Коментар до тексту «Сутра помосту шостого патріарха»
«Що називається Парамітою?
Це санскритське слово, що означає досягнення «іншого берега». Коли ви осягаєте його сенс, то звільняєтеся від народжень і смертей. Але коли ви прив’язуєтеся до зовнішніх обставин, виникають народження і смерть».
Сподіваюся, кожен із вас постійно пам’ятає про свій вибір. Цей вибір полягає в тому, щоб звільнитися від кола народжень і смертей.
Інший берег — це звільнення. Щоб іти шляхом звільнення, наша мотивація має бути дуже глибокою, тому що ми звільняємося від самих себе, які перебувають у невіданні. Коли ми усвідомлюємо, що ми подібні до мандрівника над прірвою в незліченному океані народжень і смертей, ми обираємо шлях для досягнення «іншого берега». Поки ми не досягли «іншого берега», ми помиляємося щодо самих себе.
Учені проводили експеримент над блохою. Вони помістили її під скло. Блоха спочатку стрибала високо, але коли вона стрибала, то вдарялася об скло, яке було зверху. Оскільки скло її обмежувало, вона звикла стрибати низько. Скло опускали все нижче й нижче. Через деякий час блоха більше не стрибала, а тільки повзала.
Так само й ми, забувши про свою справжню природу, перебуваємо у звуженій, обмеженій свідомості. Ми самі не знаємо, хто ми є, доки не досягаємо просвітлення. Ми не підозрюємо про той безмежний творчий потенціал, про те найвеличніше глибинне, світлоносне добро, яким ми всі володіємо. Це подібно до того, як бідняк із зашитим у підкладку золотом не підозрює, що він уже мільйонер.
Природа реальності та пробудження
«Подібно до хвиль, що здіймаються на воді, — це і є наше життя на «цьому березі».
Коли ми перебуваємо в невіданні, є це життя, цей світ, суб’єкт, об’єкт, дія, активність, пристрасті, клеші, прив’язаності, і ми сприймаємо все це за чисту монету. Коли дзеркало нашого розуму очищується, ми виявляємо порожнечу самих себе, порожнечу зовнішніх об’єктів, порожнечу думок, емоцій, клеш, мирських бажань, прив’язаностей. Ми виявляємо, що вони не існують самі по собі, що вони виходять з єдиного Джерела.
Наприклад, якби ця зала вся складалася із золота, було б не так уже й важливо: підлога це, свічник чи скло. Матеріал був би не таким важливим, форма була б не такою важливою. Джерело (золото) привертало б нашу увагу.
Так само за всіма об’єктами прозирає порожнеча, щойно ми очищуємо потік нашої свідомості. З погляду абсолютної порожнечі, не існує ні об’єктів, ні суб’єктів, ні карми, ні народження, ні смерті, ні пекел унизу, ні богів угорі. У відносному сенсі вони, звичайно, існують. І поки ми маємо тіло, закон карми діє абсолютно. Але з погляду цієї абсолютної порожнечі вони настільки нереальні, несуттєві, що немов міражі в небі.
Цей світ подібний до сновидінь. Коли людина спить, вона бачить сновидіння. Усі явища у сновидінні для неї реальні: вона страждає, ненавидить або рятується втечею, але при цьому не покидає свого ліжка. Так само пробуджений усвідомлює нереальність цього світу. Цей світ так само, як і сновидіння, нереальний. Ми народжуємося, любимо й ненавидимо, шукаємо дхарму, страждаємо, практикуємо, але коли ми прозріваємо, то виявляється, що ми навіть не вставали зі свого ліжка. Виявляється, що наша порожнинна пробуджена ясність існувала завжди, а всі наші карми, активності, емоції, прив’язаності, ілюзії були подібні до таких снів. Життя і смерть подібні до таких снів. Коли людина спить, вона не усвідомлює життя. Коли вона живе, вона не усвідомлює сон. Але якщо ми відкриваємо безмежну порожнечу споглядання, ми живемо, немов уві сні зі сновидіннями. Ми вмираємо щодня і народжуємося щосекунди. Такий це великий стан! Ми виходимо зі стану відображень, перебуваючи безперервно в Джерелі. Ми виявляємо цю глибинну, самопробуджену, спонтанно-досконалу, вічно-чисту ясність, природу, основу всього — недвоїстий Атман, який є сутністю всього. Атман, самонароджена Мудрість (праджняна) — це лише концепція, певний ярлик людського розуму, а по суті, її неможливо виразити словами.
Коли ми перебуваємо в Джерелі, то виявляємо порожнинність усіх об’єктів. Порожнинність не означає якусь негативність чи безжиттєвість. Навпаки, ця порожнинність містить найбільший потенціал прояву, гри енергії, танцю шакті. Усе, що ми бачимо, усе відчуване й сприймане є випромінюванням цієї порожнечі, це випромінювання нашої власної свідомості. На нижчих рівнях це випромінювання не визнається.
Пуруша — це порожнеча, пракріті — це матеріальна енергія, випромінювання, шакті. На нижчих рівнях сутри говорять, що потрібно спочатку досягти стану зупинки, припинення випромінювання (кайвалья), відкинувши пракріті, щоб реалізувати пурушу.
Однак на шляху лайя-йоги ми говоримо інше: пракріті не відрізняється від пуруші, проявлені випромінювання не відрізняються від порожнечі, усе є проявом нашої свідомості. Доти, доки ми будемо блукати в ілюзорних проєкціях пракріті, ми ніколи не знайдемо пурушу, власне «Я», володаря. Ми будемо зачаровані цими проєкціями, ніколи не зазнаємо задоволення або навіть чогось схожого на звільнення.
Одна людина прийшла на прийом до психолога й поскаржилася, що в неї депресія. Психолог сказав:
— Ви знаєте, до нашого міста приїхав комік, великий майстер, блазень, Боб Паркер. Сходіть на його виставу, і ваша депресія мине.
Ця людина подивилася на психолога й сказала:
— Ви нічого не розумієте, я і є той самий Боб Паркер.
Поки ми блукаємо в зовнішніх проєкціях, поки ми не звернемося до себе, ми завжди перебуватимемо в таких ілюзіях, подібно до блазня, який утратив самого себе. Коли ж ми проникаємо в це Джерело, усе стає на свої місця. Раптом ми виявляємо, що гонитва за матеріальними або навіть духовними досягненнями була сном, химерою, що походить від подвійності нашого «я», породженої суб’єктом. Суб’єкт сам по собі був химерою, ілюзією, а якщо якась ілюзія породжує певні цілі, то ці цілі теж ілюзорні. Раптом ми виявляємо, що питання було не в досягненні, а у виявленні безсутнісності цього суб’єкта, у його порожнечності, нереальності. Коли ми виявляємо безсутнісність і порожнечність цього суб’єкта, ми бачимо, що суб’єкта як такого ніколи не було, що була певна ідея цілісності особистості та его, але ця ідея ні на чому не ґрунтувалася.
Тоді ми раптом пробуджуємося до того, що за межами подвійності, де немає ні суб’єкта, ні об’єкта, є єдине поле свідомості, і ми всі є цим єдиним полем свідомості. Хтось може сказати: «Так, звичайно, ми всі, як кораблі в морі, купаємося в цьому полі свідомості, ми всі єдині». Ні, це не так. Сказати так — це профанація. Це не означає, що ми всі єдині, як кораблі в одному морі, як риби в одному океані. Це означає, що немає риб, є лише один океан, і там нікому сказати: «Ми єдині!» Навіть саме поняття океану є обумовленістю. Коли ви відкриваєте це поле свідомості, ви ним стаєте, а тому, крім вас, немає нікого, з ким можна було б установити якісь взаємини. Тому що і риби, і кораблі, і всі чутливі істоти Всесвіту, і боги, і пекла, і духи — усе стає вашим великим тілом блаженства.
Тому кажуть, що трансцендентна Реальність одна. Вона не самотня, вона унікальна, єдина. Немає їй альтернативи, іншого немає. Усвідомивши це, ми раптом виявляємо найглибше почуття спорідненості з усім Всесвітом, наче всі живі істоти стають вашими матерями.
Звільнення від народжень і смертей
«Бути вільним від зовнішніх обставин і не піддаватися народженням і смертям — це подібно до того, як водна поверхня заспокоюється, а хвилі зливаються в єдиний великий потік».
Наше життя подібне до хвилі. Життя однієї людини подібне до хвилі: ось приплив, ось відплив, а потім — рівна поверхня. Одне народження подібне до хвилі. Таких хвиль незліченна безліч. У коротку мить припливу, коли гребінь хвилі сягає піку, одна хвиля дивиться на іншу й каже: «Ми будемо разом», навіть не підозрюючи, що настане наступний приплив, що більше не буде ні цієї хвилі, ні іншої, а є лише океан. У коротку мить хвилювання хвиля дивиться на себе в дзеркало океанської гладіні й милується, думаючи, що вона являє собою щось. Однак наступний відплив — і немає нічого, крім дзеркала океану. Такими є народження і смерті.
Просвітлення означає зрозуміти, що хвиля — це фікція. Вона сама по собі невіддільна від єдиного океанічного усвідомлення. Коли ми практикуємо споглядання — базову практику лайя-йоги, це не є якась уважність до стану хвилі. Спочатку це може бути певна уважність щодо тіла, до власного «я». Але що глибше ви проникаєте в споглядання, то краще розумієте, що істинне споглядання означає підтримання океанічного стану, а не підтримання стану хвилі. З часом ми прозріваємо сутність океану й виявляємо, що хвиля сама по собі не має сутності, а ми завжди є і були цим великим океаном. Коли ви це виявляєте, ви можете вигукнути: «Пекло, де твоя перемога? Смерте, де твоє жало?» Ви повністю стаєте вільним від ілюзій, карми, невідання, клеш, пристрастей, зумовленості власним «я», тілом та іншим. Навіть боги не владні над вами, навіть закони карми тепер перестають бути до вас застосовними. Це відбувається, коли водна поверхня заспокоюється, а хвилі зливаються в єдиний великий потік. Ось чому це називається «досягти іншого берега».
Істинна природа споглядання
«Коли під час мислення є невідання, то це не є істинне буття».
Тут розглядаються тонкі моменти споглядання. Я коментую це з абсолютною впевненістю, оскільки принципи споглядання на рівні сутри однакові.
Коли ми медитуємо, ми встановлюємо проміжок між двома думками. Коли ми усвідомлено довго перебуваємо в проміжку між двома думками, ми відчуваємо усвідомленість, яка не залежить від мислення. Намацавши її, ми приблизно розуміємо, чого нам треба триматися в медитації. Ми розуміємо, що це правильний шлях і треба далі розширювати цей проміжок. Ми розуміємо, що вся справа в цьому проміжку, якщо ми практикуємо махашанті. Це подібно до очищення дзеркала. Однак, коли ми виходимо з медитації, ми втрачаємо цей проміжок між думками, а разом із цим втрачаємо й усвідомленість. Тоді разом із думками знову приходить невідання, знову ми стаємо звичайною сансарною істотою, ніби засинаємо.
Однак принцип споглядання не залежить від сидіння в медитації. Він також не залежить від того, спостерігаємо ми проміжок між думками чи ні. Якщо ми споглядаємо правильно, то думки й дії не є перешкодою. Тому шостий патріарх говорить: «Якщо мислення перериває вашу усвідомленість, якщо ви втрачаєте свою присутність у спогляданні, то це не є істинне Буття, це не можна назвати істинною практикою. Але якщо в безперервному потоці думок ви постійно практикуєте праджню, то це і називається істинним Буттям».
Істинний спосіб споглядання означає, що навіть коли виникає випромінювання, зовнішня шакті, сприйняття, ми продовжуємо підтримувати мудрість споглядання. Мудрість споглядання не відокремлюється від думок, від видимих, відчутних і чутних об’єктів.
Наш розум подібний до безмежного порожнього простору. Цей безмежний порожній розум охоплює в собі все, зокрема й зовнішні об’єкти перебувають усередині нього. Думати, що сприйняття зовнішніх об’єктів може затуманити наш безмежний простір, означає помилятися.
Три тіла пробудження
«Той, хто просвітлився цим ученням, той просвітлився вченням мудрості й практикує мудрість. А той, хто не практикує, той є профаном. Той, хто практикує просвітленість свідомості, у того дхармове тіло ідентичне тілу Будди».
Коли ми виявляємо цю просвітлену мудрість і перестаємо слідувати за об’єктами, більше не втрачаючи себе в проєкціях, ми виявляємо порожнечу всередині, порожнечу зовні, порожнечу як таку, яка є початковою чистотою й досконалістю.
Коли ми утверджуємося в цій порожнечі, зливаючись із нею, наше тіло мудрості ідентичне тілу всіх великих святих. По суті, воно нічим не відрізняється від нього. Три пробуджені тіла, які ми реалізуємо, такі:
Джняна-деха — тіло мудрості, подібне до порожнечі безмежного простору уві сні без сновидінь.
Пранава-деха — тіло дорогоцінної енергії, подібне до тіла у сновидінні. Наприклад, ви можете бачити ілюзорне тіло Гуру або божество в золотому світлі. Це нагадує пранава-деха, коли ви реалізовуєте таке тіло. Це тіло створене з чистої карми і лише прани та розуму, а всередині воно насичене енергією Ясного Світла.
Нарешті, проявлене тіло подібне до тіла аватара, втілення, яке діє в матеріальному світі.
Клеші як просвітлення
«Благомудрі друзі! Ваші клеші і є бодхі (просвітлення). Коли минулі думки затьмарені невіданням, то ви є профаном, а коли майбутні думки просвітлені, ви є пробудженим».
Фраза «клеші і є бодхі» перегукується з твердженням із тантр: «Йога бхогаяте, мокшаяте самсарах» («Йога — це бхога, мокша — це сансара»).
«Клеші є бодхі» — це один із найзнаменитіших висловів, притаманний різним школам, зокрема й нашій. Це найвищий пілотаж розуміння. Якщо ви зрозумієте неправильно, ви можете запросто потрапити в нижчі світи на багато життів. Якщо ж ви зрозумієте це правильно, ви станете пробудженим уже в цьому житті.
Коли сутність дзеркала нашого розуму повністю реалізована, думки, що виникають, не є перешкодою, емоції, що породжуються, не є обумовленістю, енергії, що випромінюються, не є нечистими. Вони звільняються миттєво в самий момент їх виникнення. А тому вони повністю просвітлені й ніколи не відділяються від первісного дзеркала нашого розуму.
Це, зрозуміло, лише в тому разі, якщо існує істинне пробудження. У випадку зі звичайними людьми це не так. Коли наша порожнеча набула сили, ми виявляємо, що всі думки, які породжують невідання, невіддільні від порожнечі, вони є її грою. Усі емоції, прояви, видимі й чутні об’єкти, те, що раніше здавалося перешкодою, сансарою, невіданням, виявляють свою чистоту, свою незаплямованість, свою досконалість. Раптом ми розуміємо, що означає вислів: «Сарвам Ева Брахман». Раптом ми бачимо, що все є абсолютна Істина, все подібне до золота. Ніде не існує навіть краплі нечистоти, ніде не існує навіть краплі непросвітленості. Усе досконале, усе пробуджене, усе просвітлене, усе наповнене Богом, усе абсолютне. На що б ми не кинули свій погляд, усе чисте й священне. Це справжній погляд усіх святих, це квінтесенція всіх містичних досвідів святих різних релігій, коли вони кажуть: «Усе дихає Богом. Дерева, птахи й тварини славлять Бога і є його чистими відданими. Собака має природу будди».
Тому говориться: «Клеші є бодхі». У звичайному стані клеші не є бодхі. Емоції та пристрасті, що прив’язують нас до ілюзій цього світу, у жодному разі не є просвітленістю. Вони є тим, чим є — забрудненнями, які змушують нас народжуватися, отримуючи тіло бога, тварини, пекельне тіло або людське, бо це карма. Але в стані істинного пробудження раптом ми виявляємо, що думки мають своїм джерелом порожнечу, що будь-які почуття і зовнішні об’єкти також мають своїм джерелом порожнечу. Вони є її проявом, грою, маніфестацією. Вони не є чимось неправильним, нечистим чи гріховним. Вони гріховні лише тоді, коли свідомість прив’язується до них і обумовлюється ними. Вони не несуть за собою невідання, вони самі по собі повністю чисті й порожнинні, бо вони походять із чистого джерела. Це ми виявляємо, коли реалізуємо порожнинну свідомість.
Звільнення від минулого досвіду
«Коли минулі думки затьмарені невіданням, то ви є профаном».
Що означає фраза «минулі думки затьмарені невіданням»? Це сформований досвід. Коли ми мислимо про себе в межах минулого і спираємося на свій сформований досвід, ми первісно ніби підтверджуємо власне невідання.
До одного мудреця приходили люди й казали:
— У мене такі-то й такі-то проблеми, у мене те-то й те-то сталося.
Цей мудрець запитував:
— Давайте спробуємо знайти корінь цих проблем. Ви кажете, що у вас є проблеми, а звідки у вас узагалі з’явилося поняття про проблеми, про проблемність?
Тоді людина відповідала:
— Але я так думаю, я це відчуваю, я читав.
Мудрець знову запитував:
— Ви спираєтеся на свій минулий сформований досвід, на щось штучне, на породжене. А коли ви ще не народилися, чи знали ви це?
Людина відповідала:
— Ні, мабуть, не знав.
Тоді мудрець пропонував йому:
— А спробуйте повернутися в стан до народження і подивитися звідти очима цього ненародженого стану. Чи є у вас там ці проблеми, чи ні?
Людина на деякий час занурювалася в себе, а потім казала:
— Там немає навіть поняття мене, який міг би мати проблеми. Як там можуть бути якісь проблеми?
Тоді цей мудрець казав:
— Ось бачите! Просто залишайтеся в цьому стані, і ви більше ніколи не матимете проблем.
По суті, це ідентично прямому введенню в лайя-йогу, пратьябхіджня даршану. Усе питання в тому, щоб увійти в цей ненароджений стан і залишатися в ньому. Тоді ви не будете затьмарені своїм сформованим досвідом.
«Коли майбутні думки просвітлені, ви є буддою».
Просвітлені майбутні думки
Що означає фраза «майбутні думки просвітлені»? Це дуже важливий момент. У звичайних людей їхні майбутні думки не просвітлені. Їхні майбутні думки подібні до ланцюгів на шиї. Їхні майбутні думки подібні до кліток. Їхні майбутні думки подібні до гир на ногах.
Вони своїми майбутніми думками вибудовують собі дорогу в нове народження, тому що, коли вони думають, вони не знають, що думки порожні. Вони ототожнюються з думками, а ототожнюючись із думками, породжують карму. Породжуючи карму, вони створюють тонке тіло, яке набуде форми цієї думки в наступному житті. Тому їхні майбутні думки не просвітлені.
Так само, як у сиддхів із «Ґоракхо Біджой», зачарованих шакті й тих, хто забажав чогось, усі думки здійснилися, так і люди, забажавши чогось, отримують бажане. Якщо ви мрієте про владу, ви породжуєте відповідні думки, які, накопичившись, у наступному житті нададуть вам таку насолоду, але водночас із цим ви отримаєте й усю карму, відповідну владі. Якщо ви мрієте про насолоди, ці думки, накопичившись у тонкому тілі, проявляться в наступному житті з каузального тіла (карана-шаріра), і ви отримаєте бажане, а разом із насолодами — усю карму, яку вони несуть.
Механізм переродження
У момент переродження залишається каузальне тіло, а астральне тіло розсіюється. Але оскільки в каузальному тілі, у вселенському джерелі нашого «Я», є тонка інформація у вигляді часточок світла (біджі), які несуть інформацію про нашу карму, то через деякий час із нашого каузального тіла, як риба вистрибує з води, знову проявляється наше астральне тіло, відповідне нашим бажанням. Так само як уві сні ви миттєво виявляєте себе в певному сновидінні, хоча перед цим нічого не було, так і при переродженні ми отримуємо таке тонке тіло. Це тонке тіло створюється майбутніми думками.
Просвітлене мислення
У якому випадку майбутні думки просвітлені? Коли вони не відокремлені від споглядання, коли ми все інтегруємо зі спогляданням. Є велика різниця, як думати. Звичайна людина, сприймаючи щось, виносить оцінки й судження. Виносячи оцінки й судження, вона прив’язується до них, а прив’язуючись, впадає в клеші й подвійність.
Що ж відбувається з тим, хто пробуджений або перебуває в спогляданні? Сприймаючи об’єкти, він не виносить суджень. Навіть якщо він виносить судження, то не прив’язується до них. А навіть якщо він випадково прив’язується, то не дає цьому розвинутися в якісь згубні пристрасті.
«Майбутні думки просвітлені» означає, що хоча ми думаємо, ми безперервно перебуваємо в стані океану. Тоді всі думки подібні до хвиль, квітів, магічної гри ілюзій. Вони не стають кармою, ми не прив’язуємося й не обумовлюємося нашими думками. Вони подібні до луни в горах або лепету божевільного, вони подібні до думок дитини. Вони подібні до кіл на воді, які розходяться в момент їх виникнення. Вони подібні до роси, яка миттєво випаровується, коли світить сонце.
Таким чином, що б не подумав йогін, це не стає його кармою. Усе миттєво розсіюється, випаровується силою його визвольної присутності. Питання в тому, чи є присутність у момент виникнення думок, чи ні? Це корінь усіх настанов. Якщо присутність є, то думки подібні до прикраси, вони не несуть жодної карми, а є творчою грою енергії. Якщо присутності немає, то думки несуть карму, як у звичайних людей.
«Майбутні думки просвітлені» означає, що ми приймаємо величезний вибір, коли перебуваємо в спогляданні. Це вибір жити без майбутнього, не чіплятися за минуле, споглядати, перебуваючи в недвоїстості, перебувати в безвибірковому усвідомленні, не ототожнюватися з думками, емоціями та будь-чим іншим, окрім споглядання. І які б думки тоді не виникали, ми є пробудженими.
