Нелегко отримати дорогоцінне людське народження, отримавши його, нелегко слідувати дхармі, слідуючи дхармі, нелегко робити навіть невеликий тапас, слідуючи тапасу, нелегко розкрити сутність тапаса, божественну благодать і божественну милість. Отримавши божественну благодать і божественну милість, нелегко передавати її іншим, але це і є шлях святих.
Отже, продовжуємо текст «Ішвара-гіта», дуже важливий текст, викладений як перші одинадцять розділів «Курма-пурани». «Бхагавад-гіта», «Авадхута-гіта», «Ішвара-гіта» — різні пісні про Бога розкривають різні грані божественної реальності. «Авадхута-гіта» розкриває нам сутність Даттатрейї — це пісня недвоїстості, «Ішвара-гіта» розкриває нам принцип Ішвари. Брахман, Ішвара й Атман — три аспекти божественної істини, які розглядаються як у веданті, так і в шиваїзмі.
Північна і південна традиції
У веданті надається велике значення Брахману, Атману і осягненню зв’язку між ними, розкриттю, очищенню Атмана й утвердженню тотожності Атмана і Брахмана. Кінцева мета веданти, північної традиції Шрі Шанкарачар’ї — це проголошення махавак’ї «Ахам Брахмасмі», але шлях до махавак’ї «Ахам Брахмасмі» лежить через розуміння махавак’ї «Тат Твам Асі». Махавак’я «Тат Твам Асі» приписує зрозуміти тотожність і відмінність дживи та Шиви (душі й Бога), на якому рівні вони тотожні, на якому рівні вони відмінні. Якщо ви хочете зрозуміти, практикувати сенс «Ахам Брахмасмі», вам треба вивчити махавак’ю «Тат Твам Асі», її сутність за такими текстами, наприклад, як «Веданта-панчадаші» Відьяраньї і, звичайно, за «Вівека-чудамані» Шрі Шанкарачар’ї — це два корінні тексти.
Південна традиція надає більшого значення принципу поклоніння Богові як Ішварі. Якщо Брахман — це нульова таттва, пара-таттва, то Бог як Ішвара — це перша, друга таттва, третя і четверта, звичайно. Зрештою, чи робимо ми у своїй практиці наголос на північній традиції, чи на південній, ми повинні встановити зв’язок із божественною реальністю і, отримавши благодать, розкрити власну природу Ума, розкрити Атман — це і є шлях звільнення.
Адвайта-веданта — це джняна-пада, джняна-пада говорить про саюджья-мукті, один із найвищих рівнів звільнення. Традиція сиддхів (південна), традиція шиваїзму говорить також про джняна-йогу, вона говорить також про бхакті-йогу, про Ішвара-йогу і передбачає реалізацію:
саруп’я-мукті (набуття тіла, як у Бога) через злиття з Ішварою або набуття божественного ілюзорного тіла
саршиті-мукті (володіння енергією, як у Бога)
саміп’я-мукті (перебування поруч із Богом у безпосередній близькості до Бога у вищих локах)
салок’я-мукті (перебування на одному з божественних планів) завдяки очищенню ума, чистоті, вірі, відданості, поклонінню (упасані) й отриманню благодаті
Чотири пади духовного життя
Північна і південна традиції в жодному разі не суперечать одна одній, вони доповнюють одна одну, вони описують усі чотири пади. Адвайта-веданта (північна традиція) — це джняна-пада, південна (шиваїстська традиція) — це чар’я, крійя і йога-пада, разом вони становлять усі чотири стадії всього духовного життя. Дхарма сильна тоді, коли всі чотири пади (пада означає стадія), усі чотири стадії в духовному житті в ній представлені.
Наприклад, є релігія, яка каже: «Дотримуйтеся заповідей Бога, інакше Бог вас покарає, будьте чистими, дотримуйтеся таких-то заповідей, працюйте у зреченні заради Бога, робіть служіння» — це означає чар’я-пада. Іноді вони кажуть: «Будьте віддані Богові, поклоняйтеся Богові, шануйте його всім серцем, слідуйте заповідям, слідуйте шляху бхакті-йоги» — це крійя-пада.
Але якщо традиція не йде далі цього, значить дві пади в неї, як мінімум, йога-пада і джняна-пада відсутні. Вони, звичайно, є в будь-якій релігії, але якщо вони не представлені широко, то вони стають езотерикою. Наприклад, у християнській традиції є йога-пада, але вона як така відсутня для широкої маси. Йога-пада — я маю на увазі внутрішня практика: умова молитва, ісихазм, навіть практики на кшталт кумбхаки деякі священники робили в давнину, але потім якимось керівництвом це було засуджено як пупоумство. Кумбхака — зосередження на пупку, звідки ж ці знання християни отримали, шат-чакра-йога і пранаями, ще в Давньому Єгипті перші громади робили.
Але потім навіть чи то якийсь вселенський собор, чи то якийсь авторитет сказав, що це все пупоумство, розум на пупку зосереджувати, навіщо це, треба на Богові зосереджуватися. І звіти пішли, що вони надуваються як жаби, а потім зосереджуються на пупку. Усе це було засуджено — це не наша релігія, не наша віра. Тобто йога-пада є, але для відлюдників, тому що відлюдник у будь-якій традиції, практикуючи, все-таки зрозуміє, що є енергія, є енергетичне тіло, є свідомість, є рівні занурення, є дхьяни і з ними треба працювати, але широко про це не говориться. Це означає, що йога-пада відсутня в якійсь релігії, тобто внутрішні практики відсутні. А як, якщо ви йдете до Бога і не володієте хоча б своїм енергетичним тілом, не пізнаєте чакри, кундаліні, керування вітрами, не відкриваєте вимір тонкого тіла, не відкриваєте вимір причинного, як ви можете йти до Бога, не відкриваючи всі ці виміри, вони обов’язково розкриються.
Але йога-пада вчить вас свідомо вивчати й працювати з цим. Або, наприклад, якщо в релігії є і чар’я, і крійя-пада, і йога-пада, але немає джняна-пади. Джняна-пада — те, що дає підсумок усьому, те, що завершує все, підводить риску, те, що все об’єднує в недвоїстості, те, що говорить: «Ти і божество — одне, ти сам є вічність, нескінченність і абсолютність, між вами немає дистанції, між вами немає різниці» — те, що завершує все в недвоїстості, веданта (завершення всього). Це означає, що така релігія теж десь зупиняється, вона зупиняється на двоїстості або на методах йоги, але їй бракує завершення всього. Усі чотири пади — це ознака повноти духовного життя, і коли ви слідуєте традиції, яка містить усі чотири пади, — це велика заслуга, ознака великої удачі в духовному житті.
Ішвара сказав:
Слухайте всі ви, о ріші, повідаю про велич Іші Парамештхи, як вона відома знавцям Вед.
Іша Парамештха означає всеперевершуючий, позамежний владика. У цього світу є владика. Цей світ не є, цей Всесвіт не є несвідомим, просто матерією, яка діє сліпо, за механічними законами. Несвідомою є лише груба частина — ті грубі частини, які називаються нечисті таттви, після карма-індрій, після джняна-індрій у тридцяти шести таттвах уже йдуть танматри, після танматр ідуть п’ять елементів, і найгрубіша частина Всесвіту, що складається з танматр, із п’яти елементів, справді є грубою, механістичною і несвідомою. У ній є певні закони — це закони грубої матеріальної Пракріті.
Але всі вищі таттви — це свідомість і це божественні сили, божественні енергії, які стоять за грубими енергіями, і всі грубі енергії керуються свідомими, божественними силами. Тобто нечисті таттви, грубі таттви — земля, вода, вогонь, вітер, простір, ефір — керуються чисто-нечистими таттвами і чистими таттвами, тобто божественними, напівбожественними істотами. Увесь Всесвіт за своєю більшою частиною свідомий, і нарешті в нього є вищий, верховний владика, той, хто керує цим Всесвітом.
Якщо наша свідомість здатна бути усвідомлюючою, проявляти енергію, здійснювати функцію управління, то наскільки надсвідомість, що керує цим Всесвітом, може це робити? Але релігії, які заперечують Ішвару, заперечують керівні функції свідомості, роблять таку градацію: є груба матерія (механістична матерія), є живі істоти різного класу і є чиста безособова свідомість, і в цьому світі все здійснюється взаємозалежно від поєднання, від резонансу, закону карми, свідомості цих істот і грубої матерії.
Але логічно припустити, що якщо є істоти різного рівня, низького рівня, то є істоти дуже високого рівня і позамежно високого рівня, які контролюють найтонші виміри, грубі матерії та виміри Всесвіту. Ці істоти є владиками шакті (шактіманами), тими, хто керує часом, простором, причинністю — це чиста, надтонка свідомість, яка керує всіма цими процесами, і Ішвара є верховним серед них. Тобто це Брахман, який наділений функціями, енергією та управлінням усіма живими істотами у Всесвіті.
Парабрахман — це трансцендентна Свідомість, яка не займається функціями управління, творення, руйнування, спостереженнями за істотами, її властивість інша — це абсолютна незбагненність, абсолютна відстороненість — це буття в самому собі. Але Ішвара — це Брахман, який почав рефлексувати, почав усвідомлювати себе, в якому почалися процеси пракаші, сяйво, пульсація, спандана, брахма-спхурана (випромінювання божественної реальності), почалися процеси вімарші, рефлексивного усвідомлення, які переростають у волю, у бажання божественного творення. І ось та істота, Брахман, що живе на рівні рефлексії самоусвідомлення і бажання божественного творення, проявляє могутність щодо всіх сил, усіх світів, усіх енергій — це і є Ішвара. Тобто Ішвара — це Брахман, який завагітнів творенням, має намір творити, вирішив проявити шакті, усвідомив себе як шакті й вирішив проявити себе як шакті.
Запитання:А можна через сат-чіт-ананду сказати, що Парабрахман — це сат, а Ішвара — це чіт, ананда ніби постійно зануреним у сат чи що, постійно його відчуває, пам’ятає?
Можна й так сказати, взагалі вважається за тридцятьма шістьма таттвами сат-чіт-ананда — це перша таттва, ось це і є. Але насправді щодо абсолютної реальності ви ніколи не можете нічого сказати жорстко, тому що абсолютна реальність нелінійна, вона, скажімо так, фрактальна. Знаєте, що таке фрактал? Сучасна наука лише доходить до цього поняття. Фрактал — це повторювана структура на кожному рівні, наприклад, на мікрорівні, на середньому рівні, на макрорівні, багаторазово копійована, самовідображувана. Це означає, що поняття сат-чіт-ананди ви знайдете на всіх рівнях, починаючи від нижчої істоти, закінчуючи Парабрахманом.
Запитання: Коли нечисті таттви, які вважаються, це ж теж вібрації?
Звичайно.
Запитання:Чому вона тоді несвідома?
Для нас вона несвідома, для Шиви вона свідома.
Запитання:Немає такого поняття, що це живе і неживе?
Так, звичайно, але для нас вона несвідома, тому що ми своїми індріями й розумом не здатні вступити в контакт із цією свідомістю, вона настільки глибоко завуальована канчуками, що фактично ми бачимо лише механістичні закони, закони фізики, наприклад. Але щойно ви перевершуєте закони фізики, наприклад, проявляється диво, це означає, що механістична матерія почала проявляти свідомість, вона переходить на квантовий рівень і вже через неї проявляється божественна свідомість.
Єдиний творець усіх світів, єдиний захисник усіх світів, єдиний руйнівник усіх світів, я є вічна сутність усього. Я внутрішній правитель і батько всіх речей, що перебуває в середині та кінці всього, але я не перебуваю всюди. Моя власна форма разом із дивовижними станами, явлена вам, лише моя подоба, о, мудреці, і явлена силою моєї майї. Я перебуваю всередині всіх речей. Я керую всім всесвітом. Це моя крійя-шакті. Їй підкоряється цей всесвіт, слідуючи своїй природі. Я ж як час правлю всім всесвітом, що є частиною мене самого.
Форма Бога — це лише його емблема, так можна сказати, логотип, тобто те, за допомогою чого ми можемо якось контактувати. Наприклад, ми бачимо різних богів, Ґанеша має два вуха, хобот, живіт, але насправді Ґанеша всюдисущий. Це світловий простір, і якщо треба, Ґанеша може постати як Вішну, як Шива, як чоловік, як жінка, як крокодил, як змія, як черепаха, як олень, для нього форма — це щось таке саме, як для нас в інтернеті аватар. Ми можемо вибрати будь-яку картинку, завантажити в соціальні мережі, у профіль і будемо мати таку форму. Ми розуміємо, що жодних обмежень немає, ми можемо вибрати з мільярда картинок будь-яку, і так само ми можемо вибрати будь-яке анонімне ім’я, назвати себе як завгодно.
Те саме для Ґанеші, він може назвати себе Ґанешею, в інших світах ще якось, його називають Вінаяка, у буддизмі його називають — Будда Вінаяка, у нього тисяча імен у «Ґанеша-стотрі» або сто вісім імен. І тоді, коли ми замислимося: «Хто такий Ґанеша взагалі? Слоненя це чи це щось більше?», зрозуміємо, що це божество, а решта — це наші людські уявлення, обумовленість, але його намалювали у вигляді слоненяти, комусь так легше було його сприймати, і є різні історії.
Те саме — Даттатрейя, те саме — Шива, але коли ми розпізнаємо сутність божества, ми розуміємо, що це все його атрибути, які відгукнулися десь на карми людей, можливо, ці карми проявлялися п’ять тисяч років тому. Можливо, якби зараз, тобто Шива тоді, тоді багато аскетів, які жили в горах, так жили, тризуб (засіб захисту), бик у горах, навіть коневі там незручно, бики там є досі, зручно їздити, сплутане волосся, чотки з рудракші, сидіння зі шкури тигра, багато йогів так жили, тобто божественна реальність зрезонувала з кармами людей, так проявила себе.
Можливо, якби Шива зараз проявився в Америці, наприклад, він міг би ходити в циліндрі з тростиною, і якби він проявився в Росії, в Україні, він би, можливо, ходив у джинсах, у футболці і таку форму шанували б. Через п’ять тисяч років шанували б первісну форму Шиви, у красивій футболці, у захисних окулярах, джинсах і в кросівках фірми «адідас», і люди б казали: «Це давня споконвічна його форма», тому що люди майбутнього зовсім по-іншому одягалися б, вони б не замислювалися, чому в нього така форма, просто сказали б, що це давня форма.
Але якби Шива захотів проявитися і встановити зв’язок, контакт із нині живими душами, то він мав би прийняти форму, схожу на нас, чому? Тому що, наприклад, коти можуть розмовляти з іншими котами, але коти не можуть розмовляти з рибами чи орлами, зовсім немає зв’язку, інші індрії, карма-індрії, джняна-індрії інші. Таким самим чином божество, резонуючи, відгукуючись на карми живих істот, проявляє ту форму, яка відповідає їхній кармічній обумовленості. Якщо Шива хоче приборкати асурів і стати їхнім Гуру, він проявляється як великий асура, як Гуру асурів Шукрачар’я, Шукрачар’я — це втілення Шиви у світі асурів, він проявляється як досконалий асур, або якщо Даттатрейя хоче приборкати голодних духів, то він проявляється як досконалий прета (Маха-прета).
Якщо Шива хоче допомогти непробудженим сансарним богам, то він проявляється як сансарне божество, як якийсь бог сансари, як учитель, наприклад, Бріхаспаті, його втілення у світі сансарних богів, враховуючи те кармічне бачення, у якому перебувають істоти. Але насправді, коли ми замислюємося про природу Бога — це безмежно вимірний, божественний, свідомий простір чистого божественного світла, наповнений блаженством, благодаттю, цей термін — паріпурна (безмежно наповнене божественною благодаттю), безмежно вільне (сватантрія), безмежно могутнє (айшвар’я), всюдисуще, всевідаюче і всепроникне.
Однією частиною себе я творю весь Всесвіт, о великі мудреці, я згортаю його іншою частиною, обидва ці стани мої. Вільний від початку, середини й кінця, я зачинатель сутності майї. На початку творіння я збуджую обох: Пурушу і Пракріті, з них, поєднаних одне з одним, виникає Всесвіт. Махад та інше по порядку породжуються моєю силою, Хіраньягарбха, Мартанда, той, хто є свідком усього Всесвіту, що обертає колесо часу, походить із мого тіла. Йому на початку кальпи я даю мою владу, вічну йогу знання, чотири Веди, народжені з мене самого, о двічі народжені.
Процес творіння через таттви
У процесі творіння Парабрахман, рефлексуючи, усвідомлюючи себе, відокремлює свої частини, і так з’являються чисті таттви. Шива-таттва — це самоусвідомлення Бога, принцип сат-чит-ананди; Шакті-таттва — це самосвідомість Бога, у якій виникла перша воля творіння, творення. Потім з’являється Садашива-таттва, коли Бог починає відчувати, сприймати як більш відокремлена істота. Ішвара-таттва — це той, хто починає проявляти тіродхану (приховувальну енергію), проявляючи матеріальний Всесвіт, творячи матеріальний Всесвіт; нарешті, Садвідья-таттва пов’язана з енергією чистого духовного знання, з енергією одкровення.
Духовний шлях і непередбачуваність божественної волі
Зазвичай, коли ми йдемо духовним шляхом і чуємо вчення про медитацію, про природу Уму і про те, що головне — це перебувати в природі Уму, виявити природу Уму, отримати пряме введення в природу Уму і займатися практикою споглядання, спочатку виховавши ум через повноту уваги, через концентрацію, медитацію, то це все зрозуміло. І хоча це веде до містичних досвідів, це стосується нас самих безпосередньо. Це стосується нашого життя, навіть нашого побуту, нашого духовного шляху, і ми вибудовуємо своє духовне життя, свій духовний шлях, приблизно плануючи його, щоб пройти певні медитативні досвіди.
Є певні алгоритми, навіть схеми: прийняти Символ віри, почати базові практики, прийняти статус карма-санньясі або пурна-санньясі, оцінити ймовірність звільнення в тому чи іншому статусі для нас, оцінити, хто ми — віра, пашу чи див’я за шкалою якостей, оцінити свої якості, оцінити статус, який дає ті чи інші вигоди, переваги і, навпаки, проблеми, складнощі.
Наприклад, початковий статус гріхастхи дає десять відсотків можливості звільнення; статус карма-санньясі підвищує ставки — це, звісно, умовно так, жартома — тридцять відсотків звільнення; статус ванапрастхи — сорок відсотків; статус санньясі, пурна-санньясі — п’ятдесят відсотків імовірності. Це все ймовірності звільнення, навіть пурна-санньясі. Але статус нічого не говорить, просто статус передбачає тапасью певного рівня, садхану складнішу, оскільки складніша тапасья, то й імовірність підвищується.
Наприклад, якщо пурна-санньясі перебуває в статусі, а тапасью не виконує, а виконує тапасью рівня карма-санньясі, то він на тих самих тридцяти відсотках. І навпаки, якщо карма-санньясі, а робить тапасью пурна-санньясі, то він піднімається у своєму статусі до п’ятдесяти відсотків, тому що за статусом стоїть певна сила духовного життя, сила духовного самовиховання, а потім уже статус. Це мається на увазі, тобто навіть теоретично гріхастха, якщо виконує тапасью рівня пурна-санньясі, він може досягти. Тільки статус, радше, уже закріплює твій вибір, він тебе визначає в соціумі.
І навпаки, навіть якщо пурна-санньясі в статусі, але він робить тапасью рівня гріхастхи, не контролює почуття, не контролює ум, спить до десяти годин, не медитує, то він психологічно перебуває в статусі гріхастхи, хоча й носить обітниці, і помаранчевий одяг — це закон, це зрозуміло. У нас таких санньясі немає, але теоретично.
Наприклад, у громаді Будди Шак’ямуні був такий випадок: був монах на ім’я Чарка, і він був прив’язаний до своєї дружини, і він так був прив’язаний, що періодично забігав до неї поговорити, зустрітися, хоч і став монахом, любив просто поговорити з нею. Невідомо, що він ще робив, але про це дізналися інші монахи, сказали Будді, і Будда написав правило. Правило гласило: не сидіти наодинці з жінкою, незалежно від того, чи була вона колишньою дружиною, чи хтось там іще, просто не сидіти наодинці.
Цей монах пішов, подумав: «Я маю дотримуватися правил, даних Буддою, правил громади». Він подумав: «Я не сидітиму, я стоятиму», — і продовжував спілкуватися з нею. Монахи знову обурилися: «Що це таке, Бгагаване, ти написав правило, ми всі дотримуємося, а він знову ходить».
Його запрошують на розмову Стражі дхарми, запитують: — Як твої обітниці?
Каже: — Усе нормально.
— Але ж ти ходив до дружини?
— А, так я ж не сидів, я стояв, правило дотримувалося, у чому проблема?
Пішли до Будди, сказали, Будда подумав: «Так, непростий монах», — написав друге правило: не стояти наодинці з жінкою. Він знову ходить, знову його запитують:
— Ти порушував правило?
— Ні, не порушував.
— Не сидів?
— Ні.
— Не стояв?
— Ні.
— А що ти робив?
— Ходив по колу й розмовляв.
Будда написав третє правило: не стояти, не сидіти й не розмовляти, ходячи по колу навколо неї. Ось так народжувалися правила Вінаї (монаші), народжувалися за прецедентом, на підставі прецеденту, тобто неможливо передбачити всі прецеденти, які в умах живих істот можуть скластися.
Наприклад, за часів Будди не було комп’ютерів, не було мобільних телефонів. Припустімо, чи були б правила — у нас є різні правила, наприклад, не використовувати комп’ютер по неділях. Дві тисячі п’ятсот років тому сказали б, запитали: «Який узагалі комп’ютер?» — або не заводити акаунтів у соціальних мережах, не пов’язаних із місіонерською роботою, — це цілком нова технологія, нове правило, місце, час, обставини.
Отже, ми оцінюємо наш статус, наш духовний рівень і починаємо духовне життя з прийняття Символу віри, прийняття статусу, виконання базових практик, навчання. Подальше навчання, поглиблення, ретритна практика, життя в самовіддачі, приписані стадії поведінки, припустімо, тантричної: бджола, олень, німий, божевільний, лев, голубка і собака-свиня, і ми рухаємося цими стадіями, сподіваючись здобути пробудження й прийти до переживання недвоїстості.
Усе це, здавалося б, добре розписано, існує в текстах, існує в упадешах, у настановах і закладено в культуру садху, у культуру монашої підготовки або в культурі підготовки карма-санньясі. Але є ще один непередбачуваний елемент — це Бог. Тобто це абсолютно непрогнозований, непередбачуваний об’єкт, який насправді є найголовнішим, і ми можемо контролювати лише те, що стосується нас, те, що стосується нашого духовного життя.
Але те, що стосується Бога, його благодаті, його осягнення, його милості — ми абсолютно не можемо контролювати, тому є така приказка: «Духовна практика в наших руках, але плоди її в руках Бога».
Дві сторони духовного життя
Коли ми слідуємо своїм шляхом як шляхом людських істот — це лише один бік медалі духовного життя, лише один. І якщо ми бачимо тільки цей один бік, а другого не бачимо, не звертаємо уваги, то рано чи пізно наше духовне життя замикається на нас самих, на наших проблемах. Тільки проблеми витончуються, стають тоншими, духовними, але вони не закінчуються, і це веде до того, що душа впадає в певну ілюзію, у витончений егоїзм, витончене, тонкоматеріальне его.
Але коли ми включаємо Бога як номер один у духовному житті, коли цей непередбачуваний елемент, абсолютно непрогнозований, спонтанний, позамежний, досконалий, невимовний ми включаємо у своє життя — ось лише тоді духовне життя починає бути по-справжньому духовним і по-справжньому благословенним. Тоді наші духовні досвіди звершуються заради Бога, і тоді навіть наше звільнення — це частина взаємин із божественною Реальністю.
Зауважте, після звільнення ці взаємини не закінчуються. Наприклад, ми бачимо всіх мудреців, тут описаних: Васіштха, Санаткумара, Санака, Санандана, безліч інших мудреців, і вони всі звільнені. Але чомусь вони запитують Шиву про Абсолют, про його якості, вони висловлюють йому шану.
Це означає, що після просвітлення, після звільнення не закінчується духовне життя, але воно якісно змінюється: із сансарного, зі страждань, із карми воно переходить у божественну гру; з повністю двоїстого воно переходить у нові грані, аспекти, у двоїсто-недвоїсте, у повністю недвоїсте, дуже витончені взаємини. Але стосунки з Богом для душі ніколи не вичерпуються, просто вони виходять на цілком новий рівень.
Багато хто цього не розуміє, коли слідує адвайті, у них приблизно таке бачення: ви отримуєте досвід самадхі, досягаєте просвітлення і все, і на цьому життя більше немає. І їх люди запитують: «А що потім?» Усе, нічого немає потім, суб’єкт-об’єкт злився, нікому запитувати, хто ставить запитання, нікого немає, ум зупинений. Але потім ум знову: «А що потім узагалі, ким я стану?» — тобто вчення адвайти настільки позамежне, що людина не може зрозуміти, неможливо це виразити, щоб цьому слідувати.
Омніктивна реальність після звільнення
Але після звільнення, після просвітлення існує життя, але воно існує не таке, як ми собі уявляємо, воно існує в іншій реальності. Учені називають цю реальність — омніктивна, я навіть так подумав, може, від слова «Ом».
Омніктивна реальність у вчених — це реальність, у якій спостерігач є головною особою. Це квантова реальність, у якій спостерігач визначає закони цієї реальності. Для нас це реальність у недвоїстості, це життя в мандалі, життя в грі, коли наша свідомість інтегрована із зовнішніми елементами, все єдине з умом, усе є проявом ума. Тобто це мандала, коли все божественне, і наша свідомість перебуває ніби в центрі Всесвіту, наша свідомість обожествлена, єдина з Абсолютом.
Якщо вона не єдина з Абсолютом, вона ніколи не перебуватиме в центрі Всесвіту, тому що центр Всесвіту — це Абсолют. Єдиний спосіб перебувати в центрі Всесвіту, увійти в омніктивну реальність — це об’єднатися з Абсолютом. Якщо ми розвинемо якісь якості еґо, якісь здібності, усе одно ми не можемо перебувати в центрі Всесвіту, тому що в нього вже є центр.
Звісно, були такі спроби в історії ведичної традиції. Наприклад, Хіраньякашипу хотів перебувати в центрі Всесвіту, він практикував адвайту також, і коли Прахлада намагався пояснювати йому істини про Ішвару і про те, що еґо не може перебувати в адвайті, Хіраньякашипу дуже ображався. Зрештою, він настільки впав у гнівливий, неконтрольований стан, що вирішив знищити Прахладу. Прахлада проявив своє розуміння, і він був під захистом Бога, і божественні сили захищали його. Зрештою, Хіраньякашипу сам був убитий Нарасімхою, тобто Прахлада був у більш недвоїстому стані, тож сили природи, магічні сили, аватари заради нього приходили і заступалися за нього.
Інший приклад — Равана. Равана теж був відданим Шиви, але адвайту він розумів по-своєму, і я читав, навіть вийшла «Рамаяна», де Равана був зображений позитивним героєм, така творча інтерпретація, де була показана дуже чиста, дуже ніжна любов до Сіти. Він просто любив Сіту, любив до нестями, він був готовий на різні безумства, навіть виклик аватару Рамі кинув. Просто він любив Сіту, така піднесена, чиста, віддана любов, що він поклав свою голову за любов, а Рама ось не зрозумів його любов просто. Ось така піднесена, чиста, віддана любов, що він поклав свою голову за любов, а Рама не зрозумів його любов просто, слідував дхармі того часу: дружину викрали, чоловік має повернути її, помститися, покарати, все, прийшов, зруйнував. Цієї інтерпретації дотримуються жителі Ланки, вважаючи Равану своєю пам’яткою.
Божественна ієрархія творіння
«Бог Брахма, підкоряючись мені, існує моїм існуванням і завжди несе в собі мою божественну могутність. Він, улаштовувач усіх світів, знає все нероздільно від мене. Ставши чотириликим, він творить всесвіт, як такий, що походить із нього самого. Той, хто є Нараяною, Анантою, вічний прояв світів — мій вищий образ, який творить підтримання. Господь Рудра, сутність часу, який є руйнівником усіх істот, за моїм велінням постійно руйнує, він моє тіло.
Вогонь, який несе жертву богам, і кав’ю тим, хто вкушає кав’ю, і готує їжу, робить це моєю силою. Бгаґаван Агні Вайшванара готує їжу день і ніч, підкоряючись Ішварі. Варуна, найкращий із богів, джерело всіх вод, наділяє життям усе, підкоряючись Ішварі.
Бог Ваю, який перебуває всередині й зовні істот і підтримує тіла істот лише за моїм велінням. Сома, що дає життя людям і амріту богам, діє, підкоряючись мені. Сур’я, який своїм світлом завжди освітлює весь світ і посилає дощі, діє за велінням самонародженого. Бог Шакра, владика всього, який править усім світом, наділяє плодом жертвопринесень, діє за моїм велінням. Бог Яма (син Вівасвана), який карає неправедних, здійснює свій суд, підкоряючись Богові богів.
Кубера, покровитель усіх багатств, що наділяє багатствами, завжди діє в підпорядкуванні Ішварі. Бог Нірріті (владика ракшасів), що наділяє плодом тамаса, завжди діє під моїм підпорядкуванням. Ішана (господар натовпів ветал і бхутів), що дає плід насолоди відданим, також перебуває за моїм велінням. Вамадева, учень Ангіраса, глава Рудра-ганів, захисник йогінів, перебуває за моїм велінням».
У міру духовної практики божественний Всесвіт починає відкриватися. Спочатку ми бачимо лише Гуру, його учнів, коли ми придивляємося краще, ми бачимо Гуру-парампару, цілу лінію святих, філософську школу, священні тексти. Коли ми рухаємося далі, ми бачимо Ішта-девату, божественних істот і тих, які на вівтарі, яких ми закликаємо і яким поклоняємося. Розпізнаємо якісь аспекти веданти: Ішвару, Атман, дживу, Брахман. Потім ми починаємо розпізнавати різноманітні енергії Бога, персоніфіковані, особистісні енергії, різних божественних істот, які керують стихіями, елементами, природою, функціями.
Зрештою ми виявляємо, що живемо в дуже складному Всесвіті, керованому божественними істотами, і наше життя цілком залежить від цих божественних істот, від цього Всесвіту, і він дуже складний, і все в ньому взаємозалежне. У міру очищення нашої свідомості ми можемо контактувати з різними гранями цього божественного Всесвіту. Наприклад, мені розповідали, що одна людина знала Брахмананду, але не вірила в нього як у святого, і вона не вірила доти, доки Брахмананда не явився їй разом із ріші Вішвамітрою, спонтанно явився додому в тонкому тілі.
Поступово ми починаємо через сни, через медитацію, через духовні досвіди сприймати цей інший бік Всесвіту, в якому є боги, святі, які керуються божественними істотами, в якому є дуже багато граней, дуже багато нюансів, дуже багато мандал. І ми розуміємо, наскільки в складному світі ми живемо, і якою малою є людина з її ілюзіями, з її обмеженим життям, з її кармою, з її его, і якою великою є божественна ієрархія. Ми починаємо сприймати божественну ієрархію, відкривати інші виміри й світи та визначатися зі своїм місцем у ній.
Ми розуміємо, що живемо дуже давно як душа, ми безсмертні, і тіло, яке ми отримали в нашому втіленні, — це просто певна карма, з якою душа поєдналася. Ми будемо продовжувати жити далі, і наше місце в цьому Всесвіті, роль, умови, оточення визначаються тим, як ми розпоряджаємося нашим нинішнім життям, а також тим, які підсвідомі самскари й васани, підсвідомі враження, продовжують існувати в потоці нашого причинного й тонкого тіл.
Процес звільнення через таттви
Процес звільнення означає рухатися цими ієрархічними шарами Всесвіту, залишаючи нечисті таттви й входячи спочатку в змішані таттви, чисто-нечисті, а потім — у вимір чистих таттв. Санcарні божества перебувають у вимірах чисто-нечистих таттв, і тому вони ближчі до нашої матеріальної реальності, а вищі божественні істоти перебувають у вимірі чистих таттв. Процес звільнення є очищенням власних внутрішніх таттв, розкриттям головних чистих таттв і ототожненням себе з ними.
«Вінаяка, якого шанує весь Усесвіт, той, хто усуває перешкоди, покровитель дхарми, прибуває за моїм словом. Господь Сканда, найкращий із тих, хто знає брахман, провідник війська богів, вічно перебуває за повелінням вічно самонародженого. Великі ріші Марічі та інші покровителі породжених істот творять різноманітні світи за велінням Вищого. Богиня Шрі, дружина Нараяни, яка наділяє всіх незрівнянним процвітанням, діє з моєї милості. Богиня Сарасваті, яка наділяє прекрасною мовою, діє, підкоряючись Ішварі. Богиня, відома як Савітрі, яка рятує всіх людей від жахливого пекла, робить це за велінням Бога.
Парваті, вища Деві, що дає знання Брахмана, споглядається як правителька, і вона слідує за моїми словами. Нескінченний Анандашеша (господь безсмертних), який носить світ на голові, також підкоряється Богові. Агні, який постійно набуває форми Вадави, випиває весь океан за велінням Ішвари. Чотирнадцять ману, які, поширюючи силу в цьому світі, зберігають потомство, — усі вони підкорені йому. Адітьї, Васу, Рудри, Марути, обидва Ашвіни та інші божества — усі вони перебувають за моїм повелінням. Гандхарви, Гаруди, ріші, рікші, сіддхи, садх’ї, чарани, якші, ракшаси, пішачі перебувають, слухаючись самонародженого».
Ієрархія істот у Всесвіті
Коли ми знайомимося з ієрархією світобудови, з ієрархією Всесвіту, ми визначаємо себе як мануш’я. Мануш’я означає людський рід, тих, хто наділений свідомістю, наділений розумом, і ми приблизно визначаємо своє місцеперебування у Всесвіті. Ми люди (рід мануш’я), нижче нас перебувають менш свідомі істоти, наприклад, прети, пішачі, ракшаси, тобто духи, привиди, тварини, пекельні істоти, що перебувають у Нараці.
Вище і поруч із нами перебувають пітріси (духи предків), які мають зв’язок із родами, — це колишні люди, які здобули тонке тіло, вони вважаються вищими, оскільки контролюють тонке тіло й живуть у тонкому тілі.
Потім вище за пітрісів ідуть гандхарви, відьядхари, якші, різні істоти, що мають напівбожественну природу, кіннари (божественні музиканти), танцівники, пілоти віманів. Вище за них ідуть сіддхи (досконалі істоти), які колись могли бути й людьми. Потім ідуть боги ще вищих класів, нарешті, вище за них ідуть ті, кого називають маха-девами (великими богами).
Великі боги означають тих, хто володіє великими крійя-, іччха-, джняна-шакті й належить до вищих п’яти таттв, наприклад Махакала (божество часу), або богиня Сарасваті, або Ганеша. Усе це клас великих богів — це клас володарів світобудови, які живуть у шуддха-адхвах (чистих просторово-часових континуумах). Їхня головна властивість — нероздільність з Абсолютом, вони єдині з Абсолютом і, фактично, є творчими силами, енергіями самого Абсолюту.
Духовна еволюція та шлях до Абсолюту
Ми як живі істоти, практикуючи, прагнемо зайняти якесь місце в цій світобудові. Без сумнівів, ми не можемо кудись подітися з цього Всесвіту — ким би ми не були, народжуємося ми чи помираємо, ми все одно кимось є і займаємо якесь місце. Звільнені ми чи просвітлені, або не звільнені, ми все одно десь якось живемо, кимось є. Єдиний спосіб звільнитися від усього — це ототожнитися з Абсолютом (Брахманом), стати єдиним Ішварою і єдиним Брахманом.
Але перш ніж це станеться, ми багаторазово змінюватимемо свою роль. Наприклад, із людини хтось може стати пітрісом, або хтось може стати відьядхаром, або хтось гандхарвом, божественною, ангельською істотою, хтось може стати сіддхом — можливі різні ролі.
Схема духовного сходження
Наша схема духовного звільнення цілком чітка:
Спочатку ми стаємо садху
Із садху ми стаємо джняні — тим, хто здобув пробудження
Навіть щоб стати садху — треба постаратися. Ми не можемо стати садху, просто отримавши дикшу, ми цю дикшу повинні перетворити на спосіб життя садху і на якості садху.
Коли ми здобуваємо певний рівень пробудження, ми стаємо джняні — тим, хто пізнав Брахмана в погляді, у спогляданні, в особистому досвіді, у самадхі. Це вже перепустка до звільнення, перепустка до чистих таттв, до вищих вимірів, оскільки нас уже веде недвоїстість.
Потім, коли ми практикуємо далі, ми здатні стати:
Досконалим джняні, сиддхом
Махасиддхом — тим, хто перевершив навіть богів, сансарних богів у розумінні Абсолюту й розвинув таку силу
Дева (одним із божеств), який проявляє досконалість керування реальністю, прояв джняна-, іччха-, крійя-шакті
Тим, хто належить до класу владик Всесвіту (до класу паті), той, хто піднімається до чистих таттв, п’яти чистих таттв і стає одним із божеств, що керують чистими таттвами або проявляють
Божества чистих таттв
Хто це, що це за божества:
Шамбхави — ті, хто реалізував першу таттву (Шива-таттву)
Шакти — ті, хто реалізував другу таттву
Махамантрешвари — ті, хто реалізував третю таттву, четверту таттву
Ішвари — ті, хто став Ішварою і став здатним творити власні Всесвіти
Шакти, шамбхави належать до категорії істот, званих акала (ті, що не мають форми) — безкінечні, безособові, всюдисущі, всемогутні свідомості. Махамантрешвари — це ті, хто проявляє сили, здатні творити Всесвіти, керувати світобудовою.
Так ми рухаємося духовною драбиною еволюції, а зараз ми клас людських істот (мануш’я, сакали).
Класифікація істот за рівнем реалізації
Сакали — це загальна назва всіх істот, непробуджених і наділених ознаками, тобто тих, хто є з якостями.
Усі божественні істоти — це вже, якщо не рахувати пралаякалів (пралаякали — це особливі істоти, що увійшли в таку нижчу й зависли там), то всі божественні істоти — це віджняна-кали.
Віджняна-кали означають тих, хто наділений знанням Абсолюту, єдиний з Абсолютом і усунув мали (обмеження). У деяких залишилася лише анава-мала (его), наприклад, у сансарних божеств, в Індри. А вищі божественні істоти — це віджняна-кали, вільні від усіх трьох мал, тобто вони вже настільки єдині з Богом (з Абсолютом), що не розділяють себе й Абсолют, але при цьому в них є персональність, особистісність, особливість у прояві енергії.
Слова Ішвари про свою всемогутність
Кали, каштхи, німеші, мухурти, дні, ночі, сезони, пакші, місяці перебувають у підпорядкуванні у владики потомства. Юги, манвантари перебувають, підкоряючись мені, також пари, парардхи та інші поділи часу. Чотири види істот, рухомих і нерухомих, існують із підпорядкування Богові, вищому Атману. Патали, усі світи, інші Всесвіти, усі існують із підпорядкування самонародженому; за моїм велінням незліченні Всесвіти з їхніми елементами й діями пройшли, і інші Всесвіти з притаманними їм речами виникнуть потім з волі вищого Атмана. Земля, вода, вогонь, вітер, простір, ум, буддхі — ці сутності Пракріті керуються мною.
Майя, яка є джерелом усього Всесвіту, що зачаровує всіх утілених, вічно існує, підкоряючись Ішварі. Пуруша — Бог, який підтримує тіло, постійно діє в ньому як душа, підкоряючись Ішварі. Відья, який являє вищий стан, усуваючи вплив затьмарення, діє, підкоряючись Махеші, тому навіщо говорити багато: Всесвіт є сутністю моєї шакті, мною керується все, в мені воно набуває розчинення. Я Бхагаван, Іша — самосяйний, вічний, вищий Атман, вищий Брахман, окрім мене немає нічого іншого. Пізнавши це вище знання, повідане вам мною, людина звільняється з кайданів переродження в сансарі.
Так у священній «Курма-пурані» у першій частині, що складається з шести тисяч шлок, шоста глава «Ішвари-гіти», іменована «Видіння танцюючого Ішвари та джняна-йоги», завершується.
