів, спеціально втілених Майстрів, які прийшли сюди з місією, ні в кого немає нормальних зв’язків з Абсолютом. Це як лікарня, і здається, що в лікарні є хворі, але є й лікарі, і лікарі перебувають у лікарні не тому, що вони теж хворі, а тому, що в них є певна місія, конкретна місія — вилікувати хворих. Але в усій лікарні всі люди перебувають лише тому, що в них щось порушено. Або, якщо є в’язниця: до в’язниці потрапляють живі істоти за якісь порушення, але там само є служителі — вони можуть прийти з власної волі й піти, вони там перебувають на роботі.
І матеріальний світ — це така сфера, де пропорції тамасу, раджасу, саттви змінені в бік таких нижчих, негативних енергій, матеріальних. Тому живі істоти, які потрапляють у сферу сансари, у сферу нечистих вимірів, тут перебувають ніби на засланні, на перевихованні: вони погано поводилися, або вони захотіли якогось екстриму, або (що буває вкрай рідко) вони прийшли сюди з певною місією — допомагати іншим душам перевиховуватися. Це означає, що вони народилися не з батьківської карми і не з власної карми — вони добровільно прийняли це як служіння, як аскезу: «так, я беру це на себе, мені це вже не потрібно, у мене цей досвід уже пройдений, але я беру цю місію як служіння — допомагати іншим». Такі люди не мають жодних бажань у цьому світі, у них одне — бажання виконувати свою місію.
Це як до африканської країни приїжджає лікар із місії «Лікарі без кордонів». І вони лікують там африканських дітей, годують їх тощо, але самі вони не збираються жити в африканській країні й ніколи б туди не поїхали, якби їх не послали з місією служіння. Такий самий і цей матеріальний світ, такий, не дуже високий вимір для незрілих душ, які тут проходять уроки перевиховання, відсторонення від егоїзму. Але служіння, місія служіння може виправдати наше перебування тут. Тоді ми не підлягаємо кармі, тобто ми тут перебуваємо з цілком конкретною, зрозумілою метою.
Якщо ти в лікарні, ти — або лікар, або хворий; якщо ти у в’язниці, ти — або наглядач, директор, або ув’язнений. Якщо ти в матеріальному світі, ти або потрапив у пастку, або ти тут із конкретною місією: допомагати іншим вибиратися з неї. Якщо ти в підземній шахті, яку завалило, ти — або стражденний робітник, або ти — з ДСНС. І бути служителем — це означає прийняти такий статус ДСНС.
На тих, хто є служителями, закони сансари вже так не поширюються. Вони, звісно, теж можуть мати різні проблеми, але в них зовсім інша юрисдикція, карма на них не впливає. Саме тому ми говоримо, що служіння — це також і спосіб звільнення. Змінити свій менталітет із кармічної людини, досягача на служителя — дуже важливо. Коли ми змінюємо свій менталітет на служителя, то й наші особисті досягнення теж приходять, і вони приходять набагато швидше.
Навіть коли до монастиря людина приходить із менталітетом досягача, вона приходить із незадоволеністю, вона каже: «Дайте мені ретрити, дайте мені те, дайте мені те...» І вона нібито хоче звільнитися від незадоволеності, але її незадоволеність тільки зростає. Вона так сподівалася, так очікувала, що їй щось дадуть. А коли людина приходить як служитель, вона каже: «Чим я можу бути корисною, як я можу бути корисною іншим?» І вона сідає в ретрит навіть із мотивацією, що «я сідаю в ретрит, щоб відкрити свою просвітлену свідомість, поглибити свою енергію для того, щоб мої якості допомагали іншим ще краще практикувати».
Так само і в миру, у сансарі, коли ми діємо як служителі, ми не вразливі для енергій сансари. Служителі думають про інших, досягачі думають про себе, але саме тому, що вони думають про себе, вони ніколи не досягають. А служителі досягають, тому що вони думають про Бога і про інших як про його прояв. Вони можуть відсторонюватися від егоїзму, розширювати свою свідомість, і самі вони легко, граючись, досягають.
Був такий цар, його звали Кхатванга-махарадж, він завжди бився за богів, і одного разу боги з’явилися до нього й сказали: «Ти розбив у битві стільки асурів, ми хотіли б благословити тебе. Якого благословення ти хочеш?» — «Я це робив не для того, щоб отримати від вас якісь результати, я це робив зі свого почуття обов’язку, але якщо хочете мене благословити, то дайте мені таке благословення, щоб я знав момент, коли мені прийде час іти, щоб я був попереджений заздалегідь».
І коли він бився в черговій битві з асурами, одне божество прийшло до нього й сказало: «Кхатванга-махарадж, час настав». Він тоді відкинув усю зброю, сів у позу лотоса й переніс свою свідомість у світ богів. У нього не було жодної прив’язаності до цього тіла, він був просто служителем, він не намагався утвердити себе або досягти перемоги.
Свідомість служителя
Коли ми є служителями, ми не прив’язані до свого его, своїх цілей, своїх планів, навіть до свого тіла. Ми знаємо, що можемо служити божественному, проводити божественні цілі де завгодно: у Росії, в Америці, в Англії, в Африці, навіть на Місяці, якщо буде потрібно, тому що ми — як ілюзорне тіло Бгаґавана Даттатрейї. Даттатрейя еманував із себе якесь тіло з певною місією, послав його, втягнув, еманував інше. І ось ми набуваємо такої широкої свідомості, що не залежить від матеріальних чинників, від тіла.
Ця фізична оболонка не є нами. Енергетична оболонка теж не є нами. Астральна оболонка не є нами. Коли ми з ними розототожнюємося, ми можемо використовувати ці оболонки, підпорядковуючи їх божественному «Я». Це і є принцип служіння.
