Коментар до тексту «Сутра Помосту Шостого патріарха»
«Якщо ваша власна природа затьмарена ілюзіями та невіданням, то Дхармове тіло не має заслуг і чеснот. Якщо чеснота практикується в безперервному потоці думок у кожну мить буття, а свідомість приведена в стан спокою, врівноваженості та прямоти, то чеснота завжди практикуватиметься не легковажно, а благоговійно».
Якщо класифікувати живих істот, то здебільшого вони поділяються на тих, чия воля викривлена і хто не усвідомлює свою абсолютну природу, і на тих, чия воля не викривлена і хто усвідомлює свою абсолютну природу, тобто на пробуджених і непробуджених, на дуратма і махатма.
Дуратма — це Атман, що перебуває в омані, погана самість.
Махатма — це великий Атман, велика Душа.
У світах людей і світах, розташованих нижче світу людей, єдине Джерело усвідомленості затемнене й замутнене невіданням, перемішане з грубими енергіями і майже не видиме. У світах вище світу людей, що вище ми піднімаємося, то воно більш просвітлене. У цих світах клеші, карма й думки не так затьмарюють це Джерело, тому невідання поступово витісняється різними медитативними станами. У цьому контексті, з точки зору споглядання, практикувати заслугу й чесноту в кожну мить — це означає постійно перебувати в правильному стані ума. Слід розібратися, яка саме частина ума споглядає.
Структура ума та істинне споглядання
Якщо ми проаналізуємо ум, то зазвичай ум, або внутрішній інструмент, називають антахкарана. Антахкарана — це загалом усе, що становить нашу свідомість. Антахкарана поділяється на чотири основні частини: манас, буддхі, читта, ахамкара.
Манас — це логічний, понятійний ум, який зазвичай оперує і сприймає
Читта — це психічна діяльність, пов’язана з пам’яттю
Буддхі — це тонкий інтелект, інтуїція, це те, що тонше, ніж логічний ум
Ахамкара — це те, що об’єднує всі ці речі. Ахамкара — це хибне его, відчуття самості, відчуття «я», ототожнене з умом і тілом
Усе це разом називають антахкарана, або внутрішній інструмент, це єдиний ум або відносний ум. Усе це різні частини одного й того самого — нашого поверхневого ума.
Крім поверхневого ума існує фундаментальний Ум, який є абсолютним. Коли відбувається споглядання, у нас з’являється вівека. Вівека — це тонке розрізнювальне усвідомлення, яке поступово починає відділяти відносний ум від абсолютного і розуміти, що до чого. Так і усувається невідання. Коли у вас починає пробуджуватися усвідомлення уві сні, у сні без сновидінь, то тонка ментальна свідомість поступово починає проникати в Атман, у ваш фундаментальний Ум, і сприймати від нього світло ясності, і тоді через деякий час вона сама починає сяяти. Таке сяйво називається ахам-спхурана (сяйво самості).
Що ж бере участь у самому спогляданні?
Коли ми говоримо про істинне споглядання, то це не чотири частини нашого ума (не манас, не читта, не буддхі, не ахамкара), не антахкарана, не вівека (розрізнювальне усвідомлення), це навіть не ахам-спхурана, тому що воно не є вічним Буттям. Шанкара використовує для цього термін «праджняна-кханта» — споконвічна самонароджена Мудрість поза будь-якими обмеженнями. Іншими словами, справжнє споглядання може бути лише тоді, коли ми проникнемо в цю споконвічну Мудрість.
Істинне споглядання полягає в тому, що ми поміщаємо свій ум у той стан, де немає жодних думок, де мисленнєва активність як така неможлива. Хтось може сказати: «Дивно, отже потрібно зупинити думки, сидячи в медитації?» Але це не так. Ми ж говоримо про те, що думки можуть рухатися, і ми їх не блокуємо. Слід зрозуміти цей тонкий момент, тому що це ключовий момент у практиці споглядання. Присутність перебуває в тому місці, де думок немає, і звідти це усвідомлення спостерігає світ, тіло; стикається з об’єктами; спостерігає думки, яким ми дозволяємо рухатися так, як вони рухаються, не контролюючи їх, не блокуючи і не слідуючи за ними. Тобто думки можуть рухатися, однак вони не пов’язані спогляданням, вони підпорядковані йому, а саме споглядання встановлене в тому місці, де немає думок. Лише цей стан і є тим, що усуває фундаментальне невідання.
Про заслугу та чисті землі
«Заслуга створюється у власній свідомості. Практикувати заради досягнення щастя — це відрізняється від заслуги. У-ді не знав справжньої істини, а великий учитель-патріарх не помилявся».
Далі ставиться питання про те, що багато хто виконує практику Будди Амітабхи, бажаючи переродитися в раю, у чистій землі. І дається відповідь:
«Якщо в людей зі Сходу чиста свідомість, то в них немає гріха. Якщо в людей із Заходу нечиста свідомість, то значить, вони гріховні. Затьмарені люди прагнуть переродитися на Сході (у східному раю або в західному раю). Але для просвітлених людей будь-яке місце цілком однакове. Якщо тільки у свідомості немає нечистоти, то до західної землі недалеко. Якщо у свідомості виникає нечистота, то, навіть молитовно повторюючи ім’я Будди Амітабхи, важко досягти переродження в цій землі.
Навіщо тобі потрібно перероджуватися в західному раю? Якщо ти не припинив у свідомості десять гріхів, то якого Будду ти просиш вийти привітати тебе? А якщо ти пробудився до раптового вчення про не-народжене, то узриш західний рай тієї ж миті. Якщо ж у тебе немає пробудження до раптового вчення, то навіть якщо ти будеш молитовно повторювати ім’я Амітабхи, щоб переродитися в його раю, дорога туди буде далекою. Як ти сподіваєшся досягти цієї землі?»
Існує безліч чистих земель, у яких легко переродитися й продовжити свою практику. У цих чистих землях тривалість життя починається від п’ятисот років і вище. Земля там складається з пуху, там ніде немає страждань. Тіла живих істот там фізичні, однак вони насичені великою кількістю енергії й більш красиві. Вони схожі на тіла досконалих йогів у цьому світі. Люди там від народження володіють містичними здібностями й медитативними станами, пам’ятають минулі життя. Вони займаються тільки духовною практикою. Там ніде немає проблем, труднощів, перешкод. Вважається, що той, хто перероджується в чистих землях, може далі практикувати для завершення своєї практики й досягнення звільнення. Зазвичай говориться, що ті, хто веде чистий спосіб життя, або ті, хто виконує спеціальні практики перенесення свідомості, можуть без труднощів перемістити свою свідомість у чисту землю. Однак навіть переродження в чистій землі не є тим, чого ми шукаємо на шляху до пробудження. Це сприятливо, але істинне пробудження не пов’язує себе з фіксацією на якомусь із раїв.
«Слухайте уважно, члени великого зібрання!
Власне фізичне тіло людей цього світу є містом. Очі, вуха, ніс, язик і тіло є міськими воротами. Зовні є п’ять воріт, усередині є брама віджняни (розрізняльної мудрості). Свідомість є земля, володіння. А власна природа є правитель. Коли є власна природа — є правитель; коли немає власної природи — немає правителя. Коли є власна природа, то існують тіло й свідомість. А коли відходить власна природа, тіло й свідомість руйнуються. Пробудження створюється у вашій власній свідомості, тому не шукайте його за межами свого тіла. Якщо ваша власна природа затьмарена, то Будда є жива істота. Якщо ваша власна природа просвітлена, то живі істоти є Будда».
Коли ми говоримо про істинне споглядання, то ми говоримо, що нам немає потреби спрямовувати свій ум на що-небудь узагалі, крім самого споглядання. Якщо наш ум очищений і перебуває в пробудженому стані, то тієї самої миті й у тому самому місці, у якому ви перебуваєте, все досконале і все пробуджене.
«Індивідуальне "я" є гора Сумеру.
Хибна свідомість є великий океан. А пристрасті — це хвилі.
Отруєна свідомість — це злий дракон.
Затьмарена активність — це риби й морські черепахи.
Ілюзії та хибні погляди — це духи й чорти.
Три отрути: жадібність, гнів, невігластво — це тварини.
А десять добрих діянь — це небесний вівтар».
Шлях чернецтва передбачає практику для пробудження, а практика для пробудження передбачає дуже потужну свідомість. Це означає, що ви повинні перевершити у своїй свідомості всіх живих істот зі світу людей, кого ви знали. За силою свідомості ви повинні перевершити всіх людей, які володіли більшими, ніж ви, якостями інтелекту, ясності, наполегливості й концентрації. Потім те саме ви повинні зробити зі світом асурів, світом богів пристрасті, тобто ви повинні звільнити всі ці світи. Це означає, що ваші якості повинні бути набагато сильнішими, ніж у всіх цих істот. Геній Ейнштейна, безстрашність найбезстрашнішого воїна, талант найталановитішої людини все ж поступаються якостям того, хто прагне до пробудження.
Спочатку ми не підозрюємо, скільки світів нам потрібно звільнити. Ми надто зафіксовані на світі людей, тому більше нічого не бачимо. Але коли наш досвід медитації успішний, ми виявляємо у своєму тілі й умі незліченні множини світів, які нам потрібно звільнити.
Подолання хибного еґо
«Якщо не буде індивідуального "я", то гора Сумеру впаде сама собою. Якщо буде відкинуто хибну свідомість, то вода в океані висохне. Якщо гостей не буде, то хвилі зникнуть. Якщо отрути й вад не буде, то риби й дракони зникнуть».
Індивідуальне «я» тут уподібнюється горі Сумеру. Хибне еґо лише здається невеликим, а насправді хибне еґо в кожного розміром із всесвіт. По суті, воно невідмінне від всесвіту, воно включає в себе світи пристрасті, світи форми й світи без форми. Коли ви перемагаєте його на одному рівні, воно успішно виживає і проявляє себе тонше на іншому. Коли вам здається, що ви й тут здобули перемогу, воно успішно мімікрує і проявляється в дуже тонкій формі. Воно може мімікрувати дуже успішно, рядитися в шати медитативних досвідів, власної ясності й усього іншого, але це все одно різні тонкі частини еґо. Воно може стати чудесним, відточеним, як у божеств або в богів, воно може стати безмежним простором, як у богів Світу Форми, проте це різновид такого еґо. Доти, доки не будуть повністю відкинуті всілякі чіпляння й фіксації, не буде відкинута остання надія і сама сутність невідання, це еґо існуватиме. Тому й говориться, що воно є гора Сумеру.
Блаженство, ясність і порожнеча — це різні шати, які наше еґо приміряє на себе. Проти еґо неможливо боротися зусиллям, бо еґо здатне навіть зусилля ставити собі на службу і робити його засобом самозміцнення та самозвеличення. Фактично є багато людей, які виконують аскетичні практики, мордують себе заради духовних цілей, але якщо це робиться без розуміння принципу недвоїстості й самовіддачі, то тіло мордуватиметься, а хибне еґо при цьому лише зміцнюватиметься. Тому дуже важливо відстежувати, чи існує усвідомлення в момент різних практик.
«Хибна свідомість є великим океаном».
Наше невідання подібне до величезного океану, який потрібно розчистити за це життя. Зазвичай люди не усвідомлюють свого невідання, тому мають поверхові уявлення про практику, довго думають, перш ніж розпочати садхану. Це через те, що вони не усвідомлюють, що їхнє невідання подібне до величезного океану.
Зазвичай у досвідченого практика, коли він стає монахом і згадує про мирське життя, виникає почуття жалю, що він не став монахом від народження, що було втрачено стільки часу. Він усвідомлює глобальність тієї роботи, яку йому потрібно виконати, і якщо він ще не утвердився в присутності, то може шкодувати, що пізно приступив до духовної практики. А в того, хто не розуміє глобальності цієї роботи, жодного жалю не виникає.
«Отруєна свідомість — це злий дракон».
Будь-яка відволікана свідомість, забарвлена чуттєвими бажаннями й схоплена чимось, подібна до такого злого дракона.
З чого виникає індивідуальне «я»? Індивідуальне «я» виникає зі схопленості понятійним умом. Понятійний ум випливає з минулого досвіду й постійно виносить судження та оцінки. Ось така інтерпретаційна діяльність, яка виносить судження та оцінки, спираючись на минулий досвід, заважає перебувати у своєму споконвічному природному стані. І це не пов’язано із сидячою медитацією, концентрацією та іншим, бо концентрація й сидяча медитація лише допомагають усунути таке невідання. Тому коли ви вчитеся усвідомлювати, не виносячи суджень і оцінок, і не йдете за минулим досвідом, то саме це найкраще наближає вас до правильного споглядання. Говориться: «Якщо не буде схопленості індивідуальним "я", гора Меру впаде сама собою».
Робота з кармічними перешкодами
«Ілюзії та хибні погляди — це духи й демони».
Ті, у кого є нечиста карма, якщо вони почнуть інтенсивно практикувати, обов’язково зустрінуться з кармічними кредиторами: різними духами й демонами, які можуть чинити перешкоди. Це не означає, що вони спеціально чинять перешкоди. Вони перебувають у каналах і дрімають до певного часу, а коли йогін починає дуже інтенсивно практикувати, карма в його каналах активізується, і вони приходять нагадати йому про те, що вони є. Оскільки вони мають власну енергію і природу, відмінну від людської, якщо свідомість практикуючого незріла, то вона, зіткнувшись із духами, може отримувати перешкоди або лякатися їх.
У ретритах обов’язково знаходиться пара монахів, які мені періодично розповідають, яких вони бачили духів і що ті їм говорили. Ці духи зазвичай лаються нецензурними словами, будують різні підступи тощо. А якщо ретрит триває не місяць, а три місяці або шість місяців, то в монахів починається ціла битва з духами, яка їх виснажує. Вони з ранку до вечора читають заклинання, гнівні мантри, окроплюють цих духів святою водою і користуються іншими речами. Якщо свідомість не відкрила принцип «залишення як є» і споглядання, то такі речі стають справжньою перешкодою в практиці. Якщо ви почитаєте досвіди християнських святих, то для них боротьба з демонами і дияволом — це найулюбленіше заняття. Можна сказати, що це практика збудження лютих енергій, ця боротьба з демонами не дає їм перебувати в тамасі. Але, з погляду адвайти, ми не повинні думати, що є ми, а є демони як щось окреме від нас, що нам є з ким боротися. З погляду споглядання, ми повинні зрозуміти, що все є наш ум, і якщо ми дозволимо своєму уму залишатися в первісній природі, то демони й духи будуть задоволені й залишать практикуючого в спокої.
Світло великої Мудрості
«Коли на основі свідомості Татхагата просвітлення вашої власної природи випромінить світло великої Мудрості, освітить шість брам і зруйнує світлом своєї чистоти шість небес світу пристрастей (Кама-дгата), тоді ваша власна природа освітиться зсередини, три отрути будуть відкинуті, і пекло буде миттєво знищене. Таким чином, коли зсередини і ззовні все буде пронизане світлом, не буде відмінностей від західного раю».
Татхагата вашої власної природи — це ваше внутрішнє світло. Коли ви до нього добираєтеся, воно починає випромінювати світло великої Мудрості. Це і є ахам-спхурана. Сяйво, що йде від Атмана, поступово насичує ментальну свідомість доти, доки ментальна свідомість не почне плавитися, і вже важко сказати, де ментальна свідомість, а де праджняна — первісна, притаманна нам самонароджена Мудрість. Коли ментальна свідомість розплавилася і стала єдиною з цим світлом, це світло великої Мудрості освітлює шість брам або шість наших чуттєвих сприйняттів, і тоді у вас стає чистою свідомість ока, вуха, носа, язика та іншого.
Усі нечисті карми, накопичені в цьому житті й з безпочаткового минулого в минулих життях, очищуються цим світлом великої Мудрості. Коли ваші нечисті карми носа, вуха, ока, язика очищуються (а під нечистотою мається на увазі не лише карма нижчих світів, а й будь-яке подвійне сприйняття), тоді на що б ви не подивилися, ви побачите лише світло великої Мудрості; що б ви не почули, ви будете це пов’язувати зі світлом великої Мудрості; чого б ви не торкнулися, ви будете відчувати це як відблиск дотику до Джерела; будь-який запах, який ви вловите, ви будете об’єднувати з Джерелом. Усе це буде проявом одного й того самого Джерела. Це і є справжня чистота. Тоді це Світло зруйнує шість небес світу пристрастей (кама-дгата).
У світі пристрастей існує шість підрозділів. Наприклад, небеса Тридцяти Трьох богів, небеса Тушита, небеса Ями, небеса Мари, небеса богів, що насолоджуються власними творіннями. Коли ваші чуттєві сприйняття очистяться цим світлом, то всі ці небеса будуть перевершені в одну мить, нижні карми також будуть знищені в одну мить. Тоді всередині вас власне світло почне сяяти й поширюватися до нескінченності. Ви виявите, що ідея тіла порівняно з цим світлом мізерна, ви виявите, що ваш ум подібний до світла в безмежному просторі. Коли це світло безмежного простору починає розширюватися до нескінченності, ви виявите, що ваше внутрішнє світло починає об’єднуватися із зовнішнім, і тоді вже немає ні внутрішнього, ні зовнішнього світла.
Об’єднання внутрішнього і зовнішнього світла
Раніше ви перебували в ілюзії щодо матеріального світу, думаючи, що об’єкти існують самі по собі. Потім ви почали медитувати, стали йогами. Ви переживали досвіди й думали, що ваші внутрішні досвіди містяться у вас у свідомості. Але коли ваше внутрішнє світло і зовнішнє об’єднуються, ви виявляєте, що немає ні зовнішнього, ні внутрішнього, що ви помилялися і в першому випадку, і в другому.
Тому в такій свідомості, дивлячись на небо, ви будете бачити розкритість свого ума, ви будете бачити глибокий стан присутності тіла блаженства, і тоді зсередини й зовні все буде пронизане світлом. Коли це внутрішнє світло зіллється із зовнішнім світлом, зникає прив’язаність до ідеї простору, тіла і всього, що займає місце в просторі. Також зникає прив’язаність до ідеї захопленості часом.
Ви можете прозрівати на незліченні кількості мільярдів років або кальп уперед і назад, мати уривчасті спогади про минулі життя не лише в цій кальпі, але також в інших періодах творення і руйнування Всесвіту. Тоді вся ваша свідомість стає єдиною з цим Джерелом, яке не обмежене ні простором, ні часом. Таку людину не можна назвати людиною. Навіть якщо вона має форму людини, вона є самим Абсолютом або самим Брахманом у фізичній формі.
Коли свідомість безперервно перебуває у світлі, зникає прив’язаність до народження, зникає страх смерті й чіпляння за що-небудь. Тоді говориться: «Не буде відмінностей від західного раю». Безперервно перебуваючи у світлі, такий йогін живе в безперервному раю. Рай для нього прямо тут і прямо зараз. Якщо навіть ви не зовсім розумієте це, але пам’ятаєте про це й радієте цьому, то ви не помиляєтеся.
Я не знаю, чи є рай для сплячих монахів, але для тих, хто медитує, пильнуючи, рай безперечно є. Будьте в цьому певні!
