Учням я часто кажу, що дуже важливо розуміти сенс практики, яку ви виконуєте. Від того, наскільки глибоко вдалося зрозуміти сенс практики, залежить дуже багато. Звісно, немає жодного сенсу просто бездумно імітувати будь-які практики або співати якісь мантри. Це зовсім не той підхід, який ми культивуємо в Дгармі. Від учня обов’язково вимагається розуміння.
Багато речей, які могли б здаватися найбанальнішими, потребують такого розуміння, оскільки є частиною практики. Наприклад, що означають складені на рівні грудей долоні, коли ви вітаєте вчителя або співаєте Ом? Це означає, що ви замикаєте місячний і сонячний канали у своєму тілі, змушуючи енергію на рівні анахата-чакри циркулювати інакше. Завдяки цьому полегшується споглядання, і ви входите в глибшу присутність.
Отже, ми розпочнемо наш ретрит. Зараз ми поговоримо про Гуру-йогу, про низхідну силу і про те, як працювати з передачею. Потім ми поговоримо про практику Гуру-йоги з опорою на склад Ом.
Недвоїста природа реальності
Сучасний світ входить в епоху цілковито нових зв’язків і відносин. Зазвичай ми не говоримо про зовнішній світ, вважаючи, що слід займатися спогляданням і усвідомленням. А чому я заговорив про це зараз? У сиддгів є таке прислів’я: «Те, що здається зовнішнім, лише здається таким, оскільки все існує всередині». З погляду недвоїстої свідомості немає такого жорсткого дуалізму, поділу на зовнішнє і внутрішнє. Подія в зовнішньому світі є не чим іншим, як проявом нашої власної свідомості. І навпаки, наша власна свідомість може активно впливати на зовнішню подію. Доки ми цього не зрозуміємо, ми будемо охоплені певною формою невідання, суб’єкт-об’єктними відносинами, які жорстко розмежовують зовнішню та внутрішню реальність. Насправді таке розмежування умовне і виникає через неусвідомленість. Тому цілком правомірно говорити також і про зовнішній світ.
Згідно зі святим рівня Даттатреї, який описав своє бачення світу в тексті «Трипура-рахасья», не існує такої речі, як нібито окремий зовнішній світ. Зовнішній світ — це похідне від нашої власної свідомості, своєрідна колективна візуалізація, спільний світ, який ми створюємо силою своєї свідомості. Можна сказати, що п’ять мільярдів людей силою своєї свідомості створюють певний зовнішній світ. І ви можете бачити, що саме ми всі разом створюємо.
У «Трипура-рахасьї» Даттатрея говорить, що всесвіт — це похідне свідомості, що всесвіт щомиті твориться силою свідомості. Кожна людина творить всесвіт, докладаючи до нього своє зусилля свідомості.
Можна сказати, що всесвіт зовні — це результат колективного кармічного бачення п’яти мільярдів людей, які населяють землю, а також тварин, духів та інших тонких істот.
Коли ми розуміємо цей принцип, ми починаємо усвідомлювати, що можемо впливати на цей світ силою своєї свідомості. Часто я наводжу такий приклад. Коли ви перебуваєте в будь-якій залі, ця зала існує лише тому, що ми створюємо її своїм спільним кармічним баченням. Цієї зали насправді немає в зовнішньому світі, без вас вона не існує. Ця зала з усіма її атрибутами — лише картинка у вашій свідомості: образи, запахи, смаки, тактильні відчуття. Цю картинку складним чином відтворює ваша власна свідомість. Зовнішні ж енергії є вторинною причиною, подібно до того, як у дзеркалі відображається зовнішній предмет, будучи вторинною причиною, що демонструє відображальну здатність дзеркала. Так само зовнішні енергії є вторинною причиною, що дає змогу створювати видимість цієї зали. Коли ви підете із зали, у вашому суб’єктивному баченні зала перестане існувати. Але я б сказав, що вона не просто перестане існувати в суб’єктивному баченні, а перестане існувати взагалі. Чому? Щоб вона існувала, потрібна ваша свідомість, тому що об’єкт не може існувати без суб’єкта, який його спостерігає, це немислимо. Будь-який об’єкт може існувати лише у зв’язку із суб’єктом — це корінь усього світу, в якому ми живемо.
Хтось може сказати: «Якщо я вийду із зали, ця зала не зникне, адже інші бачитимуть її». На це я йому відповім: «Ні, для вас вона повністю зникне, але інші створюватимуть її силою своєї свідомості. Вона існуватиме лише тому, що інші створюватимуть її. Але коли й інші підуть, вона взагалі зникне. Коли остання людина залишить цю залу, цієї зали не буде. Вона залишиться лише як латентний, прихований слід у свідомості». Її можна буде актуалізувати знову, якщо створити вторинні причини, тобто піти в певне місце й здійснити певні дії. Якщо їх не створити, цей вторинний слід зникне. Це дуже глибоке розуміння, яке Даттатрея дає в «Трипура рахасья», і в ньому слід добре розібратися, якщо ми хочемо зрозуміти природу недвоїстості.
Епоха нових зв’язків і низхідна сила
Усе, що відбувається у світі, є не чим іншим, як відображенням процесів, що відбуваються у свідомості, зокрема й у свідомості нас самих. Тому можна сказати, що світ зараз входить в епоху цілком нових зв’язків і відносин. Це зумовлено глобальними причинами, пов’язаними з астрологією, коли Земля входить у цілком нові астрологічні цикли. Також це зумовлено колосальним зростанням інформаційних технологій, які впливають на свідомість. Інформаційні технології за короткий час можуть змінити світ, і тоді ми опинимося в цілком нових зв’язках і відносинах навіть на рівні побутових ситуацій. Це також пов’язано з народженням безлічі людей із цілком новими кармами, з новим кармічним баченням. Вони дуже відрізняються від людей, які народжувалися в п’ятдесяті, шістдесяті й навіть у сімдесяті роки минулого століття. Ці люди мають надприродні сили та певний рівень усвідомленості. Вони не бажають жити так, як до них жили інші люди, а прагнуть жити відповідно до свого нового рівня усвідомленості. Це означає, що кармічне бачення людей на планеті буде сильно розділятися.
Усі ці ознаки вказують на те, що відбувається процес, який у давнину називався Ануграха, або шактипатха. Термін «шактипатха» перекладається як благодать, сходження. «Ануграха» перекладається як самоосяйна сила, що сама розкривається.
Зараз ми поговоримо про принцип Гуру-йоги й про те, як потрібно працювати з передачею.
Природа обмежень і прагнення до свободи
Чому ми приходимо до духовної практики? Усім нам властиво прагнути свободи від обмежень, щастя. Але, на жаль, ми усвідомлюємо, що ці свобода і щастя в нас відсутні. Адже якби ми володіли всім цим повною мірою, навіщо б нам тоді займатися духовною практикою? Але ми бачимо, що ні про яку свободу і щастя не йдеться. Звичайно, кожен може мати певну свободу волі, але в абсолютному сенсі ми дуже обмежені. Наприклад, ми обмежені часом, простором, фізичними законами, константами, біохімією тіла, астрологічними циклами, змінами дня і ночі, необхідністю підтримувати це тіло. Ми не можемо, як боги, послати свою еманацію в інший світ або бути безсмертними. Ми не можемо передбачити майбутнє, і через це з нами трапляються різні неприємності. Коли ми розмірковуємо про це, то бачимо, що дуже сильно обмежені. Крім того, ми обмежені власними концепціями, уявленнями, можливостями фізичного тіла. Можливості нашої пам’яті не перевищують можливостей пам’яті навіть не найдосконалішого комп’ютера. Ми не можемо здійснювати стільки ментальних операцій, скільки може виконати звичайний ноутбук. Наш розум набагато повільніший. Ми також обмежені погодними умовами й малою тривалістю життя. Той, хто заперечуватиме ці обмеження, вступить у суперечність із самим життям, із природою.
Коли ми усвідомлюємо всі ці обмеження, коли наша внутрішня свобода стикається з такою жорсткою реальністю, у нас виникають страждання. Наприклад, одне з обмежень — це хвороби, старість, смерть. Не буває так, що ви підходите вранці до дзеркала й бачите, що дуже сильно помолодшали, що у вас набагато більше життєвих сил, ніж у молодості. Це неймовірно! Як правило, усе відбувається навпаки: після тридцяти років процеси поділу клітин починають відбуватися по-іншому, поступово зменшується кількість прани, слабшає пам’ять, знижується запас життєвих сил; ідеали, за які ми боролися в молодості, поступово відходять на другий план; витонченість, самодостатність, мобільність свідомості поступово зникають; свідомість дедалі більше переймається питаннями підтримання себе. Це і є обмеження. І з роками це відбувається дедалі більше. Це невблаганний процес, який майже неможливо повернути назад. Ми відчуваємо, що зміни відбуваються, але ми не готові до них, ми не встигаємо за ними. Наприклад, ми не можемо відновити біохімічні процеси в тілі, і це спричиняє страждання. Тоді в нас виникає бажання поборотися з цим, узяти процес під свій контроль, зробити ситуацію керованою і припинити ці страждання.
Можливо, поки ти молодий, усе це проявляється не дуже сильно, але чим довше ти живеш, тим більше розумієш, як діє принцип обмеження. Ми починаємо аналізувати, чому існують ці обмеження. Коли ми проводимо такий аналіз, з’ясовується, що ці обмеження ніби вбудовані в цей світ, що вони вже від початку запрограмовані. Це називається законом карми, законом причин і наслідків. По суті, ми живемо у світі некерованої реальності й з часом на власному досвіді переконуємося в цьому. Ми переконуємося в тому, що цей світ створений не нами й не для нас, що його основні константи — фізичні закони й параметри — не надто відповідають нашим бажанням. Щоб якось утримуватися в цьому світі, ми змушені боротися за своє існування, постійно докладаючи для цього великих зусиль. Не буває так, що щойно ми про щось подумали, це відразу ж матеріалізувалося, що час і простір миттєво підлаштувалися під наші примхи. Ми бачимо, що в цьому світі існує безліч процесів, які ми зовсім не контролюємо. Ми розуміємо, що цей світ створений не нами, а могутнішими, глобальними, творчими силами, які з нашими бажаннями, можливо, взагалі не рахувалися. І тоді ми розуміємо, що причина дії закону карми й наявності обмежень полягає в тому, що ми живемо в некерованій нами реальності. Ця реальність не залежить від наших бажань і від нашої свідомості. Ба більше, можна сказати, що сама ця реальність керує нами, а ми лише в дуже невеликому, обмеженому обсязі можемо керувати нею. Реальність диктує нам свої умови, і ми змушені їх приймати, тому що нам просто нікуди подітися. Наприклад, ми змушені спати, їсти, ходити до туалету, працювати. Навіть якщо ми чогось хочемо, реальність часто диктує нам інші умови.
Сансара як нечисте кармічне бачення
Тоді ми починаємо аналізувати, чому реальність саме така, чи не можна зробити все якось інакше. Якщо ми проаналізуємо цю реальність з погляду досвіду сиддхів і священних текстів, то з’ясується, що насправді ця реальність називається сансарою, або нечистим кармічним баченням. Воно нечисте не в тому сенсі, що сам цей світ поганий; насправді він зовсім не поганий, він досконалий. Нечисте кармічне бачення більше стосується сили нашої свідомості. Тобто ми перебуваємо у світі, яким не можемо керувати силою власної свідомості, тому що сили нашої свідомості для цього недостатньо. Тому можна сказати, що наше бачення, або наше усвідомлення, у цей момент не є чистим. Ми не можемо випереджати ті швидкоплинні процеси, які відбуваються у світі, а навпаки, ці процеси випереджають нашу свідомість. Наприклад, біохімічні процеси в тілі відбуваються поза нашою свідомістю, вони дуже складні й високоорганізовані. Навіть будучи кваліфікованими фахівцями, ми не можемо розумом проникнути в таємниці ДНК, у процеси руху крові, роботу нейронів тощо — усе це відбувається поза нашою волею, а тому ми не можемо регулювати ці процеси. Це і є принцип некерованої реальності. Ми також не можемо регулювати зовнішні стихії. Коли відбуваються будь-які зміни клімату, ми змушені просто захищатися від цього. Коли спливає час, ми не можемо його сповільнити, заблокувати — це неймовірно. Зміни, трансформація відбуваються поза нашою волею. Такими є прояви світу сансари, або нечистого кармічного бачення.
Коли свідомість затьмарена, її сили недостатньо, щоб керувати реальністю. Такий світ, де сили свідомості недостатньо, щоб керувати реальністю, називається сансарою, оселею страждань і обмежень. Коли ми це розуміємо, ми, звісно, не можемо з цим змиритися, тому що наше внутрішнє «Я», попри ці обмеження, відчуває величезний потенціал. Воно завжди відчуває власну досконалість, чистоту, незбагненність, божественність і нескінченність. Наше внутрішнє «Я» не бажає погоджуватися з таким станом речей, і тоді ми починаємо шукати вихід із цієї некерованої реальності, із сансари.
Світ богів як чисте бачення
Наприклад, боги можуть вільно змінювати простір і час. На відміну від людей, боги безсмертні. Вони мають настільки складно організовану свідомість, що можуть посилати одну свою еманацію у світ людей, іншу — у світ богів, третю — у світ асурів. Якщо їхня свідомість сильна, вони можуть маніфестувати дуже багато еманацій. Для богів час плине інакше, оскільки він пов’язаний зі свідомістю й керований свідомістю. Вони не обмежені простором, оскільки за власним бажанням можуть з’являтися в будь-якій точці простору. Люди, на відміну від богів, цього робити, на жаль, не можуть. Богам не потрібно харчуватися, оскільки вони живляться нектаром і спогляданням. Їм не потрібно зазнавати мук народження, хвороб і смерті. Усі ці речі у світі богів відсутні. Боги живуть у цілковито іншій реальності, створеній їхньою власною свідомістю. Така реальність називається мандалою, світом чистого бачення. Кожен із богів є центром свого власного всесвіту. Вони живуть у тій реальності, яка створена їхніми ідеальними уявленнями й повністю підпорядкована їхній свідомості. Завдяки цьому боги живуть в абсолютній свободі, в абсолютному щасті. Це називається сватантрія-шакті — енергія абсолютної свободи, притаманна нашому абсолютному «Я».
Коли ми говоримо про подолання обмежень, ми переконуємося, що в людському світі ці обмеження існують завжди. Проте людина має можливість еволюції та трансформації себе у стан божества.
Шлях радикальної трансформації
Отже, коли йдеться про спосіб виходу із сансари, сиддхи кажуть, що вихід лише один — радикальна трансформація. Причому мається на увазі не якась незначна трансформація, а радикальна, тобто еволюція має бути тотальною, повною. Якщо ми десь зупиняємося або самі себе обмежуємо, цього недостатньо.
Що означає така радикальна трансформація? Це означає, що ми повинні породити такий рівень свідомості, таке кармічне бачення, яке дало б змогу здійснити перехід у чистий вимір, у стан мандали. Такий стан називають також єдиним «смаком», самарасьєю. Це стан, де світ складається зі свідомості й керується свідомістю, де реалізовано безсмертя, свободу, щастя, абсолютність. Якщо поставити запитання, як же здійснити цей «великий перехід» і де розташований цей світ, то навряд чи його слід шукати десь на географічних картах або в зоряному небі, оскільки він не перебуває у фізичній реальності. Цей світ перебуває у внутрішній суб’єктивній реальності, тому ми й говоримо про зміну свідомості, про зміну кармічного бачення. Можна сказати, що цей світ перебуває просто тут, зараз тут. Інше питання, що наша свідомість на нього не налаштована, тому, щоб потрапити в це кармічне бачення, ми повинні радикально трансформувати свою свідомість.
Наприклад, сиддхи описуються як ті, хто повністю перебував у чистому баченні, навіть живучи серед людей. Зовні вони жили серед людей, але суб’єктивно, завдяки силі своєї свідомості, вони перебували в мандалі, оскільки реалізували принцип єдиного «смаку». Принцип єдиного «смаку» означає повне усунення будь-якої подвійності (суб’єкт-об’єктних відмінностей) і злиття з найвищим Джерелом, тому що мандала — це таке кармічне бачення, де реалізована недвоїстість.
Шлях до сахаджа-самадхі
Тоді виникає запитання: «А як же здійснити цю трансформацію? Що потрібно робити? Як увійти в це інше кармічне бачення?» Якщо ми вивчаємо вчення, то знайдемо там конкретну відповідь: «Шлях до цього — опанування сахаджа-самадхі».
Сахаджа-самадхі — це заповітна мета йогіна, який практикує лайя-йогу. Щоб опанувати сахаджа-самадхі, потрібно набути іншої структури свідомості, іншого рівня усвідомленості. Спочатку потрібно отримати хоча б невелике переживання цього. Таке переживання називають «смаком». Потім потрібно утвердитися в ньому, а далі потрібно жити, знову і знову утверджуючись у ньому, доки воно не охопить усі сфери нашого життя. Це і є тренування принципу усвідомленості. Тоді виникає наступне запитання: «А як же тоді досягти сахаджа-самадхі? Як увійти в цей стан єдиного «смаку», сомарасьї?» Його можна досягти, лише наполегливо навчаючись і тренуючись у певній системі практики під керівництвом досвідченого майстра. Навряд чи його можна досягти просто так. Хоча, звісно, такі випадки теж бувають, але це трапляється з дуже рідкісними людьми, які в минулих життях уже були святими. Для нас як практиків рецепт дуже простий: невпинно практикуй і трансформуй самого себе.
Принцип передачі та Ануграха-шакті
Коли ми навчаємося, дуже важливими є принцип передачі та Гуру-йога, завдяки яким така трансформація стає реальною. Тоді постає запитання: «А що таке передача?» Дехто каже, що передача — це коли Гуру дає певний метод або пряме введення. Але насправді передача — це набагато глибше явище. Коли ми говоримо про передачу, постає питання про принцип низхідної сили, Ануграха-шакті.
Зазвичай ми говоримо про якості Абсолюту. Ці якості описуються санскритом як нескінченність (ананта), незбагненність (ачінтья), незаплямованість (ніранджана), самодосконалість (ар'я). До цього переліку також додаються такі якості, як паріпурна (переповненість блаженством по вінця), сватантрія (початкова свобода). Усе це — якості найвищого Джерела, якості нашого абсолютного «Я».
Можна сказати, що наше абсолютне «Я», наше вище тіло (Атман), просто зараз має ці якості. Воно перебуває в абсолютній свободі, по вінця переповнене блаженством, вічне, незбагненне й нескінченне. Воно досконале без потреби його вдосконалювати, його ніщо й ніколи не затьмарює і не заплямовує. Наше абсолютне «Я» — це Сам Брахман (або Бог у теїстичних релігіях). Але чому ж стається так, що ми не перебуваємо в контакті з нашим абсолютним «Я»?
Абсолютне «Я» можна уявити як безмежний океан блаженства. Творіння зовнішнього всесвіту можна уявити як хвилю в цьому океані. Цей океан має здатність без кінця випромінювати, творити, створювати, проявлятися, маніфестувати себе в образі енергій. Коли відбуваються таке творіння й маніфестація, з'являється цей світ, а власне наше істинне «Я» ніби умовно затьмарюється для нас самих. Такою є перша стадія ліли, божественної гри. На другій стадії ліли Абсолют ніби сам собі посилає енергію просвітлення, шактіпатху, тобто друга стадія — це просвітлення, усунення невідання, яке виникло внаслідок гри. Тому Гуру-йога й передача дуже тісно пов'язані з цим принципом шактіпатхи, Ануграхи. Наприклад, що таке цей семінар? Це сходження до вас божественної енергії Ануграхи, шактіпатхи.
У «Катха-упанішаді» сказано:
«Сутність істинного «Я» не можна усвідомити ані в дискусіях, ані за допомогою інтелекту, ані старанним вивченням трактатів. Вище «Я» може бути усвідомлене лише тим, кого воно обирає для цієї мети, і лише йому воно відкриває свою істинну сутність».
Коли ви бачите зображення святих, зустрічаєтеся з учителями, берете до рук тексти — усе це прояв Ануграхи, шактіпатхи, низхідної сили Абсолюту. Можливо, ви не здогадуєтеся, але Абсолют через ці канали безперервно стукає до вас. Він стукає і стукає, доки ви не відкриєтеся Йому. Але якщо ви не бажаєте, ніхто не примушує вас відкриватися на Його стукіт, ви можете залишатися замкненими, оскільки маєте свободу волі зробити такий вибір. Але Він усе одно продовжуватиме стукати, доки ви не відкриєтеся Йому. Ця закритість існує тому, що є сильне чіпляння за «я», за его, й утримання свого стану невідання.
Можна сказати так: «Сонце завжди випромінює своє проміння, воно нікого не обирає спеціально, а світить завжди й на всіх. Але якщо ми сидимо в темній кімнаті й не визираємо на вулицю, ми з власної волі закриті від сонця. А якщо ми виходимо на вулицю, то стаємо відкритими для його променів». Так само це відбувається й в абсолютному сенсі. Християни кажуть: «Радій! Бог тебе любить!»
Я чув, як одна людина казала: «Ну, любить. А мені що з того? Мені від цього не легше, щось я цього не відчуваю». Але в тому й річ, що ми маємо свободу волі й можемо ігнорувати цю низхідну силу або ж можемо вступати з нею в контакт. Як правило, якщо в нас слабка чутливість, ми не відчуваємо цієї низхідної сили. Ми закриті для неї, тому нам потрібні роки духовної практики, очищення розуму й таких речей, як накопичення заслуг, щоб вступити в контакт зі своїм вищим «Я». Фактично у своєму житті ми лише тим і займаємося, що старанно уникаємо контакту з нашим вищим «Я». Цей контакт міг би відбутися миттєво, за одну секунду, адже він ніколи не переривався, але наше двоїсте мислення, егоїзм і обмеження у свідомості призводять до того, що ми ніяк не можемо вступити в цей контакт.
Часто в життєписах сиддхів можна почути такі історії: старанно практикував йогу дванадцять років — досяг звільнення. Але з погляду адвайти, вищого бачення Ануґрахи, можна було б сказати так: дванадцять років ухилявся від Ануґрахи, але вона його нарешті наздогнала; двадцять років уникав Бога, але все-таки йому пощастило, і він прийшов до нього.
Насправді ми через власну неусвідомленість постійно ухиляємося від цього низхідного шактипату. А якщо ми достатньо сприйнятливі, споглядальні, усвідомлені, відкриті, це починає відбуватися просто зараз. Для цього ми маємо просто перебувати в спогляданні, у присутності й, ігноруючи рухи нижчої природи, дослухатися до свого каузального тіла, щоб відкрити цей канал, який називається атма-бгава, або брахма-ахам-бгава, тобто світовідчуття «Я є Абсолют». Цей канал дуже тонкий. Іноді ми ще називаємо його каналом буддгі.
Буддгі — це інтуїтивний розум, або інтуїтивна свідомість. Цей канал миттєво зникає, якщо вмикаються наші егоїстичні мотивації, концептуалізація, розум (манас), якщо ми йдемо на поводі в нижчої природи, наприклад мирських бажань, і захоплюємося ними. Якщо вмикається наша прив’язаність до чого б то не було, цей канал одразу ж блокується. Щойно ми входимо в глибше усвідомлення, відпускаємо прив’язаності, самозвільняємо розрізнювальні рухи розуму на рівні концепцій, усуваємо егоїстичну мотивацію з дій, цей канал одразу ж розширюється. Це подібно до того, як радіоприймач налаштовується на певну хвилю. Коли ви налаштувалися, сигнал дуже добрий, а якість музики чудова. Але щойно ви трохи зрушите ручку, зв’язок одразу ж втрачається.
Як увійти в цей канал і налаштувати такий зв’язок? Саме на це спрямована Ґуру-йога й робота з передачею в традиції сиддхів. Тому, коли вам говорять про Ґуру-йогу та про передачу, слід розуміти, що це встановлення потрібного зв’язку й розкриття такого каналу.
Сутність Ґуру-йоги
Ґуру-йога вважається дуже важливим поняттям у вченні лайя-йоги. Фактично споглядати, перебувати в природному стані й практикувати Ґуру-йогу — це нероздільні поняття. Дехто визначає Ґуру-йогу як телепатичний зв’язок з учителем. Але насправді це не зовсім так. Телепатичний зв’язок одне з одним можуть здійснювати й екстрасенси, й медіуми, оскільки телепатичний зв’язок встановлюється на рівні концепцій або образів. Ґуру-йога — це дещо інше. Можна сказати, що це зв’язок, але не на рівні розуму чи лише підсвідомості, а на рівні надсвідомості.
Ґуру-йога означає, що існує одвічна Свідомість, всевишній Розум. У ньому перебувають сиддхи або майстер — корінний ґуру, у якого ви навчаєтеся. Власне, ця свідомість притаманна не лише сиддхам або вчителю, вона притаманна всім живим істотам. Ба більше, для цієї свідомості не існує поняття живих істот як таких. З погляду цієї свідомості всі істоти є одним, а на відносному рівні ми говоримо, що вони є похідними, маніфестаціями.
Гуру-йога означає, що ми намагаємося увійти в контакт із цією свідомістю сиддхів і свідомістю майстра через певну практику, щоб цей стан став нашим власним. Перебувати в присутності — це одна з форм Гуру-йоги. Якщо ми перебуваємо в правильному спогляданні, ми перебуваємо у стані Гуру-йоги. У текстах дзен є такий вислів: «Споглядати — це подібно до звичайного життя, тільки ти завжди ширяєш на фут над землею». Коли Гуру-йога здійснюється правильно, усе змінюється. Здавалося б, ми перебуваємо в тих самих умовах та обставинах, але все докорінно змінюється, тому що у стані присутності все бачиться інакше.
Часто можна побачити, як учень просувається у практиці споглядання. Якщо в нього є усвідомленість, він завжди дуже гнучкий, вправний у практиці, відсторонений і самозвільнений. У нього ніколи немає проблем, він завжди гармонійний у взаєминах і ясно розуміє вчення. Можна сказати, що він опанував усвідомленість, і усвідомленість починає приносити йому плоди. Але якщо усвідомленість не проявляється в житті, у людини є конфлікт, дисгармонія, нерозуміння якихось теоретичних аспектів, труднощі з практикою. Це явний показник того, що присутність вона поки що не розкрила, не вловила й не підтримує її. Саме такі висновки можна робити на підставі спостереження за учнями в різних обставинах. Коли в нас є усвідомленість, ми постійно перебуваємо в такому стані ширяння. Тоді в нас немає надій, прив’язаностей, чіпляння та страхів, наші обмеження поступово починають зникати. А коли ми втрачаємо усвідомленість, наші обмеження знову беруть гору.
Гуру-йога, принцип передачі — це потужні методи, завдяки яким ми отримуємо додаткову порцію енергії, що дає змогу підтримувати цю саму усвідомленість. Тому, працюючи з Гуру-йогою, ми дуже добре входимо в контакт із всевишнім Джерелом через Учителя та через сиддхів.
Вчення одного методу
Перед тим як ми розпочнемо колективну практику споглядання, трохи поговоримо про споглядання в дії.
Лайя-йогу називають вченням одного методу, також її називають вченням трьох свобод. Що означає вчення одного методу? Кажуть, що, якщо ти хочеш стати майстром лайя-йоги, потрібно стати майстром одного, яке містить у собі все. Що означає вчення одного? Вчення одного означає природу Ума. Якщо ви не зовсім розумієте цей принцип, ви можете сказати, що в нас багато різних методів, що лайя-йога містить п’ять головних розділів, а розділ споглядання своєю чергою містить три підрозділи. Але якщо ви справді зрозуміли сутність практики, ви виявляєте, що всі методи — це не більше ніж модифікації одного головного методу. Головним методом є медитація на всевишнє Джерело, тобто перебування в оголеному усвідомленні. Будь-які інші методи є вторинними причинами, які допомагають поглибити медитацію на всевишнє Джерело, поглибити споглядальну присутність. Тому, які б методи ми не застосовували, усі вони призначені для того, щоб поглибити розуміння нашого природного стану. Вони подібні до різного одягу, який ми вдягаємо залежно від обставин.
Що означає стати майстром одного? Це означає намагатися безперервно підтримувати оголене усвідомлення, самозвільнення. Ми маємо обмеження, які можуть бути як внутрішніми, так і зовнішніми. Внутрішні обмеження — це наші фіксовані ідеї, стереотипне мислення, мирські бажання, чуттєві прив’язаності. Наприклад, наш розум обмежений, він не може мислити так, як мислять боги. Ми розуміємо, що минуле — це минуле, а майбутнє — це майбутнє. У богів інша логіка, вони розуміють, що майбутнє й минуле — це одне, що це можна змінити. Нам це навіть на думку не спаде, тому що в нас стереотипне мислення.
Принцип самозвільнення
Щоб ефективно позбавлятися обмежень, ми намагаємося безперервно перебувати в усвідомленості. Самозвільнення означає, що, коли такі обмеження проявляються, їх потрібно звільняти. Як звільняти? Просто перебуваючи в присутності та оголеному усвідомленні. Наприклад, якщо проявляється ваш гнів або якісь нестабільні внутрішні карми, а ви при цьому уважні, то ви їх розпізнаєте. Ви нічого не робите, а просто дивитеся на них і розпізнаєте. Завдяки простому розпізнаванню вони розчиняються, йдуть у порожнечу свідомості. Це і є принцип самозвільнення.
Вважається, що існують три класичні підходи до роботи з клешами та обмеженнями. Перший підхід притаманний методу сутри, коли ми їх просто блокуємо. Другий підхід притаманний методу тантри, коли ми їх перетворюємо. Але наш метод — це самозвільнення, тобто ми надаємо їм можливість самозвільнитися. Завдяки чому відбувається це самозвільнення? Завдяки перебуванню в оголеному усвідомленні, у споглядальній присутності.
Коли я бачу, що людина має якісь труднощі чи проблеми у взаєминах, я кажу їй: «Будь ласка, спробуй стати більш усвідомленою. Будь ласка, спробуй просто породити розуміння вчення прямо цієї миті. Щойно ти породиш розуміння вчення прямо цієї миті, усе це зникне, тому що воно самозвільниться».
Бути майстром одного методу — означає безперервно перебувати у стані самозвільнення. Самозвільнення означає, що ви зберігаєте контакт зі своєю найтоншою інтуїтивною свідомістю (буддхі). Ви безперервно підтримуєте цей канал, а коли виникають якісь внутрішні переживання почуттів, розумові флуктуації, емоції, ви не піддаєтеся їм, а натомість використовуєте силу цієї надособистісної інтуїтивної свідомості, щоб розсіяти всі ці флуктуації. За будь-яких обставин ви зберігаєте зв’язок із каналом буддхі. Завдяки Гуру-йозі цей зв’язок передається вам, а потім ви самі з ним працюєте, плекаєте його так, щоб він став дуже міцним.
Спочатку ваш зв’язок дуже слабкий. Він іще не відпрацьований, ви не зовсім у ньому впевнені. Тому кажуть, що відповідно до першого принципу (принципу шравани) учитель передає учневі зв’язок із цим станом. Відповідно до другого принципу (принципу манани) учень має відсікти всі неясності й зрозуміти, чи перебуває він у зв’язку з цим станом, чи ні. Нарешті, третій принцип (принцип нідіх’яcани) стверджує, що ми повинні постійно підтримувати такий зв’язок, тобто безперервно перебувати в природному стані. Споглядання, сахадж’я-стхіті, природний стан, зв’язок із буддхі (пробудженим, інтуїтивним розумом) — це одне й те саме.
Коли ми маємо такий безперервний зв’язок із пробудженою свідомістю, кажуть, що ми перебуваємо у спогляданні й за допомогою споглядання самозвільняємося. Це дуже тонкий духовний процес. Людина, яка ним не оволоділа, навіть не зрозуміє, у чому його сутність. Але якщо ви досвідчений практик, ви перебуваєте в дуже тонкому стані, який безперервно підтримуєте. Тому й кажуть, що лайя-йога — це вчення одного методу. Тобто ми стаємо майстрами одного методу, який замінює все. Усі інші методи є підтримкою для нашого самозвільнення.
Як розпізнати людину, яка вміє самозвільнятися? На душі їй дуже легко. Вона не має страждань. Вона вже не живе, а грає, тому що зрозуміла принцип спонтанності, самодосконалості, ліли. Вона не ототожнює себе зі своїми думками, емоціями й, зрозуміло, із зовнішніми ситуаціями, тобто її неможливо ані налякати, ані збентежити, ані шокувати. Навіть із шоком вона може працювати. Навіть шокуючу ситуацію вона може перетворити на практику. Якщо виникає шок, вона думає: «Чудово! Який чудовий стан! Треба з ним попрацювати». Замість того щоб закриватися, відгороджуватися й закипати від обурення, вона відкривається шокуючій ситуації чи шокуючому переживанню: болю, гніву, обуренню, блаженству тощо. Вона відкривається завдяки тому, що уважна, усвідомлена й дозволяє переживанню увійти в себе. Вона не відсікає його, не блокує, не пригнічує, а впускає в себе й цілковито йому довіряє. Але замість того, щоб бути захопленою цим переживанням, вона об’єднується з ним. І коли вона об’єднується з переживанням, то ніби дозволяє собі йти разом із ним, занурюючись у самісінький його центр. Але завдяки тому, що її розум розкритий, переживання не збиває її й не захоплює. У цьому центрі вона знаходить порожнинність. Вона виявляє, що будь-яке переживання — це, по суті, частина її свідомості, тому з ним можна працювати й трансформувати його в щось цілковито позитивне, навіть нічого з ним не роблячи. Коли людина так споглядає, ми кажемо: «Вона об’єднується. Вона інтегрується». Наприклад, ви медитуєте, а поруч із вами грає оркестр. Це збиває вас, ви можете впасти через це в негативний стан. Але якщо ви робите споглядання оркестрової музики частиною своєї медитації, такий спосіб об’єднання стає справжньою практикою.
Про те, наскільки людина гармонійна й легка у спілкуванні, наскільки вона вільна від проблем і прив’язаностей, можна судити, наскільки добре вона опанувала метод самозвільнення.
Один цар вирішив навчатися в махасиддха. Він запитав:
– Скажи, як мені звільнитися від сансари?
Махасиддх подивився на нього й сказав:
– Твій палац тримає тебе, залиш його.
Цар неохоче залишив палац і позбувся прив’язаності до нього. Він почав мандрувати разом із махасиддхом. Потім він запитав:
– А що ще тримає мене в сансарі?
Махасиддх відповів:
– У сансарі тебе тримає твоє становище.
Цар зняв царське вбрання й перевдягнувся в одяг селянина. Після цього всі почали ставитися до нього як до звичайного селянина. Махасиддх сказав:
– Уже краще, ти позбувся прив’язаності до свого становища.
Цар запитав:
– А що ще мене тримає?
Махасиддх сказав:
– Усередині ти все-таки ще цар. Усередині ти ще не позбувся свого царського становища.
І махасиддх дав цареві завдання певний час доглядати за хворим селянином, тобто промивати йому рани та носити їжу. Це тривало приблизно шість місяців. Після цього махасиддх сказав:
– Добре, ти вже позбувся царя всередині себе.
Тоді цар сказав:
– А що ще мене тримає?
Махасиддх відповів:
– У тебе ще є двоїстий стан, тому йди до печери й медитуй. Шукай природу свого Ума.
Цар знову пішов виконувати настанову вчителя й медитував доти, доки не виявив порожнинність своєї свідомості. Коли махасиддх переконався, що цар по-справжньому зрозумів принцип споглядання і звільнив себе від двоїстих уявлень, він сказав:
Тепер ти дещо зрозумів. Можеш повертатися на трон і знову ставати царем. Тепер усе для тебе буде грою. Для тебе не буде ні палацу, ні царського статусу, ні справ, а все буде ілюзією.
Це типовий приклад того, як йогін усуває ілюзії. Для нього ніщо не залишається таким, як раніше, коли він усунув ілюзії. Тепер обставини не захоплюють його завдяки тому, що він самозвільняється.
Споглядання в повсякденному житті
На підставі того, як ми діємо в повсякденному житті, можна судити, наскільки ми усвідомлені. Часто у практиків виникають якісь питання, напруження, непрояснені ситуації. Якщо ви перебуваєте в уважності та спогляданні, ви об’єднуєтеся із ситуацією, тому вона вас не напружує. Об’єднуватися із ситуацією – це означає перебувати у стані гри, перебувати в чистому баченні. Якщо ж ми не інтегровані в ситуацію, то будь-яка ситуація вносить у нас напруження, а наш ум, замість споглядання й самозвільнення, перебуває в хибному ототожненні, у двоїстості.
Споглядання в дії означає те, як ми втілюємо принципи вчення в життя. Якщо ми споглядаємо в дії, це означає, що у своєму серці ми відкрили простір недіяння й утвердилися в ньому, тому більше не залежимо від кармічних сил. Якщо всередині ми утвердилися в просторі недіяння, ми можемо діяти не за програмою карми, а спонтанно, виходячи з бачення, що все первісно чисте й досконале за своєю природою.
Часто ми щось плануємо, але наші наміри не втілюються. Чому так відбувається? Тому що намір слабкий. Тому що ми намагаємося діяти, виходячи з двоїстості. Якщо ж ми діємо, виходячи з присутності, наш намір стає дуже сильним, тому він утілюється.
Принцип авадхани
Коли йогін споглядає, він безперервно перебуває в присутності й нічого не робить, навіть якщо здається, що він виконує безліч різних дій. Коли йогін споглядає, він намагається об’єднати свою присутність із дією: розмовою, їжею, одяганням, туалетом, ходьбою, роботою і, звісно, різними практиками.
Перебувати в спогляданні – це подібно до того, як сидіти в кабіні літального апарата (зорельота, гелікоптера чи літака), спостерігаючи за панеллю приладів. Коли ви керуєте складною машиною, ви перебуваєте в стані безперервної уважності, спостерігаючи за різними приладами. Ви знаєте, що, якщо ви відволічетеся й припуститеся помилки, можуть виникнути великі проблеми, тому ви щосекунди максимально уважні.
Щось подібне відбувається, коли діє практик. Таким зорельотом є його власний розум, прана й тіло. Він безперервно відстежує будь-які зміни свідомості, свої прани, зовнішні ситуації, власні думки та перебування в позамисленнєвому стані. Такий особливо пильний стан називається авадханою. Принцип такого особливо пильного стану (авадхана) є одним із найключовіших у практиці споглядання.
Практичні настанови для ретриту
Якщо ви розумієте, про що йдеться, ви просто зараз як практику можете використати теперішній момент. Наприклад, ви втомилися, від сидіння у вас болять ноги, хочеться спати – усе це відволікаючі ситуації. Але якщо ви починаєте з ними працювати й перевершуєте їх, то можете здобути колосальний досвід усвідомленості, який підніме вас на новий рівень.
Звісно, немає потреби якось сильно примушувати себе. Якщо ви втомилися під час ретриту, можете вийти із зали, щоб відпочити, а потім, набравшись сил, знову сюди повернутися. А ті, хто може практикувати, йдуть уперед, подібно до «рогу носорога». Правила ретриту діють лише в цій залі. За межами зали сансара до ваших послуг.
Ви самі, виявляючи власну свободу волі, визначаєте, у якому режимі вам практикувати: у повному режимі чи дозволяти собі відпочинок, якщо ви не звикли довго медитувати й утомилися. Можливо, ви можете обрати для себе м’якший варіант практики. У всіх вас є сватантрія-шакті – ваша свобода волі. Ви завжди орієнтуєтеся на неї в духовній практиці й самі берете на себе відповідальність за свою практику. Я допомагаю вам у практиці, але відповідальності за вас не беру. Це теж частина вашої усвідомленості, адже брати на себе відповідальність – означає працювати з усвідомленістю. Ви самі вирішуєте, як вам практикувати.
