Спочатку зароджуємо правильну мотивацію, яка полягає в тому, що ми отримуємо Вчення, щоб приборкати ум, усунути невідання і досягти Звільнення. Мотивація — це намір, який передує сприйняттю Вчення, і такий намір ґрунтується на вірі. Якщо у вас немає віри або віра слабка, то вам не вдасться виробити намір, або він буде вузьким і обмеженим.
Щоб виробити правильну мотивацію, ми деякий час згадуємо Прихисток і об’єкти віри. Текст «Символ Віри Вчення Лайя-йоги» спеціально складений мною для того, щоб зароджувати таку правильну мотивацію.
Роль віри в духовному Вченні
Вчення і дхарма завжди пов’язані з вірою. Якщо ми думаємо, що Вчення пов’язане з інтелектуальним розумінням, це не так: це так на п’ять відсотків, а дев’яносто п’ять відсотків пов’язано з вірою, оскільки логічно можна обґрунтувати й зародити інтелектуальну ясність щодо лише якоїсь частини Вчення.
Наприклад, як ви логічно обґрунтуєте Брахму, Шиву чи Вішну? Хотів би я це знати. Як ви Парабрахман логічно обґрунтуєте? Нескінченні процеси у Всесвіті? Це в принципі неможливо. Тут потрібна просто віра.
В атеїстичному світі заходу прийнято нехтувати принципом віри, оскільки там переміг матеріалізм і прагматизм, позитивістська прагматична наука, яка звикла за допомогою ясності все обґрунтовувати, є така зневага — «розум» і «сліпа віра». Але поняття шраддха у Вченні зовсім не передбачає сліпу віру. Це якраз передбачає те, що ми користуємося глибшим, тоншим апаратом усвідомлення. Тут діють інші закони: не закони логіки, а закони усвідомлення.
Всесвіт як система вірувань
Увесь Всесвіт зроблений із віри. І навіть ті, хто думає, що вони цієї віри не мають, насправді вони дуже міцно вірять. Тільки в кожного ця система вірувань своя.
Наприклад, хтось вірить у любов до іншої людини. Якщо йому сказати: «Обґрунтуй логічно свою любов», він скаже: «Ти що, божевільний, як це можна обґрунтувати?» Хтось вірить у матір, у своїх дітей, у прив’язаність до дітей, і якщо сказати: «Це сліпа віра, обґрунтуйте логічно», вона скаже: «А навіщо, це дурно». Є речі, які приймаються апріорі без доказів.
Хтось вірить у владу, у багатство, йому марно говорити: «Ваша віра нелогічна», він скаже: «А мені яке діло. Я в це вірю, я цього дуже хочу, і мене це сильно надихає. Моя нелогічність ніяк не заважає до цього прагнути». Хтось вірить у свій егоїзм, гординю і свої амбіції, намагаючись їх задовольняти. Він вірить у це цілком ірраціонально, йому не треба жодного логічного обґрунтування, він вірить у це підсвідомо, нелогічно.
Учені вже самі переконалися, що людина здається раціональною істотою лише на поверхні, а якщо трохи глибше копнути всередині, починається ірраціональна містика, і там працюють питання тільки віри.
Увесь Всесвіт — це бачення, система вірування. Бачення, погляд — це вірування. Він стає таким, яким ми в нього віримо. Наприклад, голодні духи вірять у нечисте сприйняття світу, і тому їхні вірування втілюються у світі претів. Боги вірять у чисте бачення, і Всесвіт стає таким, як вони в це вірять. Виходить так, що віра є основою, шляхом і плодом.
Відмінність між сліпою та істинною вірою
Що ж таке сліпа віра? Сліпа віра — це неглибока, декларована віра, лише на словах. Людина говорить: «Я вірю», а щойно щось відбувається, і вона вже не вірить. Це не можна назвати вірою. Або інша людина говорить: «Я вірю, але не усвідомлюю це». Замість істинної віри, пов’язаної з усвідомленням, вона створює певні клини в умі або якісь фетиші, фіксовані ідеї, образи в подвійності, об’єкт віри ніби віддалений від неї, вона не об’єднана з об’єктом віри. Вона вірить лише на рівні ума, на рівні жорстко заклиненого ума. Це теж сліпа віра.
Істинна віра пов’язана з усвідомленням, єдністю з об’єктом віри, тобто вона не на рівні ума, а за межами концепцій.
Парадокс віри в практиці Адвайти
Чомусь багато практиків Адвайти, особливо Неоадвайти, ігнорують факт наявності віри. Вони думають, що достатньо міркувати про Брахмана, самозвільняти слова, стверджувати філософію Адвайти — і цього достатньо. Але це парадокс. Коли вони наближаються до підсвідомості, вони вважають, що якщо все недвоїсте в традиції Адвайти, то вірі місця немає. І ось вони підходять до підсвідомості й виявляють, що їхня підсвідомість вірить: у причинність, у закон карми, у клеші, в образи, у тіло, у страждання — їхня підсвідомість сильно вірить.
Виявляється, вони не вірять ні в що, лише у філософію Адвайти, але вона їм чомусь не допомагає. Тоді вони розчаровуються: «Чому філософія Адвайти не допомагає мені усунути карму?» Але сама філософія Адвайти має стати сильною вірою, тільки тоді вона буде спасати. Сухе, безжиттєве інтелектуальне знання нікого не спасало.
Тоді можна стати, як той пандит, який усіх навчав, що все є ілюзією, але коли слон погнався за ним, він кричав: «Приберіть слона, слон реальний». А коли слона зупинили, він знову почав говорити, що все є ілюзією.
Важливість віри для духовної практики
Людині без віри практикувати дуже важко. Вона не знайшла себе, вона не знайшла Бога. Вона то туди метається, то сюди метається. У неї в голові конфліктні програми, вона сама із собою не домовилася. Така людина — невдаха на духовному шляху, їй не щастить, їй можна поспівчувати. І навіть її щирі пошуки наштовхуються на перешкоди там, де інший проходить їх граючись, це тому що в глибині божество ще не розквітло.
Гуру-йога як основа віри
Перший крок до того, щоб здобути сильну віру, — треба вірити в Гуру, що Гуру — це сам Даттатрея. Я нещодавно чув лекцію одного вчителя, він говорив, що ваша перша помилка в тому, що ви дивитеся на вчителя як на звичайну людину, ви дивитеся на нього не як на Будду, це корінна причина того, що ви обертаєтеся в сансарі. Якщо ви хочете Звільнення, дивіться на Гуру як на Будду, тобто як на Даттатрею.
Це не тому, що вчителю потрібна повага, а тому що це корисно для духовної практики. Так говорять святі й священні тексти. А коли ми дивимося на вчителя не як на Даттатрею, а як на звичайну людину, то відповідно і всередині себе ми свідомість Даттатреї зародити теж не можемо. Якщо ми в Гуру не можемо бачити Даттатрею, як ми в собі його можемо побачити? Нам шансу тоді взагалі немає однозначно, тобто не в цьому житті. Але якщо ми зароджуємо бачення Гуру як Даттатреї, тоді цілком імовірна передача і зародження себе як Даттатреї.
Це дуже важливо — змінити стан свого розуму. Це принцип віри, що стосується Гуру-йоги. Поступово від Гуру-йоги ми переходимо до поширення принципу віри на святих, на священні тексти, на Ішта-девату і на самого себе. Цей принцип віри має затопити все, і коли він поступово нас затоплює, чисте бачення природно в нас пробуджується.
Віра як основа Звільнення
Причина нашого фундаментального невідання — це не те, що в нас кумбхака маленька або ми в падмасані сидимо недостатньо, а відсутність віри. Навіть якщо ви в падмасані сидите недостатньо, і кумбхака у вас маленька, але у вас сильна віра, ви можете досягти Звільнення. Але якщо навіть у вас велика кумбхака, і ви довго сидите в падмасані, але віра слабка, то вам на наступне життя треба орієнтуватися продовжувати робити кумбхаку.
Тому що коли ми віримо, наша душа в нас з’єднується з Абсолютом. Техніки, технічні види практики, усе це має бути підпорядковане сутнісному — вірі. Тоді все на місці. А якщо егоїстична технічна практика, егоїстичний інтелектуальний логічний розум сам по собі, а віра слабка, тоді це все на першому місці, а віри всередині немає, то все це можна назвати псевдо-практикою.
Прибіжище як уособлення віри
Віру уособлює Прибіжище. Тому ми завжди говоримо, що корисно завжди підтверджувати, відновлювати Прибіжище. Але Прибіжище слід сприймати глибше, ніж концептуальний опис. В абсолютному сенсі Прибіжище — це сам Брахман, тому, вірячи в Прибіжище, віримо в Абсолют.
Символ Віри Вчення Лайя-йоги
Це текст «Символ Віри Вчення Лайя-йоги», який я спеціально написав для цього. Я думаю, багатьом це полегшить не тільки практику, а й спілкування з іншими. Наприклад, запитують: «А що ви практикуєте?» Ви йому одразу: «Я в це вірю. Хочеш, ти теж можеш у це вірити», і вам не треба багато пояснювати.
Чому не треба багато пояснювати? А віра не потребує доказів. Вам скажуть: «А ви доведіть?», а ви скажете: «Навіщо, віра ірраціональна. Віра поза доказами. Ми ж не просимо християн довести наявність Христа, логічно обґрунтувати його любов чи його святість. Це безглуздо. Так само й у нас не треба питати логічних обґрунтувань. Віра прямо переживається в серці, минаючи розум».
Усе це можна дуже довго обґрунтовувати логічно, я тільки цим десять років і займався, філософією. Але насправді можна простіше, прямо через серце, минаючи голову.
Але істинний Символ Віри Вчення, звісно, не в словах і не на папері. Він знаходиться в серці, у неконцептуальній усвідомленості.
