Коментар до тексту «Йога Васіштха», розділ шостий. Історія про Сікідваю та Чудалу.
Перевірка глибини просвітлення
Коли Сікідвая за допомогою настанов аскета Кумбхи досяг просвітлення, Чудала, його дружина, яка прийняла ілюзорну форму Кумбхи, вирішила перевірити глибину його просвітлення.
Такі перевірки необхідні, вони існують у традиції сіддхів. Вони потрібні, щоб зрозуміти свій рівень і силу самозвільнення. Оскільки якщо не зіткнутися з такою перевірною ситуацією, то й сам, можливо, не зрозумієш, наскільки глибоке твоє пробудження. Іноді такі перевірки робить саме життя. Іноді це робиться за допомогою богів або духовних учителів. Іноді ці перевірки можуть приходити у формі перешкод, а іноді, навпаки, — у формі спокус або випробувань.
Якщо людина не досвідчена в духовному спогляданні, вона провалює такий іспит, їй доводиться повертатися до чогось упущеного. Якщо ж вона проходить подібні випробування, вона вважається гідною глибшого рівня.
Спочатку Чудала випробувала зрілість короля, запропонувавши йому радощі раю та влаштувавши зустріч з Індрою. Зрозумівши, що його не привабити обіцянками насолод, вона вирішила влаштувати йому іншу перевірку. Одного разу йогін Кумбха прийшов до Сікідваї, і вираз його обличчя був нещасним. Помітивши це, Сікідвая запитав:
«О сину богів, чому ти виглядаєш нещасним? Святі не дозволяють жодним зовнішнім впливам впливати на свою рівновагу».
Кумбха сказав:
«Ті, хто, залишаючись у рівновазі, не дозволяють своїм органам діяти природно, поки тіло живе, — уперті й недалекі люди. Поки є насіння, є й олія, і поки живе тіло, є різні настрої. І оскільки я не приймаю один настрій і не відкидаю інший, то чому б мені не бути нещасним».
Найвища точка погляду
Це дуже висока точка погляду. Це зовсім відрізняється від погляду мирянина, який одержимий надіями і страхами. Це дуже нагадує такий стан, про який говорив Будда. Одного разу, того дня, коли якийсь цар знищив увесь рід Шак’їв, Ананда запитав Будду: «Пане, як ви себе почуваєте?» Будда сказав: «Мені трохи сумно». Хтось може подумати: «Увесь рід Шак’їв знищено, а йому лише трохи сумно». Але, з іншого боку, можна подумати: «Адже це Будда! То як же він може сумувати й перебувати в таких подвійних категоріях: радість — сум, щастя — нещастя? На мою думку, йому має бути все одно, якщо він уже зник, розчинивши свій розум у нірвані».
Але цей стан «трохи сумно» виражає істинне положення речей. Розум необумовлений, і він, як і раніше, перебуває в недвоїстості. Але відносні обставини грають за своїми законами. Тіло і прана реагують за своїми законами. І якщо захотіти, то можна цю реакцію просто змусити зникнути, трансформувати. Цей процес повністю керований. Але це має бути прийняття або відкидання чи має бути мотивація. Але що робити, якщо немає прийняття і відкидання, якщо немає мотивації? Тоді навіть сум не є проблемою. У сумі є своя радість, у ньому є своя глибина, шакті, з якою теж можна працювати й інтегруватися. Тоді це теж повноцінне переживання, яке є частиною споглядання, яке не відкидається і не є затьмаренням. Саме про це говорить Кумбха.
І Кумбха продовжив:
«Той, хто повстає проти різних станів, у які тіло приходить природно, — махає мечем, рубаючи повітря. Рівновага йоги — для ума, а не для органів дії та їхніх станів. Поки є тіло, треба дозволити органам дії виконувати їхні відповідні функції, а інтелект і почуття мають залишатися в стані спокою. Такий закон природи, якому підкоряються навіть боги».
Він виражає саму найвищу суть практики природного стану. Рівновага йоги, порожнеча поза подвійними категоріями — для свідомості. Але, поки є тіло, існують органи чуття і сприйняття. І ми часто говоримо «залишити все як є». Це означає, що ми дозволяємо сприйняттю й енергії рухатися вільно. Ми дозволяємо відбуватися контакту органів чуття з об’єктами. Але тільки немає прив’язаності й ототожнення з цим контактом завдяки тому, що практика ума перебуває в цілком вільному стані.
Буває так, що практики, які займаються спогляданням, припускаючись якихось помилок, виглядають замороженими. Тобто в істинному сенсі споглядати не означає ходити, опустивши очі, коли ви нічого не сприймаєте і думаєте: «Лише б не відволіктися. Лише б не відволіктися». І вас запитують, а ви лише з третього разу розумієте сенс того, про що взагалі йдеться. Ви не можете поєднати свій розум із якимись обставинами й зрозуміти, як щось робити, бо ви споглядаєте.
Коли ви працюєте із санкальпою в ретриті, це допустимо. У вас не буде таких проблем у ретриті, і ви справді можете собі це дозволити. Але коли йдеться про повсякденне життя, це помилково, бо споглядання не передбачає замороженість органів чуття, вони можуть і надалі діяти як зазвичай. Більше того, вони можуть інтегруватися з різними обставинами. Ви можете ухвалювати рішення, проявляти волю, творчість, усе що завгодно. Але при цьому все це не мирське, не зумовлене, усе це походить із внутрішньої порожнечі, і через вас фактично діє внутрішня порожнеча, а вашої дії тут немає. Щось трапляється, відбувається у вашому усвідомленні без прив’язаності, прийняття чи відкидання.
Прокляття мудреця Дурваси
І Кумбха далі говорить, чому в нього таке нещасне обличчя.
Насправді його обличчя не було нещасним, він просто зробив такий вигляд. Це був його тонкий план для перевірки Сікідваї. Кумбха розповів:
«Тепер, о царю, послухай, яке нещастя сталося зі мною.
Покинувши тебе, я вирушив на небеса виконати свої обов’язки. З наближенням вечора я покинув небеса, щоб повернутися до тебе. Дорогою в просторі я зустрів мудреця Дурвасу, який поспішно летів, щоб устигнути на вечірні молитви. Він був одягнений у темні хмари й прикрашений блискавкою. Він був схожий на жінку, що поспішає на зустріч із коханцем. Я привітав його і жартома сказав йому про це. Розсердившись на мою зухвалість, він прокляв мене: «За цю нахабність ти ставатимеш жінкою щоночі». Я засмучений думкою про те, що щоночі маю ставати жінкою. Воістину це трагедія, що божі діти страждають від наслідків образи мудрих. Але чому я маю сумувати, адже це не зачіпає вище «Я».
Сікідвая сказав:
«Марно сумувати, сину богів. Нехай буде, що буде, адже вище «Я» не зачіпається долею тіла. Радощі й страждання, що випадають нам, хвилюють лише тіло, а не того, хто в ньому мешкає. Якщо навіть ти підвладний смутку, що говорити про тих, хто не розуміє! Можливо, розповідаючи про це, ти просто використовуєш відповідні слова й вислови!»
Так він спробував його втішити. Але коли сонце зайшло, тіло Кумбхи стало потроху змінюватися. І він, зображаючи сльози, уривчастим голосом сказав Сікідваї:
«Горе мені, я відчуваю, як моє тіло розчиняється й іде в землю. У мене виростають груди. Кістки розростаються, набуваючи форми, належної жінці. Дивись, сукня й прикраси виростають просто з цього тіла. О що мені робити, де сховатися, адже я насправді стала жінкою!»
І він зобразив сором. Сікідвая відповів:
«О мудрий, ти знаєш те, що варто знати. Не сумуй про невідворотне. Доля зачіпає лише тіло, а не те, що в ньому втілено».
Кумбха теж погодився:
«Ти маєш рацію. Мені більше не сумно. Чи може хтось опиратися світовому порядку або природі?»
Так розмовляючи, вони лягли в ліжко. Так Чудала жила зі своїм чоловіком, як молодий аскет удень і як жінка вночі.
Пропозиція шлюбу
Через кілька днів Кумбха (Чудала) сказав Сікідваї:
«О царю, вислухай моє зізнання. Уже деякий час я вночі стаю жінкою. Я бажаю виконувати вночі роль жінки. Я відчуваю, що маю жити як дружина мудрого чоловіка. У всіх трьох світах немає в мене нікого ближчого, ніж ти. Тому я хочу вийти за тебе заміж і насолоджуватися подружніми насолодами з тобою. Це природно, приємно й можливо. Хіба це погано? Ми відмовилися від бажань, нічого не відкидаємо й дивимося на все однаково. Тому давай робити те, що природно, без бажання й заперечення».
Це було початком його перевірки. Оскільки Чудала й так була його дружиною, для неї це не було жодною проблемою. Тобто вона все це влаштовувала зі своїм чоловіком. Але Сікідвая цього взагалі не знав.
Але він відповів:
«О мій друже, я в цьому не бачу нічого доброго і нічого поганого. Тому, о мудрий, роби так, як хочеш. Мій розум перебуває в повній рівновазі, в усьому я бачу лише нескінченну свідомість. Тому роби, як забажаєш».
Кумбха відповів:
«Якщо ти так відчуваєш, о царю, то сьогодні найвідповідніший день. Небесні світила будуть свідками на нашому весіллі».
Вони зібрали все необхідне для ритуалу. Вони омили одне одного святою водою, помолилися предкам і богам.
На той час настала ніч. Кумбха перетворився на красиву жінку. «Він» сказав цареві:
«Дорогий друже, тепер я жінка. Мене звати Маданіка. Я вітаю тебе, і я — твоя дружина».
Сікідвая прикрасив Маданіку гірляндами, квітами й коштовним камінням.
Насолоджуючись її красою, цар сказав:
«О Маданіко, ти світла, як богиня Лакшмі. Нехай ми житимемо разом, як сонце і тінь, Лакшмі й Нараяна, Шива й Парваті. Нехай буде благословенний наш союз».
Вони розпалили вогонь, виконали ритуали відповідно до священних текстів. Прикрасили вівтар різнобарвними квітами й коштовним камінням. Потім обійшли навколо вогню, принесли йому підношення з гімнами. Вони обійшли вогонь тричі й відійшли до шлюбної оселі. Таким чином вони завершили одруження, тобто провели повний ритуал.
Коли зійшло сонце, Маданіка знову стала Кумбхою, бо прокляття діяло лише вночі. Так вони жили: вдень друзі, а вночі подружжя.
Коли Сікідвая спав, Кумбха відлучалася до палацу, там трохи керувала царством, а потім поверталася назад. Оскільки вона була сіддха-йогінею видатних здібностей, їй вдавалися всі ці трюки. Так вони прожили в печерах гір місяць. Потім блукали різними лісами й горами. Деякий час вони жили в лісі Паріджата.
Перевірка ревнощами
Через кілька місяців Чудала подумала, що тепер можна інакше перевірити свого чоловіка. Оскільки цар був вільний від прийняття й відкидання.
Вона подумала:
«Тепер я дам йому інше випробування й подивлюся, чи можна його похитнути подвійними силами — привабливості й відштовхування».
Тієї ж ночі Чудала створила своєю магією прекрасний сад і чудесне ліжко в ньому. Вона також створила прекрасного юнака, набагато красивішого й привабливішого за Сікідваю. Здавалося, що вона сама сидить на ліжку в обіймах свого коханця.
Сікідвая закінчив свої вечірні медитації й почав шукати свою дружину Маданіку. Через деякий час він знайшов місце, де ховалася солодка парочка. Він побачив їх цілком захопленими любовними втіхами. Її волосся розсипалося, і вона тримала в своїх руках його обличчя. Їхні губи злилися в пристрасному поцілунку. Цілком очевидно, вони виражали величезну любов і потяг одне до одного. Кожним рухом вони виражали свою любов. На їхніх обличчях світилося відображення насолоди їхніх сердець. Вони нічого не бачили навколо.
Сікідвая побачив усе це, але залишився спокійним. Він не захотів завадити їм і повернувся, щоб піти. Але його помітили. Він сказав їм:
«Будь ласка, не переривайте своєї насолоди».
Через деякий час Маданіка вийшла із саду й зустріла Сікідваю. Їй було жахливо соромно. Але цар сказав:
«Дорога, чому ж ти так швидко пішла? Усі істоти живуть, щоб насолоджуватися щастям. Важко знайти в цьому світі таку гармонійну пару. Мене це ніяк не схвилювало, бо я добре знаю, чого хочуть люди в цьому світі. Кумбха і я — чудові друзі, а Маданіка — результат прокляття Дурваси!»
Маданіка заблагала:
«Така природа жінок! Вони непостійні. Вони у вісім разів чуттєвіші за чоловіків. Вони слабкі й не можуть встояти перед хіттю в присутності того, кого бажають. Будь ласка, пробач мені й не сердься».
Сікідвая відповів:
«Я зовсім на тебе не серджуся, дорога. Але буде правильно, якщо я тепер ставитимуся до тебе як до доброго друга, а не як до дружини».
Чудалі сподобалися слова короля, які остаточно довели, що він вищий за хіть і злість. Вона тут же відкинула свою форму Маданіки й постала у своїй первісній формі як Чудала.
Сила істинної неприв’язаності
Сікідвая був підданий доволі жорстким перевіркам, коли одна за одною розсікалися його ілюзії. І часто буває, що людина, яка перебуває в спогляданні, навіть не знає, які в неї є ілюзії. Тобто вона може думати, що її споглядання потужне, що вона не прив’язана ні до чого. Але це може бути так доти, доки не склалися вторинні причини й обставини. По-справжньому можна дізнатися силу своєї неприв’язаності лише тоді, коли ти потрапляєш у певні обставини або причини, які перевіряють тебе, які ініціюють певні бхави, світовідчуття в тобі. І ти стикаєшся з конкретною енергією, з конкретною шакті, якій не можна сказати: «Те чи це — все ілюзія». Ти, звісно, можеш так сказати, а вона все одно діятиме. І тут по-справжньому перевіряється сила твого природного споглядання. Буває так, що дві людини начебто перебувають на одному рівні, але проявляються якісь енергії, і тоді розум однієї людини залишається непохитним, а для другої це стає великою проблемою. Це означає, що в них цілком різна глибина усвідомленості.
Одкровення Чудали
І Сікідвая, коли побачив, що перед ним постала Чудала, почав запитувати:
«Хто ти, прекрасна леді, і як ти тут опинилася? Скільки часу ти вже тут? Ти виглядаєш майже як моя дружина!»
Чудала відповіла:
«Воістину, я і є Чудала. Я сама прийняла форму Кумбхи та інших із метою пробудити твій дух. Я також сама прийняла форму цього невеликого ілюзорного світу з усім цим садом тощо, який ти щойно бачив. Від того самого дня, коли ти бездумно покинув своє королівство і прийшов сюди для виконання ритуалів, я намагалася пробудити твій дух. Це я, прийнявши форму Кумбхи, навчала тебе. Форми, які ти сприймав, Кумбхи та інших, — нереальні. І тепер ти повністю пробуджений і знаєш усе, що варто було знати».
Сікідвая увійшов у глибоку медитацію й побачив усе, що сталося з того моменту, як він покинув палац. Він зрадів, і його любов до дружини збільшилася багаторазово. Повернувшись у цю свідомість, він обійняв Чудалу з такою любов’ю, що важко описати. Із серцями, переповненими любов’ю, вони залишалися деякий час в особливому стані.
Сікідвая потім сказав Чудалі:
«О, любов дорогої дружини солодша за нектар! Які незручності й біль ти зазнала заради мене! Метод, яким ти витягла мене з цього жахливого океану нерозуміння, неможливо ні з чим порівняти. Я чув легенди про виняткових жінок і взірцевих дружин, але все це ніщо порівняно з тобою. Ти перевершуєш їх у всьому. Ти боролася за моє просвітлення. Як мені віддячити тобі?»
Чудала сказала:
«Коли я побачила, що ти поглинутий виконанням марних ритуалів, моє серце заболіло. Я полегшила цей біль, прийшовши сюди й намагаючись пробудити тебе. Це воістину було для мого власного задоволення й насолоди. Я не заслужила похвал за це!»
Сікідвая відповів:
«Нехай тоді завжди всі дружини виконують свої егоїстичні бажання й пробуджують дух чоловіків, як це зробила ти!»
Стан просвітлення
Чудала сказала:
«Я не бачу в тебе тих дрібних бажань, думок і почуттів, які мучили тебе кілька років тому. Благаю тебе, розкажи мені, що ти є зараз, у якому ти стані й що ти бачиш».
Сікідвая відповів:
«Люба, я в тому стані, до якого ти мене пробудила. У мене немає прив’язаностей. Я подібний до безкінечного неподільного простору. Я є спокій. Я досяг стану, в який важко потрапити навіть богам Шиві та Вішну. Я вільний від сумнівів і нерозуміння, я не відчуваю ні страждань, ні захвату. Я не можу сказати «це є» або «те є». Я вільний від обмежень і насолоджуюся станом внутрішнього блаженства. Я є те, що я є — це важко висловити словами! Ти мій учитель, люба, я вітаю і поклоняюся тобі. Завдяки тобі, кохана, я перетнув океан самсари. Більше я не провалюся в це нерозуміння».
Чудала запитала:
«У такому разі, що ти хочеш робити зараз?»
Сікідвая відповів:
«Я не знаю заборон чи дозволів. Що б ти не робила, я вважаю правильним. Роби те, що вважаєш за потрібне, і я піду за тобою».
Чудала сказала:
«Ми обоє тепер просвітлені. Для нас і бажання, і його протилежність — одне й те саме. Нам не потрібні дихальні вправи та інші практики. Ми є те, чим ми були на початку, в середині й наприкінці, і ми відкидаємо все інше. Ми були королем і королевою на початку, в середині й наприкінці. Те, що треба залишити, — це омана! Тому давай повернемося в королівство і дамо йому мудрого правителя».
Сікідвая запитав:
«Чому б тоді не прийняти запрошення до раю Індри?»
Три рівні духовної практики
Насправді існує рівень сутри, рівень тантри і рівень ануттара-тантри. Ці рівні сильно відрізняються за зовнішнім проявом, хоча за внутрішнім проявом вони не відрізняються. Вони відрізняються ставленням до світу, до органів чуття та енергій.
На рівні сутри, з якого ми починаємо, ми повинні зрозуміти принцип відречення, принцип відмови та обмеження бажань, принцип самоконтролю і дисципліни. Але це не дає справжнього загартування духу.
На рівні тантри, працюючи з вітрами й каналами, ми пізнаємо принцип трансформації. Як клеші та негативні емоції можуть перетворюватися, розквітаючи в мандалу чистого бачення. Це вимагає філігранного підходу й тонкості в роботі з енергіями та вітрами, чистоти каналів і вміння поєднувати споглядальну присутність із пранами. Те, що заперечувалося на рівні сутри, є способом практики на рівні тантри.
Нарешті, шлях ануттара-тантри — це інтеграція, тотальне всеприйняття. Тотальне всеприйняття означає розкритість розуму й поєднання з будь-якими переживаннями.
Поширені хибні уявлення про тантру
Багато хто не розуміє принципів тантри і помилково їх трактує. Коли люди на заході кажуть «тантра», то вони часто мають на увазі сексуальну тантру, секс з екзотичними ритуалами, в екзотичній обгортці, у стилі нью-ейдж. Але в Індії навіть немає такого розуміння, хоча там є інше хибне розуміння тантри. В Індії, наприклад, тантрист сприймається як чорний маг, чаклун, від якого треба триматися подалі.
Ні те, ні інше не має нічого спільного з розумінням тантри як такої. Це пізніші фантазії людей, які слабко або поверхово знайомі з традицією. Міф про тантру як про певну екзотичну сексуальну практику прийшов у сімдесяті роки, під час розквіту психоделіків, Кастанеди та хіпі в Америці, яким не була чужа вільна любов і які використовували тантричні ідеї як свій «прапор». Наркотики, заперечення як основа ставлення до суспільства... У них була своя філософія, і вони дуже «гармонійно» вплели тантричні ідеї в цю філософію. Відтоді уявлення про тантру як про таку практику почало побутувати на Заході.
В Індії ж і в країнах Сходу тантризм переважно ототожнювався з таємничими магічними ритуалами, із надприродною могутністю. Про тантристів ходило багато пліток і оповідей, про них говорили як про могутніх чаклунів, які можуть викликати духів, чаклувати з трупами, оживляти померлих, силою магії змусити щось матеріалізуватися.
Але істинний принцип тантри полягає в трансформації нечистих енергій і клеш у мандалу чистого виміру. Це відбувається:
- Завдяки споглядальній присутності, якщо це ануттара-тантра
- Завдяки роботі з вітрами й каналами, якщо це йога-тантра
- Завдяки ритуальним практикам, якщо це крійя-тантра
- Завдяки начитуванню мантр і візуалізаціям, якщо це чар’я-тантра
Практика ануттара-тантри
На рівні ануттара-тантри існує принцип невибирання, життя без прийняття і відкидання, об’єднання. На цьому рівні ми нарешті відновлюємо повну цілісність, повне об’єднання. Людина, яка здобула здатність перебувати в спогляданні, може інтегрувати свій розум із будь-якими переживаннями, і при цьому її споглядання не згасає, а навпаки, лише розгорається.
Існують методи або практики так званої «безумної мудрості» або «мати годує сина», «перетворення п’яти отрут на п’ять нектарів», «мандрівка з хмарами», «танець у просторі» — усе це різні нюанси одного й того самого, це нюанси практики авадхута-йоги. Ця практика полягає в тому, що, утвердившись у споглядальній присутності, йогін дуже майстерно працює з вторинними причинами, використовуючи вторинні причини для ініціювання якихось внутрішніх тонких карм і самозвільнення цих карм.
Здебільшого сіддхи дуже майстерно працюють із внутрішніми причинами. Інтегруючи свою свідомість із незліченними мандалами, незліченними іграми, шакті, проявляючи різноманітну творчу активність. Вважається, що йогіни, здатні практикувати таким чином, є найвищими. Однак готовність практикувати садхану такого рівня проявляється сама в міру того, як ваша усвідомленість зростає. Вона передбачає здатність володіти запаморочливою силою самозвільнення.
Перебуваючи саме на цьому рівні, Чудала відповіла:
«О царю, я не бажаю ні насолод, ні багатства королівства. Я залишаюся в тому стані, який мені було дано природним шляхом. Коли думці "це задоволення" протистоїть думка "це не задоволення", вони обидві зникають. Я залишаюся в цьому спокої, який поза і тим, і іншим».
Прояв мандали чистого виміру
На світанку вони піднялися і виконали свої ранкові обов’язки. Чудала матеріалізувала своєю думкою золоту посудину зі святими водами семи океанів. Цими водами вона омила царя і звела його в імператори.
Своєю чергою, цар знову звів на престол свою дружину Чудалу. Він запропонував, щоб вона створила силою думки армію, і вона її створила.
Слідуючи за царською парою на прекрасному слоні, вся армія марширувала в напрямку до королівства. Дорогою Сікідвая показував Чудалі різні місця, де він був аскетом. Незабаром вони досягли передмістя своєї столиці, де їх привітали жителі.
Тут описується наступний етап після реалізації — прояв мандали чистого виміру. Тепер, перебуваючи в стані повного перетворення, силою свого розуму вони створили світи, всесвіти, у яких почали правити як центральні божества. Ці світи були створені відповідно до їхніх схильностей, які були природними в їхніх кармах. Тільки тепер це вже були не затьмарені світи, у яких вони були просто мирянами, а це були світи, проявлені в мандалі чистого виміру, у яких вони стали мандалешварами.
Сікідвая за допомогою Чудали правив цією країною протягом десяти тисяч років, після чого досяг нірвани, з якої немає переродження.
Силою свого розуму вони створили чисту землю, чисту країну, у якій воцарилися як мандалешвари. Якщо ви чули вчення про шістнадцять кала, то саме подібні досягнення описуються там як останні стадії реалізації.
Спонтанні природні дії
Отже, Васіштха говорить:
«Так і ти, Рамо, займайся без печалі спонтанними природними діями».
Що означає займатися спонтанними природними діями? Для монаха це означає монашествувати. Як казав один святий майстер: «Їсти прасад, лягати спати, коли настає ніч, приходити на ранкові збори, коли настають ранкові збори, — це і є найвища дхарма».
Для людини необізнаної важко зрозуміти зміст його слів. Уявіть, що ви запитуєте: «Як досягти пробудження? Що для цього потрібно робити?», а вам відповідають: «Вставайте вранці, їжте ваш прасад під час сніданку й обіду, приходьте на зібрання, а ввечері, під час шавасани, добре засинайте, і якщо ви так будете робити, то обов’язково реалізуєте вищу дхарму».
Це справді так, тому що ви перебуваєте в тому, що є, ви перебуваєте в поточному моменті, крім якого немає нічого. Цей момент повністю цілісний, повністю тотальний. Ви нікуди не прагнете, все відбувається природно, як відбувається. Ви перебуваєте в усвідомленості, замість того щоб ганятися за якимись примарними цілями. Ця усвідомленість забирає все, що є, і вона дає все, що можливо, усю повноту й цілісність життя. Вона зростає день у день.
Усі зовнішні дії насправді не важливі, тому ви їх самоосвобождаєте. Ви їсте, ходите, працюєте й лягаєте спати, коли треба лягати спати, а вся ваша внутрішня робота полягає в перебуванні в цій усвідомленості, у дедалі більшому заглибленні в неї та самовіддачі.
Один святий говорив: «Ти повинен жити подібно до корови: їсти, спати, ходити в туалет. А решта — це не твоя справа». Хтось може подумати, що це дикунство, що це якесь тупе життя. Що означає бути подібним до корови? Ніхто не хоче бути подібним до корови. Але ці настанови стосувалися практики ритриту. Він мав на увазі, що не слід звертати увагу на зовнішнє, а треба зосередитися на усвідомленості та підтриманні споглядання. Іншими словами, треба звести до мінімуму всі зовнішні функції й виконувати те, що виконуєш, не відволікаючись ні на що, не прагнучи ні до чого, а працювати з усвідомленістю, доки вона не набере сили.
