Коментар до тексту «Настанови Гуру Падмасамбхави». Заповіт «Дорогоцінне вістря»
Гуру сказав:
Люди не думають про смерть. Людське життя подібне до купи полови або пір’їнки на гірському перевалі. Демон, володар смерті, налітає раптово, мов лавина або ураган. Клеші подібні до соломи, готової спалахнути.
Життя людської істоти стрімко скорочується, мов тіні на заході сонця.
Усі живі істоти трьох світів обвивають себе породженою ними ж чорною змією гніву. Вони пронизують себе рогами породженого ними ж червоного бика пристрасті.
Вони затьмарюють себе породженою ними ж непроглядною темрявою невідання.
Вони приковують себе до породженої ними ж скелі самовдоволення.
Їх розривають породжені ними ж шакали заздрості. Люди не розуміють, що можуть уникнути п’яти небезпечних ущелин клеш.
Але це життя пролітає за одну коротку мить, тоді як сансара безмежна.
Що ви робитимете в наступному житті? До того ж тривалість цього життя невідома. Людина не знає, коли настане смерть. І, як злочинець, що йде на страту, з кожним кроком наближається до смерті. Усі живі істоти не вічні й мають померти. Невже ви не чули про людей, які вже померли? Невже ви не бачили, як помирав хтось із родичів? Невже ви не помічаєте, як наближається старість?
І все одно, замість того щоб практикувати Дхарму, ви забуваєте про минулі біди. Замість того щоб жахнутися майбутніх нещасть, ви заплющуєте очі на страждання нижчих світів.
Переслідувані швидкоплинними обставинами, зв’язані узами подвійних уявлень, виснажені рікою бажань, обплутані мережами сансарного буття, затиснуті в лещатах карми, ви продовжуєте чіплятися за розваги й залишаєтеся безтурботними навіть тоді, коли до вас доходить звістка Дхарми.
Невже до таких, як ви, не приходить смерть? Мені шкода всіх живих істот, які так думають.
Основа практики Дхарми — чотири усвідомленості. Чотири усвідомленості — це те, що робить дух бездоганним і пильним. Часто, коли читаєш лекції на ці теми, багатьом людям це не зовсім подобається. Я помітив, що людям найбільше подобається слухати лекції на такі теми: ліли, безумна мудрість, таємні тантричні практики, божественна гордість, самозвільнення. Це розширює їхню свідомість. Поки триває лекція, вони відчувають себе майже вже Брахманом. Але коли читаєш лекції про страждання сансари, карму, пекла, чотири усвідомленості, непостійність, їхні уми стискаються, з’їжджуються. Їм не подобається слухати про все це.
Однак подобається вам це чи ні, але це існує. Смерть існує, пекла існують, сансара існує — незалежно від вашого ставлення до цього. І доки ви не розберетеся з усім цим, доки не породите дух тотальної бездоганності, не можна сподіватися не лише на звільнення, а навіть на вище народження.
Саме такий дух має палати всередині вас. І лише з учнями, які мають такий дух, я говоритиму про гру, божественну гордість, лілу, безумну мудрість, тантричні практики та про все інше. Тому що якщо такого духу немає, то все це буде просто якимось шоу.
Тому ми завжди маємо порівнювати своє бачення з баченням святих. А святі наполягають на такому дусі безмежної віри, рішучості й відданості Дхармі. Інакше висока Дхарма богів та інших мешканців небес повністю введе нас в ілюзію, в оману, збентежить, розсіє вістря духу, зробить нас безвільними й такими, що потурають власним слабкостям. А цього в жодному разі не можна допускати.
Рятує лише безмежна відданість своєму шляху та майстерність у Дхармі, доведена до рівня мистецтва.
Ніщо не допоможе вам на порозі смерті, тому практикуйте Дхарму. Вона — ваш найкращий друг. Ваш Гуру і Три коштовності — ось найкраще оточення. Тож прийміть у них притулок усім серцем. Практика Дхарми — ось що найкраще може вплинути на стан вашого розуму. Запам’ятайте те, що почули, оскільки найнадійніше — це Дхарма.
Яке б учення ви не практикували, відкиньте сонливість, апатію та лінь. Одягніться в обладунки старанності. Якщо ви зрозуміли вчення, то, яким би воно не було, не відділяйте його від його сенсу.
Обладунки старанності та сталість практики
Одягнутися в обладунки старанності — означає не день, не два, не місяць і не рік, а все життя, день за днем, дотримуватися садхани, виконувати належні практики й накопичувати заслуги. Тобто практикувати одне й те саме навіть тоді, коли вам хочеться спати або їсти, коли погода навіває тугу, коли вас роздирають бажання, коли вам весело, коли ви сумуєте за родичами, коли, навпаки, хочеться відвернутися від усіх тощо. Дхарма означає йти в рівному стані свідомості без перерв день за днем, ігноруючи все це. І лише тоді ви маєте шанс звільнитися з кола народження та смерті.
Далі Гуру Падма сказав:
Чиніть так, якщо хочете практикувати істинну Дхарму. Зберігайте в пам’яті усну настанову свого Гуру.
Дхарма дуже глибока. Простими є лише початкові настанови. Чим далі ви йдете, тим більш непізнаваною стає Дхарма. Кожен рядок розгортається в цілий всесвіт, і потрібен гігантський суперінтелект, велика ясність, щоб її осягнути. Тому ми докладаємо всіх зусиль, щоб досконало зрозуміти кожне слово Дхарми й зробити його своїм.
Вищі недуальні вчення дуже легко вводять в оману. Наприклад, отримавши посвячення в божественну гордість, можна уявити про себе бозна-що, не володіючи при цьому елементарними базовими якостями. Був у нас один послушник, який отримав деякі досвіди й говорив приблизно так: «Ви навіть не знаєте, що зробили для Землі я і Гуру». Але мати такі погляди — це шлях не до звільнення, а до лікарні.
Практик не може дозволити собі бути недбалим, вивчати поверхово, не старатися, не вникати в усі деталі, припускатися промахів. Можливо, ніхто й не помітить, як він припуститься цієї помилки, але буття не прощає промахів. Гуру і страж Дхарми можуть пробачити, а буття безжальне. Ось у чому вся справа. Тому майстер не має права на промахи.
Від самого початку, якщо не увібрати підхід майстра, це не буде зрозуміло.
Треба не просто прислухатися до настанов святих або Гуру, а зробити їх своїм серцем, своїм диханням, скрупульозною фіксацією у своїй пам’яті, живим щосекундним керівництвом.
Спостереження за розумом і накопичення саттви
Не давайте оцінок своєму переживанню, бо це сприяє лише прив’язаності або невдоволенню.
День і ніч спостерігайте за своїм розумом. Якщо ваш потік свідомості містить щось неблаге, усім серцем відречіться від цього й прагніть лише блага.
Вашим завданням як монахів є накопичення саттви (сяйва, світіння свідомості). Саттва накопичується щоразу, коли ваші думки спрямовуються на щось піднесене, чисте, світле, добре, на любов, співчуття, божественну гордість, чистоту, піднесеність, неупередженість. Саттва накопичується завдяки спогляданню. Коли ви споглядаєте священні образи, робите поклони, читаєте мантри — усе це дія саттви.
Великим завданням практика є накопичення якомога більшої кількості такої саттви, такого світіння. Наші тіла справді випромінюють світіння, яке санскритом називається «кала». Існують місця, з яких воно випромінюється. Залежно від фаз місяця це світіння стає слабшим або сильнішим. Завдання йогіна — постійно накопичувати таке світіння. Якщо ви перебуваєте у правильній свідомості самай, очищуєте себе, то це світіння день у день зростає. І тоді можна навіть бачити, як людина світлішає обличчям.
Якщо ж людина перебуває не у правильній свідомості, якщо її основа підірвана, є затьмарення, то практика може не лише не давати їй сяйва, а навпаки, вона навіть може втрачати це сяйво. Це дуже важливий для розуміння момент. І ми повинні накопичити достатньо такого сяйва за кілька років, щоб воно якісно переросло в щось велике — у спалах. Коли саттва, сяйво, досягає апогею, відбуваються спалахи. Такі спалахи називаються швидкоплинним самадхі, або самодовільним самадхі. Це також називається раса.
Майстер накопичує сяйво доти, доки такі спалахи не почнуть відбуватися дуже часто. Якщо у звичайного йогіна спалах відбувається дуже рідко, наприклад під час наполегливого ритриту він може бути раз на місяць або навіть раз на рік, то, коли накопичено достатньо саттви, такі спалахи можуть тривати безперервно, день за днем. І вони дедалі посилюються, доки не стануть суцільним ланцюгом, що йде один за одним, поширюючись подібно до вселенської пожежі. Саме тоді йогін по-справжньому відкриває природу Ума, подібну до безмежного сяючого спалаху. Але це можливо лише тоді, коли ми усуваємо зі своєї свідомості будь-яку нечистоту, тому що будь-які затьмарені й нечисті стани блокують сяйво саттви. Вони не дають можливості відбутися спалаху свідомості.
Подолання прив’язаності та відрази
Далі Гуру Падма говорить:
Цілком можливо, що ви відчуватимете прив’язаність до одних об’єктів чуттів і відразу до інших. Відмовтеся від цього.
Ступивши на шлях Дгарми, слід зачинити двері будь-якої прив’язаності, слід набути великої відстороненості. Якщо у вашому серці є хоча б найменша прив’язаність до чогось, то знайте, що це справжня мара, ім’я якій — мара скандх. А якщо прив’язаність супроводжується затьмареннями, нечистотою, то це мара клеш. Усі ці мари мають бути переможені запереченням, сублімацією або самозвільненням.
Слід також подолати відразу до об’єктів. Інший бік прив’язаності — неприйняття, заперечення, негативне ставлення до чогось. Усе це — функції істот, які перебувають у мареннях. Коли ви долаєте і те, й інше, то кажуть, що ви наближаєтеся до єдиного «смаку».
Відчувши прив’язаність до чогось привабливого або відразу до чогось відштовхувального, зрозумійте, що це омана вашого розуму. Чарівна ілюзія — і нічого більше.
Почувши приємні або неприємні слова, зрозумійте, що це порожні звуки, подібні до луни.
Зіткнувшись із суворими випробуваннями та нещастями, зрозумійте, що це лише швидкоплинна подія, помилкове враження. Усвідомте: Споконвічна Природа невіддільна від вас. Набути людське тіло надзвичайно важко, тому нерозумно, здобувши його, нехтувати Дгармою. Лише Дгарма може вам допомогти. Все інше — мирські спокуси.
Я читав одну розповідь із життя Сатчитананди Ганапаті. Одного разу його учні почали помічати, як Сатчитананда Ганапаті вечорами сідає і якимось дивним голосом починає бурмотіти веди. Коли вони поцікавилися, у чому справа, виявилося, що якийсь дух умовив Сатчитананду Ганапаті на деякий час давати йому тіло, щоб читати веди й позбутися страждань. І Сатчитананда зі співчуття до голодного духу погодився на це.
Цей голодний дух був брахмаракшасом — духом, який раніше був ученим, практикував деякі тантричні практики й навіть набув сіддхі. Але через те, що він практикував неправильно, замість звільнення він переродився таким голодним духом, брахмаракшасом. Його тіло нестерпно пекло. І тоді він попросив Сатчитанду Ганапаті здавати йому тіло на деякий час в оренду, щоб читати веди, очищуючи таким чином свою карму. Натомість він запропонував Сатчитананді Ганапаті діставати предмети з дна моря, рухати предмети на відстані, створювати світло, вогонь і творити інші дива. Духам це легко. Він просив до кінця життя надавати йому таку послугу.
Але учні, дізнавшись про це, умовили Сатчитананду Ганапаті не робити цього, тому що його тіло страждало. Але Сатчитананда не був проти цього. Зрештою вдалося провести певний ритуал, унаслідок якого дух звільнився і переродився людиною. Цей дух розповідав, що приблизно вісімсот років тому він був ученим, який знав багато тантричних текстів, виконував садхани й набув надприродних сил. Однак у своїй ученості він нехтував джняною (світлом мудрості) та заслугами, тому здобув таке лихе переродження, незважаючи на своє інтелектуальне розуміння вчення.
Життя того, хто практикує Дхарму, подібне до ходіння по тонкому льоду або по натягнутому над прірвою канату. Поки ми не породимо в собі такий дух бездоганності, ми робитимемо дуже багато помилок у духовному житті. І лише настанови святих захищають нас від них.
Тонкі аспекти карми та дій
Якщо ви хочете по-справжньому практикувати Дхарму, керуйтеся чеснотою навіть у найменшому. Відмовляйтеся від дурного навіть у найдрібнішому вчинку.
Я б сказав: «навіть у найдрібнішій думці». Коли ви здійснюєте якийсь вчинок, існує тонка мить, що передує вчинку. Ця тонка мить називається самскара, а ще тонша — біджа. Саме завдяки цим самскарам вчинки набувають того чи іншого значення. Вчинки — це вже наслідки.
Наприклад, кожній дії відповідає певний душевний стан. І лише якщо твоя ясність висока, ти можеш помічати цей душевний стан. Це щось невловиме, найтонша вібрація, яка забарвлює дію або вчинок. Уся подальша дія вже відбувається під знаком цієї вібрації. Саме тому одні дії створюють хорошу карму й освячують те, що робиться, а інші створюють дурну карму.
Одна й та сама дія може породжувати цілком різні результати. Усе залежить від того, які вібрації проявляються в мить, що передує цій дії. Наприклад, якщо ви крадете печиво й починаєте його їсти, то перед тим, як ваша рука тягнеться до печива, виникає вібрація, яка створює фантомний образ печива та вашого тіла. Ця вібрація складається з низького елемента вогню. Такі самі тіла є у голодних духів. А тому ви їсте це печиво. Але цей фантом уже створений, і сталося це миттєво, непомітно для вашої поверхневої свідомості. І вже ця дія пов’язана з цим фантомом, тому відбувається під знаком світу голодних духів.
Натомість якщо ви берете печиво в стані присутності й освячуєте його відповідно до ритуальної практики, то ваш душевний стан стає піднесеним. Перед тим, як ви здійснюєте цей акт, зсередини вас, приблизно з рівня серця, виходить інший фантомний образ, який створює саттву, світло. І він також забарвлює ваше тіло тонким елементом вогню. І це печиво освячується. Якщо їсти таке печиво, накопичується духовна сила, збільшується тривалість життя, зміцнюється здоров’я.
Таким чином, одна й та сама дія породжує цілком різні результати. Тому святі можуть освячувати предмети, дмухаючи на них або читаючи над ними мантри. Але люди, які не практикують, не розуміють такого важливого моменту.
Так само кожна ваша дія створює відповідні карми. Коли їх накопичується багато, з’являються плоди. Саме тому практик може припуститися помилки, навіть здійснюючи одну й ту саму дію, але з різним настроєм. Якщо дія виконується правильно, вона приносить результати у сновидіннях. Правильно виконувана дія приносить сприятливі видіння, благословення божеств, бачення світла тощо. Неправильна — приносить скверні переживання у сновидіннях.
Не вдавайтеся до лестощів, не підтримуйте нещирої дружби. Залишайтеся чесними в думках і справах. Головна практика Дхарми — завжди бути чесним у думках і справах.
Під щирою дружбою тут маються на увазі взаємини, засновані лише на Дхармі.
