Коментар до тексту «Питання Мілінди»
Нагасена прийшов до царя й почав проповідувати йому Дгарму. Цей цар був відомий тим, що був великим сперечальником і багатьох учених міг довести до нервового тику своїми суперечками, логічно заплутати; він був витонченим кшатрієм із певною ясністю. Нагасена, почувши про нього, прийшов побачитися, і це був диспут, а потім цар Мілінда, грецький цар за походженням, побачив мудрість і святість Нагасени. Він сказав: «Я не можу стати, як ти, ченцем, оскільки в мене багато ворогів: щойно я зречуся царства й залишуся сам, то довго не проживу. Така моя карма. Я маю бути царем у своєму становищі, але я поважаю ту Дгарму, яку ти проповідуєш».
Цей знаменитий діалог грецького царя Мілінди та святого ченця Нагасени — саме про чернецтво. Чому ця сутра для нас цікава й важлива? Тому що вона описує давні принципи чернецтва. Сутри, виголошені Буддою, ми можемо визнавати авторитетними, оскільки Будда, крім усього іншого, традиційно вважається аватаром Вішну. Для нас він важливий саме як аватар Вішну, який дав поглиблений шлях чернецтва й прийшов скасувати несправедливу кастову систему, жертвопринесення тварин, прояснити заплутаність багатьох людей, пов’язану з ритуальними практиками, догматичними концепціями, утвердити силу й чистоту чернечих обітниць.
Буддійських ченців як таких не було, тому що Будда не був буддистом. Будда просто був Буддою, він був самим собою. Буддизм виник набагато пізніше, після смерті Будди, коли від його учнів з’явилося сімнадцять шкіл, між ними виникли різні тлумачення вчення, його вчення почали відновлювати з пам’яті й записувати, так утворився канон Трипітака. Сам Будда проповідував Дгарму, виходячи зі своєї реалізації. Сам він навчався в учителів традиції Санкх’ї, Аларни та Уддалаки, вони навчали його в традиції Санкх’ї. Традиція Санкх’ї — це споконвічна ведична духовна система, притаманна не брахманам, а саме роду кшатріїв; у них робиться акцент на віра-бгаву, героїзм, аскетизм, духовні подвиги. Це описують «Нараянія», «Магабгарата», коли Арджуна звершував тапас, та інші — усі вони дотримувалися шляху Санкх’ї, давньої філософської системи.
Багато дослідників ведичної філософії (наприклад, Сарвепаллі Радхакрішнан) вважають, що Будда не є далеким від індуїстської традиції, він є органічною частиною індуїстської традиції, який приніс нове бачення й нову хвилю. Тантричні школи, школи вайшнавізму та інші визнають його особливим утіленням Вішну, аватаром бога Вішну; як Даттатрея вважається аватаром Вішну, так само й Будда. У цьому сенсі він для нас авторитетний і важливий.
Якості лотоса в духовній практиці
«Далі, государю, лотос вийшов із води й височіє над нею. Ось так само, государю, і йогові, який займається йогою, слід перевершити весь світ, піднестися над ним і утвердитися в надсвітових дгармах».
Вступаючи на шлях чернецтва або шлях духовного учнівства, ми замахуємося на дуже велику мету: перевершити весь світ. Усі сприйняття світу, цілі, сенси, цінності та соціальні інтереси — ніщо перед реалізацією. Перевершити весь світ нелегко, оскільки ми ще до пуття й не знаємо світу, бо живемо не так довго, а наші пізнавальні здібності обмежені. Перевершити світ означає відречення як від цінностей і бажань цього світу, так і від внутрішніх тонких стереотипних двоїстих уявлень, а в самій суті — відречення навіть від власного «я» як его, ахамкари, самобуття, від діяча, того, хто бажає, і того, хто досягає.
Таке відречення не є самознищенням, не є пасивністю, це відречення означає виявлення в глибині ахамкари світла Сахадж’ї, коли ми перестаємо покладатися на ахамкару й починаємо покладатися на Сахадж’ю. Ахамкара здає свої позиції й стає просто інструментом, функціональною частиною Сахадж’ї, ігровим проявом Світла Сахадж’ї, але вона більше не претендує на те, щоб називатися господарем. Коли ахамкара претендує на роль господаря або є ним, вона приносить безліч труднощів, бід і проблем. Це відбувається через те, що немає ясності (вівеки), немає чіткого розмежування між істинним господарем — Світлом Мудрості Сахадж’ї, тобто присутністю, — і самою ахамкарою, ми постійно це плутаємо.
«Це друга якість, володарю, яку слід перейняти від лотоса. Далі, володарю, лотос коливається навіть від слабкого вітерцю. Так само, володарю, йогові, який займається йогою, слід стримувати навіть слабкі афекти й убачати небезпеку навіть у них. Це третя якість, володарю, яку слід перейняти від лотоса».
Затьмарені стани мають бути приборкані. Чи припиняєте ви їх, стримуєте, перетворюєте або самозвільняєте, у будь-який спосіб вони мають бути приборкані. Коли виникає гнівна думка щодо когось, нечиста оцінка, не слід так просто це залишати, миритися з цим. Поряд із гнівною думкою, нечистою оцінкою, підсвідомим побажанням зла іншому, проявом заздрості, егоїзму, негативу має бути присутня тонка розрізнювальна свідомість, яка миттєво й пильно реагує на це й не дає цьому розвиватися далі.
У міру поглиблення присутності й плекання це відбувається саме собою, природно, адже вектор нашого усвідомлення зміщується в бік розкритості й простору, у бік див'я-бхави. Дрібні думки миттєво розпізнаються як не ваші справжні, як такі, що не відповідають цьому вектору. У ту мить, коли відбувається таке розпізнавання, виявляється їхня порожнинна сутність. Вони прийшли нізвідки, тобто з порожнинності, і вони йдуть у нікуди, тобто в порожнинність.
Той, хто утвердився в такому розумінні, виконав для себе велике завдання, ціле завдання значної частини свого життя. Адже щомиті цілковито перебувати в самозвільненому усвідомленні — це неабияке досягнення.
«Адже є, володарю, вислів Благословенного, бога богів: «Хто в найменших провинах убачає небезпеку, той на ділі навчається правил поведінки».
Якості насіння й духовна дисципліна
«Шановний Нагасено, ти сказав, що слід перейняти дві якості насіння. Які ці дві якості?»
«Відомо, володарю, що навіть мале насіння, висаджене в ґрунт і таке, що не потерпає від нестачі дощів, дає вельми рясний урожай. Так само, володарю, йогові, який займається йогою, слід чинити так, щоб його моральність дала свій урожай — усі плоди шраманства. Це перша якість, володарю, яку слід перейняти від насіння».
Чинити так, щоб моральність дала плоди. Коли ви дотримуєтеся певних принципів, ваш дух посилюється, зміцнюється. Коли ви тривалий час дотримуєтеся певних принципів вінаї, тантричної самаї, єдиної самаї, чистого бачення, Гуру-йоги, у вас з'являється шакті, тобто ваші самаї, ваші обітниці дають вам реальну духовну силу, якщо ви щиро, правильно й ретельно їх дотримуєтеся. Самодисципліна, правила дисципліни, етика та взаємини рік за роком стають вашими магічними щитами.
Якщо людина не дотримується такої дисципліни, вона слабка й уразлива в астральному світі, її свідомість може легко піддатися зачаруванню, якимось впливам, натомість монах завдяки самій лише відданості Прихистку, Гуру-йозі здобуває додаткову духовну силу. Ця сила допомагає впоратися як із внутрішніми й зовнішніми марами, так і зі своїм егоїзмом. Вона — наче вежі, які підтримують природне усвідомлення, і цим не слід нехтувати.
«Далі, володарю, насіння, висаджене в добре виполоте поле, швидко виростає. Так само, володарю, думка йога, який займається йогою, правильно схоплена, виполота вправами в порожній світлиці, висаджена в прекрасне поле встановлень пам'ятання, швидко виростає. Це друга якість, володарю, яку слід перейняти від насіння. Адже є, володарю, вислів тхери Аніруддхи: «У чисто виполотому полі насіння швидко вкорінюється, рясно плодоносить і тішить землероба. Так само й свідомість йога, очищена в порожній світлиці, швидко проростає на полі встановлень пам'ятання».
Практика уважності й робота із санкальпами
«Шановний Нагасено, ти сказав, що слід перейняти одну якість салового дерева».
Коли йдеться про встановлення пам’ятання, то мається на увазі практика уважності (сатипаттхани). На початковому етапі це надзвичайно важлива практика. Завжди важливо практикувати її серйозно й односпрямовано протягом тижня, трьох днів або хоча б мінімальний час у своєму житті. Про сатипаттхану в сутрі сказано: той, хто рік старанно її практикує, досягає Нірвани; той, хто практикує навіть шість місяців, здобуває Нірвану, якщо утримує розум. Потім сказано: та що там шість місяців — той, хто практикує її місяць, здобуває Нірвану, і так аж до тижня. Виходячи з цього, корисно, особливо під час тривалого усамітнення, приділити увагу цій базовій практиці. Оскільки практика споглядання санкальп, а тим паче просто оголеного усвідомлення, — це вища практика. Сатипаттхана закладає потужний фундамент: спостереження за рухами тіла, за проявами думок, мислення, але згодом, коли ми утвердилися в базовій уважності й проникли в усвідомлення поза концепціями, ми працюємо із санкальпами.
Робота із санкальпами дуже тонка. Ті, хто не зрозумів цієї роботи, кажуть: «Вчення не таке вже й дієве, не приносить плодів, адже в людей грубі уми. Це щось невагоме й невловиме». Це так. Я кажу: «Не варто братися, якщо ваш розум іще не готовий, якщо ви не очистилися. Начитуйте мантру, накопичуйте заслуги, вивчайте філософію, займайтеся сатипаттханою — цього вистачить. Коли розум очиститься, ви зможете повноцінно працювати із санкальпою. Той, хто очистив свій розум і може утримувати санкальпу, танцюватиме від радості, працюючи з методами санкальпи. Тому що санкальпа — це дуже витончені, вишукані методи сиддхів, дуже тонкі. Санкальпа — це Вайшнаві-мудра. Вайшнаві-мудра означає, що ми утримуємо всередині свідомості певну установку, на відміну від Шамбхаві-мудри, яка спрямована назовні. Той, хто це зрозумів, бачитиме колосальний ефект від санкальпи. Це таємна, невидима практика, яка дарує йогіну все й дуже прямо веде його до істинного усвідомлення. Вона містить у собі всю езотеричну таємну сутність і сутр, і тантр, і всіх усних настанов. Люди часто не розуміють або не вірять, тому що не дуже глибоко досліджують свій розум, у них чи то є споглядання, чи то немає.
Раману Махарші запитували: «Як досягти?» Він відповідав: «Поставте запитання “Хто я?” і займайтеся самодослідженням». Вони кажуть: «Як це робити?» Тут важливо справді розібратися, де наш розум, у якій точці він має перебувати; від розуміння цих незримих і тонких речей залежить наше подальше прозріння. Просвітлення — річ тонка, надзвичайно тонка, у ньому немає нічого грубого. Той, хто сподівається на чарівні грубі методи, пігулку, удар потиличником, як у дзен палицею, після чого миттєво щось відкривається, — це ще дитинство. Тому що якщо розум грубий, навіть якщо ти на певний час увійдеш у пробуджений стан, відкриєш расу або швидкоплинне самадхі, однаково ти не зможеш цього втримати.
Дехто вживає наркотики, щоб увійти в екстатичний стан, наприклад ЛСД. Приміром, в Америці в сімдесяті роки була революція хіпі, ЛСД-революція, революція психоделіків; навіть професори розповідали студентам в університетах, як приймати ЛСД. Хіпі в повоєнній Америці йшли геть, ставали садху, не хотіли робити кар’єру, жити в сім’ї. Було гасло: «Кохайтеся, а не воюйте. Любіть усіх, шукайте Просвітлення». Але ціна такого просвітлення невелика, жоден хіпі не став просвітленим. Тому що все це зовнішнє, усе це лише стимуляція надлишку теджасу. Коли є надлишок теджасу, відбувається розширення свідомості, виникають екстатичні видіння, свідомість стає дуже ясною і швидкою. Але розум грубий, і ти цього не заслужив; дія закінчується, теджас знижується, теджас пожирає оджас, висушує його, і настає ще гірший стан, тобто людина опускається ще нижче. Ось що це таке.
Якщо ж людина хоче досягти цього якимись іншими способами — буде те саме. Поки свідомість не саттвічна й груба, буде переживання швидкоплинного самадхі, але людина не зможе за нього вхопитися. Санкальпа працює дуже повільно, вона по-справжньому робить вас тонкими, вона витончує вашу свідомість. Ви поліруєте й поліруєте свідомість, розум стає прозорим, і світло природного усвідомлення починає просвічувати завдяки практиці санкальпи. Навіть якщо ваш розум не розкритий через санкальпу, ви наближаєтеся до відчуття розкритості й постійно можете перебувати на цій межі. У вас уже є віра: «Так, я йду правильно».
Глибина вкоріненості у Вченні
«Яка це якість?»
«Відомо, володарю, що салове дерево проростає в землю на глибину ста ліктів і більше. Ось так само, володарю, і йогові, який займається йогою, належить досягти чотирьох плодів шраманства, чотирьох аналітичних знань, шести надзнань і всього, що є в шраманстві, перебуваючи приховано в порожній світлиці. Це та якість, володарю, яку слід перейняти від салового дерева. Адже є, володарю, вислів тхери Рахули: «Є салове дерево. Росте воно й воду п'є, а під землею проросло на глибину до ста ліктів. Як у пору своєї зрілості, коли настане такий день, воно вкорінюється на глибину до ста ліктів, — великий муже! Ось так і я, немов салове дерево, у глибинах, у порожній світлиці, корінням уріс у Вчення».
Корінням урости у Вчення означає — до мозку кісток стати людиною Дхарми. Це можливо через зовнішню дисципліну, філософію, але насамперед через роботу з тонким усвідомленням, через набуття внутрішньої ясності. Інше тлумачення цього терміна — мистецтво інтеграції. В істинному сенсі ми вростаємо корінням у Вчення, коли наша споглядальна присутність по-справжньому набирає сили й ми вміємо інтегруватися з енергіями. Поки ми не вміємо інтегруватися з енергіями, ми не можемо все перетворювати на шлях, нам потрібні особлива поза, особливий настрій, образи, особлива ситуація або усамітнення. Ми дуже скуті у своїй практиці. Ми наче воїн, який може битися лише одним типом зброї, за одних умов. Коли ж ми набуваємо справжньої гнучкості та здатності до інтеграції, ми можемо будь-яку ситуацію перетворювати на шлях практики.
Інтеграція — це вкоріненість. Що означає вкоріненість? Наприклад, ми можемо об'єднуватися з елементом землі в тілі й глибоко об'єднуватися із шакті, з елементом води, як внутрішнім, так і зовнішнім. У природі є такий гриб: сам він невеликий, можливо, як білий гриб, але його коренева система займає двадцять чотири гектари й важить кілька тонн, тоді як сам він маленький. Це як айсберг: на поверхні він маленький, а коренева система широко розповсюджується. Коли ви глибоко вкорінюєтеся у практиці заземлення, ви нагадуєте щось подібне. Ваша шакті дуже розкрита, широка й поєднана з енергією, хоча зовні ви нічим не вирізняєтеся. Такий йогін уже настільки глибоко занурений у переживання енергії, реалізує різні види блаженства, що для нього все стає шляхом. Він тече разом із рікою та пливе з хмарами. Зовнішня і внутрішня реальність тут поступово починають ставати одним цілим.
«Шановний Нагасено, ти сказав, що слід перейняти три якості корабля. Які це три якості?»
«Відомо, володарю, що корабель, будучи міцно збитим цілим із різних колод, перевозить через море безліч людей. Ось так само, володарю, і йогові, який займається йогою, належить, будучи міцно збитим цілим із безлічі дхарм, що кореняться в моральній, гідній, правильній поведінці, перевезти весь світ із богами через море мирського колообігу. Це перша якість, володарю, яку слід перейняти від корабля».
