Для нас Лакшмі уособлює насамперед силу волі, силу наміру, енергію, що проявляється через особистість, – особистісність, йогічний успіх, йогічну удачу, духовне процвітання. Для досягнення реалізації йогіну потрібна безліч якостей, і в процесі практики ці якості мають дозрівати.
Реалізація – це не що інше, як розкриття власного потенціалу, і цей потенціал обов'язково проявляється як певні якості. Лише коли людина перебуває в самадхі, медитуючи на непроявлене, її потенціал ніби не проявляється. Увесь інший час, якщо цей потенціал по-справжньому реалізований, він обов'язково проявляється. Тобто йогін в особистісному плані – це не людина, яка не проявляє жодних якостей. Радше він не ототожнюється з цими якостями, сприймаючи їх як гру природного стану. Але ті якості, які в нього проявляються, обов'язково чисті, піднесені, глибокі та високі. Не може бути так, щоб йогін, який прагне звільнення, переродження у світах небожителів, проявляв якості нижчі, ніж ті, хто зовсім не прагне звільнення й має мирські бажання, живе буденним життям. Цього в принципі не може бути, це неможливо, оскільки реалізація природи Ума передбачає прояв більш піднесених якостей.
І закликання Лакшмі – це саме закликання таких піднесених йогічних якостей.
Важливість якостей для успіху в практиці
Часто йогін може застосовувати методи, але не досягати успіху. Чому так відбувається? Очевидно, йому просто бракує якостей, щоб здобути користь із цих методів. Але щойно він виробляє в собі належні якості, усі методи одразу ж приносять користь. Це подібно до того, як за штурвал прекрасного літального апарата (вімани або суперзорельота) сідає дитина, і тоді, що б вона не робила, яким би прекрасним не був цей літальний апарат, його не вдасться підняти в повітря й доправити до цілі. За штурвал має сісти досвідчений пілот екстракласу, який володіє чудовими якостями, швидкістю, реакцією, швидкістю мислення, умінням оцінювати ситуацію, стратегічним і тактичним мисленням. Якщо він сяде, зореліт обов'язково підніметься в повітря й досягне цілі.
Так само й ми, застосовуючи методи йоги та виробивши в собі належні якості, обов'язково досягаємо цілі. Це означає, що паралельно із застосуванням практик йоги завжди слід розмірковувати над виробленням належних особистісних якостей. Якщо в нас немає терпіння, наполегливості, прагнення досягти цілі, ми можемо отримувати дуже піднесені вчення й передачі, як сказано в сутрах, наша голова може навіть стати пласкою від дотиків ритуальної посудини (посвят), проте ми не зуміємо скористатися всіма передачами й методами.
І принцип Лакшмі – це втілене цвітіння якостей, це духовне багатство, духовний успіх і процвітання, багатство мудрості та знаків реалізації. Це творча сила, яка проявляється багатоманітно.
Творча свідомість як основа садхани
Коли ми займаємося духовною практикою, дуже важливо мати таку творчу силу, оскільки садхана – це насамперед внутрішня творчість. Під творчістю можна розуміти дуже тонкий процес маніфестації ігрової свідомості. Тобто коли ми виходимо на той рівень, де свідомість перестає бути лінійною, однозначною, алгоритмічною. Коли свідомість стає ігровою, квітучою, багаторівневою, неалгоритмічною, нелінійною. Коли свідомість має безліч тонких виборів, безліч видів реальності. Коли вона перебуває в стані постійної біфуркації, розгалуження, у різних переломних точках. Коли свідомість може оперувати різними баченнями реальності, вільно входити в різні тунелі реальності, коли свідомість стає багатовимірною, стохастичною, тобто не впорядкованою, а ймовірнісною. Саме така творча свідомість – це свідомість споглядача. Це те саме, що й неконцептуальне усвідомлення, просто зазвичай ми не розшифровуємо принцип неконцептуального усвідомлення.
Логічне, концептуальне усвідомлення — це лінійне мислення, яке жорстко обумовлене подієвими рядами, суб'єкт-об'єктними відносинами, причинно-наслідковими зв'язками, догматами, усталеними доктринами. І воно ніколи не може вийти за власні межі, саме тому воно й обмежене. Тобто вважати себе собою, вважати світ світом, вважати двоїсті відносини двоїстими відносинами — це і є лінійне мислення. А неконцептуальне усвідомлення — це нелінійне мислення. І щойно ми виходимо на рівень неконцептуального усвідомлення, то відразу виявляємо неймовірний творчий потенціал, неалгоритмічність цього усвідомлення, парадоксальність. Таке усвідомлення не лінійне, а ймовірнісне, у ньому є багатовимірність. І коли ми глибоко усвідомлені, ми в цій багатовимірності можемо обирати безліч варіантів, проявляючи творчу силу. Переважно це стосується саме садхани.
І саме така творча свідомість, коли вона застосовується в духовній практиці, дає успіх у духовному житті.
Багатовимірність свідомості як ознака реалізації
Це означає, що у вас є така мудрість, ясність і чутливість до усвідомлення, що ви можете сприймати найвищі контури свідомості. У вас достатньо чутливості, щоб розуміти принцип багатовимірності будь-якої ситуації.
Одновимірна свідомість притаманна істотам нижчих світів. Наприклад, в одному з описів світу претів говориться, що прети шкребуть землю, намагаючись наїстися, але що б вони не робили, навіть якщо їжа потрапляє до їхнього шлунка, вона згорає, і вони не отримують задоволення. Або говориться, що істоти пекла просто «волають» від жаху й болю, а тварини бездумно прямують за їжею та задоволеннями. Це і є принцип такої сліпої, одновимірної свідомості, яка сприймає реальність такою, якою вона здається.
Багатовимірна свідомість сприймає реальність не такою, якою вона здається. Вона завжди може подивитися на одну й ту саму реальність із багатьох ракурсів. У багатовимірної свідомості немає однозначного судження, однозначної оцінки стосовно будь-чого взагалі. Досвідчений практик справді може так сказати. Якщо ви запитаєте досвідченого практика: «А що ти думаєш із цього приводу? Як ти оцінюєш цю ситуацію?», він скаже: «Залежить від того, як подивитися. З абсолютної точки зору — так, з відносної — так, з чернечих позицій — так, з мирських — так. З точки зору сутри — так, тантри — так, ануттара-тантри — так, а з точки зору неконцептуального підходу — взагалі інакше. Очима ріші — одне, очима божества — інше, очима людини — третє. Тут дуже багато варіантів, тому давай знайдемо якусь одну точку, з якої подивимося».
І якщо ви спробуєте ознайомитися з точкою зору багатовимірної свідомості, ви побачите, що ситуація може бути неоднозначною, світ може бути неоднозначним, людина може бути неоднозначною, зв'язки та відносини можуть бути неоднозначними, вчення може бути неоднозначним. І ця неоднозначність дає певну ймовірнісність, розмитість, певну свободу волі. Чому? Тому що вже немає сліпого прийняття реальності, а є певна залученість вашої свідомості як елемента психоісторії, вашої свідомості як владного оператора. Ви розумієте, що реальність задана не однозначно, а залежить від того, як ви на неї дивитеся. Саме від вас вона залежить. Коли ви усвідомлюєте, що вона залежить від вас, ви розумієте, що в цьому полягає ваша свобода волі. І це означає, що ви можете тут обирати, що ваша творча сила може тут проявлятися.
Часто, коли мені говорять стосовно чогось: «Це ось так», я кажу: «Це лише з однієї точки зору, а з інших точок зору можна подивитися інакше. Усе не так однозначно, якщо дивитися з різних точок зору».
Принцип цвітіння і свідомість божеств
Така багатозначність — це і є принцип цвітіння. Багатозначність — це доля божеств. Коли ми бачимо божеств, то зазвичай у них є елемент надмірності, цвітіння. Вони завжди прикрашені квітучими лотосами або мають багато голів, рук тощо. Це не обов’язково означає, що вони насправді мають багато голів чи рук. Вони вільні у прояві й можуть проявляти будь-яку форму. Канонічні форми — це лише певний шаблон або матриця, коли якийсь святий саме в такій формі спілкувався з божествами. Але самі божества можуть набувати незліченної кількості форм. Багато голів або багато рук просто вказують на багатозначність, на багатовимірність божеств. Їхня свідомість грайлива, квітуча, багатовимірна, ймовірнісна, неалгоритмічна. Вони живуть не на рівні логіки, а на рівні парадоксу, на рівні парасаттарка-логіки — позамежної, інтуїтивної логіки містичного осягнення.
І ось така ймовірнісна, багатовимірна свідомість уже сама собою є ознакою певної реалізації. Якщо ви жорстко зумовлені концепціями, ви навіть не зможете вловити таку свідомість. Але коли ви добре споглядаєте й перебуваєте на неконцептуальному рівні, то така свідомість поступово наділяє вас внутрішнім розумінням. І тоді вам стає зрозумілим сенс священних текстів або сенс методів.
Багатовимірність не означає, що ми буквально керуємося цим у відносній реальності. У відносній реальності є свої закони. Багато з них справді доволі прямолінійні. Але ми ведемо розмову про внутрішню реальність. Якщо, наприклад, ви оплачуєте квиток у поїзді, то вам треба реально це зробити, ви не скажете: «Це як подивитися: платити чи не платити, квиток це чи аркуш паперу». Такі речі не минуться вам без наслідків, оскільки в матеріальному світі діють свої закони. А ми тут ведемо мову про внутрішню духовну реальність, про вашу особисту садхану.
Багатовимірність самадхі та практичного застосування
Така багатовимірна свідомість виражає успіх і цвітіння духовного життя.
Саме вона й являє собою принцип Лакшмі — втілену силу особистісних якостей і квітучу, багатовимірну свідомість. Коли ви переживаєте самадхі — це не один стан, коли ви ввійшли у світло й перебуваєте в цьому світлі. Самадхі — це ціла гама, палітра переживань, поліфонія, цілий оркестр. Стан прани, розуму, світла, неконцептуальної усвідомленості, ясності, духовного прозріння, блаженства в чакрах, передбачення майбутнього, сприйняття тонких самскар, даршани божественних істот — усе це різні аспекти палітри самадхі.
І, навпаки, той, кому насилу вдається проникнути в таку багатовимірну структуру свідомості, часто зазнає труднощів у практиці методу або в практиці споглядання. Коли я аналізую причину цього, то бачу, що він надто однобічно підходить до практики, не бачить альтернативних варіантів. Наприклад, людині не щастить у служінні, тобто вона щось робить, але в неї це не виходить. Вона пробує ще раз — знову не виходить. Тому вона робить висновок: «Це неможливо зробити». Але приходить інша людина — мандалешвар, трохи змінює ракурс і каже: «Роби ось так, і тоді все вийде. Ба більше, є ще вісім варіантів, як це можна зробити». Чому так відбувається? Тому що перша людина намагалася розв’язати проблему надто одновимірно. А якби вона ввійшла у споглядання, застосувала цю творчу силу багатовимірності й подивилася на ситуацію під іншим кутом, то все б вийшло.
Те саме стосується йоги, технічних практик. Ми намагаємося виконувати якийсь метод (наприклад, анулома-вілома пранаяму або трайбандха-мудру): є такий ракурс, за якого прана накопичується й надходить у центральний канал, а є трохи інший ракурс, коли ми все робимо, витрачаємо час і сили, але прана чомусь не накопичується. Ми відчуваємо втому й роздратування, бо довго практикували, але прани не накопичили. Саме від здатності тонко поглянути під певним кутом на садхану чи служіння залежить наш успіх у практиці.
Це стосується й таких практик, як чандалі-медитація, медитація махашанті тощо. Це не означає, що ми надто захоплюємося творчістю й вигадуємо якісь власні методи. Звісно, методи авторитетні й існують у лінії передачі, просто ми розуміємо ці методи саме так, як їх переживають самі сиддхи й ріші, тобто глибоко й багатовимірно. І саме така багатовимірність веде до пробудження та реалізації.
По суті, сама по собі багатовимірність — це вже майже реалізація, адже це свідомість божества або сиддха.
