Коментар до тексту «Трипура-рахасья», розділ 18 «Про єдність і неподільність вищої Сутності».
«Адже вища Сутність завжди самосвітна й недвоїста, і вона являє різноманіття явищ подібно до того, як у дзеркалі видно різні відображення».
Споконвічне усвідомлення в традиції вчення часто порівнюють із дзеркалом. Метафора «дзеркало» також часто використовується в тибетській ануттара-тантрі. Вона вказує на фундаментальну основу, яка є основою для всіх проявів. Усі прояви подібні до відображень. Саме дзеркало не заплямовується відображеннями. Наприклад, якщо ми помістимо перед дзеркалом один предмет, два предмети, тисячу чи мільйон предметів, не можна сказати, що дзеркало якось ототожниться з цими предметами, забрудниться. По суті, скільки б предметів не відбилося в дзеркалі, вони на нього не впливають. Ця метафора показує принцип незаплямованості споконвічного усвідомлення.
Коли ми контактуємо з різними об’єктами, ми сприймаємо не реальність, а лише відображення. Сприймати відображення — це означає перебувати у двоїстості та сприйнятті різноманіття об’єктів. Коли ми сприймаємо реальність, ми бачимо дзеркало як справжню основу, а все, що проявляється, ми бачимо як гру цих самих відображень.
Радикальна зміна картини світу
Завданням нашої духовної практики є радикальна зміна звичної картини світу. Те, що ми думаємо про світ, насправді є лише нашою звичною картиною. Але обрана нами звична картина світу не те щоб помилкова, вона лише одна з безлічі різних. Вона неповноцінна, вона приносить страждання, робить нас обмеженими й смертними, тому в процесі духовної практики ми повинні так змінити себе, щоб змінити нашу картину світу.
З погляду звичайної картини світу собака — це собака, людина — це людина, монах — це монах; усі вони живуть, маючи свої маленькі сенси й цілі. Але з погляду адвайти все бачиться цілком інакше. Святий мудрець однаковими очима бачить собаку, собакоїда, смиренного мудреця-брахмана й монаха. Він бачить їх очима єдності. Для нього вони начебто не існують або існують умовно, тому що джняні бачить їх у єдності, він бачить їх як Брахмана. Ні собака, ні брахман, ні монах самі по собі нічого не роблять. Ба більше, їх узагалі немає з погляду адвайти, а є лише один Абсолют, який грає за допомогою своїх енергій, проявляючись як собака, брахман, монах, мирянин тощо. Це найрадикальніша картина світу, яку тільки можна уявити. Але святі стверджують, що саме така картина світу звільняє нас від страждань, ілюзій і невідання.
Погляд як основа духовного шляху
Змінити картину світу — це, по суті, набути погляду. Ми вже говорили, що існує такий аспект шляху, як погляд. У традиції лайя-йоги й ануттара-тантри взагалі кажуть так: «Важлива не так медитація, як звикання до погляду». Тобто ми повинні звикнути до іншої картини світу й повністю утвердитися в ній, щоб більше не вводитися в оману. Інша назва картини світу, погляду — кармічне бачення, лока-дрішті, тобто це погляд, пов’язаний із локою, з певним рівнем світу.
Кармічне бачення різних світів
Усім живим істотам притаманна певна картина світу, певне кармічне бачення. Наприклад, голодні духи перебувають у звуженому світогляді. Їхня картина світу така, що, навіть якщо ви захочете подати їм склянку води, вони не зможуть її випити, тому що їхня свідомість зіпсує цю воду, і вони, випивши її, відчують жахливий біль і печіння. У їхньому кармічному баченні, у їхній картині світу вода перетворюється на якусь обпікаючу кислоту або на щось неприємне. Таку картину світу вони створили самі своїми минулими діями. Можна сказати, що вони самі загнали себе в такий тунель реальності. І знадобиться величезна кількість часу, щоб очистити їхню свідомість від цієї звичної картини світу.
А що щодо асурів? У світі асурів усе, що б ви не сказали, буде сприйняте з великою підозрою: або як виклик до боротьби, або як ворожість. І хоч би як ви переконували у своїх чистих намірах, у своїй щирості, на вас дивитимуться крізь пальці й намагатимуться прорахувати ваші інтриги, водночас плетучи змови для їх нейтралізації. Це картина світу асурів, і нічого тут не вдієш. Вони самі помістили себе в такий тунель реальності, де світ складається із суперництва, ворожості, підозріливості, майстерних хитрощів, великої ясності тощо.
Так само й у світі богів є особливе бачення. Коли боги взаємодіють із живими істотами, вони сприймають їх піднесено, навіть попри те, що бачать їхні обмеження.
Тунелі реальності та звільнення
Живі істоти поміщають себе в певний тунель реальності своїми попередніми діями. Це і є кармічне бачення, лока-дрішті. Таких тунелів реальності стільки ж, скільки існує одиниць у нескінченності, і наш тунель реальності, людини чи практикуючих, — один із нескінченної множини. Люди, які більшою чи меншою мірою поділяють одне кармічне бачення та спільний тунель реальності, об’єднуються. Вони утворюють одну расу, цивілізацію, етнос або цілий світ, локу. Фундаментальною основою, що утворює локи, є саме факт наявності певного кармічного бачення. Іншими словами, не матерія, а свідомість визначає буття. Саме свідомість, кармічне бачення, визначає структуру елементів, матерію тощо.
Коли ми говоримо про звільнення, це означає, що ми маємо звільнитися від звичної картини світу, звичного погляду, звичного кармічного бачення, тому що, якщо ми й надалі продовжуватимемо його дотримуватися, воно триватиме, оскільки воно нескінченне, як і будь-яке інше кармічне бачення. Тобто цьому всесвіту прив’язаності не буде кінця, тому що ця енергія нескінченна, оскільки вона випромінюється з Абсолюту. Є нескінченна енергія невідання, тупості й тамасу, є нескінченна енергія боротьби, ігор, сексуальних бажань, витончених насолод, є нескінченна енергія ясності — усе це локи, які нічим не обмежені. А коли ми, живі істоти, дживи, потрапляємо в ці енергії, ми постаємо в них обмежено, тобто як скінченні істоти, підвладні закону перевтілення. Саме тому кажуть, що такі тунелі реальності нам не підходять. Іншими словами, шість світів сансари — це оселя скорботи й страждань, царина оман, це жахливе колесо коловороту народження і смерті. Це не те щоб якісь світи, якими переміщується душа; радше це різні тунелі реальності або рівні кармічного бачення, і всі вони є незадовільними. Зазвичай ми починаємо духовну практику саме з роздумів над такою незадовільною для нас природою всіх цих тунелів реальності, у які поміщається наша свідомість. А внаслідок такого роздуму зароджується сильне бажання звільнитися з коловороту народження і смерті, вирватися із сансари, досягти звільнення.
Ілюзорність народження і смерті
Чому взагалі існують народження і смерть? Чому ми маємо народжуватися, помирати, перероджуватися? Хто так установив? Невже всього цього не можна було уникнути? Насправді народження і смерть не є чимось непорушним. Вони існують лише в нашому кармічному баченні, у нашій картині світу, у нашому тунелі реальності. У світі богів народження і смерть відсутні. Боги безсмертні, вони не народжуються подібно до людей. У світі святих, богів і ріші такі поняття взагалі відсутні. У них інші поняття простору й часу, немає закону причин і наслідків. У вищих вимірах світи складаються з гри, любові, гармонії, безсмертя, творчих енергій та усвідомлення. Порівняно з цими світами наш світ є в’язницею, чимось на кшталт занедбаної казарми для злочинців, які відбувають своє покарання; ба більше, вони не зовсім розуміють, як їм потрібно працювати зі своєю свідомістю, як поводитися, що потрібно робити, щоб із нього вибратися.
Ті ж, хто вважає його полем для розваг і насолод, жорстоко помиляються, і життя обов’язково покаже це. Рано чи пізно вони зрозуміють, що живуть у світі, який зовсім не контролюють, що, навпаки, цей світ контролює їх; вони обов’язково зрозуміють це, але буде вже дуже пізно. Які б плани людина не задумувала, що б вона не мріяла здійснити, настане такий момент, коли вона не зможе контролювати навіть своє тіло, не зможе більше займатися звичною діяльністю, пересуватися. Над нею отримають владу інші (наприклад, родичі або люди в білих халатах), а сама вона буде не в змозі контролювати ані своє життя, ані своє тіло, не кажучи вже про те, щоб отримувати якісь задоволення.
Необхідність контролю вселенських енергій
Лише недалекоглядна людина прагне отримувати задоволення в цьому світі. Далекоглядна людина розуміє таку незадовільну природу реальності; вона розуміє, що живе у світі неконтрольованих енергій, що її особистість тут узагалі не береться до уваги й будь-якої миті може бути зметена цими вселенськими силами. І усвідомлюючи все це, вона докладає всіх можливих зусиль, щоб змінити своє кармічне бачення, щоб перемістити себе (свою свідомість) у такий тунель реальності, де вона сама починає контролювати ці вселенські сили, тому вони не завдають їй проблем.
Найпростіший приклад: Александр Македонський завоював пів світу, але хіба він зміг контролювати свою смерть, своє переродження? Усі його досягнення в цьому сенсі були марними. Світ знає великих правителів, засновників цілих цивілізацій, але навіть їхня величезна влада не дозволила їм контролювати своє тіло, своє життя, свою смерть. Усі вони мали грандіозні плани, проте не замислювалися над тим, чим усе це закінчиться. Їм не вистачило ясності, щоб правильно оцінити обстановку, їхня оцінка світу була хибною. Наприклад, якби Гітлер заздалегідь знав, чим закінчиться його похід на Радянський Союз і Друга світова війна загалом, хіба він затіяв би всю цю історію з Третім рейхом?
Можна сказати, що більшість починань у матеріальному світі завершуються крахом, тому що рано чи пізно живі істоти, які займаються їх реалізацією, стикаються із ситуацією, коли вони не можуть контролювати енергії, що домінують у цьому світі. Зокрема, одна з найсильніших енергій — це енергія руйнування фізичного тіла, хвороб, страждань, старості, смерті. Коли ми розмірковуємо над цим, то розуміємо, що в цьому кармічному баченні неможливо знайти щастя. Ми загнали себе в такий тунель реальності, у якому, хоч як намагайся, ти не отримаєш повного задоволення, тому що не можеш контролювати енергії цього світу. І саме тоді виникає розуміння необхідності звільнитися від такого бачення. Ми доходимо висновку, що нам потрібно змінювати нашу звичну картину світу, оскільки, доки ми її не змінимо, ми приречені страждати, що б ми не робили, що б ми не думали з цього приводу.
Подолання ілюзій обумовленості
Часто люди мають певні фантазії чи ілюзії: «Моє призначення таке-то» або «Кожна людина повинна побудувати дім, посадити дерево, виростити сина». Усе це ілюзії в межах звичної для нас картини світу. Тобто всі ми, живі істоти, цілковито обумовлені й пов’язані цією картиною світу. І що б ми не думали, як би не фантазували, що б не вбирали в процесі виховання або під впливом суспільства, усе це марне перед лицем нашої глобальної обмеженості, тому що якісь незначні зміни в цьому випадку не працюють. Саме тому святі давнини подають нам дуже радикальний приклад, спонукаючи відмовитися від звичної картини світу й досягти повного звільнення від шести світів сансари. Під повним звільненням вони мають на увазі формування нової картини світу, яка є набагато ширшою та глибшою. Це стан, де суб’єкт об’єднаний з об’єктом, це світ недвоїстості. І лише в цьому разі ви зможете силою свідомості контролювати вселенські енергії без будь-яких проблем чи страждань.
Ілюзорність творіння
«Тому відкинь творіння як просту думку або низку думок і усвідом недвоїстий, залишковий і чистий розум як найвищу Сутність».
Теорія створення Землі та всесвіту, бачення Землі, зірок і планет, закони фізики, причинно-наслідкові зв’язки, етика, естетика, родинні та шлюбні стосунки, наука, культура, мистецтво, філософія, уклад життя — усе це є частинами нашого кармічного бачення, нашого тунелю реальності. Вони здаються реальними лише доти, доки ми перебуваємо в такому кармічному баченні. Але варто лише змінити кармічне бачення, як усі вони можуть розглядатися як ілюзії. І святі, коли говорять про те, що світ — це ілюзія, мають на увазі саме це: світ для вас реальний настільки, наскільки реальне ваше кармічне бачення, наскільки ви занурені в певний тунель реальності, у звичну картину світу. Але щойно ви з неї виходите, цей світ розсіюється без сліду.
Підсвідома віра у звичну реальність
Іншими словами, на підсвідомому рівні ми дуже сильно віримо в цей світ; ми постійно відновлюємо й зміцнюємо цю віру, яка формується приблизно до віку досягнення статевої зрілості. Можна сказати, що ми начебто постійно читаємо своєрідний «символ віри»: «Вірую в те, що я людина такої-то статі. Вірую в те, що Земля кругла, що є Сонце, день і ніч. Вірую в те, що я смертний». І так далі. Таке бачення себе — це об’єкт нашої безперервної віри, на якому ми «медитуємо» двадцять чотири години на добу. Ця віра вкоренилася дуже глибоко на підсвідомому рівні, саме тому духовний шлях такий важкий. Навіть коли ми намагаємося набути істинного усвідомлення «Я є», наша підсвідома віра у звичну картину світу постійно змушує нас забувати про це. І це відбуватиметься постійно, доки ми нарешті повністю не витіснимо стару віру в сансарний тунель реальності, замінивши її новим рівнем усвідомлення.
Чисте бачення як спосіб життя
Увійти в стан адвайти — це означає почати вірити в іншу картину світу, повністю змінити свою віру. Ми не маємо на увазі релігійну віру як догмати, як певну систему теології. Ми маємо на увазі віру в певну картину світу, до якої ми звикли і якій довіряємо. Зазвичай, коли говориш про чисте бачення, усі усміхаються: «О, як чудово! Така цікава техніка». Але святі говорять про чисте бачення не як про якусь особливу техніку, що застосовується лише безпосередньо під час практики; вони говорять про чисте бачення як про спосіб бачення світу, тобто в них чисте бачення справді проявляється в процесі життя, вони насправді так живуть!
Методи зміни картини світу
Що ж є ключем до зміни звичної картини світу? Не слід помилково думати, ніби ми зможемо легко змінити картину світу, лише трохи практикуючи атма-вічару. Це неможливо, оскільки звичний тунель реальності ми поділяємо з мільярдами інших живих істот. Він у нас «записаний» у генетичній пам’яті та колективному несвідомому, тому просто так він нас не відпустить.
Спочатку передавання такої картини світу відбувається завдяки глибокому вивченню священних текстів, яке має тривати доти, доки вони не стануть нашим способом мислення. Під вивченням священних текстів мається на увазі не зазубрювання, як у школяра, а радше налаштування на їхній дух. Принаймні це єдине, що ми можемо на початковому етапі. Потім занурення в нову картину світу відбувається завдяки спілкуванню з духовним учителем, і лише потім — завдяки медитації та розвитку усвідомлення, оскільки медитація й розвиток усвідомлення — це найскладніше. Саме тому священні тексти наполягають на інтелектуальному навчанні, на Гуру-йозі, на передаванні. Якщо ми не ввібрали вище кармічне бачення через тексти та спілкування, нам дуже важко ввібрати його через усвідомлення; процес усвідомлення дуже тонкий, тому легко припуститися численних помилок, що й робить переважна більшість практиків.
Гуру-йога як синхронізація бачення
Гуру-йога — це процес синхронізації картини світу духовного вчителя, божества або святого, з яким об’єднуєшся, і учня. У процесі такої синхронізації учень виявляє, що поступово переміщується в інший тунель реальності, де починає по-іншому оцінювати дійсність. Іншими словами, з погляду сиддха певні події бачаться одним чином, а з погляду звичайної людини — інакше.
Справжня мета духовної практики
«Якщо тіло і творіння перевершені, а найвища Сутність усвідомлена хоча б один раз, то в результаті з’являється мудрість, яка знищить невігластво і припинить цикл народження та смерті».
Багато хто вважає, що метою духовної практики мають бути певні видіння або енергетичні переживання. Насправді це, звісно, не так. Ані видіння, ані енергетичні переживання, ані навіть зупинка дихання і занурення в самадхі не є цілями духовної практики. Це лише проміжні етапи та щаблі, які показують, що ви рухаєтеся в правильному напрямку. Ви можете стати буддою, не зазнавши жодного видіння і не зупинивши дихання навіть на секунду, адже це тілесні процеси, пов’язані з пранами. Наприклад, у громаді Будди описувалися архати без ознак сиддхі. Тобто вони не мали ані шести божественних сил, ані ясновидіння, але були повністю пробудженими, повнота їхнього просвітлення не викликала сумнівів, вона була зафіксована й підтверджена самим Буддою.
П’ятичленна формула зміни кармічного бачення
Метою духовної практики є саме зміна звичної картини світу і входження в інше кармічне бачення, в інший світогляд та повне ототожнення з цим новим світоглядом. Звісно, іншому світогляду й іншій картині світу притаманно дуже багато досвідів, але вони не обов’язково можуть проявлятися як видіння або якісь енергетичні переживання. Для нас головним способом зміни кармічного бачення є принцип підтримання усвідомленості, споглядання.
Зазвичай усе починається з того, що учень повинен логічно прояснити для себе п’ятичленну формулу, в якій показано, як саме змінити кармічне бачення. Кажуть, що спочатку ти маєш навчитися все зводити до ума, тобто ти маєш зрозуміти, що все залежить від тебе, що все, що відбувається, пов’язане саме з тобою, з твоїм усвідомленням «Я є». Коли людина страждає, роздратована і вважає зовнішні об’єкти причиною своїх труднощів, це означає, що вона просто не розуміє першої ланки цієї п’ятичленної формули. Коли людина розуміє принцип «усе зводити до ума», вона знає, що насправді не існує жодних проблем, а існує лише відсутність свідка (сакші), спостерігача. «Усе зводити до ума» — це практика атма-вічари або практика оголеного усвідомлення. Якщо ви зрозуміли й реалізували принцип «усе зводити до ума», то тепер ви є незачепленим свідком, спостерігачем, який перебуває за межами оцінок та уявлень.
Наприклад, виникає якась дисгармонійна ситуація. Але якщо ви все зводите до ума, це означає, що ви спостерігаєте за цією ситуацією, замість того щоб породжувати оцінки й утягуватися в неї. Перебуваючи в стані спостереження, ви бачите, що між вами й ситуацією є дистанція, що ситуація наче сама по собі, а ви самі по собі. Якщо ви виявили свідомість, яка існує сама по собі, то як ситуація може стати причиною ваших страждань чи труднощів? Більшість практиків, які не можуть зрозуміти цей принцип, перебувають на початковому рівні духовної практики й зазнають безлічі труднощів.
Друга частина п’ятичленної формули проголошує, що ум потрібно звести до порожнечі. Це означає таке: коли ми виявляємо незалежну свідомість свідка, яка існує сама по собі, нам треба глибоко її проаналізувати й з’ясувати, що свідок як такий відсутній, а існує порожнеча, подібна до простору; вона існувала завжди, але раніше ми її не розпізнавали через те, що були неуважними до неї. Сам факт уважності людини до цієї порожньої основи починає її актуалізувати, перетворюючи всі проблеми на ілюзорні, а неуважність до неї відсуває її на другий план, і тоді матеріальні проблеми знову проявляються, з ілюзорних вони перетворюються на реальні. У цьому й полягає суть двох шляхів: нірвани та сансари.
Чому страждають голодні духи, люди, тварини чи асури? Тому що їм не вдається належним чином розпізнати свідкуюче «Я є»-усвідомлення та його порожнинність. Їм не вдається черпати натхнення й силу з цього усвідомлення, попри те, що воно є колосальним джерелом творчого натхнення і навіть сили, енергії (шакті). Саме це усвідомлення, а не щось інше, є невичерпним джерелом могутності богів (айшвар'я-шакті) та потужної шакті, здатної керувати навіть елементами. Наприклад, якщо людина розпізнає порожнинність цього усвідомлення, вона набуває великої ясності, розкриваються її творчі сили, проявляються геніальні здібності, вона успішно проявляється в будь-якій ситуації. Незалежно від того, яка це матеріальна ситуація, вона здатна її приборкати й обернути собі на користь. Але якщо людина не розпізнає цього усвідомлення та його порожнинності, вона, зрозуміло, відірвана від Всевишнього Джерела, тому в неї немає надихаючої сили, вона може ухвалювати рішення лише на рівні манаса (понятійного розуму).
Звільнення від санкальп
«Мокшу (звільнення) не слід шукати на небесах, на землі чи в нижніх сферах. Вона синонімічна самореалізації. Звільнення — це просто прояв (реалізація) чистого природного стану своєї вищої Сутності внаслідок позбавлення від санкальп (думок або уяви)».
Зазвичай усі ми дуже сильно поділяємо звичне для світу людей бачення реальності, навіть самі того не підозрюючи. Ми дуже довго з ними ототожнювалися, тому вони міцно вкоренилися в нас. Проте всі ці звичні уявлення насправді є не більш ніж ілюзією.
Коли імператор вийшов зустрічати Бодхідхарму зі своїм почтом, Бодхідхарма надягнув черевик на голову, бажаючи таким чином показати, що його картина світу, його кармічне бачення радикально відрізняється від бачення імператора, тому він не бачить приводу для контакту. Коли імператор запитав, які нагороди він отримає за те, що встановив багато ступ і статуй, зробив багато підношень, Бодхідхарма сказав: «Сьоме пекло». Імператорові це дуже не сподобалося. Зрозуміло, згідно з нашою звичною картиною світу імператор має отримати багато заслуг за підношення, виготовлення статуй, ступ та інші доброчесні вчинки, однак із погляду Бодхідхарми все це було абсолютно неважливим, незначним. Він хотів таким чином сказати імператорові, що ці заслуги все одно його не врятують, тому що без глобальної зміни картини світу все це марно. Він сказав: «Для звільнення потрібно значно більше — потрібно змінити все! Твої ілюзії ніяк тобі не допоможуть». Мислення Бодхідхарми було на кілька порядків вищим, ніж мислення імператора У.
Зазвичай ми повинні плекати чесноти, накопичувати заслуги, створювати позитивну карму, і це абсолютно необхідно, щоб накопичити саттву, сяйво. Однак саме по собі це не є звільненням. Накопичивши достатньо саттви, можна переродитися в чистих землях, однак звільнення, про яке ми говоримо, передбачає зміну кармічного бачення, а змінити кармічне бачення можна лише завдяки розвитку принципу усвідомлення.
Тут сказано: «Внаслідок звільнення від санкальп». Звільнення можна досягти як прояв чистого природного стану, коли ми позбуваємося санкальп. Санкальпи — це наші двоїсті стани, які нас наповнюють. Чистий природний стан завжди ними затьмарюється. Він не може проявитися, доки нас наповнюють санкальпи, з якими ми ототожнені. Іншими словами, мають розчинитися нагромадження наших двоїстих уявлень, і саме тоді може проявитися первісний природний стан.
Часто людина навіть не помічає цих подвійних уявлень. Їй потрібно дуже багато часу або дуже велика ясність, щоб вона могла усвідомити їх усередині себе. Розчинити ж їх — це завдання ще складніше. Воно вимагає постійної невпинної пильності в підтриманні присутності. Наприклад, уявіть, що просто зараз дах зник і на вас вилилося десять тонн крижаної води. Ваш розум одразу ж відреагує: «Що це таке? Чому?» Він починає оцінювати, обурюватися й породжувати якісь думки з цього приводу. Крижана вода в цьому випадку є вторинною причиною, яка ініціює ваші приховані санкальпи. Лише в тому разі, якщо в момент такого сприйняття всередині вас не виникне жодних оцінок і ваше усвідомлення не затьмариться, можна говорити, що у вас відсутні будь-які санкальпи. Так само все відбувається й з усіма іншими ситуаціями.
Розчинення подвійних уявлень
Людина як така переповнена внутрішніми санкальпами й подвійними уявленнями, але лише коли виникає певна ситуація, ці санкальпи можуть проявитися, в інших же випадках вони не проявляються, вони приховані. Зазвичай святі кажуть, що досягнення єдиного «смаку», коли всі подвійні уявлення в потоці нашого розуму розчиняються, — це і є звільнення. Уявлення про добро і зло, про чисте й нечисте, про правильне й неправильне, про правду й брехню, про священне й буденне, про минуле й майбутнє, про скінченне й нескінченне — усе це подвійні уявлення, породжені нашою звичною картиною світу. Реалізувати недвоїстість — це означає синтезувати, об’єднати всі ці подвійні уявлення в одне й звільнитися від них. Але в якому разі можна розчинити такі фундаментальні подвійні уявлення, як, наприклад, минуле й майбутнє? Лише в тому разі, якщо ми занурюємося в єдину Сферу, яка завжди перебуває в теперішньому. І тоді ми розуміємо, що часу як такого немає, а є флуктуації розуму, свідомості, які рухаються в різних напрямках, а це означає, що всі вони становлять собою єдину масу, в якій немає поділу на минуле й майбутнє. Саме на цій стадії йогін набуває пракам’я-сиддхи (незалежності від плину часу).
Рух до святості — це рух у бік дедалі більшої інтеграції з поглядом святих, богів і адвайти. Коли кармічне бачення йогіна починає ставати досить глибоким, то боги й святі починають помічати його, відвідувати його у сновидіннях або медитаціях — це одна з ознак просування, яка вказує на те, що його свідомість підноситься.
