Коментар до тексту «Трипура-рахасья», глава 16 «Про свідомість, приборкання розуму і сон».
Первісне сприйняття і затьмарення розуму
«Але цей базовий стан затьмарюється (його переживання усувається) потоком думок, що наповнюють розум одразу ж після моменту осягнення об’єкта, коли настає фаза розмірковування над об’єктом та його оцінювання».
У найперший момент сприйняття об’єкта, коли ще не ввімкнулося понятійне мислення і не здійснюються оцінки, існує свіже сприйняття, не затуманене концептуалізацією — саме в цей момент ми можемо пізнати справжню присутність. Але наступної миті ця присутність починає затьмарюватися накладеними інтерпретаціями, які зазвичай одразу йдуть за сприйняттям. Інтерпретації виникають природно, як наслідок руху прани під час сприйняття органами чуття і контакту з об’єктами. Рухаючись, прана породжує думки. Можна сказати, що думки — це наслідок руху пран у наді. Якщо прани в наді не рухаються, то думок також немає.
Ваш стан мислення в медитації дуже сильно залежить від того, яку позу ви приймаєте і як її зберігаєте. Якщо вам вдається приймати правильну позу, то вітри зупиняються в каналах, і думки, відповідно, перестають вас турбувати. Однак споглядання в русі, звісно, не передбачає збереження стійкої пози, це саме споглядання з енергією, рухом. І замість того щоб повністю зупиняти думки, ми вчимося працювати з ними методом самозвільнення.
Споглядання в русі та ефективність дій
Опанувати самозвільнення і присутність у русі — це саме справжня практика присутності. Інші види споглядання мають недолік у тому сенсі, що коли ми починаємо рухатися, вони можуть легко втратитися. Якщо ви споглядальні в русі, ви привносите свою усвідомленість у кожну дію. І тоді ваші дії відточені, раціональні, гармонійні, правильні. Більше того, у вас немає відчуття діяча, немає цілепокладання, прив’язаності до результатів, немає побоювання, але сама діяльність є надзвичайно ефективною.
Якщо людина перебуває в присутності, то вона одна може за день зробити те, що важко зробити п’ятьом або вісьмом, тому що сама її ясність просто відгукується на різноманітні ситуації. Уявімо людину, яка збирається щось робити, але в неї немає усвідомленості, або її усвідомленість заморожена, вона неінтегрована, негнучка, не може відгукуватися. І тоді вона боїться з’єднатися із ситуацією, вона не знає, як до неї підійти, у неї не виникає з цього приводу жодних думок і планів. Навіть якщо вона й намагається щось робити, їй це вдається з великими труднощами. Це результат відсутності споглядання в процесі діяльності.
Наприклад, коли я просто йду без жодних планів, мені достатньо кинути погляд на щось, і в мене одразу ж виникає зо два десятки ідей, як це можна зробити. При цьому я не планую це спеціально: наприклад, якби тут було навіть три або п’ять сотень монахів, я за короткий час знайшов би, які завдання їм дати. Одночасно з цим я спілкуюся з багатьма мирянами, які займаються різними видами діяльності, у мене є плани щодо розвитку «Див’я локи» і багатьох інших проєктів, однак я не почуваюся якимось спантеличеним чи втомленим. Це результат мого споглядання, яке просто відгукується на те, як можна просунути дхарму в різних напрямах. Я навіть не докладаю зусиль, тому що це відбувається природно.
Творення мандали і божественна ясність
Саме так у майбутньому ви будете творити мандалу. Мандала — це біорезонансне середовище, що відгукується на вашу свідомість, коли ви, доклавши ясність, створюєте світ, який складається з вашої власної свідомості. Боги саме так звільняються від кола народження і смерті: перебуваючи в глибокому спогляданні, вони докладають ясність до всіх обмежень, нижніх енергій, елементів, перешкод, і завдяки найглибшій ясності вони все роблять так, що навіть у найменшій формі страждання не може їх торкнутися. Боги безсмертні, тому що вони знають тисячі способів уникнути смерті, проявивши ясність щодо таттв, часу, прани, керування самскарами, затримки проявів долі тощо.
Перехід у мандалу означає безперервний прояв ясності щодо всього. Така ясність породжується завдяки безперервному пам’ятанню, її не слід породжувати штучно. Завдання гуру — перевести учня в цей стан ясності, стан мандали, і допомогти йому розкрити своє внутрішнє божество. Ті з вас, хто успішно практикує і підійде до дванадцятирічного рубежу, він обов’язково перейде до цього стану, він відчує його. Як учитель я ручаюся за це.
Зникнення розуму і свіжість сприйняття
«Мудрі кажуть, що розум занурений у глибокий сон, коли він освітлює непроявлений стан. Зникнення розуму (або його розчинення, відсуває його на другий план), однак, не обмежене лише глибоким сном, бо це трапляється також і в первісну мить осягнення речей».
Тут говориться, що відсування розуму на другий план відбувається не лише в глибокому сні. Це відбувається в особливі моменти, які важливі для нас. І один із таких моментів, як ми вже говорили, — це перша мить при сприйнятті будь-якого явища чи речі.
Буває так, що ми вперше потрапляємо до монастиря, і це нас просто вражає. Або ми бачимо духовного вчителя, і в нас з’являються досвіди, підіймається енергія, ми входимо в присутність. Але потім ми це робимо десять разів, сто разів, тисячу разів, і свіжість сприйняття зникає, тому що на сприйняття вже накладені сотні наших оцінок та інтерпретацій, які закрили первісне сприйняття, що було найсильнішим.
Справжній йогін так не чинить. Він завжди перебуває у свіжості свідомості й бачить світ як уперше, самоусвобождаючи всі накопичені інтерпретації. Навіть через десятки років у монастирі вам треба жити так, ніби ти щойно прийшов у послушники і проживаєш свій перший день тут. І з духовним учителем спілкуватися потрібно таким самим чином, сприймаючи найпіднесеніші стани.
Підтримання самаї та віри
Так само вам слід дотримуватися самаї. Іноді здається, що ми володіємо колосальною вірою, іноді в нас дуже піднесений дух, але іноді наші власні карми, перешкоди й обумовлене мислення можуть затьмарювати самаю і віру, вона віддаляється кудись, стає несерйозною, розмитою, несвятою. У найкращому разі ми на рівні інтелекту пам’ятаємо, що самаю треба дотримуватися. Але справжній практик ніколи не дозволить собі втратити дух автентичності в самаї, попри жодні прани, перешкоди чи мисленнєві оцінки. Він знає, що віра і самая — це те, за що треба віддавати повну ціну, тому його віра ніколи не затуманюється.
Мистецтво присутності полягає в тому, щоб вловлювати й постійно підтримувати цей зв’язок. Це подібно до мобільного зв’язку: іноді у вашого телефона зв’язок хороший, а іноді ви потрапляєте в такі місця, наприклад у поїзді, де додзвонитися неможливо. Але у справжнього практика зв’язок не втрачається навіть за найсприятливіших життєвих обставин.
За рахунок чого такий зв’язок не втрачається?
- По-перше, за рахунок сили розрізняльної ясності, яка завжди може відділяти зерна від полови, коли видно, що самоосяжна ясність — це справжнє, а мисленнєві оцінки, інтерпретації, емоції або егоїстичні оцінки — це все фальшиве, тому відсікається.
- По-друге, за рахунок пильності, коли ми не даємо спуску власній неусвідомленості, коли певна частина свідомості в нас постійно ніби насторожі.
- По-третє, за рахунок відданості. Коли всередині нас є розуміння того, як підтримувати дух самаї в будь-яких умовах, тоді відданість спалює, як якесь величезне полум’я, будь-які перешкоди, нечисті самскари, ототожнювальні рухи думки, тому що вона сильніша за них.
Історія Індри та Врітри
«Тепер я говоритиму з тобою, виходячи зі свого власного досвіду. Цей предмет спантеличує навіть найдосконаліших особистостей».
У пуранах є історія, в якій розповідається, що навіть Індра, цар небес тридцяти трьох богів, одного разу втратив силу духу. Провідник асурів Врітра кілька кальп тому почав загрожувати всесвіту, порушуючи його баланс, і тоді Індра вирішив викликати його на поєдинок і битися з ним. Врітра отримав благословення від Вішну, мав колосальну духовну силу і був провідником тисяч світів. Коли Індра своєю божественною силою увійшов до його обителі, він побачив, що порівняно з ним Врітра наче величезна колона, яка височіла в небо. І в Індри все всередині затремтіло від такої могутності.
Коли ж Врітра побачив Індру, він навіть не сприйняв його всерйоз, настільки великою була його могутність. Тим не менш Індра кинув йому виклик і почав битися, прикликавши безліч богів, гандхарвів, апсар, використовуючи всі свої магічні сили. Небожителі, ріші, сіддхи збоку з цікавістю спостерігали, чим усе це закінчиться, не беручи участі в битві. Врітра своєю магічною силою почав струшувати всесвіт, розхитавши п’ять елементів, і сила елемента землі у вигляді величезних каменів і гір почала обрушуватися на богів, які в жаху розбігалися по своїх вимірах, і армія Індри була розсіяна.
Потім силою своєї магії Врітра затьмарив розум Індри, і Індра настільки втратив усвідомленість, що забув навіть, хто він такий. Тоді мудреці вирішили прийти йому на допомогу. Ріші Васіштіха почав співати йому гімни, прославляючи його як володаря богів, вселяючи в нього віру і рішучість. Він сказав: «Що ж ти, Індро, такий нерішучий і боязкий у битві? Чому ж ти піддався чаклунській магії асура? Бачиш, ріші й великі боги, бачачи твоє майбутнє, пророкують тобі перемогу, тому будь певен».
Завдяки настановам Васіштіхи, Індра прийшов до тями і знову продовжив бій. Потім мудреці, побачивши, що Врітра сильно порушив баланс сил у всесвіті, на прохання Васіштіхи вирушили до Брахми й попросили його про те, щоб він домігся поразки Врітри. Індра не міг здолати Врітру. Лише завдяки підтримці ріші Васіштіхи, мудреців і втручанню самого Брахми Врітра був переможений. Це був настільки могутній демон, що сам Брахма визначив його долю.
Під час того, як на Врітру зійшла могутня енергія Брахми, Індра метнув у нього свою блискавичну зброю і вбив. Із Врітри зійшла істота, яку називали «смерть брахманів». Це була особлива, темна, жорстка енергія, яка набула форми дуже потворної жінки, і це гнівне божество все-таки причепилося до Індри. Попри те, що Індра намагався його позбутися й утекти, він отримав останнє прокляття асура Врітри. Його життя вже висіло на волосині, і тоді за порадою ріші він звернувся до Брахми й попросив урятувати його життя. Брахма прикликав цю гнівну богиню, сказавши їй лагідним голосом:
— Будь ласка, знайди інше місце, не чіпай Індру, не забирай його життя.
Богиня невдоволено сказала:
— Ти ж сам дав мені таке завдання, ось я його й виконую. Але якщо ти просиш, я покину його, однак скажи мені — в кого і куди мені увійти?
Сила її була така велика, що Брахма почав розподіляти цю негативну енергію між різними істотами. Він прикликав духів дерев і богів, що керують деревами (богів других небес), сказавши їм:
— Візьміть на себе частину цієї негативної енергії.
Вони відповіли:
— Ми й так пригнічені, адже дерева вбивають, пиляють тощо, траву косять. А тут ще така енергія.
Брахма сказав:
— Ви зможете її позбутися.
Потім він прикликав божество води й сказав узяти на себе частину цієї енергії. Божество води запитало:
— А як же мені позбутися цієї енергії?
Брахма відповів:
— Можете насилати цю енергію на тих, хто оскверняє води під час купання, випорожнюється в них, мочиться, плює з нечистими думками, не вшановуючи божеств води.
Потім він прикликав апсар, і вони запитали:
— А як нам її позбутися?
Брахма відповів:
— Можете сміливо переносити цю нечисту енергію на того, хто злягається з жінкою під час місячних.
Потім божество вогню запитало:
— А як я можу її позбутися?
Брахма відповів йому:
— Можеш переносити цю енергію на тих, хто ставиться до тебе нешанобливо і не робить підношень.
Таким чином, ця негативна енергія була розподілена серед безлічі різних істот.
Присутність як захист від негативних сил
Коли ми перебуваємо в присутності, ми невразливі для негативної енергії. Коли в нас є сильна віра, елементи прихильно до нас налаштовані, тому що сама присутність закликає вищі божественні вселенські сили (шакті), і тоді за нашими плечима стоїть уся гуру-парампара, боги, боги-творці всесвітів, тобто сама присутність здатна закликати могутні божественні сили. Можна сказати, що, входячи в глибоке споглядання, ми вже перестаємо бути людьми, тому що на цей час активуємо божественні сили, які наповнюють нашу свідомість. Неможливо бути в присутності людиною, тому що присутність — це завжди присутність Абсолюту, а людина — це лише його провідник. Ми як люди не можемо породити власну маленьку присутність, тому що присутність — це щось глобальне, до чого ми можемо лише підключитися, правильно налаштувавшись. Це глобальне починає притягувати й могутні вселенські сили, і, коли ці божественні сили сходять, ми здобуваємо більшу здатність протистояти клешам, затьмаренням, перешкодам — усьому тому, що спричиняє обмеження.
Три стани свідомості та Абсолютна Реальність
«Усім цим трьом станам (а саме: нірвікальпа-самадхі, глибокому сну та початковому моменту осягнення об’єктів) властива відсутність хвилювання (сум’яття) ума, коли у свідомості залишається лише базовий, непроявлений стан. Їхня відмінність полягає в подальшій оцінці відповідних станів, яка породжує різне сприйняття. Абсолютна Реальність проявляється в самадхі; порожнеча або непроявлений стан є відмінними ознаками сну; різноманіття властиве осягненню в стані неспання».
Під час нірвікальпа-самадхі, глибокого сну і в перший момент осягнення об’єктів немає врітті (коливань, які збивають первісну присутність), оскільки немає сприйняття об’єктів. Однак потім такі врітті виникають. Подальша робота ума породжує врітті, і тоді різні оцінки під час сприйняття або осягнення об’єктів змінюють свідомість. Але абсолютна Реальність, Джерело світла, — одна й та сама в усіх цих станах; вона завжди залишається незаплямованою, тому її називають абсолютним Розумом.
Завдання йогіна — постійно медитувати на це Вище Джерело світла. Якщо говорити простіше, завдання йогіна — безперервно спрямовувати ум на Бога й думати про Бога. З погляду лайя-йоги бути в присутності й думати про Бога — це одне й те саме.
