Коментар до тексту «Йога Васіштха»
Ми продовжуємо наш семінар. Те, що ми можемо займатися духовною практикою, є свідченням того, що ми маємо сприятливе людське народження, і, як кажуть, унікальне людське народження.
Ознаки дорогоцінного людського народження
Унікальне людське народження полягає в тому, що ми маємо поєднання різноманітних умов, які дозволяють нам іти до Звільнення. Нам у цьому сенсі пощастило, а багатьом пощастило не так, як нам. Унікальне людське народження означає мати сприятливе фізичне тіло, у якому не так уже й багато поганої карми. Якби у вас було багато поганої карми, то навряд чи ви могли б сидіти й слухати подібні лекції, а якби навіть слухали, то нічого не розуміли б. Оскільки ваші тіла й карми досить чисті, ви цілком можете практикувати, накопичувати заслуги, слухати Вчення, розуміти й отримувати користь. Це одна з ознак дорогоцінного людського народження.
Інша ознака дорогоцінного людського народження — народження в тій країні, де є дгарма, що веде до Звільнення, і є можливість практикувати дгарму. Тобто, попри те, що ця країна може бути й матеріалістичною, ви, однак, не відчуваєте труднощів, щоб приїхати й практикувати, вас ніхто не проганяє, і ви не відчуваєте жодних утисків, це цілком нормально. Але багато хто з народжених у цьому світі такої можливості не має.
Третя ознака людського народження означає мати належний рівень інтелекту й розуміння, щоб сприймати духовну філософію. Буває так, що коли в людини недостатній рівень розуміння, ясності та інтелекту, то вона чує, але не розуміє або розуміє, але зовсім не так, тобто її здібностей недостатньо. Це як, наприклад, якщо ви посадите кота й читатимете йому що-небудь, він не зможе цього зрозуміти, йому забракне здібностей: чакри не розвинені, канали не пристосовані, світогляд не сформований. Але у вас усіх є така можливість, це також сприятливе людське народження.
Ще один із чинників: ваша карма така, що ви маєте умови й здоров’я для духовної практики. Згідно зі статистичними даними, безліч людей таких умов не мають. Якщо ви подивитеся статистику, величезна кількість людей щодня, щосекунди народжується і помирає на планеті. А ми в цей час практикуємо дгарму. Іноді корисно ознайомитися зі статистичними даними, тоді ми виявимо, що безліч людей на планеті перебувають в умовах, непридатних для духовної практики, і тоді ми починаємо цінувати нашу можливість займатися духовною практикою.
Наступна ознака — це зустріти Вчення. Можна народитися в прекрасній, заможній країні, у сім’ї з прекрасними заслугами й кармою, але ніколи не зустріти дгарму. Наприклад, жити в Європі в прекрасних умовах, мати всі умови, крім дгарми. Це означає, що дорогоцінного людського народження немає.
Ще одна умова — це зустріти духовного Вчителя, від якого можна отримати Вчення й практикувати його.
Сукупність усіх цих умов вважається дуже рідкісною. У сутрах сказано, що вона така ж рідкісна, як якби черепаха раз на триста років спливала з дна океану, а океаном пливло ярмо, і черепаха випадково потрапила головою в це ярмо. Тобто це цілком випадкове поєднання умов. Черепаха раз на триста років вирішила спливти з дна океану, у величезному океані саме в цей момент пливло ярмо, саме в цей момент спливла черепаха й потрапила головою в це ярмо. Такою є рідкісність і можливість удачі здобути дорогоцінне людське народження.
Світи духів і претів
Можливо, ми цього не зовсім усвідомлюємо, тому що не бачимо інших світів. Наприклад, існують світи духів і привидів. Після смерті такі істоти зазнають різноманітних страждань і обмежень. Іноді вони можуть являтися людині під час медитації й говорити: «Я помер від того-то, моя доля така-то», або вони можуть прив’язуватися до певного місця в тонкому світі чи на фізичному рівні. Існує безліч претів — істот із товстими тілами, короткими ручками та вузькою шиєю. Вони завжди ненаситні, їх величезна кількість. Міста, у яких вони живуть, — це навіть не міста, а напівзруйновані руїни. Вони весь час змушені боротися за їжу, за воду, але навіть коли знаходять їх, їхнє кармічне бачення таке, що все псує. У них такий занепалий стан свідомості, неправильне кармічне бачення, усередині вони песимісти — це стан прета.
Іноді й людина може перебувати в такому стані. Наприклад, існує така категорія людей, яких називають невдахами: у них увесь час песимістична свідомість. Ви пропонуєте такій людині будь-який проєкт, а вона заздалегідь його провалить, тому що в душі є відторгнення, свідомість невдачі. Ви пропонуєте якийсь вид діяльності, а в неї така бгава: «А, не вийде». Вона не вірить у себе, невпевнена в собі, не вірить в інших і не вірить у світ. У неї знижений стан свідомості — це стан претів. У претів цей стан доведений до абсурду, до виродження. Вони бачать негатив і невдачу в усьому. Навіть якщо дати їм божественний нектар, вони лише поглянуть на нього й отруять його, він перетвориться на отруту, його не можна буде пити. Вони скажуть: «Це ж отрута, що ти мені даєш?» І навіть якщо ти захочеш йому допомогти, твоя допомога може йому не допомогти. Тобто твоя допомога може так викривитися в кармічному баченні прета, що він сприйматиме її як шкоду. Це тому, що протягом тривалого часу в підсвідомості таких істот створювалися відбитки: вони накопичували карму крадіжок, жадібності, створення перешкод іншим. Це входження в неправильний, руйнівний тунель реальності Всесвіту. Таких істот дуже багато. Там вони не можуть практикувати дгарму, вони можуть лише чекати, доки карма вичерпається, їхні тіла зруйнуються і вони отримають сприятливіші тіла.
Також існують пекельні виміри. У пекельних вимірах людина стикається з усіма своїми негативними кармами. Наприклад, якщо людина багато лихословила про інших, то вона зіткнеться з пекельним виміром лихослів’я. Якщо людина завдавала шкоди, вона бачитиме різних негативних істот, які завдаватимуть їй шкоди. Це відбувається тому, що в неї є такі записи в підсвідомості. Вона також не може практикувати дгарму в пеклі. Живі істоти в пеклі лише чекають, доки їхні тіла зруйнуються і вони зможуть переродитися у вищих вимірах.
Формування тонкого тіла після смерті
Коли дух залишає тіло, то через деякий час його тонке тіло починає набувати рис його підсвідомості, тих рис, які були в нього за життя; це триває приблизно протягом року, і всі тенденції свідомості цього духу проявляються. Якщо людина відчувала гнів на когось або бажання чинити насильство, то в тонкому тілі вона виглядатиме так, ніби тримає сокиру, батіг або палицю. І навіть якщо вона захоче викинути цю палицю, та все одно з’явиться в неї в руці. Тобто це немов тенденція свідомості, яку вона не подолала. Інші духи також бачитимуть її в такому стані. Або її вигляд буде таким: розпатлане волосся, спотворене гримасою обличчя, якщо всередині неї багато насильства та гніву. І інші, більш піднесені й чисті духи сторонитимуться її, не прийматимуть до своєї компанії, виганятимуть її. А нечисті духи, побачивши такий її вигляд, навпаки, підходитимуть до неї та вважатимуть своєю. Вона весь час потраплятиме до компаній злих, гнівних духів, а духи, що виконують роль карателів або виконавців покарання, різні дгармапали та інші, бачачи такий її стан, каратимуть її, битимуть і гнатимуть від вищих сфер доти, доки вона не викине палицю чи сокиру. Але коли вона захоче їх викинути, то побачить, що палиця чи сокира повертається до її астральної руки, тому що це не справжня палиця чи сокира, а астральна, вона виражає тенденцію її свідомості. Доки вона не змінить тенденцію своєї свідомості, то матиме такий вигляд. Зазнавши різноманітних страждань, вона може змінити свій вигляд лише тоді, коли змінить тенденції своєї свідомості.
Навпаки, якщо людина мала сприятливі, чисті духовні якості та чисті спогади, вона постане у прекрасному, сяйливому, напівбожественному образі.
Зазвичай є два рівні формування тіла під час переродження, коли людина стає духом. Перший рівень — це коли таке тіло формується відразу, але людина ще не переродилася. Таке тіло може мати вигляд поверхневих тенденцій підсвідомості. У цей час людина, коли після смерті стає духом, може зустрітися з родичами, які теж померли, з духами родичів, і поспілкуватися, дізнатися, де і як вони живуть. Потім вона шукатиме ту спільноту істот, до якої їй належить приєднатися. Але коли минає час і якщо вона швидко не перероджується, протягом сорока дев’яти днів, приблизно протягом року відбувається проникнення в глибші шари свідомості. Починають проявлятися ті тенденції, які становлять найглибшу сутність цього духу. У цей час деякі духи божеволіють, втрачають адекватність, тобто вони повністю несвідомі. Усі їхні найглибші тенденції, якщо вони були нечистими, проявляються, і вони не можуть себе контролювати. Саме цей найглибший стан і визначає, куди піде один дух і куди піде інший. Нечистим духам, несвідомим, нездатним себе контролювати, забороняється переходити межу, за якою мешкають чисті духи.
Чисті духи збираються за цією межею. Їх наставляє якийсь наставник, учитель або божество. Вони готуються переродитися або в Чистій Країні, або на Небесах, у більш піднесеному вимірі, у Сварга-лоці чи Махар-лоці. Вони отримують настанови, їм читають лекції, дають мисленнєві передачі, вони готуються стати ангелами, деватами, оскільки їхнього сяйва достатньо для того, щоб це зробити.
Але тих, у кого оголилися глибинні, нечисті тенденції свідомості й хто навіть через такий час не зміг себе контролювати, не допускають до цієї групи, тобто там відбувається жорстке розмежування. Якщо у світі людей не видно, кому стати ангелом, кому демоном-асуром, а кому людиною, то в тонкому вимірі все дуже добре видно, і внутрішній стан дуже враховується. Усі тенденції душі визначають майбутнє людини, місце її перебування та майбутнє переродження.
Духи, які не змогли перебувати усвідомлено й контролювати себе, пристають до якоїсь групи інших, схожих на них духів. Поступово вони дедалі частіше відвідують цю групу й таким чином звикають до певного світу. Деякі йдуть у пекельні виміри, деякі — в інші нижчі. Насправді їх ніхто особливо й не штовхає, але їх штовхають власні тенденції. Тоді в цих нижчих вимірах вони переживають різні випробування, карми, щоб очиститися. У пекельних нижчих вимірах теж є різні групи та угруповання, а також старші духи, які прагнуть бути головними й борються за владу. Хто найсильніший і найлютіший, той там і головний. Це щось на кшталт кримінального світу.
Є інші групи духів, які не можуть стати девами, ангелами, не можуть піти у світи пекла, які мають певні заслуги й у цьому житті володіли деякими здібностями. Але вони претендують на те, щоб їм віддавали почесті або щоб вони кимось керували, у них велике его. Коли вони на це претендують, деякі з ангелів, девів дають їм таку можливість, але через те, що вони діють егоїстично, вони не справляються як мандалешвари. Тоді їм кажуть: «Краще вам просто очищати себе».
Пітрі-лока — світ предків
Усе це відбувається в Пітрі-лоці. Якщо людина не переродилася в одному зі світів, у світі богів, не пішла в нижчі світи, то вона потрапляє в Пітрі-локу, у світ предків. Пітрі-лока — це нижній астральний план, він нижчий, ніж, наприклад, чиста країна Дів’я Лока. Це світ, де живуть пітріси, духи. Вони об’єднуються в різні спільноти відповідно до схильностей. Вони живуть в астральних містах, створених силою розуму. Як ми, люди, живемо, маємо будинки, палаци, зали та засоби пересування, так само й духи живуть у Пітрі-лоці. Тільки ці міста нематеріальні, вони створюються силою розуму, це наче певні віртуальні простори.
Наприклад, якщо за життя така людина любила їздити на мотоциклі, то в астральному світі вона теж там їздитиме. А якщо якась співачка співала в барі, ресторані чи театрі, її підсвідомість відтворить таку обстановку, і вона там теж співатиме. Підсвідомість кожного духу в Пітрі-лоці відтворює таку обстановку, яка була звичною для нього за життя. Він обмежений цією обстановкою, але не розуміє цього. Так само, як ми, люди, обмежені фізичним світом.
Коли подібні духи збираються й створюють таке оточення, виникають цілі астральні міста й країни. Там є різні види служб, різні види духів, відповідальних за прийом новоприбулих. Коли хтось помирає, його зустрічають духи, відповідальні за прийом таких душ, щоб показати їм структуру цього світу й підготувати їх до визначення того, до якої групи духів вони належатимуть.
Наприклад, є також духи-евакуатори, їх називають слугами Ями, які супроводжують душу до одного зі світів. Спочатку вони супроводжують душу, а потім передають її духам-гідам або духам-провідникам. Духи-провідники показують світ і представляють місцевим локапалам або божествам. Залежно від тенденцій і схильностей такої істоти, вона багато подорожує і, зрештою, знаходить якесь своє місце, свою групу, свою соціальну нішу, до якої могла б пристати. Якщо її гріхів не так багато, вона не падає в нижні світи, у пекло. А в пеклі перероджуються відразу, швидко; коли людина в ньому перероджується, вона бачиться такою, що падає вниз головою. Це тому, що її стан дуже відрізняється від звичайного. Якщо вона швидко не падає в нижні світи й не має такої сили, як святі, щоб піднестися у вищі виміри, або не входить у Нірвану, вона перебуває в тривалому проміжному стані в Пітрі-лоці. Там розгортається її подальша доля.
Пітрі-локу дехто описує як область із горами, рівнинами, долинами, подібну до нашого людського світу; там може бути рослинність тощо. Однак усе це є продуктом розуму істот, які її населяють. Із Пітрі-локи можуть бути входи до нижніх світів, у пекельні виміри. Вони мають вигляд таких ходів, тунелів або шахт, з яких періодично можуть виходити якісь гнівні духи, монстроподібні істоти. Ці входи охороняються вартовими (локапалами), тобто духами місцевості, які стежать, щоб ці монстроподібні демони не ввійшли до Пітрі-локи й не порушили баланс сил, не завдали нікому шкоди.
У Пітрі-лоці така людина може зустрічатися зі своїми родичами по родовій лінії, вона може бачити інших, спілкуватися з ангелами, які іноді навідуються, вести з ними бесіди на духовні теми й прояснювати свій стан. У всіх людей там пробуджується духовне самоусвідомлення, бо всі розуміють, що світ не такий, як вони думали. І навіть ті, хто був атеїстом, не вірив у життя після смерті, переконуються, що життя після смерті існує. Деякий час ті, хто був атеїстом, матеріалістом, перебувають у великому шоці, бо все життя вони вірили, що все закінчується земним життям, а виявляється, що в тонкому тілі після смерті фізичного тіла життя триває. Тоді вони починають цікавитися питаннями духовності, розпитувати; дехто згадує про Небеса, запитує: «А чому тут немає Христа? Де ж тоді Господь?», дехто думає, що це рай. У людських умах панують повний хаос і сум’яття, кожен думає, що йому заманеться. Це тому, що за життя всі мали такі химерні, фантастичні уявлення про дгарму, про духовне життя й мало духовного досвіду. Ті, хто практикував за життя й має трохи духовного досвіду, дають там невеликі настанови. Багато духів вирушають у подорожі, дехто шукає Бога й Христа, дехто — рай. Вони вирушають ніби в географічну подорож, не знаючи, що все це відбувається на рівні свідомості, що потрібно змінювати свідомість.
Ті, хто має достатньо заслуг і духовних схильностей, прагнуть виконувати якісь духовні практики, шукати духів-наставників, які просвітлять їх і вкажуть подальший шлях. У процесі таких зустрічей вони переживають різноманітні образи, видіння, іноді їхня свідомість затьмарюється, іноді вона ясніша. Вони знаходять свій шлях, тобто це не так просто.
Процес трансформації у проміжному стані
Приблизно протягом року все це триває. У першій половині цього терміну вони набувають вигляду, який мали в минулому житті приблизно в середньому віці. Тобто навіть якщо людина залишила тіло у вісімдесят років, вона набуде вигляду, можливо, шістдесятирічної й молодшатиме навіть до сорока років, її образ змінюватиметься. Якщо заслуг було багато, упродовж цього першого терміну вона дедалі більше набуватиме чистого, красивого вигляду.
Але потім, далі, оголюватимуться глибинні шари свідомості, і це час кризи для такого духу. Якщо в нього було мало усвідомленості й заслуг, проявлятимуться його найглибші відбитки, що перебувають у сховищі чітти. Усі старі комплекси, фобії, страхи, накопичені враження з дитинства, з минулих життів, із цього життя спливатимуть і змінюватимуть стан його свідомості, його свідомість буде непостійною: одного дня в нього буде одне, іншого дня — інше. І якщо він не споглядач, не вміє самозвільнятися, медитувати на порожнечу й має слабку віру, його розум у цей час сильно метатиметься.
У цей час відбувається справжнє розпізнавання того, хто є хто. Тобто в цьому астральному світі, у Бхувар-лоці (я описую рівень Бхувар-локи), ніхто нікого не може обманути. Тому що духовний стан кожного виражається назовні: якщо ти прекрасний усередині, то й виглядаєш гарно, якщо ти похмурий усередині, то й вигляд у тебе також похмурий, його неможливо підробити, але легко розпізнати.
У цей час відбувається поділ на тих, хто піде у вищі світи Небес або до Чистих Земель, хто залишиться в Пітрі-лоці, хто піде до нижчих, пекельних вимірів або у світи претів. Але деякі перероджуються людьми. Не можна сказати однозначно, усе це дуже індивідуально, оскільки в кожного своя доля.
Зустріч зі слугами Ями та перегляд життя
Після смерті, коли людина дістається одного з рівнів, вона зустрічає слуг Ями. Яма — це повелитель Пітрі-локи, світу предків, він його володар, його проєкції можуть бути всюди. Хто ці слуги? Це можуть бути духи-помічники або служителі. Зазвичай кажуть, що в Ями є секретар Чітрагупта, у якого є записи про всі підсвідомі враження твого життя, усю твою карму. Його обов’язок — показати її тобі. У цьому йому допомагають шравани та шравані. Шравани — це духи-спостерігачі, наглядачі; шравані — це їхні дружини. Тобто це ті, хто постійно спостерігає за тобою і зчитує все, що ти робиш, думаєш, усі твої вчинки, їм усе відомо. Чітрагупта звертається до них, коли хоче прояснити якийсь момент вашого життя. Ваше життя розглядається дуже докладно, до найменших дрібниць.
Як це може виглядати? Ніби вам показують великий екран, подібний до комп’ютерного, тільки цей екран розміром із залу. На цьому екрані вам проєктивно показують наче фільм, починаючи із самого моменту народження. Ви переглядаєте все до найменших дрібниць, вам також показують усі неприємні й усі приємні моменти вашого життя. Хтось може бачити це як кінотеатр, де йому демонструють фільм про його життя. Усе це індивідуально, залежить від схильностей, від того, хто як це побачить.
У процесі перегляду людина змінює свою свідомість. Негативні враження під час перегляду змінюватимуть її бхаву, вона знижуватиме рівень своєї свідомості, а піднесені враження підноситимуть і одухотворюватимуть її свідомість, вселятимуть у неї віру й захват. Коли вона перегляне все це, за результатами в неї буде певна бхава, стан свідомості. На підставі цієї бхави їй буде рекомендовано вирушити до того чи іншого світу.
Життя в різних світах
Ті, хто реалізував дорогоцінне людське народження, йдуть до вищого виміру богів. Ті, хто за життя нехтував духовною практикою, підпадають під дію закону карми й зазнають різних обмежень, перероджуються або в нижчих світах, або стають пітрісами й продовжують жити в Пітрі-лоці.
Життя в Пітрі-лоці може тривати довго, тобто у світі предків духи живуть довше, ніж у людському світі, наприклад тисячу років і більше. Але це життя нагадує наше земне життя, з тією різницею, що там живуть в астральному тілі, а духи живляться образами й запахами та можуть вільно переміщуватися. У них також є обмеження, свої інтереси, власні справи, як і в земному житті, тільки оскільки земного життя вже немає, а є нове життя, вони продовжують шукати й утілювати свої інтереси. Іноді вони допомагають родичам у цьому земному житті, пам’ятаючи про них, іноді такий зв’язок утрачається.
Ознаки майбутнього переродження
Як можна дізнатися під час переродження, хто в якому світі перероджується? Якщо істоті судилося народитися богом, то в неї з'явиться відчуття, ніби вона потрапила на дах багатоповерхової будівлі або багатоярусного палацу. А якщо їй судилося народитися асуром, вона відчує себе посеред зливи або в центрі вогняного колеса, що обертається.
Якщо їй судилося переродитися у світі людей, то під час входження в утробу вона відчує сильний озноб, а якщо судилося набути чистого людського народження, вона побачить, ніби опинилася серед серпанку, а якщо дорогоцінного людського народження, то під час входження в утробу побачить безліч галасливих людей.
Якщо комусь судилося увійти в тіло тварини, то з'являється видіння куреня з трави, туману, дупла в дереві — чогось, пов'язаного з лісом. Якщо комусь судилося переродитися в пеклі, у нього будуть видіння, в яких він бачить якісь чорні, обвуглені дерева, червоні й чорні залізні будинки, до яких він входить, темні провалля.
Усі ці видіння мають магічну силу затягувати свідомість. Якщо свідомість людини слабка і є багато відповідних тенденцій, вона не може цьому протистояти. Наблизившись до такого місця, вона ніби засмоктується ним. Якщо людині судилося переродитися у світі людей, то вона бачить пару, що злягається, і не в змозі чинити опір цьому видінню. Сила енергії червоної краплі в цей момент настільки велика, що це видіння її затягує, у неї виникає або сильна прив'язаність, або ревнощі до чоловіка, або прив'язаність до жінки. Якщо людині судилося народитися претою, то з'являється видіння гірської ущелини або порожньої гірської долини. А ті, хто перероджується в пеклі, майже не переживають Бардо Становлення, їхнє народження відбувається миттєво з припиненням дихання.
Причина всіх цих переживань — відсутність розуміння, відсутність споглядання, нерозпізнавання порожнинної сутності.
Зовнішні ознаки істот у проміжному стані
Тіла істот із чистою кармою мають розмір шістнадцятирічної дитини, а істоти з нечистою кармою виглядають у Бардо Становлення, тобто в останньому проміжному стані перед переродженням, як восьмирічні діти.
Ті, кому судилося народитися людьми або сансарними богами, випромінюють біле світло, асури й тварини — жовте, істоти пекла — темно-коричневе, а голодні духи — синє з нечистими домішками.
Коли людина готується стати богом або людиною, в астральному вимірі вона перебуває у звичайному вертикальному положенні, головою догори. Якщо ж їй судилося народитися асуром або твариною, вона перебуває в горизонтальному положенні, і це можна побачити духовним зором. А якщо вона прагне стати голодним духом або істотою пекла, вона перевернута догори ногами. Така перевернутість означає, що її тонке тіло не відповідає цьому світові, воно надто важке. Усі її уявлення перевернуті, вона абсолютно не відповідає баченню цього світу, з якого ми, люди, за нею спостерігаємо.
Ті, хто прямує до щасливих світів і має добру карму, зберігають ясність свідомості в проміжному стані. Ті ж, у кого карма негативна, позбавлені ясності, їхня свідомість затьмарена, вони перебувають у несвідомому стані, ніби уві сні, бачать якісь моторошні видіння, від одних видінь тікають, до інших прив'язуються.
Влада пам'яті та самскар
Увесь цей час духів у проміжному стані називають також гандхарвами (не слід плутати з гандхарвами — мешканцями Небес, музикантами); це специфічний термін, який частіше використовується в буддизмі Махаяни та Ваджраяни й позначає істоту в проміжному стані. Вони переживають тенденції пам'яті (самскари). Оскільки сховище тенденцій пам'яті вивільняється, а канали фізичного тіла більше нічого не утримують, тенденції пам'яті розгортаються, і всі спогади мають велику владу над такими істотами. Багато таких істот більшу частину життя проводять у спогляданні цих спогадів.
Те, що вони накопичили в земному житті, залишається з ними, усі гріхи й усі чесноти також. Кожне зле слово, кожен неправильний погляд, кожен неправильний вчинок, образа — там усе це переживається й викликає докори сумління. Людина бачить, як неправильно вона жила, що вона робила неправильно, чому вона не любила цих людей, якою вона була нерозумною, тупою, егоїстичною, як їй говорили про дгарму, а вона це ігнорувала. Вона бачить багато речей, їй показують усе непривабливе. Але оскільки там її свідомість буває загостреною, вона перебуває в ясності, усе це викликає в неї почуття каяття, докори сумління. Якщо таких видінь багато, це спричиняє зміну її свідомості в гірший бік. Вона впадає в самоприниження, затьмарений стан — так діє пам’ять. Багато хто сам карає себе цим, їх карає їхня пам’ять.
І навпаки, якщо в людини було багато піднесених, прекрасних спогадів, вона, споглядаючи, постійно перебуває в блаженному, радісному стані. Але завдання полягає в тому, щоб звільнитися від усіх цих спогадів.
Ті, в кого усвідомленість слабка, хто за життя не тренувався в медитації, у спогляданні, у звільненні від усього цього, усі вони прив’язуються до цієї пам’яті, цілковито поглинаються нею й не можуть рухатися далі. Пам’ять керує ними й веде їх у той чи інший світ.
Якщо ви за життя вмієте здійснювати самозвільнення, споглядаючи, звільнятися від внутрішніх даних і утверджуватися в тонкому стані усвідомленості, пам’ять не матиме над вами влади, ви перебуватимете в стані єдиного «смаку», чистого бачення. Для цього треба виконувати техніку Самскара-шуддги, споглядання.
Зміна тіла й прояв знаків
Ця пам’ять, оголюючись, дедалі глибше протягом року змінює тіло людини. Тоді її тіло набуває рис майбутнього народження, образ її тіла знову змінюється. Ті, в кого чиста карма, випромінюють світло, це світло може сягати однієї йоджани, одна йоджана — це приблизно одинадцять кілометрів, тобто душі можуть випромінювати потужне світло. У тих, хто має нечисту карму, тіла будуть тьмяними й майже не випромінюватимуть світла, а в тих, кому судилося народитися у світі богів, світло буде сильним.
У проміжному стані виникають сприятливі й несприятливі знаки. Той, хто очищав себе, накопичував заслуги, зрощував у собі саттву, чисті якості, займався духовною практикою, контролював бажання та егоїзм, зустрічатиметься з різними знаками, які можуть бути найрізноманітнішими. Його супроводжуватимуть божества, лотоси, прекрасні краєвиди, звуки прекрасної музики, мантри, бгаджани, що лунають, прояви благословень у повітрі, знаки ОМ, коштовне каміння, гарне вбрання, палаци, різні посудини, що містять еліксири. А в людей із нечистою кармою в проміжному стані будуть потворні видіння й погані знаки.
Зрештою буде визначена бгава, яка становитиме душу цього духу, і саме ця бгава визначить, у якому світі йому належить переродитися.
Методи закриття входу в утробу
Під час переродження існують різні методи, як закрити переродження в людській утробі. Якщо ви не хочете перероджуватися в людській утробі, вам треба займатися спогляданням; якщо ви хочете втримати свідомість у такому стані, тобто закрити світ людей і закрити нижчі світи. Найголовніше для цієї настанови — потрібно добре пам’ятати свого корінного Гуру, завжди мати чисту самаю, пам’ятати свого Ішта-девату, завжди уявляти його над маківкою голови, підтримувати присутність, тобто перебувати в стані усвідомленості.
Один зі способів закриття входу в утробу — виконувати практику Йоги ілюзорного тіла, практикувати перетворення на ілюзорне тіло й візуалізацію Чистої Країни. Тоді такі істоти надовго не затримуються, вони швидко й одразу переносять свою свідомість у чисті локи, виміри. Але якщо це не вдається, є інші способи.
Наприклад, істоті, яка бачить пару людей, що злягається, і в неї виникає пристрасне бажання втілитися, треба уявити цю пару в образі Ішта-девати, замість того щоб піддаватися хтивості й ревнощам. Тоді вона закриє врата лона. Наприклад, побачивши пару, що злягається, — уявити її в образі Даттатрейї з дружиною Анаґадеві. Таким чином викликати почуття поклоніння, шанування, піднести свою свідомість, змінити бгаву, щоб в умі не виникло нічого нечистого. Якщо таким чином вдасться це припинити, то врата лона будуть закриті.
Інший спосіб: коли за життя наринає пристрасне бажання, виконувати таку санкальпу: «Я перебуваю у стані ілюзії, цей світ ілюзорний», і якщо людина бачить якусь пару, що злягається, сприймати їх як божеств у союзі, які дають ініціацію, як Даттатрейю та Анаґадеві. Якщо вдається породити бгаву, божественну гордість, чисте бачення, не піддавшись хтивості, ревнощам, прив’язаності, отже, це буде знаком того, що вдасться закрити врата лона.
Є також метод, коли роблять те саме, але візуалізують корінного Гуру в союзі з тантричною дружиною, з його Шакті. Якщо під час спостереження за статевим актом виникає сильна пристрасть, то уявляють людину у вигляді девати в союзі з дружиною, породжують віру й відданість та уявляють отримання посвячення, породжують чисте бачення, сприймають це як даршан. Тоді врата лона закриваються.
Наступний метод: коли практикують об’єднання блаженства й порожнечі, тобто входять у споглядальну присутність і об’єднують споглядальну присутність з енергією червоної краплі в тілі, перебувають у медитації, яка називається Сукха-шунья, не піддаючись двоїстим оцінкам і враженням. Тоді врата лона закриваються.
Інший метод пов’язаний із зреченням: у цей момент потрібно просто виконати практику медитації на світ як на ілюзію та на всі видіння, а потім відвернутися від цього видіння, зректися його у своїй душі, не дозволяти взагалі виникати в умі будь-яким вікальпам. Це шостий метод.
Сьомий метод глибший, він полягає в медитації на Світло. У цей час потрібно уявити безмежний простір світла і, зосередившись на ньому, увійти в переживання простору. Завдяки цьому переживанню будь-які видіння будуть розсіяні, вхід до лона буде закритий.
Нарешті, восьмий метод — ілюзорне тіло. Ілюзорне тіло означає, що треба здійснити перетворення, почати начитувати мантру девати, з яким об’єднуєшся, породити ключові точки й повністю відновити себе в образі девати.
Контрольоване переродження
Усі ці методи закриття входу до материнського лона означають, що ви достатньою мірою можете контролювати себе у сновидінні й у проміжному стані також контролюватимете себе. Ви не піддастеся хитрощам свого розуму й зможете контрольовано обрати своє народження. Ці методи корисні для того, щоб закрити несприятливі народження й обрати сприятливе лоно, тобто якщо хтось за власним бажанням захоче народитися у світі людей, тоді він увійде в тіло тієї матері, яку сам обирає, яку хоче. У хорошій родині, де є матеріальний достаток, щоб займатися практикою дгарми, де дадуть виховання, де хороша доля, — це контрольоване входження. Або якщо така людина не захоче перероджуватися у світі людей і приймати тіло, то вона закриє всі входи, відірветься від сприйняття людського світу й шукатиме шлях до світу богів.
Усе це приклади того, до чого призводить дорогоцінне людське народження і недорогоцінне. У разі недорогоцінного людського народження контролю переродження, звісно, не відбувається, людина віддається під владу астральних сил, свого розуму, а потім її затягує в одне з місць, у якому вона перероджується.
Важливість правильної мотивації
Я прочитав це для того, щоб ми зародили правильну мотивацію перед лекцією. Перед будь-яким ученням слід зароджувати правильну мотивацію, розмірковуючи про коштовність Учення, дорогоцінного людського народження. Буває, що наша мотивація слабшає і нас долають різні внутрішні демони, відволікання — це завжди допомагає. Ти згадуєш: «О, я ж здобув дорогоцінне людське народження, я ж можу практикувати. Наскільки це дорогоцінно, наскільки це цінно, наскільки це чудово, наскільки це важливо для мене». І тоді ми знову можемо йти духовним шляхом.
Коли ми стаємо на духовний шлях, важливо розмірковувати про чотири усвідомлення. Я розповів про одне з них — дорогоцінне людське народження.
Чотири усвідомлення, що перевертають життя
Інші усвідомлення — це непостійність, закон карми та страждання. Я рекомендую всім, хто ще не виконував практик, щонайменше провести три дні в ретриті, розмірковуючи над цими темами: непостійністю, дорогоцінним людським народженням, законом карми та стражданнями в сансарі, в обумовленому існуванні. Ці чотири теми дуже важливі, їх навіть називають «Чотири теми, що перевертають життя». Тому що вони дозволяють звільнитися від фальшивих цінностей, хибних установок, невпевненості, сумнівів і стати справжньою людиною Дхарми.
Сансара огорнула нас звідусіль, загіпнотизувала, зачарувала своєю майєю. І якщо ми не будемо підтримувати себе, налаштовувати себе на віру, справжню практику, накопичення заслуг, то, коли семінар закінчиться, ми знову підпадемо під вплив сансарних смислів і цінностей та думатимемо: «Коли ж через рік буде ще один семінар?» У нас ніколи не знайдеться часу пройти ретрит, про ранкову садхану ми думатимемо: «О, щось мені не хочеться вставати», або про медитацію: «Краще подивлюся телевізор», а щодо м’яса: «Та що тут такого, буду їсти». І така компромісна свідомість не дає вам можливості стати садху.
Але якщо ви розмірковуєте над чотирма усвідомленнями, у вас є віра, духовне завзяття, рішучість, ви стаєте справжнім віра-йогіном. Ви з радістю виконуєте служіння, розуміючи, що це важливо, адже служіння встановлює зв’язок із вищими світами.
Важливість накопичення заслуг і пам’яті
Той, хто будує храми, друкує сутри, займається служінням, має багато хорошої пам’яті, добрих спогадів. Ці спогади, коли розкриються, вкажуть йому шлях, приваблять божественних істот, і вони поведуть його. А в тих, хто не має таких спогадів, вони будуть несвідомими, і ці люди втратять себе. А якщо у вас багато заслуг, навіть якщо ви не надто хороший медитатор, у вас не надто багато медитативного досвіду чи усвідомленості, усе одно сама сила пам’яті та сила самскар приведуть вас у вищі світи, у небесні виміри.
Тому що пам’ять — це єдине, що ми можемо взяти із собою: пам’ять і усвідомленість, медитативний досвід. Гроші не зможемо, рахунок у банку — ні, фізичне тіло — ні, родичів — ні, будинок — ні, автомобіль — ні, холодильник, телевізор — ні, нічого, коштовності, прикраси — теж ні. Але в тонкому тілі є пам’ять і медитативний досвід, ми можемо їх узяти, це наше. Усе, що ми зростили за життя, завжди буде з нами й залишиться. Дуже важливо це розуміти й накопичувати хорошу пам’ять, позитивні відбитки разом з усвідомленістю.
Учення Васіштхи про природу розуму
Васіштха говорить:
«Воістину, лише розум через повторювані думки думає, що він народжується або помирає. Не маючи форми, він думає, що є індивідуальною свідомістю з формою. Лише завдяки власним думкам він знаходить у собі національність, насолоджується або страждає від задоволення чи болю. І все це міститься всередині нього, як олія всередині насінини».
Васіштха говорить: «Ти повинен зрозуміти, що все це — лише розум, уся справа в тобі», усі зовнішні об’єкти, пекла й небеса, погані та хороші враження — усе виходить із тебе, усе це походить лише від тебе. Усілякі ситуації, доля, карма, тіло — це проєкція твого розуму. Чому ти дозволиш проявлятися — те й буде. Тому треба вчитися керувати розумом.
«Той, хто не дозволяє розуму блукати серед об’єктів насолоди, здатний перемогти його».
Тут розум виступає як суперник або, радше, його можна уподібнити до необ'їждженого коня. Функція коня — кудись мчати, бігти. Не можна сказати, що кінь поганий чи хороший, така вже його функція. Хтось може на коні помчати в прірву або зламати шию, а хтось може стати чудовим вершником і приїхати на ньому в потрібне місце — усе залежить від рівня майстерності, від того, наскільки цей кінь приборканий.
«Як прикутий до стовпа не може від нього відійти, так і розум благородної людини не відходить від реальності. Тільки такий і є людиною, інші більше схожі на черв'яків. Постійною медитацією він досягає найвищого стану».
Розум благородного — це переклад слова «ар'я», тобто благородний, святий. «Не відходить від реальності Брахмана, не відривається від неї», тобто джняні, мудрець завжди перебуває в Брахма-вічарі, завжди думає про Бога, перебуває у стані усвідомленості й споглядання.
Контроль над розумом через відречення
Васіштха продовжив:
«Перемога над гобліном розуму можлива лише тоді, коли за допомогою власних зусиль досягається знання про себе, а прагнення до того, що розум розглядає як задоволення, — полишається. Цього легко досягти зовсім без зусиль, поставивши розум на належне місце. Горе тому, хто не може відмовитися від прагнень, адже відмова — єдиний шлях до власного блага».
Тут Васіштха каже, що, аби ми могли контролювати розум, ми повинні його приборкати. Наш розум має бути приборканим, і його можна приборкати лише тоді, коли ми відмовимося від усіх тенденцій розуму, від вікальп. Тобто не можна дозволяти собі захоплюватися фантазіями розуму (вікальпами), тому що розум, захоплюючись вікальпами, створює безліч бажань. Коли ми йдемо за розумом і не вміємо його контролювати, це призводить до страждань, до неправильного способу життя, вибору неправильних смислів.
Васіштха каже, що не розум повинен контролювати нас, а ми повинні контролювати розум, тому що розум — це ненадійний супутник, розум нас підведе й підводить, якщо ми ним не керуємо. Більшістю людей керує їхній розум, тобто вони роблять те, що каже їм їхній розум. А що каже розум? Розум каже лише те, що є в нього в підсвідомості, у коморі пам'яті, а також те, що йому сказали інші. І хто знає, хороші речі йому скажуть чи ні? Дехто може сказати: «Дивись, ось ця нація — твої вороги, ти повинен воювати з ними», і якщо розум у це вірить, він дає команду, а людина, ототожнюючись, іде й воює.
Але насправді Васіштха каже: «Не можна довіряти розуму». Розум — це не справжній партнер, він підводить, він як торговець (вайш'я). Потрібно довіряти буддхі, інтелекту. Інтуїтивна свідомість, буддхі, — ось що має керувати розумом. Ми можемо навчитися керувати розумом лише тоді, коли перебуваємо у стані буддхі.
Перехід від манаса до буддхі
«Інтенсивними зусиллями можна перемогти розум, тоді індивідуальна свідомість розчиняється в нескінченній Свідомості, а індивідуальність припиняється. Цього легко досягти».
Щойно ми входимо в неконцептуальний стан за межами думок, розуміємо принцип Атма-вічари, природної усвідомленості, здатні утримувати усвідомлення в точці, де думки не можуть рухатися, у нас пробуджується внутрішній центр, усвідомлення-свідок (драшта), і ми можемо виконувати Драшта-йогу, тобто перебувати в цьому світі як свідок, у нас настає контроль над розумом, і ми утверджуємося в переживанні буддхі.
Людина, яка утвердилася в переживанні буддхі, відрізняється від тієї, що перебуває у зв’язаності своїм розумом. Чому? Тому що для неї головне заняття — спостерігати, споглядати, а не діяти. Розумієте? Для всіх головне — робити, робити, робити — раджас: треба зробити це, треба зробити те. А для людини буддхі головне — споглядати, спостерігати, тобто все її життя — це відсторонене сприйняття всієї реальності. Вона каже: «Треба це проспоглядати, треба це проспостерігати — і все буде чудово. Нічого не треба робити, треба спостерігати». І ось у цей момент, коли ми розуміємо, що треба перейти від манаса до буддхі, від дії до недіяння, відбувається входження в природний стан.
Природне споглядання можливе лише в стані недіяння. Ми повинні виконати велику духовну роботу, щоб ухвалити таке велике рішення — увійти у велике недіяння.
Дія завжди викликається манасом, вона породжується його гарячковою, раджасичною роботою. Коли немає споглядання, він завжди спонукає діяти, і він завжди спонукає діяти в ім’я карми, в ім’я тенденцій. Припинити дію в ім’я тенденцій і почати споглядати, не заохочуючи жодних тенденцій, — це велике досягнення. Ваша доля змінюється, ви виходите зі стану діяча, того, хто діє, зі стану діяння (карти й картритви) і стаєте недіячем, входите в недіяння. Коли ви входите в це, по-справжньому починається ваше життя у стані споглядання, у Сахаджа-таттві.
Я можу сказати, що життя лише починається, коли ви входите в цей стан; усе ваше колишнє минуле життя здається чимось похмурим, ілюзорним, неправильним і оманливим. Ви лише з іронією дивитеся на це, тому що набуваєте глибшого, правильнішого виміру життя. Він ґрунтується на буддхі, коли розум під контролем. Тепер ви кажете розуму: «Розуме, ти робитимеш те, що я тобі скажу, а те, що ти скажеш мені, — неважливо. Тому що між нами встановилися принципово нові відносини: ти — слуга, а я — господар». Як приємно бути господарем розуму. А доки цього немає, ви з розумом на рівних. Розум каже: «Роби те, роби це, а чому це?», і ви робите. Це не дуже добре, це зовсім неправильно.
Коли ми стаємо господарем розуму, ми пояснюємо це, з’ясовуємо ці відносини всередині. Ми кажемо: «Я — цар, я — господар. Ти мій слуга, розуме, роби те, що я кажу. Те, що кажеш ти, я не робитиму або ще подумаю над тим, що ти мені пропонуєш».
Нині ж, якщо ми неуспішно споглядаємо або не зрозуміли цього, ми не розрізняємо себе і розум, буддхі та манас. Ми думаємо, що ми — це і є розум. Саме тому розум має над нами владу, нам здається, ніби ми єдине ціле. І наше завдання — розвинути розрізнювальну мудрість (вівеку) та поступово відокремитися. Це ми — буддхі, розум, заснований на світлі Атмана, Вищого «Я». Це розум — его, засноване на старих враженнях. Це дві різні істоти. І одна має стати головною, а друга — підлеглою.
Єдиний шлях до спасіння
«Немає іншого шляху до спасіння, крім контролю над власним розумом».
Це означає ухвалити тверде рішення залишити всі прагнення розуму.
«Твердо виріши вбити розум, що легко зробити, поза всяким сумнівом».
«Поки не відмовився від бажань розуму, усі настанови Вчителя, вивчення книг, повторення мантр та інші практики корисні так само, як солома».
Запитання: Скажіть, Гуру, чи можна здійснювати магічні дії?
Магічні дії, щоб контролювати розум? Думаю, можна, головне — перебувати у стані усвідомленості. Наприклад, коли ми практикуємо Йогу ілюзорного тіла — це чистої води магічні дії. Уся Йога ілюзорного тіла — це магія, заснована на візуалізації, санкальпі, коли ми працюємо з двома силами: санкальпою та вікальпою.
Васіштха каже, що іншого шляху немає і треба ухвалити тверде рішення якось приборкати цей розум, тому що, поки не відмовився від його бажань, уся практика марна. Тобто спочатку йде приборкання розуму.
Іноді, коли до духовного Вчителя в давнину приходив учень і казав: «Учителю, навчіть мене левітувати, передайте мені мантри», Вчитель відповідав: «Дуже добре, он там корова, іди, спочатку прибери за коровою», і учень був дуже розчарований. Він думав: «А чому я маю це робити? Я не по це прийшов». Але в цьому був глибокий сенс. Вчитель казав: «Треба почати з приборкання розуму, з дисципліни розуму, тому що те, чого ти хочеш, — це поки що лише твоя уява, породжена его й розумом, вигадки неконтрольованого розуму. Треба навчитися відсторонюватися, бути порожнім, навчитися самодисципліни й робити те, що не подобається, долати себе, контролювати бажання». Або він іноді казав: «Просто залишайся тут, побудь тут кілька років, а потім подивимося». І просто залишатися тут означає — ні за чим не йти, тому що виникає багато вікальп, тенденцій розуму, а залишатися тут означає ігнорувати їх. Це також процес очищення.
Наш шлях інший: ми відразу намагаємося увійти в природу Розуму й кажемо, що контроль розуму можливий лише з того, що перебуває над ним. Із природи Розуму можна контролювати розум, із Сахаджа-таттви можна контролювати манас, усі нижчі частини. Нам треба зрозуміти, що таке природа Розуму і як у ній перебувати, де ця точка свідомості, у якій належить бути.
Відмова від концепцій і стадія «зачаття»
«Тільки якщо обрубати корінь розуму сокирою відмови від концепцій, можна досягти абсолютного Брахмана, який є всюдисущим спокоєм».
Далі Васіштха вказує шлях, як узяти розум під контроль. Він каже: корінь розуму можна обрубати, якщо ви відмовляєтеся від концепцій, тобто якщо ви привчаєтеся перебувати в неконцептуальній свідомості.
«Концептуалізація або уява (вікальпа) призводить до помилок і страждань, але її так просто позбутися через самопізнання; коли її позбувся, приходить спокій. Чому ж це вважається таким важким?»
Коли нам вдається прорватися крізь вікальпи, крізь концепції та утвердитися в просторі не-розуму, нам треба добре оцінити цей досвід і вчитися надалі керуватися ним у повсякденному житті. Із цього моменту починається істинне споглядання. Такий стан прориву за межі вікальп і всіх концепцій розуму називається стадією «зачаття» у Вченні про шістнадцять кала. Це дуже важлива стадія, коли людина завершує цілий життєвий пласт, завершується цілий відрізок її життя, карми й долі, і вона переходить на новий рівень буття.
Зі стадії «зачаття» можлива істинна духовна робота. До стадії «зачаття» ми лише готуємося до істинної духовної роботи, нам треба виконати велику роботу: концентрація, медитація, філософія, накопичення заслуг.
Але стадія «зачаття» — це наше перше досягнення, плід, із яким вас може привітати духовний Вчитель. Це означає, що тепер ми можемо перебувати в істинному спогляданні й можемо утримувати це споглядання, щоб воно переросло в стадію «виношування», прямувати до Просвітлення, до стадії «народження».
