Чотири пади: ступені духовного шляху в шиваїзмі

Чотири пади духовного розвитку

«Стопа; чверть; розділ; стадія; шлях». Пада — це назва основних розділів агамічних текстів і відповідних стадій практики та розвитку на шляху до мокші. Згідно із шайва-сіддхантою, існують чотири пади, які є послідовними й кумулятивними, тобто, завершуючи одну, душа тим самим готується до наступної (тамільською мовою шайва-сіддханта також відома як налу-пада-шайвам, «шиваїзм чотирьох стадій»).

Чотири стадії духовного розвитку, чотири стадії в житті, що існують у традиції шиваїзму й тантризму загалом, — це чар’я, крія, йога та джняна. Джняна також називається ануттара. Аналогічні стадії існують і в буддизмі ваджраяни, тільки крія стоїть на першому місці, а чар’я — на другому, усе інше таке саме. Ці чотири стадії є розвитком душі від простих взаємин із Богом до глибших.

Чар’я-пада: шлях слуги

«Чар’я-пада: «Стадія доброї поведінки». Перша стадія, на якій людина вчиться жити праведно, безкорисливо служити, практикуючи карма-йогу. Вона також відома як даса-марга, «шлях слуги». Час, коли шукач ставиться до Бога як слуга до господаря. Традиційні дії чар’ї — це прибирання храму, запалювання ламп і збирання квітів для богослужіння».

Раб Божий — це християнський вислів, ми можемо бути слугами Бога, але рабами себе не називаємо.

Спочатку ми завжди наближаємося до ашраму, Гуру, дхарми, вчення через служіння, через севу, усвідомлюючи себе в ролі севака, у ролі слуги Бога. Наприклад, послушник, коли приходить до ашраму, виконує севу, усвідомлюючи таку свою роль. Кожен, хто наближається, оскільки усвідомити себе в іншій ролі складно, може запропонувати найпростіше — нашу карма-йогу, наше служіння в чистому стані розуму, у відкритому стані відданості, любові й серця.

Це дуже важливо, тому що, якщо цього немає, ми щось робимо руками, але це вже не карма-йога, не сева й не дасья-бгава. Найманий працівник також без дасья-бгави все зробить, навіть іще краще. Увесь сенс у тому, щоб, виконуючи севу, роблячи прості речі, виховати в собі дасья-бгаву, ставлення до Бога як до господаря, як до того, кому ти служиш, поклоняєшся, віддаєш свій час, свою енергію, шакті.

Навіть якщо ми відразу йдемо шляхом ануттара-тантри, що є вже четвертою, найвищою падою, однаково ця стадія також важлива для виховання розуму. Дуже важливо, коли ми виконуємо севу, робимо прості речі, не скочуватися на побутовий рівень, а, навпаки, з побутового рівня постійно підносити свій розум до виміру слуги Бога, до служіння Абсолюту. У цьому й полягає сенс служіння, карма-йоги. Найпростіша дія може стати засобом, що наближає нас до Бога, і тут не так важливо, що ми зробимо, як те, у якому настрої розуму ми перебуваємо. Якщо настрій правильний, то й усе інше, що роблять наші руки, ноги, язик, усе буде правильним.

Якщо ж налаштування неправильне, ми можемо навіть робити багато й ефективно, але рано чи пізно нам це набридне, мотивація не та, і наше его захоче отримати плоди й результати, а яких матеріальних плодів і результатів можна здобути в севі — жодних. Ви можете влаштувати собі комфортне життя, але це ж не те, чого шукають у дхармі. Але коли ви перебуваєте в дасья-бгаві під час карма-йоги, севи, то сама ця бгава, вимір чистоти, віри, відданості, любові до Бога, вже сама по собі є результатом у цей момент.

Причому незалежно від того, яких фізичних плодів і результатів ви досягли, вона сама є плодом, вона сама є результатом. Наприклад, ви висмикуєте траву в стані відданості, і ваш розум підноситься, і ця піднесеність розуму — це і є результат, плід. Потім керівник приходить і каже: «А ви не там висмикували», — можете висмикувати в іншому місці, а плід відданості однаково у вас залишився, ви ж його не втратили — це і є результат карма-йоги.

Поклоніння на цій стадії переважно зовнішнє.

Крія-пада: шлях істинного сина

«Крія-пада: «Релігійні дії; стадія поклоніння». Стадія бгакті-йоги, плекання відданості за допомогою виконання пуджі та щоденної садхани. Також відома як сат-путра-марга, «шлях істинного сина», оскільки душа тепер ставиться до Бога як син до батька. Центральною практикою крія-пади є виконання щоденної пуджі».

На стадії крія-пада ми виконуємо щоденне поклоніння. Крія означає, що ми вже щось робимо: читаємо мантри, співаємо тексти, робимо підношення, встановлюємо зв’язок із Богом через ішта-девату, через мурті божеств, налаштовуємося на потік божественної благодаті вже не через зовнішні фізичні дії, а через тонші енергії, знаходячи благословення ануграхи.

Розділи текстів крія-пади описують поклоніння, піснеспіви, мантри, які потрібно читати, порядок ритуальної практики. Наприклад, уранці ви здійснюєте араті, Даттатрея-стотру, увечері — араті, бгаджан-мандалу; усе це є практикою крія-пади.

Однак усередині самої практики крія-пади є її прихована таємна частина, яка вже належить йога-паді, а в ній є ще тонша прихована частина, яка належить до джняна-пади або ануттара-тантри. Таким чином, у всіх цих діях є тонші, приховані частини. Практикувати означає розкривати дедалі тонші аспекти садхани.

Йога-пада: шлях друга

«Йога-пада: дозрівши в чар’я- і крія-падах, душа тепер звертається до інтерналізованого (внутрішнього) поклоніння та раджа-йоги під керівництвом Садгуру. Це час садхани й серйозного прагнення до мети — реалізації істинного «Я», і це — сакха-марга, «шлях друга», адже тепер на Бога дивляться як на близького друга».

Йога-пада означає, що сім днів на місяць або три дні на місяць ми присвячуємо садхані, йозі, а вранці під час самого поклоніння займаємося візуалізацією, преображенням, спогляданням. У йога-паді вся садхана внутрішня, і ми знаходимо прихисток у Богові, якого усвідомлюємо як внутрішнє усвідомлення в чакрах, вітрах, каналах, у пранах, наді, бінду.

У йога-паді всі божества розміщуються всередині каналів тіла, усі божественні енергії; під час поклоніння божественним енергіям, навіть якщо воно здійснюється зовні, виконується преображення. У йога-паді процес поклоніння настільки поєднує того, хто поклоняється, з Богом, що виникає близькість, як із другом, як із чимось дуже близьким, коли між тобою та Богом поступово виникає рівність. Рівність у тому сенсі, що твоя свідомість у йога-паді підноситься до рівня Бога й починає переживати стан адвайти, недвоїстості.

Джняна-пада: істинний шлях

«Джняна-пада — це стадія мудрості. Коли душа досягає реалізації, вона здобуває мудрість і живе поза життям тіла, благословляючи все людство. Ця стадія також відома як сан-марга, «істинний шлях», на якому Бог є дорогим коханим. Тірумантірам описує здійснення кожної стадії таким чином. У чар’ї душа виробляє тісний зв’язок зі «світом Бога» (салок’я). У крії вона досягає «близькості» (саміп’я). У йозі душа досягає «подібності» (саруп’я) до Нього. У джняні душа насолоджується найвищим блаженством тотожності із Шивою (саюдж’я)».

Джняна-пада означає, що тепер наш розум достатньо ясний і чистий, і ми можемо застосувати погляд та усвідомлення адвайти, принцип джняна-йоги — шравану, манану й нідідх’ясану. Ми можемо здійснювати севу, проходити всі попередні пади в дусі недвоїстості. Наприклад, здійснюючи служіння, перебуваючи в недієвому стані усвідомленості, виконувати поклоніння, не розділяючи його на поклоніння, того, хто поклоняється, і того, кому поклоняються, у дусі недвоїстості. Практикувати йогу, перебуваючи в погляді адвайти, поєднуючи недвоїсту присутність із методами й техніками йоги.

Цей найвищий шлях також називається стадією ануттара-тантри: чар’я-тантри, крія-тантри, йога-тантри й ануттара-тантра. На рівні ануттара-тантри йогін повинен перебувати у вимірі «Ахам Брахмасмі», а дух поклоніння виражається тут у фразі: «Шивам бхутва Шивам яджет» (Ти по-справжньому можеш поклонятися Шиві, коли сам станеш як Шива, єдиним із Шивою).

На рівні джняна-пади або ануттара-тантри відмінність між божествами зникає, оскільки всі божества є принципом Брахмана або Парамашиви, і тут важлива фраза: «Шивасьям хрідаям Вішнох, Вішноча хрідаям Шивах» (Шива в серці Вішну, Вішну в серці Шиви, а той, хто розділяє їх, не досягне звільнення).

Джняна-пада означає бачити світ очима недвоїстості, єдиного «смаку», очима природного стану усвідомленості, йти шляхом сахаджа-самадхі. Саме джняна-пада відчиняє двері до саюдж’я-мукті, до стану тур’ї, до повного злиття з Абсолютом. Звісно, тур’я має багато власних рівнів, і є різні реалізації тур’ї, але саюдж’я-тур’я — це завжди реалізація тур’ї.

Салок'я-мукті (народження в божественних планах) може відбуватися на рівні свапни. Саміп'я-мукті (близькість до ішта-девати), народження в райських вимірах, теж може відбуватися в небесних, астральних світах, але саюдж'я-мукті — це завжди тур'я і тільки тур'я. Джняна-пада вчить нас, як перебувати у вимірі тур'ї, а лайя-йога — це пряме введення в тур'ю, осмислення тур'ї на рівні спочатку концептуального розуму, потім на рівні споглядального буддгі, далі перебування в постійній тур'ї, а потім її поглиблення до найглибших стадій, оскільки існує вісім стадій тур'ї — ніджананда, брахмананда, джагадананда та інші.

Але спочатку, звісно, ніхто в тур'ю не потрапляє, тому що потрапити навіть методом прямого введення у вимір тур'ї неймовірно складно. Спочатку ми переживаємо подобу тур'ї, і радше ми переживаємо стан сну без сновидінь (сушупті). Але цей стан також важливий, він готує нас до істинного переживання тур'ї.

Тому, кому не вдається увійти в стан сну без сновидінь наяву, тобто джаграт-сушупті, складно реалізувати джаграт-тур'ю, тобто тур'ю наяву методом прямого введення. Тому ті, хто розуміє найкраще, спочатку реалізують джаграт-сушупті, ті, хто менш здібний, можуть реалізувати джаграт-свапну, стан близькості до підсвідомості наяву. Ті ж, хто не здатний це засвоїти, реалізують стан джаграт-джаграт, тобто інтелектуальне розуміння тур'ї, у них розвивається філософська ясність. Використовуючи філософську ясність як трамплін, вони вчаться споглядати, щоб надалі дістатися до тур'ї.

Важливість розуміння чотирьох пад

Розпізнавання чотирьох рівнів, чотирьох пад у будь-якій духовній практиці, у будь-якій духовній традиції дуже важливе. Ми починаємо з чогось зовнішнього, потім входимо в розуміння зовнішнього поклоніння, зовнішніх взаємин. Наприклад, у взаєминах із Гуру також є чотири стадії, у взаєминах із садгу, одне з одним, зі старшими садгу, у взаєминах з ішта-деватою. Ці чотири пади є в будь-якій лінії, у будь-якій традиції, у будь-якій йозі, і навіть в авраамічних недгармічних релігіях їх можна виявити — це сама логіка руху душі шляхом.

Особливість ануттара-тантри, лайя-йоги полягає в тому, що вона одразу прагне показати вам джняна-паду, розраховуючи на те, що ми вже настільки підготовлені, що можемо її сприйняти. Але насправді кожен сприймає її на своєму рівні. Коли ми відчуваємо, що нам іще потрібні інші пади, ми спускаємося нижче й практикуємо йога-паду, тому що нам потрібна йога, щоб сприйняти те високе, нам потрібно займатися концентрацією, повнотою уваги, працювати з вітрами, каналами, чакрами, візуалізацією, мантрами.

Коли ми відчуваємо, що нам іще чогось бракує, ми спускаємося на рівень поклоніння двоїстого, звичайного поклоніння, що нам потрібні пуджа, араті, сутра, бгаджан-мандала, ритуальні практики, теургічні практики. Нарешті, коли ми відчуваємо, що є якісь карми, які інакше взагалі не сублімувати, ми спускаємося на найнижчий, перший рівень — рівень севи (служіння), адже нам потрібно розвинути багато якостей і вивільнити багато карм через севу, через служіння.

Тому у вченнях ануттара-тантри й лайя-йоги методика подання вчення відбувається дещо у зворотному порядку, хоча вона не суперечить загальноприйнятому трактуванню чотирьох пад, це просто такий спосіб. Іншими словами, вчення недвоїстості, пряме введення, може отримати й практикуючий мирянин, навіть здобути невеликий досвід і працювати з ним. Потім усе одно доведеться повернутися до чотирьох пад, тому що багато чого всередині потребує переосмислення, опрацювання.

Неповнота окремих пад

Роздуми над чотирма падами дають змогу побачити логіку духовного пробудження в будь-якому методі, у будь-якій садгані, у будь-якій духовній традиції. Є духовні традиції, у яких відсутні останні пади. Карма-йога — добре, поклоніння — дуже добре, йоги немає, а про джняну просто не чули, а про тих, хто займається джняною, кажуть: «Філософський спекулянт, мая-ваді», — тобто просто двох пад бракує. Це ніби є чудова машина, є два передніх колеса, запитуєш: «А де ще два задніх?», — «Це мая-ваді, це філософські спекуляції», просто невідомі речі.

Буває навпаки — є йога, дуже добре, західні йога-центри, усі займаються йогою. Навіщо займаються йогою, яка мотивація? Комусь потрібні успіх, багатство, процвітання, комусь — гарне тіло, усе так інтуїтивно, тому що джняна-пади немає, а попередніх пад також немає — крія і чар'ї, поклоніння і любові до Бога, виховання відданості, стану розуму слуги Бога теж немає.

Виходить, що тоді его спритно цим користується, виступає в ролі злодія, воно просто привласнює це собі, каже: «Ця йога для мене, для тіла, для успіху, процвітання, удачі в бізнесі», — тому що є одна пада, а трьох інших немає, це машина лише з одним колесом.

Є ще інша ситуація, коли дається джняна-пада, наприклад, говориться: ви вже Бог, ви досконалі, розслабтеся й нічого не робіть, перебувайте в цьому стані, не ставте запитань «як мені це зробити», тому що саме запитання — це ілюзія, безперервне пряме введення, і все чудово. Але потім люди виходять, повертаються до своїх повсякденних справ, а повсякденні справи — це карма, тоді вони чекають нагоди знову побувати на сатсангу якогось майстра, почитати, послухати — усе розмови про те, що від початку все є Брахманом, ми досконалі.

Начебто правильні розмови, абсолютно правильні, тими самими словами, що й у священних писаннях, суперечностей немає, але відсутні три попередні пади, три попередні колеса. Карми не сублімуються, розум не приборкується, любов до Бога, відданість не виховані, стан дасья (слуги Бога) не вихований, йогічні якості не розвинені.

Це так само, якби ви посадили кота, читали йому тантри, тексти прямого введення, говорили: «Ти досконалий, ти абсолютний, ти в недвоїстості». Він дивитиметься, поки ви дуже розумно говорите, а потім утече, ловитиме мишей, ганятиметься за кішками й житиме по-котячому, як завжди, до наступного сеансу. Ви знову його покличете, так може тривати мільйон років, але жоден кіт не досягав звільнення.

Був один дзенський монах, трохи божевільний, який отримав переживання, і він жив усамітнено, а оскільки хотів проповідувати, та ніхто з людей його не слухав, він ловив котів. У нього була невелика зала, кімната для медитації, він розсаджував їх рівно, як ченців, щоб вони медитували, а коли вони намагалися втекти, бив їх палицею.

Часто, коли майстри неоадвайти передають джняна-паду, вони говорять правильні речі, вони все говорять правильно, і, можливо, багато хто з них має глибокі переживання, але коли ці три попередні пади відсутні — це як машина з одним колесом, це не працює.

Тому повнотою дхарми в шайва-традиції вважається існування цих чотирьох пад. Абсолютно те саме існує й у буддизмі ваджраяни. При цьому не можна заперечувати той факт, що окремі здібні практики можуть піднестися навіть завдяки одній паді, отримавши пряме введення, оскільки їхні заслуги такі, що вони вже в попередніх життях пройшли попередні пади й усі якості сформовані — це можливо, але трапляється рідко. Або хтось пройшов дві пади чи одну попередню й починає з рівня, досягнутого в минулому.

Визначення свого рівня

Тут ми також самі повинні зрозуміти, які пади нами пройдені, які не пройдені, яка з них актуальна для нас у цьому житті, найголовніша, а яка є найближчою для опанування. Наприклад, якщо у вас сформована й стійка любов до Бога, тобто служіння Богові для вас — щось природне. Якщо ви успішно виконуєте навіть самостійні ритуали, прикликання, практики поклоніння, це викликає у вас натхнення, ви готові виконувати їх постійно, отже, ви пройшли дві попередні пади, і ваша наступна пада — це йога-пада.

Вам належить розвинути концентрацію, очистити вітри й канали, навчитися пратьяхари, пранаями та реалізувати шлях самадхі, хоча б самадхі раджа-йоги, а потім від нього перейти до джняна-пади.

Якщо у вас почуття любові, відданості Богові є природно вродженим, інтуїтивним і ви отримуєте велике задоволення від поклоніння, воно також інтуїтивно приносить вам велике задоволення, радість, заслуги. Ваші йогічні якості настільки добрі, що ви можете довго сидіти в позі, бажань мало, а стан розуму аскетичний — це означає, що ви реалізували в минулому житті три попередні пади, але вам потрібно опановувати джняна-паду в цьому житті, добре розібратися з недвоїстістю, споглядальними практиками, вченням адвайти, природним станом.

Буває, що людина має інтуїтивну схильність виконувати севу, робити підношення, просто будує храм, постійно щось віддає для дхарми — це означає, що в неї є самскари чарья-пади, але їй потрібно опановувати мантра-йогу, уміння виконувати садхани поклоніння, заглиблюватися в початкові практики, тобто в неї сформована одна пада, але три наступні потребують розвитку.

Таким чином, залежно від заслуг кожна особистість перебуває на одній зі стадій пади, і їй потрібно реалізовувати наступні стадії.