Коли ви практикуєте вчення, потрібно бути готовим до того, що й після дванадцяти років практики ви можете зустріти текст або почути лекцію, яка настільки переверне ваше уявлення про практику, що ви подумаєте, ніби почали практику лише в цей момент.
Тобто, коли ми практикуємо, ми іноді відкриваємо настільки нове для себе бачення, настільки нові пласти свідомості, що вони можуть повністю змінювати наші минулі враження і знання. І коли таке відбувається, то це нормальна ознака нашої духовної еволюції.
Я читав про одного Майстра, який тридцять років практикував Дхарму, а потім йому трапився один текст, після прочитання якого він зрозумів, що всі його знання до цього були ілюзією.
У духовному житті ми стикаємося з дуже тонкими станами. Ви можете слухати одного й того самого Вчителя багато років або чути лекції на одну й ту саму тему, але ваше розуміння може бути цілком відмінним від того, про що йдеться. А з часом ви виявите глибину в тому, що чули багато разів, але пропускали повз. Це нормально.
Еволюція розуміння практики
Наприклад, людина тривалий час вивчала вчення йоги, вона стала майстром в асанах, пранаямах і навіть мала магічні сили. Але потім хтось навчив її практики атма-вічари. І коли вона почала практикувати усвідомлення, то побачила, що всі її знання в йозі були просто її самовпевненим его, а атма-вічара відкрила їй зовсім інше бачення практики. Тоді вона почала старанно практикувати атма-вічару і завдяки їй увійшла в глибокий стан ясності, порівняно з яким усі методи йоги стали видаватися просто дитячою грою. І вона років десять після цього дуже глибоко практикувала атма-вічару, вважаючи, що вище цієї практики нічого немає.
Потім хтось сказав їй, що атма-вічара і точкова свідомість – це теж дитяча гра, що є справжня присутність, сахаджа-стхіті, яка подібна до простору, і що атма-вічара лише веде до неї, а не є вершиною. І тоді всі уявлення цієї людини знову перевертаються, попри те, що вона вважала себе вже дуже просунутим практиком. Вона почала практикувати природний стан, подібний до простору. І знову на розуміння та освоєння цього в неї пішло близько десяти років. Але коли вона освоїлася з цим, то зрозуміла, що всі її уявлення стали зовсім іншими. Вона знову утвердилася в цьому новому для себе стані й стала вважати, що вище цього нічого немає.
Вона практикувала оголене усвідомлення день і ніч і навіть мала безперервне усвідомлення не лише у сновидіннях, а й у сні без сновидінь. Але уявіть, що їй зустрівся Вчитель, який розповів, що оголене усвідомлення із зусиллям – це поки що дитячий рівень. Що є практика поза зусиллям, практика самовіддачі й самотрансценденції, коли оголене усвідомлення не потребує докладання наміру, а потрібно просто розкривати й приймати його. І знову уявлення цієї людини про практику перевертаються. Вона починає практикувати беззусильність, самовіддачу й відкритість, розкритість, подібну до простору, а про атма-вічару думає як про якусь убогість, оскільки вважає, що святі, які навчали її атма-вічари, говорили лише про точкову атма-вічару. Але потім вона думала вже так: «Але ж це святі! Напевно, вони говорили про атма-вічару одне, а я, не розуміючи їх, думав зовсім інше. Вони говорили про атма-вічару як про засіб природної присутності, подібної до простору, причому без зусиль, а я ж її розумів як точкову концентрацію або як присутність із зусиллям, що дає оголене усвідомлення».
Тоді вона знову повертається до старих книжок, повністю їх переглядає і бачить, що бачення святих було зовсім іншим, але десять років тому вона розуміла їх інакше.
Нарешті, у неї відбувається переворот, і вона розуміє, що тонке усвідомлення та беззусильна самовіддача якимось незбагненним чином урівноважуються, поєднуючи внутрішній і зовнішній простір. І це невимовно, це те, що можна назвати природним станом.
Це лише один із прикладів того, як може відбуватися еволюція свідомості. І це лише в практиці усвідомлення, але ще є енергія.
Етапи духовного розвитку
Два роки йогіну йде на те, щоб просто трохи відчути себе практиком. Роки три йде на те, щоб відчути циркуляцію прани в чистих каналах. Років шість іде на те, щоб відкрити природу Ума в медитації у спокійному нормальному стані самадхі або дх’яни. Ще років шість іде на те, щоб навчитися цей стан утримувати в постмедитативний період, тобто породити повсякденну уважність. І в сукупності це вже більше дванадцяти років. Після цього ще кілька років іде на те, щоб посилити контроль над пранами й каналами та отримати справжні досвіди кундаліні-йоги.
Коли свідомість просвітлена, енергія досить сильна і вже немає грубих бажань, то це справжній рівень істинного садхака. З цього рівня починається розуміння елементів у своєму тілі й того, як із ними можна працювати, відбувається встановлення сакрального зв’язку між елементами у фізичному тілі та елементами зовні.
Коли ми встановлюємо сакральний зв’язок з елементами, наша присутність збагачується різними видами мудрості й енергії. Ми можемо знати, що таке самадхі всевогню, самадхі всеземлі, самадхі всеповітря або всеводи. Це той самий природний стан, але він має забарвленість різними станами елементів. Тому в шакті-янтрі ми говоримо про елементи.
Елемент вогню
Наступний елемент, який ми розглядаємо, – елемент вогню.
Благотворний аспект вогню – це здатність творити, давати поштовх процесам на будь-якому рівні й завершувати те, що творча сила приводить у рух.
Оскільки вогонь надихає, збуджує, з ним пов’язана інтуїція. Урівноважений вогонь спонукає до натхненних справ, дає радість праці й завершує розпочате.
Вогонь пов’язаний із блаженством і радістю, які відрізняються від блаженства й радості, що їх дає елемент води і які пов’язані з прийняттям і задоволеністю. Радість вогню більше пов’язана з натхненням і тілесним блаженством, із радістю пробудження переживань.
Вище переживання вогню – це блаженство буття. Його найвище вираження – розвиток мудрості розрізнення.
Люди, у яких занадто багато вогню, легко збуджуються. Невинні речі можуть викликати в них спалах роздратування та імпульсивну реакцію, коли вони, не подумавши, дратуються гнівними словами й жестами. Оскільки їм бракує терпимості, їх дратує інша релігія, інша раса, інша філософія. Їх може дратувати навіть чиясь манера сидіти або говорити.
Оскільки вогонь – протилежність землі, надлишок вогню часто призводить до нестачі стійкості. При цьому дуже часто буває дуже багато швидких рухів і нестійкості. Якщо є ще й додатково нестача води, то такі люди можуть відчувати постійну незадоволеність і занепокоєння. Їм важко висидіти п’ять хвилин. Їм завжди потрібно щось робити. Тиша і спокій для них можуть бути нестерпними. Їм важко заснути.
Люди з надлишком вогню часто занадто багато й швидко говорять. Не встигнуть вони висловити одне, як на думку вже спало інше. У них безперестанку виникають усілякі ідеї.
Існують різні види взаємин з елементами. Коли елементи в тілі не підкорені, енергії, які пов’язані з цими елементами, збивають нашу усвідомленість. Вони є збивальними пранами.
Коли енергії елементів урівноважені й підкорені, енергії елементів стають проявами якостей, талантів, чистим баченням. Тоді вони не збивають усвідомленість, а стають прикрасою до усвідомленості.
Наприклад, якщо елемент вогню в людини не підкорений усвідомленістю, це призводить до того, що в неї сильна динамічна активність самовираження й самопрояву, однак при цьому постійно виникають зіткнення або конфлікти. Або в неї є сильна інтелектуальна діяльність, але ясності за цим немає, вона не може зосередитися, хапається за багато справ, але не може зробити щось глибоко й добре.
Якщо ж у людини сильна присутність, то елемент вогню просто живить її присутність, даючи різні творчі ідеї, підживлюючи її інтелектуальну ясність. Її свідомість завжди жива, але вона врівноважена.
Під час практики медитації надлишок вогню тягне за собою швидке виникнення думок, з якими важко впоратися.
Постійно приходять нові думки, які здаються занадто важливими, щоб не звертати на них уваги. У практиці бракує спокою, умиротворення, у ній занадто багато збудженості й занепокоєння.
Збудження може виникнути через нестачу води у відносному сенсі, а нестійкість – від нестачі землі.
Якщо на духовному шляху практику бракує вогню, у нього мало енергії та натхнення, необхідних для виконання практики.
Якщо ж, навпаки, є нестача вогню, то людина відчуває млявість, млявий тамас. У неї немає жвавості розуму, немає бадьорості духу й життєрадісного оптимізму просуватися шляхом Дхарми. Вона просто відчуває інтелектуальну тупуватість. Вона намагається щось робити, але робить це в неясному стані розуму. І коли вона медитує, то в медитації також відчувається нестача жвавості або ясності.
Якщо людина не вміє керувати елементами, то їй потрібно якось змінювати зовнішні обставини. Наприклад, якщо людина жила в місті, а потім переїхала в село, то саме село через нестачу вогню викликатиме в неї стан нудьги й тупості. А коли вона потрапляє в динамічні зовнішні обставини, то її елемент вогню також починає динамічно працювати, і в неї пробуджується ясність.
Коли елемент вогню очищується і стає підконтрольним, то ясність і жвавість розуму більше не залежать від зовнішніх елементів. Ви можете сидіти в темній кімнаті роками, а ваш розум при цьому буде бадьорим, живим і ясним.
Практика виконується механічно, без поривів до нового розуміння чи переживання. У результаті просування в практиці відбувається набагато повільніше.
Якщо є нестача вогню, то бракує і життєвої сили, і натхнення, праця не приносить радості, немає піднесення, не з’являється нічого нового. Життя перетворюється на нескінченне коло одноманітної важкої роботи. Або ж, якщо нестача вогню супроводжується надлишком повітря, то рух відбувається, але він монотонний і не творчий. Завдяки повітрю розумові здібності людини можуть бути дуже високими, але вона не може підійти до отриманих знань творчо.
Практики, які розвивають вогонь, – це практика внутрішнього жару (туммо), відома з розповідей про йогінів, які сидять на снігу й сушать мокрі рушники лише теплом свого тіла. Це також практика зовнішнього рушена, у якій віддаються переживанню кармічних схильностей, щоб відрізняти їх від чистого переживання, і деякі види йоги, пов’язані з фізичним тілом.
Коли ви достатньо контролюєте вітри, ваші канали очищені, а ваша енергія кундаліні достатньо пробуджена, тоді ви можете значно посилювати елемент вогню. Саме елемент вогню є дуже важливим у практиці кундаліні-йоги, тому що коли він посилюється, він починає рухати елемент вітру.
Елемент вогню, який може рухати елемент вітру, дає дуже швидке стрибкоподібне зростання в практиці керування енергією. Якщо ваш елемент вогню збалансований, то переживання можуть розвиватися швидко, і ви можете входити в глибоку ясність.
