Коментар до тексту «Тірумантірам», «Пісня ріші Тірумулара», тантра перша.
«Тірумантірам» – це дуже великий текст, який здебільшого присвячений кундаліні-йозі, самадгі та сіддгам. Згідно з ученням, ми повинні підійти до практики вчення вже підготовленими, володіти певною базою якостей. Зазвичай говориться про такі якості, як розрізняльна мудрість (вівека), відстороненість (вайраг’я), шестеричні якості саттви (шатсампат) і пристрасне прагнення до звільнення від кола народжень і смерті (мумукша).
Шестеричні якості саттви – це шама, дама, упараті, тітiкша, шраддха, самадхана, тобто терпіння, безтурботність, воля, віра і стійкість у спогляданні або уважність. Це досить серйозні якості, і перші роки ми займаємося саме тим, що просто виробляємо в собі ці якості.
Якості віра-йогіна і підготовка до практики
У мирському житті зараз є дуже багато популярних курсів особистісного зростання, психологічних та екстремальних тренінгів. Якщо ви затиснуті, скуті в плані самовираження, тобто не можете заспівати перед публікою, станцювати або вам важко спілкуватися, то вам пропонують відвідати курси артистизму, щоб відчути себе в новій обстановці. Якщо у вас слабка воля, якщо ви як особистість ще не самореалізувалися, то вам пропонують різні екстрим-тренінги. Якщо у вас немає бездоганності й слабка самодисципліна, якщо ви завжди жили мляво й ліниво, то вам пропонують відповідні курси, де можна відчути живий подих бездоганності.
Зараз усе це досить популярно. Наприклад, одна людина проводить екстремальні тренінги, на яких пропонують таку програму: учасники спочатку ходять по вугіллю, потім – по битому склу, потім вони проколюють долоню голкою, випробовуючи себе. Потім вони відвідують індійську баню, де в темряві битком набиваються в маленьке приміщення. Там велика спека, приблизно градусів сто, і вони сповідуються, а потім кожен читає молитви Духу. Це серйозне випробування, тобто майже на виживання. Деякі з них навіть стрибають із парашутом. І таким чином вони усувають обмеження зі своєї особистості.
Сатья Теджасі минулого року просила в мене дозволу стрибнути з парашутом. Я їй його дав, вона стрибнула, а потім ділилася відчуттями. Вона хотіла зупинити ум і інтегрувати стрибок із присутністю. І їй це вдалося, тобто в неї був такий досвід, що понятійний ум різко зупинився. Вона говорила, що її готували до стрибка, але коли вона підійшла до виходу, то була просто в шоці й уже не хотіла стрибати, але її просто виштовхнули, тобто їй нічого не залишалося. Вона розповіла, що кожен у такому шоці зупинявся перед прірвою, а їх просто виштовхували. Так вони всі й стрибали.
Вважається, що якщо у вас є якісь обмеження в плані волі, гнучкості, відпускання себе, самовираження, якостей бездоганності, то такі практики сприятливі. Ви не досягнете просвітлення через це, звичайно, якщо ви не практик споглядання, але ви зробите себе трохи кращими. Але передбачається, що ви все це зробили ще до того, як стали на шлях ануттара-тантри, що все це ви вже пройшли.
Я сказав Васудеві про проколювання голками, він узяв і проколов собі руку без жодних емоцій. Але це не означає, що я закликаю вас зараз це робити. Передбачається, що для вас усе це як горішки: пройти по битому склу доріжку дванадцять метрів завдовжки, стрибнути з парашутом, гнучко спілкуватися, пройти якісь екстремальні речі. Чому? Тому що практик ануттара-тантри має ум, якості, цілеспрямованість, які на порядок вищі, ніж у звичайних любителів. Тобто його внутрішні якості ясності, гнучкості, концентрації дозволяють здійснювати дива. Лише якщо ми володіємо дуже великим внутрішнім особистісним потенціалом, практика для нас стає дуже дієвою, визвольною.
Усе, що я перелічив, – це звичайні якості віра-йогіна. Тобто для віра-йогіна це не важко робити. Коли ви приступаєте до вчення, ви можете помітити, як багато є обмежень, що багатьох якостей віра-йогіна нам бракує. Учення висуває величезні вимоги, і якщо ми хочемо практикувати, то повинні набути цих якостей: стійкість, гнучкість, терпіння, витривалість, неототожненість. У нас немає іншого виходу, окрім як набувати й розвивати ці якості на шляху, мимохідь, тобто в тих умовах, у яких ви живете, усе сприймаючи якостями своєї практики.
Ці якості дуже важливі, тому що якщо ми їх у собі не розвинемо, то практика вчення не дасть своїх плодів. Це подібно до того, як насіння навіть найкращого дерева, кинуте на непідготовлений ґрунт, не дає сходів. Справжній же практик усі ці якості в собі вже виробив і здебільшого подолав усі свої обмеження, має велику духовну концентрацію, цілеспрямованість, силу волі. Він здатний творчо самовиражатися в багатьох речах, більше того, він також здатний не самовиражатися, коли це не потрібно. Він має велику гнучкість і заради своєї мети готовий докладати колосальних зусиль. Якщо потрібно, він застосовує аскетизм, а якщо потрібно — величезну концентрацію. Ось такі високі вимоги висуває до нас учення.
Я подумав, що в майбутньому ми будемо послушників приймати, кажучи їм так: «Ви повинні те, те, те пройти. Пройдіть спочатку, а потім приходьте до нас».
136: Джива перебуває в Шиві
Палючі промені випаровують воду,
І збирається в кристали сіль.
Так само, як сіль міститься у воді,
І Джива перебуває в Шиві.
Існує три корені:
- насіння (бінду), рідкі субстанції тіла
- прана або дихання
- ум, свідомість (читта)
Духовна практика з погляду кундаліні-йоги або лайя-йоги — це не що інше, як алхімія, коли ми переплавляємо насіння в прану, а прану — у свідомість. Чи займаєтеся ви кундаліні-йогою, працюючи з праною і тілом, чи ви починаєте зі споглядання, спочатку укорінюючись у спогляданні, а потім інтегруючи елементи, — все в будь-якому разі зводиться до такої духовної алхімії, коли субстанції повинні очиститися, піднявшись і перетворившись на прану.
Прана повинна злитися зі свідомістю. І процес лайї означає «розчинення» не лише свідомості в Абсолюті, але також енергії, прани. Поки є фізичне тіло, воно з плоті й крові, а не з веселки, воно перебуває в нечистому вимірі сансари, тому завжди є те, що необхідно очищати, є поле для очищення.
Один учитель сказав так: «Якщо вам здається, що ви стали буддою, що вам немає потреби практикувати, то ущипніть себе, і тоді ви відчуєте, що у вас є ще тіло з плоті й крові, що ще є що очищати, що є поле для подальшої роботи».
Великий перехід
Учення лайя-йоги говорить про розчинення аж до елементів фізичного тіла. Таке розчинення і є ця духовна возгонка, алхімія, коли ми починаємо зі свідомості, але поступово ця свідомість захоплює прану, змішується з праною. А коли свідомість захоплює прану, вона поступово змінює і структуру людського тіла. Тому якщо говорити про пробудження з погляду тіла, а не споглядання, то досягненням у лайя-йозі є «великий перехід».
«Великий перехід» означає, що йогін разом із тілом переходить в інший вимір Буття. Це подібно до того, як гусінь стає лялечкою, а лялечка стає метеликом. Так само йогін із нечистого сансарного тіла переходить у чисте, потім — у божественне або ілюзорне тіло, і нарешті він повністю переходить у райдужне тіло. Коли таке розчинення здійснюється, це називають «великий перехід». Коли він переходить із нечистого сансарного тіла в чисте, божественне або райдужне тіло світла (майя-деха), то зовнішній світ теж змінюється. Замість того щоб бути чимось нечистим, зумовлюючим, він стає мандалою, тобто чистим виміром.
По суті, вся наша практика — це таке просування шляхом «великого переходу». Усі ми йдемо до однієї мети, іменованої «великий перехід» у чистий вимір Буття. Звичайно, цей перехід здійснюється в пранах, свідомості та кармічному баченні, це не туристична подорож із рюкзаками.
137-138: Атом і Безмежність
У безкрайньому, атом малий, плаває Всесвіті,
Зливаючись із ним, буття окремого не знаючи.
Так оболонка Духа, мчачи крізь форми,
Його Святі Стопи побачивши, знайде свій Прадавній Дім.Святі Стопи — це Шива, знайте це,
Святі Стопи, якщо вдуматися, — світ Шиви,
Святі Стопи є блаженна Свобода,
Останній притулок для просвітлених душ.
Для нас виявити святі стопи означає вкоренитися в присутності й усвідомленості. Навіть якщо ми виконуємо якесь зовнішнє поклоніння або читаємо священні тексти, то це все-таки зовнішній шлях, коли ми ще не знайомі з нашою власною природою. Але у вченні лайя-йоги ми говоримо, що будь-яка практика — це не що інше, як укорінення в нашому власному початковому стані.
Метод розгляду проміжків часу
Зараз ми продовжимо розглядати давні методи виявлення природного стану. Приблизно два тижні тому я говорив про метод, коли ми розглядаємо проміжки часу, щоб відкрити присутність. Можна поговорити про це детальніше.
Що це за метод? Коли ми розглядаємо світ, то для нас факт часу зазвичай не враховується, ми його ігноруємо і навіть не замислюємося. Поряд із простором, час — це фактор, який утворює цей світ. Можна сказати, що це сила метаморфоз усіх об’єктів у всесвіті, і в різних вимірах час тече по-різному.
Наприклад, один цар вирішив провести весілля доньки. Він запросив на церемонію мудреців, святих, сиддхів і брахманів. Завдяки певному ритуалу він зумів вирушити на небеса Брахми й звернутися до Брахми, Бога-творця, до якогось його ілюзорного тіла: «Великий боже, творцю всесвіту, будь ласка, прошу тебе відвідати весілля моєї доньки. Там буде безліч мудреців, святих і сиддхів, і ти прикрасиш наше зібрання. Для нас це було б великим благословенням». Тоді Брахма засміявся і сказав: «Царю, ти сам не знаєш, чого просиш. Поки ми з тобою тут розмовляємо, на Землі минуло десять тисяч років. Уже немає ні весілля, ні доньки, ні твого племені, ні цивілізації. Уже все змінилося». Тобто час у різних світах справді тече по-різному, оскільки це фактор кармічного бачення.
У цій практиці для виявлення природного стану ми намагаємося сприймати будь-який образ або будь-яке відчуття, що виникає, як таке, що складається з дискретних миттєвостей. Наприклад, якщо ми уявимо кінофільм на плівці, то він складається з окремих кінокадрів, але завдяки руху вони сприймаються як щось злите. Так само, якщо ми будемо розглядати почергово всі часові метаморфози кожного об’єкта, то ілюзія самодостатнього матеріального світу, що існує в часі, зникне. І якщо ми зможемо опинитися в такому баченні, де безперервність об’єктів добігає кінця, то й відчуття матеріальності також зникне, і засяє наша споконвічна природа.
Наприклад, зараз ви можете спробувати спостерігати ситуацію або об’єкт як такий, що складається з дискретних проміжків, уважно спостерігаючи один проміжок, а також те, як один проміжок відрізняється від іншого. Коли ви так робите, ілюзія матеріального світу поступово починає зникати, ви починаєте сприймати стан за межами думок. Ви бачите, що істинний стан матеріального всесвіту перестає бути чимось фізичним, чимось матеріальним. Ви бачите, що це певний фактор, який постійно змінюється. Якщо ви тренуєтеся таким чином, то виникає швидкоплинне самадхі, раса, потужний стан недвоїстості, який дозволяє увійти в присутність.
139-140: Роль Гуру і контроль почуттів
Побачити лише Святу Форму Гуру,
Лиш тільки оспівувати Святе Ім’я Гуру,
І настанови Його Святі чути,
Благоговійно споглядати Його Святе життя —
Так просвітлення душа твоя досягне.Твої п’ять почуттів тоді контролю піддадуться,
Тоді п’ять почуттів на місце своє повернуться,
П’ять почуттів тоді лише напрям змінять,
Коли запрагнеш тільки Милості Господньої.
Тірумулар тут описує Гуру-йогу у формі традиційної практики шанування. В ануттара-тантрі Гуру-йога особливо важлива, оскільки завдяки їй приходять благословення, виникають різні досвіди, особливо в джьоті-йозі. Наприклад, якщо ви виконуєте джьоті-йогу без Гуру-йоги, то навряд чи у вас можуть виникнути видіння, оскільки видіння завжди пов’язані з передачею конкретного сиддха. Проте в ануттара-тантрі для нас Гуру-йога — це, передусім, відкриття свого власного стану, оскільки наше завдання — виявити природний стан у самому собі.
Коли ви встановлюєте зв’язок із гуру, входите у вчення, то дуже важливо від самого початку зрозуміти принцип самовпізнавання. Це не те, що ви як людина встановлюєте взаємини з учителем, як підмайстер із майстром або як студент із професором. Звичайно, у відносному сенсі й так може розвиватися. Радше, ви впізнаєте Гуру як певну містичну енергію, яка тонша за вас і пробуджує вашу свідомість, а себе ви впізнаєте як частину цієї енергії. Ви впізнаєте себе, світ і гуру як єдину граючу просвітлену енергію, яка то приховується, то проявляється, то в одному тілі, то в іншому, і проявляє свої ліли. Зрештою все завершується повністю чистим баченням.
141-142: Наповніть ваші думки Нанді
Одне лиш зрять вони – Святі Стопи Нанді,
Усе, про що думають, – Свята Форма Нанді,
І оспівують лише Святе Ім’я Нанді,
Усі думки їхні – слова золоті Нанді.В умі святе Ім’я Нанді хто тримати здатен —
Так, Нанді, Бога мудрості, — стає святим.
Тепер вирушив в останню путь.
Ось позаду плакальниці, барабани попереду.
Цей розділ називається «Наповніть ваші думки Нанді». Про що тут ідеться? Тірумулар говорить, що святий – це той, хто зрить святі стопи Нанді. Що означає «зріти святі стопи Нанді»? Йдеться не про конкретного святого чи божество, не про його стопи, як це може здатися з погляду тлумачення бгакті, коли виконується поклоніння формі. Мовою сандг’я-бгаш’ї «зріти святі стопи Нанді» – це означає, контактуючи з матеріальною природою, прозрівати її первісну порожнинну сутність.
Іншими словами, коли ви бачите мирянку-брахмачарі, ви можете подумати: «Це мирянка-брахмачарі, її звуть так-то, вона з Харкова». Але якщо ви бачите лише це, то можна сказати, що з погляду лайя-йоги ви не бачите нічого. Якщо у вас є достатньо ясності й ви дивитеся інакше, то ви не виносите оцінок і суджень, а споглядаєте. Можливо, у чистому баченні ви можете побачити божество, визначити, до якого сімейства воно належить, які ліли проявляє. Але якщо ви в ще глибшій присутності, то ви взагалі нічого не думаєте, ви перебуваєте на тонкому рівні усвідомленості, яка взагалі не виносить оцінок, і прозріваєте порожнечу свідомості, дух, який проявляється через тіло.
Так само, якщо ви дивитеся на собаку, то для вас це не собака. У чистому баченні вона може постати як гнівна дакіні, яка пустила промінь свого ілюзорного тіла, а в ще глибшому баченні – це Абсолют, який таким чином проявляє свої ліли. Тому ви можете робити простягання навіть перед собакою, бачачи її тонку форму.
Одного разу, коли ми були в Криму на дачі під Кам’янкою, ми виконували короткий ретрит. Я сказав одній мирянці зробити простягання перед козою, вівцею або биком, оскільки її ум був надто двоїстим.
Таким чином, якщо ви правильно споглядаєте, ви бачите форму Абсолюту, яка проявляється через будь-який прояв. Це і є стан святого.
Далі Тірумулар говорить: «Усе, про що думають – свята форма Нанді».
Чи думаєте ви про служіння, про медитацію або про щось інше, це думання ніколи не повинно відволікати вас від основного заняття. Істинний йогін завжди може самозвільнити думки й не відволіктися від істинної присутності. Насправді, думки взагалі неважливі, їх блокування неважливе, але й саме думання теж неважливе. Якщо ви перебуваєте в глибині присутності, то про що б ви не думали, ви думаєте про всевишнє Джерело. Причому це думання не інтелектуальне, а це думання за межами думок, споглядальне. Я його використовую як спрямованість свідомості, як бгаву, як розширеність або як ясність.
Безперервне споглядання в повсякденному житті
По суті, йогін, монах, добрий практик — це той, хто безперервно думає про Абсолют, ні на секунду не відволікаючись. Чи працює він у полі, їсть прасад, спілкується з друзями — усе це неважливо, а його внутрішнє діяння з секунди в секунду, з хвилини в хвилину триває й плекається. І дуже важливо розуміти: «Про що я думаю?»
Поки ви не розкрили споглядання, для вас важливо, про що ви думаєте на відносному рівні, тобто вам важливо спрямовувати свій ум у позитивне русло, лише на дгарму. Важливо уникати, наприклад, мирських думок, мирських розмов і завжди так чи інакше думки виводити в бік дгарми.
Але коли ви розкрили секрет самозвільнення і споглядання, думки втрачають для вас якусь силу й привабливість. Ви розумієте, що на поверхневому рівні думки можуть грати так, як їм заманеться, але це нічого не змінює, тому що ви перебуваєте в іншому вимірі, в іншій площині. Ви безперервно перебуваєте на рівні бхави й внутрішнього діяння, спрямовуєте ум на всевишнє Джерело, а всі думки подібні до змії, у якої вирвали зуби, тобто вони не завдадуть вам жодної шкоди, не приведуть до відволікань. Ваша свідомість постійно спрямована на Абсолют. Таким чином, усе, про що думає святий, — це завжди всевишнє Джерело в будь-якій формі.
Наприклад, хтось може поставити запитання: «Як можна думати про всевишнє Джерело, коли займаєшся служінням або розмовляєш?» Тобто коли він сидить у медитації, йому вдається спрямувати ум на ахам-врітті, на пустотність або медитувати «Ахам Брахмасмі», але щойно все це закінчується, то й спрямованість закінчується.
Однак для справжнього практика все виглядає зовсім інакше. Він думає: «Як можна не думати про Нього? Як можна не бути в цьому? Як можна погодитися відволіктися і втратити це? Як можна не бачити цього, коли воно прямо тут?» Форми, розмови, думки не затьмарюють це, тому що завдяки тонкості й мистецтву свого споглядання він уже навчився постійно бути в цьому. Він уже так утвердився в цьому, що зовнішні прояви не збивають його.
Думки як золоті слова Нанді
Далі Тірумулар говорить:
«Усі думки їхні — слова золоті Нанді».
Зазвичай наші негативні думки — це вираження карми й клеш, а позитивні думки — вираження наших духовних пошуків. Вважається, що негативні думки треба пригнічувати й відсікати, а позитивні — плекати. Тому сприятливо співати бхаджани, читати мантри, молитви, вивчати сутри, тексти, у медитації сприятливо спостерігати думки.
Проте в природному стані, коли ви його відкриваєте й укорінюєтеся в ньому, будь-які ваші думки — це слова золоті Нанді, тобто золоті слова, пісня Абсолюту, тому що вони вже невіддільні від простору первісного споглядання.
Спокій, рух та істинна присутність
Є практика, коли ми медитуємо в медитації спокою (махашанті), коли ми прагнемо зупинити думки. Є практика в спогляданні. Що означає практика в спокої? Якщо думку уподібнити до риби, то риба вистрибує з води, тобто з первісного простору присутності; якщо в нас є спокій у медитації, то ми цю рибу помічаємо. Зазвичай так описують спокій: «Якщо ти перебуваєш у спокої, то навіть якщо думка з’являється, як риба з води вистрибує, ти її помічаєш».
А що таке стан істинного споглядання? Це не те, що один спокій, тобто гладінь води, і це не те, що ти помічаєш рибу. Споглядання — це бути присутнім у рибі, коли присутність і думка невіддільні. Якщо ви глибоко розумієте цей принцип, то ви прояснюєте для себе щось дуже важливе.
Справжня присутність настає лише тоді, коли ми об’єднуємо кілька станів одночасно. Яких станів?
- Порожнечу, тобто чисте, недиференційоване, недуальне усвідомлення в момент самадхі
- Стан спокою, у якому все-таки є рух, тобто коли спокій у медитації є, але й рух є, але цей рух розпізнається і спокій утримується
- Нарешті, лише стан руху, коли існує тільки рух, з яким ми об’єднуємося
Істинна присутність об’єднує і те, і друге, і третє. Коли таке об’єднання відбувається, то це називають самараса, єдиний «смак».
Тому кажуть, якщо ви хочете перевірити — це присутність чи просто медитативне переживання, зробіть такий аналіз: чи є різниця для вашої присутності, чи ні. Якщо це присутність, то буде приблизно так: ви медитуєте в ретриті, перебуваєте в присутності в спогляданні стоячи, на ходу, у русі, ви виконуєте служіння досить активно, а різниці жодної немає. Тобто нічого не змінюється, а змінюється лише форма прояву. Є тільки певний шар інтуїтивного супраментального усвідомлення, який є тлом усіх цих проявів, але у вас фактично нічого не змінюється.
Якщо ж у ритриті у вас спалахи, світло, екстаз, божества, під час ходьби в спогляданні якась ясність, а під час служіння, руху, мовлення, їжі це все зникає, взагалі втрачається і виникають інші бхави, то попередні ваші досвіди належать не до присутності, а до переживання. Але якщо ви чітко розумієте єдину нитку, яка пронизує всі ці досвіди, це точно правильний стан присутності. Хоча перш ніж він буде пережитий, має пройти достатньо часу.
Оспівування святого імені як спосіб життя
Далі Тірумулар говорить:
«І оспівують лише святе ім’я Нанді».
Що означає «оспівувати святе ім’я Нанді»? Це означає проявляти цей глибинний океан усвідомлення у своїх тілі, мовленні та умі, робити все підношенням йому. Оскільки ми люди, то крім усвідомлення у нас є ще тіло. Ми не боги у світі без форми, які можуть бути як простір. У нас є вимір прани, і поки вони є, ми рухаємося і щось робимо.
Чим відрізняються прояви йогіна-майстра і звичайної людини? Звичайна людина проявляється з тілом кармічно. Але йогін, який невіддільний від Джерела, — це, можна сказати, оспівування святого імені Нанді. Для нас оспівування святого імені Нанді — це, звичайно, не те оспівування, яке пропонується у «Свідомості Крішни». Ми можемо навіть нічого не оспівувати, тим не менш усі наші дії, наша прана — це одне велике ритуальне підношення.
Чи забиваєте ви молотком цвяхи, чи копаєте на городі, готуєте прасад або просто гуляєте — все це прояви, невіддільні від тіла, а тіло занурене в єдине споглядання. Тобто будь-яка дія інтегрована в русі, у спогляданні. Кожна дія, кожен звук і кожна думка — це підношення, і поза цим нічого немає. Існує нерозривна єдність.
У справжнього йогіна немає нічого особистого, тому що його особистість спрямована на єдність із Всевишнім. Він уже не знає, чи це він робить, чи це Всевишній через нього робить. Це настільки сплавлено, це вже не розірвати, не розділити. І тоді він відчуває, що в його тілі просто грає вселенська шакті, його ум занурений у всевишнє Джерело, він сам — ілюзорне тіло. Тобто він сам є бог-творець, він сам є Абсолют, а це тіло — це одна з його маніфестацій, яка проявляє ліли в мандалі.
Я, звичайно, не можу точно передати словами, що Тірумулар мав на увазі за кожним реченням, тим не менш, об’єднуючись у Гуру-йозі через власне самадхі, маючи власну ясність, настанови сутр, тантр і вчення гуру, можу справді говорити, що саме так воно і було. І ви самі в цьому переконуєтеся, якщо ви справжній практик. Щодня ви відкриваєте вимір вчення через своє життя і розуміння.
