Перед тим як ми почнемо наш семінар, поговоримо про духовну традицію, яку ми представляємо, і про систему практики загалом.
Коли ми пояснюємо вчення лайя-йоги, ануттара-тантри іншим, воно не пояснюється в стилі харизматичних проповідників. Тобто ми не намагаємося когось переконати або залучити на свій бік. Ми говоримо: є традиція, є вчення, ми практикуючі. Якщо у вас є кармічний зв’язок із вченням цієї традиції, то ви відчуєте, що можете практикувати в цій традиції.
Духовна течія, яку ми представляємо, належить до індійського тантризму. Феномен тантризму почав широко вивчатися західними дослідниками лише в середині та наприкінці двадцятого століття.
Вчення тантризму вважається первісною релігією всього людства і сягає доведичних і доязичницьких практик та вірувань, тому в тій чи іншій формі воно присутнє повсюдно, починаючи від сибірських шаманів, північно- чи південноамериканських індіанців, індійської або буддійської тантри.
Розділ вчення, який ми представляємо, — це ануттара-тантра. «Ануттара» перекладається як «найвища», а «тантра» — як «неперервність». Інший переклад говорить, що це метод, який дозволяє здобути звільнення. На що вказує термін «тантра»? Він вказує на те, що всередині нас є певна цілісність, певна неперервність свідомості, навколо якої обертаються всі грубіші частини нашого єства. Цю неперервність або цілісність свідомості інші релігії називають Богом, але в йозі, в ануттара-тантрі вона називається самість, споконвічне усвідомлення, праджняна, Атман.
Вчення тантри, а ануттара-тантри особливо, базується на філософії адвайти. На відміну від двоїстих релігій, подібних до християнства та інших, вчення тантри, буддизм — це недвоїсті вчення. Вони говорять, що Абсолют, Універсум, вища Свідомість — це не щось зовнішнє щодо нас, а це, по суті, ми самі. Це наш безмежний потенціал, який ми ще не розкрили, оскільки втратили з ним зв’язок. Коли ми встановлюємо зв’язок із цим безмежним потенціалом і відкриваємо його, то виявляємо, що повністю тотожні абсолютній Свідомості. Тому основне твердження адвайта-веданти звучить так: «Я є Брахман», «Я є Абсолют», «Я є вище Буття, Свідомість, Блаженство».
Сахаджаяна — колісниця природного шляху
Стиль вчення — сахаджаяна. Сахаджаяна присутня в індуїстському та буддійському тантризмі. Сахаджаяна — це особливий підхід до практики, притаманний безсмертним святим чудотворцям Індії. Деякі з цих безсмертних святих належали до індуїстської традиції, деякі — до буддійської тантри, проте вони відрізнялися цим єдиним стилем. «Сахаджаяна» означає «колісниця природного шляху». Природний шлях — це перебування в природному стані, коли йогін передусім орієнтується не на якісь зовнішні форми поведінки й релігійного очищення, на практику, догматику та концептуальне знання, а будує шлях природності на усвідомленні. По суті, все зводиться до усвідомлення.
І коли йогін практикує шлях усвідомлення, він живе в гармонії зі Всесвітом. У нього немає якоїсь певної принципової схеми поведінки, богословської догматики, філософської структури. Точніше, вона в нього є, але вона його турбує не так, як представників інших течій. Тобто він передусім ґрунтує свою садхану і йогічне життя на усвідомленні. Виходячи з внутрішнього усвідомлення, він живе, спонтанно відгукуючись на всі події та процеси у всесвіті. Можливо, для багатьох «усвідомлення» — це незрозумілий термін.
Що таке усвідомлення? Святі говорять, що усвідомлення в нас — це сам Абсолют, Бог. Через те, що ми втратили зв’язок зі своїм усвідомленням і живемо несвідомо, ми перебуваємо не в гармонії зі Всесвітом, а в двоїстості, яка завжди передбачає суб’єкт-об’єктні відносини, конфліктність.
У чому виражається конфліктність? Наприклад, вона виражається в стражданнях, у підвладності закону причин і наслідків (кармі), старінню, умиранню, новим переродженням. Такі речі існують, тобто ми не можемо заперечувати, що старіємо, хворіємо, помираємо і перероджуємося. І ці речі нікому не подобаються. Але це відбувається тому, що ми перебуваємо в конфліктних відносинах зі Всесвітом, а конфліктні відносини виникають унаслідок нашої несвідомості.
Що таке несвідомість? Несвідомість означає, що наш рівень свідомості змістився на грубе тіло, що ми не усвідомлюємо тонші частини свого «Я».
Будова внутрішнього пізнавача
Загалом учення Адвайти говорить, що людина як внутрішній пізнавач складається з кількох частин. По-перше, є природа Ума. Брахман, праджняна, Абсолют — це синоніми природи Ума, це те, що є заповітною метою будь-якого йогіна. Крім природи Ума існує те, що нижче — антахкарана. Антахкарана — це внутрішній інструмент, який складається з манаса, буддхі, читти й ахамкари.
Манас — це наш понятійний ум, який приймає або відкидає, наприклад «подобається чи не подобається», «хочу чи не хочу», «піду чи не піду». Манас — це наш нижчий розум, яким ми керуємося, використовуючи логічні операції з думками.
Читта — це сховище розумових тенденцій, самскар. Самскари — це кармічні відбитки, що йдуть із минулих життів. Можна сказати, що це склад, у якому зберігаються враження.
Буддхі можна називати інтуїцією або космічним розумом усередині нас. Той, у кого розвинений буддхі, має творчі здібності та розвинену інтуїцію. Він розуміє, що таке великодушність, співчуття, любов, відданість. Тобто всі вищі якості в нього розвинені, тому що в нього відкритий канал буддхі. Той, у кого канал буддхі закритий, ці якості в принципі не розуміє. Він сильно піддається матеріальним станам, грубому фізичному світу.
«Ахамкара» в перекладі із санскриту означає «самість» або «хибне его». Коли ми думаємо «я є окрема особистість», «я є щось незалежне саме по собі», коли ми відчуваємо почуття гордості або, навпаки, почуття провини, приниження, коли наш образ самих себе коливається під впливом зовнішніх ситуацій — це все ахамкара. Почуття власної значущості, коли ми почуваємося дуже важливими або, навпаки, забитими, приниженими, ображеними — це функції ахамкари.
Наша свідомість діє таким чином. Із всевишнього Джерела Буття, праджняни, завжди випромінюється велике світло недвоїстості. Його сприймає буддхі (махат, космічний розум, наша внутрішня інтуїція), тобто наша тонка усвідомленість, наш інтуїтивний стан. Сприймаючи це світло, буддхі дає команди манасу (поверхневому уму), ґрунтуючись на читті (минулих спогадах). Манас, отримуючи команди від буддхі й читти, ухвалює різні рішення. І все це в цілісності створює ахамкару, тобто стан сприйняття хибного «я».
Людина, у якої канал буддхі закритий, втрачає зв’язок з Абсолютом. Вона думає «я є мій ум і моє тіло», тому живе у двоїстості, повністю піддаючись впливу зовнішніх об’єктів. Коли людина думає «я — це я, а інші — це інші», то це стан непросвітленої свідомості, яка керується нижчими частинами свого «я».
Коли ми займаємося духовною практикою та медитацією, ми очищаємо канал буддхі, щоб увійти в ще вищий стан праджняни. Якщо ми не очищаємо канал буддхі, то маємо справу лише з матеріальною природою та нижчим станом.
Стиль тантри й сахаджаяни — це такий стиль, коли ми постійно намагаємося відкрити канал буддхі й увесь час перебувати в цьому стані, щоб зробити прорив до ще вищого, надсвідомого стану. Тому кажуть, що той, хто практикує лайя-йогу, завжди перебуває в спогляданні. Тобто він постійно, чим би не займався, перебуває у стані споглядальної присутності.
Десять мільйонів разів ми прославляємо лайя-йогу. Стоїш, ходиш, спиш або їси — завжди медитуй на недвоїстого царя.
Це означає, що ми завжди, чим би не займалися, намагаємося медитувати на велике Джерело нашої свідомості. І тоді виходить, що всі аспекти нашого життя об’єднані з вищим Джерелом.
Школа авадхутів
Школа вчення, якої ми дотримуємося, — лайя-йога в традиції авадхутів. Авадхути — це святі безумці, святі безсмертні чудотворці Індії, які перебували вище за всі рамки й приписи та дали великі вчення для досягнення найвищого звільнення. У давнину авадхути досягали найвищих рівнів духовного розвитку. Наприклад, багато хто з них, помираючи, не залишав після себе фізичних останків, розчиняючи тіло у світлі. Останній приклад такої реалізації продемонстрував у 1874 році великий святий, Бхагаван Шрі Рамалінга Свамігал.
П’ять розділів учення лайя-йоги
Праджня-янтра — це шлях споглядання. Праджня-янтра належить до свідомості, тобто ми намагаємося знайти внутрішню спостерігаючу свідомість, яка незримо присутня постійно, чим би ми не займалися. Знайшовши цього внутрішнього спостерігача, ми намагаємося безперервно його утримувати, тобто усвідомлювати. Наприклад, під час ходьби ми виконуємо чанкраманам — техніку споглядальної ходьби. Коли ми їмо або розмовляємо, ми намагаємося бути усвідомленими, наприклад виконуємо атма-вічару. Тобто абсолютно все, чим би ми не займалися, є практикою, і вона належить до розділу праджня-янтри.
Другий розділ учення — це шакті-янтра, енергія. Окрім свідомості, всередині нашого тіла існує енергія, і коли ми займаємося очищенням цієї енергії, пробуджуємо кундаліні та намагаємося ввести прану в центральний канал, щоб поглибити усвідомлення, то все це є практиками розділу шакті-янтра.
Шакті-янтра дуже обширна і складається з різних розділів, наприклад шат-чакра-йоги, кундаліні-йоги, крійя-йоги.
По суті, ці два розділи — найголовніші розділи вчення. Взагалі, коли ми стаємо на шлях практики, потрібно безперервно й наполегливо тренуватися, щоб досягти результату і стати майстром, тому що просто називати себе практикуючим, читати книги й розмірковувати про духовність — це не шлях до звільнення. Якщо ви хочете досягти просвітлення, вам потрібно щодня наполегливо тренуватися. Причому вам потрібно тренуватися навіть більше, ніж спортсмену, який хоче побити світовий рекорд. Тому ми надаємо дуже великого значення медитації та щоденній практиці кундаліні-йоги, шат-чакра-йоги та інших.
Святі кажуть, що ми повинні приділяти своїй духовній життю значно більше уваги, ніж ту, яку ми зазвичай приділяємо. Зазвичай мирські люди багато уваги приділяють навчанню в інституті, мирській роботі, спорту, але якщо йдеться про духовне життя, то вони, не маючи духовного вчителя і правильних настанов, не приділяють належної уваги духовному життю. Але якщо ви хочете стати майстрами, професіоналами, то доведеться підняти планку свого життя. Слід щодня дуже багато займатися духовною практикою і духовним тренінгом, тренуванням, і тоді можна розраховувати на якісь результати. Якщо ж ми мало приділяємо уваги духовному тренуванню, не плекаємо свою енергію, не вивчаємо свій ум, то ми не отримаємо жодних результатів, а залишимося на рівні любителів. Але любительський підхід у питаннях, що стосуються сенсу життя, нічого не дає. Завжди дуже важливо орієнтуватися на підхід професіоналів, майстрів. І такими великими майстрами були махасіддхи, з яких ми намагаємося брати приклад.
Йога звуку (нада-йога), йога внутрішнього світла (джьоті-йога) і йога сновидінь — це три розділи вчення вищого рівня.
Такими є п’ять розділів учення лайя-йоги. Тому вважається, що практикувати лайя-йогу — це означає практикувати всі ці п’ять учень.
Таттва-відья
Йога звуку заснована на сприйнятті тонкого звуку. Звук є танматрою елемента простору. Якщо взяти п’ять елементів, що нас оточують (земля, вода, вогонь, вітер і простір), то це будуть грубі п’ять елементів, які ми бачимо. Також є тонкі п’ять елементів, які перебувають у нашому тілі. Танматри — це тонкі частини цих елементів. Нада-йога і джьоті-йога засновані на вивченні тонких частин цих елементів.
Наприклад, є елемент землі. Вважається, що його танматра — запах. Якщо ви медитуєте, концентруючись на муладхара-чакрі в районі куприка і на кінчику носа, ви пробуджуєте свою енергію. Через деякий час ви почнете відчувати тонкий аромат або запах, який тонший за фізичний. Це астральний запах. При старанній медитації ви отримаєте такі переживання. Це називають танматрою елемента землі, астральним запахом.
Якщо ви медитуєте на свадхістана-чакрі (елементі води) або на кінчику язика, то через деякий час відкриваєте найтонший смак, недоступний звичайному сприйняттю. Це танматра елемента води.
Якщо ви медитуєте певним чином на елемент вогню, через деякий час внутрішнім баченням ви починаєте бачити тонкі райдужні сфери, візерунки, мандали, янтри. Це тонке світло недоступне звичайним очам. Воно доступне позачуттєвому сприйняттю, астральному зору. Це форма танматри елемента вогню.
Якщо ви вслухаєтеся у внутрішні звуки, затикаючи вуха і концентруючись на анахата-чакрі або горлі, то через деякий час у горлі, у правому вусі або в маківці, у хребті починаєте чути тонкі звуки, тонкі уривчасті мелодії, гудіння, дзижчання. Ці звуки недоступні звичайному людському вуху. Це танматра елемента простору, тонкий звук. Тому вищі аспекти лайя-йоги пов’язані з такими тонкими елементами, коли ми медитуємо на тонкий звук і тонке світло. У цьому полягає нада-йога і джьоті-йога.
Йога сновидінь полягає в тому, що ми намагаємося переносити свідомість в астральне тіло і розвивати своє астральне тіло завдяки сновидінням. Коли така свідомість в астральному тілі дозріває, вона поступово стає самостійно діючою. Коли йогін працює з усвідомленням в астральному тілі і з порожнечею, його астральне тіло насичується Ясним Світлом і через деякий час перетворюється на майя-дехам, або ілюзорне тіло.
Такими є розділи вчення лайя-йоги.
Сахадж’я — природний стан
Головне поняття вчення — сахадж’я, природний стан. З точки зору святих, можна сказати, що ми всі перебуваємо не в природному стані. Природний стан означає, що ми підключені й безперервно усвідомлюємо наше внутрішнє Джерело, те, що називають Брахманом, Абсолютом або Богом у дуалістичних релігіях. А бути не в природному стані — це означає забути це Джерело, відвернутися від нього, ототожнити себе з фізичним тілом і створювати нові кармічні програми.
Вважається, що ми продовжуватимемо страждати, народжуватися і вмирати, доки не усвідомимо це універсальне Джерело і не увійдемо з ним у контакт, тобто ця погана нескінченність, замкнене колесо, циклічність сансари триватиме. Загалом усі релігії говорять про те, що якщо ти хочеш стати безсмертним, то тобі треба думати про Бога і спасати свою душу, тобто очищатися різними способами доти, доки твій дух не возз’єднається. Але в лайя-йозі, в ануттара-тантрі існує свій принцип: ми говоримо, що можемо в будь-який момент, у будь-яку секунду прямо увійти в цей стан. Всевишнє Джерело — це природа нашого розуму як така, це те, що не досягається практикою, а без наших зусиль існує споконвічно. Це питання тонкого усвідомлення, і якщо ми усвідомлюємо, то можемо увійти в нього прямо зараз.
Наприклад, просто зараз ваш ум подібний до простору. Тобто в глибині вашого «Я» присутній величезний простір, подібний до всесвіту. Просто зараз у своїй чистій Основі ви володієте безмежною досконалістю і чистотою. Можна сказати, що просто зараз у вас є дуже високий і божественний стан. Він був притаманний вам завжди, але через те, що ви неуважні до нього, не слухаєте його, не працюєте з ним і не розвиваєте його, він подібний до підводної течії. Коли ви неуважні до нього, ваша свідомість зісковзує на грубіші шари — на рівень понятійного ума, емоцій або почуттів. Тоді ви забуваєте цю внутрішню велич, внутрішню безконечність і слухаєте голос поверхневого інтелекту та емоцій.
Проте, навіть коли ваша свідомість зісковзує на грубі шари, це просторове всевишнє Джерело, глибинне усвідомлення, ніколи не затьмарюється.
Таким чином, святий — це той, хто безперервно споглядає всередині себе це просторове Джерело, це безмежне світлоносне порожнинне усвідомлення. Святий насамперед звертає увагу на цю порожнинну і світлоносну ясність, а на ум, почуття й тіло він не такою мірою звертає увагу. Наприклад, якщо такого святого образити, він не дозволить виникнути гніву. Можливо, підніметься якась енергія, але вона ніяк не змусить його покинути Джерело світлоносного усвідомлення, у ньому не виникне жодних емоцій, він залишатиметься в стані, подібному до простору.
Якщо такому святому запропонувати якісь матеріальні блага або похвалити його, він знову залишатиметься в стані єдності з Джерелом, а думки й почуття, які виникнуть, будуть подібні до кіл на воді — вони одразу ж зникнуть. Коли таке відбувається, кажуть, що настає самозвільнення думок, емоцій і пристрастей.
Відмінність святого від звичайної людини полягає в тому, що він добре знайомий із Джерелом і постійно в ньому перебуває, постійно самозвільняючись, тобто його ум подібний до самоочисного інструмента. Стан людини, яка не знає про це і не перебуває в спогляданні, нагадує автомобільне скло, на якому немає двірників: коли на нього падає сніг, пил або дощ, воно каламутніє, і тоді нічого, крім пилу, снігу або дощу, не видно.
Природний стан і таємний друг на шляху
Природний стан — це завжди притаманна нам порожнинна основа, матриця всесвіту, наше споконвічне «Я». Ми його або усвідомлюємо, або не усвідомлюємо; ми його або утримуємо, або втрачаємо. Велике завдання того, хто практикує лайя-йогу, полягає в тому, щоб поглиблювати й плекати це усвідомлення, помічати відволікання і долати їх.
У вченні є важливе поняття, яке називається «таємний друг на шляху». Таємний друг — це наша уважність і пильність, які вказують нам на наші відволікання і спонукають знову повернутися до усвідомлення цього Джерела. Наприклад, під час ходьби або коли ми робимо що-небудь, приблизно раз на хвилину перевіряємо себе, і таємний друг нагадує нам, якщо ми втратили усвідомленість, подібну до простору, і ми повертаємося.
Головна практика полягає в тому, щоб увійти в цей стан єдності з всевишнім Джерелом Всесвіту і ніколи його більше не втрачати.
Коли ми в нього входимо, з нами відбуваються дуже глобальні речі, але це тільки самий початок. Усе наше сприйняття життя змінюється так, наче раніше ми були сліпі, а тепер прозріли. Ми навіть можемо подумати, що досягли великого прогресу в духовному житті, але це, звичайно, не так. Фактично це тільки самий початок, з якого починається справжня духовна практика.
Цей стан можна безмежно поглиблювати, і коли ми його поглиблюємо, він починає впливати на нашу прану, енергію. Прани починають очищати канали, вітри починають стягуватися двома бічними каналами в центральний канал, і починається циркуляція енергії, яка плавить елементи в чакрах. І тоді починає відбуватися трансформація нашої життєвої енергії в тілі, доки елементи фізичного тіла повністю не розплавляться, доки фізичне тіло на атомарному рівні не трансформується в райдужне тіло світла.
Сахаджа-самадхі
Вважається, що введення в природний стан може передавати Вчитель, або ми самі можемо спонтанно в нього увійти. Але в будь-якому разі дуже важливо отримати відповідні настанови від Вчителя, щоб розпізнати цей стан і знати, правильний він чи неправильний, тому що нам потрібна основа, на яку ми орієнтуємося в нашому житті. І якщо ми розпізнали наш природний стан, то далі слід його безперервно утримувати. У цей стан можна увійти різними методами, і тоді залишається тільки утримувати його. Коли він закріплюється, то ви будете намагатися безперервно утримувати його, повертаючись до звичайного життя, якщо прагнете просуватися шляхом лайя-йоги.
Звичайні способи практики в нас такі: медитація сидячи, споглядання під час ходьби та виконання технічних практик йоги. Одна третина часу приділяється медитації, одна третина — споглядальній ходьбі, одна третина — технічним вправам. Щоб стати майстрами-професіоналами, потрібно дуже багато виконувати практик, тому в монастирі існують ретритні правила.
Ретритна практика
Ретрити — це проміжки часу, коли ми практикуємо не годину чи дві, а, наприклад, шістнадцять годин на день. Таким чином ми наближаємося до стану великих святих, які вели дуже глибоку й інтенсивну практику.
У монастирі існує правило:
- щодня ми виконуємо три медитаційні сесії (мінімум 1,5 години);
- щомісяця ми виконуємо семиденний затвор, протягом якого інтенсивно практикуємо споглядання, ходьбу та різні техніки;
- щороку ми виконуємо тримісячний затвор;
- один раз на 4-5 років ми виконуємо річний ретрит, коли протягом одного року безперервно виконуємо садхану;
- один раз протягом дванадцяти років ми виконуємо трирічний ретрит.
Це основне ретритне правило для монахів. Тобто ретрит — це час, коли ми можемо відкласти вбік усі справи й турботи, повністю занурившись лише в духовну практику. Це подібно до заміських зборів у спортивних командах, коли вони посилено тренуються перед чемпіонатом. Так само, якщо ви бажаєте реально змінити себе й хочете реалізувати серйозні духовні досягнення, вам теж потрібно стати таким старанно тренованим практиком.
Вчення махасіддхів — це дуже глибока система практики, тому ми обов’язково отримуємо результати, якщо застосовуємо його.
Сьогоднішній ретрит — це спроба попрактикувати в більш інтенсивному режимі, тобто в дусі махасіддхів, щоб отримати якийсь результат, щоб отримати стан усвідомленості, який можна було б підтримувати в повсякденному житті.
Види самадхі
Будь-яка йога передбачає свій найвищий стан, самадхі. Існує нірвікальпа-самадхі та савікальпа-самадхі. Савікальпа означає неповне самадхі, а з савікальпами, тобто з відмінностями. Нірвікальпа означає самадхі найвищого рівня. Однак ні те, ні інше не є метою лайя-йоги. Метою лайя-йоги є сахаджа-самадхі.
Інша назва сахаджа-самадхі — самадхі плинної ріки. Це означає, що ми не відриваємо нашу медитацію від повсякденного життя. Наприклад, у нірвікальпа-самадхі вважається обов’язковою зупинка дихання й серцебиття. Вважається, що якщо ваш пульс не зупинено і ви не можете увійти в надсвідомий стан, то це не нірвікальпа-самадхі. Але в сахаджа-самадхі ви можете рухатися, розмовляти, їсти, пити, ходити, працювати, при цьому ваш надсвідомий стан не припиняється. Ви можете бути адекватним у цьому світі й спонтанно відгукуватися на все розмаїття енергій у Всесвіті. Ви подібні до плинної ріки, яка має підводну течію і м’яко котить свої води. Тому цей вид самадхі й називають самадхі плинної ріки. Саме це самадхі дуже важливе для практикуючого лайя-йогу.
Звісно, нірвікальпа-самадхі також дуже важливе. І той, хто його досягає, теж абсолютно видатна, висока особистість. Однак святі кажуть, що нірвікальпи недостатньо. Нірвікальпа добра лише в ретриті, коли ви тривалий час медитуєте поза всякими турботами, коли ваш ум нічого не бачить і не чує. Але коли йогін, досконалий у нірвікальпа-самадхі, починає розмовляти, ходити чи їсти, він стає звичайною людиною, бо він не оволодів сахаджа-самадхі.
Коли ж ви оволодіваєте сахаджа-самадхі, то цей вид самадхі привноситься в саму гущу вашого життя, і тоді ви безперервно перебуваєте у стані ума, подібного до простору.
Коли сахаджа-самадхі під керівництвом святих правильно розвивається, плекається й поглиблюється, воно обов’язково веде до найвищої реалізації — саруба-самадхі. Саруба-самадхі — це найвищий вид самадхі, коли елементи й атоми фізичного тіла розчиняються до рівня п’яти світел, і тоді йогін трансформує грубе фізичне тіло в тіло світла. Це називають великим переходом, або великим перенесенням, кайя в’юха.
Такими є головні цілі нашої практики.
Про вчення можна говорити нескінченно, бо воно дуже глибоке. І навіть якщо ви присвятите п’ять років просто інтелектуальному навчанню, то й цього може бути недостатньо. Духовне життя — це серйозний і тривалий процес.
Запитання: Як правильно писати мантру ОМ: ОМ чи АУМ?
Є відмінності в тому, як вимовляти і як писати мантру ОМ. Зазвичай вважається, що ця мантра складається з трьох звуків: А, У і М. Звук А належить до поверхневої свідомості та до зовнішнього світу. Звук У належить до підсвідомості та до астрального світу. Звук М належить до світу без форм і до надсвідомості. Крім цього, ще існує невимовний звук — бінду вісарга. Він належить до тур’я — до четвертого, або трансцендентального, стану за межами сну без сновидінь. І залежно від того, на якому звуку ви робите акцент, такий результат ви й отримуєте. Тобто можна вимовляти мантру ОМ, роблячи акцент на гудінні М, і тоді ваша свідомість більше інтегруватиметься зі світом без форм, зі станом сну без сновидінь. Загалом інтонація вимови й акцент у мантрі залежать від школи та традиції, якої ви дотримуєтеся.
Запитання: Чи можна практикувати, маючи реальні блага або створюючи їх? Чи можна це поєднати?
Так, це реально. Більше того, це реальніше, ніж будь-що інше. Оскільки вчення передбачає об’єднання споглядальної присутності з усіма елементами життя, то дуже важливо зрозуміти цей принцип об’єднання усвідомленості з усіма аспектами вашого життя.
Якщо ви практикуєте усвідомлення, очищуєте канали, то з часом ви навчитеся бути усвідомленими й практикувати природний стан у повсякденному житті. Коли ж ваша свідомість буде достатньою мірою готова, можна перейти в інший режим практики: тобто повністю йти зі світу — ставати монахом або йти в затвор. Але попередньо потрібно підготувати себе до цього, бо якщо робити це, будучи неготовим, то через деякий час виникнуть різні труднощі.
Тобто принцип такий: спочатку ми практикуємо у світі, готуємо себе і стаємо досвідченими в духовній практиці, а на вищих щаблях слід змінювати свій спосіб життя, тобто йти в монастир або в затвор, якщо ви мирянин, і практикувати на самоті. Без цього важко досягти вищих результатів. А на ще вищих щаблях слід знову виходити із затвору й об’єднувати отримані переживання з життям, практикуючи активність тіла, мови й ума. І так повторюється багато разів. Можна сказати, що ми чергуємо усамітнення і стан виходу з усамітнення.
Стадії тантричної поведінки
Існує градація, або класифікація, типів тантричної поведінки. Перший тип — це бджола. Бджола — це духовний шукач, який відвідує одного вчителя за іншим, один семінар за іншим і читає багато книжок. Він просто як бджола збирає нектар з усіх квітів, насичуючи себе теоріями, щоб їх потім перетравити. Поки ви не пройшли щабель бджоли, не прочитали багато книжок, не ознайомилися з безліччю релігій, духовних учителів, не відвідали їх і не здобули якогось досвіду, вас ще не можна назвати бджолою. Тобто ваш духовний поверховий пошук ще не завершився. Потрібно постукати у багато дверей, почитати Кастанеду, Раджніша, Крішнамурті, тобто все, що є поруч, поїхати до одного вчителя, до іншого, до третього, щоб отримати численний досвід і насититися всім цим. Це нормально на стадії бджоли. Але якщо ваша стадія бджоли затягується, тобто якщо ви це робите п’ятнадцять і навіть двадцять років, то це вже ненормально, ви надто затрималися на цій стадії.
Друга стадія — це олень. На стадії оленя практикуючий уже обирає якесь конкретне вчення, якогось конкретного Вчителя, конкретну школу, щоб уже повністю на ній концентруватися й не давати собі розсіюватися. Адже чудових учень і вчителів багато, але неможливо все життя просто поверхово шукати, а треба застосовувати те, що говорять учення й учителі. Життя не таке довге, і треба ще встигнути отримати якісь результати. Стадія оленя означає, що ви практикою в монастирі, в усамітненні або на семінарі втілюєте ваші вчення в життя.
Після ступеня оленя настає стадія німого, коли потрібно повністю припинити розумову активність і зовнішні контакти, щоб досягти самадхі. Якщо ви не ввійдете в стадію німого, вам не вдасться ввійти в самадхі.
Після стадії німого настає стадія безумця. Але це не означає, що ви втрачаєте розум. Це означає, що ви виходите за межі всіх подвійних уявлень, меж і визначень людського знання, за межі логіки, концепцій і здорового глузду. З погляду логіки стан недвоїстості — це ірраціоналізм, містика, абсурд, це щось абсолютно незбагненне, тому часто святих називають безумцями. Тобто для них логіка людського світу подібна до дитячої гри. Вони можуть оперувати логікою людського світу, але вони нею ніяк не схоплені, вона для них не має жодного значення.
Нарешті, після стадії безумця настає стадія лева. Цей ступінь означає, що йогін реалізував просвітлення і стійко проявляє свою абсолютну природу. Він подорожує, живе в місцях сили, відвідує якісь енергетичні точки на землі або закликає сутностей і духів, проявляє себе так, щоб зіштовхувати якісь люті енергії, тренуючи глибину свого просвітлення.
Нарешті, на вищих ступенях настає стадія собаки-свині. Вважається, що собака-свиня перебуває поза якимись ціннісними, культурними умовами людського світу, не розділяє на чисте й нечисте, добре й зле тощо. Цей термін використовується для стану вищого махасіддха, який повністю вийшов за умовності людського світу.
Такими є основні стадії поведінки духовно практикуючого. Їх слід знати й проявляти кожну у свій час.
Якщо ви залишаєтеся на стадії бджоли тривалий час, не переходячи до наступної, ваш духовний процес затягнувся. Ви шукаєте й шукаєте, але ще не почали практику. Так може тривати все життя, але життя не таке довге, а треба ще встигнути отримати результати. Якщо ж ви, не ставши бджолою або оленем, намагаєтеся стати безумцем або собакою-свинею, це теж неправильно, тому що у вас ще немає належного досвіду й самадхі, і ви можете наробити купу помилок, застосовуючи до себе високий погляд недвоїстості.
Запитання: Скажіть, хто такий Ошо, на якій стадії він зупинився?
Я захоплююся Ошо. Він святий, просвітлений. Стадії святих бувають різними. Я думаю, що він реалізував просвітлення свідомості, єдність з Абсолютом, сахаджа-самадхі.
Однак у святих теж є своя ієрархія. Існують святі, які реалізували просвітлення енергії, просвітлення тіла. Процес духовного життя нескінченний.
Кожен, хто реалізував безперервну свідомість, є просвітленим. Якщо ви хочете перевірити, чи досягли ви або певна людина мінімального просвітлення, то треба з’ясувати, чи досягнуто безперервної свідомості уві сні зі сновидіннями або уві сні без сновидінь. Якщо людина усвідомлена уві сні зі сновидіннями, то це серйозний практик, хоча вона ще не є просвітленою, а просто добрий йогін або якийсь шаман. Але якщо людина розвинула усвідомленість уві сні без сновидінь, тобто в каузальному тілі, у світі без форм, то вона вже реалізувала певний ступінь просвітлення.
За цією стадією є ще рівень усвідомленості за межами сну без сновидінь. І коли людина безперервно усвідомлена з моменту засинання до пробудження, тобто її фізичне тіло засинає, а ум не засинає, то можна сказати, що ця людина досягла істинного просвітлення. І в момент смерті її психологічна безперервність теж не зруйнується. Тобто вона так глибоко вкоренилася в усвідомленні, що буде усвідомлювати себе навіть у момент смерті, тому в неї ніколи не буде проблем. Звичайна ж людина в момент смерті втрачає усвідомленість і несвідомо проходить бардо Ясного Світла та інші нижчі бардо, а потім несвідомо втягується в утробу матері, приваблюючись сексуальними видіннями батька й матері, що злягаються, видіннями світу асурів або небес. Це відбувається тому, що в неї немає усвідомленості. Але якщо людина практикою сновидіння і практикою присутності реалізувала усвідомленість, у неї завжди буде внутрішній спостерігач, присутність, подібна до простору. І тоді лякливі або привабливі видіння в момент смерті не збентежать її, вона не втратить себе.
Навіть якщо людина знає багато текстів або має релігійну атрибутику, це ще нічого не означає. Тобто найголовніше — реалізувала вона таку усвідомленість чи не реалізувала. Я думаю, що Ошо реалізував таку усвідомленість.
Можна сказати, що якщо Ошо застосовував методи «Віг’яна-бхайрава-тантри», то він говорив про ануттара-тантру, тому що це вчення подібне до нашого. Різниця лише в тому, що наше вчення відрізняється глибиною та структурованістю. Ошо був спонтанно просвітленим майстром, ніби сам для себе і від себе, а ми представляємо певну школу, традицію.
Перешкоди на духовному шляху
У процесі духовного життя виникає багато труднощів. Тобто духовне життя — це, звісно, не курорт і не п’ятизірковий готель. Кожен досвідчений йогін знає про те, що існують різні перешкоди. Коли ви можете просуватися, ваші кармічні кредитори, тонкі духи й боги світу пристрасті можуть чинити вам перешкоди. Загалом духовне життя — це певною мірою боротьба.
Наприклад, християнське чернецтво дуже багато говорить про бісів, які спокушають аскетів, пустельників і відлюдників, що борються з ними не на життя, а на смерть. Але в нас немає поняття бісів, оскільки все недвоїсте, і навіть біси — це частина нашої свідомості. Тим не менш виникає безліч різних перешкод, які бувають зовнішніми, внутрішніми й таємними.
Зовнішні перешкоди — це перешкоди ззовні. Наприклад, ви намагаєтеся практикувати, а проти вас можуть загостритися якісь взаємини з родичами, на роботі. Фактично, коли ви живете у світі, зовнішніх перешкод дуже багато.
Внутрішні перешкоди з’являються тоді, коли у вас уже немає зовнішніх перешкод, тобто коли ви пішли практикувати в монастир, у затвор, але у вас виникли проблеми з каналами, пранами або мирськими бажаннями. Наприклад, вам хочеться медитувати, але заважає сексуальне бажання, бажання їжі або бажання побачитися з родичами, тому не вдається сконцентруватися.
Таємні перешкоди пов’язані з чіплянням за самість, за «я», за его, за різні тонкі рівні ясності та медитативні переживання. Зазвичай лише досвідчені практики знають, як позбутися таємних перешкод, тому що звичайні люди ніколи їх не переживають. Таємні перешкоди також пов’язані з перешкодами від божественних істот. Якщо ви щось неправильно виконували або у вас у минулому житті були створені певні причини, то боги світу пристрастей можуть зупиняти вас, чинити вам якісь перешкоди.
Існує багато істот іншого світу, які можуть чинити такий вплив. Я думаю, що це наслідок таких перешкод. Коли виникають перешкоди, йогіну може бути дуже важко. Але святі кажуть, що якщо маєш непохитний дух або віру, то всі перешкоди можна пройти.
Коли ми обираємо йти духовним шляхом, ми знаємо, що це подібно до стану духовного воїна, коли ми зрештою повинні перемогти. Духовне зростання не дається малими зусиллями, тому ми справді повинні боротися зі своїми ілюзіями.
