До того як ви навчитеся споглядання, слід інтелектуально прояснити для себе всі тонкощі практики праджня-янтри. Без цього інші види практики роботи з енергією не просуватимуться.
Один брахмачар’я приїхав і почав запитувати мене: «Чим відрізняється Будда від Вішну, те від цього?» Я подумав, що він запитує не про те, бо нас ці відмінності не турбують. Нас більше цікавить ум, що усвідомлює свою природну природу, і ум, що не усвідомлює. Тому я йому сказав: «Що б я тобі не відповів, тобі це не допоможе, доки ти не розберешся в тому, хто це запитує. Коли ти зрозумієш, хто це запитує, збентеження щодо Будди, Вішну й Шиви теж мине».
Про колісницю вищого шляху самозвільнення є такі слова: «Якщо ти розумієш це вчення вранці, то стаєш просвітленим вранці, а якщо розумієш його ввечері, то стаєш просвітленим увечері». Чому? Тому що метод лайя-йоги прямий і вельми позамежний. Однак уся суть тут полягає в слові «розумієш». Іншими словами, розуміння рівноцінне пробудженню. Коли учень незліченну кількість разів слухає вчення, то це шравана. У процесі такого слухання в нього виникає нове розуміння, тому різні незрозумілі стани подвійного ума відходять.
Подолання оманливого мислення
«Коли накочуються хвилі оманливого мислення, грубі розсудкові думки, що попереджають свої об’єкти, заслоняють власну природу Ума. Тому навіть якщо нас знайомитимуть із нею, ми її не виявимо».
Навіть якщо нам указують на природу Ума, нам важко її виявити, оскільки вона закривається думками й емоціями, що безперервно накочуються на нас. Вона завжди є, але думки теж завжди є, тому вони її й приховують. А через те, що вона прихована, нам важко в неї повірити, щоб працювати з нею й орієнтуватися на неї. Це схоже на те, як цареві кажуть: «Ти – цар», але оскільки дме сильний вітер, то слова ледве долинають до нього; він чує, але не може повністю розпізнати, що йому кажуть.
Розслаблення як ключ до практики
«Щоб усунути грубі розсудкові думки, передусім розслаб ум».
Розслаблення – ключовий момент практики. Якщо ваші руки затиснуті, наче закляклі, вітер накопичується в ділянці горла й плечей, і виникає дисбаланс пран. Тоді й ваша енергія затиснута, і ум також. Коли ми розслабляємося, наша енергія балансується, і ми виявляємо в собі величезну глибину. Тоді думки, що виникли, не витримують порівняння з цією просторовою глибиною; виникнувши, вони не можуть вивести нас із цього центру.
Багато хто, намагаючись практикувати усвідомленість, приміром атма-вічару, відчував, що втрачає її за найменшого коливання. Потік подвійних думок змушує ум прилипати до чогось. Так відбувається тому, що практика має звужений характер. Але коли ми розслаблені, у нас є величезна просторова глибина, наче ми є ходячим всесвітом. Тоді ум не зможе прилипнути до потоку подвійних думок, що виникає, тому що він бачить цю альтернативу.
Такий стан величезного всесвіту досягається розслабленням і відпусканням. Це ключовий момент у практиці, тому істинний йогін у будь-якій ситуації завжди розслаблений. Наше тіло інстинктивно стискається в момент небезпеки або напружених ситуацій. Слід це цілеспрямовано помічати й працювати з цим: коли ви помічаєте напруження, потрібно дати собі установку розслабитися.
Безхитрісна мудрість
«Саме це перебування у власному безхитрісному умі і є сяюча Мудрість. Застосовуючи майстерні методи, не осягнеш істинної природи».
Коли ми розслаблені й виявляємо цю внутрішню вселенську безодню, нам слід її розпізнати, визнати як свій власний центральний, головний стан. Нехай вона ще не розкрита повністю і це якісь відблиски, проте, щоб працювати з нею, нам треба визнати її, щоб набути певної впевненості.
Наш дріб’язковий, метушливий ум раптово бачить, що в його глибині є щось абсолютне, глобальне, мудре, що вище за нього. Тоді цей дріб’язковий і метушливий ум має звернутися до цього глобального, тобто фокус нашої свідомості поступово переноситься до цього.
Припустімо, всередині навіть кволої людини є відчуття величі, але воно просто пригнічене через виховання, умови та карми. Але якщо ця квола й дріб’язкова людина звертатиме дедалі більше уваги на внутрішню велич, то через певний час її якості кволості й дріб’язковості поступатимуться величі, і вона дедалі більше перейматиметься величчю та грандіозністю, подібними до божественної гордості. Цей принцип можна перенести і на духовну практику, і тоді дріб’язкові якості практикуючого поступатимуться величі, яка з часом стане його безперервною якістю. Дріб’язкові якості ще час від часу проявлятимуться, але він одразу схаменеться і знову переходитиме до величного стану.
Робота з думками
«Щоб показати, що невимушена, співнароджена первинна Мудрість перебуває у вас самих, сказано: «Не поширюй і не збирай думки, жодних думок!»
У розкритому стані цей глобальний простір не пов’язаний із думками. Якщо ми поширюємо думки, випускаємо їх із себе й захоплюємося ними, ми втрачаємо цей стан. Тоді нам хочеться їх блокувати. Коли ми їх блокуємо, це теж вважається тим, що працює, але лише деякий час, штучно. Коли ж ми вкорінюємося в цій природі, ми бачимо, що випускаються думки чи ні, це не заважає цьому глобальному простору.
Три пастки медитації
«Якщо ви ще новачок, то навіть якщо ви здатні зберігати природний стан ума, що спочиває в самому собі, ви все одно не зможете піддатися переживанням, наприклад: переживанням блаженства, ясності, не-мислення, які є аспектами такого стану. Тому сказано: «Розслаблено перебуваючи в стані врівноваженості».
Навіть якщо йогін має досвід дх’яни, медитативної концентрації, але він не опанував спосіб розслаблення й самозвільнення, то він нічим не кращий за сансарного бога або бога світу форми, тобто варто лише важким енергіям вплинути на нього, його стан одразу буде зруйновано. Наприклад, на богів форми впливають колективні та особисті самскари; коли їхнє самадхі закінчується, їм доводиться втілюватися знову. На архатів, які перебувають у нірвані, наприкінці кальпи також впливають колективні самскари або ще якісь обставини, і після довгого життя в порожнечі їхній потік свідомості зноситься.
Попередження про малу нірвану для послушників може звучати як насмішка, проте інтелектуально слід знати такі настанови, щоб пам’ятати їх у майбутньому, коли вони стануть актуальними.
«Звільнившись від прив’язаності до таких переживань, повністю розкрий істинну природу цілковито прозорого, оголеного природного стану».
Тексти знову й знову нагадують нам про три пастки: блаженство, ясність, порожнеча. Проте досвід показує, що скільки не нагадуй, але якщо йогін сам починає їх переживати, то він обов’язково потрапляє в якусь із цих пасток. Найчастіше добрі йогіни «купуються» на ясність, а найкращі — на порожнечу. Це дуже сильні спокуси, тому в поверхневому умі мають відбитися ці настанови.
Особисто я сам був зачарований порожнечею і не бажав сприймати цей світ, аж до його повного заперечення, оскільки, коли ви підбираєтеся до порожнечі, ваша свідомість змінюється. Це якби людині вкололи сильнодіючий наркотик, а вона не була до цього підготовлена, то її свідомість зміниться; але якщо її навчити, то навіть у наркотичному стані вона зможе дещо згадати й обере правильний шлях.
У деяких школах розвідки співробітників навчають того, як поводитися під час психотропних допитів, тобто не видавати секрети, навіть коли їм вводять наркотики або інші речовини, що розв’язують язик. Ці речовини діють на людину таким чином, що їй постійно хочеться говорити. Але розвідників навчають, як у такому разі розповідати щось, що не стосується справи, наприклад про свої дитячі пустощі. Тобто вони не втрачають свідомості навіть під час психотропних допитів, тому що були цьому навчені й мали відповідну підготовку.
Так само, якщо ви засвоїли настанови, ваша свідомість не впаде в оману ні в темних ретритах, ні у звичайних річних ретритах, ні під час пробудження кундаліні. Ви завжди знатимете, як обрати правильну дорогу, ви не розгубитеся, навіть побачивши богів або мар, ви обов’язково знайдете правильну точку і не відволічетеся від природного стану, переживаючи під час практики дуже радісні стани або, навпаки, страждання.
Техніка «Пхат» і прозорість свідомості
«Раптово вигукни нищівне для думки «Пхат». Оскільки дуже важливо припинити потік думок і зруйнувати породжену розумом медитацію, звук «Пхат» має бути сильним, різким і коротким. У цю мить, вільну від усіх уявлень, таких, наприклад, як цей розум, проявляється звільнення, а тому немає нічого, лише повна відкритість. У вільній від усіх уявлень порожнечі, що усвідомлює аспект цієї повної прозорості, перебуває просто розум як позамежна первісна Мудрість. У цій відкритості — абсолютна прозорість. Ця абсолютна прозорість також виходить за межі таких крайнощів, як виникнення і припинення або Буття і не-Буття. Це корінна вроджена невимовна первісна Мудрість, що перебуває поза розсудковою діяльністю мови й розуму, абсолютна прозорість, яка невимовна».
Така якість споглядальної присутності, як прозорість, указує на те, що вона нічим не забарвлюється, а існує сама в собі. Це означає, що цей прозорий, незабарвлюваний стан залишається безперервно, навіть коли ми переживаємо якусь думку чи емоцію, тому що думка або емоція проходять крізь нього, ніяк його не зачіпаючи.
Коли практик утвердився в природному стані, він теж набуває такої властивості прозорості. Він стає ніби ніяким. Він може бути будь-яким, але сам він ніякий. Це означає, що в нього немає виражених рис характеру, за які він тримається; немає якихось звичок, від яких він не міг би відмовитися; немає якоїсь неприязні до одних речей або прив’язаності до інших. Його якості стають обтічними, прозорими. Він стає не-індивідуальністю, його особистість може гнучко змінюватися залежно від обставин: залежно від того, в якій ситуації він перебуває, він може відгукнутися так, а може інакше.
Так відбувається тому, що він набув цієї якості прозорості. Чим більше ми практикуємо, тим прозорішими стаємо, тобто в нас дедалі менше прийняття й відкидання. Опанувавши якість прозорості, йогін усюди перебуває вдома, він усюди перебуває в гармонії та комфорті, кожної секунди він повністю адекватний обставинам.
Початківець-практик не є прозорим. У нього сильне «я», сильні думки, клеші, емоції, уподобання, тому йому важко рухатися крізь світ, адже десь його та й зачепить. Але в міру практики ми стаємо дедалі прозорішими. Це єдиний спосіб не бути схопленим об’єктами сансари.
Абсолютний погляд і єдність практик
«Ключовий сенс полягає в тому, що природний стан невід’ємний від основи порожнечі. Це абсолютний погляд шляху йогіна, первісно чистий і вільний від умопобудов. Скільки б не практикувати медитацію, доки не пізнаєш цього єдиного факту, неможливо вийти за межі штучних, вигаданих розумом погляду й медитації. А оскільки вони також далекі від підходу природної великої завершеності, як земля від неба, то втрачають сенс нескінченного Ясного Світла не-медитації. Отже, розпізнати цей єдиний факт надзвичайно важливо, тому й говориться: «Розпізнай у ній порожнинність природного стану»».
Тут говориться, що головний сенс полягає в тому, що в йогіна є чисте абсолютне бачення, вільне від умопобудов, у якому йогіну пропонується перебувати безперервно. Якщо цей погляд не здобуто, то практики медитації та інші методи призначені лише для того, щоб його відкрити.
Якщо сказати простіше, звичайна людина відчуває: «Я — це я, ось моє тіло й думки». Це свідомість сплячого. Погляд практикуючого і відчуття себе інші: він не відчуває «я є це тіло», він переживає відчуття безмежної поширеності, розкритості, подібне до того, яке виникає, коли подивишся на зоряне небо. Він безперервно так відчуває себе, тренуючись перебувати в цьому стані дедалі глибше й глибше.
Говориться, що розпізнати такий стан надзвичайно важливо, і якщо не виявити його за допомогою бачення, то нічого буде підтримувати за допомогою медитації. Тобто найважливіше – розкрити таке бачення. Коли таке бачення виявляє себе, усі виконувані практики раптово знаходять магніт – центр тяжіння, вони стають завершеними, осмисленими. Є певна глибинна гармонія, яка проглядає за всіма практиками, між ними більше немає розриву, усе стає суцільним єдиним потоком. Прасад, служіння, бхаджан-мандала, техніки, ретрит, поїздки, лекції – це все є не множиною дискретних, окремих ситуацій, а це все одна безперервно тривала ситуація.
