Ми продовжуємо тему «Духовна практика як гра з божественними законами. Фундаментальні закони Всесвіту». Ми вже розглянули десять таких законів. Важливо зрозуміти, що всі живі істоти підпорядковуються цим законам. Звісно, їх набагато більше. Це ті, які зараз для нас актуальні.
Від розуміння цих законів залежить вектор нашого життя: що ми повинні робити в житті, чого не повинні, як нам правильно поводитися в житті. Неможливо жити щасливо в цьому світі, якщо ми не розуміємо, за якими законами живе цей світ, як він улаштований. Ми припускатимемося помилок, обиратимемо хибні цілі в житті й ніколи не будемо щасливими. Розуміння цих законів відкриває перед нами різні дороги, якими можна йти духовним шляхом.
Наступний закон — це закон необхідності виконання наявних законів, установлених вищими істотами з більш високоорганізованою складною свідомістю для істот із нижчою, простою свідомістю. Істоти з нижчою простою свідомістю не можуть ухилитися від виконання цих законів. Вони існують, і низькоорганізовані істоти виконуватимуть їх доти, доки не стануть на шлях духовного розвитку та еволюції, доки їхня свідомість не поглибиться, не збільшить свою складність і різноманітність, не підвищить самоорганізацію.
Сансара як смислова чорна діра
Істоти з низькою свідомістю змушені обертатися циклічним колом сансари. У науці є таке поняття: «погана нескінченність», коли відбувається зациклення числового ряду, дробу чи чогось іншого. Це нескінченно. Сансара — це вид такої нескінченності, коли відбувається зациклення свідомості в одному зі станів або світів.
Треба зрозуміти, що світ невідання, світ сансари справді нескінченний. Існують нескінченні світи, що складаються з прив’язаності, гніву, жадання, захопленості азартною грою, неясних затьмарених станів свідомості, просто із захоплень мирським життям. Їм ніколи немає кінця, вони не вичерпуються. Вони підтримують самі себе завдяки тому, що енергія постійно рухається, і це дуже потужна енергія.
Істоти зі слабкою свідомістю, душі з незрілою свідомістю завжди потрапляють під вплив таких видів нескінченності. Такий вид нескінченності — наче засмоктувальна вирва. Якщо наша свідомість слабка, ми потрапляємо в таку вирву, і ця вирва сансари містить у собі цілі світи, цілі всесвіти.
Сансару можна назвати смисловою чорною дірою, смисловою просторово-часовою пасткою, яка засмоктує живі душі. Мудрі, сильні душі не піддаються її впливу. Це подібно до того, як сильна риба пливе і, потрапляючи у вир, усе одно випливає з нього, він не може на неї вплинути. А всю дрібну рибу засмоктує цей вир.
Сансара — це така чорна діра, діра ентропії, зниження самоорганізації. Це область спотворених смислів у Всесвіті, область хаосу. Якщо ми уявимо, що весь Всесвіт чистий, досконалий і божественний, то сансара — це така особлива область, де діють дуже потужні енергії хаосу, ентропії, зниження самоорганізації. Це теж енергії Абсолюту, але ці енергії мають дуже велику силу. Це смислові пастки, просторово-часові пастки у великому космосі.
Якщо душу уподібнити сяйливій зірці, яка безперешкодно летить у великому Всесвіті, то сансара, подібна до нашого матеріального світу, — це смислова пастка, просторово-часова чорна діра. Раптово душа викривляє свою траєкторію, засмоктується пасткою і потрапляє до неї надовго, аж доки не здобуде духовну силу й не вирветься з неї. Є таке прислів’я: на те й щука, щоб карась не дрімав.
У Всесвіті таких смислових ентропійних чорних дір скільки завгодно, усе це світи сансари. Вони відрізняються тим, що це щільніше, згущене смислове середовище, область спотвореного смислу, область спотворених уявлень і цінностей, тому в усіх душ, які до неї потрапляють, також спотворюються уявлення та смисли.
Виникнення его як механізму виживання
Тоді, якщо ця душа слабка, незріла — а всі невизволені, не сіддхи, не боги — це все слабкі незрілі душі, — її засмоктує туди. І щоб якось вижити, ці душі формують навколо себе певне середовище, вони зсередини формують его, ахамкару. Так виникає его.
Его — це спроба обмежити вплив цього середовища, створити певний куточок самості, закапсулюватися, залишитися, зберегти якісь зачатки усвідомлення, особистості в цьому середовищі. Тому всі душі, потрапивши в це середовище, змушені формувати его. Усі ми — душі божественні, усі ми споконвічно безсмертні, споконвічно вільні й грайливі. Але, потрапивши в такий жорсткий просторово-часовий вир, нам довелося зсередини жорстко обмежити себе, поставити жорсткі блоки, відгородитися, щоб хоч якось зберегти свою особистість.
Так з'явилося его, ахамкара. Воно необхідне для виживання в цьому світі. А коли з'явилося его, ахамкара, це дуже вузька, закапсульована свідомість, дуже індивідуалізована, зосереджена на якихось особливостях самої себе, і тоді виникає сильне ототожнення себе з цією закапсульованою свідомістю. Це свідомість, відокремлена від Всевишнього, відокремлена від Всесвіту, яка не відчуває єдності й дуже зосереджена на собі.
Тоді его зробило наступний крок: воно почало марити, проєктувати різні тунелі реальності, оскільки свідомість перестала усвідомлювати себе; таким чином, вона безконтрольно почала марити. Безконтрольно — означає, що зсередини проєктуються різні тунелі реальності, і всі вони матеріалізуються. Наше тіло і світ, у який ми потрапляємо, — це безконтрольне проєктування різноманітних реальностей відповідно до бажань цього закапсульованого его. Его, щоб жити далі, почало створювати різні фізичні тіла. Це переродження в сансарі.
Нітья-сіддхи — вічно вільні душі
Але є інші душі, їх називають нітья-сіддхами — це ті, які не потрапили в цю вирву, які вічно вільні, вічно щасливі, вічно просвітлені. Вони ширяють у безмежному Всесвіті, грають, проявляють себе, маніфестують, і ці вири, чорні діри сансари їх не засмоктують. Але нам не так пощастило. Ці душі, нітья-сіддхи, можливо, дуже мудрі й дуже сильні. Вони володіють великою духовною силою. Коли вони виходять із простору Абсолюту, створюють певну подобу індивідуальності, їхня духовна сила дозволяє їм грати, танцювати у Всесвіті, проявляти божественну гру.
Але ми не настільки мудрі й духовно сильні, тому ми зараз у сансарі, ми не є нітья-сіддхами, ми перебуваємо в одній із таких просторово-часових пасток, в одній зі смислових чорних дір, областей спотворених смислів. Це області, де Вище «Я» не дуже добре видно, де діють дуже жорсткі закони, обмеження, і ми змушені дотримуватися цих законів.
Садхана як шлях звільнення
Тепер, щоб звільнитися з цієї пастки, нам треба докладати величезних зусиль. Просто так це зробити неможливо. Ці величезні зусилля в йозі називаються садханою, тапасією. Нітья-сіддхам не потрібно докладати жодних зусиль, вони вже звільнені. Вони перебувають у стані ліли, гри. Але нам, як живим істотам, щоб вибратися з цієї пастки, потрібна садхана, і тому ми перебуваємо тут, ми тут сидимо й практикуємо.
Ми могли б просто лежати на морі, розважатися або дивитися кіно. Але ми розуміємо, що, якщо будемо так робити, ми з цієї пастки не виберемося. Нам треба практикувати, вивчати, зрікатися бажань, докладати зусиль. Нам потрібно в чомусь обмежити себе й зібрати всю нашу енергію, зосередитися, не відволікатися. Якщо ми будемо відволікатися, якщо ми не зуміємо зібрати нашу енергію, ми з цієї просторово-часової пастки не виберемося. І в наступному житті те саме, і в наступному.
Нам знадобиться вся наша зібраність, уся наша дисципліна, уся наша духовна сила, увесь наш вільний час — можливо, навіть цього не вистачить. Нам треба зібрати воєдино, в один кулак усю нашу енергію і в особистому плані, і в плані самоорганізації, і тоді ми можемо досягти успіху. Коли ми збираємо в один кулак усю нашу енергію, усю нашу зібраність, самодисципліну, це називається садханою. Таких зібраних людей називають садху.
А люди, яким не вдається зібрати воєдино всю енергію, у яких багато суперечливих цінностей у житті, які йдуть то туди, то сюди, — це не садху, це люди цього світу. Садху відрізняються від звичайних людей тим, що вони намагаються зібрати всю свою силу, всю свою енергію, всю свою самодисципліну й іти шляхом свободи, щоб вибратися з цієї ентропії, із цього хаосу, з області спотворених смислів. Це такий шлях, де треба чимось жертвувати. Будь-яке досягнення вимагає великих жертв, це треба зрозуміти.
Наприклад, коли Радянський Союз поставив собі за мету перемогти фашистську Німеччину у Великій Вітчизняній війні, було принесено величезні жертви серед мирного населення, військових, а також величезні фінансові жертви. Перемоги було досягнуто, але дуже великою ціною. Альтернативи не було. Якби цих жертв не було принесено, етнос був би знищений. Європа була б знищена. Більша частина населення була б знищена. Це приклад того, як велика нація змогла згуртуватися, зібратися, виробити самодисципліну, зібрати всі сили й, доклавши величезних зусиль, досягти перемоги.
Так само, коли людина хоче чогось досягти в мирському житті, вона готова принести певні жертви. Наприклад, якщо бізнесмен хоче стати дуже багатою людиною, він іде на жертви: рідше бачиться із сім’єю, багато й наполегливо працює, мало розважається. Я читав, що Білл Гейтс не має телевізора, він його не дивиться, йому ніколи, він працює. Це приклад людини тапасу. Є багато людей, які ведуть аскетичне життя в науці, у бізнесі. Вони досягають своїх цілей. Так само садху, який жертвує багатьма речами цього світу, може зібрати воєдино всю свою енергію й досягти мети.
Сенс втілення в сансарі
Тоді нам немає потреби виконувати закони цього Всесвіту. Закони цього Всесвіту побудовані за принципом спотворення смислів, ентропії, хаосу, але ми змушені їх виконувати, тому що ми духовно слабкі, духовно нерозвинені; хочемо ми цього чи ні, нас ніхто не запитує. Гравітація існує, і ми змушені піддаватися її дії; плин часу існує, і ми змушені народжуватися, старіти, піддаватися впливу часу. Ці закони встановлені вищими божественними істотами. Вони створені саме як сфера виховання слабких душ, сфера тренування. У певному сенсі цю сферу спотворених смислів можна назвати школою для незрілих душ, для слабких душ. Проходячи через таку сувору школу, через страждання й переродження, душі набувають сили та вириваються з неї. Вони виходять із неї сильнішими й загартованішими. Вони більше ніколи не потрапляють у такі пастки.
Коли запитують: «У чому сенс нашого втілення на землі? Можливо, я маю якусь місію? У чому сенс мого втілення?» Людина йде лісом, попереду замаскована яма, вона падає в неї й сидить у цій ямі на глибині трьох метрів, зламавши ногу, і думає: «У чому сенс цього, можливо, це моя місія?» Сенс у тому, щоб ти дістав урок, жорстокий урок сансари, щоб ти більше ніколи сюди не падав. У цьому сенс. А інші смисли не мають великого значення. Сенс — розглядати візерунки на стінах цієї ями. Головний сенс того, що ти впав у цю яму, — дістати урок: дивися довкола, будь уважним, не відволікайся й не падай.
Сенс нашого втілення — розвинути духовну силу, розвинути духовну мудрість, щоб ніколи сюди не потрапляти. Тому що тут усі помирають, тут немає безсмертних. Медицина матеріального світу — це медицина стовідсоткової смертності. Не буває так, що людей лікують і тридцять відсотків стають безсмертними, а сімдесят помирають, або п’ятдесят на п’ятдесят. Ні, сто відсотків. Цей світ називається сансарою, світом страждань, світом ілюзій, світом невідання. Ті, хто вважає, що він призначений для щастя, побудови якихось цінностей, задоволення бажань, жорстоко помиляються. Тому що це отрута, загорнута в красиву обгортку. Ви купуєте красиву цукерку, розгортаєте, а там отрута. Це ознака сансари. Усі чуттєві бажання та задоволення обертаються стражданнями. Усі плани руйнуються. Жодна жива істота в сансарі не є щасливою. Вона не має щастя, вона жорстоко помиляється, а потім тяжко страждає наприкінці життя, бачачи, що всі її плани зруйновані, що вона все втратила.
Наприклад, нещодавно я читав, що помер Янаєв, віцепрезидент СРСР, один із тих, хто очолив ДКНС. Колись він, можливо, думав про долю Радянського Союзу, влаштував переворот, але зараз для нього все це неважливо, не має сенсу, а сенс мають життя і смерть. Так само мільйони інших великих і багатих істот також зіткнулися з тим, що діють невблаганні закони, і все, чого вони хотіли, до чого прагнули, — усе це неважливо.
Циклічний рух у сансарі
Істоти з низькою свідомістю змушені обертатися в циклічному колі сансари. Одного разу потрапивши в цю пастку спотворених смислів, живі істоти постійно в ній рухаються, оскільки вони постійно проєктують із себе певну реальність. Вони рухаються, переходячи з різних областей цієї сансари. Здається, ніби вони здійснюють багато якихось дій, чогось досягають, але насправді вони нікуди не рухаються, вони рухаються всередині цієї пастки. Це поняття руху — сансарне поняття, зумовлене часом і простором.
Вони просто переміщуються з одного світу цієї пастки в інший, з іншого — у третій. Зі світу асурів у світ сансарних богів, зі світу сансарних богів у світ людей, зі світу людей у світ пекельних вимірів, зі світу пекельних вимірів — у голодних духів, претів, зі світу претів знову у світ людей тощо, але все це відбувається в межах цієї ентропійної пастки. Але одного разу, ставши на шлях еволюції, вони підвищують глибину й складність своєї свідомості та врешті-решт звільняються від законів циклічності сансари, здобувають Просвітлення, Звільнення й переходять у чистий вимір Всесвіту, щоб насолоджуватися божественними іграми, перебуваючи в стані недвоїстості.
Чистий вимір Всесвіту
За межами сансари існує чистий вимір Всесвіту. Це світ як божественна гра, світ як мандала, це світ недвоїстості, де душа не відокремлена від Бога, де немає обмежувальних законів, немає законів народження, смерті, реінкарнації, впливу часу. Там час керується свідомістю, хід історії керується свідомістю, будь-яке тіло можна прийняти за бажанням, будь-яку форму, будь-яку конфігурацію. Немає порядку речей, незалежного від свідомості, немає карми. Це світ недвоїстості. Усі душі перебувають у недвоїстості. Деякі — глибше, деякі — менш глибоко. Усі є божествами, здатними еманувати із себе еманації у вигляді мандали, почту. Усі перебувають у божественній грі, а не в кармі, карми немає.
Закони Всесвіту не є раз і назавжди однозначною даністю. У міру поглиблення свідомості, її ускладнення, зростає здатність виявляти свободу волі, оперувати реальністю, зокрема й законами. Щойно ми починаємо посилювати, поглиблювати нашу свідомість, примножувати мудрість, джняна-шакті, іччха-шакті, ми набуваємо певної сили й можемо здобувати більшу свободу в межах цієї пастки сансари. Наприклад, людина має магічні здібності або мудрість. Вона вже не настільки залежна, як звичайна людина, хоча все одно залишається залежною. Але якщо ми практикуємо далі, то стаємо дедалі менш залежними від законів сансари. Це подібно до того, що чим вища швидкість, тим на вищу орбіту може злетіти ракета. Щоб вирватися із сансари, нам треба розвинути дуже велику швидкість свідомості, дуже велику силу.
Закон свободи волі
Наступний закон — це закон свободи волі. Одинадцятий закон, про який ми говорили, — це закон необхідності, коли ми змушені виконувати різні закони. Усе, що ми зробили, ми повинні відпрацювати за кармою, за всі неправильні затьмарені вчинки ми повинні отримати відплату. Відповідно до карми ми повинні переродитися. Божество Дхармарадж чітко визначає як внутрішній суддя, яке тіло отримати. Такі-то вчинки, такий-то стан розуму, таке-то тіло, і нічого з цим не вдієш. Божеству Дхармараджу ти не накажеш, це вища істота. Ти можеш перевершити його лише силою усвідомлення, коли він для тебе розчинився. Але доки він не розчинився, ти йому не накажеш.
Але існує закон свободи волі, і цей закон проголошує, що кожна жива істота має свободу волі, свободу вибору, вона має право користуватися свободою волі та вибору. Ця здатність використовувати енергію свободи називається сватантрія-шакті, а свобода волі називається іччха-шакті. Але коли ми можемо використовувати енергію свободи та енергію волі? Лише коли наша внутрішня самоорганізація та складність досягають певного рівня. Що глибша й складніша свідомість, то більше в ній свободи волі та вибору.
Всесвіт як ігровий майданчик
Світ нашого Всесвіту — це великий ігровий майданчик. На цьому майданчику безперервно грають великі й малі гравці. Це не якийсь безособовий механізм, це одна жива істота, але ця жива істота має різні персоніфікації, які безперервно грають. Від комахи, яку переслідує птах під час полювання, до божественних духів, великих богів, до планетарних геніїв, охоронців місцевості, охоронців цивілізації, володарів галактик, творців, конструкторів зоряних систем. Кожен гравець виявляє свою свободу волі, діє, дотримуючись своєї системи цінностей і цілей.
Духовна практика — це також гра, до якої ми долучаємося, гра з божественними законами. Наше завдання — перемогти в цій грі. Недостатньо просто долучитися до неї, треба в ній перемогти. Долучається багато живих істот, але перемагають одиниці. Наприклад, багато людей грають у шахи, але гросмейстерами стає небагато людей — ті, хто досягає великої досконалості.
Ієрархія свідомості та космічні гравці
Істоти з піднесеною просвітленою свідомістю мають піднесені цілі та мотивацію. Наприклад, допомагати іншим, простішим істотам, просуватися вперед сходинками еволюції. Істоти з нижчою, егоїстичною свідомістю переслідують винятково власні егоїстичні цілі так, як вони їх розуміють. Але саме їхня егоїстичність не дає їм змоги збільшити внутрішню складність і самоорганізацію, щоб оперувати глибшими, ширшими глобальними законами та силами Всесвіту.
Егоїстичність є символом примітивної, слабо організованої свідомості. Доти, доки в нас є егоїзм, ми не можемо вирватися з цієї смислової пастки, оскільки саме наш егоїзм у ній нас і утримує. Навпаки, будь-яке підвищення складності, збільшення самоорганізації чиєїсь свідомості завжди пов’язане з відмовою від вузького егоїзму та виходом на глобальніші масштаби — вселенські, космічні масштаби.
Що ж це за гра, з ким ми граємо? Ми граємо з певними законами. Закон часу діє, ми з ним граємо. Закон причин і наслідків діє, ми також із ним граємо. Закон непостійності діє, ми з ним граємо. Закон паринами, трансформації, діє, ми з ним граємо. Але в цих вселенських іграх перемагають ті гравці, чия свідомість організована складніше, ті, хто менш егоїстичний, чиї цілі піднесеніші, альтруїстичніші та глобальніші.
Якщо наші цілі невисокі, то, відповідно, ми можемо оперувати вузьким спектром енергій. Наприклад, якщо ми думаємо лише про себе, то можемо залучити енергії невеликого порядку. Якщо думаємо трохи більше про свою сім’ю, можемо залучити енергії вищого порядку; якщо думаємо про свій рід, свою націю, можемо залучити ще більше енергій; якщо думаємо про все людство, можемо залучати ще більше енергії; якщо думаємо про всіх живих істот у Всесвіті, можемо залучати енергії вселенського класу. Що ширша наша свідомість, то більшими енергіями ми можемо оперувати.
Егоїстичні гравці, прив’язані до своєї особистості власною вузькою системою оцінок, із примітивнішою будовою свідомості, нижчою самоорганізацією та внутрішньою самодисципліною, неминуче програють. Вони стають васалами сильніших і складніших систем законів у цьому Всесвіті. Через простоту їхньої свідомості їм недоступні ті сили й знання, якими оперують складніші та сильніші гравці.
Наступний закон полягає в тому, що істоти зі складнішою, глибшою, високоорганізованою свідомістю та системи, мандали, які вони створюють, неминуче впливають на істот із нижчою, слабо організованою свідомістю, передаючи їм своє бачення як складніше й вище. Тому існують благословення: більш піднесені істоти можуть впливати на істот зі слабшою свідомістю, передаючи їм свої благословення. Тому можна отримувати благословення від більш піднесених істот. Вони постійно передають свою мудрість. Святі, сіддхи безперервно випромінюють свою милість, свої благословення. Завдяки цьому уми інших істот очищуються.
Але у Всесвіті також є істоти з негативною спрямованістю, які теж мають сильну свідомість, різні шкідливі сили. Якщо людина слабка, духовно нерозвинена, вона потрапляє під вплив таких демонічних сил. Якщо в людини на духовному шляху слабка самая, слабка віра, слабке отримання благословень, то вона може піддаватися спокусам цих сил.
Духовний шлях як гра з високими ставками
Духовний шлях — це гра душі з реальністю, у якій ставки для людини дуже високі. На кону стоять її свобода, життя, майбутнє переродження, звільнення та світ, у якому людина житиме в майбутньому. Іти шляхом Звільнення означає грати із законами Всесвіту та надрозумними істотами, які створили ці закони. Грати так, щоб виграти. Звільнення — це виграш, Просвітлення — це виграш. Наше завдання — вирощувати в собі якості божественних гравців, щоб переграти закони сансари й вирватися на свободу. Якщо наші якості будуть сильними, ми неодмінно зможемо це зробити.
Людина, ідучи духовним шляхом, змагається з великими божественними силами, розумами, принципами, законами, метагравцями, які створили закони цього Всесвіту, та їхніми представниками. Ці метагравці перебувають не лише зовні, а й усередині свідомості кожної істоти як внутрішні розумні метапрограми, їх називають внутрішніми божествами. Ми вже говорили: внутрішній цензор — Чітрагупта, внутрішній суддя — Дхармараджа, внутрішній лічильник часу — Махакала.
Божества є зовні — це великі божества Всесвіту, але їхні частини, їхні представництва також є всередині нас, усередині наших каналів. Божества п’яти елементів. П’ять великих елементів є в усьому Всесвіті. Але частини елементів також є всередині нас. Ваю є всередині нас, Агні є всередині нас, Варуна є всередині нас, Бхумі-деві, земля, у вигляді плоті, м’язів і кісток теж є всередині нас.
Людина, використовуючи силу розуму, грає проти закону карми, некерованої історії, проти закону непостійності, закону часу, закону циклічності народжень і смертей та інших. Вона грає не проти безликих фізичних законів природи, а проти різних живих, напіврозумних, розумних, надрозумних гравців, мегаістот, які ці закони уособлюють і втілюють. Всесвіт створений так, що людина може, використовуючи свободу волі, звільнятися від цих законів. Нам не обов’язково жити за цими законами. Свобода волі існує завжди. Ми можемо вибратися з царини спотворених смислів і перейти до царини вищих смислів. Але щоб це зробити, ми повинні розвинути свою свідомість.
Внутрішні божества та мікрокосм свідомості
Свідомість людини як мікрокосм наповнена внутрішніми цензорами, внутрішніми реєстраторами, внутрішніми спостерігачами, внутрішніми суддями, внутрішніми демонами, внутрішніми хранителями, внутрішніми захисниками та внутрішніми покровителями. Кожен із них має свою мету в житті, свою систему цінностей і свої уявлення. Можливо, ми не цілком розуміємо, що ми — це мікрокосм, але це так.
Людина подібна до гігантського суперкомп’ютера, у якому багато програм. Якщо в людини багато конфліктних програм, то кажуть, що людина невдачлива, її карма погана. Наше завдання — зібрати всі ці метапрограми, усіх цих розумних істот, які мають свою етику, свої смисли, цілі та цінності, в одне ціле. Зібрати їх і підпорядкувати, щоб вони служили нашій меті, щоб наша свідомість не захоплювалася їхніми цілями, а щоб вони служили єдиному центру, центру усвідомлення та нашій санкальпі Звільнення.
Ці істоти мають власний ступінь розумності, деякі — високої складності. Вони є частинами, представниками глобальних, зовнішніх космічних законів, принципів і сил світобудови. Безперервно діючи, вони забезпечують порядок і перебіг речей у Всесвіті, який називається ніяті, і долю кожної живої істоти, яка називається дайва. Наша індивідуальна доля (дайва) вписана у світовий перебіг речей, ніяті.
Звільняючи розум від обмежень у процесі йоги, очищаючи свою пам’ять, підсвідомість від негативних спогадів, тобто замолюючи гріхи, очищаючи клеші в медитації, людина змагається з внутрішнім божеством-літописцем, Чітрагуптою, внутрішнім цензором, який уособлює закон карми, з внутрішнім реєстратором, цензором і оцінювачем.
Внутрішній цензор, наше оцінювальне мислення — це наш внутрішній Чітрагупта з його численними секретарями й помічниками, функція яких — ретельно спостерігати за всім, що робить людина, і запам’ятовувати, реєструвати це, постійно закарбовуючи в пам’яті у вигляді ментальних відбитків, кармічних слідів, самскар. Часто кажуть, що коли людина потрапляє в якусь екстремальну ситуацію на межі життя і смерті, усе її життя проноситься перед очима. Це записи Чітрагупти, хроніки Чітрагупти. Закарбовуючи в пам’яті душі відбитки, кармічні сліди, карма-рекха, внутрішній цензор Чітрагупта забезпечує безперервну дію, дотримання закону карми й майбутню кармічну відплату, навчаючи людину нести відповідальність за свої думки та вчинки.
Переживаючи посмертний досвід, людина як тонке тіло, душа, змагається з іншим божеством, володарем духів, який керує долями душ і реінкарнацією, Ямараджею. Ямараджа в кожній релігії називається по-своєму, але це не змінює суті. Цей внутрішній суддя має різні назви в Єгипті, у давньогрецькій міфології, у Китаї, але це одне й те саме. Внутрішній суддя, який має власні готові, сформовані уявлення про те, що правильно, а що неправильно. Це божество, внутрішній суддя, спрямовує дух людини до нового народження на основі її чистих або нечистих кармічних слідів, відбитків у глибинах свідомості, для переживання необхідного нового досвіду.
Китайці в описах посмертного досвіду згадують майданчик перед великим дзеркалом. Це дзеркало, у якому відображаються гріхи кожної людини. Угорі, над цим дзеркалом, є напис: «Серед тих, хто стоїть на цьому майданчику, немає добрих людей». Перш ніж побачити в дзеркалі всі свої гріхи, людина читає цей напис.
Ці божества водночас є божественними духами й частиною людського розуму. А розум людини у своїй основі є дуже складною системою з неймовірно високим рівнем самоорганізації. Ця система розуму діє не за законами обмеженої людської особистості, а за законами Всесвіту, які були описані вище.
У нас є понятійний розум, є наша особистість, его, але це лише мала частина того, чим ми є. Наша підсвідомість становить нашу істинну сутність. Підсвідомість, світ тонкого тіла — це цілий всесвіт. А наша особистість і наш розум — це лише маленька частина. Ми живемо не за законами особистості, розуму, его; коли ми так думаємо — це ілюзія, адже ми живемо за законами всесвіту підсвідомості.
Стратегія перемоги в духовній грі
Щоб виграти в цій грі й реалізувати свободу волі, людина повинна виявити високу внутрішню складність і самоорганізацію свідомості. Показати гру свідомості, вищу, глибшу й різноманітнішу, ніж гра істот системи розуму, які втілюють ці закони. Виявивши вищу складність свідомості, ніж закони Всесвіту, вона зможе здійснити активну трансляцію власної внутрішньої складності.
Що таке активна трансляція власної внутрішньої складності? Коли ви займаєтеся візуалізацією, створюєте божество, від вас виходять божественні знаки й символи, або ви можете створити мандалу, або можете проявити різні божественні сили. Спираючись на внутрішню порожнечу, ви можете оперувати певною енергією. Ця енергія починає змінювати закони реальності. Таким чином відбувається Звільнення. Таким чином можна вплинути на закони, підпорядкувати сили, які цими законами керують. Така людина зробить їх керованими, залежними від своєї свідомості. Подібно до того, як розумніший і досвідченіший шахіст нав’язує свій сценарій гри, чинячи тиск на шахівниці на слабшого гравця, змушуючи його робити потрібні йому ходи, а потім здатися.
Ви повинні змусити здатися своє его, змусити здатися свій ум і свою карму. Але в якому разі вони здадуться? Коли ваш ум здасться? Він і не думає здаватися. Коли его здасться? Воно теж не думає здаватися, воно грає й часто заганяє вас у різні кути. Чи можете ви сказати, що ви достатньо приборкали его? Це велике питання. Ви повинні добре грати, щоб наш ум здався. Коли ум здасться, ми увійдемо в самадхі. Коли ум здасться, ми перебуватимемо в безперервній присутності, і його мислетворчість не захоплюватиме нас. Коли его здасться, ми відпустимо всі надії та страхи, станемо легкими, порожніми й вільними. Але поки що вони не здаються. Поки що триває відчайдушна битва. Переможете ви в цій битві чи переможуть вас — усе залежить від того, як ви практикуєте і як навчаєтеся.
Коли ми практикуємо старанно, у нас завжди є можливість примножити свої якості. Хто перемагає? Перемагає той, хто володіє якостями, має велику силу й мудрість.
Шлях до самоорганізації свідомості
Як досягти високого ступеня складності й самоорганізувати свідомість, щоб перемогти в цій грі з кармою? Щоб підвищити самоорганізацію, складність своєї свідомості, людина повинна постійно очищати, тренувати, загартовувати свій розум. Вона повинна проникати в первісну порожнечу всього сущого, у те, що поза умом, прориватися до споконвічного джерела будь-якої складності, до первісної матриці всіх сенсів, до божественного мегарозуму, до Брахмана, який присутній усередині неї як природа Ума. Із природи Ума ми черпаємо свою мудрість, свою силу, і саме вони дають нам змогу постійно робити ходи й тіснити ум, тіснити его, тіснити карму, тіснити клеші.
Проникнення в глибинну природу Ума можливе лише в тому разі, якщо поверхневий ум і воля сильні, очищені, перебувають у рівновазі, самйозі, та діють узгоджено. Ми повинні зібрати в кулак усю нашу волю, усю нашу життєву енергію. Увесь наш намір підпорядкувати одній меті — вирватися з цієї ентропійної пастки. Усі різні програми, карми, наміри, які конфліктують і діють розрізнено, різні частини нашого его й ума ми повинні зібрати воєдино.
Усередині нас є різні наміри, цінності й сенси, що конфліктують між собою. Один каже: «Треба практикувати садхану». Другий каже: «Хочу насолоджуватися». Третій каже: «Треба відволіктися, ще чимось зайнятися». І в кожного свої інтереси. Це різні конфліктні програми нашого ума. Вони уособлюються різними божественними силами, за ними також стоять різні божества. Ми повинні зібрати їх воєдино й спрямувати на досягнення однієї мети. Ми повинні зібрати їх до природи Ума, як магніт притягує ошурки.
Цілісність походить від того, що ми вміємо збирати різні частини свого єства. Органи чуття, ум, его, бажання, ахамкару, прану — усе це зливати воєдино. Вчення Адвайти — це не що інше, як зробити все єдиним, усе зібрати воєдино, усе навчити обертатися навколо одного центру. Его з його конфліктними програмами й мотиваціями не дає нам цього зробити. Коли ми його слухаємо, ми розрізнені, ми не можемо наблизитися до цього центру.
Така рівновага й узгодженість називаються самадхі. Перебуваючи в самадхі, йог перебуває в тотальній єдності, у зв’язку з божественним Надрозумом, джерелом усіх законів і принципів Всесвіту.
Істинна природа сансари
Коли ви медитуєте на чотири усвідомленості, там є тема — вади сансари, або страждання сансари. Важливо зрозуміти істинну природу сансари, важливо не обманюватися сансарою. Саме ця лекція була присвячена цій темі. Істинна природа сансари — це пастка, смислова пастка, царина спотворених сенсів. У чистому баченні сансара — це також божественна сила, це божественна ліла, гра, але для нас вона виглядає як пастка, тому що наша свідомість слабка. Наприклад, для будд, для сиддхів, богів, пробуджених вона виглядає як гнівна мандала п’яти елементів.
Є деякі чисті країни, але ви здивуєтеся, що це за чисті країни — ці чисті країни, населені упирями, вурдалаками, зомбі, дакіні, шаманськими сиддхами. Там є палаци, стіни яких складаються з кісток і шкіри та прикрашені черепами. Там усюди розлита кров. Якщо туди потрапить звичайна людина, вона не зможе там жити. Для неї це дуже страшне, нечисте місце. Там є різні кладовища, місця кремації. Але для деяких сиддхів це їхні чисті країни, їхні місця перебування.
Самі сиддхи сидять там на троні, зробленому з людської кістки, у вигляді гнівних божеств, тримають чашу, повну крові, кривий ніж, а навколо них — гнівні духи. Для сиддхів це чиста країна, це цілковито ігрова реальність, створена їхньою свідомістю. Просто вони проявляють такі ліли як гнівні енергії. Але якщо туди потрапить звичайна людина, вона може отримати низьке переродження і сама перевтілитися в демона. Там постійно дмуть вітри, лунає жахливий гуркіт, відбуваються землетруси. Дуже жорстка гра. Але для сиддхів це нормально. Вони вам скажуть: «Не хвилюйся, це ж божественна гра, це все ліла, прекрасна, динамічна». Так проявляється динамічне співчуття. Але звичайній людині доступ туди заборонений, для звичайної людини це пекло.
Так само вся сансара — це теж божественна гра. Але з нашої точки зору, з точки зору слабкої душі, яка ще не пізнала її божественності, це смислова пастка. Коли ми медитуємо на сансару, треба чітко зрозуміти, що зараз це справжня смислова пастка. Потрібно прозрівати її божественність і вибиратися з неї. Вибратися з цієї смислової пастки — це і означає пізнати її божественність.
Попри те, що в чистому вимірі це мандала, чи бачили ви тут богів? Стоїте в черзі — раз, одне божество, друге разом із вами в черзі стоїть. Або чи бачили ви богів, які подорожують потягом, автівкою, живуть у трикімнатній квартирі? Щось вони не надто хочуть тут жити. Усі вони уникають цієї сансари. Не те щоб уникають: якщо треба, вони пошлють свою еманацію, свого аватара з певною місією. Але жити тут, за цими законами, чомусь не хочуть. Тому що це не їхній світ. Їх не приваблюють такі сфери, смислові пастки. Вони живуть у своїх чистих вимірах, у чистих сферах. Так само як людина не живе у хліві, у лісі серед рисей і пум, а живе у своєму людському світі, так і в богів є свій світ, вільніший. Тому що цей світ створений невіданням, створений нашою зумовленою свідомістю.
Розмірковуючи про вади сансари, дуже важливо чітко це зрозуміти, щоб породити велику мотивацію до духовної практики.
Необхідність постійних зусиль
Оскільки наша душа через необережність потрапила в цю пастку й уже тривалий час обертається в ній, отримуючи одне тіло за іншим, то в цьому житті треба зібрати всю свою енергію, весь свій намір, усю свою життєву силу, уважність і зосередженість та докласти зусиль, щоб із неї вирватися. Це не станеться одразу. Не треба спокушатися, думати, що ми напружимося, кометою полетимо в самадхі — і все. Ні, так не буває. Це відбуватиметься поступово. Прана й ум зростають поступово. Але дуже важливо докладати постійних зусиль і поступово розвивати свої якості.
Мої благословення, щоб ви набули цих якостей. Щоб ви більше ніколи не потрапляли в цю пастку, щоб це було ваше останнє життя, у якому ви в неї потрапили. Щоб ви були божественними, вільними, грали й танцювали в просторі Всесвіту, але не потрапляли в обмеження.
