Чисте бачення
«Моя природа – реальність, що породжує все живе й неживе, очевидно явлена всюди. Не здійснюючи жодних дій, вона споконвічно просвітлена; без зусиль вона споконвічно є величчю – таким є очевидний прояв просвітлення. Ось прояв моєї сутності: будучи першоосновою всього і вся, вона, сутність, істинний стан усього. Без потреби діяти, вона – є споконвічний стан просвітлення; без зусиль вона споконвічно є величчю. Такою є велич просвітлення в досконалості власного істинного стану».
Одного монаха запитали:
– Пане монаше, що ви думаєте, дивлячись на дерево?
Він відповів:
– Я думаю про складну будову дерева, про те, як сік тече капілярами, як насінина перетворюється на таке величезне дерево. Я захоплююся тим, яке диво сотворив Господь! Потім я думаю про Бога і входжу у великий екстаз від споглядання цього дива.
Потім йому показали скульптуру святого й запитали:
– А що ви думаєте, дивлячись на святого?
Він відповів:
– Я думаю, якими великими були люди, які змогли пізнати Бога, і, згадуючи про Бога, теж входжу в екстаз.
Тоді йому показали цеглину і сказали:
– А що ви думаєте, дивлячись на цеглину? Про Бога?
Він відповів:
– Звичайно, я теж думаю про Бога.
Його запитали:
– А який зв’язок між цеглиною і Богом?
Монах відповів:
– Знаєте, просто я завжди про Нього думаю.
Щось на кшталт цього стану існує й у практика, якщо він істинний практик. Тільки на відміну від християнського монаха ми не використовуємо логіку, щоб налаштовуватися на абсолютну Реальність. Натомість ми використовуємо ще тонший інструмент – усвідомлення. Таке усвідомлення, якщо воно ведеться правильно, обов’язково приводить до сутності Абсолюту. А таке споглядання насичує йогіна величезним захватом щодо енергії.
Непросвітлений погляд бачить купи розрізнених речей, але таке сприйняття, з погляду святого, є оманою. Наприклад, бачити чоловіків і жінок, котів і собак, корів і дерева – це омана.
Що бачить святий, дивлячись на котів і собак, корів і дерева? По-перше, він бачить усе існуюче немов уві сні, як те, що саме по собі не існує. Проте він бачить, що в цьому сні проявляються різні енергії, які можуть бути інтерпретовані залежно від стану його розуму по-різному. По-друге, він бачить, що все, що проявляється, – це енергія Абсолюту, абсолютного Джерела, тобто сприймає все в найчистішому стані.
Що це означає? Він сприймає дерево так, ніби бачив статую святого; він сприймає корову так, ніби бачив Будду; він сприймає звичайну людину так, ніби він бачив Раману Махарші або Далай-ламу. Він бачить, що люди – це дуже величні істоти. Так само він бачить і тварин. Він бачить так не тому, що вони самі по собі величні, а тому, що навіть за кожним каменем і листком стоїть величезна сила. І він бачить насамперед не людей, не каміння, не листки, а цю величезну силу. Він бачить, що люди або якісь інші істоти самі по собі невіддільні від цієї сили. Ба більше, вони з нею злиті, вони нею є, хоча й не можуть усвідомити цю належність. І тоді він перебуває в чистому баченні. Чисте бачення означає, що він безперервно перебуває в стані розкритої величі.
Що ще бачить святий? Він бачить, що все, що він сприймає, є його власною енергією, ним самим. Він відчуває себе як незрима присутність, що перебуває в кожному атомі, кожній молекулі, кожній зірці, кожному звуці, кожній порошинці, кожному відрізку часу. І при цьому він сприймає себе не як якусь локальну точку, що має конкретну форму, а як незриму присутність.
Один практик якось прочитав журнал про йогу. У нього є тенденція, що його свідомість втягується в те, про що він читає, і змінюється. Коли він прочитав журнал про йогу, він захопився і сказав:
– Ось ті, хто займаються йогою, – це справжні професіонали! А в нас...
Я йому відповів:
– У нас? Ні, це у вас! Я з вами не маю нічого спільного. Я себе теж відчуваю професіоналом, і я б посперечався, що професійніше і в якій якості? Хтось професіонал у тілі, а хтось у свідомості. Це ваша незадоволеність проєктується на зовнішнє, тому що ви не відкрили себе і не стали професіоналом у сфері самого себе. Поки ви цього не зробите, ви ніколи не наблизитеся до мене, тому я аж ніяк не збираюся поділяти вашу думку.
Поки ми не відкрили нашу природу Ума, ми схильні проєктувати власний стан на світ. Наприклад, людина може думати: «Чому Бог такий несправедливий до мене?» Але Бог тут зовсім ні до чого; є закон причини і наслідку (карма): ти пожинаєш у цьому житті стільки, скільки створив у минулому. І в тебе є можливість або практикувати, або зазнавати того, що ти пожинаєш.
Але людина, яка не відкрила свою природу, повністю перебуває в кармічному баченні, вона повністю ним схоплена. На неї впливає подія, вона мислить логікою, у неї є певне світовідчуття. Досягти просвітлення – це означає повністю змінити самого себе, змінити відчування самого себе зі звичайного на абсолютне.
Це можна робити, якщо ми постійно пам’ятаємо нашу медитативну практику, якщо ми досягаємо досконалості й зануреності в практику. І тоді вона починає давати нам енергію, змінюючи образ самих себе всередині нас.
Що означає «перебувати в природному стані»? Це означає постійно відчувати усвідомленість, подібну до простору неба. Коли йогін перебуває в такій усвідомленості, його відчуття себе також змінюється, і тоді він починає відчувати себе таким самим чином, як описано в тексті. Він уже не відчуває себе якоюсь маленькою, дріб’язковою особистістю.
Три виміри і божественна гордість
«Вслухайся, о великий! Три виміри містяться в мені, Джерелі. Сутність, природа будь-якого сприйманого явища – це природний стан трьох моїх вимірів. Окрім мене і мого природного стану, нікого звеличувати як просвітленого або принижувати як живу істоту. Природний стан – це рівність за межами понять; окрім цього немає нічого. Ніхто з будд ніколи не отримував від мене джерела вчень вищого, ніж це. Окрім цієї рівності природного стану за межами понять, мені самому, всевишньому Джерелу, звідки все виникає, зовсім нічого собі показати».
У процесі медитативної практики в йогіна зароджується божественна гордість. Як зароджується цей стан? Він приходить сам, коли ми безперервно споглядаємо джерело свідомості. Тим, у кого негнучкий ум, важко усвідомити, як одночасно можна відчувати божественну гордість і відчувати себе послушником; як можна думати, що я – джерело всіх всесвітів, і при цьому мести на кухні підлогу або мити посуд.
Але якщо ви засвоїли принцип єдності умовної й абсолютної істини, то в цьому немає жодних суперечностей. Річ у тім, що навіть мураха, собака і людина перебувають у тому самому великому стані, що й ви. Проте вони виконують якісь свої карми і грають свої ролі.
Корінь буття і звільнення від хибних ототожнень
«Я – серце всього сущого; я – насіння всього сущого; я – причина всього сущого; я – стовбур всього сущого; я – основа буття; я – корінь буття.
Я – саме серце, оскільки присутній у всіх явищах. Я – насіння, оскільки породжую всі явища. Я – причина, оскільки всі явища з мене походять. Я – стовбур, оскільки вторинні обставини всього сущого відгалужуються від мене. Я – основа, оскільки все суще перебуває в мені. Я звуся коренем, оскільки все суще – це я».
У процесі практики грубі частини нашого «я» іноді намагаються обманути йогіна і видати себе за основу і за корінь. Якщо йогін істинно споглядає, він не повинен помилятися. Наприклад, за корінь буття намагаються видати себе емоції, думки, тобто щось грубе. Насправді всередині них є корінь буття, однак його можна побачити лише в тому разі, якщо ви споглядаєте і бачите серцевину емоцій. Якщо ж емоція не пов’язана зі спогляданням і не звільнена, то корінь буття втрачений. Іноді за корінь буття намагаються видати думки, логіку, судження, які ви виносите. Насправді самі думки походять із цього кореня, але вони ним не є, це просто енергія, що грає.
Якщо ваш ум негнучкий, вам важко зрозуміти суперечливі твердження. Наприклад, ви звикли приймати одну фіксовану точку зору: це так, а не інакше. Або ви однозначно виносите якесь судження і самі підпадаєте під нього. Припустімо, якщо ви подумаєте про щось хороше, то вам стане добре; якщо подумаєте про щось погане, вам теж стане погано. Ви повинні зрозуміти, наскільки це смішно. Це подібно до того, як ви підходите до дзеркала, робите страшну гримасу, а потім самі себе лякаєтеся. Щось на кшталт цього відбувається з людьми, коли вони забарвлюються власними думками.
А коли ми виявляємо корінь буття як такий, то це подібно до виявлення дзеркала, на поверхні якого відбуваються всі явища. Виявити дзеркало – означає здобути таку незмінну свідомість.
Первісна чистота і досконалість ума
«Внемли, великий! Я – всевишнє Джерело, ум чистий і досконалий. Кажуть, щоб хоч якось це назвати, що з трьох моїх невиправлених природ народжуються три виміри».
Це Джерело первісно чисте. Це означає, що в ньому немає жодних забруднень. Чистота вказує на тонкість і гармонію. Іншими словами, дзеркало нашого ума первісно дуже чисте. Це слід пам’ятати, коли в умі виникають усілякі нечисті думки, щоб звільнятися від них одним лише спогадом про таку чистоту. Якщо в нас недостатньо віри в цю чистоту, то нам потрібні очисні практики, каяття, простирання та інше. Але істинне звільнення відбувається інакше. Йогін просто згадує про те, що його ум первісно чистий, і такий спогад усі нечисті стани ліквідує навіть без потреби читати очисні мантри, здійснювати ритуали й робити інші речі. Якщо ж йогін поки не здобув такого спогаду про свою чистоту, то йому потрібні всі ці речі.
На вищому рівні йогін повністю переймається цією чистотою і перебуває як саме втілення чистоти, тому самозвільнення відбувається ще простіше: що б не з’являлося, воно одразу само змішується з такою чистотою і теж стає чистим. Кажуть, що лотос росте з багнюки, але сам він завжди чистий, він не заплямовується. Так само і йогін, коли в нього проявляються думки, емоції, сприйняття об’єктів, миттєво трансформує їх у стан чистоти. Він навіть не докладає якихось зусиль, вони самі стають чистими. Це подібно до того, як дотик містичного каменю Чинтамані все перетворює на коштовність і золото.
Звідки береться такий стан чистоти? Він береться з безперервної зануреності в Джерело, у природний стан. Такий йогін, навіть стикаючись із грубими й нечистими енергіями, здатний трансформувати їх у чисті. Спочатку, якщо немає сильної присутності, потрібна практика протиотрути, тобто чисте бачення. Йогін не бачить, що це чисте, але, принаймні, він вправляється, змінюючи установки свого ума, думаючи, що це чисте. Таким чином через деякий час його нечистий стан стає чистим. На вищому рівні йому навіть не треба виконувати практику чистого бачення, оскільки вона виникає сама собою, бо він не може бачити інакше, він прямо бачить те, що є. Це аналогічно тому, що, коли ви дивитеся на дерево, вам не доводиться переконувати себе, що це дерево. Тому, хто бачить дерево, прямо ясно, що це дерево.
Другий аспект ума – це досконалість, коли немає вад, коли не потрібно щось удосконалювати чи додавати. Тобто досконалість, що проявляється в той момент і в тому стані, у якому ти перебуваєш прямо зараз. Через те, що ми не можемо зрозуміти принцип досконалості нашого ума, ми постійно намагаємося щось до нього додати й поліпшити, ми любимо помріяти, що в майбутньому буде щось досконаліше. Але це нам потрібно лише для того, щоб усвідомити досконалість теперішнього і ввійти в неї. Така досконалість не виявляється, якщо ми не перебуваємо в усвідомленні. Вона закрита.
Двоїстий ум здійснює багато коливань. За одну секунду він породжує шістдесят актів розділення. Однак у спогляданні ми проникаємо за межі двоїстого ума, і ці межі починають виявлятися нами.
Сприйняття досконалості наділяє нас іншим світовідчуттям, бхаваною. Перебування в такому відчутті змінює образ йогіна, змінює його бачення себе з людського на вищий. Коли его і клеші йогіна повністю змінюються, кажуть, що йогін досяг звільнення.
Ненароджена природа Ума і три виміри буття
«Але хоча три виміри й проявляються, насправді вони не що інше, як природний стан. Я, джерело, ум чистий і досконалий, позамежний народженню і двоїстості суб’єкта й об’єкта. Це називається ненародженою природою Ума – джняна-деха».
Тут говориться, що три виміри походять із цього джерела. Три виміри – це світ без форми, світ форм і шість світів пристрасті (світ сансари). У світах сансари домінує елемент землі. У нашому світі людей домінує прітхіві-таттва, твердий елемент землі; в астральних світах домінує елемент води. У світах богів пристрасті домінує елемент вогню, світло. У ще вищих світах домінує елемент вітру, а інших елементів там немає або їх дуже мало.
У світах без форми є лише елемент простору. Це дуже чисті, дуже святі світи, в яких живуть ріші. Їм немає потреби набувати грубих скандх, якщо це не їхня місія. Усі ці світи населені різними живими істотами, їхні тіла складаються в різних пропорціях із різних елементів відповідно до карми кожної з них. Але всі елементи й живі істоти з їхніми кармами вийшли з одного неподільного недвоїстого стану. Це означає, що коли ми входимо в нього, то ми припиняємо карму народження і перевершуємо зумовлене буття живих істот у всіх цих сансарних світах. Усі ці світи, навіть найвищі, вважаються сансарними.
Три тіла йогіна
«Але насправді, початкова Реальність – це просто назва, і вона не що інше, як природний стан. Коли я, Джерело, ум чистий і досконалий, являю свою чисту природу, це називається пранава-деха. Але це також просто назва. Пранава-деха – не що інше, як природний стан».
Джняна-деха – це стан, подібний до простору, коли елементи не проявлені. Коли йогін входить у самадхі без суб’єкта й об’єкта і зупиняє думку, він входить у своє тіло мудрості й перебуває як простір світла. Коли йогін може стійко перебувати як простір світла тривалий час у самадхі або медитації, то він входить у своє тонке духовне тіло, або тіло мудрості.
Коли з цього порожнинного тіла починають проявлятися різні види енергій, образів і творяться чисті стани у вигляді ілюзорного тіла божества, це називається пранава-деха, а в буддизмі – самбхогакая. І тоді йогін може побачити божеств. Чиста досконала енергія, що грає й походить із порожнинного стану, – це самбхогакая. Однак це теж прояв порожнинного ума.
«Коли я, джерело, ум чистий і досконалий, являю свою творчу енергію, кажуть, що з невиправленого стану цієї енергії походить Шуддха-деха (Нірманакая)».
Нарешті, фізичне тіло називається нірманакаєю, або шуддха-деха. Це фізичне тіло, з погляду ануттара-тантри, вже є чистим, воно вже є пробудженим у тому сенсі, що вийшло з енергії Абсолюту і прямо зараз має світлоносну природу. Однак це важко зрозуміти, якщо ми перебуваємо у відволіканому стані, а енергії фізичного тіла проявляються як звичайні, тобто нечисті.
