Коментар до тексту Лонгчен Рабджампи «Дорогоцінна Скарбниця Дхармадхату»
«Завдяки рівнісній природі всіх явищ немає нічого, що не перебувало б у сфері її рівності. Стан пробудженого Уму, в єдиній рівності якого рівне все, цілісно охоплює все своєю відкритістю, подібно до ненародженого неба».
Рівнісна природа явищ
Перша фраза – «завдяки рівнісній природі всіх явищ». Розмаїття незліченних явищ у Всесвіті здається нам нерівнісним через тенденцію ума приймати й відкидати. Пережити стан недвоїстості означає вирівняти своє бачення так, що немає ні прийняття, ні відкидання чого б то не було взагалі. Тоді все видиме й чутне постає як єдина маса Свідомості. Ця маса Свідомості абсолютно чиста, досконала, незбагненна й безмежна. У ній немає поділу на суб’єкт і об’єкт.
Ми можемо увійти в контакт із цією масою Свідомості, коли перестанемо приймати й відкидати, а натомість утвердимося в недвоїстому спогляданні. Приймає й відкидає наша зовнішня частина, пов’язана зі звичайним умом. Рівнісна – це наша глибинна внутрішня частина.
Таким чином, увесь Всесвіт, у якому ми живемо зараз, – це просто наслідок прийняття нами одних речей і відкидання інших. Коли йогин абсолютно входить у цю сферу великої рівнісності, у його кармічному баченні Всесвіт зникає навіть буквально, фізично. Для йогина суб’єктивно всесвіт матеріальних об’єктів зникає, а для інших це бачиться як великий перехід у райдужне тіло. З погляду зумовлених людей здається, що Всесвіт залишається, а йогин зникає. З погляду йогина все навпаки: він залишається, а Всесвіт зникає.
Природа кармічного бачення
Річ у тім, що той Всесвіт, у якому ми живемо, створюється нашими умами, це колективна візуалізація, магічне шоу, віртуальна реальність, яку ми підтримуємо силою нашої свідомості. Тому жити в будь-якому світі – це означає підтримувати певний тип кармічного бачення. Припустімо, коли кажуть, що ми живемо у світі людей, Джамбудвіпі, Саха-лоці, то це означає, що ми поділяємо спільні колективні самскари. Ми поділяємо колективну карму всього людства й живемо серед спільних самскар, карми країни та іншого. Коли наша свідомість змінюється, ми виходимо з цього.
Однак у споконвічній Реальності нашого великого «Я» існує тільки рівнісний стан, який називають єдиним «смаком». Усі явища набувають однієї й тієї самої якості, тобто що б не почув, не побачив, не відчув на дотик йогин, він чує, бачить і відчуває на дотик тільки Атман. Це все один і той самий природний стан, який проявляється різноманітно. Це стан недвоїстості, який цілковито безмежний.
Історія Марпи та єдиний «смак»
Коли Марпа повертався з Індії до Тибету, він переправлявся на човні разом зі своїм супутником Ньо, який на той момент уже був відомим ученим. Ньо заздрив Марпі, він думав, що якщо Марпа прочитає всі тексти й стане більш ученим, ніж він, то його слава зменшиться. Тоді він, заплативши перевізнику-човняру добрі гроші, підмовив його нібито через необережність скинути сумку Марпи з дуже дорогоцінними текстами (сутрами й тантрами), які той віз, відвідавши кілька десятків учителів в Індії. Човняр зробив це.
Але Марпа зрозумів, у чому річ, і сказав: «Ньо, ти думаєш, мої знання укладені в цих паперах? Усі мої знання – це благословення Гуру Наропи в моїй свідомості. Я здобув реалізацію, і мій ум рівнісний, тому я не серджуся на тебе, однак такими діяннями ти накопичуєш погану карму. Ти сам щойно втопив свою славу й свою кар’єру».
Попри те, що всі писання були втоплені, Марпа ніяк не засмутився, оскільки для нього стан рівнісності був реалізований. Погані й добрі переживання сприймалися ним однаково, усе бачилося трансцендентальним: є тексти – добре, немає текстів – теж добре.
Коли ми виростимо таку рівнісність, ми побачимо, що для нашого ума немає перешкод. Власне, для нього ніколи перешкод і не було, але сама наша фіксація, чіпляння, прийняття одного й відкидання іншого створювали бар’єри. Ми давно могли мати розкритий ум і бути єдиними з безкінечністю, але в нашій свідомості були бар’єри, які не давали уму бути розкритим. Однак єдиний «смак» рівнісності означає, що всі бар’єри зникають, що все абсолютно, позитивно, трансцендентально.
Об’єднання внутрішнього й зовнішнього простору
Просвітлення, входження в природний стан – це не що інше, як об’єднання внутрішнього і зовнішнього простору. За допомогою очей ми змішуємо цей внутрішній і зовнішній простір, тому ми споглядаємо з відкритими очима, на відміну від інших видів сидячої медитації. Зовнішній простір – це весь видимий світ: гори, дерева, небо, зорі, метагалактики. Об’єднання із зовнішнім простором дає нам можливість зрозуміти всю безмежність природи Ума. Природа Ума включає весь нескінченний космос, усі простори. Споглядаючи, ми об’єднуємося з усім цим.
Коли йогін споглядає зовнішній простір, настає такий момент, коли все розмаїття предметів бачиться йому єдиною незбагненною масою Свідомості. І коли відбувається контакт із цією зовнішньою незбагненною масою, йогін ніби отримує просвітлювальний імпульс, поштовх. Це просвітлювальна сила – Ануграха. Отримавши просвітлювальний імпульс, його свідомість у відповідь розкривається ще сильніше, і усуваються залишки «я». Тоді стан усередині й стан зовні урівнюються, тому більше немає ні зовнішнього, ні внутрішнього. Клітку зламано, птах вільно ширяє на волі.
