Его: ворог самому собі та шлях до звільнення

Коментар до тексту «Еллам Ондре» (Усе – Одне) Субраманьям Віджай Р., розділ шостий «Его».

Гей, его! Усе зло, що проростає в цьому світі, походить від тебе. Безліч царів і мудреців створили безліч законів і філософських учень, щоб знищити тебе. Скільки вже часу вони намагаються це зробити. Але — на жаль! Ти, залишаючись неушкодженим, лише ховаєшся, щоб проявлятися знову й знову. Хіба не настав час твоєї загибелі? Так, звісно, настав! Інший суб’єкт узявся вбити тебе — це вселенське «Я», «Брахма ахам бхава», іменоване переживанням «Я є Брахман».

Гей, его! Не вважай свого ворога рівним собі. Ти підвладне загибелі, тоді як Він — незнищенний. Ти сповнене самовдоволення як «я», оскільки завжди бачиш відмінність між «я», «ти», «він». А твій ворог не має самовпевненого «я». Чому? Тому що Він об’єднує всі відмінності, усе розчиняє в Собі, усіх вважає Собою. Ти відчуваєш до Нього ворожість, тому що Він прийшов знищити тебе. Але Він не має до тебе ворожнечі, адже в Його присутності тебе не побачиш. А тебе Він вважає однією з частин Свого тіла. Поруч із Ним ти саме знищуєш себе своєю хибністю. А Він і не став би думати про твоє вбивство, оскільки, з Його погляду, у тебе немає змісту. О, его! Хоч Він тобі й ворог, ти — не ворог для Нього. Можна сказати коротше: «Ти саме собі ворог».

Знайте: щойно ви стали на духовний шлях, це означає, що вселенське «Я» вирішило вбити ваше его. Тут масштаби зовсім інші: відлік іде на кальпи, протягом яких існувало его. Его — це символ ілюзії, ототожнення себе з тілом, зумовленості законом причин і наслідків, розумом і всім, що є двоїстим. Коли є его, то немає Абсолюту, а коли є Абсолют, то немає его. Тому шлях пробудження завершиться чимось одним.

Знищується не его, а сам факт його реальності, ототожнення з ним. Це подібно до виявлення факту відсутності вбрання в голого короля: від самого початку його не було, але лише тепер це виявляється. Коли наша споконвічна природа виявляє своє сяйво, то факт неіснування его миттєво відкривається, і тоді ми змінюємо свій погляд на світ, на себе й на буття. Тому немає потреби спеціально намагатися якось убити его, бо, найімовірніше, це буде те саме его, що розмірковує про те, як себе вбити.

Ми привносимо світло споконвічної усвідомленості, а що станеться з его та іншими речами — це вже не наша турбота. Світло споконвічної усвідомленості спалахує в мить споглядання. Коли ми набуваємо наміру цілковито підпорядкувати себе йому, відбувається така передача влади — самотрансценденція.

Жадібність его та його прагнення до переваги

О, его! Хоч Він тобі й ворог, ти — не ворог для Нього. Можна сказати коротше: «Ти саме собі ворог». Чому? Річ у тім, що через свою жадібність ти, блукаючи повсюди, постаєш і перед цим Великим. У цю мить і настає твоя загибель. Тому, поглинаючи тебе, роблячи неіснуючою темрявою, Вселенське Я владарює як усюдисуще Світло.

О, его! Злу, заподіюваному тобою, немає меж. Немає для тебе більшої насолоди, ніж піднести себе над іншими. Немає для тебе більшої насолоди, ніж принизити інших. Немає ліку твоїм жаданням: щоб з усіх імен тебе називали найвеличнішим, щоб у твоєму образі бачили лише красу, щоб усі тебе шанували, щоб ніхто тобі не перечив, щоб усі думали, що немає нічого вищого за тебе. Ох, яке нікчемне твоє життя! Що за думки в тебе? Скільки зла ти чиниш! При цьому ти все ж не задоволене своїми думками, тим, що так відокремлюєш себе від інших. Чому? Та тому, що все це притаманне кожному. Яка ж твоя частка в тому, чим володіють мільйони людей? Якщо так, то нічого тобі й думати про підкорення собі всього.

Усе, що відрізняється від Абсолюту, усе, що відбувається несвідомо у відриві від абсолютного бачення, ми називаємо его. Коли переживання відірвані від абсолютного бачення — це его, коли вони нероздільні — це енергія Абсолюту.

Як розрізнити его й енергію Абсолюту? Коли це его, ми відчуваємо прив’язаність, незадоволеність, звуженість і скукоженість розуму, ми підпадаємо під владу обставин, відчуваємо важкість, чіпляння, породження страху втратити й надії отримати. Коли ж переживання нероздільне з Абсолютом, то нічого цього немає, натомість є ширяння, найвищий захват і радість звільнення. Немає жодної прив’язаності, є цілковита повнота переживання усвідомленості. А все сприймане бачиться недвоїстим, подібним до гри, тому завжди є легкість і просвітлююче світло присутності.

Йогин, який практикує споглядання, — це той, хто вчиться постійно оголювати світло й вистежувати зазіхання свого его. Посилюючи світло своєї усвідомленості, він звикає дедалі більше покладатися на нього, довіряти йому й діяти, виходячи з нього. Вистежуючи своє его, він дедалі більше відвертається від нього.

Шлях віддання себе вселенському «Я»

Прислухайся до моєї дружньої поради. Правду кажучи, той, кого ти вважаєш своїм ворогом, насправді твій справжній друг. Йому відомо, як привести тебе до справжнього блага й величі. Віддай себе Йому. Він буде милостивим до тебе, Він не дивитиметься на тебе як на Свого ворога. Він — це вселенське «Я» (Я є Брахман).

Якщо ти віддасися Йому (вселенському «Я»), то відразу ж, хоч як старайся, не дізнаєшся, яку славу Воно приготувало для тебе. І від мене, хоч би що я тобі говорив, цього не дізнаєшся. Це буде плодом твого власного досвіду, якого ти набудеш, якщо віддаси себе Йому. Безсумнівно, Воно не поставить тебе на якесь незначне місце, Воно запропонує тобі становище не нижче за Своє власне. Тому цілковито віддай себе, і тобі зовсім не доведеться боятися за свою долю. Ти завжди можеш повернутися назад, якщо радість не опанує тебе відразу ж у мить здобуття цього прихистку. Подібно до того, як той, хто п’є молоко, спочатку відчуває смак, а випивши, з великим задоволенням тамує голод, так і ти, досягнувши Його прихистку, відчуєш спочатку приємне відчуття, а потім — як плід здобуття — Досконале Блаженство, що лежить за межами подвійності задоволення й болю.

Первісне Буття абсолютно досконале. Просто зараз є великий океан нектару, великий океан світла, який не залежить від зусиль і практик. Просто визнати цей факт і повністю віддатися цьому океану вже достатньо. Звісно, спочатку важко зрозуміти, яким чином це можливо. І якщо ми спробуємо створити певні моделі такого віддання, то це буде черговим зусиллям.

Таке віддання здійснюється завдяки відпусканню себе, завдяки усуненню власних надій і чіплянь. Іншими словами, це життя в граничній простоті, коли, налаштовуючись на велике щастя, почуваєшся задоволеним від миті до миті й дедалі глибше входиш у цю задоволеність. Тоді ця задоволеність почне переростати у вселенське полум’я, яке палатиме, плавитиме розум і навіть кістки.

Справжня велич після віддання себе Абсолюту

Після того як ти досягнеш цього прихистку, яким буде твоє нове ім’я? Немає іншого імені, крім твого імені. Веди звеличують тебе; людські вихваляння — про тебе; сутність учень усіх релігій — ти само. А якою тепер буде твоя форма? Усі форми — твої. Немає форми, яка не була б твоєю. У храмах поклоняються тобі. У Ведах ідеться про тебе. Свята влаштовують для тебе. А якою може бути твоя сила? Лише в твоїй присутності рухається цей світовий порядок. Завдяки тобі існує і те, і це, і так, і інакше — як воно є. Коротко кажучи, усі звеличують тебе й свідчать про тебе. Вони зобов’язані це робити. О, его, про таке своє становище ти раніше ніколи навіть не мріяло. Але тепер — іди. Полиши свою пиху. На твій прихід чекає вселенське «Я».

Чи маєш ти намір пробудитися від сновидіння, чи хочеш продовжувати його? Скільки триває те, що ти бачиш уві сні? Полиши сонливість і лінь. Пробудися! Будучи свідком власних уявних образів, навіщо ти марно фантазуєш, спираючись на них? Просто знайди того, хто бачить ці образи.

Коли розум відхиляється від споглядання, йому завжди слід сказати: «Навіщо ти марно фантазуєш?» При цьому з фантазіями розуму не слід боротися. Властивість розуму — породжувати енергію думок, властивість думки — текти. Якщо ми штучно блокуватимемо думки, то, найімовірніше, ця енергія лише накопичуватиметься, завдаючи нам зайвого занепокоєння.

Тому ми й говоримо, що плин розуму та власне мисленнєві фантазії не є чимось згубним. Річ у тім, що ми перестаємо вважати їх реальними й надавати їм такого значення, як раніше. Ми знаємо, що вони подібні до кіл на воді. Дозволяючи думкам і фантазіям розуму проявлятися, ми, однак, ніколи не йдемо за ними. Уся наша увага цілковито зосереджена на іншому — на цьому вселенському джерелі світла. Причому наша увага зосереджена з такою повнотою і самовіддачею, що нам просто немає жодного діла до мисленнєвих фантазій. Щось обертається на периферії, але яке нам до цього діло?

Розум хоче пофантазувати, критикуючи іншого, а ми при цьому думаємо: «Розуме, навіщо ти продовжуєш ці фантазії? Я не буду це підтримувати. Моє завдання — дивитися на світло ненародженого усвідомлення». Розум хоче пожаліти себе, помріяти про насолоди в сансарі та інші речі, а ми говоримо йому: «Розуме, ти можеш пофантазувати, звісно, але тепер тобі мене не обдурити. Я споглядатиму це споконвічне світло, бо знаю ціну твоїм фантазіям. Вони називаються “шість світів сансари” й тривають лише від народження до смерті».

Єдина надійна опора

Коли ми займаємо таку позицію, то раптово всі фантазії розуму та плани цілковито знецінюються навіть у самій своїй глибині, і тоді ми розуміємо, що, крім цього світла споконвічного «Я», у нас більше нічого немає, у нас немає твердої землі під ногами, на яку ми могли б спертися. Однак у міру того, як наша довіра до цього світла зростає, ми відчуваємо, що здобули найтвердішу опору, яка тільки можлива, тоді як уся інша опора дуже хитка. Ця тверда опора не може бути зруйнована навіть у момент пралаї (розчинення Всесвіту).

Людські взаємини можуть зруйнуватися, ваші найкращі друзі можуть стати вашими ворогами. Я бачив це не раз; траплялися навіть випадки, коли монахи, які їли з однієї тарілки, подавали один на одного до суду. Ваші прив’язаності можуть зруйнуватися — це я теж бачив не раз. Батько й мати, які палко вас люблять, можуть навіть проклясти вас, якщо ви підете шляхом дхарми. Ваші плани, надії та інше також можуть зазнати краху. Зрештою руйнується і носій его — тіло.

Ваші медитативні досвіди, розвиваючись, можуть зіткнутися з перешкодами, а замість світла й дх’яни можуть виникнути голодні духи, лихі видіння та погані стани. Таке дуже часто трапляється з відлюдниками й медитаторами. Ваша кумбхака може не розвинутися, і падмасана теж може колись вас підвести. Я сам відчув це на собі, намагаючись місяцями виконувати техніки по десять годин на добу. І що ви тоді робитимете? Ви відчуєте, що зазнали краху. Увесь сенс вашого життя опиниться під загрозою, якщо ви захотіли досягти мети лише кундаліні-йогою або лише технікою медитації. Ваші мрії про ретрити можуть не здійснитися. Що ви робитимете?

Те, що зникає, є тимчасовим, непостійним і ненадійним. Ми ж говоримо про те, що не може зникнути, не може зазнати впливу. Це те, що вже є і було завжди, ще до нашого народження. Це бездоганне світло споконвічної Мудрості нашого «Я», яке існує вже просто зараз. Тому ми з вами говоримо про шлях миттєвого пробудження. І коли ми покладаємося на це світло, то раптово бачимо, що, навіть коли втрачаємо все, ми не втратили нічого. Поки ми маємо це світло, ми маємо все, бо воно є джерелом. Коли ж ми втрачаємо це світло, то, навіть якщо маємо ілюзію володіння багатьма речами, фактично втрачаємо все.

Пробудження від сновидіння

Не обманюй себе, вважаючи, що ти — щось із того, що виникає і помирає в тобі. Прокидайся. Щойно прокинешся, відразу пізнаєш, що вище за це пробудження нічого немає. Вставай! Вселенське «Я» чекає, щоб насолодитися твоїм пробудженням. Не бійся, що твоє нинішнє сновидіння припиниться. Відразу після пробудження ти зможеш побачити той самий сон ще краще.

Відразу після пробудження ми можемо побачити всю ту реальність, яку, як нам здавалося, ми боялися втратити. Вона нікуди не зникне. Однак ми побачимо все гранично ясно й з іншої позиції. Усе залишиться: дерева, корови, каміння. Проте все зникне, бо тепер ви самі будете деревами, камінням та іншими людьми.

Тобі не треба буде дивитися на нього так, як зараз, в оманливому сп’янінні. Ти будеш розуміючим, усміхненим свідком свого сновидіння. Воно видасться тобі певним жартом, а не тягарем. У сновидінні образи твого розуму набувають форм. Прокинься і пізнай своє сновидіння лише як сновидіння. Ти не повинен обманюватися, приймаючи сновидіння за стан неспання. Пізнай це сновидіння як певну мрію. Для цього ти маєш досягти стану «Я є Брахман», вселенського «Я». Я звертаюся до тебе заради твого блага, а не власного інтересу. Хіба не повинен ти повірити й діяти, а потім відвернутися, якщо в цьому немає блага? Як я можу допомогти тобі, якщо навіть ця порада незліченних мудреців буде відкинута тобою як непотрібна? Немає стану вищого за цей. Ти здобудеш благо. Інші через тебе здобудуть благо. Але не виявляй своєї гордині навіть у цьому питанні! Дій! Вселенське «Я», Свідомість «Я є Брахман», — це твоя власна сутність.

О, его! Подивися на своє рабське становище в цьому світі. Яке воно жалюгідне! Кожен виступає проти тебе. Варто тобі сказати: «Це — моє», інші відразу кажуть: «Ні — моє», «Ні — моє». Скажеш: «Я один — великий», а інші кажуть: «Чому? Лише ми — великі». Усі, крім тебе, ворожі до тебе. Від страждань, яких вони тобі завдають, твоя гарячкова фантазія зростає в мільйони разів. А чи не здобудеш ти високе становище, віддавши себе Єдиному? І ось уже всі твої вороги шанобливо вклоняються тобі, люблять тебе! Варто тобі сказати: «Усе — для вас», — і всі, безумовно, — твої друзі. Єдине, що може дарувати тобі таку великодушність. Ним є стан «Я є Брахман», вселенське «Я».

 

Скажу лише одне слово. Не з моєї гордині походить це слово. Сказати його — мій обов’язок. Я промовляю його не заради свого блага, не заради твого блага. Заради загального блага. Істина є «Брахма ахам бхава» — Вселенське, «Я є Брахман», «Я».

Нехай великі світло Милості, велике Співчуття будуть нам опорою!