Коментар до тексту «Записи бесід чаньського наставника Лінь Цзі»
«Якщо ви хочете здобути свободу від дуалізму, смертей і народжень, коли можна буде вільно йти або залишатися, знімати чи надягати шати життя, то ви повинні зараз же пізнати людину, яка слухає мою Дхарму, у якої немає зовнішніх форм чи ознак, коренів чи витоків, немає прихистку чи місця перебування. Але вона, сповнена життя й зрима, ясно видна у воді, хоч і на дно піде».
Що означає здобути свободу від подвійності, смертей-народжень і пізнати цю людину, яка слухає Дхарму?
У цієї людини немає конкретних якостей. Але ця людина є тим Свідомістю, з якої все відбувається. Зараз, коли ви слухаєте Дхарму, ця людина, у якої немає якостей, прямо зараз сяє всередині вас у всій своїй повноті яскравіше, ніж ваш розум, інтуїція та органи чуття. Саме завдяки її сяйву ви можете чути, думати й сприймати. Ваше людське сприйняття — наслідок цього сяйва, тобто воно вторинне.
Далі Лінь Цзі говорить:
«Усі його незліченні прояви й функції — це лише порожнеча, тому, коли ви намагаєтеся схопити його, він вислизає від вас, і що старанніше ви шукаєте його, то далі він утікає від вас. Ось чому називають його таємничим і незбагненним».
Наприклад, багато хто виношує ідею про те, що він досягається мауною. Інші виношують ідею про те, що він досягається в ретриті. Треті виношують ідею про те, ніби певна дієта або певні вправи можуть допомогти йому. Але все це хибні погляди, що випливають із омани.
Зрозуміло, у відносному сенсі всі ці речі допомагають, і іноді їх корисно дотримуватися. Однак вони починають ставати хибними поглядами, коли з них роблять фетиш, тобто коли вони не самоосвобождаются, коли розум із цих поглядів намагається побудувати собі якусь опору, визнаючи їх як щось абсолютне.
Коли ми говоримо про абсолютну істину, ми не повинні будувати такі хибні погляди. Коли ми говоримо про відносну істину, ми повинні поважати ті відносні методи, за якими ведемо практику. Але відносне й абсолютне мають бути розділені: ми не повинні проєктувати відносне на абсолютне, ми не повинні розбивати умовне за допомогою абсолютного, знаючи, де і коли їх застосовувати.
Якщо ми звеличуємо відносне, ми етерналісти. Якщо ми впадаємо в крайність при звеличенні абсолютного й запереченні умовного — ми нігілісти. Але серединний шлях полягає в тому, щоб не впадати в жодну з крайнощів, гнучко поєднуючи абсолютну й відносну істину.
Звільнення від хибного «я»
Далі Лінь Цзі говорить:
«Ті, хто вивчає Шлях! Не віддавайте себе під владу свого приятеля, який є лише сон і міраж».
Що це за приятель? Цей приятель є в кожного, і називається він хибне «я». Якщо ми несвідомі, ми віддаємо себе під його владу. Але цей приятель має погані звички. Він має тенденцію затьмарювати свідомість, коли з ним близько пов’язуються, тому з ним краще триматися строго.
Чому цей приятель є сон і міраж? Тому що ми думаємо лише про своє «я» як про щось реально існуюче. Насправді він подібний до купи думок, які зібралися разом і почали вважати себе окремою істотою.
Якщо ви хочете шукати пробудження, вам треба позбутися всіх ідей, які цей приятель вам пропонує, перестати вважати їх чимось реальним. Усе, що запропонує цей приятель, буде оманою.
Наприклад, коли я проводив лекції в Криму, багато початківців-учнів із числа мирян підходили до мене й ставили запитання, викладали свої різноманітні концепції, відносні або умовні. Я їх запитував:
— Ви справді так вважаєте?
Вони відповідали:
— Ну так.
Я говорив:
— Тоді краще розкайтеся.
Чому я їм так говорив? Тому що все, що ми вважаємо, є наслідком цього хибного приятеля, який є лише сон і міраж.
Пошук істинного наставника й подолання непостійності
Лінь Цзі говорить:
«Рано чи пізно він обов’язково виявить свою непостійність і призведе до неминучої смерті. Які ж іще засоби порятунку ви шукаєте в цьому світі? Але в будь-якому разі ви повинні наполегливо шукати доброго друга-наставника, який має потрібні знання. Не можна бездіяльно насолоджуватися радощами життя, марно розтрачувати дорогоцінний час, адже все минуще й тлінне, а тому невідворотно веде до смерті. Однак ви не можете уникнути такої сумної долі, оскільки ваші думки мінливі, нестійкі, непостійні, тому у фізичному плані ви залежите від чотирьох елементів — землі, води, вогню й вітру, а в духовному плані ви затиснуті в межах чотирьох станів — народження, буття, становлення й руйнування».
Якщо ви спираєтеся на цього хибного друга, то насправді ви схоплені п’ятьма елементами й чотирма станами. І ви нічого не можете вдіяти, бо просто є іграшкою.
Як не бути схопленим цим хибним другом? Слід узяти меч розрізнювальної мудрості й породити світло ясності, яке безжально відтинає будь-які зазіхання цього хибного друга і будь-які його претензії на владу над вами. Потрібно безжально відтинати будь-які його претензії, знову й знову оголюючи світло такої ясності. А ці претензії передусім проявляються у вигляді грубих бажань. Але ті, хто не в змозі контролювати грубі бажання, навіть мріяти не можуть про звільнення. Таким зазвичай кажуть: «Навіть не думай. Навіть не наближайся до святої Дгарми». Контроль мирських бажань — це перше, чим має оволодіти йогін.
Відреченість і світло ясності
Хочете ви чи ні, але світло ясності не пробудиться, доки у вас не з’явиться відреченість, подібна до відреченості віра-йогіна. Звісно, не слід обливати себе окропом, калічити своє тіло чи робити щось інше в цьому роді. Тут ідеться про внутрішню відреченість. І коли у вас з’являється внутрішня відреченість від будь-яких бажань, то це перша ознака того, що ви зародили світло ясності й більше не підкоряєтеся диктату вашого тіла.
Ідеї тантри дуже глибокі, однак усі вони ґрунтуються на відреченості, на свободі від мирських бажань. Якщо ж ви не зрозуміли цього принципу, якщо досі ваше серце охоплюють то ревнощі, то прив’язаність, то хіть, то бажання, ваша духовна практика ніколи не увінчається успіхом. Лише той, хто здобув велику відреченість від будь-яких бажань, сміє взагалі називатися людиною шляху, не кажучи вже про якісь позамежні практики. Ті люди, які називають себе практиками тантри, але не зрозуміли принципу відреченості від бажань, не можуть сподіватися на досягнення звільнення.
Після того як контроль над бажаннями здобуто, ви приділяєте увагу світлу ясності, яке має безперервно сяяти у вашій свідомості від самого ранку й до моменту засинання. Якщо ви забуваєте світло ясності, впадаючи у звичні взаємини, допускаючи відволікання, захоплюючись концептуальним потоком подвійних думок, дозволяючи собі будувати плани, подібні до снів, то ви теж не можете сподіватися на пробудження, навіть якщо вам вдалося досягти відреченості. Бо відреченість — це ще не все. Сама по собі відреченість — лише засіб, щоб породити й вивільнити світло ясності вашої свідомості. Лише коли ви породжуєте глибоке світло ясності, безперервно утримуєте його, воно починає відкривати вам свої секрети.
Коли ви відкриваєте світло ясності, ви залишаєте в душі всі шляхи цього світу. Тоді вам по-справжньому стає байдуже, чи є у вас друзі, чи ні, упав хтось поруч у Дгармі чи, навпаки, досяг, говорять про вас хулу чи хвалу, гарна погода надворі чи не дуже. Усе це для вас перестає мати значення, бо для вас найголовнішим є утримання світла ясності. Ви розумієте, що той, хто утримує світло ясності, звільниться, а той, хто його не утримує, потрапить до рук слуг Ями й переродиться відповідно до своєї заслуги.
Багато початківців-послушників цього не розуміють. Вони знову й знову дозволяють собі марити й бачити сни розуму: бути безтурботними, створювати угруповання, дружити між собою як люди, мати нечисті погляди, обговорювати старших монахів, рівень яких настільки високий, що якщо вони й досягнуть його за все своє життя, то їм дуже пощастить. Усе це різні хибні погляди, що виникають через брак ясності, яких усіляко слід уникати. Але досвідчена людина Дгарми подібна до воїна, який іде на війну, забувши всі свої прив’язаності й маючи безстрашне серце, у якого більше нічого немає, крім його обов’язку. Різниця між досвідченим практиком і практиком, який не скуштував світла ясності, колосальна.
Здобути відстороненість і світло ясності не означає перестати їсти, спати, говорити чи робити будь-що. Це лише означає, що потрібно мати іншу свідомість і перебувати в недіянні, роблячи все це. Це принципово інший рівень сприйняття дій і бачення всього.
Один святий учням-мирянам сказав так: «Те, що ви думаєте про мене, зовсім не те. Навіть до туалету я ходжу інакше».
Інший майстер говорив так: «Коли я хочу спати, я сплю; коли я хочу їсти, я їм». Його запитали: «А чим же ви тоді відрізняєтеся від інших? Адже інші роблять те саме». Він сказав: «Нічого подібного. Якби вони робили те саме, вони були б буддами».
Це означає, що будь-які дії святих здійснюються зі стану недіяння, з великого простору всеохопної Основи, яка ніколи не втрачається. А тому для них немає жодної різниці, здійснювати чи не здійснювати дію, є один «смак». Однак дії здійснюються, тому що такою є прарабдха-карма, якій дозволяється діяти.
Подолання влади чотирьох елементів
Лінь Цзі говорить:
«Ті, хто вивчає Шлях! Ви повинні негайно пізнати порожнечу й ілюзорність цих чотирьох елементів і станів, і тоді вони більше не будуть пригнічувати вас».
Питання: Що таке стан ілюзорності чотирьох елементів?
Лінь Цзі відповів:
«Щойно у вашій свідомості виникає одна думка сумніву, земля стає перешкодою для вас. Щойно у вашій свідомості виникає одна думка пожадання, вода починає мочити вас. Щойно у вашій свідомості виникає одна гнівна думка, вогонь обпікає вас. Щойно у вашій свідомості виникає одна радісна думка, вітер починає дути на вас».
Зовнішні елементи є наслідком коливань нашої свідомості. Коли наша свідомість коливається, прани відхиляються від центрального каналу, і тоді зовнішні елементи стають твердими, а свідомість — двоїстою. Коли свідомість не коливається, прана, навпаки, входить у центральний канал, тоді й зовнішні елементи підкоряються.
Звичайно, звичайна людина відчуває елементи як зовнішнє. А як відчуває елементи йогін, який занурений у присутність? Він відчуває землю як єдину зі своїм тілом, тому що в нього на рівні муладхари є простір недуальної присутності, змішаний із землею. Він відчуває воду як нероздільну з рідинами свого тіла. І в нього на рівні свадхістана-чакри є недуальна присутність, змішана зі вселенським елементом води. Іноді він може посилити самадхі землі, а іноді — води; тоді елемент підкоряється йому і перестає діяти на нього звичайним способом.
Це відбувається, коли природна присутність змішується з енергією в чакрах. І тоді клеші, гнів, пожадання, прив’язаність перестають забарвлювати дзеркало ума; вони йому підкоряються і входять у центральний канал, стаючи пранами мудрості. Відповідно, підкоряються й елементи.
Лінь Цзі говорить:
«Якщо ви зможете осягнути це, то зовнішні обставини вже не зможуть керувати вами. І в якій би ситуації ви не опинилися, завжди й усюди ви самі будете використовувати ситуацію і керувати нею, тому що ви зрозумієте, що ці чотири великі елементи подібні до сну й міражу».
Води, землі, вогню і вітру самих по собі не існує. Земля походить із запаху, вода — зі смаку, вогонь — із зору, а вітер — із дотику. Коли ці чуття самоосвобождені, то й елементи самоосвобождені. Наприклад, земля може відчуватися як нескінченна прана муладхара-чакри, що йде в простір, єдина з вашим тілом. Але тепер ця прана не зовнішня, а вона виходить із вашого тіла. І що сильніше ви занурюєтеся в сахаджа-самадхі, інтегруючись з елементом землі, то більше ви цією праною можете насичувати свій центральний канал і поступово брати її під контроль.
Коли у вас цієї прани багато, ви можете навіть викликати локальні землетруси. Наприклад, коли я в ретриті займався кундаліні-йогою, підлога піді мною постійно «ходила ходором». Коли я практикував чандалі, стіни постійно тріщали. А після добрих практик, куди б я не заходив, усюди вибухали лампочки. Завжди, коли я хотів, була спекотна погода і яскраво світило сонце, хоча певний час я практикував за полярним колом.
Коли ваш вітер впливає на елементи, це завжди сильно проявляється. Коли ваш розум односпрямований, він може з великою силою впливати на елементи, тому що він нероздільний з ними. Ви бачите божеств елементів, і вони починають вам підкорятися, тому що ці божества — це ваші власні тонкі енергії.
Свобода від елементів і набуття віри в себе
«Ті, хто вивчає Шлях! Той із вас, хто зараз слухає мою Дгарму, не є вашими чотирма першоелементами, але може легко й вільно використовувати ці чотири елементи. Якщо ви зможете це зрозуміти, то здобудете повну свободу йти або залишатися».
Та свідомість усередині, яка зараз слухає цю лекцію, вільна від елементів, вона від них не залежить, хоча здається, що вони її зв’язують.
Лінь Цзі говорить:
«Я, гірський монах, вважаю, що не можна щось любити або ненавидіти».
Звертаючись до зібрання, наставник сказав:
«Вам, нинішнім адептам, які вивчають Шлях, необхідно мати віру в себе. Не шукайте нічого поза собою! Якщо ви, не довіряючи собі, будете шукати щось поза собою, спираючись на зовнішні обставини, то ніколи не зможете звільнитися від прив’язаності до мирських пристрастей і залежності від об’єктивних умов, ніколи не зумієте розпізнати істинне й хибне».
Спиратися на свідомість, не шукати поза собою — це означає постійно підтримувати присутність усвідомленості, зробивши її домінантою. Якщо ви не зробили домінантою присутність усвідомленості, то ви завжди дивитеся назовні. А коли ви дивитеся назовні, то ви не бачите гуру, тому що гуру — це принцип усвідомленості. Ви дивитеся на друзів, на те, який у них настрій, і підпадаєте під стосунки з ними. Ви дивитеся на безліч поверхових речей, забуваючи свою істинну сутність.
Справжня Гуру-йога починається, коли ви виявляєте цей простір внутрішньої свідомості й починаєте розуміти суть недвоїстості власної свідомості, свідомості гуру та свідомості всього.
Небезпеки прив’язаності та дія мар
Найбільше монахам слід уникати особистісних стосунків, заснованих на прив’язаності, заздрості або суперництві. Найгірша з них — прив’язаність. Прив’язаність — це мара, це справжній диявол, який губить монахів. Насправді існує багато мар, і в них є свої види служіння. Є мари, які спеціалізуються на спокушанні монахів. Це не анекдот, це насправді так. Існує безліч нефізичних істот. І серед них є такі, які живляться енергією живих істот. Вони змушені навіювати людям хвороби або низинні пристрасті. І ці нефізичні істоти отримують насичення й задовольняються, коли люди породжують елемент вітру або елемент вогню, переживаючи пристрасті чи хвороби. Є цілі клани мар, які тільки тим і займаються, що шукають слабких істот серед людей і навіюють їм усе це. Коли люди за намовою мар здійснюють щось погане, неправильне, породжують нечисті елементи вітру й вогню, вони цим живляться. Вважається, що елементи вітру й вогню практикуючих найбільш поживні для таких мар, тому спокусити монаха для них є дуже привабливою справою.
Коли монах впадає в прив’язаність, то це і є дія такої мари, як би він це не називав. Тому найбільше слід бути пильним щодо прив’язаностей.
Бачення істинної природи
Лінь Цзі говорить:
«Що стосується мене самого, то хто б не прийшов до мене з питанням, незалежно від того, монах він чи мирянин, я бачу наскрізь усі його помисли й одразу ж розпізнаю, з чим він прийшов, варто йому лише розкрити рота. Звідки б він не з’явився, з якими б намірами не прийшов сюди, усе це перетворюється на сон і міраж, щойно він починає вимовляти слова й найменування. Бо сокровенний сенс учення всіх будд не в словах і назвах, а в тому, щоб узріти людину, яка є господарем становища».
Лінь Цзі каже, що він розпізнає, хто б до нього не прийшов. Чому він може це робити? Тому що він не бачить людину, коли людина до нього приходить. Він одразу бачить Абсолют, який діє в цій людині. Людська частина — це дуже мала частина Абсолюту, тому всі майстри ставляться як до своєї людської частини, так і до людської частини інших людей з великим гумором. Свідомість майстра завжди налаштована на безмежну частину, тому й свідомість учня він також намагається переорієнтувати з людської частини на безмежну. Неважливо, яким способом він це робить. Наприклад, якщо учень діє з людської частини, то майстер може суперечити йому будь-яким способом і з будь-якого приводу, аби лише переорієнтувати його на безмежну частину. А коли це зрозуміло, він перестає суперечити, тому що його мети досягнуто.
Людина Шляху без опори
«Оволодіваючи становищем і керуючи об’єктивною ситуацією, з’являється ця людина Шляху, яка не має жодної опори».
Якщо ви відкрили в собі цю людину шляху, яка не має опори, ви оволодіваєте будь-якою ситуацією. Що означає — оволодіваєте? Ви її перетворюєте на чисту землю, робите її мандалою, а самі воцаряєтеся центральним божеством у цій мандалі. Це означає, що ситуація гармонійно вписана у вашу свідомість, а ви воцаряєтеся в самому її центрі. Ситуація повністю вам підконтрольна, і в ній усе гармонійно.
Чому це відбувається? Тому що ви ставитеся до ситуації зі стану центру. Коли ви робите так, ви перебуваєте у стані найвищої кмітливості без прив’язаності, і тому ви в цій ситуації є домінантою. Це не означає, що ви таким чином самовиражаєтеся або тішите своє его, просто ця ситуація стає чистою, повністю гармонійною, сприятливою для вас, тому що ви — її центральне божество.
Якщо ж ситуацію не вдається повернути у сприятливий бік і зробити її мандалою, то це означає лише одне: вам не вдалося знайти цю людину, яка не має опори, і стати в цій ситуації центральним божеством. У найкращому разі ви є божеством периферії. А в найгіршому — неприборканим демоном, який не інтегрований у мандалу щодо цієї ситуації. І тоді є незадоволеність, тоді ви воюєте з ситуацією або просто пасивно їй підкоряєтеся без розуміння. Але щойно ви відкриваєте цю людину, яка не має опори, ситуація показує вам свій священний бік. Неважливо, що це за ситуація: приготування прасаду на кухні, керування іншими, спільні заняття тощо. Якщо ви перебуваєте в цьому стані, то де б ви не були, ситуація проявиться в чистому баченні, повністю сприятливому для вас. І навпаки.
Лінь Цзі каже:
«Стан може змінюватися як завгодно, з’являючись у незліченних видозмінах, але ця людина, яка не має опори, завжди залишається незмінною і керує ситуацією. Тому й кажуть: "Відображаючись у речах, проявляє свою форму, як місяць у воді"».
Той, у кого відкрита ця людина, яка не має опори, може керувати безліччю ситуацій: людьми, автомобілями, комп’ютерами, монастирями, світовими спільнотами. Тому, у кого ця людина не відкрита, важко впоратися навіть із власним житлом або посудом. Питання: чи привносите ви принцип усвідомленості в ситуацію? Якщо ви його привносите, то ніколи не буде дисгармонії, тому що ця людина без опори завжди підкаже вам, як проявлятися бездоганно в будь-якій ситуації.
Велика посудина і господар становища
«Ті, хто вивчає Шлях! Якщо ви хочете оволодіти такою дхармою, віднині ви самі повинні стати великими мужами, але якщо ви будете проявляти слабкість і нерішучість, то у вас нічого не вийде. Це буде схоже на діряву посудину, яка не може втримати рідку олію. Для того щоб зрівнятися з великою посудиною, потрібно лише не допускати в себе сумнівів інших людей».
Це дуже важливі слова — «Не допускати в себе сумнівів інших людей». Якщо ви дозволяєте сумнівам інших увійти у свою свідомість, то це подібно до даршану мари.
Йогін, який має глибоку реалізацію, допомагає в практиці іншим. Той, хто не відкрив у собі цієї людини без опори, постійно налаштований на те, щоб бути залежним від думки інших. У гіршому випадку — це думки найнижчого рівня. Якщо це думки святих, то це похвально. Однак думка святих привчає вас до того, щоб здобути своє власне усвідомлення.
«Якщо завжди і всюди, у будь-якій ситуації ви будете господарем становища, то, де б ви не перебували, саме це місце і буде істиною».
Що означає «бути господарем становища»? Якщо ви думаєте, що це означає спробувати взяти владу у свої руки, то, звісно, це омана. Якщо спробувати якось із великою нахабністю проявитися і стати господарем становища, придушивши інших, то це не те.
Лінь Цзі звертає тут увагу на тонкий момент: бути господарем становища, виходячи з принципу усвідомленості. Коли ви перебуваєте в принципі усвідомленості, то ви завжди є господарем становища. Неважливо, повністю ви керуєте цією ситуацією чи частково, або ж ви взагалі відпускаєте її, приймаючи авторитет іншого, проте ця глибинна людина без опори завжди є господарем будь-якого становища. Вона може прийняти будь-яке становище, але вона завжди є господарем. Тому що бути господарем — така її сутність, тому що вона насправді є господарем усіх речей у всесвіті. Раб не може досягти просвітлення, а господар споконвічно просвітлений, йому не треба навіть його досягати. Суть у тому, щоб позбутися раба і здобути господаря. Рабом є хибне «я».
Захист від зовнішніх впливів
«Що б не приходило до вас ззовні, не дозволяйте жодній речі впливати на вас і оволодівати вами».
Коли практикуючі займаються садханою, вони іноді стають надмірно чутливими. Це відбувається через те, що вони пропускають безліч речей у свою свідомість.
Якщо ваша свідомість пильна, ви не дозволите жодній речі оволодівати нею і впливати на неї. Ви дозволятимете лише благословенням впливати на вашу свідомість, дедалі більше просвітлюючи її. Це можливо лише тоді, коли ви безперервно тримаєтеся внутрішнього центру. Але коли ви перестаєте триматися внутрішнього центру, сумніви знову заволодівають вами, і тоді ви підпадаєте під владу своїх ілюзій або ілюзій інших людей.
У свідомості святого неможливо породити сумніви. Його можна хвалити або хулити, але сумніви в його свідомості породити неможливо. Його можна занурити в безодню пекла або, навпаки, піднести до небес, але він сприйме це рівнісним чином. А в того, чия свідомість слабка, дуже легко породити сумнів.
Небезпека сумнівів
«Щойно у вас виникає одна думка сумніву, мара проникає у вашу свідомість, подібно до того, як у момент сумніву Бодхісаттви з’являється можливість для діяльності демона народження і смерті».
Одна невелика думка сумніву створює цілий новий світ сансари. Сумнів є у практикуючого, навіть якщо він досяг певної уважності. Сумніви зникають лише після того, як повністю зникає хибне «я», тому знову і знову йогін прояснює дхарму, остаточно позбуваючись найтонших сумнівів.
У того, хто досяг стабільності й перебуває поза сумнівами в сидячій медитації, з’являться сумніви, якщо його відволікти від сидячої медитації або не дати йому можливості медитувати. Коли я бачу таке, я намагаюся вказати на це учневі. У того, хто не має сумнівів під час підтримання споглядання в русі, з’являться сумніви, коли він зіткнеться з чимось, що перевершує його буденне бачення, або з великою енергією. Коли я бачу таке, я допомагаю учневі зрозуміти це. Той, хто має непорушну ваджрну свідомість, навіть стикаючись із будь-якою ситуацією та енергією, може отримати сумнів уві сні без сновидінь або уві сні зі сновидіннями. Знову і знову йогін має розсікати й руйнувати різні застиглі стани та перевіряти, чи з’являються в нього сумніви, чи ні, доки він не здобуде непорушну алмазну свідомість, коли жодні сумніви неможливі.
Я читав звіт одного з монахів іншої духовної організації йогінів, у якому він писав про свої враження від служіння, про відкидання себе. Коли всі монахи сіли в ритрит, йому дали служіння із забезпечення цього ритриту. Причому це служіння було цілодобовим, без сну. Справ, які слід було виконувати, було дуже багато, а він був лише один. І коли він дійшов до десятого дня в такому режимі, то написав так: «На десятий день стало по-справжньому важко. Я тільки тоді зрозумів, що означає відкидати себе. У мені щось було знищено, а щось народилося. Я став зовсім іншою людиною». Таке служіння було дане йому як особиста практика для досягнення. І в той час, коли інші досягали в ритриті, він реалізував таку алмазну свідомість завдяки непохитному відкиданню «я». Іншими словами, він не породив сумніву навіть у такій жорсткій ситуації. А це можливо лише тоді, коли в тебе безперервна медитація, безперервне підтримання природного стану.
Спокій думок і недіяння
«Потрібно лише заспокоїти свої думки, і тоді ви не будете нічого шукати поза собою, спокійно і ясно відображаючи зовнішні об’єкти».
Коли ваші думки спокійні, ви нічого не шукаєте поза собою. Ви повністю задоволені, ви знаєте, що шукати поза собою — велика ілюзія, омана. На ваш розум вплинути неможливо. А коли ваші думки йдуть сплутаним потоком, ви шукаєте щось поза собою, намагаєтеся знайти опору, тому ваш розум легко збити з пантелику.
Коли ваші думки спокійні, ви ясно відображаєте зовнішню ситуацію і можете розплутувати найскладніші речі. Ваш розум подібний до чистого дзеркала. Ви знаєте не лише, як годувати курей, а й багато інших речей: як планувати, як управляти, як творити. Ви дуже легко можете все це робити не тільки в масштабах маленької групи, а й у величезних масштабах, аж до масштабів всесвіту. Чому це можливо? Тому що ваш розум ясний, тому що особисті проблеми вас більше не зачіпають. Ви можете свій розум сконцентрувати на проблемах людства, всесвіту, великої групи людей і подбати про те, як принести їм користь. Або ви можете сконцентрувати розум на якихось тонких глобальних речах, проєктах. Усе це відбувається дуже легко. Однак якщо розум неясний, то робити це неможливо. Навіть проста річ викликатиме у вас збентеження, оскільки ви не можете належним чином відобразити ситуацію.
«Варто лише довіритися тому, хто зараз функціонує у вас, і відразу ж не стане жодної справи».
Це дуже важлива фраза. Варто довіритися глибинному усвідомлювачу всередині вас, і тоді не знайдеться жодної справи у всесвіті, яку вам треба було б здійснити. Це означає, що ви увійдете у врата недіяння. Увійти у врата недіяння — це не означає відкинути будь-які дії, тому що все одно ви їх здійснюватимете. Ви будете піднімати руки, переставляти ноги, рухати щелепами, ваше серце буде діяти. Ви не зможете уникнути дій. Поки у вас є енергія тіла, дії будуть здійснюватися.
Увійти в недіяння — це означає втратити прив’язаність, цілі, пов’язаність надією і страхом та діяти зі стану недіяння. Коли ви входите в недіяння, дія очищується, стає чистою. Коли дія здійснюється з недіяння, світ перетворюється на мандалу, на чистий простір.
Профану звичайні дії і дії зі стану недіяння здаються однаковими. Однак різниця між ними настільки ж велика, як різниця між небом і землею. Дія зі стану недіяння возз’єднана з Всевишнім Джерелом і є його грою. Це не людина підносить ложку до рота, а сам Всевишній Джерело грає, здійснюється підношення нектару божеству. А у випадку зі звичайною дією людина просто їсть, активно поглинаючи, а потім перетравлюючи їжу.
Один Майстер говорив так, коли хотів їсти: «Буття жадає в мені». Він не говорив: «Я хочу їсти». Він говорив: «Буття жадає в мені». Тобто це не було його егоїстичним бажанням. Його розум був повністю злитий з Абсолютом, і Абсолют у його тілі так проявлявся у стані недіяння.
Взагалі, Лінь Цзі тут використовує доволі різкі вислови. Наприклад, монахів він називає «лисі дурні». Це його сандхья-бхаш’я — особлива символічна мова, яка дозволяє пробудити свідомість сплячих. Це один із найрадикальніших учителів, проповіді якого подібні до меча Манджушрі, що на кожній лекції розтинає тисячі демонів подвійності в умах монахів.
Чотири нескінченні і рівний розум
Якщо ваша любов поширюється тільки на те, що вам подобається, то її ціна невелика, вона не нескінченна. А полюбити неприємне — це вже досягнення.
Якщо ваша радість триває лише тоді, коли умови цьому сприяють, то це мирська радість. А радіти в суперечливих умовах, коли, здавалося б, треба страждати, — це справжня, безкінечна радість.
Коли ви повністю здобудете чотири безкінечні, ви реалізуєте незламну алмазну свідомість. Зароджувати божественну гордість, плекати чотири безкінечні — це одне й те саме.
Бути рівним у гармонійній ситуації — у цьому заслуга невелика. А бачити рівність ситуації, яка намагається тебе дестабілізувати, — це і є безкінечна рівність.
З того моменту, як ви прийшли до монастиря, ваш ум завжди має бути рівним, незважаючи ні на що. Навіть якщо земля і небо захитаються, ум має бути рівним. Тому невпинно спостерігайте за умом.
Ні боги, ні демони не збентежать того, чий ум рівний. Лише здобувши рівний ум, усі будди минулого досягали пробудження. Уся біда в тому, що живі істоти потрапляють у якусь кармічну ситуацію, коли не можуть утримати ум рівним, і тоді вищі духи змушують їх перероджуватися в бардо. А того, хто має рівний ум, навіть боги, подібні до Брахми, Вішну і Шиви, шанують як самого Парабрахмана.
Нерівний ум — це біда, це ворота для мари. Це пастка для практика. Рівний ум подібний до меча, який розтинає всі ілюзії. Він подібний до дорогоцінного алмазу, справжнього скарбу, за який потрібно боротися щосекунди. Якщо ви не боретеся за рівний ум, то ви лише формально перебуваєте в монастирі, бо бути в монастирі — це означає боротися за рівний ум удень і вночі.
Є така приказка: «Якщо твій ум рівний, ти перебуваєш у природній присутності». Ні радість, ні горе не повинні вразити ваше серце. Кажуть, що істинний йогін має бути подібним до людини, яка й оком не моргне, навіть якщо земля і небо поміняються місцями.
Хто з вас, потрапивши до пекла, не затремтить, а потрапивши на небеса, не зрадіє, забувши себе? Лише той, хто постійно бореться за рівний ум. Якщо ви не здобудете рівного ума, неможливо сподіватися на визволення з кола народження-смерті. Навіть потрапити до чистих земель складно.
Якщо ж ви з молодих літ послушництва зрозумієте принцип рівного ума, то всі двері перед вами будуть відкриті, і навіть боги навперебій запрошуватимуть вас до своїх небесних обителей, щоб ви навчали їх дхарми.
