Коментар до тексту «Ішвара Гіта»
Ішвара сказав:
Єдиний лінгам є непроявлений Брахман, позбавлений символу, самосвітний, найвища істина, що перебуває у вищому небі, непроявлена незнищенна причина, найвищий стан, позбавлений якостей, чисте знання, яке споглядають боги. Віддані йому з умиротвореними помислами, що живуть його буттям, споглядають його як найвищий Брахман. Це і є лінгам, згідно зі шруті. Інакше мене побачити неможливо, о, найкращі серед мудреців. Немає такого знання, за допомогою якого пізнається найвище. Це найвище знання відоме лише мудрим, від нього відрізняється незнання, з якого походить сприйняття всесвіту, що складається з майї. Знання, яке тонке, чисте, поза помислами, незмінне, мудрі називають моєю сутністю. Навіть ті, хто бачать його множинність, також бачать найвище, вдавшись до найвищої відданості. Вони осягають єдність найвищої нетлінної істини. Ті, хто з відданістю споглядають найвищу істину, Ішвару, єдину чи множинну, осягають свою тотожність із нею.
Ішвара, Шива розповідає про свою потаємну сакральну сутність. Про ту сутність, яку шукають усі йоги, усі святі, усі боги й усі сіддхи. Наша доля як духовних людей — шукати цю потаємну сутність. Це велика загадка для зумовленої душі. Причина нашого втілення на землі саме в тому, що ми поки не розгадали цю загадку. Коли ми розгадуємо цю загадку, то майя, ілюзія, сансара для нас припиняється.
Для всіх нас життя є загадкою. Є ті, хто не намагається розв’язувати цю загадку, а живуть, пливучи за течією. Ці душі називають карма-бандха, пов’язані кармою, пов’язані невіданням. Такі душі зараховуються до невдалих типів душ, оскільки їм не так пощастило розгадувати цю загадку. Інший тип душ — ті, які намагаються цю загадку розгадувати, відповідати на запитання: що є Бог? хто є я? у чому сенс життя? і що є цей світ?
Еволюція людської свідомості
Навіть у вчених є своя класифікація людей. Науковий світ, антропологія давно досліджує феномен людини, і були виведені різні типи людей. Найдавнішим вважався гомо хабіліс, людина вміла. На кшталт тварини ще. Може зірвати ягоди, може зловити тварину. Він умілий, але ще нічого не розуміє. Він може лише виживати, їсти, спати, злягатися, оборонятися від інших тварин. Це стадія хомо хабіліс. Він навіть ще цілком не піднявся і не почав прямо ходити.
Є інша стадія, називається хомо еректус, людина прямоходяча. Він уже трохи піднявся, навчився ходити. Завдяки тому, що піднявся, він почав бачити далеко, почав бачити горизонт, трохи краще почав осмислювати себе в просторі. Але все те саме: їсти, спати, злягатися, насолоджуватися, оборонятися. Тваринне існування. Але завдяки тому, що він піднявся, він може розвиватися, у нього розвиваються тонкі структури мозку.
Минуло ще багато тисяч років або навіть мільйонів років, з’явився гомо сапієнс, людина розумна. Він почав осмислювати, трохи ставати розумнішим за тварин, абстрагуватися від матеріального світу, рефлексувати. Він став хитрішим за тварин, почав робити пастки для тварин, почав перевершувати тварин у своєму вмінні. Став дуже хитрою істотою, небезпечною для тварин, почав витісняти тварин із джунглів, лісів, будувати поселення. Хомо сапієнс — це розвиток людини приблизно до середніх віків.
Потім виділяється ще такий незатверджений тип людини — хомо менталікус, людина ментальна, людина розумова. Ми зараз переходимо в інформаційну еру, уже фактично перейшли, де спілкування, засоби масової інформації, аналіз, обробка інформації мають велике значення. Отже, і людський вид еволюціонує. Із простої людини, яка розумно забезпечувала своє життя, іноді воювала, іноді займалася наукою, вся людська цивілізація переходить на розум, хомо менталікус.
У зв’язку з цим виникають і нові складнощі, нові проблеми. Усі зазначають, що світ змінився за короткий час. За останні тридцять років у науці було зроблено відкриттів у сотні разів більше, ніж за останні дві тисячі років. Хомо менталікус почав думати. Попереду стоять великі виклики для людства. Штучний інтелект, загальна чипізація, яка лякає всіх, християни вже бояться, збираються з міст у села виселятися, не хочуть приймати «число звіра». Деякі беруть кувалди, розбивають мобільні телефони, бояться їх. Ось як треба розправлятися з антихристом.
Розвиваються робототехніка, штучний інтелект, блокчейн-технології, нейронні мережі. Люди не очікують, а техносередовище дуже сильно розвивається. Люди не розуміють, що з цим робити. Інтернет речей. Світ стає іншим, прозорим, незвичним, навіть незручним, і духовні люди теж починають замислюватися, а чи треба це нам узагалі чи ні. Який у нас має бути свій шлях? Тому що це потрібно комусь, хто все це вигадує. А нам наскільки це потрібно взагалі? Це велике питання, ми повинні думати про це, адекватно відповідати на виклики реальності. Це і є хомо менталікус.
Шлях садху та духовні лінії передачі
Але є інший тип людини, цей тип ще вищий, він існує давно, незалежно від наявного суспільства. Він належить до ведичної культури, це садху. Садху — це той, хто перевершив усі мирські цілі та шукає Бога. Той, хто зрозумів, що його призначення — богореалізація, пізнання Бога, пізнання свого зв’язку з Богом. Садху — той, хто виконує садхану, хто дотримується культури духовних зв’язків, духовних стосунків із Богом, культури богореалізації.
Це дуже давня культура, до якої ми маємо щастя належати. Ми належимо до двох дуже потужних ліній передачі святих. Північна традиція Адвайта Веданти включає в себе Нараяну, Васіштху, Парашара муні, Шакті муні, Ведав’ясу, автора вед, Шукадеву, його сина, Санаткумару, Гаудападу, Говіндападу, Шрі Шанкарачар’ю, того, хто, будучи втіленням Шиви, дав світу філософію Адвайта Веданти в тому вигляді, в якому ми її зараз маємо. І всі вони в нас, або майже всі, є на вівтарі. Це велика парампара.
Далі, аж до корінного гуру, ми маємо парампару південної лінії передачі, яка включає в себе традицію сиддхів. Бог Айапа, бог Шива, ріші Нандідевар, махасиддха Паамбаті, парамгуру свамі Брахмананда, свамі Джанардан Наїр і багато інших, пов’язаних із гуру Брахманандою. Палані свамі. Великі святі, великі махасиддхи. Це велика заслуга — належати до таких святих ліній передачі.
Принципи життя садху
Коли ми входимо в лінію передачі, ми стаємо садху, тим, хто дотримується певних принципів. Наприклад, якщо ви карма-санньясі, то є вісім принципів, треба їх дотримуватися, щоб ваш статус дав вам силу. Якщо є пурна-санньясі, то пурна-санньясі дотримуються своїх, складніших принципів. Є ще тонша система принципів. Це все є культура садху.
Наприклад, для карма-санньясі — це п’ять обітниць Махавратам. Завжди триматися істини, сатья. Сатья — це не лише не брехати, а завжди й усюди триматися дхарми, триматися істини і не брехати, зокрема. Але вважається, що якщо когось треба врятувати, то збрехати можна. Не треба бути аж таким прямолінійно правдивим. Якщо за дитиною женеться розбійник і питає, чи не бачив ти, куди вона побігла, ви скажете: я дотримуюся правди, буду правдивим, ось туди, іди, наздоганяй. Це нерозумно. Місце, час, обставини, деша, кала, патра. Сатья означає триматися істини. Істина в цьому випадку — не показати йому, куди вона побігла, а захистити. Істина означає врятувати чиєсь життя.
Або тварини, такі випадки були. Сидить мудрець, медитує, він дотримується ахімси, ненасильства, сатьї, істини. Мисливець женеться за оленем, і бідний олень уже весь поранений, списи, стріли в боці, він шукає, куди сховатися. Він прибігає, падає перед ногами відлюдника. Під відлюдником спеціальна яма, він у ній медитує, як місце для ретриту. Він ховає оленя, закриває зверху, сідає, медитує, ніби нічого не сталося. Прибігає мисливець, червоні очі, налиті кров’ю, лук, стріли. Він каже: де мій олень, я його переслідую вже давно, не бачив, не пробігав? А мудрець утвердився в дхармі, він медитує. Щоб дотриматися своєї обітниці й врятувати оленя, він каже: він прямо тут, дурний мисливцю. Мисливець не розуміє, у чому справа, він думає: ці відлюдники дивні люди, неадекватні. Олень врятований.
Ахімса означає, що ми не завдаємо нікому шкоди, жодним живим істотам, включно з найменшими. Навпаки, це пасивна ахімса. Активна ахімса — ми не лише не завдаємо їм шкоди, ми намагаємося їх захищати або рятувати. Тому якщо є ашрам або дхарма-центр, то дуже сприятливо щомісяця проводити акції співчуття, викуповувати риб, птахів, яких хтось хоче з’їсти. Навіть можна якихось тварин викуповувати й відпускати на волю. Але відпускати так, щоб їх хтось знову не з’їв, бо дуже багато охочих. Це те, що роблять монахи. Це і є ахімса.
Також не вживати алкоголь, наркотики, у жодному разі. Є іноді люди, які називають себе тантристами, але розуміють тантризм своєрідно. Вони наслідують Шиву, який курив чиллум. Деякі баба курять. Це спеціальна тантрійська садхана, у яку треба мати посвяту, треба мати сильні канали, треба мати певні сіддхі, щоб справлятися з такими речами. Якщо ж людина, народжена в Україні, одягає чотки і думає: буду я, як Шива, — це неправильно. Навпаки, чисте життя, контроль чуттів. Наркотики, сигарети, алкоголь — повна заборона до реалізації. Коли станеш махасіддхою, сам зрозумієш, що тобі можна використовувати, а що — ні. Це дуже важливо.
Брахман Сараха був махасіддхою. Він у ритуалах використовував вино. Іншим брахманам це не сподобалося, і вони поскаржилися царю. Цар прийшов зі свитою розбиратися. Нібито брахман, під його опікою перебуває багато сіл, про нього ходять такі чутки. Сараха сказав: я не п’ю. Брахмани сказали: ні, ні, він п’є. Цар не знав, як розв’язати цей конфлікт. Він запитав, може, ти сам щось запропонуєш? Сараха сказав: давай так, зараз візьмемо чашу, у неї заллємо розплавлений свинець або киплячу олію. Хто не п’є, той може в нього залізти. А хто п’є, той не може залізти. Вони налили в цю чашу якусь розплавлену субстанцію. Він засунув туди руку. Цар сказав: так, він не п’є. А ви? Вони не змогли так. Потім Сараха сказав: давай так, навантажимо гирями великі терези, хто важчий, той не п’є. І сам став на ці терези. І всі брахмани стали, вони не могли його переважити. Цар сказав: так, він не п’є, це ви п’єте. Потім він сказав: давай так, хто піде по воді й не впаде, той не п’є. Він пройшов по воді, брахмани увійшли у воду й провалилися. Цар сказав: так, він не п’є. Але брахмани все одно наполягали: ні, він п’є, це він просто чудеса демонструє. Цар сказав: гаразд, якщо в нього така енергія, нехай собі п’є, не чіпляйтеся до нього. Він не рівня вам у духовній реалізації.
Закони сансари, матеріального світу для різних істот різні. Те, що бачиться людьми — одне, богами й сіддхами бачиться по-іншому. Зокрема закон карми, причинно-наслідкові зв’язки. Але ми повинні зрозуміти, хто ми в даний момент, який наш статус, яка наша роль на цьому етапі. Якщо ми карма-санньясі, то ми карма-санньясі. У нас є свої принципи. Якщо ми пурна-санньясі, то в нас трохи інша етика й культура. Якщо це гріхастха, домогосподар, то це третя етика й культура. На кожному рівні — свої принципи й вимоги. Якщо це авадхута, то авадхута взагалі поза всілякими принципами й приписами. Як той самий Сараха, наприклад.
Щоденна садхана та духовні практики
Крім цього, карма-санньяса означає щоденну садхану. Обов’язково щодня треба практикувати. Найпростіше — читати мантру. Якщо ви нічого не можете, просто читайте мантру. Крім цього, щоденна упасана, поклоніння біля вівтаря. Не треба робити складне поклоніння, якщо ви не звикли. Можна починати з найпростішого.
Бувають люди, яким складно робити щоденну упасану. Вони кажуть: гуру, ось я можу підійти до комп’ютера і сидіти за ним вісім годин із самого ранку. А підійти до вівтаря — просто ноги не йдуть. Не знаю, чому. Хоча садху має насамперед підійти до вівтаря, ось його комп’ютер, встановити зв’язок із богами, скачати потрібну інформацію, благословляючу. Комп’ютер для садху — це його вівтар. Садху має навчитися правильно вступати в контакт із божественними силами, з божественними істотами, скачувати потрібну інформацію. Що це за інформація? Благословення.
Але для початку можна просто посидіти біля вівтаря, подивитися на Даттатрейю. Просто потрапити під погляд Даттатрейї або Шиви, під погляд мурті. Коли ви сядете, просто подивіться йому в очі, ваш ум уже зміниться, ви зможете сидіти довше. Потім захочеться піднести квітку, потім пахощі, і ваш ум уже буде в полі благословення Шиви й Даттатрейї.
Крім цього, принцип карма-санньяси — свадх’яя, щоденне вивчення текстів або слухання сатсангу. Душа повинна живитися. Якщо не давати душі доброї їжі, душа буде живитися поганою їжею. Усе одно вона буде чимось живитися. Ум завжди хоче чимось живитися. Живлення для тонкого тіла, для ума і для душі — це інформація. Якщо не вивчати священні тексти, будете вивчати телевізор. Одноокий гуру теж транслює свої передачі дуже успішно. Будете вивчати мирські новини. Свадх’яя все одно в будь-якому разі буде, тому що уму потрібне живлення, він живиться інформацією. Отже, треба давати йому цю інформацію. Це живлення має бути чистим.
Також якщо в людини немає вегетаріанської чистої їжі, їй усе одно треба щось їсти. Вона буде їсти будь-яку їжу, якщо сильно голодна. Свадх’яя означає, що ми живимо наш ум правильною духовною інформацією, ми знаємося на цьому живленні. Багато людей захоплюються дієтами. Серед моїх учнів — теж. Вони мені іноді кажуть: гуру, ось це я вам приніс, це без глутамату натрію. Я ніколи не чув про глутамат натрію. А ось це з чимось іще, без кальцію. Вони створюють складні схеми дієти, складні різні види харчування, купують їжу в екомагазинах, щоб підтримувати своє тіло здоровим.
Ми повинні робити те саме щодо душі, щодо живлення для ума, щодо інформації. Ми повинні ретельно переглядати, що живить наш ум, що прийняти, а що відкинути. Особливо в епоху інформаційних технологій, де потрібна й непотрібна інформація буквально хоче залізти нам у душу, буквально нав’язує себе.
Сева — служіння як шлях до Бога
Наступний принцип — сева. Сева означає служіння, сталість у служінні. Постійне, щоденне, невелике, але служіння. Сева — це не лише щось робити для Бога, для гуру, для санґи, для дхарми, це настрій душі. Це інший менталітет, інше сприйняття життя. Коли ми усвідомлюємо своє життя як призначене для служіння Богу, для проведення божественної волі. Сева — це стан душі й визначення смислів і цінностей свого життя, коли ми готові присвятити своє життя служінню Богу.
Дуже важливо для садху, тому що ми не можемо ігнорувати Бога у своєму духовному житті, ми не можемо сказати: Бог сам по собі, а я сам по собі буду робити асани, практикувати медитацію, медитувати й досягну Просвітлення. Це неможливо. Йти до Звільнення означає, що наші шляхи і шляхи Бога з’єднуються, а не роз’єднуються. Зрештою, рано чи пізно душа має повністю віддатися Богу, вона має повністю себе віддати Богу. Немає жодного святого, який не віддав би себе Богу, який би здобув Просвітлення і Звільнення якимось чином поза Богом, сам по собі. Таке неможливо, тому що глибинна сутність нашої душі — це Бог.
Віддання Богові — це головне завдання для душі. Але душа не готова йому віддатися і підкоритися. У неї дуже багато своїх ілюзій, багато уявлень, багато карм, багато невиконаних бажань. Та й Бог не наполягає, він завжди дає свободу волі. Він дуже делікатно натякає, натякає, що будеш у невіданні, будуть страждання. Але якщо душа хоче використовувати свою свободу волі, він ніби говорить: будь ласка, ти повністю вільний, можеш грати в ці ілюзії, немає проблем, усе буде по-твоєму, головне, потім не плач, коли вкотре прийдуть розчарування, коли вкотре ти без мене заблукаєш.
Він мовчки чекає, коли душа отримає певний досвід і почне повертатися. Але мудрі садху — це ті, хто приймають севу як шлях, принцип служіння як шлях, створюють мотивацію бути провідником божественної волі. Тому про всіх святих кажуть, що вони є руками і ногами Бога, провідниками божественної волі.
Основні принципи духовного життя
Які ще принципи ми не згадали? Вегетаріанство, звісно. Ритритне правило. Ритритне правило означає, що ми практикуємо тапасью щомісяця. Якщо немає можливості виконувати її в повному обсязі, три дні на місяць, то можна брати хоча б один день на місяць. Хоча б чотири години можна помовчати, почитати тексти, раз на місяць, але це має робитися регулярно, щомісяця. Ми повинні приділяти увагу своєму духовному життю.
Коли ми дотримуємося цих принципів, дотримуємося карма-санньяси, то ми поступово переходимо в цей клас істот, яких називають садху. Тоді для нас відкривається шлях до Бога, духовної еволюції, від садху до джняні, до стану пробудженої істоти, того, хто реалізував Брахмана у своєму серці, хто пізнав Брахмана.
Древо духовної еволюції
Це ще не кінець. Джняні — це теж певний щабель еволюції. У нас є велике Древо Прихистку, і ми піднімаємося до цього Древа Прихистку, поступово сходячи все вище й вище.
Від джняні духовна людина зростає до стану досконалості, сиддха, того, хто контролює елементи свого тіла, елементи природи, хто перетворює внутрішній інструмент антахкарану і п’ять елементів свого тіла. Хто здійснює два типи розчинення: розчинення его, антахкарана-лайя-чинтана, і розчинення п’яти елементів тіла, панчабхут-лайя-чинтана. Такі істоти називаються сиддхами, а найвищі з них називаються махасиддхами. Наприклад, парамгуру Брахмананда — це махасиддха.
Нарешті, сиддхи, махасиддхи, еволюціонуючи, стають дева, богами, божественними істотами, що керують світобудовою, могутніми налаштовувачами, геометрами світів. Вони задають вимірність, простір, хід часу. Вони є дуже важливими силами у всесвіті.
Нарешті, боги, еволюціонуючи, піднімаються ще вище, до великих богів, махадевів, тих, кого називають шакти, шамбхави, шиви, мантрешвари, махамантрешвари. Вони стоять біля витоків світобудови, ті, які настільки злилися з Брахманом і проявляють могутні сили, що своєю санкальпою можуть творити всесвіт. Це як шлях еволюції для нас, живих істот. Але для цього потрібно багато праці. Кожен виконує ту працю, яка відповідає його здібностям і кармі.
Чотири стадії духовного шляху
Ішвара сказав:
Бога, Парамешвару бачать безпосередньо йоги, як власний Атман, вічне блаженство, позбавлене помислів, образ істини. Таке його становище.
Йоги бачать Бога як свій вищий Атман. Щоб установити зв’язок із Богом, є чотири стадії. Вони називаються: шлях праведної поведінки, чар’я-пада, шлях поклоніння, крійя-пада, шлях йоги, йога-пада і шлях мудрості, джняна-пада. Будь-яка релігія, вчення, якщо воно перебуває в повноті, містить усі ці чотири шляхи.
Чар’я-пада — шлях праведної поведінки
На шляху чар’я-пади потрібно навчитися діяти в дусі самозречення, накопичувати заслуги, займаючись карма-йогою і служінням. Діяти неприв’язано, не прив’язуючись до плодів і результатів своєї праці, не очікуючи винагороди, не очікуючи похвали. Служіння — це особливо підкреслюється — це служіння Богові без винагороди, без похвали.
Коли ми щось робимо, ми завжди думаємо: а скільки мені за це заплатять. Це нормально. Не фізично, але хоча б морально, хоча б «дякую» сказали. Его почувається вправі говорити, що я маю право бути похваленим. Це і є винагорода, бажання плодів, бажання результатів. Плоди можуть бути фізичними, моральними, неважливо — долари, євро, гривні, грамота на дошці пошани.
Але карма-йога — це щось інше. Без плодів, без очікування винагороди. Чому? Заради Бога. Тому що все, що робиться, віддається Богові, підноситься Богові. Бог має насолоджуватися результатами нашої праці. Бог має насолоджуватися плодами нашої праці. Бог має отримувати всю славу, всю похвалу, все прославлення.
У когось виникає питання: а навіщо тоді робити, якщо плодів і результатів немає, заради чого тоді? Для того, щоб здійснювати махаяґ’ю, велике жертвоприношення. Щоб навчитися діяти в дусі самозречення, в дусі махаяґ’ї, навчитися діяти, насолоджуючи Бога. Тоді Бог як Ішвара, Шива, Даттатрея, як єдиний, хто насолоджується і вкушає в цьому світі, отримує всі плоди, всі результати. Мовою бізнесу і юриспруденції це називається кінцевий вигодоодержувач, кінцевий бенефіціар угоди. Ви робите, а кінцевий бенефіціар, кінцевий вигодоодержувач — Бог.
Але що ж душа отримує? А душа отримує благодать від Бога. Ось чим вона насолоджується. Душа насолоджується самим Богом безпосередньо. У цьому сенс.
Ось, наприклад, сенс ведичної яґ’ї. Збирають багато топленого масла, багато квітів, багато пахощів, і все вливають у вогонь. Ніхто не їсть масло, ніхто не намагається сам нюхати пахощі, а все у вогонь. Це жертвоприношення. Брахмани, яким це приносять, усе це виливають у вогонь. Це яґ’я. А люди отримують благо у вигляді відповідей на свої запитання, відгук на свої прохання, якось їхнє життя змінюється, щось прояснюється, яґ’я приносить благодать. Вони живляться божественною благодаттю, вони не намагаються з’їсти те, що принесли на яґ’ю. Брахман не намагається взяти собі — добре, принесли масла топленого, багато квітів, пахощів, ще якихось інгредієнтів — він усе виливає у вогнище. Він не отримує подяки за яґ’ю. Тому що він знає, що вся подяка йде Шиві, вона йде Даттатреї або тому Богові, який призивається. Це і є яґ’я.
Дії в дусі карма-йоги, нішкама карма-йоги, — це махаяґ’я, велике жертвоприношення, коли всі наші дії, всі наші справи, їхні плоди, їхні результати віддаються Богові, нехай Бог насолоджується. Ми не будемо насолоджуватися. Але ми насолоджуємося божественною благодаттю. Ми насолоджуємося самим Богом, почуттям самовіддачі, почуттям задоволення, яке виникає внаслідок такої самовіддачі, воно набагато краще, воно набагато вище. Це і є шлях Звільнення, шлях карма-йоги. Ми звільняємося від тенденції — я роблю, я діяч, плоди й результати моїх дій належать мені.
Коли йогін вчиться діяти в дусі самозречення, дотримується заповідей, принципів, веде життя згідно зі своїм статусом, це називається чар’я-пада, шлях мудрої, правильної поведінки. Мудра, правильна поведінка — це віддавати всі плоди й результати Богові, а самому насолоджуватися Богом, насолоджуватися божественною благодаттю.
Крійя-пада — шлях поклоніння
Друга стадія духовного життя називається крійя-пада, це шлях поклоніння. Вважається, що перша стадія веде до переродження в райських вимірах, «салок’я-мукті» називається, звільнення в раю, потрапити на небеса, потрапити в рай. Це і є салок’я-мукті, праведна поведінка і життя в дусі самозречення, коли насолоджуєшся Богом, але не насолоджуєшся плодами й результатами. Тому що нова карма не накопичується, стара карма очищується. На першій стадії стосунки з Богом як слуги і господаря. Це називається «дасья».
Друга стадія, крійя-пада, — це шлях поклоніння й відданості. Тут ставлення до Бога — як відданого сина до люблячого батька. Шлях поклоніння й відданості включає в себе слухання про Бога, прославлення Бога, пам’ятання про Бога, вознесіння молитов Богові, служіння лотосним стопам Бога, шанування, дію в дусі відданості, храмове поклоніння, шанування відданих Бога. Усе це називається шравана, кіртана, смарана, вандана, пада, сева, дасья.
Якщо ви щодня робите упасану, співаєте мантри, молитви, робите підношення, слухаєте, читаєте про Бога, читаєте мантру, це і є стадія крійя-пада. Вважається, що крійя-пада, такий шлях поклоніння, веде до Визволення, яке називається саміп’я-мукті. Саміп’я-мукті означає бути поруч із Богом, завжди бути у світах поруч із Богом. Наприклад, переродитися у свиті божества, свого обраного божества, Шиви, Даттатрейї. У цьому Визволенні теж є двоїстість, як і в салок’я-мукті. У ньому немає реалізації адвайти. Але такий шлях дарує нижчі види Визволення. А на вищих стадіях, коли бгакті переходить у джняну, він дарує повне Визволення.
Йога-пада — шлях йоги
Нарешті, третя стадія називається йога-пада. «Пада» означає стадія. Це шлях практики йоги, шлях садхани. Коли вся практика виконується всередині. Усе поклоніння внутрішнє, кундаліні-йога, раджа-йога, йога ілюзорного тіла, багато таємних, прихованих, внутрішніх практик.
Коли йогін досягає на цьому шляху самадхі, він набуває саруп’я-мукті. Саруп’я-мукті означає мати таке саме тіло, форму, як у божества. Наприклад, отримати ілюзорне тіло, як у Даттатрейї, якщо ви знаєте як, маєте передачу, начитуєте мантру, вмієте перетворюватися на своє обране божество, робите теургічні практики, з часом ви отримуєте досвіди, де можете перетворюватися на ілюзорне тіло. Це і є причини для набуття саруп’я-мукті.
У йога-паді стосунки з Богом ближчі, це називається сакх’я-бхава, до Бога — як до друга. Душа усвідомлює Атман, і вона бачить Бога як тотожного самій собі, ближчі стосунки, коли Бог і душа якісно не відрізняються, але за енергією, звичайно, відрізняються.
Це як Сундарар із Шивою. Шиві подобалися бхаджани Сундарара, коли він співав, Шива чимось його благословляв. Такі ігри були. Шива іноді жартував із ним. Просто він до цього жив на Кайласі, але через те, що в його розум закралася хіть до двох матаджі, які теж жили на Кайласі, йому довелося переродитися. Але він попросив, щоб Шива ніколи не забував про нього, і Шива завжди був із ним.
Одного разу Сундарар одружився. Якось так сталося, він не хотів одружуватися, але йому довелося одружитися з благочестивою дівчиною. Він завжди мандрував. Дівчина сказала: що це за чоловік, який мандрує всюди, мені такий чоловік не підходить, дай клятву, що ти не будеш мандрувати, виходити за межі села. Дай клятву перед Шивою, ти віриш у Шиву, дай клятву перед шивалінгамом або перед мурті. Дівчина була розумна, її хтось напоумив, сам Шива уві сні їй явився і сказав, щоб вона попросила в нього таку клятву.
Він подумав: яка розумна дівчина, добре, я дам клятву. При цьому він підійшов до мурті й сказав: чи не міг би ти вийти з мурті й оселитися в дереві? Я дам клятву мурті, але там тебе не буде, тому гріха не буде. Шива явився дівчині й сказав: нехай дасть клятву біля того дерева, я там буду. Сундарар, думаючи, що в мурті немає Шиви, вирішив дати клятву, дівчина сказала: дай клятву біля дерева. Сундарар подумав: оце так. Йому нікуди було подітися, він дав клятву біля дерева, а там був Шива. Він став зв’язаний клятвою.
Але він вирішив проігнорувати цю клятву й вийшов за межі села, району, гуляти, паломничати, як зазвичай. Мирське життя занедбав, сімейне теж. Але оскільки клятва Шиві була порушена, він отримав відплату, він осліп. Він почав докоряти Шиві: Шиво, що ти робиш, чому ти так граєшся зі мною. Почав співати пісні й скаржитися йому, навіть по-дружньому сварити його: що ж ти за друг такий. Шива з’явився перед ним і дав йому палицю для сліпого. Ось тобі хоча б палиця. Я тобі, як другові, даю палицю. Сундарар ще більше почав його докоряти. Тоді Шива відкрив йому одне око, і він прозрів на одне око. Але Сундарар продовжував співати бхаджани, пісні, і потім Шива відкрив йому друге око. Такі ігри були між Сундараром і Шивою. Це шлях відданості.
Йога-пада означає, що Бог і душа стоять на одному рівні. Тому що тут погляд Адвайта Веданти. Погляд Адвайта Веданти говорить: «Шивам бхутва, Шивам яджет» — ти можеш поклонятися Шиві лише тоді, коли сам вважатимеш себе Шивою. Це недвоїстий погляд.
Джняна-пада — шлях мудрості
Нарешті, четверта, остання пада, джняна-пада. Це шлях Звільнення через джняну, через найсутніснішу практику Адвайта Веданти, джняна-йоги та лайя-йоги. Тут учень має вивчити тексти веданти. Він має здобути до того, як отримає передачу в недвоїсті тексти й роз’яснення, безліч якостей, про які говорить Шрі Шанкарачар’я в тексті «Вівека Чудамані».
Які це якості?
Вівека — розрізнення істини й не-істини. Наприклад, розрізнення Атмана й п’яти оболонок, розрізнення дживи й Шиви, майї й Брахмана.
Вайраг’я — відречення від світу. Джняна-пада, фактично, це шлях для санньясі, для відречених. Або, принаймні, людина має бути відреченою внутрішньо.
Мумукша — прагнення до Звільнення. Такий йог має володіти сильною вірою, він має бути відреченим від світу й прагнути так реалізувати Бога, щоб повністю звільнитися від прив’язаності до матеріального світу.
Шестеричні якості саттви, шат-сам-пат.
Усе це дозволяє йти шляхом джняна-йоги. Якщо цих якостей немає, то шляхом джняна-йоги йти неможливо.
Шестеричні якості саттви
Які шестеричні якості саттви?
Шама — спокій розуму за будь-яких обставин.
Дама — контроль чуттів, пріоритет розуму над чуттями, здатність діяти з позиції розуму, а не з позиції емоцій чи чуттів. Дуже важливо для садху навчитися стримувати свої чуття. Завжди й усюди садху має стримувати свої чуття. Хочеться розреготатися — контролюй чуття. Бо якщо хочеш розреготатися й регочеш несвідомо, то коли будуть прикрощі, захочеться розплакатися, доведеться теж плакати.
Але коли стримуєш, контролюєш чуття, буддхі активується, ти можеш спостерігати: ось прийшла радість, але я її спостерігаю, я віддаю цю радість Богові. Тоді груба радість не владна наді мною. Я відкриваю тонкий вимір радості, тонший. Коли прийшли страждання, я вже не плачу. Бо я здатний завдяки буддхі, духовному розуму, і страждання також віддати Богові. Якщо я віддаюся Богові в стані усвідомленості, тоді страждання теж не владні наді мною, я також можу їх спостерігати. Це і є «дама». Постійний контроль чуттів, дія лише з позиції розуму.
Той, хто володіє «дамою», не може гніватися, він не може емоціонувати, точніше, може, але не буде. Бо він не дурний, щоб дратуватися, злитися, прив’язуватися, бути нетерплячим. Бо в нього є внутрішня усвідомленість, що дозволяє контролювати будь-які емоції. Він здатний усе віддавати Богові. Тоді він щасливий завдяки своїй самовіддачі.
Не буває садху, який «на нервах». Буває, люди кажуть: рознервувався, треба покурити, коньяку випити, начальник довів, машину подряпав. Таких садху не буває. Бо принцип «дама» — дія з позиції розуму. А чуття перебувають під жорстким контролем, бо чуття мають контролюватися. Якщо вони не контролюються, це подібно до того, як візник їде на возі, а коні везуть куди завгодно, він ними не керує. Чуття — це коні, це енергія. Енергії не можна давати проявлятися безконтрольно.
А що лежить за енергіями? За енергіями стоять думки. Думки ініціюють напрям енергії. Це означає, що дама, контроль почуттів, лежить спочатку в площині контролю думок. Тому садху має дуже сильну дисципліну мислення. Він сам обирає, що йому думати. Якщо звичайна людина думає те, що в голову прийде, залетіла думка — і залетіла, я думаю, бо вона залетіла. Садху не так. Садху сам говорить: я буду думати цю думку, а цю думку не буду думати. Він сам породжує ті думки, які хоче думати. А які йому не потрібні, яких він не хоче, він не дозволяє таким думкам навіть народжуватися, укорінюватися.
Усі люди — раби своїх думок, це нормально. Вони в рабстві, у полоні думок, думки легко беруть їх у полон. Якщо ти в полоні у своїх думок, то ти в полоні й у емоцій, які неминуче випливають із цих думок. А якщо ти в полоні у емоцій, то ти заплутався в житті. Але садху завжди вільний від думок. Він обирає ті думки, які сам хоче думати. Завдяки усвідомленості, спостереженню, буддхі. У нього дуже сувора дисципліна мислення. Він сам виховує в собі той чи інший напрям думок. Якщо якийсь напрям думок йому не підходить, не подобається, він просто його припиняє.
Наприклад, ми говоримо, що нам потрібно виховувати чисті думки, чисте мислення. Це означає, що якщо нечисті думки у садху з’являються, він одразу їх припиняє, замінює на чисті, бо з погляду дотримання самай і практики Звільнення це несприятливо. Це є «дама».
Принцип упараті — відмова від зайвих дій у сансарі. Тітікша — терпіння. Шраддха — віра. І самадхана — стійкість у слідуванні обраному напрямку. Це шестеричні якості за Шанкарою, які необхідні для джняна-пади, для джняна-йоги.
Вівека, вайраг’я, мумукша і шат-сам-пат: шама, дама, упараті, тітікша, шраддха, самадхана. Коли ми володіємо цими якостями, ми можемо медитувати на Брахмана, ми можемо займатися Брахма-вічарою, Атма-вічарою і слідувати великому шляху джняна-йоги. Шравана, манана і нідідх’ясана. Слухання, усунення сумнівів у Богові, Брахмані та безперервне споглядання Брахмана.
Саюджья-мукті та її типи
Джняна-пада дарує найвищий рівень Звільнення, саюджья-мукті, злиття з Богом. При цьому є кілька типів такого злиття.
Є неправильний тип злиття, пов’язаний із помилковими практиками споглядання. Він веде до стану пралайя-кала, того, хто розчинився, втративши дію в усвідомленні, або втративши дію у погляді. Такий пралайякал потрапляє в непроявлений стан, перебуває в ньому мільярди років, не еволюціонуючи. Коли починається новий цикл творення всесвіту, і гуни, таттви виходять із рівноваги, він знову залишає цей стан, щоб знову втілитися. Тому що стан не був реалізованим.
Інший тип саюджья-мукті — це злиття з тілом Бога, з тілом Ішвари. Багато йогів, досягаючи тіла Ішвари, перебувають у Сатья-лоці до кінця всього творення всесвіту, очікують. Вони перебувають на одному рівні з Брахмою, Творцем всесвіту. А коли починається махапралайя, вони входять у махапралайю, розчиняючись, а в новому циклі світобудови вони самі стають новими Брахмами. Це саюджья-мукті.
Гнучкість у слідуванні чотирьом падам
Чотири стадії духовного життя дозволяють досягти Звільнення. Іноді ми відчуваємо сили, щоб одразу слідувати вищим стадіям. Якщо у вас багато заслуг, ви можете сприйняти вчення Адвайта Веданти, вчення джняна-йоги, отримати пряму передачу від гуру і споглядати. Здається, що ось і просвітлення поруч, майже поруч, але потім настає якийсь період життя, якась карма, якась ретроградна планета приходить у гороскоп, якась зла граха захоплює частину душі й веде в іншому напрямку.
Ми відчуваємо, що джняна-пада не здатна дарувати благословення, витягнути нашу духовну практику. Тоді треба понижувати паду, опускатися на простіший рівень, на рівень йога-пади, наприклад, робити йогу, або на рівень крійя-пади, поклоніння, мантри. А іноді навіть на рівень просто праведної поведінки та дії в дусі карма-йоги, відвідування місць паломництва.
Це подібно до того, як якщо ви ведете автомобіль на четвертій швидкості. Рівною дорогою в Німеччині, на хорошій трасі, на четвертій швидкості можна їхати дуже швидко. Потім ви приїжджаєте на українські дороги, сто вісімдесят — уже неможливо, багато ям на дорогах. На четвертій швидкості не треба їхати. Можна їхати на другій швидкості або на третій. А потім з’являється гірка, і вгору треба перемикатися на нижчу передачу, їхати на першій швидкості.
Таким чином йог регулює пади, іноді їх знижуючи, іноді підвищуючи, щоб забезпечити безперервний шлях свого духовного життя. Або, навпаки, коли йогін має прекрасний досвід у йога-паді, прекрасно медитує, розвинув концентрацію, розвинув медитацію порожнечі, отримав досвіди кундаліні-йоги, але він ще прив’язаний до зусилля, тоді гуру говорить: вивчай йогу не-медитації, вивчай йогу беззусильного споглядання, переходь на джняна-паду.
Якщо учень звик лише до концентрації, лише до сидячої медитації, він не розуміє, що таке йога не-медитації, що таке шлях сахаджаяна, лайя-йога. Але якщо він отримує пряму передачу і знає, як слідувати цьому шляху, він може підвищити свою паду, піднятися з йога-пади на джняна-паду, навчитися перебувати в природній усвідомленості без зусиль за межами методу. Це називається шлях «анупайя».
Таким чином, садху йде чотирма падами, рухається чотирма падами до Звільнення, іноді знижуючи паду, іноді підвищуючи паду. Це і є мудрий підхід до духовного життя.
Коли ви здійснюєте поклоніння, ви перебуваєте в крійя-паді. Коли ви займаєтеся йогою, перебуваєте в йога-паді, коли ви робите севу, служіння, відвідуєте місця паломництва, акцентуєте увагу на дотриманні правил, етиці садху, ви перебуваєте в чарья-паді. Коли ви вивчаєте тексти, займаєтеся аналітичною медитацією, філософією веданти, споглядаєте Брахмана, то ви практикуєте джняна-паду.
Усім вам мої благословення, щоб у вас усе було добре на всіх чотирьох падах.
