Чисте бачення і десята стадія духовного шляху — виховання

Коментар до тексту «Махабхарата», книга «Дрона парва», сказання про застосування зброї Нараяни.

Після того як Арджуна активізував зброю Брахми й нейтралізував зброю Нараяни, яку застосував Ашваттхама (син Дрони), Ашваттхама побачив, що він знищив лише одну акшаухіні війська Пандавів, замість того щоб знищити все, що було. Але ця частина війська була знищена так, що зовнішній вигляд убитих неможливо було розпізнати.

«Син Дрони сильно засмутився. З хвилину він розмірковував про те, що сталося. І, поміркувавши, він віддався турботам і печалі. Випускаючи тривалі й гарячі зітхання, він тоді впав у глибоку зневіру. Відклавши потім свій лук, син Дрони стрімко зіскочив із колісниці й, вигукуючи: «О ганьба, ганьба, усе це неправда!», він утік геть із битви.

Тоді на своєму шляху він побачив В’ясу, втілення самої богині мудрості, укладача вед, незаплямованого гріхом і з подобою, схожою на колір густої дощової хмари. І, побачивши його, син Дрони занепалим голосом і глибоко засмучений привітав його й мовив такі слова: «Владико! Це ілюзія чи це примха з боку зброї? Я не можу зрозуміти, як це може бути! Яким же чином ця моя зброя виявилася марною? У чому було порушення під час виклику її до дії? Чи це щось протиприродне, чи це перемога над трьома світами, здобута обома Крішнами, бо обидва вони все ще здорові? Очевидно, час непереборний! Ні асури, ні безсмертні й гандхарви, ні пішачі, ні ракшаси, ні змії, ні якші, ні птахи, ні людські істоти взагалі не можуть наважитися знешкодити цю зброю, випущену мною! Ця зброя, однак, могла палати своєю могутністю, знищивши лише одну акшаухіні війська, що брало участь у справі. То чому ж тоді вона не вбила Кешаву й Арджуну, обох підвладних закону смертних? Запитаний мною, о божественний, скажи мені про це правдиво!»

В’яса сказав:

«Надзвичайної важливості цей предмет, про який ти питаєш мене з подивом! Я скажу тобі все, тож слухай уважно! Той, кого називають іменем Нараяна, — найдавніший серед найдавніших. І задля здійснення своєї мети той творець всесвіту народився як син Дхарми. Перебуваючи на горі Майнака, він віддався суворому подвижництву. Сповнений великої могутності, подібний своїм блиском до вогню або сонця, стояв він там із піднятими вгору руками. Лотосоокий, він виснажував себе протягом шістдесяти тисяч і стількох же сотень років, увесь час живлячись лише повітрям. Знову потім віддавшись суворому покаянню іншого роду протягом часу, удвічі тривалішого за попередній, він заповнив простір між небом і землею міццю свого аскетичного подвигу. І коли завдяки тому подвижництву, о сину мій, він став подібним до Брахми, він тоді побачив Творця всесвіту, первісне джерело й хранителя всесвіту, Верховного Владику, важкодоступного для поглядів навіть самих богів, найменшого з найменших і найбільшого з великих, того, кого називають Рудрою, Володарем і Биком серед наймогутніших, того, хто вселяє життя у всілякі види творінь, ненародженого й найвищого, що перебуває в серцях усіх істот, які рухаються й нерухомі.

Він побачив Владику, нездоланного й з незвичайною кількістю очей, несамовитого в гніві й великого душею, Всезнищувача, із серцем, прихильним до праведників; того, хто носить дивний лук і два сагайдаки, облачений у золоті обладунки й наділений безмежною могутністю; озброєного палицею, громовою стрілою та сяйним тризубом, бойовою сокирою, булавою й величезним мечем; із косою, заплетеною у вигляді кільця, і з місячною діадемою на маківці, облаченого в тигрову шкуру, що уособлює всесокрушальну силу, і з жезлом у руці; прикрашеного витонченими браслетами ангада, такого, що носить змій замість священного шнура й оточений різними творіннями всесвіту та сонмами злих духів; того, хто став Єдиним, представляє вмістилище аскетичних подвигів і високо шанований старцями похилого віку бажаними промовами; того, хто є вода, небо й повітряний простір, земля, сонце й місяць, вітер і вогонь, хто є самим відображенням всесвіту.

Люди поганої поведінки не здатні бачити його, Ненародженого, нищителя всіх ненависників брахманів, первісне джерело безсмертя. Тільки брахмани праведної поведінки, коли очистилися від гріхів і звільнилися від почуття печалі, бачать його мисленним зором. Унаслідок своїх аскетичних подвигів і завдяки своїй відданості йому Нараяна побачив те уособлення справедливості — його, гідного уславлення, що прийняв вселенську форму. І побачивши те найвище вмістилище всіх видів сяйва, того бога богів, увішаного намистом із намистин, він, душею вельми задоволений, зрадів, намагаючись це виразити словами, серцем, розумом і своїм тілом. Тоді, побачивши його, Нараяна вшанував божественного владику, першопричину всесвіту, подателя дарів, могутнього, разом із розкішно й гарно складеною Парваті, ненародженого й незворушного владику, приховану суть усіх причин, нев’янучого у своїй могутності. І, відразу вклонившись Рудрі, нищителю демона Андхаки, Лотосоокий Нараяна, сповнений відданості, став уславляти Триокого такими словами:

«О найдостойніший пошани, перші боги, творці всього сущого, іменовані праджапаті, які нині є покровителями світу і які, вступивши на цю Землю — твоє найдавніше творіння, о божественний владико, охороняли її раніше, усі походять від тебе! Боги й асури, змії-наги, ракшаси й

«Так були отримані, знай же, ці дари колись божественним Нараяною. Цей самий бог нині блукає світом в образі Васудеви, збиваючи з пантелику всесвіт своєю ілюзією. Завдяки аскетичним подвигам Нараяни народився великий відлюдник на ім’я Нара, рівний у всьому тому божеству. Знай і завжди пам’ятай, що він є Арджуна! Ті обидва мудреці (Нара і Нараяна), які вважаються найдостойнішими за силою їхнього подвижництва серед найдавніших богів, приймають своє народження в кожній юзі заради сприяння цілям мирського життя. Ти теж, о премудрий, наділений великим розумом, народився часткою Рудри, як повний плід своїх благочестивих діянь і великих аскетичних подвигів, наділений великою внутрішньою силою і гнівом. Ти був у попередньому житті наділений великою мудрістю і був рівний богові Нараяні! Вважаючи всесвіт таким, що складається лише з Махадеви, ти виснажив своє тіло різними обітницями з бажання умилостивити того бога. Прийнявши образ нової людини, великої, блискучої і земної, ти умилостивив його молитвами, жертовними узливаннями і щедрими приношеннями, о милостивий! І так шанований тобою, той бог найдавніший був задоволений тобою, о мудрий, і дав тобі численні дари, виплекані у твоєму серці.

Як у них обох (Нари і Нараяни), так і в тебе народження, діяння, аскетичні подвиги і глибоке зосередження є найвищими і найдосконалішими. Як ними обома, так і тобою, у твоєму поклонінні, в кожній юзі вшановується великий бог в образі лінги. Цей Кешава — відданий поклонник Рудри, і походить він від самого Рудри. Він шанує Владику (Шиву), вважаючи його в образі лінги первісним джерелом всесвіту. У Крішні постійно зосереджені знання, якими осягається єднання душі з вищим Духом, і знання, що дають можливість бачити все те, що приховане від очей. Адже, вшановуючи його таким жертвоприношеннями, боги, сіддхи і найвеличніші мудреці прагнуть найвищого і непорушного становища у світі. Бо цей Крішна одвічний і має бути вшанований здійсненням для нього жертвоприношень. Він сам завжди шанує Владику (Шиву) в образі лінги, вважаючи його первісним джерелом походження всіх істот. Бог із зображенням бика на своєму стязі виявляє до нього виняткову прихильність».

Почувши ті слова В’яси, син Дрони, могутній воїн на колісниці, здійснив поклоніння Рудрі й визнав Кешаву гідним найвищої поваги. З приборканою душею і з волосками на тілі, що піднялися від радісного збудження, він уклонився великому мудрецю і, попрямувавши потім до війська Кауравів, змусив його відійти для нічного відпочинку. І тоді ж, коли після поразки Дрони в бою засмучені Каурави відійшли з поля, було також здійснено відступ війська і з боку Пандавів, о владико народів! Б’ючись протягом п’яти днів і знищивши ціле військо, Дрона, той брахман, що досконало осягнув Веди, вирушив, о царю, у світ Брахми!

Після того як той неперевершений воїн на колісниці Дрона був убитий сином Паршати і Каурави зазнали повної поразки, Дхананджая (Арджуна), син Кунті, побачивши незвичайне диво, що принесло йому власну перемогу, запитав В’ясу, який випадково прийшов туди: «У той час як я знищував ворогів у битві зливами блискучих стріл, я постійно бачив перед собою людину, що йшла попереду, яскраво сяючи, немов наділену блиском вогню. В який би бік він не спрямовувався з піднятим списом, всюди там мої вороги виявлялися сокрушеними мною, о великий відлюднику! Він не торкався ногами землі й жодного разу не випускав свого списа. Завдяки його прихованій могутності з його списа виривалися тисячі списів. Усіх ворогів, насправді сокрушених ним, люди вважали сокрушеними мною. Йдучи по його слідах, я лише спалював війська, уже спалені ним. О божественний, повідай мені про те, хто був той великий герой, найвищий із мужів, зі списом у руці, подібний до самого сонця своєю внутрішньою силою?»

В’яса сказав:

«Ти бачив, о Партхо, Шанкару, – першопричину походження всіх Праджапаті, того всемогутнього мужа, наділеного великою міццю, – втілення небес, землі й повітряного простору, божественного Владику, покровителя всесвіту, неподільного повелителя і подавця дарів! Іди під захист до того бога, первісного джерела всього сущого, Владики всесвіту, – до Махадеви (великого бога), наділеного найвищою душею, єдиного Владики, із заплетеною косою на голові, що приносить благо; триокого і могутньорукого, (іменованого) Рудрою.

Хто ж іще, крім божественного Махешвари, могутнього лучника, того божества, що приймає різні форми, зміг би тоді, о Партхо, навіть в уяві наважитися розтрощити те військо, яке охороняли Дрона, Карна і Кріпа? Ніхто не може наважитися стояти перед воїном, попереду якого простує той божественний Владика! Адже немає істоти в трьох світах, рівної йому! Бо від одного лише його запаху, коли він гнівний, вороги тремтять у битві, стають безчуттєвими й падають у переважній більшості».

Чисте бачення і рівні реальності

Окрім виміру битви на полі бою Курукшетра відкривається інше бачення реальності – чисте бачення. Поле бою Курукшетра – це вимір реальності, де б’ються люди й напівбоги, а також деякі зі святих і навіть сіддхів, такі як Арджуна і Крішна. Ліла розгортається у вимірі світу людей. Але ще й в іншому вимірі розгортаються також інші ліли: ігри гнівних божеств – Шиви, прояви Нари-Нараяни та інших.

Таким чином, ту битву, яку бачили прості смертні, очима Арджуни й Ашваттхами бачили інакше. Очима В’яси все це бачилося ще глибше. Це і є прояв чистого бачення на різних рівнях. Те, що простолюдин сприймає як матеріальні стосунки, мирські енергії, мудрець бачить як гру пробуджених енергій, або божеств. А вищий мудрець бачить як прояв сил різних божеств. У цьому й полягає глибина чистого бачення.

Десята стадія: виховання

Подібні чисті бачення починаються на стадії виховання. Це наступна стадія після того, як пройдено стадію плекання.

Говориться так:

«Коли безсмертна дитина – великий місяць усвідомленості, – підросла, йогу, дбаючи, треба дати їй гідне виховання».

Десята стадія, виховання, означає, що здобуто пробудження, але воно потребує розвитку, його ще не можна так залишати. Воно вже не зникне. Ця дитина внутрішнього усвідомлення вже трохи підросла і може сама подбати про своє харчування. Її вже не треба годувати, доглядати за нею, але її потрібно виховати, щоб надати їй мудрості й гнучкості. Це подібно до того, як дитина підросла і може знайти їжу, врятуватися від холоду, тобто вміє виживати, але вона ще не навчена правил етикету, її не можна виводити у вищий світ або товариство. Їй треба прищепити добрі манери й пояснити правила взаємин. Це і є стадія виховання.

Виховання означає мистецтво інтеграції. Мистецтво інтеграції – це здатність підтримувати недвоїсту присутність у дії, тобто в різних життєвих ситуаціях, під час прояву енергії. Йогін, який вправляється на стадії виховання, здійснюючи дії, не заплутується в них, оскільки його серце порожнє: у нього немає ні відчуття діяча, ні діяння. Це насправді неймовірно високий рівень.

Якщо ми візьмемо для прикладу Крішну, то, як ви бачите, він не був аскетом, відлюдником або монахом. Більше того, він іноді займався речами, які людям незрозумілі: навіщо Крішні потрібно було битися на полі Курукшетра; або мати шістнадцять тисяч палаців; правити Дваракою тощо. Це була нетрадиційна поведінка для йога або для санньясі. Але сам Крішна перебував у зовсім іншому стані. Це щонайменше стан гри.

Починаючи з рівня виховання, йогін, здійснюючи дії, не заплутується, у нього немає відчуття діяча і діяння; він діє винахідливо, але без прив’язаності. Він використовує відносний досвід, але не втрачає спонтанності й природності. Він бачить відмінності, але ніколи не втрачає єдиного «смаку» всіх речей. Він може ставити, граючи, цілі, але не чіпляється за них. Він діє зосереджено, але не захоплюється і нікуди не прагне.

Стадія виховання, як правило, настає після того, як у ретриті досягнуто глибоке переживання самадхі і це самадхі, як природний стан, може утримуватися в повсякденному житті. Якщо ж його немає, то й виховувати нічого. Отже, це не стадія виховання, а плекання або виношування. Виношування, плекання і виховання можуть бути схожими, однак вони схожі лише для профанів. Справжній практик ніколи не переплутає подібні речі. Переплутати їх — це все одно, що переплутати стару жінку з дитиною або молодого юнака з пенсіонером. Тільки людина, у якої поганий зір і яка бачить лише силует, може стару жінку переплутати з маленькою дівчинкою. Так само досвідчений практик добре розуміє різницю між плеканням, виношуванням і вихованням.

У текстах говориться:

«Коли їси або п’єш, стань смаком їжі або пиття; коли працюєш — роботою. Так поєднуй споглядання з будь-якими діями, перебуваючи в них із тотальною повнотою усвідомленості. Якщо страждаєш, перебувай у нероздільності споглядання і страждання. Якщо боїшся, бійся, споглядаючи, немов ти сам став безмежним простором страху. Коли перебуваєш у повноті, кожне почуття подібне до всесвіту: безмежне й незбагненне, а отже, і просвітлення не зменшується. Поки змішування не досягнуто, будь обережний, немов ідеш краєм прірви; уникай поганих місць і прагни спокою; бережи свій дух і плекай енергію».

Важливість правильного розуміння стадій практики

Тут ідеться про таке: поки ти не досяг успіху в інтеграції, уникай стадії виховання, тому що вона може тобі зашкодити. Це подібно до того, як малій дитині потрібно уникати деяких дорослих звичок. Якщо вона засвоїть їх завчасно, то може «зіпсуватися». Так само тут конкретно сказано «бережи свій дух і плекай енергію», тобто йогін на стадії плекання не повинен наслідувати тих, хто перебуває на стадії виховання, оскільки йому потрібно виростити своє споглядання.

«Коли присутність стійка, навіть перешкоди й пристрасті розчиняються і йдуть на користь авадхуті. Усе перетворюється на сприятливі знаки».

«Він робить, ніби не роблячи; він говорить, ніби не говорячи; будує плани, але не мріє про них. Діючи посеред речей і подій, він перебуває в їхньому центрі й керує ними, подібно до божества в центрі мандали. Він зосереджений, але не стурбований. Діє спонтанно, інтуїтивно, але не нерозсудливо. Він розслаблений, але не ледачий. Він не мріє, але всі його мрії втілюються. Він нічого не бажає, але всі його бажання задоволені. Отримує він результат чи ні – він завжди радісний і безтурботний, бо вже перебуває у найвищому результаті».

Під час виховання досягається досконалість дії (поведінки), відкривається всемогутня мудрість. Всемогутня мудрість, пов’язана з елементом вітру, і розкривається, як вважається, в останню чергу, оскільки це найскладніше з усіх досягнень.

Практики стадії виховання

На стадії виховання йогін проходить такі практики. Він вчиться змішувати природну присутність із зовнішніми стихіями. Вчення «таттва-відья» – інтеграція з п’ятьма елементами, по-справжньому досягається саме на цій стадії. Його відмінність від початкових стадій у тому, що на цій стадії настає контроль над п’ятьма елементами, і йогін може розвивати певні сіддхі: зупинення, загородження, руйнування, розсіювання тощо, залежно від того, з яким елементом він об’єднується.

Йогін об’єднується із землею, водою, вітром, вогнем, простором. Спочатку він об’єднується з камінням, горами, пагорбами, насичуючись їхньою енергією, деревами, водоймами, морями, океанами, озерами та річками. Потім він вчиться отримувати прану, об’єднуючись із вітрами. Коли він досяг успіху в об’єднанні зі звичайними проявами п’яти елементів, він розширює своє виховання до макрооб’єктів всесвіту. Він об’єднується з планетарними божествами, з енергіями планет Сонячної системи, із зірками, сузір’ями, гігантськими згустками позитивної та негативної прани, галактиками, правлячими божествами, всесвітами. Крім цього, йогін на стадії виховання об’єднується з такими особливими якостями всевишнього Джерела, як час, первісний звук, первісне світло, з глобальними силами (шакті) всесвіту: енергією мудрості, енергією волі, вселенськими силами дії (творення, підтримання, руйнування, приховування, просвітлення). Така практика об’єднання зі стихіями, вселенськими об’єктами, макрооб’єктами та вселенськими енергіями по-справжньому оголює глибину й велич природного Ума і повністю викорінює уявлення учня-йогіна про себе як про залишкову особистість, пов’язану з тілом.

У міру поглиблення садхани виховання йогін отримує переживання даршану божественних істот приблизно так, як описувалося в «Махабхараті» в попередніх рядках. У нього починаються контакти з охоронцями всесвіту, з божествами часу, чотирьох сторін світу, з різними мандалами. Ріші, апсари, відьядхари та сіддхі, приваблені його шакті, починають відвідувати його, стаючи його покровителями й друзями, а якщо це духи нижчого порядку, то його відданими учнями або шанувальниками. Усе це виникає на десятій стадії, на стадії виховання. Це стадія не рядового монаха, а святого. Проте, згідно з ученням про шістнадцять стадій, це лише десята стадія, а не остання.