Коли ми вклоняємося, ми згадуємо про Даттатрейю, коли ми співаємо бхаджан, тому якщо день минув, а жодного разу не вклонився, не заспівав бхаджан, то день минув марно. Чисте віддане серце здатне вклонятися Богові, тоді в ньому пробуджуються всі прославлені якості.
«Вітаю Гуруджі у формі Даттатрейї, у формі санньясі найвищого рангу, того, хто захищений усіма богами. Вітаю Гуруджі Даттатрейю, який грає в божественну гру на святій землі Бхарати, кого всі поважають і прославляють».
«Возносьте хвалу Гурудеві Датті, який благословив нас безстрашністю, там, де Бог — там істина, Бог сповнений вселенського співчуття, він — втілення непорочності, нехай він ниспошле благословення на всіх нас. Прославляйте Гурудеву Датту, найвеличнішого Господа серед усіх».
Доля садху
Доля садху — постійно думати про Бога, постійно досліджувати Бога, постійно пам’ятати про Бога, постійно слухати про Бога, прославляти Бога, вихваляти його, постійно возносити молитви, постійно служити Богові, постійно проводити божественну волю і робити все, що він робить у своєму житті, маха-яг’єю (великим жертвопринесенням Богові), діяти в ім’я Бога, проводити божественну волю, пізнавати божественну мудрість і проявляти божественні діяння.
Зазвичай у суспільстві, в культурі матеріалістичних, атеїстичних людей доля зазвичай мислиться інакше, і суспільство дає нам певний шаблон: народився, пішов у дитячий садок, пішов до школи, пішов після школи у ВНЗ, закінчив, здобув вищу освіту, потім кажуть: «Тобі треба одружитися». Батьки кажуть: «Нам онуки потрібні, як же без онуків» — програма матеріальної енергії вже починає діяти, програмувати. Це Пракріті, сама Пракріті з вами вже говорить у цей момент, те, що в біблії говориться: «Плодіться і розмножуйтеся».
Битва між Майєю та Ануграхою
Завдання Майї, Пракріті — підтримувати цей матеріальний світ через вас, ви її провідники. Наприклад, коли з’являється проповідник, каже: «Ви не майя, ви не Пракріті, ваш шлях інший, ви божественні душі, що заплуталися в Майї, ваш шлях — це шлях самоусвідомлення, шлях звільнення і шлях Бога, прокиньтеся». Це не завжди подобається Майї, тобто проповідник, місіонер, духовний Майстер, Учитель — це завжди конкурент Майї, тому що майя має певні плани на душу.
Вона каже: «Ти мій слуга, ти мій раб, служи мені все життя. І в цьому житті служив, і в минулому служив, і в наступних служи, накопичуй якомога більше карми, накопичуй якомога більше мирських бажань, постійно пробуджуй одне бажання, потім інше, потім третє, а я тобі допомагатиму. Якщо будеш мені добре служити, я даватиму тобі можливість виконувати ці бажання, і цьому не буде кінця, будеш ти перероджуватися, і помирати, і знову перероджуватися, і знову помирати. Будемо так ми з тобою грати щасливо до кінця кальпи, до кінця творіння всього цього матеріального Всесвіту» — ось це її розклад.
Майя здійснює це служіння з підтримання Всесвіту, досконало діє, впливає на всіх живих істот. Але є інша енергія, майя — це енергія Бога, але є інша енергія Бога — це Ануграха, чиїми служителями ми є, саме Ануграхи, вона каже: «Пробудись, пробудись, ти божественна душа, ти не є це тіло, твоє завдання — усвідомити свій божественний Атман, усвідомити Бога, встановити зв’язок із божественною реальністю і досягти звільнення».
Ануграха посилає душі священні писання богів, святих, учителів, священні тексти, ашрами, храми, і це завжди дві такі конкуруючі енергії. Ануграха допомагає людям звільнятися — це сила Шиви, що пробуджує душу від сну сансарного існування. Даттатрейя — це посланник Ануграхи, тому між Майєю та Даттатрейєю завжди є така трансцендентна конкуренція.
Між Гуру і впливом матеріального світу теж трансцендентна конкуренція, тому що матеріальний світ каже: «Ви всі повинні жити згідно з цим шаблоном: народився, пішов у дитячий садок, пішов у ВНЗ, пішов працювати, одружився, пішов на пенсію, відпрацював, усе, отримав пенсію, пожив пару десятків років після пенсії і на нове коло реінкарнації, усе» — ось ідеальне життя, яке пропонує суспільство.
Але посланці Ануграхи, посланці Бога кажуть: «Це взагалі хибний шлях, ви йдете хибним шляхом, вам треба усвідомити себе, вам треба займатися садханою, встановлювати стосунки з Богом, ви саме тут народилися для цього — це ваша мета. Ви саме тут народилися, тому що в минулому цю мету не реалізували, спробуйте, вам дано ще один шанс, схаменіться» — це кажуть посланці Ануграхи. «Не шукайте Майю» — і коли майя чує це, їй це не дуже подобається.
Майя думає: «Усі ці душі належать мені, вони мої слухняні слуги. Вони повинні втілювати ті бажання, які я транслюю. Втілювати ті цілі матеріального світу, які я транслюю».
Гуру, майстри, проповідники, вони кажуть: «Ви — духовні душі, вам не треба втілювати ці цілі, вам треба пробудитися». Майя думає: «У мене забирають мої душі, вони не мають права йти шляхом звільнення, у них багато бажань, вони не санньясі, не зречені. Зречених монахів — одиниці. Ось нехай вони йдуть, з них я вже не можу стягнути жодні кармічні кредити. А це — мирські люди, у них багато бажань, вони живуть серед міст, живуть сім’ями, отже, я маю на них права. Вони повинні відпрацьовувати всю мою карму, у них немає якостей» — такий хід її думок.
Духовні Майстри приходять і кажуть: «А зовсім ні, є вправні засоби. Вони цілком можуть іти шляхом звільнення», — і вони кажуть, що ці душі не зобов’язані служити цій Майї, вони не зобов’язані перебувати в невіданні. Вони мають право на вибір, вони можуть вибрати Бога. Така духовна конкуренція. Коли духовні Майстри, духовні вчення набувають великого впливу — це Майї не подобається. Вона може навіть чинити цьому опір, тому що відчуває, що ці душі зійшли зі шляху відданого служіння їй і вступили на шлях служіння Богові. На шлях звільнення від неї, вона не хоче просто так відпускати душі. Така завжди конкуренція, битва за душі, і вона всередині кожного садху відбувається.
Даттатрейя — захисник і визволитель
Даттатрейя — це той, хто йде, граючи на нашому боці, Даттатрейя — це той, хто допомагає звільнитися в цій битві, тому ми закликаємо його як головне божество в нашій традиції. Даттатрейя дав клятви завжди рятувати зумовлені душі, які звертаються до нього.
Які якості, властивості Даттатрейї? Якщо ми відкриємо «Тисячу імен Даттатрейї», то перше звучить: «Ом Даттатрейяя Намаха» (Даттатрейї — поклоніння), потім «Махайогіне Намаха» (Великому йогу — поклоніння). Даттатрейя — великий йог, цар йогів, володар усіх йогів. Він первісний давній Гуру всіх Гуру, він безсмертний, він ніколи не помирав, не йшов із цієї Землі, тобто він у своїй невидимій формі завжди існує на Землі.
«Ом Йогішая намаха» (Владиці йоги — поклоніння), Даттатрейя володіє всіма методами йоги, всіма методами тантри, знанням усіх асан, усіх пранаям, усіх технік кундаліні-йоги, усіх таємних магічних учень, усіх способів звільнення. Особливо Даттатрейя володіє методами недвоїстого споглядання, ця парампара йде від гори Кайлас, Шиви, коли Шива передав праматхам (лідерам ганів), духам, що живуть на Кайласі, санкальпи і санкети вчення лайя-йоги та інших йог, про це сам Даттатрейя говорить у бесіді зі своїм учнем в одному з текстів.
«Ом Амаре Прабхаве Намаха» (Господину безсмертних — поклоніння), існує клас істот, які перевершили людський рівень: садху, джняні, сиддхи (безсмертні) — вони завжди невидимо існують на нашій землі, деякі з них живуть п’ять тисяч років в одному тілі. Інші здійснюють перенесення з тонкого тіла, з тіла в тіло і теж живуть багато тисячоліть або сотень на землі, і Даттатрейя є господином цих безсмертних.
Наприклад, якщо ви на Кумбха-мелі побачите якогось молодого садху, можливо, навіть шістнадцятирічного, в помаранчевому одязі, який курить чиллум, не поспішайте думати, що це шістнадцятирічний хлопчисько, у нього може бути тіло шістнадцятирічного, а душа увійшла, використовуючи метод паракайя-правешана, можливо, їй три тисячі років, можливо, їй п’ятсот років, відповідне тіло вибрав, так Брахмананда робив.
Мауна — мовчання Даттатрейї
«Ом Мунайє Намаха» (Мовчальнику — поклоніння), Даттатрейя — це той, хто любить мауну (мовчання). Мовчання Даттатрейї полягає в тому, що Даттатрейя не перебуває на плані ума, оскільки він перебуває поза умом (аманаска), він може досконало контролювати мовлення. Для нас дуже складно контролювати мовлення, іноді ми говоримо, говоримо, говоримо, розтрачуємо енергію. Коли ми розтрачуємо енергію, наша енергія знижується, виникають бажання, наприклад, хочеться їсти більше, ніж треба, ми їмо. Коли ми їмо більше, ніж треба, виникають сексуальні бажання більше, ніж треба, якщо менше, ніж треба, його можна контролювати, підняти по сушумні, і це стане енергією. Коли вона виникає більше, ніж треба, ця енергія стає сексуальним бажанням (хіттю) — усе це наслідок відсутності контролю мовлення.
Але сам контроль мовлення — це перебувати у стані усвідомленості поза умом, і Даттатрейя — Майстер аманаска-йоги. Аманаска-йога не означає, що ми блокуємо ум або постійно мовчимо, вона означає, що ми опанували той рівень і той стан усвідомленості, який дозволяє всередині перебувати поза думками, поза мовленням, поза словами і поза умом. Коли досягається досконалий контроль над мовленням, над думками й умом, це називається — антар-мауна (внутрішнє безмов’я).
Внутрішнє безмов’я — це синонім споглядальної присутності. Коли ми можемо перебувати у внутрішньому безмов’ї, споглядальна присутність розвивається природно, а в споглядальній присутності можна вибудуватися з Богом, можна перебувати в Бозі, можна перебувати в безперервному щасті, блаженстві, захваті від єдності з Богом. Коли споглядальної присутності немає, коли ум постійно тяжіє над нами, ми не можемо бути щасливими. Тому що ми завжди чимось стурбовані, споглядальна присутність поза умом — це синонім щастя, тому що щастя перебуває там, де ум мовчить.
Свобода від Майї та вимір тур’ї
«Ом Дигамбарая Намаха» (Одягненому в сторони світу — поклоніння), Даттатрейя одягнений у сторони світу, що означає, що він являє собою безкінечну свідомість, безкінечний простір, нашу власну недвоїсту сутність.
«Ом Майямуктая Намаха» (Вільному від Майї — поклоніння), ми є в певному сенсі підпорядкованими Майї. Майя домінує над нами, тому що майя — це все, що ми знаємо. Ми живемо в глобальній вселенській ілюзії, карма, причини, наслідки, час, простір, п’ять елементів — усе це майя. Ритми, цикли життя, культура, суспільство, зв’язки, стосунки — усе це різноманітні форми Майї. Даттатрейя вільний від цього, тому якщо ми хочемо зустріти Даттатрейю, нам потрібно шукати його за межами Майї. Що це означає — за межами Майї?
Майя — це фізичний світ, майя — це сон зі сновидіннями, і майя — навіть сон без сновидінь, але Даттатрейя перебуває у вимірі тур’ї. Тур’я за межами трьох вимірів, так званий вислів «трайлок’я» (три світи) — це все символ нашої майї. Наш матеріальний Всесвіт складається з фізичного світу, астрального світу (антар-локи) і причинного світу (карана-локи), за межами цих трьох світів майї лежить трансцендентний вимір — це вимір тур’ї, і Даттатрейя — це той, хто живе у вимірі тур’ї.
Хтось може сказати: «Як же ми можемо з’єднатися, зустріти Даттатрейю, якщо ми живемо в матеріальному світі, а Даттатрейя — у трансцендентному, між нами величезна прірва» — але це можливо, якщо в нас є віра, віддане серце. Через відданість ми можемо встановити зв’язок із виміром Даттатрейї, і цей вимір Даттатрейї не зовні, це Атман усередині нас.
Усередині нас є сяюча форма Даттатрейї, сяюча, безформна, чиста свідомість Даттатрейї, якщо ми очищуємо серце відданістю, вірою, поклонінням, то внутрішній Даттатрейя починає пробуджуватися.
Історія про ворону Какасура і силу віддання
Одного разу ворон Какасура, який насправді був сином Індри, вирішив напасти на Раму й Сіту. Рама й Сіта в цей час були в джунглях, у лісі, і Рама спав, а ворон Какасура вирішив напасти на Сіту, і коли він напав на неї, він трохи її подряпав, і Рама прокинувся, запитав: «У чому справа?». Сіта сказала: «Усе нормально» — вона його просто прогнала, не хотіла бентежити Раму.
Але він побачив, що з подряпини в неї крапля крові капнула. Він вирішив упіймати цього ворона, покарати його, незрозуміло що за демонічний ворон. Він узяв травинку куша, начитав на неї мантру, вдихнув у неї силу брахмастри. Наступного разу, коли цей ворон наблизився й хотів напасти на Сіту, він пустив у цього ворона травинку, ця травинка була заряджена магічною силою Рами.
Але ворон теж був непростий, він міг робити кіберстрибки крізь простір і час, так можна сказати, літати зі швидкістю світла через усі три світи, бо це був син Індри, який просто прийняв форму демонічного ворона, і ця травинка, заряджена магічною силою Рами, почала його переслідувати.
Вона переслідувала його у фізичному світі, тоді він змінив вимірність і перейшов в астральний план, тобто став згустком плазми, але ця травинка за ним і в тонкий світ послідувала, оскільки травинка куша була заряджена мантрою Рами й переслідувала його там. Тоді ворон перейшов у причинне тіло, вирішив там урятуватися, і ця травинка і там його дістала, у формі причинної біджі (звукової вібрації) його переслідувала.
Ворон уже не знав, як урятуватися, вище причинного світу він уже не міг, він не був аж дуже звільненою душею, він був лише сином Індри, і він не міг потрапити у вимір тур’ї, і він думав, що йому робити, бо брахмастра, магічна сила в цій травинці переслідує його в усіх трьох світах.
Він почав питати поради в різних богів, здається, у Шиви він питав поради, у Вішну, у Брахми, що робити. Вони йому сказали: «Ну, це ж Рама, сам аватар, тому тільки він тебе може врятувати. Шукай самого Раму й якось проси в нього прощення» — і ворон, коли рятувався, почав шукати Раму.
Він знову повернувся у фізичний світ, і коли він наблизився до фізичного світу, він почав робити кола навколо Рами. Він помітив, що коли наближається до Рами, то ця магічна травинка уповільнює свою дію, а коли віддаляється, кудись хоче полетіти, вона знову з величезною силою починає його переслідувати. Він робив такі кола над Рамою. Робив, робив, йому було соромно. Він боявся, що Рама його покарає, оскільки він усе-таки напав на його дружину.
Але нічого не вдієш, його вже знесилила ця магічна трава, стеблинка, заряджена сяйвом Рами, брахмастра (магічна зброя), він уже вибився із сил і просто спікірував, упав до ніг Рами, і він упав ніби спиною до ніг Рами, уже просто без сил, і він хотів виразити йому якусь пошану, але навіть не вийшло. Тоді Сіта підійшла, перевернула його й сказала: «Не туди, ось так треба, головою до стоп Рами». Тоді він так простягнувся й сказав: «Рамо, прости мене, я був дурень, я через невідання вирішив напасти на тебе через свою заздрість, через свою таку асуричну природу» — і щойно він це зробив, брахмастра припинила свою магічну дію, і Рама його благословив.
Так само можна врятуватися від дії сансари, від старості, хвороб, від смерті, коли душа віддається Богові, коли вона віддається Богові в тому вигляді, в якому він їй доступний, наприклад, доступний ішта-девата, тоді у вигляді ішта-девати, доступна джняна-йога, тоді у вигляді джняни.
Даттатрейя — усунувач безумства
«Ом Мадапахая намаха» (Даттатрейї, що усуває безумство, — поклоніння), безумство матеріального світу охоплює всі душі, коли душі починають жити споживацькою культурою, коли вони перестають думати про сенс життя. Наприклад, у вісімдесятих роках я чув таке пророцтво, що в майбутньому люди почнуть дурнішати, я ще тоді подумав, був набагато молодший, подумав: «Як можна подурнішати, вони й так не особливо розумні».
Однак, якщо поспостерігати, минуло тридцять років або двадцять років, точно, це пророцтво справдилося, тобто якість передач стала гіршою, мова людей стала забрудненою, сленг, жаргон, рівень політичної культури впав, рівень обговорення культури впав, у людей з’явилося шаблонне мислення, дуже низькі цілі, дуже шаблонні цілі — це справді сталося. Даттатрея — це той, хто усуває дурість, оману матеріального світу, коли ми до нього звертаємося, силою своїх благословень і усвідомленості, якщо ми звертаємося з відданістю.
Авадхута — трансцендентна божественна сутність
«Ом Авадхутаї Намаха» (Авадхуті — поклоніння). Даттатрея — той, хто перебуває поза рамками, правилами, приписами, поза кастами, поза релігією, поза класами, поза визначеннями, поза нормами. Він — трансцендентна божественна сутність, яка перебуває в нашому серці, божественний метарозум.
Наше глибинне «Я» вільне від усіх обмежень, але це як природа нашої душі — любов до Бога, щастя, усвідомленість. Вона дрімає в серці кожної істоти, але її треба пробудити. Чистота, любов до Бога, віра, відданість споконвічно дрімають у серці кожного. Усвідомленість, щастя, блаженство — усе це прямо зараз дрімає всередині нас, але їх треба пробуджувати. Потрібно очищати душу, щоб природні глибини душі, природа Ума проявилася.
Поки в серці є три види васан: деха-васана (ототожнення з тілом), шастра-васана (ототожнення з думками, викладеними концепціями), лока-васана (ототожнення з культурою, з цивілізацією, матеріальним світом, у якому ми живемо) — ця споконвічна любов душі, споконвічна чистота, споконвічна віра, споконвічна усвідомленість, споконвічне щастя ніби приховані енергією приховування (тіродхана-шакті). Даттатрея в аспекті авадхути допомагає душі усвідомити таку свою чисту, вільну природу.
Сила відданості — історія святого Сундарара
Був такий святий Сундарар (шиваїтський святий). Одного разу, коли він прийшов у село, він побачив, що в одному домі сильно плачуть люди, і дізнався, що там готувалася ініціація брахманського шнура. Двоє хлопчиків мали здійснювати омовіння, і коли вони зайшли, одного схопив крокодил і потягнув у Гангу. Один хлопчик мав проходити ініціацію, він був живий, а другого хлопчика схопив крокодил і потягнув у Гангу.
Сундарар пішов до річки, заспівав пісню відданості Шиві. У шлунку крокодила матерія почала зростатися, крокодила розірвало, і вийшов хлопчик із сяючим тілом, ще красивіший, ніж був, — син тих батьків, якого потягнув крокодил.
Сила відданості Сундарара створила диво. Сундарар був дуже відданим Шиві, коли він щось просив у Шиви, співав молитви Шиві як авадхута, Шива виконував бажання, Шива був його близьким другом. Іноді він перебував у дружніх стосунках із Шивою (сатья-бхава). Дружні стосунки з Богом означають, що ви перебуваєте в єдності з Богом, ніби на «ти», коли між вами і Богом не так уже й багато різниці. Тому Сундарар міг жартома попросити у Шиви золото, окуляри, паланкін, щось таке. Шива давав йому, але й ревнував також.
Одного разу йому віддані шанувальники з правителів місцевості піднесли різні великі дари. Шиві це не сподобалося, що йому підносять дари чужі люди, і коли ці дари несли до його дому, у джунглях напала група мисливців, усе забрали. Сундарар почав скаржитися Шиві, співати пісні, а Шиві подобалися його пісні. Він сказав: «Іди в той храм». Він прийшов у якийсь храм на горі, і всі ці речі, які були вкрадені, впали з неба й проявилися. Тепер він уже отримав їх із рук Шиви — такими були трансцендентні стосунки між Сундараром і Шивою.
Одного разу навіть Шива виступив у ролі посланця між Сундараром і його дружиною, коли вони посварилися з дружиною. Сундарар почав співати пісні відданості й молитися Шиві: «Шиво, тільки ти можеш урятувати мене». Такі були ігри: «Іди, поговори з нею, вона мене пробачить». Шива прийняв образ брахмана й виступив як перемовник, і дружина не впізнала, що це Шива. Думала, що це простий брахман, вигнала його геть, сказала: «Бачити ні тебе, ні його не хочу». Шива прийшов, сказав: «Не виходить». Той почав ще просити його: «Іди, вдруге попроси, ти друг чи ні, справжні друзі допомагають». Шиві довелося піти й розбиратися. Зрештою, жінка побачила сяйво від цього брахмана й зрозуміла, що тут щось не так, що справа взагалі не в цьому. Сам бог Шива до неї прийшов, і вона повністю здалася. Такою є велич Сундарара, велич Шиви.
Коли в нас є відданість, коли в нас є чисте серце, Бог стає нашим другом. Бог стає настільки близьким до нас, що він обдаровує всім, якщо наше серце чисте й вільне від его.
Одного разу Сундарар помолився, оскільки його пісні подобалися Шиві, і він помолився, щоб у якійсь місцевості можна було нагодувати людей, і з’явився мішок золота. Він подумав, спробував справжнє золото й подумав: «Як тепер у цю місцевість цей мішок доставити». Шива з’явився йому й сказав: «Кинь цей мішок золота в річку, і вода принесе його річкою». Він кинув цей мішок із золотом, сам дістався іншою місцевістю, прийшов разом з учнями й почав шукати це золото, почав пірнати й знайшов його в тому місці, де сказав Шива. Потім спробував монету на якість, на пробу, монета виявилася не дуже високої якості. Почав говорити: «Шиво, що таке, чому монета не такої якості», — почав знову молитися, співати, монети стали потрібної якості. Витягнув усе це золото й використав, роздавши для служіння — це сила відданості.
Брахма-вічара — дослідження божественного Джерела
«Ом Маханатхая Намаха» (Великому владиці — поклоніння). Даттатрейя як Ішвара, як божественна, трансцендентна Свідомість — це великий владика всіх живих істот.
Брахма-вічара означає завжди розмірковувати про Бога, про його якості таким способом. Чотири практики брахма-вічари, які садху має здійснювати:
Перше — ставлячи запитання, що є Бог
Друге — які його якості
Третє — де він перебуває
Четверте — який мій зв’язок із ним
Це чотири великі запитання аналітичних медитацій, які готують нас до практики брахма-вічари. Брахма-вічара означає дослідження божественного Джерела.
Зазвичай живі істоти мало замислюються про природу того джерела, з якого все виникло, дуже мало замислюються, а тим часом від розуміння цього джерела все залежить. Наприклад, ми не знаємо, чому ми народилися, чому виник цей світ, доки не дослідимо природу божественного джерела.
Якщо ви запитаєте своїх батьків: «Мамо, тату, а як я взагалі народився?». Вони скажуть: «Ну що ти, не знаєш». Але якщо запитаєте: «А що ви робили, щоб я мав шлунок, кістки, таку структуру, таку генетику, такі кровоносні судини?» Вони скажуть: «Цього ми не знаємо, взагалі все було дуже просто, злиття жіночих, чоловічих енергій — цього було достатньо, а далі ми не в курсі, як там усе». Тобто не батьки нас робили. Батьки просто взяли участь у невеликому алхімічному експерименті, але яка сила закладена за тим, що ми народилися, що ми отримали таке тіло, який намір за цим існує, що кожна жива істота народжується — це є сила Ішвари, сила Ішвари й божеств, які керують цим процесом.
Сила Ішвари, влада Ішвари пронизує все живе, що існує в матеріальному світі, у природі, усе неживе, час, мірність простору, зорі й планети, творча сила в усіх живих істотах — це сила Ішвари. Величезна армія божественних істот допомагає цьому. У кожного органа чуттів, у кожної карма-індрії (органа дії) є божественна істота, яка, спонукувана наміром Ішвари, здійснює свої функції.
Якості Ішвари — шість досконалостей
«Ом Шанкарайя Намаха» (Тому, хто творить благо, — поклоніння). Даттатрейя в душі кожної живої істоти, Шива в душі кожної живої істоти — це внутрішнє благо, внутрішня чистота, внутрішня краса, гармонія, любов, світло, велич, щастя, найпрекрасніше, найсвятіше, найчистіше, що існує.
Якості Ішвари зазвичай описуються так, що Ішвара володіє шістьма досконалостями:
Досконалість мудрості
Досконалість багатства енергії
Досконалість слави
Досконалість сили (бала)
Досконалість зречення (вайраг’я)
Досконалість цвітіння, краси й чистоти (шрі)
Це шість досконалостей Бхагавана Ішвари, які притаманні Шиві, Даттатрейї в аспекті Ішвари.
Також у тантрах говориться про якості Бога, такі як сватантрія (безмежна свобода) — та свобода, яку шукає кожна жива істота, вона притаманна Богові. Нітьятва (вічність) — кожен, наприклад, хоче жити довго, бажано вічно, але не в усіх виходить. Тому дуже багато людей думають, як омолоджуватися, як зберегти вік, як зцілитися, як вилікуватися, тому що кожен думає, що він безсмертна душа, що за своєю природою ніби має жити вічно. Але щось незрозуміле з цією реінкарнацією — це нітьятва, властивість Ішвари, що існує в душі кожної живої істоти.
Наступна якість — сарваджнятва (всевідання). Всевідання означає, що божественна свідомість володіє самою сутністю і повнотою всіх знань.
Коли ми пізнаємо Даттатрейю, коли ми пізнаємо Шиву, ми пізнаємо всі знання світу, які існують, пізнаємо насіння цих знань і можемо породжувати ці знання. Немає потреби пізнавати додаткові знання, ми можемо стати самим уособленням будь-якого знання, генерувати будь-яке знання.
Наприклад, є люди, які споживають інформацію, а є люди, які генерують інформацію. Тих, хто споживає, — багато, тих, хто генерує, — на порядки менше. Наприклад, споживають інформацію ті, хто дивиться телевізор, читає книги, але ж є хтось, хто їх пише, є ж той, хто знімає ці програми — це генератори інформації, вони володіють здатністю оперувати інформацією на порядок вище. А є та свідомість, яка надихає цих генераторів інформації, — це і є єдина свідомість Ішвари.
Років вісімнадцять тому я якось їхав у поїзді, у Дів’я Локу в Росії, зустрівся з одним чоловіком, і цей чоловік захоплювався містикою, йогою, езотерикою, і ми розговорилися. Я не говорив, хто я такий, і він каже: «А ви знаєте, читали, є така книга “Сяйво дорогоцінних таємниць лайя-йоги”, том перший?». Я кажу: «Взагалі-то чув, але не читав сам так, щоб особисто». Він каже: «От ви почитайте, бо ви багато чого не знаєте». Я кажу: «Я був просто зайнятий». Він каже: «А що ж ви робили?». Я кажу: «Я її просто писав, мені ніколи було читати».
Ішвара — це той, хто є джерелом інформації, той, хто створює всі науки, всю культуру, всі мистецтва, всі священні писання, всі Веди, всі тантри.
Пурнатва — божественна повнота і цілісність
Наступна якість — пурнатва (божественна повнота і цілісність). Кожна жива істота шукає завершеність, цілісність, самодостатність, тому що незалежність завжди асоціюється зі щастям. Даттатрейя — уособлення цієї божественної цілісності й повноти.
Зазвичай усі ми вважаємо, що нам чогось бракує. Комусь бракує грошей — грошей усім бракує, так думають. Комусь бракує здоров’я, комусь бракує стосунків, спілкування, чоловіка, дружини, дітей. Можливо, комусь бракує слави, комусь — влади. Ця незадоволеність — нормальний стан усіх живих істот. Комусь бракує політичного впливу, комусь, можливо, навіть бракує слави на сцені, як деяким зіркам, які конкурують між собою, тому що бояться, що їм не вистачить слави.
Духовним людям теж часто багато чого бракує, насправді саме духовним людям найбільше бракує. Не лише в матеріальному сенсі — вони вже розчарувалися в матеріальному сенсі, але в духовному сенсі вони ще не розчарувалися, тому вони відчувають, що їм бракує дхьяни, медитації, пробудженої кундаліні, розкритих чакр, чистих каналів. Бракує їм постів, дієт, очищення різних органів, праноїдіння бракує, знань астрології, Васту, Джйотіша, знань різних текстів, ретритів. У монахів часто буває таке — ретритів бракує хронічно, хоч чверть життя в них сидять, усе одно бракує. Я думаю, половину життя сидітимуть, теж бракуватиме.
Тим, хто схильний до карма-йоги, бракує часу для служіння — треба багато служіння зробити, а часу мало, є розпорядок. Навіть духовним людям постійно чогось бракує, вони сподіваються, що колись вистачить, якщо вони змінять ці умови — така є надія.
Але я вам скажу, що поки ми перебуваємо в сансарі, ніколи не вистачить, тому що це не справа того, що ми щось отримаємо, це стан розуму, стан свідомості. Пурнатва — це властивість Даттатрейї, властивість Шиви. Усі святі нашої парампари, усі святі з вівтаря — це одна єдина свідомість, що уособлює божественну повноту (пурнатву).
Цілісність — це коли все є, усе зроблено, коли завжди все зроблено, коли завжди все є, коли нічого зайвого не потрібно, коли все досконале, усе абсолютно цілісне й досконале. Пурнатва означає, що ми навчилися перебувати в єдності з Богом, у природі Бога і не прагнемо отримувати нічого іншого. Тоді ми можемо жити, просто жити, не створюючи амбіцій, жити, не жадібнічаючи, жити, не ревнуючи, не заздрячи, жити, не бажаючи чогось більшого, не виходячи з внутрішньої рівноваги, у стані щастя, тому що пурнатва (цілісність) обов’язково приводить до задоволеності, а задоволеність, зростаючи, дає щастя.
Тобто можна не носити брендовий одяг, не їздити на брендових автомобілях, жити в простих умовах, але бути щасливим, тому що пурнатва є. Можна — навпаки, усе це мати й бути нещасним, тому що якщо цілісності немає, то її немає.
Властивість пурнатви — це властивість Ішвари, властивість Бога всередині нас, властивість Даттатрейї. Коли ми закликаємо Даттатрейю, то ми контактуємо з виміром Даттатрейї, тоді пурнатва (цілісність) зростає, задоволеність зростає, щастя зростає. Істинне духовне життя, звільнення, просвітлення, служіння, відданість — вони можуть народитися лише із задоволеності, з незадоволеного стану — неможливо. Тому ми звертаємося до Даттатрейї, який благословляє пурнатвою того, хто до нього звертається. Коли ви читаєте: «Шрі Гуру Датта Намаха», мантру Гаятрі Даттатрейї, сім’яну, Датта-стотру, то пурнатва поступово стає сутністю вашого життя.
Якості первісного Бога
«Ом Амаварабхала Намаха» (Улюбленому безсмертних — поклоніння) — усі безсмертні сиддхи люблять Даттатрейю за його неперевершені якості. «Ом Махадевая Намаха» (Великому Богові — поклоніння), «Ом Адидевая Намаха» (Первісному Богові — поклоніння), «Ом Пуранапрабхава Намаха» (Давньому владиці — поклоніння), «Ом Ішварая Намаха» (Ішварі — поклоніння).
Даттатрейя є первісна божественна сила, первісна божественна мудрість, що лежить в основі всього світобудови. Всезнання (сарваджнятва), всепроникнення (в’япакатва), сватантрія (нескінченна свобода), пурнатва (нескінченна повнота), нітьятва (божественна вічність), айшвар’я (всемогутність), ананда (блаженство і щастя) — це властивості Даттатрейї.
Повна відданість та її перешкоди
Питання, як віддатися Даттатрейї, як зробити Даттатрейю номером один у своєму житті, як підпорядкувати всі свої думки й почуття Даттатрейї, щоб він пробудився всередині нашого власного серця — це складне питання.
Так чи інакше, ми всі чомусь віддаємо себе, кожна людина комусь, чомусь віддана. Усі люди чомусь віддають себе. Наприклад, хтось віддає себе грошам, хтось владі, хтось родичам, хтось улюбленій справі. Але питання в тому, що живі істоти віддають себе чомусь частковому.
У Даттатрейї є повнота, чому ж душі складно віддатися такій великій, божественній повноті? Шива — це повнота, чому ми віддаємося частково? Тому що якщо ми почнемо віддаватися повноті, то повнота вимагає повної відданості, а часткова вимагає часткової відданості — їй можна частково віддатися, а частково не віддатися. Але коли ми контактуємо з такою повнотою, як Даттатрейя, як Шива, то потрібна й повна відданість — це не просто для душі, тому що дуже багато кармічних програм, дуже багато бажань у душі. Нелегка така повна відданість, тому потрібно спочатку виконувати садхану, поступово, крок за кроком, збільшувати силу віри й відданості, поступово, доти, доки вона не набере своєї сили, не буде нас звільняти.
За часів Будди Будда видав багато правил для монахів, і одна людина стала монахом, прийняла чернечі обітниці, але в неї залишилася
у миру дружина, і він приходив навідати дружину, посидіти з нею, поговорити наодинці. Іншим монахам це не сподобалося, вони поскаржилися Будді, що ми ведемо зречене життя. Будда тоді видав правило: «Не сидіти наодинці з жінками», — усі його сприйняли. Тоді цей монах прийшов, але він не сидів наодинці з дружиною, а стояв. Правило виконано, у душі чистий, і коли його запитували:
— Ти порушив правило?
— Ні, я стояв.
Будді знову сказали незадоволені цією поведінкою монахи, Будда подумав, написав: «Не сидіти наодинці з жінками й не стояти». Він додав, усе. Той прийшов до дружини, подумав, почав ходити колами й розмовляти. Його запитували:
— Ти стояв?
— Ні.
— Сидів?
— Ні, я ходив колами.
Це розум, який шукає різні лазівки, тому до правила знову додали: «Не ходити колами навколо жінки». Розум шукає різні лазівки, тому що в нього багато невижитих бажань. Але коли ми звертаємося до Даттатрейї, Даттатрейя здатний звільнити нас від цих невижитих бажань.
Творець саттви
«Ом Сатвакартая Намаха» (Тому, хто творить саттву, — поклоніння). Даттатрейя є сам первісний Брахман, який творить усе чисте, божественне, прекрасне в цьому світі — саттву, усе сяюче. Саттва означає сяйво. Три гуни — саттва, раджас і тамас — поступово походять з абсолютної свідомості.
Ішвара — це відображення Брахмана в саттвічній частині світобудови. Коли Брахман відображається в саттвічній частині світобудови, народжується Ішвара, владика Всесвіту. Він має чисте, саттвічне тіло, що складається з чистого світла. Тому, коли ми підносимо молитви Даттатрейї, ми звертаємося до Даттатрейї як до безсмертного, вселенського, чистого розуму, що складається із самого чистого світла, із сяйва.
«Ом Сатвапхартая Намаха» (Тому, хто підтримує саттву, — поклоніння). Даттатрейя дозволяє захистити нашу внутрішню благість, внутрішнє світло й внутрішню саттву, він виступає в ролі бога Вішну, хранителя й підтримувача. Коли ваш розум виходить із рівноваги, то ви можете молитися з цим іменем, звертаючись, щоб Даттатрейя допоміг повернути розум у саттвічний стан.
В ідеалі садху має виховати в собі саттвічний стан, ніколи не входити в раджас і ніколи не входити в тамас, але це буває не завжди. Наприклад, ви гніваєтеся або виникає сонливий стан і саттва кудись іде, але тільки із саттви можлива віра, тільки із саттви можлива практика звільнення, ні раджас, ні тамас тут не допомагають. У цей час треба просто молитися Даттатрейї: «Господи Даттатрейя, пошли мені саттвічний стан, підтримай мене, мій розум у чистому, саттвічному стані».
«Ом Бхавая Намаха» (Сущому — поклоніння), «Ом Сатватмане намаха» (Сутності саттви — поклоніння), «Ом Сатвасагарая Намаха» (Океану саттви — поклоніння), «Ом Сатвавид Намаха» (Тому, хто знає саттву, — поклоніння), «Ом Сатвасакшине Намаха» (Свідкові саттви — поклоніння), «Ом Сатвасадхьяя Намаха» (Тому, кого здобувають через саттву, — поклоніння).
Океан чистого світла
Даттатрейя — це безсмертний океан чистого світла, свідомого, мудрого, божественного світла саттви. Ми бачимо форму Даттатрейї, ця форма може мати одну голову, чотири руки, три голови, шість рук, але це лише відображення цього чистого океану саттви в наших умах і кармі. Даттатрейя, відображаючись в умах людей, приймає ту форму, яка може бути сприйнята, для того щоб була можливість встановити контакт.
Якщо Даттатрея відображається в умах асурів, він постає як сяючий асур, якщо Даттатрея відображається в умах голодних духів, він постає як великий цар претів (маха-прета). Якщо Даттатрея відображається в умах якихось гнівних істот, він постає як гнівна істота, якщо Даттатрея відображається в умах сансарних богів, він постає як Індра (цар божественних істот). Насправді Даттатрея є чистим простором недвоїстої свідомості.
Є така розповідь, і за нею фільм знято. Один танкіст під час Великої Вітчизняної війни потрапив під обстріл, його підпалили, і він сильно обгорів — дев’яносто відсотків тіла було обпечено, і лікарі думали, що він не виживе, але він вижив і швидко відновився. Але відтоді, як він відновився, він попросив знову пустити його битися на фронт, проте він не пам’ятав ні свого імені, ні прізвища, просто нічого не пам’ятав. Йому дали якесь ім’я, Іванов Іван, але зате він пам’ятав, як можна керувати танком і як воювати.
Коли він знову став воювати, став дуже сильним танкістом, у всіх танкових дуелях перемагав, і всі почали дивуватися, що він вижив, так швидко відновився, хоча навіть не має пам’яті, а воює відмінно.
До нього приставили людину спостерігати за ним, як йому вдається постійно перемагати. Там, де інші танки палять, він перемагає, і спитав: «Який у тебе секрет, тебе називають щасливчиком?» Він сказав: «Просто мені танки говорять, коли буде постріл, куди треба їхати». Він сказав: «А що, танки розмовляють?». Він відповів: «Так, я розмовляю з танками, вони мені кажуть, де буде наступний постріл, тому я за пару секунд зупиняюся і встигаю спрацювати на випередження». Так і виграють танкові битви.
Людина з НКВС, яка допитувала, розмовляла з ним, не могла повірити, думала, що це божевільний, але з іншого боку, у нього найкраща статистика в полку, найефективніший танкіст. Одного разу, коли він прийшов, доповів начальству, що так і так, розмовляє з танками, начальство сказало придивитися краще, може, ще якась секретна інформація розкриється. Одного разу він прийшов і побачив цього танкіста, що стояв навколішки, здіймав руки до неба, щось говорив, той сказав:
— Пробач, ти що робиш? Отямся, ти що своєму танковому Богу молишся?
Той сказав:
— Так.
— І який він має вигляд?
— Він серед хмар на небесах на троні в танковому шоломі у величі й сяйві, і навколо нього багато танків, і він мені розповідає, як воювати, перемогти в найсильніших, складних ситуаціях.
Тобто Бог може прийняти ту форму, яка відповідає кармічній зумовленості відданого. Якщо людина танкіст, чому Даттатрея не може прийняти форму танкового бога — без жодних проблем, він може прийняти будь-яку форму, тому що він — відображення в кармах, каналах і умах зумовлених істот. Коли його бачили п’ять тисяч років тому, він прийняв форму садху того часу, з тризубцем, сережками, з рудракшею. Можливо зараз, якби ви побачили Даттатрею, він міг би прийняти іншу форму, можливо, він їздив би на шикарному автомобілі або носив костюм із краваткою, або, можливо, був би як садху, як учитель, проповідник. Усе залежить від місця, часу й обставин, тому що Даттатрея — це безсмертна свідомість, яка допомагає живим істотам звільнятися від зумовленостей.
Шлях йоги та зв’язок із Даттатреєю
«Ом Наратхіпая Намаха» (Царю безсмертних — поклоніння), «Ом Бхутатриті намаха» (Творцю істот — поклоніння).
Отже, йти духовним шляхом йоги — означає встановлювати зв’язок із Даттатреєю зовні й усередині, пізнавати, розгадувати таємницю Даттатреї як Ішвари, як обраного божества, звертати свою віру, відданість, любов на Ішвару. Садху — це той, хто звертає свою віру, відданість, любов на кілька об’єктів:
на Бога як Ішвару
на обране божество
на свій внутрішній Атман
на Гуру-таттву, Гуру-шиш’я-парампару
на навколишніх істот довкола нього, починаючи з самайних братів і сестер, тих, хто поруч
Зрештою, усі ці види любові, відданості мають злитися в єдиний чистий простір, у якому буде здобута реалізація.
Одного разу, коли кілька мудреців рухалися простором Всесвіту, вони побачили Гаруду. Гаруда постав перед ними дуже красивим, із золотим пір’ям, райдужний ореол сяйва палав навколо нього, і він був сам, без Вішну. Це були ріші, різні ріші, вони захопилися його виглядом. Висловили йому шану, потім похвалили його й сказали: «Гарудо, ти дуже великий, ти носиш самого Вішну, ти можеш пронизати всі три світи, твій політ дуже стрімкий, ти переміщуєшся у просторі й часі».
У Гаруди з’явилася гордість, він вислухав усі ці вихваляння, сказав: «Так-так, це так, я великий». Святі подивилися, що в нього з’явилася гордість, він почав розповідати: «Взагалі-то Вішну без мене нікуди, от якщо ми кудись летимо, на асурів треба напасти або богів захистити, то Вішну без мене нічого не може зробити, це я все роблю».
Святі послухали, подивилися, подумали: «Мабуть, у нього якось проявилася гордість, даремно ми його похвалили». У цей час з’являється Вішну й кличе його: «Гарудо, полетіли». Гаруда прилетів, і Вішну підняв лише одну ногу та поставив на нього, щоб сісти, і через гордість Гаруда дуже обважнів, і щойно Вішну поставив ногу, щоб піднятися на нього цією ногою, сталося так, що він опустив Гаруду в найнижчі світи до Патала-локи, через те, що гордість зробила його важким.
Тоді Гаруда смиренно благав Вішну й сказав: «Я лише птах, вибач мені за мою гордість, щось мене сьогодні понесло». Вішну смиренно простягнув йому руку крізь три світи, витягнув його з нижніх світів, і Гаруда отримав урок.
Смирення і шанування відданих
Так само, коли ми йдемо шляхом Даттатрейї, шляхом Шиви, ми завжди повинні стежити, щоб наш шлях супроводжувався чистою вірою, відданістю і смиренням без его, тому що его, гордість робить нас дуже важкими. Милість Даттатрейї піднімає всі живі істоти, але гордість робить живу душу дуже важкою для того, щоб ця милість могла підняти, тому садху — це той, хто виховує смирення.
У чому має проявлятися таке смирення? Воно має проявлятися в тому, щоб ми навчилися чисто бачити самайних братів і сестер, навчилися служити відданим Шиви й Даттатрейї. Ніхто не може отримати благодать Шиви, благодать Даттатрейї без шанування його відданих. Навіть той, хто шанує лінгам, шанує мурті Шиви особисто, не досягне звільнення, якщо, наприклад, буде нехтувати відданими Шиви, Даттатрейї або образить їх, зародить нечисте бачення.
Тому дуже важливо не лише шанувати Даттатрейю в образі, а й шанувати Даттатрейю також в образі самайних братів і сестер, в образі садху. Якщо ви можете це робити, благословення Даттатрейї завжди буде разом із вами.
