Духовна еволюція (люди, садху, джняні, сиддхи, боги)
Сенс життя полягає в розумінні божественної волі та здійсненні божественної волі, а не в служінні своєму его, не в служінні своїй родині, країні, нації. Це все добре, це треба робити на своєму рівні, але не можна робити це сенсом життя. Сенс життя — у розумінні Бога, у розумінні божественної волі, у здійсненні божественної волі. Сенс життя в тому, щоб дозволяти божественному проявлятися через це тіло, через різні діяння.
У ведичній традиції, у традиції Санатана Дхарми це називається джняна-шакті (божественна мудрість), іччха-шакті (божественна воля) і крія-шакті (божественні діяння). Вони представлені трьома богинями: Сарасваті, Лакшмі та Парваті. Сила божественної мудрості (джняна-шакті) — це Сарасваті. Аналог у європейській традиції — це Софія. Сила божественної волі (іччха-шакті) — це Лакшмі. Аналог у європейській традиції — це Фортуна, богиня удачі, тому що воля завжди приносить удачу. Сила божественних дій (крія-шакті) — це Парваті або Дурґа, дружина Шиви.
Ці три сили зростають у нас, розвиваються в процесі духовного шляху, коли ми займаємося йогою. Вони дають нам змогу звільнитися від закону карми, звільнитися від своїх обмежень, стати нескінченною безсмертною істотою, розкрити свій божественний потенціал, зрозуміти його. Ці сили походять із єдиного джерела. Є джерело, яке їх усі об’єднує, і ми називаємо це джерело Бгаґаван Даттатрея або бог Шива, в Адвайта-веданті його називають Брахманом. Це найчистіша Свідомість поза ім’ям, поза формою, у ній немає суб’єкта й об’єкта. Саме цією найчистішою Свідомістю займається Адвайта-веданта.
Для Адвайта-веданти вкрай важливо зрозуміти цю чисту Свідомість, розкрити Атман усередині себе, розкрити Абсолют, тому що якщо ми не розуміємо своєї божественності, своєї абсолютної природи, то живемо немов у невіданні, уві сні.
Поворот свідомості всередину
Чому ми поки що не можемо зрозуміти, усвідомити свою божественну природу? Тому що наш розум розгорнутий назовні, і це називається бахір-мукхі-дрішті. Дрішті — це бачення, а бахір-мукхі означає, що обличчя повернуте назовні, усе назовні. Але якщо ми повернемося всередину себе — це називається антар-мукхі-дрішті, то почнемо поступово усвідомлювати свою божественну природу.
Але одразу це робити нелегко, тому потрібні пояснення, потрібні бесіди, потрібен майстер, потрібна практика. Ми повинні опанувати це мистецтво, зрозуміти хід думок святих мудреців, опанувати цю філософію, і це допоможе нам розгорнути свій розум усередину та увійти в простір містичного досвіду.
Адвайта-веданта не говорить про філософію, тому що Адвайта — це передусім містичний досвід, ваш особистий містичний досвід. Неможливо зрозуміти Адвайту на рівні філософії, але можна самому пережити стан Адвайти. Коли ми медитуємо й усвідомлюємо «Я є Абсолют» («Ахам Брахмасмі»), і це потроху стає нашим власним досвідом, тоді ми можемо пізнати Адвайту.
Настанови Шанкари з «Вівека Чудамані»
Що говорить текст «Вівека Чудамані» та Шанкара з цього приводу? Шанкара говорить так:
«Ти повинен пізнати своїм власним інтелектом, що Брахман, Абсолют, є твоєю справжньою природою. Це природа самосуща. Вона тонка, як простір, і вічно сяюча. Це істина, усвідомлення і блаженство, неподільне й нічим неушкоджене».
Шанкара говорить:
«Воістину зрозумій: ти є Атман, божественне «Я», ти не є тіло, ти не є енергія, ти не є розум, ти не є думки й образи, ти є божественне «Я». Твоє божественне «Я» є недвоїстий Брахман, Абсолют. Він чистий, безтурботний, він є істина, окремо від якої немає нічого. Ти є те божественне «Я».
У стані сну зі сновидіннями різні об’єкти, такі як час, простір і той, хто їх пізнає, — усе створене сном, породженим розумом, і все це ілюзія. Ти повинен зрозуміти, що й зовнішній світ — це така сама ілюзія, але завжди є той, хто цю ілюзію спостерігає. Увесь цей світ походить з Абсолюту. Лише Абсолют і є».
Як це можна зрозуміти? Це здається дуже складним. Наприклад, ми прийшли сюди, ми прийшли на лекцію, ми прийшли сюди як суб’єкти в суб’єктивному стані, як особистості. Ми прийшли, щоб подивитися на об’єкти, на цю залу, на інших людей, послухати, що скаже ця людина, і між нами відносини двоїстості, і всім зрозуміло: ми особистості, суб’єкти, я — об’єкт, для мене — навпаки. Це стан двоїстості.
Але з погляду Адвайти насправді ми з вами — одне ціле. Це одна свідомість, але в неї багато тіл. Вона так грає, вона грає в лекцію, вона грає у вас, у мене й у цю розмову, але все це — один Брахман, один Бог. Брахман зараз розмовляє сам із собою, він говорить сам із собою про самого себе. Він зараз сам собі говорить про те, що він розмовляє сам із собою про самого себе, і сам же сміється над собою. Це одна свідомість, яка грає в безліч тіл, вона створила багато тіл, щоб розважатися. Коли ми відчуваємо радість, це означає, що всередині нас щось розкривається і ми розуміємо, трохи розуміємо це. Мить радості — це коли наша свідомість трохи розкривається, зникає подвійність і ми розуміємо, переживаємо цю недвоїстість.
Творення всесвіту і три аспекти Бога
Коли Бог-Творець творив всесвіт, а у всесвіту є Творець, так вважається, принаймні, у ведичній традиції. Так само як на будь-якому полотні є підпис художника, у будь-якої музики є автор, і навіть існує проблема авторського права, тож тепер не можна нічого завантажити з інтернету, не заплативши, так і у всесвіту є автор. Це могутня Свідомість. Ми називаємо її Брахманом.
Але є інший бог, його називають Вішну, його завдання — не творити, а підтримувати, зберігати, захищати. Є третій бог, його звуть Шива, і його завдання — руйнувати, коли настає час. Але насправді всі ці боги — це одне створіння, це не три різні, це одне. Просто буває гуна раджас, і коли домінує якість руху, активності, то це і є Брахма, Творець. А коли домінує гуна саттва — це чистота, світлоносність, підтримання, ми говоримо про це як про Вішну. Але коли домінують темрява, морок, інертність, нерухомість, ми називаємо це Шивою. Але все це — одне створіння, вони походять з однієї єдиної свідомості.
Коли Брахма створював всесвіт, він створив усі тіла у фізичному світі, наші тіла, тіла тварин, птахів, риб тощо, увесь матеріальний вимір — це називається вішва, а всі тонкі астральні тіла в тонкому світі, тіла духів, тіла привидів, духів предків — називаються виміром тайджаса. Це також інше тонке тіло Брахми, Творця. Сукупність усіх причинних тіл у каузальному світі, сукупність усіх причинних тіл у причинному світі називається праджня.
Здається, що це безліч істот: боги, йоги, асури, демони, ракшаси, духи, пітріси, гандхарви, відьядхари тощо. У цілому світі існує дуже багато різних класів істот, але насправді все це — тіла одного й того самого Брахми-Творця. Усі ми — частинки цього Бога, але і в Брахми, і в нас природа недвоїста, це природа Абсолюту. Усі ці тіла — лише оболонки. На найглибшому рівні ми всі єдині, на глибинному рівні ми є однією найчистішою свідомістю.
Природа Абсолюту
Отже, Шанкара говорив:
«Увесь цей світ походить з Абсолюту, з Брахмана, і тільки Він один і є. Як горщики робляться з глини, і все це — лише глина. Цього Абсолюту, Брахмана, не торкаються народження, юність, розвиток, старість, хвороба і смерть. Він не має касти чи звичаю, сім’ї, роду, імені чи форми. Він без атрибутів. У нього немає ні чеснот, ні вад, ні розумових, ні фізичних недуг. Він вільний від голоду, спраги, скорботи, ілюзії, старості та смерті. У нього немає часу, простору й будь-яких об’єктів. Його неможливо описати словами. Грубий розум не здатний осягнути його, досягти його. Його можна охопити лише оком мудрості й пережити в серці йогіна без використання будь-яких органів чуття.
Цей Абсолют є основою цього світу, а зовнішній світ немовби накладений на нього. Він — причина виникнення, збереження і руйнування світу та найвища причина, яка сама не має причин. Усі світи, в яких є ім’я, форми, — це його наслідки. Однак сам Абсолют вільний від причин і наслідків, від закону карми, Він відмінний від буття і небуття. У Нього немає ні імені, ні форми, ні атрибутів, ні змін. Він вічний, безформний, завжди чистий, вільний, незнищенний і безначальний».
Шанкара говорить так:
«І пізнай цей Абсолют за допомогою мудрості. Дивися на всі об’єкти, на всі речі як на абсолютне буття».
Подолання перешкод і робота з трьома гунами
Хоча людина чує цю істину, їй дуже складно зрозуміти її, оскільки в тонкому тілі є карма та вроджені схильності (васани), і вони перешкоджають такій мудрості. Потрібно приборкати ці схильності. Коли ці схильності (васани) зів’януть і розчиняться, тоді настане розуміння Абсолюту та Звільнення. Духовні шукачі повинні прагнути звільнення від сансари. Для цього слід відкинути прив’язаність до світу, до тіла, до концепцій, оскільки тіло підтримується кармою.
Шанкара говорить своєму учневі, а «Вівека Чудамані» — це настанова Шанкари своєму близькому учневі. Він говорить:
«Тобі слід сміливо відкинути ці прив’язаності й енергійно боротися за те, щоб подолати в собі морок, тамас, силою внутрішнього світла й активності (саттви та раджасу). Потім потрібно подолати в собі раджас (активність) шляхом змішування із саттвою. Потім потрібно перемогти цю змішану саттву чистою саттвою».
Що ж таке саттва, раджас, тамас? Усередині нас є три типи настрою, три енергії. Наприклад, коли ми сідаємо медитувати, але натомість засинаємо — це діє тамас. Коли ми думаємо: «Добре, звісно, займатися йогою, але поспати вранці теж непогано». У нас такий ледачий настрій, тамас. Але коли ми дуже активні, прагнемо робити багато справ, у нас багато напору, через нас діє раджас. Тамас діє через канал Іда, лівий канал, раджас діє через Пінгалу, правий канал. Але коли наш ум умиротворений, спокійний і ми налаштовані дуже добродушно, коли ми сповнені внутрішнього світла — це саттва. Вважається, що саттва діє через хребет, центральний канал Сушумна. Усі ці три енергії постійно супроводжують наше життя.
Йог на духовному шляху прагне подолати внутрішній морок, внутрішню тупість, внутрішню затьмареність, тамас. Він стає дисциплінованим, прагне дисциплінувати себе, працювати над собою. Але також він прагне подолати раджас, бажання постійно кудись поспішати, кудись бігти, робити одразу вісім справ, занепокоєння ума. Тому що раджас — це коли ви сідаєте медитувати й думаєте: «Я забув це зробити. О, мені потрібно це зробити». Замість того щоб зупинити думки, ваші думки плинуть дуже швидким потоком. Після десяти хвилин медитації вам хочеться схопитися й щось робити. Це раджас.
Зрештою, коли йог підкоряє собі внутрішній морок, тамас, підкоряє внутрішній раджас, прагнення до безконтрольної активності, він утверджується в такому чистому, піднесеному, рівному, світлоносному стані. У нього мало прив’язаностей, його ум працює дуже добре, він спокійний, і це саттва. Спочатку ця саттва має домішки, вона змішана. Потрібно дуже багато медитацій, багато пранаям, багато мантр, багато споглядання, щоб очистити цю змішану саттву й досягти чистої саттви. Коли йогін досягає чистої саттви, він може медитувати дуже довго. Він усвідомлює себе у снах зі сновидіннями й навіть у сні без сновидінь. Тоді крізь цю чисту саттву, як крізь прозору плівку, він може здійснити трансцендентальний стрибок. Він може вийти за межі трьох гун у стан тригунатіта, свободи від трьох гун. Тоді це називають Мокшею (Звільненням).
Необхідність містичного досвіду
Я можу дуже багато розповідати про філософію, про духовну практику, навіть розповідати нескінченно, але зрештою все духовне життя зводиться до здобуття містичного досвіду. Усі слова Вчителя потрібні для того, щоб ми почали практику, а практика має привести до переживання особистого містичного досвіду, і цей досвід має бути правильним. Якою б прекрасною не була філософія і як би ми це не обговорювали, не обмірковували, усе одно це дії ума, це не є істиною. Яким би реалізованим не був майстер, якщо це не стане вашим досвідом, ви все одно залишитеся голодними.
Коли майстри читають лекції, дають настанови, передачі, вони ніби показують вам меню: є такі страви, такі страви, і їх усі можна з’їсти. Але потім ви маєте почати їсти цю страву, лише тоді ми наситимося, потрібна практика. Практика обов’язково дає містичний досвід. Коли ми здобуваємо правильний містичний досвід і ум не вводить нас в оману, а навпаки просвітлює, тоді ми по-справжньому можемо реалізувати суть учення Санатана Дхарми, суть ведичної культури.
Кожен майстер говорить із простору містичного досвіду, і всі святі мудреці також живуть у просторі містичного досвіду. У цьому просторі містяться відповіді на всі наші запитання, там міститься вирішення всіх наших життєвих проблем. Там перебувають усі наші мрії, усі наші бажання, тому що цей простір містичного досвіду, якщо він правильно реалізується, веде до Бога, Брахмана, Абсолюту, Всевишнього Джерела. Тоді те, що ми шукали зовні, виявляється всередині нашого досвіду. Всевишнє Джерело — це всі наші насолоди, це і чоловік, і дружина, і брат, і сестра, і мати, і батько, і здійснення всіх бажань, і все багатство світу, і всі технології світу, і всі релігії світу, і всі знання та концепції світу. Це все, що наша душа шукає в цьому житті зовні.
Правильний і неправильний досвід
Як отримати правильний досвід? Треба вчитися цього в майстрів, тому що отримати звичайний досвід легко. Замкніться в кімнаті на місяць, повісьте табличку «Do not disturb», вимкніть телефон і просто мовчіть, робіть те, що вам подобається, але не виходьте з кімнати. Ваш розум загостриться, і природно, навіть не медитуючи, ви отримуватимете досвід. У дитинстві я читав вислів християнського святого, його звали Феофан Затворник, російський святий. Він говорив так: «Сиди в келії й нічого не роби, келія сама тебе всього навчить. Просто сиди в ній і нікуди не виходь». Якщо ми трохи так попрактикуємо, досвід прийде, обов’язково прийде, розум загостриться, витончиться, ми почнемо сприймати світ тонше.
Інше питання: «Чи буде це правильний досвід?». Тому що досвід може бути як просвітленням, так і полоном, пасткою, ілюзією, спокусою, звабленням. Із цим може виникнути велика проблема. Якщо немає духовного майстра, правильного погляду і ви не стали порожнечею, ваш досвід неодмінно приведе вас до ілюзії. Якщо ви живете і практикуєте для себе, а не для Бога, не для інших, досвід стане вашим полоном, вашою пасткою, вашою спокусою.
Досвіди нижчого порядку, наприклад бачення духів, ясновидіння, спогади про минулі життя, астральні видіння тонкого тіла — усе це може стати як одкровенням, так і спокусою. Якщо ви правильно пройдете досвіди нижчого порядку, це не стане вашою спокусою, ви підніметеся вище, до досвідів середнього рівня. Це можуть бути досвіди світла, досвіди божественних світів, спілкування зі світлими духами, божественними істотами, це може стати вашим пробудженням, але це також може стати вашим звабленням, великою спокусою, якщо ви не зрозумієте, як ставитися до цих досвідів.
Якщо у вас не буде майстра, опори на мудреців, на настанови священних писань, то це може сильно збити вас із пантелику. Але якщо у вас буде правильна опора на святих, настанови святих, це стане миттю вашого пробудження, це буде вашим благословенням, це не буде вашою пасткою. Тоді ви отримаєте перепустку, право на досвіди вищого порядку. Ці досвіди вже не будуть досвідами, пов’язаними з двоїстістю, це будуть досвіди недвоїстості, порожнечі, Абсолюту, досвід за межами імені, форми. Досвіди віри, відданості, самовіддачі Богові, єдиного смаку, переживання за межами суб’єкта й об’єкта, повного розототожнення з п’ятьма оболонками, з тілом, енергією, розумом, волею. Так практикують святі мудреці, садху, і про це говорить учення Адвайти.
Запитання та відповіді
Учення Шанкари про недвоїстий досвід
Шанкара у своєму тексті «Вівека Чудамані» говорить, як отримати вищий недвоїстий досвід, досвід Бога. «Вівека Чудамані» перекладається як діамант у короні розрізнення. Ключовим моментом тут є оволодіння трьома «В»:
- Вічара (самодослідження)
- Вівека (розрізнення, здатність відрізняти чисту свідомість від оболонок)
- Вайраг’я (відчуженість, відокремлення себе від того, що не є Абсолютом)
Той, хто практикує ці три — вічару, вівеку, вайраг’ю — правильно, відповідно до настанов свого Гуру, настанов писань, той у ведичній традиції називається садху. Мої добрі побажання, щоб усі ви, якщо прагнете Звільнення, просвітлення й пізнання Бога, стали добрими садху. Тому що наше життя наповнюється сенсом, має сенс, стає цінним лише тоді, коли ми живемо як садху. Якщо ми не живемо як садху, ми просто проживаємо це життя.
Є таке прислів’я: «Деякі з роками стають розумнішими, інші — просто старшими». Життя — це унікальний дар, це велика коштовність, нам треба поважати себе, щоб використати це унікальне дорогоцінне народження для просвітлення, пізнання Бога, Звільнення, інакше минуть роки, ми просто станемо старшими, нічого не зміниться, усе буде точнісінько таким самим. Жити, пливучи за течією, легко, але йти духовним шляхом складно, це як плисти проти течії. Але саме це завдання поставив перед нами Бог, коли відправив нас сюди, саме для цього ми й народилися та отримали це тіло, саме це завдання стоїть перед нами зараз у цьому житті. Саме завдяки цьому завданню ми еволюціонуємо, зростаємо.
Шлях духовної еволюції
Коли ми йдемо від людини до духовної людини, людини духовного шляху, то стаємо садху. Садху — це також люди, але це інші люди, люди з іншими цінностями, цілями в житті, іншими сенсами життя, з іншим світоглядом. Садху не шукають багатства, слави, мирського щастя, вони шукають Бога, вони шукають божественну істину, вони шукають просвітлення і Звільнення.
А хто є вище за садху? Вище за садху є джняні — просвітлені мудреці. Якщо садху шукають цю чарівну коштовність, то джняні її вже знайшли. Вони можуть здійснювати лілу або не здійснювати, але вони вже мають цю коштовність, вони грають, вони живуть граючись. Вони постійно занурені свідомістю в Бога, і в них немає концепції «я», «я роблю», для них немає карми, для них є лише ліла (божественна гра). Таких людей у ведичній традиції називають тими, хто пізнав божественну мудрість, — джняні, г’ян. Джняні проживають останнє життя в цьому тілі, вони більше не народжуватимуться, тому що їхня душа сильно притягується до Абсолюту. Є лише деякі карми, наприклад життя на благо інших, щоб діяти в цьому світі, але щойно ці карми вичерпуються, джняні возз’єднується з Абсолютом.
Чи є щось вище за джняні? Звісно, є — це сиддхи (досконалі). Сиддхи також знають божественну мудрість, як і джняні, але їхня сила набагато вища, вони можуть керувати часом, простором, п’ятьма елементами. Вони вийшли зі світу людей, вони не живуть серед людей, не показуються людям. Навіть якщо ви захочете їх знайти, ви їх не зустрінете, вони ведуть дуже таємне життя в Гімалаях, можливо, невпізнаними серед людей, але вам не вдасться потрапити до них на прийом. Якщо ваша душа буде достатньо чистою, ви можете з ними зустрітися, можливо, у тонкому тілі. Сиддхи безсмертні, це не люди, це надприродні істоти, але колись вони були людьми, і вони мають форму, схожу на людську, проте можуть мати й іншу форму. Їхня енергія настільки зросла, що вони віддалилися від людей і можуть жити п’ять тисяч років. Гуру Брахмананда — один із них, як і Рамалінга Свамігал та багато інших.
А чи є щось іще вище за сиддхів? Це боги, деви. Боги — це конструктори зоряних систем, творці світів, гравці за межами часу і простору. Усім у цьому світі керують боги: долею планети, долею людства, цивілізаціями, розвитком науки й культури. Боги лежать в основі всього в цьому всесвіті. Наше завдання — колись пройти шляхом еволюції від людини до садху, від садху до джняні, від джняні до сиддха, а від сиддха до бога, девати — це наше надзавдання.
А чи є щось вище за богів? Це великі боги, такі як Брахма, Вішну, Шива. Навіть богам нелегко зрозуміти великих богів. Тому що великі боги стоять у центрі світобудови, у її основі. Наприклад, є такі боги, як Індра, Ваю, Варуна, і вони володіють просвітленням, величезними силами, могутністю. Вони безсмертні, мають багато тіл, вони знають минуле, майбутнє і теперішнє. Вони можуть розповісти вам кожну вашу думку і кожне ваше слово, які ви висловили або подумали від початку всесвіту. Вони можуть вилучити вашу душу, перемістити її в будь-який світ, і вам здаватиметься, ніби минув мільйон років, і ви проживете цілі життя протягом цього мільйона років, а потім вони повернуть її назад, і ви побачите, що минуло стільки часу, скільки достатньо, щоб піднести чашку до рота. Але навіть вони не можуть пізнати й осягнути великих богів, таких як Брахма, Вішну, Шива.
Колись це стане також і нашим шляхом, колись ми станемо такими ж безмежними й всемогутніми, як Брахма або, можливо, Вішну, і також досягнемо їхнього божественного рівня. Але це станеться, коли ми повністю звільнимося від карми, вивільнимо свій божественний потенціал і розвинемо всю повноту сил. Звичайно, нас уже не хвилюватимуть людські проблеми, людська карма, проблеми цього тіла, і ми не житимемо ані в Америці, ані в Росії, тому що боги перебувають поза часом і простором.
Вибір духовного шляху
Ось це Дерево Прихистку показує цей шлях еволюції. Чи захочете ви залишатися звичайними людьми, чи вирішите стати садху, чи вирішите йти шляхом становлення джняні, щоб досягти просвітлення? Чи шукатимете ви цінності цього світу, чи шукатимете божественну мудрість? Який вибір ви зробите? Чи цікавить вас цей світ, світ зовнішніх об'єктів, чи бажаєте ви щастя в цьому світі зовнішніх об'єктів, або ж ви вирішите стати ченцем-відлюдником, медитувати в ретриті, практикувати карма-йогу, служити Дгармі, вивчати Адвайту, вчення йоги — усе це ваш вибір. Чи захочете ви стати брахмачарі або карма-санньясином — усе це ваш вибір. Є дуже багато можливостей, багато шляхів, статусів у духовному світі — усе це лежить перед вами прямо тут і зараз, як на долоні, ви можете обрати будь-який. Але ви завжди повинні пам'ятати, що кожен вибір має свої наслідки. Подумайте й зробіть правильний вибір.
Коли ви приходите до аеропорту, є дуже багато напрямків: Нью-Йорк, Мехіко, Москва, Делі, але кожен вибір має свої наслідки. Якщо ви купили квиток до Москви, то прилетите туди й житимете в Росії. Якщо оберете Делі, то прилетите до Делі. Якщо оберете Нью-Йорк, то прилетите до Нью-Йорка. Це ваш вибір, але ви нестимете всі наслідки свого вибору. Вчення Санатана Дгарми допомагає нам набути розрізнення, щоб робити правильний вибір у житті. Я не казатиму вам, який саме вибір вам робити, я ніколи не роблю вибір за інших, не пропоную зробити вибір, ні в чому не переконую, тому що душа вільна у своєму виборі. Але я кажу: «Дивись, є такі, такі й такі шляхи, і є вибір, а вибір за тобою». У вас є вибір. Я приїхав, щоб розповісти вам про це. Я буду щасливий, якщо ви зробите правильний вибір. Але якщо ви зробите неправильний вибір, я також буду щасливий. Тому що якби я пов'язував своє щастя з вибором інших людей, то лише плакав би з ранку до вечора. Але все-таки правильний вибір, напевно, принесе більше щастя. У цьому й полягає функція Гуру, майстра — допомагати іншому робити правильний вибір у житті. Це не питання філософій, писань, теорій, це питання життя, нашого життя, нашої долі. Я читаю багато лекцій із філософії, але, правду кажучи, мені це не дуже подобається. Я роблю це просто тому, що це потрібно робити. Але потрібно, не читаючи лекцій із філософії, просто дати пораду простими словами. Іноді це також спрацює. Ом.
Запитання та відповіді
Запитання: У мене кілька запитань. Перше: Ви сказали про п'ять оболонок, чи можна розповісти про це докладніше? Друге запитання — яке призначення жінок на шляху Дгарми, карми, тобто що їй робити, адже в неї, можливо, інша функція, а можливо, така сама?
П'ять оболонок: перша — це фізична оболонка, аннамайя-коші; друга оболонка — це енергетичне тіло (пранамайя-коші). Енергія, яку ви відчуваєте, яка тече каналами під час виконання асан, пранаям, — це пранамайя, оболонка енергій. Третя оболонка — це астральне тіло (маномайя-коші), оболонка розуму. Уві сні зі сновидіннями у вас діє тонке астральне тіло, ваша підсвідомість — ось що це таке. Четверта оболонка — це віджнянамайя, це ваш тонкий розум, у якому діє дуже багато різних ідеологій, ментальне тіло, інтелект. П'ята оболонка — анандамайя, вона розташована найближче до Атмана, це оболонка блаженства, ваше причинне тіло. Ці п'ять оболонок приховують ваш божественний дух, як хмари приховують сонце. Коли ми можемо їх очистити, ми можемо сприймати своє божественне «Я». Ми не є цими п'ятьма оболонками. Шанкара каже:
«За допомогою розрізнення (вівеки) відокрем свій дух від п'яти оболонок. Не прив'язуйся до них, це не ти, ти не тіло, ти не прана, ти не тонке тіло, ти не ментальне тіло, і ти навіть не каузальне тіло, ти поза всім цим. Ти — трансцендентний дух».
Що стосується жінки. Жінка — така сама людина. Її шлях такий самий, як і шлях чоловіка, тут панує повна гендерна рівність. Америка — толерантна країна, жінки й чоловіки мають рівні права, тому я б не розділяв шлях жінки та шлях чоловіка. Завдання ті самі: позбутися его, пізнати божественну мудрість, звільнитися від невідання й досягти просвітлення. Але шлях чоловіка й жінки відрізняється, тому що відрізняється енергія. Жінкам легше даються відданість, самовіддача, чоловікам — аналіз, джняна-йога. Насправді душа — не чоловік і не жінка. Душа безсмертна, і це чиста свідомість. Багато разів ви були жінкою, чоловіком, треба постаратися позбутися цих подвійних понять і знайти чисту свідомість, яка не є ані чоловіком, ані жінкою.
Одного разу Вішну набув образу дуже вродливої жінки-апсари Мохіні. Він набув його не просто так, а щоб звабити асурів, демонічних істот, які протистояли богам. Це відома історія про те, як боги й асури збивали світовий океан і добували з центру всесвіту нектар безсмертя. Так сталося, що нектар безсмертя дістався асурам, а богам нічого не дісталося. Боги почали благати Вішну й сказали: «Асури стануть безсмертними, вони всіх нас переможуть. Нам кінець. Що робити?». Тоді Вішну набув образу дуже вродливої жінки. Асури в цей час з’ясовували, кому нектар дістанеться першому. Вона прийшла й сказала: «Я розподілятиму нектар». Асури були засліплені цією жінкою, але насправді це був бог Вішну. Він створив силою розуму таку еманацію у формі сліпучо вродливої жінки. У результаті Вішну викрав нектар. Коли цей нектар несли небом, його краплі падали. Вони падали в певних місцях: у Харідварі, Аллахабаді та в інших. У тих місцях, де впав нектар, проводяться Кумбха Мели. Ми їздимо туди раз на три роки, здійснюємо обмивання в певний час. Якщо, згідно з астрологією, у певному місці в певний час ви здійснюєте обмивання в Ганзі (святій річці), читаєте мантру, формуєте намір (санкальпу) і звертаєтеся до свого Ішта-Девати, то ви можете змінити свою долю, і те, про що ви просили Бога, здійсниться. У цьому сенс Кумбха Мели. Мільйони людей в Індії приходять на це обмивання.
Запитання: Чи можете ви розповісти про правильні стосунки між Гуру та його учнем?
Існують різні священні тексти, і в них описані такі стосунки. Наприклад, «Шрі Гуру Гіта», є «Ману-самхіта», де також описані правила, етика, етикет, багато настанов. Наприклад, сказано, що учень повинен сидіти нижче за вчителя. Коли він підводиться, шанобливо вітаючи його, його життя подовжується, він здобуває довголіття. Взагалі, коли ви шанобливо вітаєте будь-кого старшого, не лише вчителя, це вважається сприятливим для здобуття довголіття, принаймні так написано в «Ману-самхіті».
У давній ведичній культурі в сім’ї дуже важливими були батько, мати й Гуру, а також Ішта-Девата (божество). Треба було ставитися до батька як до Бога, до матері — як до богині, до Гуру — як до Бога й шанувати своє божество (Ішта-Девату). Коли жінка виходила заміж, її весілля було для неї наче ініціація, посвячення, а чоловіка вона обіцяла шанувати як Бога, служити йому як Богу. Її праця вважалася севою, поклонінням, і завдяки цьому вона могла досягти просвітлення. Ось такими піднесеними були стосунки. Особливо якщо цей чоловік був ріші, мудрецем, святим. Він увесь час сидів у самадхі. Звісно, йому було легко поклонятися й служити: можна було щось приготувати, нагодувати, зробити намасте. Дуже піднесений чоловік, увесь час сидить у самадхі або медитує. Звісно, і дружина завдяки цьому досягала просвітлення. Але в наш час, мабуть, таких стосунків уже немає, немає ані таких дружин, ані таких чоловіків, навіть у самій Індії цього вже немає. Але стосунки між гуру й учнем існують і зараз. У самій Індії батьків уже так не шанують, і дружини чоловіків так не шанують, але стосунки між гуру й учнем усе одно зберігаються у ведичній культурі й зберігатимуться надалі. Це дуже важливо.
Найголовніше — учень повинен чисто ставитися до Гуру, він повинен дивитися на нього сакральними, священними очима. Тобто він не повинен дивитися на нього як на звичайну людину, це насамперед потрібно не Гуру, а учневі, тому що учневі потрібне благословення. Якщо він дивитиметься очима звичайної людини на Гуру як на звичайну людину, нехай і розумнішу, то це просто не дасть йому жодного благословення. Падмасамбхава, святий Тибету, говорив так:
«Якщо ви дивитеся на свого Гуру як на звичайну людину, то отримаєте благословення як від людини. А якщо ви дивитеся на нього як на Будду, отримаєте благословення як від Будди. А якщо дивитеся на нього як на песика, отримаєте благословення як від песика».
Дуже багато залежить від вас. Гуру може бути навіть не просвітленим, може бути навіть звичайною людиною, але якщо ви називаєте його своїм Гуру, дивитеся на нього як на Бога, як на Абсолют, поважайте себе, і це насамперед допоможе вам. Якщо ви дивитеся інакше, то це для вас не Гуру, можливо, друг, можливо, брат, можливо, лектор, але саме так Гуру трактується у ведичній традиції. Це не означає, що вам потрібно якось йому підкорятися тощо. Це подібно до скульптури: ми замовляємо скульптуру Даттатрейї, її виготовляє звичайна мирська людина, наприклад, заслужений скульптор Росії, виготовляє з гіпсу. Усі ми знаємо, що це гіпс і що це робить людина в майстерні, тут немає жодного секрету. Але коли цю скульптуру приносять до храму, ми ставимося до неї не як до гіпсу, чи не так? Ми вважаємо, що сам Даттатрейя прийшов сюди. Ми заходимо до храму й робимо перед ним усі простягання. Але ж це просто скульптура, гіпс, та ведична традиція каже: «Дивися на скульптуру, думай, що це Даттатрейя, тоді ти отримаєш благословення», тому що яке в нас мислення, як ми налаштовуємося, таке благословення й отримаємо. Тому у ведичній традиції Гуру для учня — як батько, який народжує його в духовному світі.
Дикша і гуру-йога
Коли учень отримує дикшу, духовне ім’я від Гуру, а також Гуру шепоче йому на вухо мантру, гуру-мантру. Усе життя він може читати цю мантру. Ми називаємо це нама-дикша або санньяса-дикша, і в цей час висаджується паросток божества. Якщо стосунки встановлено правильно, цей потік зростає, потік свідомості учня зростає доти, доки учень сам не перетвориться на божество.
Доти, доки ви не стали чиїмось учнем, ви можете думати про іншого так чи інакше, але якщо ви обрали когось своїм Гуру й вирішили стати його учнем, то після цього вибору ви ніколи не повинні критикувати його, повинні ставитися чисто й намагатися радувати свого Гуру. Якщо Гуру задоволений вашим служінням, вашою практикою, ви отримуєте багато благословень, і ваша практика йде дуже добре. Цей процес називається гуру-йогою.
Зрештою учень повинен відкрити Гуру всередині себе. Він повинен перейти від уявлення про зовнішнього Гуру до розкриття Садгуру всередині себе. Це можливо, якщо є повна відкритість, довіра, віра, відданість. Вважається, що між учнем і Гуру має бути повне взаєморозуміння, не повинно бути жодних недомовок, жодних таємниць, лише повна щирість.
Буває, що в чоловіка є таємниці від дружини. Він може ховати гроші, але це не страшно, хоча краще бути щирим. Від Гуру не повинно бути таємниць, тому що ти розглядаєш Гуру як своє Вище «Я», а які можуть бути таємниці перед Вищим «Я»? Тоді ти можеш завдяки цьому зростати. Твоє божество, яке було посаджене під час дикші, — ти отримав ім’я, читаєш гуру-мантру, і це божество в тобі зростає, якщо в тебе правильні стосунки з Гуру, — це називається самая. Дуже важливо підтримувати самаю все життя, якщо ви є учнем якогось Гуру.
Зрештою ви самі повинні стати Гуру всередині себе, ви повинні відкрити принцип Гуру всередині себе й об’єднатися зі своїм Гуру всередині. У мить просвітлення це відбувається. Ви приходите до свого божественного «Я» й виявляєте, що Гуру там, він уже давно там на вас чекає. Це стало можливим завдяки вашій відданості, садхані та самаї. Якщо у вас є Гуру, ви віддані йому, відчуваєте справжню любов, щирість, самовіддачу, це буде найбільшим благословенням. Це те, що ведична культура зберегла донині.
Питання про кастову систему та природу Гуру
Питання: Ви говорили про Шанкару. Але я так розумію, що Шанкара жив пізніше, ніж була створена Рігведа чи Рамаяна.
Так, пізніше.
Питання: У Рігведі є така частина, як варни, і саме це створило кастову систему в Індії. Що ви думаєте з цього приводу?
Так, касти були створені Праджапаті, Ману, і вони описані в «Ману-самхіті», і колись це було актуально, але зараз усе це застаріло і у ведичній культурі, і в самій Індії. Нині святі не підтримують ідею каст. Це було актуально в інші часи. Зараз неможливо підтримувати чистоту каст, тепер інші уявлення. Нині кастовий поділ стає просто дискримінацією, тому святі давно відмовилися від цього.
Хоча розумні люди завжди є, і дурні люди завжди є, і войовничі люди завжди є, але це вже не каста, це якість. Брахмани (мудреці), кшатрії (управлінці, політики), вайш'ї (торговці), шудри — ті, хто має низький інтелект і може працювати. Такі касти були. Але зараз ми як людство повинні усвідомити єдність, ми не повинні розділяти себе на касти, релігії, за статтю тощо.
Так, в Америці теж є кастова система, тільки вона так не називається.
Запитання: Якщо ви всіх бачите як свого Гуру, чи потрібно вам мати окремого Гуру в людській формі?
Даттатрея всюди бачив Гуру. Вода, земля, небо, вітер, простір були його Гуру. Повія на ім'я Пінгала, удав були його Гуру, комаха була його Гуру, голуб був його Гуру. Даттатрея був втіленням Вішну, але якщо ми не втілення, то нам краще ще мати якогось конкретного Гуру.
Буває, его побоюється мати Гуру, тому що це великий виклик для нього, і йому краще сказати, що в мене всюди Гуру, я в усьому його бачу. Ось стоїть жебрак, він мій Гуру, і тобі не потрібно сприймати його серйозно, слухатися його, ти можеш просто сказати: «Це мій Гуру». Он стоїть продавець морозива, це теж мій Гуру. Це дуже зручно, ти не береш на себе жодної відповідальності. Але коли ми стаємо учнем, це теж відповідальність. Та духовний шлях неможливий без прийняття такої відповідальності, це складніше, але це правильно.
Наприклад, якщо ви вивчаєте бойове мистецтво, ви приходите до тренера, вам доводиться тренуватися, але це сприяє вашому поступу. З Гуру завжди виникають складнощі. Чому складнощі? Тому що є его. Его буває складно прийняти концепцію Гуру, принцип Гуру, тому що йому доведеться відкинути себе, поставити себе на друге місце, розвинути в собі терпіння, смирення, повагу, а це завжди нелегко, але саме це і є практика. Це традиція ведичної культури, яка зберігається досі, і вона веде багатьох садху духовним шляхом.
Але якщо ви побоюєтеся мати Гуру, то можете дивитися на всіх як на Гуру, так теж можна. Ви повинні пам'ятати: ви завжди вільні, це завжди ваш вибір. Ви можете обирати будь-який шлях. У нас завжди є вибір, але є й результати вибору, у нас є свобода обирати.
Мені подобається ваше ім'я, тому що Вішну все врівноважує, а також воно вказує на доброту та співчуття.
Так, мені його дав Пайлот Баба. Гірі означає гори, це одне з імен в ордені Джуна-Акхари, яке присвоюють під час проходження дикші.
Кінцева мета духовного шляху
Запитання: Я йду шляхом досконалості. Спочатку земний шлях, потім шлях небесний, я стаю духовним, потім, можливо, я стаю великим богом. Якими мають бути мої кінцеві взаємини зі Всевишнім, до чого я йду, яких взаємин зі Всевишнім, з Абсолютом я зрештою досягну?
Зрештою ви повинні пізнати себе як Всевишнього. Віддати своє его Всевишньому — це називається прапатті або атма-ніведана, тому що его перешкоджає такому впізнаванню. Коли відбудеться самовіддача, настане самовпізнавання (пратьябхіджня). Пратьябхіджня — це впізнавання себе як Бога, як Абсолюту. Пратья означає поворот, абхі — обличчя, а джня означає джняні, знання, яке виникає внаслідок повороту, тобто ви повертаєте своє обличчя до Бога й отримуєте знання, це знання тотожності з Богом, таке знання «Ахам Брахмасмі». Це знання прийде тільки після самовіддачі, воно не може прийти раніше. Его не може пізнати себе як Абсолют, его завжди обмежене.
Такі взаємини в нашій традиції називаються саюдж'я-мукті. Саюдж'я означає повне розчинення, злиття, ти і Бог — це одне. Мукті означає Звільнення, свободу. Є нижчі рівні, вони називаються саруп'я-мукті, салок'я-мукті — мати форму, як у Бога. Є такий тип звільнення, коли ви отримуєте світлоносне тіло, як у божества, — саруп'я-мукті. Салок'я-мукті — коли ви перероджуєтеся на високому рівні, де живуть боги. Саюдж'я — єдність із Богом, самовпізнавання — це найвищий рівень.
Якщо ви скажете представникові школи Двайти або Вішішта-Двайти, наприклад, вайшнавам з ІСККОН, вони замахають руками, скажуть: «Ні, ні, ні, жодного саюдж’я-мукті, ми не хочемо розчинятися, ми хочемо поклонятися». У них така теорія: «Ми не хочемо бути цукром, ми хочемо їсти цукор», залишаючись окремими. Кожному подобається своє.
Роль віри та практики
Запитання: Якщо, наприклад, людина намагається знайти в собі Бога й знайти Його в інших і прагне прийти до цього, але не вірить, що є життя після смерті й що існують Брахма, Шива та Вішну окремо від того, де вони існують у ній чи в інших людях, чи можна прийти до цієї досконалості?
Неважливо, у що саме ви вірите, важливо, що ви вірите. Якщо ви практикуєте, усе це змінюватиметься, очищатиметься, і рано чи пізно ви прийдете до цієї досконалості. Ми не віримо, що є світ після смерті, бо нам бракує містичного досвіду, або не приймаємо якісь речі — просто нам бракує досвіду, містичного досвіду. Головне — треба практикувати, практика дасть містичний досвід, і з часом наші уявлення про життя змінюються, а ми отримуємо глибший, іще глибший досвід.
Але якщо ми серйозно практикуємо, важливо, щоб ми спиралися на настанови Гуру та священні тексти. Наша віра не повинна надто спиратися на ім’я, на форму — це все-таки об’єкти ідентифікації. Хоча Васіштха говорить: «Якщо тобі важко сприйняти Бога без форми, ти можеш поклонятися формі», — це теж добре. Але в будь-якому разі не так важливо, який набір уявлень є в нас зараз: це тимчасово, це зумовлено вихованням, культурою, соціумом, уявленнями, тим, що ви прочитали. Усе це багато разів змінюватиметься в процесі практики.
Наприклад, ви не вірите в життя після смерті, але практикуєте й практикуєте пранаяму, медитацію, піднялася Кундаліні, і ви вийшли через маківку в тонкому тілі, а ваше тонке тіло отримує позатілесний досвід, відвідує духів — і ось ви повірили в життя після смерті. Усе це не так уже й складно: невеликий містичний досвід — і всі ваші уявлення змінилися. У духовному житті таке відбувається багато-багато разів. Ви не вірили в богів на небесах, увійшли в самадхі, отримали досвід і бачите: боги також можуть жити, як люди. Люди живуть тут, боги — на небесах, сіддхи — у Сіддха-лоці. Світ безмежний, не можна нічим його обмежувати. У процесі духовного життя ви дедалі розширюватимете своє розуміння, але ніколи не досягнете меж. Бога не можна обмежити, виміряти.
Карма та звільнення від неї
Запитання: Скажіть, будь ласка, якщо мене не влаштовує якась ситуація в житті, як мені зрозуміти, чи це моя карма, яку я повинна відпрацьовувати за якісь гріхи в попередньому житті, чи мій урок уже пройдено і я можу рухатися далі?
Будь-які ситуації, які ми проживаємо, — це прарабдха-карма. Але питання не в тому, щоб слідувати кармі, а в тому, щоб бути вільним від неї. Якщо хочете зрозуміти, як оцінити ситуацію, спробуйте поглянути на неї очима святих, очима священних текстів. Наприклад, ви думаєте: «А що з цього приводу говорять Шанкара, Васіштха, Даттатрея?»
Адвайта говорить, що світ є проявом розуму. Ваш розум проєктує ці ситуації. Проаналізуйте це й подумайте: «А, отже, це мої власні тенденції створюють ці ситуації. То чому б мені не змінити хід своїх думок?» У ту мить, коли ви зміните хід своїх думок, ситуації теж зникнуть, але з’являться інші, тому що розум увесь час щось проєктуватиме.
Природа сумнівів
Запитання: Скажіть, будь ласка, а де зароджується сумнів?
Це все ахамкара (его), поза розумом сумнівів немає. Усередині нас є внутрішній інструмент, ми називаємо його антахкарана. Він включає розум (манас), пам’ять (чітту), буддхі (духовний розум) та ахамкару (его). Сумніви виникають або в манасі, понятійному розумі, або в буддхі, або в ахамкарі. У кожного з них є свій тип сумнівів.
Сумніви манаса пов’язані з таким: «Вибрати чи не вибрати. Так чи ні» — такі примітивні сумніви. Наприклад, узяти в ресторані цей суп чи той. Сумніви в буддхі стосуються ціннісного порядку, а сумніви в ахамкарі (в его) — це фундаментальні сумніви, тому що его завжди невпевнене. Саме его є ілюзією. Усе це наш інструмент, усе це наш розум.
Коли ми йдемо в точку поза розумом, усі сумніви зникають, там немає вибору, немає думок, немає суджень, немає оцінок, є пратьякша (безпосереднє бачення реальності). Ми стоїмо перед Богом, нам треба просто йти все далі, далі й далі.
Мої благословення, нехай перебуває з вами благословення Даттатрейї та всіх святих. Ом.
