Коментар до тексту «Йога Васіштха»
Яким же чином можна реалізувати стан богоістоти й здійснити цей еволюційний стрибок? Яким же чином можна створити таке майбутнє? І чи реально його взагалі створити?
Якщо ми проаналізуємо священні тексти, відповідь буде однозначною – так, це реально. Якби це не було реальним, то нам не було б сенсу займатися духовною практикою. Але творити цю реальність повинні ми самі, ми самі несемо відповідальність за наше майбутнє. Навіть якщо ми отримуємо передачу від учителя, учення, пояснення, то вся відповідальність лежить на нас. Вибір завжди тільки за нами, оскільки, крім нас, ніхто божественну реальність не може сотворити, ми самі творимо її силою своєї свідомості.
Отже, яким же чином можна сотворити таку реальність, здійснити всі 16 стадій? Це можливо завдяки духовній практиці, тапасу й особистим зусиллям.
Настанови Васіштхи про особисті зусилля
У тексті «Йога Васіштха» є другий розділ, який називається «Прагнення». Васіштха в ньому пояснює Рамі принцип духовної практики. Рама як учень, як новачок, запитує Васіштху, яким же чином звільнитися від кола народження і смерті, як стати богоістотою, що потрібно для цього робити.
І Васіштха говорить:
«Тому слухай, о Рамо, що я збираюся тобі сказати. Ці інструкції напевно розвіють темряву нерозуміння.
У цьому світі досягти чогось можна тільки власними зусиллями, і коли щось не вдається, шукати причини треба в недостатніх зусиллях. Це очевидно, і те, що називається долею, є вигадкою, і жодної непереборної долі немає».
У вченні є різні теорії, які говорять про співвідношення сили волі та передвизначення, закону карми й особистої волі, вселенського закону (ріти) і долі (дайви). Але на початковому етапі дуже важливе наше власне, особисте прагнення, наша особиста воля. Якщо ми думаємо: «Така моя доля» або «Така воля богів, мені не судилося цього досягти», то насправді ми переоцінюємо долю, ми переоцінюємо закон карми. Немає жодних обмежень, якщо ми можемо застосовувати нашу волю.
Васіштха говорить:
«Власні зусилля, Рамо, – це ті розумові, словесні й фізичні дії, які здійснюються відповідно до інструкцій мудрої людини, що добре знає писання. Тільки завдяки таким зусиллям Індра став королем раю, Брахма став творцем, усі інші боги й напівбоги опинилися на своїх місцях.
Зусилля можуть бути двох категорій: зусилля минулих народжень і зусилля цього народження. Останні можуть перемогти перші».
Взаємодія карми минулих життів і зусиль теперішнього
Кажуть так: «Якщо ви хочете дізнатися, чим ви займалися в минулому житті, подивіться на ваше нинішнє життя». Наше життя відображає наші минулі зусилля. У минулих життях ми робили певні зусилля, докладали волю, і ці зусилля створили в потоці нашої свідомості певні відбитки, які називаються самскарами. У цьому житті ми теж докладаємо певні зусилля. І часто буває так, що відбитки, самскари, створені зусиллями минулих життів, входять у суперечність із зусиллями нашого нинішнього життя – це називають зіткненням прарабдха-карми (карми минулих втілень) і пуруша-кари (особистого зусилля). Подібно до того як два барани стикаються на вузькій стежці, таким же чином відбувається зіткнення наших минулих карм і нашого нинішнього зусилля. Якщо наше нинішнє зусилля досить сильне, воно може перемогти наші самскари; усе залежить від того, наскільки цілеспрямовано ми застосовуємо це зусилля.
Васіштха говорить:
«Доля – це не що інше, як зусилля минулих життів. Між цими категоріями постійний конфлікт у цьому втіленні, і перемагають сильніші».
Якщо ваша воля і ваші зусилля в цьому житті не сильні, то перемагають зусилля минулих життів, перемагають ваші самскари, ви змушені слідувати за ними. Якщо ж у цьому житті ви докладаєте достатню силу волі, зусилля (це називають йогічним тапасом), то ви можете скасувати дії минулих самскар і змінити свою долю.
Важливість правильного напряму зусиль
Далі Васіштха говорить:
«Зусилля, що не відповідають писанням, мотивуються нерозумінням».
Це дуже важлива фраза.
Васіштха говорить, що якщо ви здійснюєте зусилля, які не пов’язані з духовною практикою, з еволюційним духовним зростанням, які йдуть усупереч священним текстам і настановам мудреців, то ви робите це з нерозуміння. Ці зусилля безплідні, вони не принесуть позитивного результату. І рано чи пізно, навіть якщо ви переконані в протилежному, вам усе одно доведеться в цьому переконатися.
Це справді дуже важлива фраза, оскільки всі ми знаємо, що означає докладати зусиль, але ми не знаємо, якою має бути спрямованість цих зусиль. Навіть якщо ми здійснюємо якісь зусилля, нам часто бракує розуміння, у якому напрямку треба їх докладати.
Васіштха говорить:
«Коли немає результатів зусиль, треба уважно переглянути свої дії на предмет того, що походить із нерозуміння, і, знайшовши таке, безжально це викорінити. Немає сили більшої, ніж правильні дії в теперішньому. Тому треба, зціпивши зуби, докладати зусиль перемогти зло добром, а долю – зусиллями в теперішньому».
Природа клеш і необхідність їх подолання
Васіштха говорить про те, що на початковій стадії духовної практики нам справді необхідно докласти певних зусиль. І про яку перемогу добра над злом він говорить? Зрозуміло, нам не потрібно шукати якесь зовнішнє зло. Під злом тут маються на увазі наші клеші, обмеження, затьмарення. Що таке клеші? Клеші – це такий кармічний бруд, який засмічує наші тонкі енергетичні тіла, чакри та свідомість. Цей кармічний бруд виникає внаслідок минулих ментальних відбитків.
Зазвичай говорять, що існують три головні вузли в серці. Один вузол пов’язаний із невіданням (авідьєю), другий – із бажанням (камою), третій – із дією (кармою). Ці три вузли відповідають трьом каналам (іда, пінгала і сушумна) та трьом гунам, тобто станам матеріальної природи (тамасу, саттві і раджасу). Ці три вузли потім розростаються в клеші – затьмарені, обмежені стани. Якими можуть бути основні клеші? Наприклад:
- бажання (кама)
- прив’язаності (моха)
- гнів (кродха)
- жадібність (лобха)
- гордість (мада)
- заздрість і ревнощі (матсар’я)
Кожен знає, що в нас існують страхи, комплекси, стереотипне мислення, і ми сильно підвладні їм, доки повністю себе не очистили. Також існують енергетичні засмічення в чакрах і каналах. І все це сильно дошкуляє нам у процесі духовної практики. Саме це і є тим, що перешкоджає нам швидко стати богосутностями. Тому наше завдання – докладати безперервних зусиль, щоб очищати ці клеші. Докладання зусиль і називається йогічним тапасом.
Сутність тапасу та його види
Що таке тапас? Тапас означає (буквальний переклад) «ставати гарячим, палити, акумулювати внутрішнє тепло». У процесі тапасу спалюється залежність від почуттів, бажань і карми. Тапас – це самозречення, самопожертва заради вищих цілей, наприклад заради звільнення. Існують різні види тапасу, які виконуються в процесі духовної практики. І без тапасу неможливо чогось досягти не лише в духовному житті, а й у мирському житті.
Найпростішим видом тапасу є брахмачар’я – цнотливість, утримання від сексу. Можливо, хтось може сказати: «Це дуже складно». Але ніхто й не говорить, що перехід до боголюдини – це щось просте. І нам доводиться вибирати: чи хочемо ми чуттєвих насолод, чи рухатися до звільнення. Іншим видом тапасу є упаваса – аскетична дієта і вегетаріанство.
Екстремальні види тапасу
Також існують екстремальні види тапаса, які традиційно виконуються в Індії практиками, наприклад сезонні. Одним із таких видів тапаса є «дхуні-тапаса», коли йогін розкладає з коров’ячих коржів від 5 до 12 стосів навколо себе, розпалює їх, а потім ще розпалює коржі на спеціальному підносі й ставить його собі на голову. Цей тапас виконується в найспекотнішу пору року (влітку) і в найспекотніший час доби (з 12 до 14 години дня). Йогін запалює ці вогнища й сідає в центрі, потім він начитує гуру-мантру або певну мантру божества. Завдяки цьому його енергія кундаліні пробуджується, енергетичні канали дуже сильно очищуються. Це дуже потужна практика, яка дарує йогіну сіддхи, але до неї не допускаються новачки, оскільки елемент вогню, який активується в процесі такого тапаса, дуже легко може вийти з-під контролю й завдати шкоди. Зрозуміло, я не рекомендую вам намагатися його виконувати, оскільки ви вже повинні мати високий рівень керування власними елементами, щоб його виконувати.
Існує інший вид тапаса, який називається «майдан-тапас» – це тривале перебування просто неба, під дощем, вітром і так далі. Він виконується в осінній період, коли садху просто сідає і, нічим не накриваючи своє тіло, протягом двох-трьох місяців перебуває в одному місці. Навіть якщо ллє дощ або дме сильний вітер, він усе одно залишається на цьому місці, займаючись медитацією. «Майдан» означає «майданчик, відкритий простір».
Ще один вид тапаса називається «джала-тапас». Він виконується в холодний період року (зрозуміло, за індійськими, а не за російськими мірками). Людина перебуває в холодній річковій воді в найхолодніший час доби (з дванадцятої до другої ночі) і медитує, розпалюючи внутрішній вогонь, намагаючись холод, який входить у її тіло, сублімувати за допомогою активного внутрішнього вогню (елемента вогню). Деякий час я займався таким видом тапаса в Росії. Але якщо ви не можете керувати своїми елементами й інтегрувати споглядальну присутність із нижніми чакрами, з елементом вогню, то, звичайно, краще не займатися таким видом тапаса, оскільки ви можете переохолодити своє тіло.
Наступний вид тапаса, більш екстремальний, називається «дхаришварі-тапас» – це стояння на одній або двох ногах протягом дуже довгого часу. Деякі аскети-тапасвіни виконують цей тапас до дванадцяти років. Зрозуміло, це дуже суворий вид тапаса, який могли виконувати в давнину видатні йоги та ріші.
Приклад Арджуни
Наприклад, Арджуна виконував такий тапас, і це описується в «Махабхараті». Завдяки своєму тапасу він отримав благословення Шиви, зміг вознестися на небеса бога Індри й пройти навчання безпосередньо під його керівництвом. Під час виконання такого тапаса Арджуна харчувався лише повітрям або листям, тобто дотримувався суворої практики посту, стояв на одній нозі протягом кількох місяців і безперервно читав мантру, перебуваючи в глибокому стані споглядання. Після того як Шива благословив його, спустилася небесна колісниця, вімана (щось на кшталт НЛО), і пілот цієї вімани запропонував йому зійти й вирушити з ним на небеса Індри, щоб пройти подальше навчання з керування магічною божественною зброєю. Це приклад переходу в божественний вимір, у мандалу чистого виміру. Якщо ви прочитаєте книгу «Горець» з епосу «Махабхарата», де описується вознесіння Арджуни у світ Індри, ви приблизно зможете зрозуміти логіку 16 стадій розвитку усвідомлення, які існують у лайя-йозі. Це справді дуже схоже на вчення про 16 стадій.
Інші види тапаса
Існує також «мауна-тапас», або «мауна-врата», – дотримання мовчання. Це те, що виконують монахи в монастирі. Таке мовчання може виконуватися від кількох днів протягом ретриту до кількох років (аж до 12 років). Це один із найдоступніших видів тапаса.
Є також екстремальні види тапаса, про які можна просто згадати, вони не для наслідування:
Кантакасая-тапас – лежання на гострих цвяхах
Урдхвамукхі-тапас – висіння вниз головою над димлячим вогнищем із коров’ячого посліду
Джаландхарі-тапас – сидіння під підвішеною посудиною, з дірочки в якій крапає вода
Урдхва-тапас – безперервне тримання піднятої вгору руки, доки її м’язи не атрофуються, а відрослі нігті не обів’ються навколо руки
Самадхі-тапас – поховання живцем під землею на кілька годин або днів. Зрозуміло, це можливо лише в тому разі, якщо йогін може, перебуваючи в самадхі, зупинити дихання і жити під землею, інакше це не має жодного сенсу
Тратака-тапас – тривале дивлення, не кліпаючи, на сонце
Аджагара-садхана – лежання на одному місці, коли йогін (ми маємо на увазі індійських йогінів) бере обітницю постійно перебувати на одному місці. Він може виконувати цей тапас три роки, п’ять років і навіть двадцять років – це залежить від його обітниці. Іде дощ або сніг, минають роки, а він увесь час на одному й тому самому місці. Іноді йому дають пожертви, їжу, прасад, а іноді ні, проте він намагається, наскільки це можливо, не сходити зі свого місця і виконувати практику тапасу
Зрозуміло, окрім вегетаріанства, брахмачар’ї та мауна-тапасу, я вам не рекомендую виконувати подібні практики. Ці практики мають виконуватися в певному культурному середовищі, у певному контексті та у відповідному оточенні. Якщо ви спробуєте взимку перебувати десь на площі оголеним, навряд чи вас зрозуміють інші, та й ви самі, найімовірніше, не зможете це виконувати. Проте в Індії це традиційні, законні й дуже авторитетні види аскетичної духовної практики – тапасу.
Я навів ці приклади, щоб показати вам, наскільки важливий принцип особистого зусилля, принцип аскези для досягнення певного успіху в духовній практиці.
Далі Васіштха говорить:
«Лінива людина гірша за осла. Ніколи не можна піддаватися лінощам, треба прагнути звільнення, бачачи, що життя минає з кожною миттю. Не треба купатися в чуттєвих задоволеннях.
Той, хто каже, що «така моя доля, я не можу їй протистояти» – безмозкий, і його покидає удача. Власними зусиллями здобудь мудрість і потім зрозумій її. Власні зусилля завершуються розумінням суті.
Якби не було на землі цього жахливого джерела зла під назвою лінощі, чи залишився б хтось неписьменним і бідним? Через лінощі люди на землі ведуть тваринне життя, сповнене страждань і нещасть».
Внутрішній тапас у лайя-йозі
Далі Васіштха роз’яснює Рамі тонкі моменти особистого зусилля і розповідає про те, як можна докладати зусиль у практиці йоги. Я торкнуся цього вже на семінарі, розглянувши це питання докладніше, але зараз можна сказати, що в нас у вченні лайя-йоги мається на увазі під тапасом і зусиллям. У лайя-йозі велика увага приділяється внутрішньому тапасу (антар-тапасья). Внутрішній тапас пов’язаний зі здатністю бути в споглядальній присутності, з вашою здатністю утримувати санкальпу, певний статус свідомості й безперервно займатися споглядальною практикою. Можливо, це не так ефектно, як стояння на одній нозі або сидіння посеред вогнищ, проте цей тапас дуже глибокий, він вимагає від йогіна повної концентрації та залученості в споглядальну практику фактично двадцять чотири години на добу.
