Десята стадія: виховання
Коли безсмертна дитина — великий місяць усвідомленості — підросла, йогу, піклуючись про неї, слід дати їй гідне виховання.
Одним із етапів на стадії виховання є зміцнення бачення єдиного «смаку». Йдеться про єдиний «смак» у світогляді, а ще не в поведінці. Єдиний «смак» у поведінці починає проявлятися на стадії гри. Але на стадії виховання єдиний «смак» починає реалізовуватися у світогляді.
Парамартха-сатья стосується світогляду. Самвритті-сатья стосується поведінки. У зв’язку з цим я спочатку зачитаю уривок із «Бхута-відьї», з аюрведичної демонології.
Учення про чхидру — стан затьмареності
В «Аштанга хридайя самхіті» є розділ, де йдеться про симптоми, що описують людину, в яку вселився якийсь злий або добрий дух. Вважається, що коли вселяється дух — як злий, так і добрий, — то в цьому немає нічого доброго, оскільки відбувається часткове або повне придушення та підпорядкування особистості.
У цьому тексті йдеться, що причинами вселення демонів або духів у людину є гріховна (неправильна) діяльність або в цьому, або в минулому житті, яка виникає через карму та власні бажання. Це призводить до того, що допускаються помилки у виконанні правил поведінки, обітниць, праведного способу життя, у взаєминах, у ставленні до якихось тонких речей, гідних поклоніння та шанування. Тоді такий грішник або той, хто допускає подібну помилку, вважається руйнівником власної душі. Він може бути погублений або злими духами, або демонами, які є тонкими істотами й вселяються саме в той момент, коли відбувається порушення якихось правил чи приписів, коли відбувається якась гріховна діяльність і затьмарення свідомості.
Цей момент у тексті називається «чхидра». Чхидра — це час початку затьмарення, початку вчинення гріховних дій, тобто дій, які суперечать усім правилам належної поведінки, взаємин, релігійним заповідям тощо.
Тут перелічуються правила саме для домогосподарів, для ведичних ґріхастх. Але вони є застосовними до всього людства.
До гріховних (затьмарювальних) дій належать:
- недотримання чистоти, особливо нездійснення обмивання після відвідування туалету
- проживання в місцях, покинутих іншими людьми
- видавання себе за іншу людину
- перебування вночі в місцях кремації та поховання, у нечистих або заборонених для відвідування місцях
- членошкодження або спроби самогубства, поранення, опіки
- повне оголення тіла на людях
- образа вчителя, святої людини, священнослужителя, дитини, літньої людини або гостя
- поведінка, що ображає чиїсь релігійні або моральні почуття
- порушення сімейних традицій, якщо це ведичний домогосподар
- страх, спричинений погрозами, побиттям
- раптовий переляк
- вбивство тварин, особливо корови, козла та змії
- вступ у незаконні статеві стосунки
- негідна поведінка під час здійснення жертвопринесення, співання священних гімнів або молитов, принесення жертви
- ненажерливість, хтивість, лінощі, злостивість, жадібність, заздрість, непостійність
- зрада друзів, близьких або духовних ідеалів
- егоїзм
- здійснення шкідливих дій щодо іншої людини, особливо близької, родича або друга (це можна класифікувати як порушення самаї)
- приймання їжі з брудної, нечистої або розколотої посудини
Тут перелічуються дії, які за певних умов можуть належати до категорії чхидри, тобто стану затьмареності. У момент учинення цих дій людина ніби відкривається впливу злих сил. У тексті йдеться, що найчастіше впливу демонів піддаються вагітні жінки та маленькі діти, оскільки в цей час вони сильно відкриті астральному світу.
Далі мудрець Каш’япа (це текст із «Каш’япа-самхіти») говорить, що існують певні симптоми, які характеризують вселення такого духу та його вплив, особливо на дитину. Наприклад, постійний плач, гарячка, дратівливість, позіхання, виття, гавкіт, наслідування крику тварин, схлипування, неспокій, скрегіт зубами, страждальний погляд тощо. На рівні нервової системи: страх і сміх без причини; волосся стає дибки; напружений, тремтливий язик, блукаючий погляд, непритомний стан, сонливість, запаморочення, галюцинації, дратівливість тощо.
Єдиний «смак» як захист від затьмарень
Якщо ми припускаємося якихось помилок або неправильних дій, то відкриваємося негативному впливу. Чому це відбувається? Чому діє закон карми? Чому під час чхидри можуть вселитися демони, злі духи? Це відбувається тому, що в нас немає єдиного «смаку». Якщо є чисте бачення і єдиний «смак», то ми не можемо відкритися для негативних інформаційних впливів. Але коли немає єдиного «смаку» і чистого бачення, ми завжди вразливі. Нам потрібно твердо діяти відповідно до прийнятих правил, приписів, принципів, норм моральної поведінки, чеснот тощо.
Дії є вторинними причинами. Кожна дія — це певна магія, ритуал. Коли ми здійснюємо певні дії, вони впливають на стан нашого розуму, і наш розум швидко змінюється. Він налаштовується на певну площину в тонкому світі та пов’язується з нею. Відповідно, якщо дія була дурною, то вторинна причина ініціювала дурний, затьмарений стан розуму. І в такому затьмареному стані розуму одразу відбувається поєднання з відповідними бхутами з нижніх лок (наприклад, Патали або Расатали), з духами з обителі Ями тощо. Людина встановлює зв’язок із такими бхутами, і тоді вони можуть вселитися в неї за життя або можуть нагадати про себе в момент смерті на суді Ямараджі, коли Читрагупта починає переглядати запис карми.
Вважається, що Читрагупта, секретар Ямараджі, також є дуже могутньою істотою, могутнім духом. По суті, це стан нашого оцінювального розуму. Тобто Читрагупта, Ямараджа — це різні стани енергій, що живуть усередині нашої свідомості, різні божества. Читрагупту можна уподібнити до тонкого ясного розуму, який чітко реєструє наші правильні та неправильні дії. Наприклад, у тексті «Гаруда-пурана-сародхара» говориться, що якщо Читрагупта хоче з’ясувати чиєсь досьє (запросити в базі даних особову справу), то він звертається до шраванів та їхніх дружин шравані. Шравани — це певні повітряні духи, які в будь-який момент знають усе про кожну людину; їхнє служіння — завжди знати все про все, аж до дрібниць: хто, що, коли сказав і зробив, навіть якщо цього ніхто не бачив. Шравани (від слова «чути») завжди все чують, як і їхні дружини, та ведуть такий облік.
І як це може відбуватися в бардо? У бардо людина може стояти не обов’язково так, як це описується в текстах тритисячолітньої давнини. Сучасна людина може стояти в бардо у величезній круглій залі, а перед нею буде величезний комп’ютерний екран, на якому буде щохвилинний запис її дій від самого моменту народження. А якщо зосередитися, то розгортається щось на кшталт відеороликів, які можна прокрутити до найдрібніших деталей. Коли шравани або сам Читрагупта розкриває це й показує, то людина, побачивши дії, які їй не сподобалися, може сказати: «Я цього не робив». Їй скажуть: «Подивіться, це ж ваш запис». І тоді людина не зможе заперечувати, впаде в пригнічений стан і затьмариться. Якщо вона нічого не зможе заперечити Читрагупті й впаде в затьмарення, то це означає, що її усвідомленість знизилася, тому для неї відкривається інший варіант всесвіту, більш негативний, і духам говорять відправити її туди. Така людина не змогла змінити свідомість Читрагупти, не змогла об’єднатися з тоншими й вищими енергіями свого розуму, підпала під вплив власних затьмарень. Це і є відсутність єдиного «смаку».
Коли відбувається порушення якихось правил або принципів, у людині ініціюється нечисте бачення, оскільки вона розділяє: це — чисте, це — нечисте, це — погане, це — хороше. У неї навіть підсвідомо дуже чітко й швидко спрацьовує розмежувальна свідомість. Миттєво, за одну шістдесяту секунди, вона на рівні підсвідомості встигає оцінити свої дії. Навіть якщо на рівні поверхневої свідомості вона розуміє принцип єдиного «смаку», це ще нічого не означає. Її підсвідомість за якусь частку секунди здійснює швидкі розмежування, встигає оцінити швидше, ніж поняттєвий розум.
Натомість, якщо людина утвердилася в чистому баченні та єдиному «смаку», у неї від початку існує зовсім інше бачення. Припустімо, якщо доброчесний домогосподар живе на місці кремації, він може увійти у стан чхидри, у гріховний стан і навіть вступити в одержимий стан, але сиддх-авадхута, який володіє єдиним «смаком», цілком може перебувати там у чистому баченні. Інше питання, що деякі люди можуть уявляти себе сиддхами-авадхутами, не звільнившись при цьому від нечистого бачення, не реалізувавши по-справжньому єдиний «смак». Тут дуже важливо розуміти свій рівень і не намагатися претендувати на те, що не реалізоване; знати ту систему цінностей, поведінки та правил, у якій ти на цей момент перебуваєш.
Вторинні причини та кармічні зв’язки
Ми зараз будуємо храм Васіштхи. Чому це дарує заслугу? Це вторинна причина, яка відкриває якийсь інший вимір у нашій свідомості та в наших каналах. Ми встановлюємо зв’язок із великим святим. Оскільки ми здійснюємо певні дії та концентруємося, відбувається зворотний вплив на нашу свідомість. Тоді ми починаємо думати про нього — раптово ми можемо відкрити цілий новий варіант реальності, цілий новий варіативний всесвіт, де Васіштха стає для нас дуже важливим. А до цього його начебто зовсім не існувало. Раз ми будуємо храм Васіштхи, то, напевно, існує кармічний зв’язок із ним. Без кармічного зв’язку ми не можемо нічого робити.
Ми будуємо саме храм Васіштхи, а не Христа, не Калі, не Будди, не Падмасамбхави. Це означає, що ми заздалегідь створили та встановили цей зв’язок. Звідки він іде? Він іде від гуру. Це означає, що гуру також є провідником певних ідей та енергій Васіштхи, як і ви. А якщо гуру служить енергіям Васіштхи, тоді хто такий гуру? Звідки взагалі з’явився цей зв’язок? І ми входимо в цілий тунель реальності, де навіть наше минуле змінюється. Раптово ми бачимо, що цей зв’язок дуже давній і дуже тривалий, і самі ми, можливо, є певними ілюзорними тілами або енергіями Васіштхи. Якщо гуру народився для того, щоб цей храм з’явився, щоб енергії Васіштхи проявилися, і ви, можливо, були проявлені божествами, щоб цьому сприяти, то, можливо, це від самого початку ліла Васіштхи, його план, а ми — лише провідники. А Васіштха, будучи сином Брахми, є неймовірно могутньою істотою, тож немає жодних перешкод для того, щоб усе відбувалося саме так. І тоді ми починаємо відчувати дуже глибокий зв’язок із Васіштхою. Усе це сталося завдяки тому, що храм як вторинна причина відкрив у нас певний варіант реальності, де навіть минуле почало змінюватися, наша доля почала змінюватися. Але якби ми цього не зробили, можливо, ми б не перемістилися в цей варіант реальності. У цьому і полягає принцип накопичення заслуг і закону карми.
Чому нам необхідно будувати храми? Чому ми не можемо сказати, що все є єдиним «смаком», тому однаково, що будувати: храм, корівники чи мирський заклад? Насправді все не так, різниця є. Якщо ми будуємо корівник, у нас ініціюються не духовні самскари, а мирські, тому відкриваються інші варіанти реальності, інший варіант минулого. Можливо, у нас немає достатньо чистого бачення, щоб побачити корівник або мирський заклад як божественну споруду, і тоді активуються нечисті світи, мирські речі. Значущість усіх релігійних обітниць полягає саме в тому, що вони активують певні самскари та васани, які дрімають, але під час розгортання можуть створити цілий світ. Свідомо накопичуючи заслуги, спрямовуючи свої дії в бік служіння, ми активуємо потрібні світи, а непотрібні світи придушуємо. Можливо, ці дії ви все одно здійснювали б у своєму житті, навіть перебуваючи у світі, але тоді вони активували б інші варіанти реальності.
Практична реалізація єдиного «смаку»
Чисте бачення передбачає стадію, коли за будь-якого розвитку подій і під час здійснення будь-яких дій у вас завжди ініціюється чистий стан. Стан чхидри (момент затьмарення) не може настати в принципі, тому що ви перебуваєте в дуже пильному усвідомленні (авадхані), у вас існують бездоганне світорозуміння та ясність, що випливає з цього світорозуміння. У момент здійснення будь-якої дії у вас відбувається інтеграція; ясність, що виходить із недвоїстого світорозуміння, само-вивільняє будь-які негативні кармічні реакції, миттєво переводячи їх у чисте бачення. Іншими словами, почав будувати корівник — побачив його в чистому баченні; побачив корову як божество. І тоді ти вже не будуєш корівник, а в тебе все виходить як храм. Ти не можеш робити нічого нечистого, з тебе виходять лише чисті аспекти.
Стан затьмарення не може настати тоді, коли ми утвердилися в чистому баченні та в єдиному «смаку». Як відбувається утвердження в єдиному «смаку»? Спочатку відбувається відсікання власних оцінок і проєкцій свого розуму. Замість того щоб прив’язуватися до власного розрізнення, ми методом самозвільнення оголеного усвідомлення відсікаємо оцінки та проєкції. На рівні погляду ми перебуваємо у стані всеосяжного прийняття. Я говорю саме про погляд, а на рівні поведінки ми можемо демонструвати ту поведінку, якої від нас очікують, яка потрібна за цього статусу та в цих стосунках. Коли завдяки оголеному усвідомленню відбулося відсікання, ми сприймаємо ситуацію в чистому баченні, тобто не погоджуємося з нечистими оцінками, а, породивши усвідомленість, намагаємося перебувати в чистому баченні. Паралельно з цим ми виявляємо драшту, або сакші (свідка), тобто породжуємо ясність і усвідомленість. Перебуваючи у стані свідка, усвідомлювача (драшти), ми утверджуємося в ясності, розрізнювальній мудрості (вівеці). Це той мінімум, яким має володіти навіть початківець-практик: миттєво змінювати стан свого розуму і, відсікаючи оцінки, переміщуючи розум у чисте бачення, виявляти драшту.
Якщо породжено ясність, вівеку, і ми далі споглядаємо, то входимо всередину цієї ясності та відкриваємо простір вівеки — простір безмежної ясності, подібний до порожнечі. Коли ми торкаємося цього простору, виникає насичення бгавою — божественною силою, величчю та славою. Ми черпаємо бгаву з простору ясності. Наскільки ми можемо віддаватися бгаві, настільки й будемо її отримувати. Нарешті цю бгаву, яку в нас прийнято називати див’я-бгавою та божественною гордістю, ми поєднуємо з пранами й намагаємося трансмутувати їх. Якщо ці процеси відбуваються, то єдиний «смак» реалізується по-справжньому.
І тоді ми вільні від необхідності входити в будь-яке затьмарення. Ми перестаємо бути залежними від входження у затьмарений стан. Така людина в принципі не може вчинити якогось гріховного, затьмарювального діяння, тому що перестає підпадати під дію законів вторинних причин. Вторинні причини не можуть ініціювати в ній негативні кармічні реакції. Негативні тунелі реальності в її глибинних шарах підсвідомості не можуть бути активовані.
Категорії єдиного «смаку»
Єдиний «смак» передбачає стирання залежностей від подвійних станів. Існує багато категорій, за якими реалізується єдиний «смак». Чисте-нечисте — це лише один аспект єдиного «смаку». Є й інші категорії, наприклад правильне-неправильне, тобто прив’язаність до власних ментальних установок. Є також категорія «я та інші». Існують практики, коли йогін тренується «обмінювати» себе та інших, подумки мінятися з ними ролями. Ця категорія — одна з найсильніших, можливо, навіть сильніша, ніж чисте-нечисте. Поміняти себе з іншим, побачити іншого як прояв себе — це справжній єдиний «смак». Якщо єдиний «смак» реалізований, то в тілі іншого ви побачите самого себе, який має лише інший менталітет і долю тіла. Якщо його не реалізовано, то інший — це інший, він не може бути тобою. Якщо єдиний «смак» реалізований, ваша свідомість являє собою ауру-локу — цілковито розкритий стан, коли ви перебуваєте в усіх тілах. Можливо, ви не можете в них рухатися й розмовляти, але як тонкий дух усвідомлення ви проникаєте в усі тіла, навіть у тіла котів і собак.
Наприклад, якщо ви зможете домовитися з божеством собаки або з божеством кота, ви зможете його контролювати, і тоді породжуються сиддхи. Якщо ви зможете побачити у леві божество, яке керує всіма левами, зробити йому подумки підношення або упокорити це божество, тоді цей лев слухняно ляже біля ваших ніг або ж усі леви прибіжать до вас. Існують магічні ритуали, які дають змогу це робити, оскільки всіма живими істотами керують тонкі стани. Ці сиддхи виникають завдяки реалізації єдиного «смаку», коли стираються межі між «я» та «іншими».
Аспекти єдиного «смаку»
Інший аспект єдиного «смаку» — коли внутрішній і зовнішній простори об’єднуються. Це відбувається лише на стадії Анухрахи, коли йогін глибоко переживає досвіди низхідної сили.
Реалізація єдиного «смаку» в аспекті «медитація та немедитація» відбувається лише після прийняття «великого рішення», входження у «велике недіяння».
Реалізація такого аспекту, як «звільнення і пов’язаність», відбувається після самого звільнення, коли йогін розуміє, що звільнення — це не стати звільненим, а звільнення — це становлення тим, хто ніколи не був пов’язаний. Багато хто має такі уявлення: «Я стану звільненою людиною!» Але цього не може бути в принципі. Звільнених людей не буває. Навіть звільнених богів не буває. Боги можуть бути безсмертними й могутніми, але звільненим може бути тільки Бгаґаван, Абсолют, тому що звільнення — це символ Абсолюту. Звільнення означає не становлення звільненим, а вихід із принципу «пов’язаність — звільнення» і становлення тим, хто ніколи не пов’язувався, хто ніколи не може бути пов’язаний.
Також єдиний «смак» пов’язаний з об’єднанням таких категорій, як:
- сансара — нірвана
- народження — смерть
- правда — брехня
- чоловіче — жіноче
- добро — зло
- дія — бездіяльність
- насолоди — страждання
- минуле — майбутнє
Коли всі ці категорії долаються, йогін реалізовує єдиний «смак».
Виховання єдиного «смаку»
Частково або значною мірою така реалізація єдиного «смаку» має бути завершена на стадії виховання. Виховання передбачає, що ми проникаємо в усі ці категорії, починаємо прозрівати їх і виховуємо свій дух об’єднуватися з ними.
У нас уже є простір, ми його утримуємо, але нам потрібно дати цьому простору досвід. Нам потрібно його розширити, зіткнути з різними переживаннями й виховати, щоб утвердити цей простір, щоб він міг об’єднуватися з різними категоріями пар протилежностей. Водночас ми підтримуємо єдиний «смак» на рівні світогляду. На рівні поведінки, зрозуміло, діють інші, відносні закони, які також важливі.
Карма в проміжному стані
Чому істота в проміжному стані піддається впливу своїх карм? Тому що приходять надсвідомі істоти, божества, духи, породжені її власними діями, з якими вона ототожнилася, і огортають її тонкою праною. Через цю тонку прану вона не може поворухнутися, не може ясно думати. Ці істоти нав’язують їй свій сенс, своє бачення ситуації, вони породжують у ній почуття гріховності, провини. Оскільки вона огорнута тонкою праною і її розум не здатний ясно бачити, то навіть якщо в неї були зачатки усвідомленості, вона їх втрачає, тому змушена піддаватися їхнім енергіям. Вона навіть нічого не може сказати — усі шари усвідомлення в неї ніби стерті, наче стерта пам’ять. І тоді вона просто змушена підкорятися духам проміжного стану, вказівкам Читрагупти, вказівкам Ями.
Але вона могла б зупинити цю ситуацію, якби перебувала в усвідомленості, могла б проявити свої заслуги й розчинити її. Вона могла б увійти в бгаву й осяяти простір навколо себе, тоді негативні духи та Читрагупта зникли б, з’явилися б благословляючі божества. Але це можна зробити тільки на тій стадії, коли в тебе ясна свідомість, коли ти звик перебувати в єдиному «смаку». Негативні енергії не зможуть обплутати твій розум, навіть якщо вони проявляться, тому що ти розпізнаєш їх як жорсткі енергії природного стану.
Саме тому той, хто реалізовує єдиний «смак», вважається звільненим за життя.
Істинний і хибний єдиний «смак»
Єдиний «смак» при цьому не означає якусь байдужість, урівноваження в бік сірості, негативу — такий єдиний «смак» не вважається реалізацією. Наприклад, людина раніше переживала піднесені стани, спілкуючись із божествами, духовним учителем, Дгармою, а потім минуло п’ять, вісім років, і вона стала просто байдужим знавцем Дгарми, коли в неї немає вогню відданості, немає віри, немає чистого й глибокого справжнього стану. Вона думає: «Усе це рівнозначне... Плавали — знаємо». І вона стає в душі сірою. Зрозуміло, такого єдиного «смаку» треба уникати, тому що це — анартха (небажаний стан). Єдиний «смак» не означає, що ми все знижуємо, що ми зводимо божеств до рівня буденного, інакше це якась тупа рівнозначність. Ми думаємо, що все рівнозначне, але в душі в нас просто мирська буденність, коли ми не відчуваємо натхнення, не відчуваємо піднесеності та відданості. Це не єдиний «смак».
Єдиний «смак» — це коли ми, навпаки, підносимо світ до божественного. Навіть буденне ми підносимо: завжди є позитивне переживання піднесеного, бгави, чистого бачення. Тому єдиний «смак» завжди пов’язаний із чистим баченням, з очищенням. Не буває єдиного «смаку» без чистого бачення, тому що Єдність реалізується саме через чистоту (шуддха-видью).
Небезпека адвайтичного цинізму
Я знав таких практиків, які загубилися у погляді, загубилися у світогляді, у безмежному морі адвайти. Багато прочитавши, але не встигнувши правильно це засвоїти, вони стали байдужими адвайтичними циніками. Це страшно, тому що людина фактично губить своє життя.
Стати адвайтичним циніком — це означає занапастити свою духовну садхану. Але істинний практик, знайомлячись зі світоглядом адвайти, ніколи не стає адвайтичним циніком. Він стає адвайтичним святим божеством.
Стати адвайтичним циніком — це означає, зрівнявши добро і зло на рівні надсвідомості, не розуміти принципу чистоти. Тоді людина стає божевільним юродивим, ганьбить святих, але в неї є клеші. У неї відбувається вирівнювання у бік нечистого бачення. Це шлях до того, щоб стати бхутою (духом). Приблизно таким, як описується в пісні про Міларепу, коли стара карга розповідала Міларепі казки про недвоїстість, намагаючись переконати його в тому, що вона велика практикуюча Дхарму. Але Міларепа посміявся з неї і сказав: «Якби ти була великою практикуючою Дхарму, ти зараз не була б народжена духом — каргою, яка провокує в інших клеші та мирські бажання. Ти припустилася помилки, тому переродилася претою, бхутою».
Це дуже тонкий момент, нерозуміння якого може коштувати десятків життів, оскільки зісковзнути у світогляді в область духовного цинізму — це означає стати бхутою на багато життів. Багато брахманів, замість того щоб стати Брахманом, Абсолютом, ставали брахмаракшасами саме через те, що свого часу не отримали правильних духовних настанов і припустилися помилок у духовній практиці.
Тому ми завжди говоримо, що реалізація єдиного «смаку» завжди пов’язана із самаєю та чистим баченням. Це такі речі, які є священними на всіх етапах духовного шляху, і завдяки цьому неможливо припуститися помилки.
