«Наприклад, якщо в минулому житті людина звикла вбивати, то буде схильна до вбивства й у цьому житті. Якщо вона звикла брати чуже, то буде схильна до крадіжок. Тому деякі люди змалечку вбивають черв'яків і мух, які потрапляють їм на очі. Така пристрасть до вбивства відповідає діям, учиненим ними, коли вони були вбивцями в минулому».
Ті, хто займається полюванням і риболовлею, у бардо переживатимуть карму, за якої на них полюватимуть, вливатимуть їм у горло розплавлений свинець або розсікатимуть їх на частини. Таким є наслідок накопиченої карми вбивства. Іншими словами, вони створили певні причини, які відкрили їх для нижчих світів.
У тонкому світі є різні духи, деякі з яких називаються духами, що карають. Духи, що карають, — це ті, хто має сильні клеші, пов'язаний із нижчими світами й отримує задоволення від того, що мучить живих істот. Для них немає більшої радості, ніж виконати покарання. Як відбувається виконання покарання? У тонкому тілі людини, у підсвідомості, в астральному світі видно її нечисті карми та бхави у вигляді відбитків, і духи чудово це бачать, що дає їм право виконати покарання. Тоді вони з усією своєю люттю нападають на цю душу й виконують таке покарання, доки тонке тіло людини не звільниться від певних клеш і не зміниться.
Вплив попередніх дій на теперішнє життя
«Унаслідок впливу попередніх дій усі люди народжуються різними. Одні схильні вбивати, інші — красти, а треті зовсім не схильні до таких дій, оскільки їм подобається чинити благі справи. Усі подібні схильності є залишками попередніх карм або, іншими словами, наслідком, що відповідає вчиненим у минулому діям. Тому сказано: щоб дізнатися, що ти робив у минулому житті, подивися, яким ти є тепер; щоб дізнатися, де народишся в майбутньому, подивися, що робиш нині».
Вказівкою на місце наступного народження є внутрішній стан усвідомленості, який також проявляється у вигляді прани, поведінки та дій. Для того щоб кармічний слід дозрів, потрібно багато чинників, тобто не обов'язково якась кармічна дія однозначно й наперед визначено призводить до результатів. З вищого погляду кармічна дія відкриває вас для певної енергії, а ця енергія впливає на вас відповідно до вашого потоку тонких карм, відповідно до прарабдхи, дхарма-карми, манаса-карми, буддхі-карми та бхагавата-карми.
Чинники дозрівання кармічних результатів
Щоб кармічний результат дозрів, потрібно багато чинників. Перший — мотивація. Іншими словами, дуже багато залежить від мотивації. Якщо дія вчиняється з чистою мотивацією, це означає, що кармічний результат послаблюється. І навпаки, якщо дія вчиняється з відповідною мотивацією, це означає, що кармічний результат проявиться повною мірою. Також дуже важливою є подальша оцінка вчиненої дії. Якщо після вчинення дії з'являється почуття задоволення й бажання ще раз її повторити, то наслідок набирає повної сили й дає насіння. Якщо відбуваються каяття, переосмислення, самозвільнення та оцінювання дії як такої, яку неприпустимо вчиняти наступного разу, то така дія очищується й зникає повністю або частково, залежно від глибини каяття чи переосмислення оцінки, тобто від того, чи вдалося проникнути на той рівень самскар, з якого походили дії.
Каяття дієве не завжди. Якщо каєшся поверхово, формально, то не вдасться повністю послабити наслідки. Самозвільнення дієве не завжди, якщо ти не майстер самозвільнення, якщо твої вчинки — це вже не танець і не ліла. Чому? Тому що тонкі самскари, такі як гнів, прив’язаність та інші, перебувають глибоко в підсвідомості. Щоб їх самозвільнити, потрібно, практикуючи каяття й здійснюючи переоцінку, проникнути на той самий рівень самскар. Якщо самскари діють із рівня сну зі сновидіннями, то ти маєш проникнути у своїй підсвідомості на рівень сну зі сновидіннями, щоб здійснити самозвільнення й повністю стерти кармічний результат. Тому часто даються такі настанови: «Навіть якщо мій ум безмежний, як небо, моя поведінка така ж ретельна й скрупульозна, як змелене борошно». Це означає: що б ми не думали про наше самозвільнення й присутність, якою б величезною не була наша божественна гордість, ми повинні дуже ретельно дотримуватися принципів поведінки, самаї взаємин і різних йогічних принципів у повсякденному житті.
У громаді Будди був один монах, який постійно ображав архатів такими словами: бараняча довбешка, свиняче рило, бичача голова тощо. Унаслідок цього він переродився вісімнадцятиголовим водяним чудовиськом, генетичним монстром, оскільки ці тонкі карми наштовхувалися на святу свідомість, і миттєво виникали найсильніші відбитки на рівні самскар підсвідомості. Під час переродження тонка творча крапля була відлита саме в таку форму мутанта.
Кармічні схильності та їхні прояви
«Поведінка кожної істоти відповідає її попереднім діям. Це справедливо й щодо тварин. Соколи та вовки люблять убивати, а миші — красти».
Якщо в цьому житті хтось навчає, то це явно свідчить про те, що він має відповідні самскари, тобто це не просто так. Іншими словами, у його тонкому тілі накопичені карми навчати. Якщо він навчає добре, то це означає, що він займається цим уже не перше життя, оскільки ніхто не може навчати, не маючи самскар, не створивши раніше заслуг у вигляді причин і наслідків. Якщо хтось у цьому житті створює шедеври й чакри в ділянці рук у нього відкриті, то це явно означає, що він створив достатню кількість причин, щоб закликати Вішвакармана у своє тіло. Якщо в цьому житті хтось керує, це означає, що він прийшов зі світу небес тридцяти трьох богів, зі світу небес Індри, і бхава божества дає йому змогу перебувати в ясності, спрямовувати інших. Це означає, що він має карму дева: взяти на себе відповідальність, стати на чолі мандали, мати ясність, бути мудрішим за інших, щоб спрямовувати їх. Якщо хтось стежить за правилами й принципами, дотримується засад, підтримує рівновагу в сангсі або десь іще, то це означає, що він уже мав відповідну карму. Наприклад, він був помічником Ямараджі або Дхармараджі й стежив за виконанням закону причин і наслідків, або він був кіннаром і стежив за балансом рівноваги у всесвіті, пильнував, щоб живі істоти не порушували законів, які призводять до якихось глобальних космічних, екологічних катастроф, тобто він мав дхарму зберігати ясність у підтриманні рівноваги.
Якщо хтось поводиться погано, образливо й нетактовно, то це означає, що в минулому він створив відповідні причини. Тобто він був хвацькою людиною, розбійником, брахмаракшасом, асуром, який ніколи не міг зрозуміти інших людей і навіть не думав їх розуміти, який завжди вважав свої якості важливішими за якості інших, звик діяти, кидаючи виклик. Це явно несамозвільнені самскари, які вказують на минулі життя. Якщо їх і в цьому житті не вдасться самозвільнити, то це триватиме й у наступних утіленнях.
Споглядання та приборкання клеш
Ваша практика споглядання по-справжньому стає дієвою, коли ви звільняєтеся від самскар. Іншими словами, якщо ви можете приборкувати клеші, то це показник вашої практики. Кажуть так: «Якщо споглядання не приводить до приборкання клеш, то гріш ціна такому спогляданню». Приборкання клеш — це показник того, що ваше споглядання правильне. Не так, що клеші залишаються, а ви думаєте: «Я в присутності, нічого страшного, мої клеші стали мудрістю». Коли клеші стають мудрістю, вони перестають бути клешами, а повністю сублімуються в чисте бачення. Істинне споглядання полягає в тому, що незалежно від того, чи застосовуєш ти методи трансформації тантри, чи метод «залишити все як є» і самозвільнення, клеші все одно неминуче мають зазнати трансформації. Вони неминуче мають бути приборкані та введені в мандалу споглядання. Якщо людина піддається дратівливості, гніву, некоректній мові, зневірі, тузі чи іншим негативним станам, це вказує на те, що насправді її практика не працює. У неї є конкретні прогалини й великі духовні труднощі саме у спогляданні. Вона упустила, не прояснила якийсь дуже важливий момент, медитація не возз’єднана з життям або ж не досягнуто навіть першого рівня споглядання. Коли самскари або клеші ставлять її в якусь безвихідну чи жорстку ситуацію, збуджені прани та самскари, які ініціюють цю збуджену прану, цілковито збивають її присутність, і всі її санкальпи втрачаються. Якщо таке відбувається, йогін повинен знову і знову вивчати тексти, слухати лекції, звертатися до вчителя з проханням прояснити принцип споглядання і принцип самозвільнення, спілкуватися з ченцями, які ними оволоділи, знову і знову працювати над цим, доки йому все-таки не вдасться підкорити клеші.
Чому це важливо? Тому що це рівнозначно тому, щоб пережити шок у бардо або влетіти в утробу в одному з нижчих світів. Кажуть, що коли людина подорожує в бардо, то в якийсь момент вона оступається; як птах, що потрапляє в сильце, так і жива істота в бардо рано чи пізно припускається помилки. Чому недосвідчені практики перероджуються в бардо? Тому що вони довго живуть у бардо як духи, а потім припускаються помилки й потрапляють у якусь астральну ситуацію, з якої не можуть вийти, їхній розум засинає, затьмарюється. Коли їхній розум затьмарюється, вони роблять неусвідомлений вибір, наприклад входять у щілину або в дупло, щоб сховатися від уявної небезпеки, або скипають від гніву. Ця помилка коштує їм того, що вони виявляють себе в утробі собаки, ведмедя, у пеклі тощо. Ця помилка полягала в тимчасовому затьмаренні свідомості. Якщо ж це досвідчений практик, то він, підтримуючи присутність, не дасть свідомості затьмаритися.
Переживання, що відповідають причині
«Переживання, що відповідають причині.
Через те, що в минулому вбивав, ти проживеш недовго й страждатимеш від багатьох хвороб. Деякі немовлята помирають, щойно народившись, — це наслідок їхніх колишніх гріхів».
Це залежить також від тяжкості дії. Якщо це вбивство маленької комахи, комара, яке не справляє враження на розум і не співвідноситься з поняттями людських розмірів, то це не сильна карма. Якщо ж це вбивство чогось більшого, то, звісно, це погіршує карму людини. Натомість вважається, що якщо ти хочеш збільшити тривалість життя або зцілитися, то в різних текстах тантри й аюрведи рекомендується роздавати їжу тваринам, рятувати тварин, птахів, риб, приречених на забій, відпускати їх. Фактично все життя практикуючого має бути накопиченням заслуги, причому не лише позитивним мисленням, а й позитивною дією.
Наприклад, коли ви займаєтеся служінням у монастирі, дуже важливо усвідомлювати цей принцип. Слід думати: «Я не працюю, а роблю підношення, накопичую заслуги перед святими, перед сиддхами, перед Дхармою». Що більше таких заслуг накопичується у відносному світі, то швидше відбувається ваше духовне зростання, тому що ви пов’язуєтеся з вищими тонкими енергіями. Особливо сприятливою є заслуга щодо святих, зрозуміло, якщо підтримується правильна самая. Не думайте, що все визначається лише свідомістю, а весь світ — ілюзія. В абсолютному сенсі це так, але ми залежимо від зовнішніх речей і зовнішнього світу набагато більше, ніж нам здається.
Види кармічних дій
Запитання: Гуруджі, я в одній книзі прочитав, що дії бувають трьох видів: дії, що приносять благу карму, дії, що приносять неблагу карму, і дії, що приносять непохитне. Чи не могли б ви пояснити, що це означає.
Те, що стосується неблагої карми, ми щойно обговорювали, тут усе зрозуміло. Дія, що приносить благу карму, – це дія, яка викликатиме в людей сприятливе почуття, вводитиме їх у медитативний стан, наприклад: виготовити статую Горакшанатха, намалювати зображення, написати бхаджан, зробити підношення святим, сиддхам, пов’язати себе зі світом сиддхів, поширювати Дгарму, пробуджувати й очищувати уми інших людей, просто надавати допомогу будь-якими способами, поширювати чисте бачення, служити практикам у ретриті. Той, хто займається служінням практикам у ретриті, заробляє сприятливу карму, і тому він буде забезпечений у будь-який момент, коли сам практикуватиме в ретриті, а також у наступних життях. Сприятливі дії – це все, що пов’язує з вищими світами. Такі дії продовжують життя, поліпшують здоров’я, забезпечують сприятливе народження в наступному житті. Лише завдяки кармічним діям, заслугам не можна переродитися у світі богів Брахми, оскільки для цього потрібні розвинена споглядальність і дх’яна. Але в чистих землях можна переродитися просто завдяки служінню, накопиченню заслуг. А якщо це буде не переродження в чистих землях, то це може бути переродження в спільноті практиків із божественною кармою, де немає перешкод, де легко зустрічаєшся з ученням, з учителем, де сприятливі умови тощо. Іншими словами, благі дії – це все, що ініціює у ваших каналах дева-бгаву, піднесене почуття. І ми як монахи повинні наповнити себе такими діями, які викликали б у нас піднесені почуття безперервно, постійно.
Запитання: Скажіть, коли збираєш пожертви, чи відбувається накопичення заслуги?
Так, відбувається. Але якщо ви, зібравши пожертви, купуєте собі торт і з’їдаєте його наодинці, навіть не піднісши його, та ще й у несвідомому стані, то це карма голодних духів. Якщо ж ви приносите пожертви керівникові, який розподіляє їх, і на ці пожертви, наприклад, замовляється статуя святого, будується храм або зала, де миряни практикуватимуть у ретриті, то це, безумовно, накопичення заслуги.
Є така розповідь. Один гуру побачив рибу, що лежала на землі. Цю рибу пожирало безліч дрібних рибок. Він зосередився, увійшов у самскари минулих життів і заплакав, сказавши:
– Будьте дуже обережні з пожертвами, особливо з тими, що даруються особисто й пов’язані з обіцянками.
Учні запитали його:
– А в чому річ?
Він сказав:
– Ви знаєте, ким була ця риба в минулому? Це був гуру, який виганяв духів, займався цілительством. Він був дуже сильним і мудрим. Йому достатньо було лише поглянути на людину, як злі духи одразу ж залишали її. Але коли його просили здійснити перенесення свідомості, він брав пожертви, а потім просто казав «пхат», тому що насправді він не знав практики перенесення свідомості. І внаслідок цього він переродився в такій формі.
Хвороби як наслідок карми
«Є люди, які від самого дитинства й до старості страждають від численних недуг. Це пояснюється визріванням дій, вчинених ними в минулому, коли вони позбавляли життя або мучили живих істот. Таким людям потрібно не думати про те, як би швидше вилікуватися, а покаятися в минулих гріхах і дати обітницю не повторювати їх у майбутньому».
Коли людина хворіє, вона намагається лікуватися таблетками й застосовувати інші способи зцілення, думаючи, що вся справа в органах. Але насправді захворювання, яке виникає в органах, — це лише наслідок. Якщо ви знайомі з теорією кундаліні-йоги й відчуваєте плин прани в тілі, вам це має бути відомо. Захворювання в органах виникають тоді, коли відбувається дисбаланс у чакрі, коли в чакрах бракує елементів землі, води, вогню. А чому в чакрах бракує землі, води й вогню? Тому що існують певні тонкоматеріальні перешкоди, які спричиняють дисбаланс.
Згідно з деякими уявленнями, особливо в даоській медицині, у тілі людини є три великі духи й вісім менших духів, пов’язаних з органами. Це нечисті, невгамовані клеші, енергії, що набули персоніфікації. У певні дні, згідно з астрологією, ці духи піднімаються на небеса й доповідають хранителю доль, Чітрагупті, про всі лихі діяння й гріхи, скоєні людиною, щоб скоротити її життя. Чому вони хочуть це робити? Вони хочуть якомога швидше звільнитися від тіла й набути незалежного існування. Ці духи (персоніфіковані нечисті прани) є в енергетичному, тонкому тілі людини. У процесі практики йогін очищує ці прани, вгамовує їх, повністю підкорює й розчиняє. Але поки людина цього не робить, вони перебувають у її тілі.
Запитання: «Гуруджі, чи можете ви прокоментувати таку ситуацію: чи накопичується карма, якщо ненавмисно наступаєш на невелику живу істоту, не помітивши її, тобто якщо твоє тіло завдає шкоди живій істоті, але це відбувається неусвідомлено?»
Якщо ця жива істота невелика, ментальний відбиток незначний, немає поганої мотивації та присутній елемент самозвільнення або каяття, то тут принцип карми мінімальний. Проте завжди треба намагатися бути уважним.
Запитання: «Гуруджі, я читав, що деякі святі наголошують на тому, що навіть накопичення благої карми відволікає від практики. Люди думають: «Я накопичуватиму й накопичуватиму заслуги, а потім практикуватиму». Тобто іноді навіть накопичення благої карми може завдати шкоди в тому сенсі, що якщо ти відкладатимеш практику, то народишся в наступному житті в таких умовах, що в тебе буде все, тому тобі навіть не захочеться практикувати. У тебе не буде жодних проблем, буде прекрасне здоров’я. Тож сподіватися на наступне життя — це не завжди правильно».
Накопичення заслуг і споглядальна практика
Насправді тут ішлося про інший контекст. Тут ішлося про мирян, які займаються благочестивим накопиченням заслуг, а не про практиків. Тобто ці вчителі зверталися саме до мирян, кажучи їм: «Будьте добрими, займайтеся карма-йогою, будуйте, жертвуйте, любіть, вам не треба зрікатися, не треба практикувати, а просто будьте добрими». Мається на увазі, що якщо ти просто будеш добрим, просто накопичуватимеш благу карму, але не практикуватимеш споглядання, усвідомлення, то це справді буде перешкодою для звільнення. Ми ж говоримо в зовсім іншому контексті: ми говоримо про єдність споглядальної присутності й дії, пов’язаної з накопиченням заслуг. Тобто тут величезна різниця, як між небом і землею.
Як протиотруту від поганої карми треба намагатися накопичувати заслуги, уникати неблагих учинків тощо. Через те, що в минулому брав чуже, ти страждатимеш від бідності. Навіть якщо в тебе з’явиться невеликий достаток, тебе або пограбують, або обкрадуть, або твоє майно іншим способом дістанеться ворогові. Тому тим, хто нічого не має, потрібно не докладати величезних зусиль, щоб розбагатіти, а прагнути набути хоча б іскру благих заслуг.
Зазвичай серед мирських людей вважається, що треба наполегливо працювати, щоб розбагатіти. Проте багатьом із них це не вдається, хоча вони наполегливо працюють.
Я казав одній людині: «Поглянь! Ти працював усе життя, але що ти зрештою маєш? Ти не маєш нічого. Можливо, щось не так, можливо, тобі треба змінити свою філософію». Він усе життя думав, що треба працювати, а я йому весь час казав, що треба змінювати свідомість. Я сказав: «Поглянь, твоя філософія не працює, тому спробуй хоча б як експеримент породити іншу бхаву».
Щоб змінити свідомість, треба породити настрій того, хто дає, дарує. Саме в цьому полягає принцип накопичення заслуги. Якщо людина накопичує заслуги, вона автоматично починає набувати статусу божества, яке дарує, заступається й піклується, а статус божества в мирському плані передбачає багатство.
Якщо в минулому ти не виявляв щедрості, яка забезпечила б тобі багатство в цьому житті, то тепер тобі не допоможуть жодні старання. Уяви собі, скільки багатств здобувають грабіжники й злодії лише за один раз. Якби їм завжди щастило, на землі не вистачило б місця, щоб складати їхню здобич. Однак ті, хто займається таким ремеслом, зрештою помирають від голоду.
У нашому світі кармічних дій усе, що робиш у молодості, здебільшого позначиться згодом у тому самому житті, а за особливих обставин наслідки можуть настати й негайно. Тож якщо ти, сподіваючись розбагатіти, займаєшся нечесною торгівлею, крадеш тощо, тобто чиниш усупереч своїм бажанням, то ти не виберешся зі світу претів протягом багатьох кальп, і в цьому житті також устигнеш зазнати наслідків своїх недобрих дій. Ти ставатимеш дедалі біднішим і нещаснішим. Навіть якщо в тебе залишаться якісь кошти, ти не зможеш ними насолоджуватися. Що більше ти набуваєш, то гостріше відчуваєш свою бідність і нужду. А винна в цьому твоя жадібність. Твоє багатство стає причиною подальших недобрих дій.
Іншими словами, причина тут — розум, який дедалі більше стискається внаслідок таких дій. Він замикається на собі й у результаті цього повністю від'єднується від Всевишнього Джерела.
Кармічні наслідки недобрих дій
Кажуть, що наслідок розпусти, якій віддавалася людина, полягає в тому, що вона матиме потворну, ліниву й злу дружину. Зазвичай ми пояснюємо сварки, суперечки та взаємну неприязнь між подружжям поганим характером. Замість того щоб ненавидіти одне одного, подружжю потрібно усвідомити, що дозріла їхня погана карма, і бути терпимими.
Це не найстрашніше для монаха. Можливо, це навіть благо, бо в такому разі можна швидше стати монахом.
Але насправді це наслідок, який проявляється як переживання, що відповідає причині — розпусним діям, учиненим у минулому.
Що означають «розпусні дії»? Це хіть у розумі й тілі, яка не контролюється, порушує стан усвідомлення, засмічує наді, змушує втрачати прану, понижує апана-ваю, змушує розум стискатися, робить його тупим і примітивним.
Унаслідок брехні, що проявляється як переживання, відповідні причини позначаться так, що ти часто страждатимеш від нападок інших людей і обману. Тому, якщо ти терпиш незаслужені докори й звинувачення, потрібно усвідомити: це наслідок того, що ти брехав у минулому. Не плекай ненависті до тих, хто тебе засуджує, не сварись із ними, радій і будь їм вдячний за те, що вони допомагають тобі позбутися наслідків безлічі недобрих дій.
Звичайна людина не може прозирати тонкощі карми, закони причин і наслідків їй невідомі. Вона не контролює події, думає, що вони відбуваються самі собою, але це, звісно, не так. Перш ніж станеться якась подія, вона вже давно спланована, вона існувала в тонкому тілі. Самскара лише чекала сприятливого розташування астрологічних чинників, якихось кармічних потоків або прибуття божеств, що керують кармою, супутніх духів, щоб розгорнути цю ситуацію. Ця ситуація в тонкому тілі вже тривалий час ретельно готувалася богами, внутрішніми деватами. Потім вона розгортається, а людина думає: «Чому це сталося? Як це могло статися?» Але це існувало у вигляді прихованого інформаційного причинного сліду й розгорнулося завдяки тому, що цей слід увійшов у резонанс з обставинами, які стали сприятливими для того, щоб витягти цю карму й зробити її проявленою.
Ворог як учитель
Ворог, який відплачує тобі злом за добро, допомагає тобі в практиці. Його заслужені докори діють для тебе як батіг, що спрямовує тебе до чесноти.
Якщо ви зможете застосовувати чисте бачення, коли чуєте щось негативне, то ви звільняєте самскари. Якщо ви застосовуєте самозвільнювальну присутність, самскари звільняються, навіть якщо ви просто трансформуєте їх методом пратипакша-бгавани, породжуючи протилежне ставлення, думаючи: «Він допомагає мені в практиці. Насправді він мій великий друг. Хто ще тренував би мене в такий спосіб?» І тоді у вас є шанс швидко змити свої кармічні сліди. Якщо ж ви не застосовуєте ані оголеного усвідомлення, ані чистого бачення, ані бачення всього як ліли, не дякуєте йому, думаючи, що він допомагає вам у практиці, а всерйоз «купуєтеся» на ситуацію, то це, звичайно, найгірший варіант — ви повністю в полоні карми.
Ворог — це вчитель, який руйнує прив’язаність і упередження. Зрозумій, він такий добрий до тебе, що ти перед ним у неоплатному боргу.
Тут говориться, що ворог, недруг, недоброзичливець — це найкращий гуру, який ваджрними (тобто гнівними) способами руйнує твої ілюзії. Як же можна не бути йому вдячним? Можливо, ти був би змушений ще кілька разів переродитися, а він, жертвуючи собою, бере на себе твою погану карму, аби тільки ти зумів від неї звільнитися.
Наслідки неблагих дій мовлення
Наслідок наклепу полягає не лише в тому, що між твоїми послідовниками чи слугами не буде згоди, а й у тому, що вони повставатимуть проти тебе. Наприклад, якщо ти настоятель монастиря, то не ладнатимуть між собою твої ченці, якщо ти чиновник — твої помічники, якщо ти домогосподар — твої слуги. Скільки б ти їх не вмовляв, вони не стануть слухатися й коритися.
Виходить, що мені потрібно каятися в таких випадках.
Через те, що в минулому ти промовляв образливі слова, ти завжди чутимеш образливі промови. Крім того, твої слова також сприйматимуться як привід для сварки. Образи — найтяжча з неблагих дій, що вчиняються мовленням. Навіть у прислів’ї говориться: «Слова — це не стріли й не мечі, але вони можуть смертельно поранити розум». Образи миттєво збуджують гнів в інших людях. Але — що ще гірше — якщо ти бодай одним словом образиш святу людину, тобі не вирватися з пекла протягом багатьох перероджень.
Ви повинні завжди бути дуже чутливими до принципів самаї у взаєминах, оскільки всі ви пов’язані на рівні підсвідомості, усі ви являєте собою єдину мандалу. У світах богів принцип самаї є головним. Там живуть не через те, що всі зареєстровані в одному районі або мають громадянство однієї країни, не через те, що належать до якоїсь політичної партії чи мають спільні інтереси, а тому, що існує спільна хвиля свідомості, принцип самаї, духовний зв’язок. У світах богів принцип самаї — принцип підтримання чистоти духовного зв’язку — дуже важливий. Говориться, що якщо в когось відбувається порушення принципу самаї, то починають страждати або хворіти також й інші боги. Тоді своїм божественним зором вони з’ясовують, у кого відбувається осквернення самаї або виникають якісь перешкоди, й усувають цей дисбаланс. Старші боги, хранителі рівноваги у всесвіті, з’ясовують, де порушено принцип, і миттєво усувають таке порушення. Такі боги називаються кіннарами або кімпурушами. Ви також повинні дбати про те, щоб у сангсі як у мандалі зберігався такий баланс, і, зрозуміло, ніколи не вчиняти дій, що порушують такий баланс.
Навчися завжди говорити чемно. Особливо пам’ятай, що святих і бодгісаттв не завжди легко розпізнати. Тому буде краще, якщо ти навчишся ставитися до всіх як до чистих істот, говоритимеш про їхні чесноти й вихвалятимеш благі якості. Кажуть, що за осуд або образу бодгісаттви настає тяжче покарання, ніж за вбивство всіх істот трьох світів.
Існує розповідь про те, що одного разу Бодхідхарма зустрівся з імператором Китаю. Його не визнали святим, і деякі чиновники навіть ображали його. Коли один імператорський чиновник образив Бодхідхарму, той сказав: «Ти будеш покараний за цю образу й помреш через дванадцять днів. Але я можу зцілити тебе». Чиновник розсердився й ударив його. Бодхідхарма сказав: «Тоді ти помреш через шість днів». Чиновник розсміявся й знову вдарив його. Бодхідхарма сказав: «Тоді ти помреш через три дні». Чиновник знову його вдарив, і Бодхідхарма сказав: «Тоді ти помреш просто сьогодні». Чиновник плюнув, нічого не сказав і пішов. Того ж дня він залишив тіло. Це сталося не тому, що Бодхідхарма прокляв його або займався чорною магією. Це відбулося природно, тому що він був покараний власними внутрішніми божествами. Чиновник не міг мати ясність і бачити дух Бодхідхарми, його пробуджену свідомість, але внутрішні божества мають ясновидіння, тому бачили пробуджену свідомість Бодхідхарми. Оскільки внутрішні божества стежать за законом карми, заохочують або карають людину, а людське тіло не є для них якимось обмеженням, адже вони піклуються про душу, то неминуче його власні внутрішні божества винесли такий вирок, тому в нього миттєво відбулося відмивання карми.
Кармічні наслідки в зовнішніх умовах
Наслідок пустослів’я позначається не лише в тому, що твої слова не матимуть жодної ваги, а й у тому, що ти втратиш упевненість і впевненість у собі. Люди не віритимуть тобі, навіть якщо ти говоритимеш правду, і ти ніколи не наважишся говорити перед великим зібранням.
Наслідок, що визріває у вигляді зовнішніх умов. Унаслідок скоєння вбивства ти переродишся в безрадісному, похмурому краї, сповненому небезпечних для життя ущелин і прірв. Унаслідок привласнення чужого ти народишся в краях, де поля постійно потерпають від морозу та граду, сади не плодоносять і панує голод. Унаслідок розпусти ти житимеш у відразливих місцях, серед випорожнень і гною, у брудних болотах і нездоровій місцевості. Унаслідок брехні твій добробут буде нестійким, розум збудженим, а обстановка завжди таїтиме загрозу. Унаслідок наклепу ти житимеш серед важкопрохідних скелястих ущелин. Унаслідок образ ти переродишся в суворій місцевості, де всюди лише скелі, валуни й колючі рослини. Унаслідок пустослів’я ти переродишся в безплідному краї, де, скільки не працюй, нічого не вродить, а зміна пір року непередбачувана й ненадійна. Унаслідок жадібності ти переродишся в місцевості з мізерним урожаєм і зазнаватимеш безлічі труднощів через погані навколишні умови.
Чому так відбувається? Тому що під час дій, слів або думок відбувається випромінювання енергії. Це випромінювання енергії низьке або несамозвільнене, воно відкриває свідомість людини іншим світам: жорстким, гнівним, лютим світам. Через тонке тіло з цими світами встановлюється кармічний зв’язок, і тоді духи або божества, що правлять цими світами, беруть людину на замітку. Вони її запам’ятовують, тобто в ній є мітка, яка говорить їм: «Це наша людина. Коли її людська карма вичерпається, ми маємо право претендувати на цю людину». Така мітка — це і є самскара. Коли людина опиняється в бардо, така мітка в її тонкому тілі видима цим духам або божествам місцевості. Вони посилають своїх посланців у бардо, кажучи: «Ця людина за життя робила те й те. Ми маємо на неї право, ми повинні запросити її до себе». Якщо це нижні світи, то як туди запрошують? Чіпляють гак, накидають петлю на шию й тягнуть волоком.
Звісно, коли людина накопичує заслуги, здійснює добрі діяння, вона створює астральний зв'язок із вищими світами, духи й божества беруть її до уваги. У її тонкому тілі також є відповідні мітки. Тоді вони кажуть: «Він за життя здійснював те й те, він має право увійти до нашої обителі». Часто розігрується така сцена: коли людина має і ті, й інші карми, мітки різних світів, тоді на неї одночасно можуть претендувати і божественні духи (девати), і духи нижніх світів, тому між ними розв'язується магічна війна. В абсолютному сенсі і духи нижніх світів, і девати, ангелоподібні істоти, є проявами первісного Ума, але доки людина не усвідомила цього, вона сприймає їх як зовнішніх щодо себе. Ба більше, і ті, й інші прояви володіють енергією (шакті), тому від них не можна відгородитися, просто сказавши: «Це все ілюзія». Звичайно, можна сказати, що це все ілюзія, але це жива шакті. Вона навіть не запитає тебе, чи бачиш ти її як ілюзію, чи ні, а просто діє. Істинне самозвільнення полягає саме в здатності звільнити ту чи іншу шакті, приборкати її або підпорядкувати. А якщо такого приборкання чи самозвільнення шакті не відбувається, звісно, вона не буде ілюзією, вона реальна. Це подібно до того, що, якщо їде вантажний потяг, то незалежно від того, вважаєш ти його ілюзією чи ні, він їхатиме й навіть не зверне на тебе уваги. Те саме можна сказати й про шакті, якою володіють ці істоти.
Унаслідок недоброзичливості ти переродишся в країні, яка завжди наражається на небезпеку через різні лиха. Унаслідок хибних поглядів ти будеш бідним і позбавленим покровителів та друзів.
Розуміння закону карми та звільнення від нього
Якщо ви практикуєте усвідомлення й не розумієте принципу закону карми, то вас можна назвати нігілістом, тобто тим, хто відхилився від серединного шляху розуміння. Закон карми дуже складний. І зрозуміти, як він взаємодіє, можна лише після того, як повністю розчинені елементи. Вважається, що йогін, концентруючись на маніпура-чакрі й відкриваючи елемент вогню, може зрозуміти, як діє карма, побачити наслідки вчинків тіла, мовлення й ума та те, як вони втілюються в образи. Тобто маніпура-чакра — це, можна сказати, ключ до розуміння закону карми, причин і наслідків.
Що вищий наш рівень усвідомленості, то більшою мірою ми незалежні від закону карми. Що глибшим є наше чисте бачення, що краще розвинений єдиний «смак», то більшою мірою ми вільні від нього. Що глибшими є наша присутність, самовіддача, що більше ми ототожнюємо себе з Абсолютом, то менше діє закон карми. Однак закон карми впливає на нас, доки ми повністю не розчинили таттви.
Рівні звільнення від карми
Як відбувається звільнення від карми? Спочатку звільняється ум, свідомість. Іншими словами, якщо ви майстер-споглядач, то можете бути вільними від закону карми хоча б на рівні свідомості. У вас уже не виникає ні сум'яття, ні скорботи, ні розгубленості, ні зневіри, ні почуття провини. Хоча б на рівні ума ви можете сказати: «Те чи інше — це все наслідок затьмарених станів. А у вищому стані все абсолютно чисте й досконале». Або ви можете нічого не говорити, а просто перебувати в позамисленнєвому, у парадоксальному, у просторовому стані, перебуваючи в чистоті й досконалості, і тоді ваш ум не стискається, попри наслідки карми.
Це початковий рівень самозвільнення. Проте, навіть якщо ви можете звільняти ум і ваша душа не страждає, існують прани, які неможливо звільняти. Така людина може потрапити до нижнього світу, але вона підтримуватиме усвідомленість. Однак вона зазнаватиме всіх обмежень цього світу й нічого не зможе із цим вдіяти, тобто її потенціал просвітлення буде жорстко обмежений. Максимум, що вона може зробити, — просто не страждати душею, а ставитися до цього з філософським спокоєм, просто пам'ятати себе. Вона розумітиме, що нічого вдіяти не можна, що це просто така карма, і дякуватиме подіям, які з нею трапляються.
Вищий рівень самозвільнення — це здатність контролювати прану, коли можна приборкувати прану й контролювати елементи. Тоді карма, що торкається, не здатна на рівні прани вплинути на таку істоту. На цьому рівні людина може приборкувати духів, змінювати сновидіння. Якщо виникають перешкоди, вона силою присутності може розсіювати їх. Якщо поєдналися аспекти планет і виникає несприятлива астрологічна ситуація, проявляються нечисті самскари, що призводять до хвороб і страждань, то, увійшовши в самадхі й перебуваючи в присутності, вона може їх витіснити. Це означає, що на рівні прани вона силою свідомості може самозвільняти самскари.
Нарешті, найвищий рівень свободи від карми полягає у звільненні матеріальних елементів, тобто у вмінні по-справжньому трансформувати п’ять елементів і повністю контролювати їх, аж до переходу у райдужне тіло. Це найвищий рівень самозвільнення, коли карма не може торкнутися йогіна навіть найменшою мірою, коли більше не існує нічого, крім чистого бачення.
Шлях до божественної карми
Як слід жити, щоб звести кармічні наслідки до мінімуму? Необхідно практикувати усвідомлення й чисте бачення, щоб накопичувати заслуги та ще за життя звести перешкоди до мінімуму. Іншими словами, стати божеством, стати богами у відносному вимірі енергії. Якщо ви стаєте божествами за рівнем пран або бхави, ваше життя подовжується, ваше тіло завжди здорове, у вас ніколи немає перешкод, у вас є сприятливі умови для практики, залишкові карми на вас не діють, ви успішні в садхані.
Набути карми божества — це означає стати винятково успішним практиком, якого називають див’я (божественний). Такі практики досягають звільнення ще в цьому житті. Якщо ж йогін не має якостей див’я, а має, наприклад, якості пашу, він стикається з великою кількістю труднощів у практиці. Навіть маючи передачі й хороші умови для практики, він змушений дуже жорстко боротися зі своєю кармою, яка раз у раз приходить у вигляді мирських бажань, нечистих сновидінь, захворювань і нестабільних ситуацій. Якщо таке відбувається, то немає іншого виходу, крім як працювати над посиленням чистого бачення, дева-бхавани, тобто перетворювати себе на божество.
