Коментар до тексту «Шрі-гуру-чаритра», життєпис Нарасімхи Сарасваті — втілення Даттатреї
Муні Парашара сказав: «О царю, твій син прожив лише десять років. Понад це йому залишилося лише вісім днів».
Тоді цар молив муні показати йому, як можна уникнути смерті. Муні сказав: «Єдиний шлях — це віддатися Шанкарі та виконати Рудра-джапу».
Істинна природа самовіддачі
Віддатися Шанкарі — це означає віддатися всевишньому благу. Для багатьох термін «самовіддача» не є зрозумілим. Наприклад, Шрі Раману Махарші ставили таке запитання: «Ну, віддався я. А далі що? Я ж бачу, що проблеми так і не зникли». Рамана відповів: «Це означає, що ви не віддалися так, як ви говорите».
У вченні лайя-йоги таке питання в принципі не може виникнути, тому що ми говоримо, що істинна віддача можлива лише тоді, коли ми опанували споглядальну присутність. А якщо ми не опанували споглядальну присутність, віддаватися буде нікому. Незрозуміло, хто і кому має віддаватися, незрозуміло, що означає віддатися. Якщо споглядальна присутність не розвинена, слова про самовіддачу будуть лише якимись запозиченими в інших людей фразами, які не пережиті внутрішньо. Це буде наслідуванням, копіюванням або просто емоційним баченням.
Багато хто намагається практикувати самовіддачу в бгакті-йозі. І в них часто виникає колосальне замішання, коли їхній розум трохи прояснюється і вони починають міркувати: «Хто і кому має віддаватися? Як правильно віддаватися?» Вони проходять через колосальні ментальні труднощі. Чому? Тому що до самовіддачі має бути виконана велика духовна робота, у процесі якої йогін повинен однозначно зрозуміти, що самовіддача — це не віддача чомусь зовнішньому, а найтонший процес споглядання та зміни кармічного бачення, коли усвідомлення зміщується з рівня ахамкари (его), виходить на рівень буддгі (інтуїтивного розуму), а потім на рівень Атмана.
Таке зміщення усвідомлення, яке супроводжується колосальною переоцінкою цінностей, — це і є самовіддача. Усі інші види самовіддачі не є справжніми. Самовіддача не пов’язана з ритуальною практикою та будь-чим іншим, хоча ритуальна практика може їй допомагати. Самовіддача пов’язана саме зі зміною рівня усвідомленості. І монах, досвідчений у спогляданні, хоча б трохи, але розуміє, що означає бути в его, а що означає бути в трансцендентному.
«Тоді цар покликав брамінів виконати Рудра-джапу та здійснив абішеку під священним деревом. Вони щодня омивали сина царя, Сударму, святою водою. Вони виконали джапу 10000 разів. На восьмий день син царя втратив свідомість. Ріші Парашара проспівав священні вірші та окропив Сударму святою водою. Завдяки Рудра-джапі та абішеці життя Сударми було врятовано».
Тут описується, як святий за допомогою магічних засобів тантри та начитування мантри, поєднаних зі споглядальною присутністю, усунув перешкоду в житті сина царя. Згідно з кармою, у сина царя мали виникнути непереборні перешкоди: він мав залишити тіло у десять років. Завдяки силі втілення Даттатреї ці перешкоди були розсіяні, тому син царя втратив свідомість, але залишився живим.
Природа перешкод та їх подолання
Перешкоди можуть бути різними. Іноді вони можуть просто затьмарювати вашу ясність. Як правило, йогін вищих здібностей не боїться перешкод, він може їх само-визволяти. Для людини, яка не практикує, перешкоди, пов’язані з несприятливою астрологічною обстановкою, впливом духів, зав’язуванням кармічних вузлів, так звана дхарма-карма (важкоподоланна карма), є серйозною річчю.
Кажуть, що зазвичай перешкоди приходять уночі. Вони порушують потік астральної енергії від каузального тіла до ментального, від ментального до астрального, від астрального до ефірного, а потім це проявляється на фізичному рівні та на рівні подій. Спочатку всі події відбуваються на тонкому рівні, а вже потім вони матеріалізуються. Йогін високої кваліфікації може відстежувати ці події на тонкому рівні й ще до того, як вони матеріалізуються, проникати в них та змінювати їх. Тоді вони не матеріалізуються на фізичному рівні.
Хвороби людини, складні ситуації, які з нею трапляються, – це результат програних битв у тонкому тілі. Якщо йогін виграє ці битви, тобто самозвільняється, поєднує їх із споглядальною присутністю, доводить негативні енергії до стану чистого бачення, до мандали, то вони перестають бути перешкодами – у цьому полягає принцип умиротворення. Якщо ж людина несвідома, то перешкоди можуть проникати в її долю різними способами.
Я часто попереджав різних людей про можливі перешкоди. Дехто з них вірив, дехто не дуже. А коли ці перешкоди насправді виникали, ці люди казали мені: «Ти мав рацію! Треба було тебе послухати». Але потім я подумав, що навіть якщо попередити людину, яка не займається духовною практикою, про можливі перешкоди, вона навряд чи може змінити реальність. Змінити астральну ситуацію і завдяки цьому змінити реальність може лише практик, знайомий із підсвідомістю, сила наміру якого справді може впливати на ситуацію, та й то лише до певної міри.
Існує три види карми:
дрідра – це карма, яку можна змінити, доклавши навіть невеликих зусиль
адрідра – це карма, яку неможливо змінити, що б ти не робив (тобто це щось, що перевершує тебе, що випливає з якихось вселенських планів; ти можеш лише прийняти її, відпустивши себе)
адрідра-дрідра – це карма, яку можна змінити, але для цього треба докласти дуже великих зусиль
Коли ми практикуємо природне споглядання і самозвільнення, то принаймні можемо навчитися приймати будь-які перешкоди, самозвільняти їх хоча б на рівні свідомості, не ототожнюватися з ними. Це гармонізує розум і прани. Навіть коли приходять страждання, ваш розум тверезий, ясний, він не панікує, а просто споглядає, інтегруючись зі стражданням. Тобто справжній йогін навіть перешкоди і страждання перетворює на практику, розглядаючи їх як благословення, як гнівну гру енергій.
Святі кажуть, що зло – це така сама повноправна частина Бога, як і добро. Його можна порівняти з отрутою змії. Якщо є змія, то є й отрута. Зло – це просто якась гнівна шакті. Але коли людина не перебуває в присутності, вона заперечує її, чіпляється за щось, тому й виникають страждання. Йог, який перебуває у спогляданні, нічого не заперечує, а натомість перебуває у всеосяжному прийнятті, поєднуючи все з присутністю. І тоді, як це не парадоксально, навіть страждання, навіть перешкоди усуваються, стаючи частиною духовного шляху, інтегрованою в поле його енергій. А інтегрувати страждання в поле своїх енергій – означає упокорити їх, заспокоїти і зробити частиною мандали, частиною чистого бачення.
Наприклад, коли Міларепа вирішив залишити тіло і прийняв отруту, запропоновану йому жінкою, він сказав: «Це моя гра. Для мене навіть хвороба подібна до прикраси. Я просто вже хочу вирушити на небеса Тушити, в інший світ, тому використовую цю ситуацію».
Керування подіями через зміну свідомості
Коли в йогіна сила наміру ще більша, він може зупинити, умиротворити будь-які перешкоди. Він може так вплинути на ситуацію, щоб проявився інший варіант розвитку подій, у якому немає перешкод. Він може відкрити інший варіант всесвіту, де ситуація розвивається зовсім інакше. Це насправді можливо, тому що існує поле варіантів і в нас завжди є вибір. Інша річ, що цей вибір здійсненний лише в тому випадку, якщо ми володіємо глибокою споглядальною присутністю. В обумовлених людей, звісно ж, такого вибору немає, тому вони не можуть змінювати події, перед ними навіть не постає це питання. Але йогін силою своєї свідомості може керувати подіями, відкриваючи інші варіанти розвитку. Все залежить від глибини занурення в Джерело.
Чому існує поле варіантів? Тому що у всесвіті одночасно відбувається незліченна кількість подій. Всесвіт має нескінченну вимірність. І коли події відбуваються, це означає, що відповідно до нашої карми висвічуються ті чи інші події, які просто відповідають налаштуванню нашої свідомості, нашій бхаві. І якщо завдяки присутності ми змінюємо налаштування свідомості, вона здатна висвітлити інші варіанти розвитку подій. У відносному вимірі здаватиметься, що ми змінили хід подій, але насправді ми висвітили цілком новий, самостійний, незалежний варіант розвитку реальності. І досвідчений йогін, який володіє пракам’я-сиддхі, розуміє, що він може впливати на ситуацію, змінюючи себе зсередини, тому що вся ситуація — це лише наслідок стану його свідомості.
Нас як практиків лайя-йоги цікавить глобальна зміна нашої ситуації — здійснення «великого переходу». А впливати на ситуацію в дрібницях — це несерйозне заняття, хоча іноді й корисне. Свідомо ми цим не займаємося, тому що це близьке до чаклунства та шаманізму. Принаймні, це не те, що звільняє від страждань у сансарі.
Коли ми практикуємо шлях споглядання в традиції сиддхів, ми хочемо змінити ситуацію не в дрібницях, а докорінно, глобально. Нас не задовольняють невеликі зміни. Ми хочемо змінити ситуацію так, щоб більше не доводилося займатися якимись разовими подіями, а щоб усе раз і назавжди повністю змінилося, щоб змінився наш світ, щоб ми увійшли в інший кармічний вимір — у чисте бачення. Це і називається принципом мандали. Метою йогіна якраз і є здійснення «великого переходу», коли завдяки присутності ситуація докорінно змінюється і йогін входить у чисте бачення.
Сила обітниць та їхній вплив
«Грішник буде очищений, якщо слухатиме “Шрі Гуру чарітру”. Той, хто вірить у Шрі Гуру, може отримати все.
У Ґанаґапурі жив брахман, який був вільний від прив’язаностей. Він дав обітницю не приймати їжу ніде, крім як у себе вдома. Він приносив їжу з бхікші та їв удома. Його дружині не подобався його спосіб життя. Щодня брахмани зазвичай їли в місті, і вона думала про себе: «Яка я нещасна! Я не можу відвідувати ці святкування, оскільки мій чоловік поклявся не їсти поза домом».
Одного разу було організовано спільний обід. Дружина брахмана сказала йому: «Подивися, запрошують брахманів, дають їм рясну їжу, а також подарунки. Не відхиляй це запрошення».
Брахман сказав: «Ти можеш піти на свято й задовольнити себе». Коли вона повідомила організаторам урочистості, що прийде сама, їй сказали, що запрошення для двох і що вони мають прийти разом. Вона засумувала, пішла до Садґуру й розповіла йому про своє бажання. Ґуру покликав брахмана і сказав: «Іди на урочистість разом із дружиною. Жінок не треба розчаровувати, їхні бажання мають бути задоволені».
За велінням Шрі Ґуру брахман пішов на свято зі своєю дружиною, але, коли вона їла, їй здавалося, ніби вона їсть у компанії собак і свиней. Вона з огидою залишила свято, і вони обоє простерлися перед Шрі Ґуру. Брахман сказав: «Через неї мою обітницю не їсти поза домом порушено».
Садґуру сказав: «Бажання твоєї дружини задоволені. Тепер вона не захоче їсти де б то не було. Ти приймав їжу з мого дозволу, і за це тобі не належить жодного докору. Немає жодної ганьби приймати їжу в домі ґуру, його учнів, дядька, тестя, порядних і чесних людей. Але, безумовно, гріх їсти в скнар, заздрісників, людей, які завдають шкоди, непорядних людей або вбивць. Якщо ти так робитимеш, то муситимеш довго страждати від своїх гріхів».
Брахман дав обітницю. Коли хтось дає обітницю і по-справжньому її виконує, це називається «принцип врати», зобов’язанням. Сила обітниці дає додаткову шакті. Наприклад, якщо у матері була хвора дитина, вона давала якусь обітницю: їсти тільки лівою рукою, поки дитина не одужає, або не розпускати волосся. Завдяки силі обітниці, самообмеженню, її тапас створював астральну ситуацію, у якій відбувалося зцілення. У текстах також трапляються історії про те, як хтось ображав брахмана, після чого брахман давав зобов’язання не зав’язувати свою шикху (косичку), доки не помститься кривдникові. Тобто це практика пракам’я-сіддгі, посилена внесенням якоїсь обітниці.
Коли дружина брахмана пішла на спільну трапезу, вона мимоволі втрутилася у простір обітниці брахмана. Оскільки брахман порушив обітницю, виникли певні апарадхи. Його стан був не дуже добрим, тому жінка відчула, ніби їсть у компанії собак і свиней. Але Шрі Гуру зняв ці апаратхи, роз’яснивши все брахману.
Якщо ви дали якусь обітницю, то цю обітницю можна зняти лише тоді, коли гуру знімає її з вас. Тобто має бути здійснений певний ритуал, інакше обітницю потрібно так чи інакше виконувати, щоб не виникли апарадхи. Якщо ж цього не відбувається, ви потрапляєте в не дуже добру ситуацію, коли до вас повертається погана карма або виникають перешкоди. Якщо ж дається якесь посвячення, що скасовує обітницю, то це нормально. В описаному випадку Шрі Гуру саме й скасував обітницю.
Вплив свідомості на їжу
Також він пояснив брахману, що не слід їсти у людей із нечистою свідомістю, нечистою праною. Якщо ви вживаєте їжу, приготовлену людьми, одержимими бажаннями, ви вбираєте їхню карму, їхні гріхи. Вони заряджають цю їжу своєю нечистою праною, і коли ви її куштуєте, ваше тонке тіло забруднюється.
Якось я поїв у їдальні, вирішивши попрактикувати єдиний «смак». Але потім я подумав, що краще було б узагалі не їсти. Тобто для тренування єдиного «смаку» це може бути корисно, якщо у вас сильна прана. Але, поївши їжу з рук людей із нечистою праною, ви можете відчути себе навіть хворим. Тому у нас є певні вимоги до приготування їжі. Ці вимоги серед сіддхів завжди враховуються. Звичайно, якщо рівень вашої прани й присутності величезний, ви можете їсти навіть із рук прокаженого, але вам нічого не буде, тому що ви можете перетворювати цю їжу на чисте бачення. Однак не слід робити цього доти, доки у вас насправді немає такої очищувальної присутності.
Ті, хто готують прасад, завжди повинні бути в чистому стані духу. У вас не повинно бути роздратування, гніву, тамасного стану. Енергія ваших думок благословляє прасад, і ті, хто його їстиме, неодмінно це відчують, якщо їхні тонкі тіла достатньо чутливі.
Якось учень Нагарджуни приніс пожертву. Нагарджуна сказав: «Викинь цю пожертву. Її дала нечиста жінка. Якщо ти з’їси її, отримаєш перешкоди». Це свідчить про те, що сіддхи серйозно ставилися до таких речей.
Настанови щодо традицій і поклоніння
«Шрі Гуру пояснив традицію, якої мають дотримуватися брахмани. Він сказав: «Ви повинні використовувати вдома оленячу шкіру й утримувати дім у чистоті. Молитовна кімната має бути чистою й прикрашеною ранголі. Медитуйте в тиші та поклоняйтеся Богові. Можна поклонятися кам’яним і дерев’яним зображенням, тому що вони є формою та оселею Бога. Сидіть на доброму, чистому сидінні й виконуйте пранаями. Поклоняйтеся Богові з квітами. З вірою поклоняйтеся Вішну й Туласи, тому що він любить Туласи. Поклоняйтеся Шиві з листям більви. Ганапаті любить тризуб. Після полудня годуйте гостей».
Що означає «поклоняйтеся» в традиції лайя-йоги? У традиції лайя-йоги немає дуалістичного поклоніння. Тобто дуалістичне поклоніння властиве двайті та вішишта-двайті, а в адвайті той, хто поклоняється, і той, кому поклоняються, — це по суті одне. Тому, коли йдеться про поклоніння з точки зору адвайта-веданти, мається на увазі споглядання та інтеграція із закликанням вселенських енергій. По суті, поклоніння — це процес інтеграції, налаштування на якусь енергію.
Якщо ви закликаєте якесь божество за правилами, це означає, що ви закликаєте з простору всесвіту енергію цього божества, і колись воно неодмінно відгукнеться. Ця енергія може проявитися у формі видінь у сновидіннях, у вигляді якихось чудесних явищ, у вигляді звуку, у вигляді явищ у медитації. Але, на відміну від дуалістичних підходів двайти й вішишта-адвайти, ми говоримо про закликання та інтеграцію. Це означає, що, навіть виконуючи закликання якихось божеств, ми перебуваємо в споглядальній присутності, не розділяючи на того, хто поклоняється, і того, кому поклоняються. Тобто ми розглядаємо їх як єдиний стан споглядання в недуальності. І коли приходить якась божественна чи вселенська енергія, ми розглядаємо її як частину природи Ума.
Правила харчування та способу життя
«Листя лотоса й бананове листя добре підходять для їжі. Спочатку їжте солодкі страви. Не треба їсти рис першим. Заборонено їсти надмірно. Немає шкоди, якщо хтось їсть із топленим маслом. Після їжі слід вивчати веди. Не слід спати на землі, де відбувалася кремація, у зруйнованому храмі, на березі річки, неподалік мурашника або перехрестя доріг. Ріші Парашара склав ці правила й дгарму. Для того, хто дотримується цієї традиції так, як написано у священних писаннях, не існує труднощів. Його шанують навіть боги. Камадхену прийде до його дому. Лакшмі оселиться в такому домі назавжди. Така людина стане брахма-джняні.
Брахман був щасливий отримати такі настанови щодо дгарми й сказав: «О океане милості, ти прийняв це втілення, щоб урятувати відданих. Ти наче світильник знання. Ти усуваєш темряву».
Сказавши це, брахман вклонився лотосовим стопам Шрі Гуру. Гуру благословив його. Такою є історія зі «Шрі Гуру чарітри». Кожен, хто її слухатиме, здобуде велике знання. Це джерело світла для невігластва.
