Коментар до тексту «Трипура-рахасья», глава 14
Чому всесвіт є лише простою уявою; як здобути ту сильну волю, яка може створити його; як здобути найвищу істину.
Природа пам’яті та самскар
«Пам’ять індивідуумів, складена зі схильностей, набутих унаслідок участі в різноманітних діях у попередніх народженнях, тепер підтримується розумом і перебуває у вигляді пракріті (природи)».
Пам’ять індивідуумів — це самскари. Самскари існують як ментальні сліди або відбитки в наших тонких тілах. Вони визначають кармічне бачення, долю і нашу поведінку.
Перед вступом до монастиря послушники складають астрологічні карти та хіромантичний прогноз. До певної міри ваші самскари можна прочитати на руці, а також склавши правильний гороскоп у добрій астрологічній традиції. До певної міри ваша доля залита в певну форму і вже існує.
Люди, які не займаються духовною практикою, виконують цю задану програму. Тільки практикуючі можуть активізувати вищі рівні карми (буддхі-карму, бхагавата-карму) і правильно використовувати манаса-карму, щоб перевершити нижчі карми (прарабдха-карму і дхарма-карму).
Види карми
Прарабдха — це доля, дана вам при народженні, визначена вашими ментальними відбитками
Дхарма-карма — це непереборні, вузлові моменти вашої долі
Манаса-карма — це карма резонансу, коли ви резонуєте з чим-небудь, піддаючись інформаційним впливам вашого оточення; це здатність вбирати інформацію від оточення. Наприклад, монастир є класичним прикладом манаса-карми — сприятливе оточення, будучи вторинною причиною, формує нову карму
Буддхі-карма — це ваша інтуїтивна свідомість, ваша сила волі, тонке усвідомлення, яке ви розвиваєте внаслідок роботи із санкальпою та спогляданням
Бхагавата-карма — це Ануграха, милість
Перевершити нижчі види карми можна лише розвинувши свідомість на найвищих рівнях. Тому кажуть, що доля практикуючих до певної міри непередбачувана. Тобто вона передбачувана на рівні п’яти елементів, але за їхніми межами вона не передбачувана, тому що практикуючий подібний до доброго програміста, який може увійти в програму і змінити параметри своєї долі.
Потрійна природа пракріті
«Ця пракріті потрійна, тому що плоди дій бувають трьох видів. Вона проявляється як три стани життя — неспання, сон зі сновидіннями та глибокий сон без сновидінь. Потім вона приймає ім’я — читта (субстанція ума). Ця пам’ять називається пракріті в глибокому сні без сновидінь, і читта — в інших двох станах. Вона завжди містить у собі неживий аспект схильностей ума та живий аспект розуму».
Наша пам’ять складається з манаса і буддхі.
Усі дії людини фактично визначаються її минулим. У дитячі роки ви несвідомо отримали відбитки у вашій свідомості, які зараз ви навіть не пам’ятаєте, але ці відбитки досі керують вами.
Іноді можна спостерігати, як велика доросла жінка грає маленьку ображену дівчинку. Вона програє ту саму програму, яка з нею сталася в три роки, коли їй не дали шоколадку. Тепер шоколадка може вирости до інших розмірів, проте вона, як і раніше, грає цю маленьку ображену дівчинку. Або доросла людина програє імпринт, отриманий у дитинстві від батьків, коли вона відчувала якісь страхи або, навпаки, боролася за улюблену іграшку. Лише тепер іграшка збільшилася до розмірів чогось великого. Це все самскари, що містяться в пам’яті, які керують свідомістю людей.
Розкриття самскар у медитації
Якщо ви старанно займаєтеся махашанті, самскари вашої підсвідомості розгортаються і спливають одна за одною. Це може виглядати так. Ви медитуєте і згадуєте безліч тонких нюансів, які вже давно забули, і раптово бачите, як ви некрасиво вчинили, або якими зворушливими були ваші взаємини з кимось. Ви ще не оволоділи секретом самозвільнення, а все це спливає в душі в ретриті й може дуже добре морочити вас. Наприклад, я спостерігав, як одна людина навіть плакала в ретриті, коли згадала, як негармонійно повелася з батьком.
Спочатку можуть нахлинути спогади про давно пережиті події. Потім спогади зсуваються до дитячих вражень, і перед вами постають забуті картини дитинства. Якщо ви добре медитуєте, ви можете повернутися до моменту пологів, навіть пережити перші душевні відчуття, пов’язані з народженням на світ. Ви навіть можете отримати переживання, пов’язані із зачаттям. Наприклад, багато пацієнтів психотерапевтів, занурені в гіпнотичний транс, у регресивному гіпнозі розповідають, як вони стояли поруч із парою, що займалася сексом, і спостерігали за цим збоку, готуючись увійти в утробу матері. Це спогади, пов’язані із самим народженням.
Нарешті, якщо ви йдете ще далі, ви можете побачити власну смерть у попередньому народженні й дізнатися, чому в цьому житті у вас є якісь переживання з цього приводу. Наприклад, якщо людина в минулому житті потонула, у цьому житті в неї буде неприязнь до води, дисгармонія елемента води. Якщо вона в минулому житті була вбита у війні з представниками якоїсь раси чи нації, у неї буде підсвідома агресія до цієї нації чи раси, яку вона навіть не усвідомлюватиме.
Так проявляються приховані схильності.
Одна людина при мені часто лаяла радянську владу, комуністичний уряд. Я бачив, що, коли вона починала розмовляти на цю тему, її так несло, що вона навіть втрачала контроль над собою. По суті, вона вже стала практикуючою, радянської влади вже й близько немає, але в неї стискалися кулаки, коли вона починала міркувати на ці теми. Мені стало цікаво, чому так відбувається. Виявилося, що в минулому житті вона була білогвардійським офіцером і марила мріями про сильну імперію, православну державу, очолювану царем-монархом, але всі її мрії були повністю знищені в роки громадянської війни.
Механістичність людських дій
Наші спогади складаються з безлічі самскар, які ми, як правило, не усвідомлюємо. Люди діють, сприймаючи свій статус свідомості, свій хід думок, свої ментальні установки як щось само собою зрозуміле, не бачачи, що вони сформовані. Вони подібні до програми, яка вже задана, тому їхні дії повністю механістичні, адже вони просто виконують ці програми. Звісно, практикуючі намагаються, наскільки це можливо, звільнитися від цього механістичного виконання програми. Навіть коли вони виходять ізсередини себе, вони намагаються за ними не слідувати.
Так само ви можете переживати при старанній практиці махашанті минулі життя, які розкриватимуть вам щось про сторони вашої особистості. Ви приблизно можете дізнатися, у чому причина ваших нинішніх заслуг або, навпаки, перешкод. Ці причини криються в далекому минулому, де ви переживали різні події, у вас були взаємини, погляди й цінності. Практикуючий, який старанно медитує, згадує безліч своїх минулих життів.
Наприклад, аналізуючи власні самскари, я дізнався, що в одному з минулих життів я практикував тибетський буддизм, одночасно був мирським правителем в області Бурятії й мав духовний сан. В іншому житті я був духовним учителем. Ще в одному житті я був чиновником у Єгипті, наближеним до однієї з імператриць, яка обіцяла мені кар’єру в обмін на добрі стосунки з нею. За іронією долі в цьому житті вона стала черницею. Ще в одному житті в містечку Чіуауа на півночі Мексики я був воєначальником племені майя, який займався доставкою наркотичної трави для здійснення магічних обрядів. І одна з послушниць, яка зараз мирянка, була сином мого ворога, принцом того правителя, з яким я був в опозиції. В одному з життів я був високопоставленим монахом католицького ордену, якого також цікавили політичні інтриги. Уся ця безліч життів зрештою привела до пробудженої свідомості, їхні самскари визначають і нинішні дії. В одному з останніх життів я був представником сіддхів Матсієндранатха і Горокханатха, літав на вімані (небесній колісниці) разом із ще одним монахом, я був кимось на кшталт спостерігача від світу богів. Це був вищий світ, ніж світ людей.
Так само, якщо ви будете добре медитувати, ви обов’язково зустрінетеся із самскарами своїх минулих втілень.
Коли ви розкриваєте єдину сутність ума, за всіма цими самскарами ви бачите спостерігача. Коли цей спостерігач стає сильним, ці самскари самозвільняються і перестають визначати ваші вчинки — це називають припиненням колеса сансари. Але доти, доки ви не виявляєте цю сутність ума, самскари, звичайно, визначатимуть ваші майбутні дії та народження.
Непроявлений стан схильностей
«Коли схильності все ще залишаються у тимчасовій бездіяльності, не вичерпавшись, то вся їхня сукупність називається ав’якта (непроявленим). Відмінності виникають тільки в читті, а в глибокому сні немає жодних відмінностей серед індивідуумів, тож це — пракриті, яка відома як читта при прояві відмінностей».
Відмінності в кармах існують доти, доки є свідомість, що має образи.
У сні без сновидінь відмінності між людьми, кармами стираються, тому що сон без сновидінь — це єдина свідомість.
І коли ми говоримо про медитацію на Всевишнє Джерело, ми говоримо саме про цей стан. Можна сказати, що бути в сахаджа-самадхі — це бути у сні без сновидінь наяву або, принаймні, орієнтуватися на таку присутність.
Тригранна природа читти
«Тому ум (читта) — це пуруша (індивідуум), коли настає черга одушевленого аспекту, і той самий ум — ав’якта (непроявлене), коли утверджується у своїх правах пракриті (природа), неодушевлений аспект.
Ця читта тригранна, згідно з її функціями, а саме: его, розум і ум».
Читта, свідомість, тригранна: его (ахамкара), розум (буддхі, інтуїтивна свідомість) і ум (манас). Ці три грані власної свідомості слід запам’ятати.
Манас — це оперативне мислення, яке працює у двійковому режимі: так-ні, правильно-неправильно. Це та свідомість, яка дає вам команди: взяти прасад, погано-добре і так далі.
Буддхі — це те, що освітлює манас. Це інтуїтивна свідомість, що несе світло, глибину, витонченість, таємницю, гру. Це ваша тонка інтуїтивна ясність, яка живить манас і, загалом, обирає цілі. Цінності завжди пов’язані з буддхі: сенс життя, ставлення до практики — усе це вирішується на інтуїтивній свідомості.
Его (ахамкара) — це індивідуалізована свідомість, ваше уявлення про себе: я — це я, а не хтось інший, я є, я такий-то. Це комплекс увібраних ідей та ототожнень про самого себе.
Одного тибетського ламу професор західної філософії запитав:
— Чи не могли б ви двома словами передати суть учення?
Лама сказав:
— Це неможливо двома словами.
Але професор дуже наполягав, і тоді лама йому сказав:
— Добре. Суть у тому, що вас немає, що ви — це не ви.
Професор не зміг цього зрозуміти.
Природа хибного ототожнення
Ахамкара створює уявлення про особистість, індивідуалізовану свідомість. Але парадокс полягає в тому, що особистості якраз немає — це лише конгломерат увібраних ідей, з якими відбулося ототожнення. Це подібно до того, як у вас є набір одягу, що складає ваш костюм, і ви почали ототожнюватися з цим костюмом.
Коли відбуваються різні ситуації, ваша ахамкара проявляється, відчуваючи заздрість, ревнощі, образи, гнів, невдоволення, роздратування. Вона проявляється так, тому що відбувається ототожнення з тим, чим ви не є, але святі, на відміну від звичайних людей, вважають, що розототожнитися з тим, чим ти не є, — це справа честі. Вони дуже вітають, коли їм допомагають це зробити. Але іноді, дивлячись на практикуючих, можна бачити, що не кожен вітає це. Однак для духовного зростання це насправді дуже корисно. Якщо ви не здійсните такого розототожнення, ви не будете духовно прогресувати. Іншими словами, здійснити розототожнення — це зробити великий подарунок самому собі.
У давнину сиддхи допомагали учням здійснювати розототожнення дуже радикальними методами. Наприклад, один суфій свідомо тренував смирення. Одного разу, коли він спав на землі, якийсь хуліган підійшов і справив на нього потребу. Святий підвівся як ні в чому не бувало і сказав: «Ось бачиш, его! Більшого ти не заслуговуєш». Це приклад найбільшого смирення і повного розототожнення. Поставивши себе на його місце, ви могли б простежити свої бурхливі реакції на цю ситуацію, тому що хибне самоототожнення міцно тримає нас у клітці егоїзму. Поки ми не звільнимося від нього, ми не зможемо реалізувати власний буддхі.
Багато разів ми повинні сказати своєму его: «Ось бачиш, его! Більшого ти не заслуговуєш».
Такий підхід не вступає в суперечність із божественною гордістю. Наша божественна гордість залишається, тільки вона діє на тоншому рівні — на рівні буддхі й Атмана.
«Коли читта перебуває під впливом трьох якостей, вона проявляється у найбільшому різноманітті таким чином: під впливом якості саттви (сяйва) вона стає п’ятьма чуттями: слух, зір, дотик, смак і запах; раджаса (діяльності) — п’ятьма органами: мовлення, руки, ноги, органи виділення і розмноження; тамаса (темряви) — п’ятьма елементами: земля, повітря, вогонь, вода й ефір.
Всевишній розум грає зі всесвітом подібним же чином, увесь час залишаючись незачепленим свідком свого власного творіння».
