Чотири перешкоди на шляху до самадхі та методи їх подолання

Продовжуємо розглядати пракрії веданти, пракрія 54 «Чотири перешкоди на шляху до самадхі».

Чотири перешкоди на шляху до самадхі: 

лайя — розпливання

вікшепа — розсіяність

кашайя — прив’язаність

расасвада — егоїстичне насолодження

Перші дві перешкоди — це вже відомі вам перешкоди. Лайя — це розпливання, млявість розуму, коли об’єкт концентрації або об’єкт медитації вислизає. При цьому таке розпливання може бути або грубим, або тонким.

Наприклад, ви сидите під час медитації махашанті або під час ішта-девата-дхарани, і розум втомлюється, об’єкт поступово вислизає, ви відволікаєтеся. Тонке розпливання означає, що об’єкт не вислизає, але розум ледве утримує його, немов уві сні. Начебто ви медитуєте, але якийсь надто неяскравий, притуплений стан — це ознаки розпливання (лайї), немає ясності. Медитація непомітно втрачає яскравість, а потім ви взагалі опиняєтеся в такому неясному стані. Минає час, і ви не знаєте — можливо, ви спали, можливо, медитували, але не пам’ятаєте об’єктів медитації. Щось було, але якось усе це притуплено. Це лайя (розпливання).

Вікшепа, навпаки, — це збудженість, відволікання від об’єктів унаслідок того, що постійно заважають думки. Якщо протиотрутою від лайї є посилення концентрації, коли ми повинні якось себе підбадьорити й докладати зусиль, добре зосереджуватися, то зі збудженістю — навпаки.

Збудженість означає, що наш розум блукає. Також є груба збудженість, є тонка збудженість. Збудженість означає, що наш розум постійно втрачає об’єкт медитації, перескакуючи на інші відчуття, на інші думки. Протиотрута від збудженості — це розслаблення. Десь наш розум надто гарячковий. Треба більше розслабитися, більше виявити простір.

Прив’язаність, кашайя — протиотрута від неї вівека. Расасвада (егоїстичне насолодження) під час медитації, захопленість якимись прекрасними станами — протиотрута тут — не реагувати, що б не виникало, відпускати все.

Щодо цих станів написано безліч трактатів і безліч праць. Поступово будемо вивчати це так, щоб наша медитація не мала вад, поступово виправлялася, тому що в медитації всі мають вади. Коли ми сідаємо в махашанті — це ви повинні знати — ви сідаєте не в махашанті, ви сідаєте у вади. Спочатку завжди будуть вади, але це нормально.

Лайя і вікшепа: від грубих перешкод до тонких

Перша вада — це розпливання і збудженість (грубі), і перші роки ваше завдання — це боротьба під час махашанті або під час будь-якої дхарани, дх’яни на ритриті. Це боротьба з грубим розпливанням і збудженістю.

Коли грубі розпливання і збудженість будуть подолані, настануть тонкі розпливання і збудженість, і наступні роки в махашанті, у медитації будь-якій ви будете боротися з ними. Потім ви їх подолаєте, і якщо ви їх подолаєте, то виникнуть тонші речі, такі як кашайя і расасвада. Усі ці упущення, вади в медитації треба знати, щоб швидко їх долати, застосовуючи правильну протиотруту. Проти них є спеціальна протиотрута.

Досягненню нірвікальпа-самадхі зі ступенями, що ведуть до нього, заважають чотири перешкоди, які називаються лайя, вікшепа, кашайя і расасвада. Лайя — «сон» модифікації читти внаслідок її неперебування в неподільній реальності.

Неподільна реальність — це Брахман.

Вікшепа — перебування модифікацій читти на чомусь сторонньому внаслідок неперебування в неподільній реальності.

Збудженість, розсіяність — усе це синоніми вікшепи. Вікшепа означає, що наш розум постійно щось генерує, проєктує, і ми відносимося. Наш розум здатен генерувати будь-які думки, будь-які образи, і він здатен подорожувати цими образами, вирушаючи слідом за ними — це вікшепа.

Вікшепа відіграє велику роль під час переродження. Саме під час переродження тонке тіло, ум володіє величезною творчою свободою, але ця свобода є і можливістю, і проблемою. Якщо ум не приборканий, то свобода ума проявляється так, що найменший настрій, стан ума миттєво змінює ситуацію.

Наприклад, людина опинилася у проміжному стані, у неї був створений образ її тіла, але потім тонкі приховані враження й тенденції почали виходити назовні, її настрій почав змінюватися, і образ її тіла теж почав змінюватися.

Наприклад, якщо її ум затьмарився, на ній був білий костюм — на костюмі проступили плями. Якщо вона злякалася — під ногами з’явилися змії. А якщо виникло хтиве бажання — одяг зник. А якщо виник голод, то тіло почало набувати якогось потворного вигляду: з’явився живіт, ноги стали короткими, шия тонкою.

Усі ці стани ума, найменші коливання ума, найдрібніші зміни справляють безпосередній вплив на тонкий світ, тонке тіло й оточення. Це проєктувальна активність ума.

Якщо ж ум звільнений, перебуває у просторі та перебуває у чистому баченні, то йогін зберігає красиву, прекрасну форму. Ця форма сповнена див’я-бгави, вона має божественні атрибути й сповнена недвоїстості, вона поєднана з ідеєю порожнечі.

Вікшепа: припинення проєктувальної активності ума

Завдання припинення збудженості (вікшепи) — це припинення неконтрольованої проєктувальної активності ума. Коли ми застосовуємо протиотруту, то якщо надмірно посилювати концентрацію, обов’язково втягнешся в мислення. Коли ми напружуємося й багато чого хочемо стримати, щоб подолати млявість, розпливчастість, лайю, якщо ми надто захоплюємося розслабленням — навпаки, станеш млявим. Дуже важливий баланс — як підтримувати баланс між розпливчастістю та збудженістю.

Тут ми маємо добре зрозуміти, що всередині нас є ментальний зміст: наші думки, наш емоційний стан і наші відчуття. Також є різноманітні ментальні процеси, наприклад посилена концентрація, розслаблення, когнітивні процеси тонкого рівня. І все питання полягає в тому, наскільки ми можемо регулювати когнітивні процеси всередині своєї свідомості та звільнятися від ментального змісту.

Ментальний зміст — це приховані схильності, шаблони, фіксовані ідеї, звичні образи, заховані тенденції — усі вони є всередині нас, ми буквально ними просякнуті, напхані ними. Споглядання, самозвільнювальна робота з приборкання ума, смирення, уважність — усе те, що ми робимо в повсякденному житті, покликане звільнити нас від ментального змісту, зробити нас порожніми.

Йогін, перш ніж практикувати самадгі та шлях природного стану, має бути достатньо порожнім, тому що його непорожність як у медитації, так і уві сні, у проміжному стані обов’язково проявиться у вигляді такої вікшепи (проєктувальної сили).

Чотири стражі самадгі: від лайї до расасвади

Кашайя — неперебування модифікацій читти в неподільному внаслідок її «паралізації» васанами: пристрастю (рагою) та іншими, що трапляється навіть за відсутності лайї та вікшепи. Расасвада — «смакування» блаженства савікальпа-самадгі модифікацією читти внаслідок її неперебування в недвоїстій реальності, або «смакування» блаженства савікальпа-самадгі в момент виникнення нірвікальпа-самадгі.

 

Коли читта, вільна від чотирьох перешкод, нерухома, як полум’я без вітру, перебуває лише в сущому, у неподільній Чайтаньї, тоді таке перебування називається нірвікальпа-самадгі. Про це сказано: «При виникненні лайї слід пробудити читту, при виникненні відволікання читти слід, навпаки, заспокоїти її; якщо заважає кашайя, слід розпізнати це; досягнувши спокою, не слід вагатися. Не слід відчувати задоволення, але завдяки мудрості слід стати неприв’язаним до нього» 

«Мандук’я-карики»

Спочатку, коли ви медитуєте, виникає просто тупість, розпливання, млявість — це перший страж, який закриває вхід у самадхі. Якщо ви його пройдете, наприклад, посиливши свою концентрацію, пильно зберігаючи свідомість, і вам удасться тривалий час сидіти, пильно не засинаючи, не входячи в похмурий млявий стан.

Спочатку ви пройдете грубе розпливання, коли розум втомлюється, а об’єкт просто кудись вислизає. Потім грубе розпливання зникне, але може залишитися тонке, коли об’єкт не вислизає, але розум, наче уві сні, ледве його утримує, і яскравість притупляється, а медитація непомітно втрачає свою яскравість.

Коли ви пройдете цього першого стража, ви побачите, що сонливості немає, ви можете перебувати в певній концентрації, у певній пильності, і ця пильність створює таку яскраву інтенсивність свідомості. Тут відкриється другий страж на шляху до самадхі, який перешкоджає вашому шляху або закриває шлях до самадхі, — це вікшепа (збудженість).

Ви побачите, що через таку вашу концентрацію розум починає входити в образи, починають проєктуватися різні стани. Найменше відволікання — і розум уже кудись рушив, і розум починає стрибати з одного стану в інший. Найменша забудькуватість — і починають виникати тонкі образи, і ви постійно входите в ці образи та поглинаєтеся ними.

Тут треба розслабити свідомість, треба дати їй простір, треба дати їй простір, щоб ці образи не захоплювали свідомість, а згасали в самому зародку. Тут ваші навички природного стану, ваша здатність перебувати у світогляді, у розгорнутому спогляданні простору, в інтеграції з небом, звичка перебувати в розширеному стані обов’язково допоможуть вам.

Коли збудженість мине і ви досягнете такого балансу — це означає, що другого стража, який перешкоджає самадхі, пройдено. Нарешті ви приходите до третього. Третій — тонший.

Не йдеться про те, що під час медитації у вас раптово виникають клеші — наприклад, ви сидите під час медитації, і виник гнів або сексуальне бажання. Ні, але, звичайно, і таке теж може бути, проте це взагалі для початківців. Йдеться про те, що під час медитації оголюються тонкі шари розуму, і ці тонкі шари розуму викликають прив’язаність — непомітну, дуже тонку прив’язаність. Усі попередні стани більш тонкі, і тут потрібна вівека, щоб відрізняти ці тонкі шари розуму від об’єкта вашої медитації — наприклад, порожнечі в махашанті, образу ішта-девати тощо.

Лайя («розчинення»). Розум не зосереджений на об’єкті концентрації, тобто на неподільній реальності, але завдяки безпристрасності не зосереджується і на сторонніх об’єктах. Таким чином, він впадає в сонливість, заціпеніння, бездіяльність.

Вважається, що медитація розпливання недобра тим, що вона може погіршувати пам’ять. А про дзенських монахів, які проводили тривалий час у таких станах, говорили, що вони можуть переродитися тваринами. Тобто вони старанно медитували, перебуваючи у стані розпливання десятки років, а це такий напівсонний стан — навіть немає тієї яскравості, яка є у світі. У світі є певна яскравість завдяки егоїстичній активності та бажанням, а в них навіть такої яскравості немає, і якщо цей стан закріплюється, то це гірше, ніж у світі.

Йогін має докладати найрішучіших зусиль, щоб подолати таке розпливання. Незнання цих настанов фатальне для вашої медитації.

Запитання: У мене запитання — річ у тому, що коли я медитую, найчастіше я розкручую енергію (шакті), тоді вона змушує входити у стан, який дає змогу входити в порожнечу або світло. Тоді я можу утримувати цей розум, розпливання, вікшепу та лайю.

Як ви розкручуєте енергію?

Запитання: Мантрою, припустімо, я починаю начитувати мантру і якийсь час просто уявляю, тобто візуалізую, і тоді підвищується шакті, і тоді виходить, що ти виходиш зі стану, а потім утримуєш цей стан. Він дає тобі змогу ввійти в порожній стан. Тоді виходить, ти входиш у цей стан і починаєш його утримувати, тобто я наче утримую цей стан, а не намагаюся кудись увійти, тобто через себе я входжу в цей стан. І це неправильно, коли шакті розкручується?

Як протиотруту ви інтуїтивним шляхом повинні шукати способи. Це не розкручування шакті — читати мантру — це не те, що розкручувати шакті. Читати мантри — це підвищувати частоту вібрацій, підвищувати бхаву — це нормально, це правильно. Інтуїтивно треба шукати, яким чином конкретно у вашому випадку ви можете перемогти розпливання або збудженість. Тут хороші всі доступні вам методи.

Питання: Тобто треба підвищувати бхаву, і тоді це можливо?

Так. Гуру-йога, Притулок на початку медитації — це все те, що підвищує вашу бхаву, вашу частоту вібрації, а отже, ви можете з вищої частоти, з вищої якості спанди медитувати краще. Благодать дуже важлива на початку медитації.

Перемога над розпливанням: протиотрути від лайї

Усвідомивши це, практикуючий повинен залишити інертність розуму і знову зробити його бадьорим.

Ми повинні справді докладати всіх зусиль, щоб не спати під час медитації, щоб подолати першого ворога медитації. Ми повинні подумати, які протиотрути спрацюють у нашому випадку. Кожен підхід до килимка під час медитації — це подібно до того, як вас викликав на ринг досвідчений боєць у бойових мистецтвах, і ви повинні підійти до килимка з усією відповідальністю, усвідомлюючи, що це ваша битва зараз. Ваше завдання — перемогти в цій битві або хоча б звести її внічию.

Програш у цій битві, коли ви відволікаєтеся і засинаєте, — це гонг, що прозвучав, ще одна махашанті минула марно. Якщо так минають роки, місяці й дні, то ви постійно зазнаєте поразки, накопичуєте незадоволеність, мудрість не приходить, і ви старієте. Це означає, що ви з усією відповідальністю повинні поставити собі завдання кожну медитацію завершувати перемогою над розпливанням. Але для цього треба зрозуміти, що просто так ця перемога не прийде — треба заздалегідь налаштовувати себе, виражати санкальпу й застосовувати протиотруту. Незастосування протиотрути в цьому випадку для медитації є фатальним.

Просте застосування протиотрути — посилення концентрації, підбадьорення розуму. Є й інші різні способи підбадьорити розум, наприклад:

• Зосередження на світлі

• Трохи спрямувати погляд угору

• Медитувати не із заплющеними очима, а з відкритими

Тобто коли вам хочеться спати, а ви ще й заплющуєте очі, медитуєте — це безперечна ознака розпливання. Ви вже заплющуєте очі не тому, що просто заплющуєте очі, а тому, що вам хочеться спати і ви не можете тримати очі відкритими — вони самі заплющуються. Ось це помилка. Щойно ви заплющили очі під час медитації, ви вже стовідсотково входите у стан лайї.

Один давній монах узяв шило, поклав його поруч і колов себе в стегно під час медитації. Так само і нам треба придумати, як перемогти таке грубе, а потім тонке розпливання.

Подолання вікшепи

Вікшепа (розсіяність) — це неперебування розуму в неподільній реальності, а його відволікання на щось інше. Безпосередніми причинами або умовами розсіяності можуть бути рухи тіла, фізичні незручності, утруднене дихання, втома тощо. Засіб подолання розсіяності — заспокоєння розуму шляхом терпіння й наполегливості.

 

Ми повинні звернути увагу — якщо розум збуджений через вікшепу — на розслаблення. У розслабленому тілі вітри гармонізуються, у розслабленому тілі прана природно входить у сушумну, і ми можемо зосередитися на потрібній темі. У розслабленому тілі відкривається простір, і відкриття простору для розуму дуже важливе. Щоб вийти за межі імен і форм, ми повинні дати розуму більше простору.

Подолання кашайї

Кашайя («пристрасть»). Коли розум не перебуває на об’єкті концентрації, можуть виникати переживання раги (задоволення), двеші (ненависті, гніву) тощо.

Що це таке? Це коли вам здається, що ви щось переживаєте на тонкому рівні. Ви сидите, але вам здається, що приходять якісь неясні спогади, і розум ніби веде бесіди — розум із кимось іншим, але насправді сам із собою — і переживає якісь бхави, затіває подумки розмову. Навіть якщо вам вдалося подолати збудженість — і грубу, і тонку, — все одно приходять якісь тонкі настрої, тонка прив’язаність до цих настроїв, і ви знову в них втягуєтеся.

Щоб подолати кашайю, потрібна вівека — зосереджуватися на розпізнаванні чистого простору, спокійного простору усвідомленості та цих тонких пристрастей, які наповнюють розум.

Ці емоційно забарвлені імпульси кидають розум із боку в бік, наче порив вітру човен на якорі, і тимчасово «паралізують» його.

 

Замість того щоб зосереджуватися на об’єкті медитації, розум виявляється втягнутим у різні емоційні бхави, тонкі неясні неоформлені спогади та настрої. Він немов такий човник у такому океані, який кидає його то туди, то сюди, і виникає прив’язаність до всіх цих настроїв.

Завдання йогіна — за допомогою розпізнавальної пильності миттєво витягувати свій розум, щойно вони виникають. Із погляду ануттара-тантри ми повинні застосовувати самозвільнення за виникнення таких станів — щойно вони виникають, їх слід миттєво розпізнати й розчинити.

Помітивши, що розум відволікається пристрасним імпульсом, необхідно усвідомити, що природа цієї пристрасті нечиста, а її об’єкти минущі, марнотні та нетривкі. Таким чином, встановивши шляхом суворого розрізнення нікчемність цієї пристрасті, поставитися до неї нейтрально і знову зануритися в об’єкт концентрації та медитації.

Тут принцип полягає в тому, щоб не реагувати, що б не виникало. Відпускати все, залишати як є. Якщо нами розпізнається тонкий простір — якщо ж нами не розпізнається тонкий простір, то за допомогою вівеки просто відсікати непотрібний стан.

Расасвада — перешкода у вигляді задоволення

Расасвада — перешкода у вигляді задоволення. Досягнувши останнього, восьмого ступеня, що веде до нірвікальпа-самадхі, адхікарін насолоджується блаженством савікальпа-самадхі, екстазами та видіннями, незвичайними здібностями.

 

Расасвада переживається лише йогінами високої категорії, здатними входити в савікальпа-самадхі. Хтось може подумати: «Адже це чудово — увійти в савікальпа-самадхі. Чому це вважається перешкодою?». Якщо у вас виникає чіпляння, бажання переживати й користуватися блаженством савікальпа-самадхі — це означає одне: далі савікальпа-самадхі ви не просунетеся, і нірвікальпа-самадхі перед вами закрита. Це четвертий страж, який перешкоджає входженню в нірвікальпа-самадхі. Це те, що називають блаженством, ясністю та порожнечею. Це дуже тонкі стани, за які розум може чіплятися, і завдання полягає в тому, щоб відсікати егоїстичні насолоди, не бажати користуватися плодами нірвікальпа-самадхі, не ототожнювати себе з блаженством, не ототожнювати себе з видіннями (видіння — це ясність) і навіть не ототожнювати себе з грубими формами порожнистості, до яких виникають чіпляння, які зовсім не розчиняють анава-малу й не розчиняють «я». Груба форма порожнистості викликає чіпляння, залишає нас такими самими й створює тенденцію пралаякали.

Усе це зупиняє його на шляху, і він забуває, що найвищої мети ще не досягнуто. Існує притча про людину, яка почула про скарб, захований під каменем. Він долає довгий шлях, знаходить камінь, але бачить, що скарб стереже гігантський дракон. Починається боротьба не на життя, а на смерть, і, зрештою, дракона вбито, але людину охоплює така несамовита радість, що вона пускається в танок навколо дракона, забувши про сам скарб. Щоб подолати цю перешкоду, необхідна розрізнювальна свідомість; необхідно поставитися до досягнутого як до звичайного, тобто нетривкого, на відміну від найвищої мети — досягнення найвищої реальності (Брахмо), визволення й постійного Блаженства.

Прив’язаність до тонких світів як перешкода до визволення

Отже, йогін, переживаючи різноманітний досвід, ставиться до нього як до звичайного, він не дозволяє досвіду вразити його, змінити його свідомість. Як до звичайного — це справді звичайний досвід, який не має великого значення з точки зору досягнення самадхі. Він відкриває тонкий світ, тонке тіло, але, по суті, не відкриває нічого, бо тонкий світ — це не досягнення, не Бог, не наша споконвічна мета — це просто тонкий світ. І якщо розум переоцінить значення тонкого світу, він легко стає здобиччю тонкого світу. Так само, якщо йогін переоцінює значення ментального світу або причинного світу, він також стає легкою здобиччю ментального й причинного світу. Легка здобич означає: встановивши зв’язок, він поглинається ним, дозволяє захопити й втягнути свою душу. Кожен світ має свою психофізику, свою втягувальну силу, своїх істот, що мешкають у ньому, свою привабливість, своє зачарування, свою магічну силу.

Душа, медитуючи, має пройти ці світи, не втягуючись, не зачаровуючись їхньою магічною силою та привабливістю. Це дуже важливо, бо дозволити себе зачарувати черговим світом або черговим шаром означає схибити й не влучити в ціль. Замість тур’ї, звільнення, потрапити в кошу, наприклад у пранамайя-кошу, маномайя-кошу, віджняна-майя-кошу або ананда-майя-кошу. У певному сенсі захопитися тонким світом — це така сама майя, можливо, схожа на віртуальну реальність. Можливо, для когось віртуальна реальність — це просунутий рівень реальності, але для садху астральний світ — це така сама віртуальна реальність.

Якщо хтось замість того, щоб медитувати, перебувати в істинному стані, поглинається новинами, образами, картинками, фільмами віртуальної реальності, то він загубився. Нині люди, як відомо, багато хто губиться у віртуальній реальності. Проводять роки... У нашої мирянки, яка має Символ Віри, моєї учениці, діти виросли, а чоловік кілька років провів у віртуальній реальності, він не помітив, як діти виросли. Коли він отямився, запитав: «А як це взагалі сталося?». Він просто був поглинутий: ходив на роботу, а весь інший час перебував у віртуальній реальності. Такий стан може виникнути, коли душа потрапляє в полон тонкого світу, тоді в наступному житті душа створює причину стати духом тонкого світу — і все. Наше завдання — абсолютна свобода, свобода в Богові, свобода від фізичного світу, свобода від тонкого світу, свобода від ментального світу та свобода від причинного світу.

Десять ознак ясності в медитації

Дуже тонкий зріз розрізнення, як лезо бритви, і якщо ми медитуємо, то проявляються десять ознак ясності. Їх іще називають ознаками очищення та ознаками перебування — це те, що в кундаліні-йозі називається ознаками ночі та ознаками дня.

На що вказують ці ознаки? Вони вказують на те, що п’ять пран починають входити в центральний канал і ми оволоділи достатньою порожнистістю, достатньою ясністю, щоб вітри не відхилялися і ми йшли шляхом звільнення. Ми зібрали наші енергії, і наші енергії, як і наша свідомість, звільняються через сушумну.

П’ять ознак очищення

• Пов’язана із землею ознака — дим. Як вона виглядає: як клубчастий дим.

  

   

• Пов’язана з водою ознака — міражі. Як виглядає: як пульсуючі промені світла, як дрібний дощ на склі, коли ви дивитеся крізь скло на що-небудь.

• Пов’язана з вогнем ознака — світляки або струменисте змієподібне сяйво. Як виглядає: почергове виникнення проявів еманацій та їхнє зникнення.

• Пов’язана з повітрям ознака — палаючий світильник. Як може сприйматися: сприймається як ряди світильників або як світанок, що займається.

• Пов’язана з простором ознака — хмари. Як сприймається: подібно до проходження крізь сито хмар або решето, коли ви відчуваєте світло, що пробивається крізь клапті туману або клапті хмар.

Такими є п’ять ознак очищення, що вказують на те, що вітри почали входити. Апана почала входити — це дим, самана почала входити — вогонь, прана почала входити — світильник, удана почала входити в сушумну — хмари, видіння світла, що пробивається крізь хмари.

П’ять ознак перебування

Після цього, коли ви подолали всі ці перешкоди й по-справжньому вже ввійшли в достатньо глибокий стан медитації або в самадхі, проявляються п’ять ознак дня або п’ять ознак перебування. Це означає, що очищені потоки прани ввійшли в центральний канал і залишаються в ньому достатньо довго.

• Ознака входження енергії елемента землі — палаюче випромінювання.

• Ознака входження елемента води — подібно до спадного місяця.

• Ознака, пов’язана з елементом вогню, — усередині переживається схід сонця.

• Ознака, пов’язана з елементом повітря, — переживається темрява, затемнення.

• Ознака, пов’язана з елементом простору, — переживається спалах, тобто чисте світло.

Отже, це ознаки того, що наша медитація просувається достатньо успішно і ми подолали всі перешкоди на шляху медитації.

Тонкі методи подолання перешкод

Існують методи для подолання грубих перешкод, тобто грубого розпливання, грубої збудженості, але коли нам вдалося подолати грубе розпливання, грубу збудженість і залишилися такі тонкі речі, як кашайя, расасвада, існують тонкі методи для подолання дуже тонких станів, що перешкоджають медитації.

Перший називається «шнур брахмана»; другий називається «мотузка, що утримує сніп соломи»; третій метод — «дитина в храмі» з розумовою жвавістю, яка розглядає фрески; четвертий метод називається «слон, якого колють шипи рослин».

Найважливішим із чотирьох способів є «шнур брахмана». У корінних настановах сказано:

Дуже важливо, щоб посилення й розслаблення залишалися врівноваженими, тому застосовуй їх так, як плетуть шнур брахмана.

 

Наприклад, коли ви медитуєте, вам часто рекомендують у розкладі чергувати атма-вічару простору, атма-вічару махашанті — це і є принцип «шнура брахмана». У чому він полягає? У тому, щоб підтримувати баланс. Коли ви концентруєтеся, може виникнути надмірне напруження, надмірна кількість думок. Коли ви розслабляєтеся — навпаки, можуть виникнути сонливість і розпливання, і завдання полягає в тому, щоб тривалий час підтримувати це в балансі. Тобто якщо ви хочете медитувати тривалий час, треба опанувати не лише методи подолання початкової лайї, вікшепи, кашайї, а й методи тонкого подолання всіх цих проблем.

Якщо під час медитації ти надто завзято застосовуватимеш посилення, то думки витатимуть десь в іншому місці, якщо ж надто старатимешся з розслабленням, то зануришся у млявість, тому приведи посилення й розслаблення до рівноваги. Більше того, початківці спочатку практикують посилення для того, щоб відсікти безперервне виникнення, а потім, коли розуміють, що перестаралися, застосовують розслаблення й намагаються не реагувати на те, що виникає. Застосовуючи обидві техніки по черзі, спробуй урівноважити їх. Якщо знову й знову по черзі застосовувати посилення концентрації розуму та його розслаблення, то така техніка називається «плетінням шнура брахмана».

Настанови, пов’язані з метафорою «шнура брахмана», були створені для того, щоб виправити помилки, характерні для двох попередніх видів практики — посилення та розслаблення. Застосування посилення й розслаблення ґрунтується на припущенні, що млявість і збудження тонкого рівня, а також ускладнені когнітивні процеси є «ворогами» медитації. Сприймати ці вади як «ворогів» медитації означає залучатися до розрізнення тонкого рівня. На цьому етапі практики медитувальникам рекомендується відмовитися від такого хибного розрізнення шляхом «медитації, що передбачає змішане застосування посилення й розслаблення». Поєднавши техніки посилення та розслаблення, практикуючий більше нічого не змінює в медитації. Млявість і збудження тонкого рівня все ще час від часу виникають. Практикуючий продовжує використовувати ці мінливі ментальні чинники.

Отже, у вас має бути брошура із санкальпами для подолання млявості та збудження, яку бажано читати щоразу перед тим, як ви сідаєте в махашанті. Колись ще в Дів’я-лока я сам писав ці санкальпи, рекомендував їх учням і роздавав, але якщо її немає, то її треба знайти.

Усувай одне іншим, якщо виникає така необхідність. Однак початківець має схильність надмірно застосовувати посилення та розслаблення, коли виявляє млявість або збудження. Спосіб розв’язання цієї проблеми полягає в тому, щоб у момент, коли процеси посилення та розслаблення починають перебігати збалансовано, переключити усвідомлення на щось інше. У цьому разі об’єктом медитації стає сам ум. Йогін сказав: «медитувати на тіло мудрості — це як плести “брахманський шнур”. Безперервно зберігай ум справжнім і невимушеним. Якщо встановити ум у цей стан, він переміщуватиметься вгору і вниз. Коли ж виникнуть звичайні осквернювальні забруднення — зміни позицію спостереження й медитуй на співнароджений ум.

Коли практикувальники більше не турбуються про те, що млявість і збудження можуть створити їм проблеми, вони вже не схильні надмірно посилювати концентрацію або розслаблятися, коли ці вади справді виникають. Терміни «справжність, не змінена штучною активністю» і «безперервний» пов’язані з послабленням зусиль, яких самі практикувальники докладають до медитації. Близьке за значенням означає «залишити в спокої». Коли виникають млявість і збудження тонкого рівня, практикувальникам, яких цікавить лише «ум сам по собі», а не якісь ментальні події, що відбуваються в ньому, простіше «залишити в спокої» ці вади. Млявість і збудження продовжують виникати, але практикувальники тепер здатні використовувати дедалі тонші форми посилення та розслаблення, щоб усувати ці вади.

Отже, якщо на початковому етапі посилення та розслаблення не пов’язані з перебуванням у природі Ума й практикуються буквально для того, щоб погасити цих ворогів, то плетіння брахманського шнура означає, що ми посилюємо концентрацію або розслабляємося, переміщуючи фокус уваги на природу Ума, як ми її розпізнаємо. У такий спосіб ми перебуваємо в балансі й розчиняємо різні тонкі перешкоди.

Запитання: Гуруджі, тобто коли ум цікавий сам по собі, а не ментальні процеси, що відбуваються в ньому, і відсікання «я» від кореня сансари (его) — це суть? Якщо ти не зациклений на собі, відсікання «я» від его, а ти перемикаєш фокус усвідомлення на інше усвідомлення, як варіант Гуру-йоги, тобто на усвідомлення вищих істот, душ. Якщо ти усвідомлюєш у душі Гуру-йогу як чистий простір усвідомлення?

Так, тобто завдяки цьому ти ніби висмикуєш, і тоді ум стає цікавим сам по собі, а не ментальні процеси, що відбуваються в ньому. Коли на цьому тлі ви підтримуєте баланс зосередження та розслаблення — це і є метод плетіння брахманського шнура. Що ми тут плетемо — це наш ум. Шнур — це наш ум.

Запитання: Тоді він автоматично підтримується в балансі, якщо це налаштування Гуру-йоги підтримується правильно?

Так, в ідеалі це найважливіше. У міру вашої практики ваша боротьба з розпливчастістю, збудженістю, тонкою прив’язаністю або тонкою насолодою, тобто з вікшепою, лайєю, кашаєю та расасвадою, набуває дедалі тоншого характеру й досягається завдяки перебуванню в природі Ума, природному самозвільненню, природній самовіддачі. Коли ви оволодіваєте самозвільненням і самовіддачею, усі ці перешкоди природним чином розчиняються. Ви занурюєтеся в благодать, оминаючи всі ці ментальні складнощі, але на початку це неможливо, та прагнути до цього потрібно.

Практикувальники не вдаються до розрізнення тонкого рівня, яке зумовлює негативне сприйняття цих вад, і не докладають надмірних зусиль для їх усунення. Метафора плетіння шнура добре відображає цей процес. Автор коментаря пояснює це так: «Коли прядуть брахманський шнур, ниткам не дають заплутатися, натягуючи їх. Їм також не дають порватися, послаблюючи натяг. Так само, коли “прядеться” ум, необхідно зберігати баланс між посиленням і розслабленням — це найкращий спосіб зрозуміти, як їх слід застосовувати». Недосвідчений прядильник може зволікати, перевіряючи, чи немає небезпеки, що нитки заплутаються або порвуться, і така спроба розрізнення порушує природний процес прядіння. Досвідчені практикувальники застосовують посилення та розслаблення, не оцінюючи сам процес. Досвідчений прядильник вправляється з нитками швидко й без затримок.

Якісна медитація: від практики до сталого споглядання

Ми повинні ставити собі за мету якісну медитацію. За якісну медитацію треба боротися. Чому? Тому що у нашої якісної медитації є вороги, і ці вороги тонкі. Кожну сесію, кожен ретрит ми повинні боротися за свою якісну медитацію та перемагати цих ворогів, щоб через роки ми могли привітати себе з досягненнями п’яти початкових знаків ясності та із зануренням у дх’яни, савікальпа-самадхі, набуттям рівня дх’яни, і щоб ці переживання, перенесені з медитації в життя, стали основою для нашої споглядальної практики у повсякденному житті.

Запитання: Гуруджі, а якщо немає схильності до сидячої медитації, а є схильність до споглядання в русі, більше в русі все відбувається, власне, життя, то чи досяжні ці самі ознаки? Просто у служінні, у повсякденному житті?

Якщо ви добре споглядаєте так, що вітри наповнюють сушумну і ваше споглядання невідволікаюче — ці ознаки досяжні, але проявляються вони дещо інакше.

Запитання: Тобто вони проявляються у так званій повсякденності чи потім у медитації?

Вони потім проявляються в тому, що у вас не було схильності до медитації, але ви сідаєте й легко медитуєте, і ці ознаки проявляються як те, що я перелічував. А в повсякденному житті вони проявляються у вигляді легкості тіла, у вигляді зменшення частоти дихання, у вигляді наповненості сушумни та іншого, у вигляді переживання різного роду блаженства в чакрах і каналах. Усі вони також пов’язані з енергетичними процесами в тілі.

Запитання: Збільшення ясності, зокрема, так?

Обов’язково, збільшення ясності — це завжди. Медитація завжди супроводжується наявністю ясності, яка може інтегруватися з різноманітними ситуаціями, що не втрачаються й не збиваються. Це вірна ознака того, що ваше споглядання має успіх. І якщо у вас немає схильності до сидячої медитації, отже, по-перше, треба робити акцент на уважності під час ходьби в русі, на мантрі, на спогляданні із санкальпами в русі, досягти там успіху, стабільності, а потім переносити це в сидячу медитацію.

Запитання: Тобто це спостереження, просто спочатку повнота уваги в русі, так?

Зазвичай класично спочатку людина повинна сидіти у спокійному стані й досягати успіху сидячи, тому що це простіше, а потім вона повинна вставати, акуратно повільно ходити, досягати повноти уваги, споглядання тощо. Буває навпаки, коли хтось схильний не сидіти, а споглядати в русі, тоді він опановує уважність, повноту уваги в русі, а потім переносить це в сидячу позу. В ідеалі для вас має бути так, щоб і сидячи, і в русі ви були однаково успішними.