Одного разу хтось сказав про мого Гуру Йога Свамі: «Ти маєш стати дурнем, щоб постати перед цією людиною. Він розмовлятиме з тобою як божественний безумець. Однак якщо ти прийдеш до нього у звичайному стані свідомості, він скаже: «Я такий самий, як і ти, йди геть. Мені нічого сказати. Нічого не приходить зсередини. Йди геть».
Природа даршану Сатгуру
Щоб перебувати перед Сатгуру, вам потрібно бути інтелектуальним дурнем. Якщо ви чуєте від Сатгуру звичайні речі, уважніше придивіться до себе. Він — наче дзеркало, у якому ви бачите своє відображення. Поки до нього не прийшли звичайні люди, щоб скористатися його знанням, він лише марнує на вас свій час. Більшість Гуру насолоджуються багатством внутрішнього життя, яке настільки насичене й цікаве, що вони лише ним і зайняті.
На Шрі-Ланці та в Індії про даршан Сатгуру судять за внутрішніми відчуттями, які зберігаються після того, як людина йде від Гуру, а не за тими почуттями, які вона відчувала в його присутності. Бо в присутності розумного відвідувача Гуру може перебувати у стані емоційного розчарування. Таким чином, лише після того, як людина йде, переживаючи свій досвід перебування у присутності Гуру, тоді оцінюється глибина даршану. Даршан Гуру підіймає з ваших власних глибин стан блаженства, подібно до того, як рідина виходить із сифона.
Механізм передачі даршану
Гуру працює з даршаном двома шляхами. Перший спосіб — коли даршан цілком природно струменить із Гуру. Це витікання даршану. Інший шлях — спрямування потоку всередину за допомогою зовнішнього зусилля, втягування даршану. Даршан Гуру підіймає енергію з внутрішніх глибин його учнів. Водночас має місце і його природний даршан. У кожного Сатгуру свій власний даршан, що відповідає його духовному розвитку й навчанню. Даршан Гуру змінюється залежно від того, над чим він у цей час працює. Переважно сила даршану походить безпосередньо з душі. Але, наче крізь призму, проходить через різні нерозкриті канали, що може призвести до прояву багатьох сил.
Від чого залежить проникнення даршану? Воно залежить від того, наскільки учень, перебуваючи у правильному стані розуму, здатний його сприймати. Буває, що якщо на тонких рівнях свідомості немає належного настрою, даршан вловити складно. Це наче деякі налаштування не виставлені: ви намагаєтеся встановити зв’язок, але зв’язок не встановлюється, потрібно змінити налаштування. Ці налаштування пов’язані з тонким его учня. Можливо, на рівні тонкого его учня не усунуті сумніви. Можливо, на рівні волі чи розумових здібностей учня не посіяне зерно чистого бачення, відданості й довіри. Усі ці налаштування мають спільну назву — самая. Коли створена така налаштованість, даршан протікає цілком природно.
Даршан деяких Гуру є м’яким і сповненим любові, в інших він вогненний, могутній. Деякі Гуру мають таку глибину даршану, що його дуже важко відчути, настільки їхня свідомість не прив’язана до зовнішнього світу. Сатгуру контролює енергетичну вібрацію душі учня і може в цей час надати йому необхідну допомогу та підтримку.
Але лише в тому разі, якщо учень достатньо сприйнятливий, якщо він перебуває у стані відкритості та співпраці. Якщо учень стоїть на ментальній позиції, на егоїстичній позиції, чіпляється за свій сформований досвід або в нього просто не сформована здатність до ясності, то такого тонкого контакту не відбувається.
Приховування даршану та готовність учня
Іноді вчитель не дає даршан, приховуючи його, вважаючи, що учень поки не готовий, що йому достатньо розумового розуміння, словесної поради, знаючи, що справжній даршан може цілковито дезорієнтувати його, збентежити, ввести в оману, змусити його почуватися розгубленим, наляканим, збентеженим, паралізованим до мозку кісток тією реальністю, яку несе в собі Гуру. Тоді Гуру не поспішає проявляти силу свого даршану, він просто терпляче чекає, доки не виробляться потрібні якості.
Не готовим марно запитувати про справжній даршан, бо цей даршан може «каменя на камені» не залишити від его учня, від усіх його уявлень. Якщо не вироблена практика самовіддачі, усвідомленості, не відсічені чіпляння й прив’язаності, такий даршан не впаде на благодатний ґрунт і не принесе користі, тому до справжнього даршану іноді потрібно дозрівати роками.
Іноді вчитель не впевнений у стійкості учня і також приховує силу свого даршану, бажаючи просто деякий час дати йому можливість виробити необхідні якості або просто перевірити себе. Адже сильний даршан або сильний шактипат може пробудити приховані тонкі карми в потоці розуму учня, і ці приховані тонкі карми можуть збентежити його або навіть відвести з духовного шляху. Ми не підозрюємо, скільки всього є в нашому тонкому тілі, і те, що відкриється, може виявитися цілковитою несподіванкою. Потрібні дуже велика віра, сила духу й чистота, щоб сприймати це природно.
Історія про гордість Наради
Навіть Нарада одного разу впав у гординю. Нарада медитував, здійснюючи тапас. Індра, побоюючись сили його тапасу, послав Камадеву, купідона, щоб той уразив його квітковими стрілами, пробудив у його серці бажання й чуттєві насолоди. Камадева почав пускати стріли в його серце, з’явилися прекрасні танцівниці. Коли Нарада отямився, він розсердився на Камадеву й дуже суворо наказав йому припинити це робити, сказавши, що Індра може не турбуватися за свій трон, адже він не претендує на трон Індри. Камадева, злякавшись, вибачився й зник. Індра також згодом попросив вибачення за те, що заважав Нараді здійснювати тапас.
У Наради майнула думка: «Я зумів подолати Камадеву, навіть Шива не зміг його подолати». Задоволений, сяючи, він вирушив на Кайласу й сказав (із підколом): «Господи Шиво, те, що я тобі скажу, може тобі не сподобатися. Я подолав Камадеву». Шива відповів: «Нічого. Але те, що я тобі скажу, тобі також може не сподобатися, не ображайся. Якщо ти розповіси про це Вішну, йому це теж може не сподобатися, тому краще не кажи». Нарада не зрозумів, у чому річ, і коли вирушив на Вайкунтха-локу до Вішну, переказав йому цю розмову й начебто ненароком проговорився перед Лакшмі та Вішну: «Ось нещодавно приходив купідон Камадева, і я його переміг. Навіть Шива не зміг цього зробити. Я думаю, що тепер повністю вільний від будь-яких бажань, дуже відчужений і неприв’язаний». Вішну скептично всміхнувся: «Так, Нарадо, ти дуже великий».
Потім він улаштував так, що Нарада потрапив до одного з міст, де відбувалася церемонія вибору нареченого царською дочкою Вішвамохіні (сваямвара). Вішвамохіні означає «всепроникна спокуса». Щойно Нарада побачив Вішвамохіні, у нього відразу виникло бажання одружитися з нею. Не замислюючись, він уже почав будувати плани, як це здійснити, настільки сильно вона вплинула на його розум. Він вирушив до Вішну й сказав, що має дуже простий одяг, тож як він постане на сваямварі в такому вбранні аскета. Чи не міг би Господь Вішну дати йому гарніше вбрання. Вішну, загадково всміхаючись, сказав: «Так, ти отримаєш від мене гарне вбрання». За одну мить на ньому з’явилися царські шати, і він вирушив у царському вбранні на колісниці на сваямвару.
Але водночас у нього з’явилося обличчя Ханумана, усі почали перезиратися, кажучи: «Навіть цар мавп відвідав нас», а Нарада про це навіть не здогадувався. І коли Вішвамохіні обирала нареченого, вона весь час хихотіла й проходила повз нього, а Нарада за допомогою сіддха-йоги змінював своє положення й опинявся в різних місцях. Він дивувався, чому всі з нього сміються, аж доки не з’явився сам Вішну й Вішвамохіні не увійшла в його тіло. Вішну просто провчив Нараду й посміявся з нього. Усе це було його ілюзією, яка показала схильність Наради помилятися й безглузду гордість, якою він вихвалявся.
Коли Лакшмі з небесного світу спостерігала за тим, як Нарада в образі Ханумана, з обличчям Ханумана, не підозрюючи про це, стоїть у царському вбранні на сваямварі, вона реготала з нього.
Злиття Гуру-даршану й Атма-даршану
Передусім Гуру прагне, щоб учень відчув блаженство своєї душі. Даршан Гуру сприятиме саме цьому процесу, якщо інтелект та емоції учня не перешкоджатимуть цьому виду практики. Якщо під час медитації ви бачили внутрішнє світло й ведете дисциплінований спосіб життя, то досягнете у своєму духовному розвитку достатньої чутливості, щоб відчути й розрізнити даршан свого Сатгуру. Незабаром ваші відчуття перемкнуться на блаженство вашого власного надсвідомого даршану. Ці два даршани — ваш і вашого Сатгуру — зливаються воєдино, що може спрямувати усвідомлення того, хто лише починає практикувати медитацію.
Гуру-даршан і внутрішній Атма-даршан зливаються за правильної практики. Якщо практика неправильна, то зазвичай домінує або якийсь один даршан, або взагалі жоден. Припустімо, домінує один Гуру-даршан. Учень отримує переживання в присутності Гуру, але власні внутрішні переживання не затримуються, швидко вивітрюються, не плекаються й не зростають, Атма-даршан поки що закритий. Або учень отримує певний внутрішній досвід як Атма-даршан, форму внутрішнього світла, але через якісь неузгодженості в розумі не отримує Гуру-даршан. Можливо, через не зовсім чисте бачення на тонкому, неусвідомлюваному рівні, можливо, через недостатню віру, відкритість, самайю або страх відкритості. Але зазвичай ці два даршани врівноважуються.
Вважається, що Гуру є проєкцією Ішта-девати: якщо ваш Ішта-девата Шива, то проєкцією Шиви, а якщо Ішта-девата, як у нас, Даттатрея, то Даттатрейї. Стосунки з Гуру та стосунки з Даттатрейєю — це приблизно одне й те саме. Тоді, щоб отримувати Гуру-даршан, потрібно встановлювати такі стосунки з Ішта-деватою та з Гуру як ілюзорним тілом Ішта-девати.
Розпізнавання істинної реалізації
Людина може сказати: «Я досяг реалізації Атмана». Як можна дізнатися, правда це чи ні? Філософія не може дати відповідь. Філософія має правильні відповіді на всі запитання, однак це не живе знання, а лише записане знання. Подивіться на ауру. Вона розповість вам багато про що. Одного разу отримавши подібне знання, прагніть до нього знову і знову, канал відкритий.
Мудрий Гуру лише спостерігатиме й відчуватиме даршан свого учня. Якщо учень реалізував Атман, це прекрасно. Його даршан ставатиме дедалі сильнішим із кожним місяцем, рік за роком. Однак якщо відчуття, що виходить із його внутрішніх глибин, набуває негативного забарвлення лише через кілька тижнів після Просвітлення, стає очевидним, що учень, безсумнівно, здобув прекрасний внутрішній досвід, але ще не пройшов увесь шлях до його джерела.
Даршан адепта, який перебуває у стані Сат-Чит-Ананда, відрізняється від його звичайного даршану. Він надзвичайно інтенсивний, і це викликає в розумі всіх присутніх відчуття дзвінкого звуку. У цей священний час нікому навіть не хочеться поворухнутися, настільки всі наповнені. Під час такого даршану фізичне тіло не рухається, а дихання практично непомітне. Так ви почуваєтеся в присутності мудреця, коли він занурюється в Сат-Чит-Ананду, у Парашиву, і коли виходить із внутрішніх глибин.
Властивості даршану та умови його сприйняття
Це різні види даршану, кожен із яких чинить на вас благотворну дію. Вібрація даршану не знає ані часу, ані місця. Ви відчуваєте даршан, коли Сатгуру перебуває поруч із вами. Також ви можете відчути його даршан, коли він перебуває далеко від вас. Іноді сила даршану зростає. Дивіться на даршан як на зв’язок, подібний до телефонної лінії, яка завжди дає вам змогу підняти слухавку й поговорити з кимось, хто перебуває на іншому кінці лінії.
Підсвідомі проблеми спливають на поверхню свідомості лише тоді, коли учень не відчуває даршан Гуру.
Ви повинні це зрозуміти. Підсвідомі проблеми спливають тоді, коли учень не відчуває даршан Гуру. Якщо учень достатньою мірою відчуває даршан Гуру, то підсвідомі проблеми самозвільняються в момент безпосереднього виникнення. Виникають підсвідомі проблеми, карми, клеші, але є даршан Гуру. Це як кинути папір у гірський потік: папір просто буде змитий гірським потоком, а гірський потік рухається далі своїм руслом.
Для того щоб бути здатним отримувати даршан Гуру, потрібно подолати кілька речей: тенденцію до відволікання, підсвідомий егоїзм, відчуття відокремленості та страх з’єднання з Верховним Джерелом, що походить від его. Коли ці три тенденції подолано, ви весь час перебуваєте у стані даршану.
Перешкоди для сприйняття даршану
Одна людина, у якої я гостював кілька років тому, вважала себе практикуючою Вчення і моїм учнем, але насправді не була ним. Її завданням було розповідати мені, яка вона велика, досвідчена, мудра й обізнана. Коли я намагався щось говорити, у неї знаходилася тисяча способів продемонструвати свої знання, вона вважала, що таким чином осягає істину. Тоді я відійшов убік і припинив будь-які спроби з нею розмовляти. Але вона все ж таки чогось хотіла від мене. Я сказав: «Ні, краще я помовчу, я бачу, що в тебе не зовсім та зацікавленість, яка, на мою думку, має бути в учня. Тому немає сенсу, і поки що я не маю наміру з тобою розмовляти».
Тоді вона благала: «Ну, хоч щось безмовне дайте мені». Я сказав: «Я вже втратив надію ментально до вас пробитися, достукатися до вашої душі й щось донести, у вас там стоїть багато стражників, багато власних царів, немає сенсу, мене не впускають у вашу душу». Учитель може увійти в душу учня і передати йому дорогоцінний ларець, лише якщо всі ці стражники відчинили двері. Вона сказала: «Ну, може, тоді в безмовності вийде?» Я почав медитувати, і вона сіла поруч. Приблизно через двадцять хвилин я вийшов, а вона просиділа всю ніч і вранці сказала: «Усе, що я говорила вчора, було ілюзією, я зрозуміла, як я помилялася, усе не так. Усе, що ви говорили, — це правильно».
Іноді поверхневий поняттєвий розум незрілого учня відчайдушно чіпляється за себе. Про зрілих учнів я такого не кажу. Він вважає, що цей розум — це і є він сам, і якщо він відійде вбік, то втратить контроль, втратить себе й утратить свою особистість. Але насправді це чіпляння відоме, саме воно заважає, і чіпляння цього розуму має бути подолане, тоді відкривається істинний даршан.
Іноді буденність сприйняття заважає учневі. Учень заздалегідь налаштовує себе, готується. Він думає: «Я отримаю даршан, якщо побачу ангелів, що сходять, божественне світло. Якщо навколо лунатимуть звуки музики й струмуватимуть піднесені бхави, то це істинний даршан, і все навколо почне світитися». Але насправді це також форма ілюзорних розумових проєкцій. Істинний даршан може струмувати непомітно, але він назавжди змінює душу учня, якщо входить.
Один учитель передав учневі даршан природного стану ось так. Вони лежали вночі, гавкали собаки. Учитель запитав: «Ти чуєш, як гавкають собаки в монастирі?» «Чую». «Бачиш небо перед собою?» «Бачу». «Усе, добре». Але його розум у цей момент повністю розкрився так, як за двадцять років пошуків і очікування цього.
Відданість своєму Сатгуру
Якщо у вас є Сатгуру, ви не повинні шукати даршана іншого Гуру доти, доки не отримаєте на це дозволу від свого Сатгуру. Чому? Тому що вам не слід вступати в психічний зв’язок з іншим Гуру. Даршан сприяє розвитку внутрішніх психічних зв’язків. Інший Гуру також не прагне впливати на ваше духовне розкриття.
У середовищі духовних учителів існує етикет. Якщо хтось є духовним учителем, але до нього приходить учень іншого духовного вчителя, то цей духовний учитель насамперед поцікавиться, чи має він дозвіл від свого духовного вчителя і чому він прийшов до нього, маючи свого духовного вчителя. Тому що даршан Гуру та зростання учня пов’язані з передачею певної бхави, певного бачення, яке має дозрівати роками.
Наприклад, якщо один духовний учитель навчає шляху відданості й каже: «Ти нікчема, Бог — це все, віддайся Богові. Зрозумій, що его нікчемне, що твій розум дурний, і люби Його в стані екзальтації». А інший Гуру передаватиме бхаву божественної гордості, скаже: «У тобі всі зорі й океани. Вирости в собі уявлення, ніби ти цар». Як учень має діяти тоді, якщо він піде до одного Гуру, а потім до іншого? Це несумісні раси. Раси, як і смаки в їжі, мають поєднуватися, лише тоді їх плекатимуть.
Якщо один Гуру навчає інтеграції та відкриттю, а другий — відходу, відстороненості, це також несумісні раси. У цьому випадку учень сам припускається помилки й порушує процес дозрівання даршана, якщо його вже було отримано. Проблема в тому, що багато хто не вірить у спочатку отриманий даршан або не утримує його. Я не говорю про тих, хто перебуває поруч зі мною. Зазвичай це характерно для тих, хто перебуває далеко. Їм бракує власної шакті, щоб закріпити це переживання й працювати з ним.
Особливі випадки отримання даршану
Однак якщо учень отримав дозвіл на даршан від іншого Гуру, це означає, що між двома Гуру існує особлива внутрішня домовленість, яка передбачає, що не виникне нового психічного зв’язку, і в результаті такого даршану учень не відхилиться від своєї садхани.
Людина на своєму духовному шляху не повинна блукати між учителями та лекторами й збирати безліч інформації про шлях і пов’язаний із ним окультизм.
Це сприятливо й необхідно на стадії «бджоли». Але після того, як стадію пройдено, це недоречно, оскільки це подібно до того, як бджола кружляє навколо банки з медом, замість того щоб пити цей самий мед. Це лише заважає. Поки стадія «бджоли» не завершена, учень справді повинен скуштувати багато видів меду з різних банок, але коли він обрав мед і вирішив серйозно насититися, він повинен сісти на цей мед і пити його.
У результаті можна набути психічної прив’язаності до учнів різних учителів. Іноді — і до самих учителів. Учителі не люблять такого блукання, а також полювання за новим Гуру, оскільки це послаблює їхніх учнів і перешкоджає природному духовному розкриттю. До того ж це втрата енергії та часу самих Гуру і Свамі.
Ставлення вчителів до учнів, які переходять
Якщо хтось приходить до духовного вчителя, і вчитель знає, що це був учень іншого вчителя та залишив його, такий Гуру дивитиметься на нього дещо підозріло, оскільки якщо учень залишив одного Гуру й прийшов до іншого, це вже про щось свідчить. Можливо, у нього недостатньо віри та сили, щоб дотримуватися шляху, і, можливо, з цим Гуру також не вийде йти шляхом. У такому разі вчитель або тримає учня на відстані, або перевіряє його доти, доки не переконається в глибині наміру учня. Іншими словами, духовний зв’язок із духовним учителем не є легковажним, це не те, що можна легко взяти й змінити. Він вас не обмежує, але передбачає певний стиль взаємин і поведінки.
Людина повинна поставитися до духовного розкриття так само, як вона підходить до вивчення мистецтв. Якби ви вивчали мистецтво під керівництвом хорошого вчителя, йому не сподобалося б, що за його спиною ви ходите до трьох-чотирьох учителів. Він вимагав би, щоб ви регулярно відвідували його заняття та старанно працювали в проміжках між уроками. У результаті такого навчання ви були б настільки задоволені результатами розкриття своїх талантів, що не захотіли б відвідувати уроки інших учителів і перевіряти, чого вони навчають. Вас не цікавили б інші учні. Учні переходять від учителя до вчителя лише тоді, коли вони не слухаються свого вчителя.
Запам’ятайте: учні переходять від одного вчителя до іншого лише в одному випадку — коли вони не слухаються власного вчителя. Це єдина причина. Інших причин не буває, тому що будь-який учитель, якщо йому слідувати, якщо слухати настанови, обов’язково приводить учня до стану реалізації. Це відбувається лише в тому разі, якщо учневі бракує віри, терпіння, постійності, відданості, якщо проєкції його егоїзму не збігаються з образом і стилем викладу вчення Гуру, якщо його карми мають велику вагу, створюють труднощі, і йому бракує рішучості продовжувати роками долати їх.
Процедура повернення учнів, які пішли
Мудрі Гуру або Свамі, які серйозно ставляться до своєї місії та знають сутність людської природи, роблять процес повернення учня, який залишив братство, дуже складним. Передусім вони вимагають детального письмового пояснення причин ухода, повного письмового каяття та опису того, що сталося за цей час. Потім усе викладене на папері перевіряється із залученням додаткової інформації та під час особистих бесід. Потім, щоб перевірити його щирість, перш ніж знову прийняти його до своїх лав, на нього накладається покарання (єпитимія). Почувши про таку процедуру, більшість піде, не сказавши жодного слова, і шукатиме менш вимогливих Гуру, демонструючи таким чином свою нещирість. Подібні методи, які довели свою дієвість, захищають від проникнення наклепників і від подальшого руйнування групи зсередини. Зсередини такі люди можуть діяти ефективніше, ніж ззовні. Якщо після випробування праяшчиттою такій людині знову дозволено увійти до групи, вона повинна почати з вивчення початкового рівня, і їй не надаються жодні особливі привілеї чи повага до її попередніх заслуг.
Тобто діє принцип — немає минулих заслуг.
Захист братства дуже важливий і спрямований на благо кожного учня, а також на продовження духовного розкриття самих Гуру та Свамі. Не треба бути настільки наївними й простодушними, щоб думати, ніби колишні члени братства не шукатимуть нових шляхів, щоб знову увійти до братства та зруйнувати його. Таким людям може бути доручена особлива місія, спрямована на руйнування групи зсередини. У нашому столітті подібне часто траплялося з різними Свамі та Гуру. Тут ідеться про те, що у двадцятому столітті, у калі-югу, мали місце численні порушення самай через те, що розуми людей, їхня воля та дух слабкі, а під час передавання вчення на Захід, коли вчення передається поза контекстом духовної культури, виникають великі труднощі. Ці труднощі пов’язані саме з принципом самайї.
Труднощі передавання вчення в калі-югу
Такі труднощі багаторазово виникали, коли деякі Гуру проповідували на Заході, у Сполучених Штатах Америки. Під час передавання вчення на Захід відбувається немовби пересаджування рослини з однієї місцевості в іншу. Якщо людина вихована в традиційному індійському суспільстві, з малих років їй прищеплюється духовна культура, шанування божеств, садху, святих, Гуру, сімейний Гуру веде певну сім’ю, готру, клан, а спосіб життя варнашрама-дгарми сприяє тому, щоб упродовж життя також рухатися відповідно до різних ступенів до саньяси, прищеплюються смирення, повага до священних текстів, то поза контекстом ведичної етики та культури, коли дгарма передається у чистому баченні, початківцям нелегко зберігати самайю, чисте бачення та смирення.
Звідси постає питання дуже серйозного ставлення до етики практикуючих. Етика практикуючих — це не лише звід правил, що полегшує спілкування, а й контекст, у якому дгарма має передаватися та практикуватися. Доти, доки ми глибоко не утвердилися в єдиному стані усвідомленості, не реалізували дуже глибоку Гуру-йогу, чисте бачення, етика повинна супроводжувати нас від ранку до вечора. Ми завжди повинні думати, як нам будувати стосунки з духовним учителем, зі сприйняттям вчення, зі старшими монахами, як ми повинні діяти, говорити й думати в тій чи іншій ситуації. Ми не повинні діяти, говорити й думати за власною примхою. Навіть думати. Ми завжди повинні діяти, говорити й думати саме відповідно до етики. Оскільки якщо ми забуваємо про етичний бік дгарми, то віддаємо свої тіло, мовлення та розум на відкуп власній кармі: прарабдха-кармі, санчита-кармі тощо.
Небезпека псевдоспонтанності
Багато хто, особливо на шляху Ануттара-тантри, думає так: «Етика — це умовність, це подвійність. Оголене усвідомлення поза межами, воно не має обмежень, я буду спонтанним». Але спонтанність усвідомлення передбачає дуже глибоку духовну чистоту, а псевдоспонтанність лише оголює клеші й нічого не робить, щоб протистояти клешам, вона тільки посилює гординю та егоїзм. Така людина думає, що зростає, але насправді глибоко в її серці насаджуються анартхи, насіння небажаних карм. Але через відсутність вівеки людина не зовсім бачить процеси, які відбуваються в її тонкому тілі. Вона думає, що спонтанно споглядає, а праворуч від неї великий демон, і ліворуч від неї великий демон. Ці демони чекають, коли на суді Ями вони прийдуть і пред’являть свої права на неї. Праворуч — гнів, ліворуч — гординя або заздрість, яку вона виплекала внаслідок такого спонтанного поводження з клешами, і вони рано чи пізно виставляють рахунок як кармічні кредитори.
Якщо ж етики дотримуються і дуже глибоко здійснюється контроль як за мисленням, так і за вчинками, тоді одне божество праворуч, інше божество ліворуч, третє божество зверху — ці божества благословляють йогіна. Тоді в нього немає перешкод, його природний стан зростає.
Чотири види Гуру на духовному шляху
Традиційно вважається, що є три види Гуру, які спрямовують душу. Передусім це батьки. Наступний — це сімейний Гуру або Гуру, обраний дітьми. Третій Гуру часто є найбільш ввічливим, найпривабливішим, але насправді — найвимогливішим. Це Вішвагуруджі Махамахарадж. Він завжди різними способами діє відповідно до свого імені, оскільки Вішва означає все і все у світі.
Вішвагуруджі Махамахарадж — це насправді весь цей світ. Зазвичай за іншою класифікацією вважається, що кожна жива душа, незалежно від того, займається вона духовним навчанням чи ні, має кількох Гуру. Перший називається бандха-гуру, або клеша. Це означає обмеження, страждання, які існують у сансарі. Це Гуру на ім’я сансара, який навчає своїми методами: наприклад, дає багатство і забирає його, породжує прив’язаність, а потім руйнує її, або дає старість, хвороби, смерть, страждання тощо. Усе це — Гуру сансара. Є інший Гуру, Вішвагуру — це весь цей різноманітний світ, з яким ми стикаємося. Сюди належать, наприклад, шкільний учитель, тренер у спортивній секції, учитель музики в музичній школі, інспектор ДАІ, який зупиняє водія і накладає на нього штраф, начальник на роботі, мати, бабуся, старший брат, різні істоти, з якими ми стикалися і які дають нам певний даршан або урок.
Перші два Гуру вважаються Гуру із сансарного виміру, вони перебувають у мандалі нечистого виміру. Їхні уроки іноді бувають дуже жорсткими або навіть жорстокими, оскільки вони діють без правил, зовсім без правил. Іноді таким Гуру може бути командир в армії, старший сержант. Це теж форма. Але це Гуру, який діє з нечистого виміру. Вони діють як провідники божеств, які, можливо, й не зацікавлені у вашому духовному зростанні. У чому вони зацікавлені? Вони зацікавлені лише в тому, щоб дати вам дзеркало вашої карми, зіткнути вас за різних обставин із прарабдхою, із санчіт-кармою.
Вважається, що уроки цих перших двох Гуру треба пройти якомога швидше. Наступний — це Сатгуру, духовний учитель, який веде до Просвітлення, якого ви приймаєте у фізичному тілі, який навчає дгарми, шляху Визволення та Просвітлення.
Нарешті, четвертий тип Гуру — це Атмагуру. Атмагуру — це ваше внутрішнє «Я», ваше внутрішнє світло, яке навчає вас повному осягненню недвоїстості у вашій свідомості. Такими є чотири вчителі, яких має кожна жива душа.
Уроки Вішвагуру Махараджа
Як правило, нижчі істоти, такі як тварини, мають лише першого Гуру, Бандхікагуру. Тобто до них він приходить у вигляді бажання їжі, сексу, страху за своє життя та страждань. До людей Гуру приходить у двох формах: у вигляді Бандхікагуру та у вигляді сансарного Гуру, Вішвагуруджі Махамахараджа. Він дає їм розваги, сексуальних партнерів, славу, сім’ю, посаду на роботі, випробування, службу в армії, школу, усі мирські задоволення та радощі. Через ці уроки людина має якимось чином отримати даршан. Оскільки вона не зацікавлена в духовному просвітленні, а лише прагне бездоганно проявити карму відповідно до обставин, жива душа не обов’язково отримує пробудження в цьому житті — вона переходить на наступне коло. Тобто Вішвагуру Махарадж може дати якийсь просвітлювальний даршан лише в тому випадку, якщо ця душа дуже досвідчена, якщо вона навчилася розпізнавати його даршани й не зачаровуватися ними.
Вішвагуруджі, як я його називаю, навчає терпляче й водночас не приймає вибачень, не прощає та завжди залишається вимогливим. Усі, хто живе на планеті, мають Гуру, знають вони про це чи ні. Коли вчителем стає світ, уроки можуть бути грубими або спокусливими, відштовхувальними або такими, що викликають любов, неприємними або сповненими спокуси тимчасового щастя. Світ безжальний у своїх випробуваннях і винагородах, які він пропонує. Він завдає каліцтв і зцілює їх. Безжальний Вішвагуруджі таємно працює через людей, яких ви зустрічаєте в міру того, як карми вашого минулого життя розкриваються в цьому житті. Він ніколи не дає прямої поради чи настанови, але діє так, щоб уроки кожного досвіду були розкриті або ж ніколи не розкрилися. Вчитися на своїх помилках — ось його сутра.
Вішвагуру Махарадж не читає лекцій, а якщо й читає, то не про Визволення. Його принцип — вчитися на своїх помилках. Він вважає, що лише отримавши серйозний відбиток унаслідок помилки, жива душа здатна переглянути свої дії та вчинки.
Його стиль навчання — за допомогою несподіваних пригод, подій, що відбуваються невчасно, хоча з погляду Вішвагуруджі вони відбуваються вчасно. Створюються непотрібні карми, тоді як старі, які мають піти, терпляче очікують вашого наступного народження. Задоволення й біль є його ефективними методами. Вішвагуруджі — це вчитель усіх тих, хто повернувся спиною до батьків, старших, учителів, Гуру та Свамі, до традицій. Тому не дивно, що деякі люди, одного разу залишивши свого люблячого Гуру чи Свамі, хочуть повернутися назад і пройти обряд вратьястоми, незважаючи на всі труднощі такого повернення.
Річ у тім, що від Вішвагуру неможливо нікуди сховатися, неможливо нікуди втекти від його даршанів. Куди б людина не пішла, її карма піде разом із нею. Людина може піднятися на вершину Гімалаїв або на найзагубленіший острів, а карма скаже: «О, а я вже давно чекаю на тебе тут. Почнімо». Людина може навіть полетіти на Марс, зануритися в Маріанську западину, але й там її его та карми зустрінуть її й скажуть: «Як довго ж ти. Ми вже зачекалися». Люди не розуміють, що вони зумовлені, їм нікуди втекти з матеріального світу; навіть полетівши в космос, вони все одно залишатимуться в цьому матеріальному світі й усе одно отримуватимуть уроки. Від процесу навчання неможливо відмовитися — це не в нашій владі. Можна зробити цей процес навчання мудрим, м’яким і гармонійним, наприклад, як у чернецтві. Можна зробити його жорстким, незрілим, таким, що приносить страждання, як у сансарному житті. Або можна зробити його приємним, таким, що дарує задоволення, але натомість вимагає твоєї життєвої сили, забирає розум, прану, виснажує тебе або зумовлює. У сансарі є великий вибір. Але єдине, щодо чого немає вибору, — не можна відмовитися від уроків, не можна відмовитися від процесу навчання в сансарі.
Анава-марга та джняна-марга
Ті, хто йдуть анава-маргою, шляхом зовнішнього его, часто заявляють, що самі собі Гуру. Деякі нетрадиційні вчителі навіть схвалюють подібне. Однак це неправильно. Згідно з традицією, людина може бути сама собі Гуру, якщо отримала відповідну ініціацію і її Гуру залишив фізичне тіло. Проте навіть у цьому випадку вона пов’язана лінією наступності у відповідному напрямку Санатана Дгарми, якому присвятила своє життя, і завжди підтримуватиме зв’язок зі своїм Гуруджі у сфері внутрішнього світу. Тому вона все одно ніколи не буде сама собі Гуру. Бути самому собі Гуру — це складова анава-марги, дуже важлива її частина. Це незрілий, ексцентричний егоїзм. У школі підліток не може бути власним учителем. Лікар не стає власним професором і не отримує підписану ним самим ліцензію на медичну практику. Те саме стосується і юриста, інженера та навіть стюардеси. Отже, логіка говорить нам, що цим шляхом не можна прийти до досконалості, неможливо досягти необхідної майстерності та знань. Що ж, нам цікаво йти цим шляхом, чи не так? Однак усе це досить серйозні речі. Подумайте про це.
Говорячи про навчання та відповідальність, ми кажемо, що існують дві основні марги, або ступені: анава-марга і джняна-марга. Ті, хто йдуть шляхом джняна-марги, знають, що їм потрібна людина, яка вже досягла того, чого вони хочуть досягти, яка може дивитися вперед і керувати ними. Це традиційний шлях індуїстської дгарми, що веде до самореалізації. Ті ж, хто йдуть шляхом зовнішнього его, зустрілися з багатьма вчителями й виявили, що всі вони не відповідають їхнім стандартам. Вони віддані Шрі Шрі Шрі Вішвагуруджі Махамахараджу, вони є членами бхога-бхумі-ашраму (ашраму насолод).
Бхога-бхумі-ашрам — це ашрам насолод, що існує на землі, уся сансара, де можна задовольняти мирські бажання.
Структура бхога-бхумі-ашраму
Їхня регулярна, щоденна садхана стимулює бажання сексу та грошей, їжі та одягу. На відміну від інших ашрамів, тут немає чітких меж або ясно окреслених керівних настанов. Послідовники вільні робити все, що їм заманеться. Усі класи відкриті для кожного — від найпіднесеніших до найбільш обмежених, низьких і вульгарних.
Учні старших класів нижнього рівня добре знають, як обдурити й погубити своїх ворогів і залишитися непоміченими, як отримати доступ до порнографії в інтернеті, одному з головних інструментів ашраму, а потім брати участь у насолодах, які він рекомендує. Є курси з ефективного побиття дітей, жорстокого поводження з дружиною або чоловіком, щоб максимально посилити хаос у домі. До процесу навчання включено уроки просування службовими сходами. Тут вас навчать, як зберегти обличчя, коли вас справедливо звинувачують, і як розправитися зі своїм кривдником, звинувативши його в наданні неправдивої інформації та зробивши його брехуном. Цілий відділ присвячений мистецтву потурання власним бажанням і слабкостям. Досконалість технологій забезпечує новизну, яка ніколи не закінчується. Є клас навчання злочинам, покаранням і тероризму. Навчають ролі того, хто зазнав терору, помсти, відплати та пошуку прощення. У Вішвагуруджі є багато професійних помічників-учителів по всьому світу, у кожному місті й суспільстві, у кожній країні. Насправді кожен куточок нашої улюбленої планети постійно бере участь у його тренувальній програмі.
Предмети вивчення в ашрамі насолод
Предмети середнього рівня включають політику, навчання тому, як втратити й водночас щось здобути. Любов і взаємини — дуже популярний предмет, під час якого вивчаються шлюб, невірність і розлучення. Як знайти своє маленьке «я» і зробити його великим, як здобути ім’я та славу — ось теми вивчення, що входять до першої десятки за популярністю. Існує безліч варіантів набуття та втрати власності. Самогубство й погроза самогубством для досягнення своїх цілей — один із улюблених предметів. Деякі предмети є обов’язковими: здоров’я та довголіття, заперечення смерті й процесу вмирання. Частина будівлі, де вивчаються емоції, завжди переповнена, особливо уроки радості та печалі. Класи гніву й заздрості також переповнені. Це нескінченний список.
Учні як початкових, так і старших класів навчаються того, як опанувати мистецтво відданості й водночас не мати з відданістю нічого спільного. Утриманням своїх дітей подалі від релігії зайнята безліч висококваліфікованих адвокатів. Факультет мистецтва заробляти на життя є одним із головних. Нещодавно в ньому відкрилася нова кафедра, присвячена тому, як працювати одразу в трьох місцях і зберегти здоров’я та розсудливість. Як зрозуміти свого неслухняного підлітка й виконувати складні батьківські завдання — не дуже популярний факультет. Як мати сім’ю й водночас нехтувати нею — останній писк моди в цьому інституті. Більшість членів ашраму завалені такою кількістю предметів, що вони працюють двадцять чотири години на добу й ніяк не можуть упоратися з усім цим. Це дуже сувора й важка школа. І найдивніше те, що ви автоматично потрапляєте до списку учнів цієї школи, навіть без заявки на вивчення курсу: ви опиняєтеся втягнутими в процес навчання.
Ви не приймали притулку, не просили благословення, не складали іспит із шістнадцяти запитань. До цієї школи приймають без жодних умов, без випробувальних завдань, без пояснення етики та самайї, сподіваючись, що в процесі все якось проясниться.
Ціна кожної свободи
Це відбувається само собою, коли ви відмовляєтеся від керівництва Гуру. У цьому ашрамі багато вхідних дверей, однак вихід лише один. Поступово, природним шляхом, через багато життів, усі починають бачити, що все навчання в цьому ашрамі веде їх до розуміння того факту, що кожна свобода має свою ціну, кожна дія має наслідок.
Важливо зрозуміти: кожна свобода має свою ціну. Наприклад, якщо людина хоче жити сімейним життям, їй треба заплатити за це тим, що вона повинна працювати, забезпечуючи дружину й дітей, щоранку ходити на роботу, платити за квартиру, брати участь у соціальному житті, підтримувати всі ігри. На підтримання всіх цих ігор обов’язково піде половина її життя. Це та ціна, яку платять за насолоду сімейним життям.
Якщо людина хоче бути багатою, вона стане багатою, але їй доведеться заплатити ціну. По-перше, їй доведеться працювати як божевільній по шістнадцять годин на добу. По-друге, їй іноді доведеться йти на угоди із совістю, якщо вона нечесним шляхом заробляє гроші. По-третє, їй не вдасться отримати всі насолоди, яких вона захоче, тому що людське тіло обмежене. Навіть маючи мільярди, за один раз неможливо з’їсти більше, ніж умістить твій шлунок, у найдосконалішому ресторані. Навіть у найдосконалішому ресторані людина не може замовити тонну омарів, тонну чорної ікри й насолодитися цим — це неможливо. Вона так само, як і найбідніша людина, буде обмежена двома або трьома тарілками.
Єдність усіх Гуру в еволюції душі
Тож ви можете сказати своїм друзям: «У мене є Гуру, і у вас він теж є. У кожного є Гуру, знає він про це чи ні». Усі три Гуру: батьки, сімейний Гуру та Вішвагуруджі — одностайно кажуть: «Це брудна робота, але хтось має її виконувати!»
Ті люди, які перебувають за межами ашраму, — це чисті віддані Вішвагуру Махамахараджа, які від ранку до вечора дотримуються його настанов і отримують його уроки.
Важка школа Вішвагуруджі природним чином спрямовує всіх заблукалих учнів назад до Сатгуру, шамана, рабина, пастора або священника. Щоб не проходити через один і той самий вид навчання кілька разів, ви навчаєтеся або в суворій школі Вішвагуруджі, або під керівництвом одного з традиційних Гуру. Усі Гуру сприяють еволюції душі, і Шрі Шрі Шрі Вішвагуруджі Махамахарадж не є винятком.
