Міларепа: Прив’язаність, зречення і передача таємних вчень

Коментар до тексту «Великий йог Тибету Міларепа»

Потім Речунг запитав: «Учителю, що змусило тебе покинути Марпу? Лама Марпа просив тебе залишатися з ним кілька років, а скільки часу ти пробув із ним?» 

Учитель відповів: 

«Я пробув там не так уже й багато років, а повернутися в рідне село мене спонукали такі обставини. Зазвичай в усамітненні я не спав, але одного разу під ранок задрімав, і мені наснилося, що я повернувся у своє село. Мій дім Чотири Колони і Вісім Стовпів був схожий на вуха старого осла. Дощ протікав крізь дах і залив зібрання священних книг Дорогоцінних Скарбів. Моє поле Родючий Трикутник заросло бур’янами. Мати й родичі померли, а єдина сестра залишила дім і жебракувала. Я дуже тяжко переживав смерть матері, бо жодного разу не побачив її відтоді, як ми розлучилися багато років тому в той важкий для нас час, коли родичі повстали проти нас. Я кликав матір і сестру й гірко плакав. Прокинувшись, я побачив, що моя подушка промокла від сліз. Розмірковуючи над цим сном, я згадав матір. Я пролив багато сліз і вирішив, що зроблю все можливе, щоб побачити її ще один раз. На світанку я вибив двері свого укриття і пішов побачитися з ламою. Він спав. Я підійшов до нього і, смиренно сівши біля його узголів’я, заспівав таку пісню:

«О, Учителю, незмінний Буддо, дозволь мені, жебракові, ще раз піти додому.
Мати й діти, ненависні родичам, були розлучені на багато років.
Моя любов більше не витримає розлуки,
Дозволь мені побачити матір хоч раз, і я повернуся без зволікання», – так я просив.

Лама прокинувся, у цей момент зійшло сонце, і крізь вікно його промені освітили голову лами. Дружина лами увійшла до кімнати, несучи сніданок. Лама сказав: 

«Сину мій, чому ти так несподівано перервав усамітнення? Це може породити внутрішні перешкоди й відкрити шлях для Мари, зараз же повертайся назад. Але я знову з благанням розповів йому про свій сон:

«О, співчутливий Учителю, незмінний Буддо,
дозволь мені, жебракові, ще раз піти додому.
У мене не залишилося жодної власності, однак є дещо, що лякає мене.
Я хотів би побачити свій дім Чотири Колони і Вісім Стовпів,
чи стоїть він іще, чи лежить у руїнах?
Я хотів би побачити, чи не ллється дощ крапля за краплею на священні тексти Палацу Скарбів?
Чи не заросло бур’янами поле Родючий Трикутник?
Чи в доброму здоров’ї смертне тіло моєї старої матері,
чи не жебракує моя сестра Пета – «щаслива захисниця»?
Чи не вийшла заміж за когось іншого Зесай, пов’язана зі мною силою карми?
Чи живий Юнг-переможець, мій дядько по материнській лінії?
Померла чи жива моя тітка демониця-Тигриця?
Де Учитель моєї родини Кунчог-Лхабуме?
Але найбільше я хвилююся за свою матір, якій я завдячую своїм тілом і розумом,
і до якої я прагну всім серцем.
Дозволь мені єдиний раз сходити до себе додому, і я без зволікання повернуся до тебе».

Так я благав, і лама відповів: 

«Про що ти говориш, сину мій? Коли ти тільки прийшов до мене, то заявив, що більше не прив’язаний ні до дому, ні до сусідів, а тепер ти хочеш зовсім іншого. Якщо ти навіть і повернешся у своє село, це не означає, що ти зможеш побачити свою матір, а щодо інших, то я сумніваюся, що вони ще живі. Ти прожив кілька років в У і Цангу і провів кілька років зі мною. Якщо ти хочеш іти, я не заперечую, але якщо ти розраховуєш повернутися сюди, знай, що оскільки ти застав мене сплячим, коли увійшов до мене зі своїм проханням, у цьому житті ми більше не зустрінемося. Однак промені вранішнього сонця, що освітили мій дім, говорять про те, що ти змусиш учення Будди сяяти подібно до сонця. Найважливіше – це сонячні промені, що освітили мою голову. Це знак того, що Учення Каг’ю пошириться повсюди. Те, що дружина принесла сніданок, означає, що ти наситишся духовною їжею. Тепер я дозволяю тобі піти. Дамемо, приготуй особливе підношення». 

<

p style="text-align:justify;">Лама взявся готувати мандалу, а Мати тим часом готувала пожертву. Потім лама за допомогою таємної символіки наділив мене посвятою шляху пробудження відповідно до найтаємнішої усної передачі дакіні й дарував повне наставлення про шлях пробудження. Ці наставлення передаються Учителем лише одному учневі й тому невідомі іншим.

 

У деяких традиціях є настанови, які можна передавати за один раз лише одному учневі (або не більше ніж п’ятьом), наприклад настанови з розділу джьоті-йоги. Але деякі вчення охороняються не так суворо, тому їх можна передавати великим масам людей.

Принципи передачі таємних учень

Потім лама сказав: «Ці настанови були дані мені Вчителем Наропою, який звелів передати їх тобі».

Чому існують такі правила передачі учень? Це пов’язано з тим, що їхні сили обмежені. В абсолютному сенсі жодних таємниць немає, первісна природа Ума розкрита, нею володіє кожна жива істота. У ній немає якоїсь штучної секретності, однак способи її досягнення можуть бути обмеженими. Наприклад, спосіб може звільняти певну кількість людей. Якщо ж більше, то він втрачає свою силу. Це пов’язано з конкретною лінією або передачею від конкретного божества, дакіні, святого. Оскільки спосіб має обмеження, то під час передачі ті, хто є його джерелом, кажуть, що цей спосіб має такі-то обмеження. Якщо їх не дотриматися, то він не працюватиме. Такий контекст називають «самайї щодо вчення».

«Ти, своєю чергою, маєш повідомити їх одному зі своїх найближчих учнів, на якого тобі вкажуть дакіні. Йому потрібно заповісти, щоб лінія передачі від одного Гуру одному учневі зберігалася в тринадцяти поколіннях. Якщо ти обміняєш ці настанови на їжу, скарби або передаси їх комусь, щоб просто потішити його, то накличеш гнів дакіні. Зберігай їх у своєму серці й практикуй сам. Якщо ж до тебе прийде передбачений учень, пов’яжи його із собою посвятами й настановами заради збереження вчення, навіть якщо йому не буде чим заплатити».

Взаємодія з істотами вищих світів

Коли ви практикуєте й вступаєте на духовний шлях, за вами спостерігає безліч живих істот не лише зі світу людей, але, само собою, і зі світу духів. Що стосується духів, то немає такого місця, де б їх не було, навіть у лісі, в полі, у покинутому будинку. Це душі істот, що перебувають у бардо і кармічно пов’язані з вами. Це також більш святі душі, сиддхи, махасиддхи, боги, які перебувають дуже високо, тому опускаються у світ людей лише тоді, коли виявлять споріднену вібрацію в каналах, коли у вас відкриється відповідне кармічне бачення.

<

p>Як правило, махасиддхи, святі душі дуже високого рівня у світ людей не опускаються, оскільки вібрації світу людей грубі, жорсткі й не дуже приємні для них. Їм потрібно багато енергії, щоб підтримувати своє перебування у світі людей. Таких істот можна бачити духовним зором, або вони можуть з’являтися буквально, тобто їх можна бачити фізичним зором.

Коли вони спостерігають за зростанням живих істот, то допомагають практикуючим, якщо бачать їхню наполегливість і щирість. І навпаки, якщо вони бачать прояви нечистої свідомості, вони відвертаються. Кажуть, якщо людина практикувала шлях чистоти й очищення, а потім у неї відбувається осквернення, наприклад вона починає їсти м’ясо й лихословити, то з каналів її тіла чисті й святі духи виходять, їм це неприємно. У такому разі кажуть, що людину покидає натхнення, її душа грубішає.

Навпаки, сяйво вашої усвідомленості приваблює дедалі більше божеств і святих істот, які починають вас навідувати. Це невидимо оку, якщо духовний зір закритий, однак це відчувається як тонке натхнення, коли до вас несподівано приходить бачення, ви чуєте божественну мелодію або виникає ясність, особлива гармонія, або ви можете чути тонкий звук, подібний до нада, який з’явився нізвідки. Це істоти вищих світів навідують вас.

Як і у світі людей, у вищих світах є ієрархія. Над певним класом божеств, девів або ангелів існують дуже великі святі духи, такі як Даттатрея, Адинатха, махасиддхи. Вони є провідниками, царями: деякі — богів, деякі — дакінь, деякі — практикуючих, духів у світах форми або у світах пристрасті. Їхнє сходження — це вкрай рідкісне явище, оскільки вони перебувають дуже високо в плані недвоїстості.

Коли вони сходять, виникає таке відчуття, ніби простір від горизонту до горизонту заповнюється палаючим світлом. Пересічні святі мають ауру навколо свого тіла, світло більш піднесених святих поширюється на величезну відстань. Наприклад, світло світу богів у бардо поширюється на велику відстань. Але коли з’являються великі святі, то їхнє світло заповнює все до горизонту, і сама їхня поява є прямим введенням для всіх інших. Усі, хто оточує їх у цьому просторі, одразу входять у природне самадхі.

Також говориться, що якщо живе якийсь святий, то навколо нього духи, душі теж мимоволі входять у самадхі, і це місце поступово починає процвітати. Тому якщо ви перебуваєте в глибокому медитативному стані, то ви викривляєте кармічний простір навколо вас, і він поступово починає нагадувати чисту землю. Такі душі можуть спостерігати за тим, як ви дотримуєтеся самаї, як ви виконуєте принципи вчення, якщо була передача вчення, пов’язана з якимось конкретним божеством.

<

h2 style="text-align:center;">Настанови про передачу вчення

«Випробування, яким піддав Тілопа Наропу або я піддав тебе, будуть марними для незрілих істот. Будь проникливим, даючи вчення.

В Індії є ще дев’ять форм усної передачі від невидимих дакінь, вимоги щодо яких не такі суворі, як до передачі від одного Вчителя одному учневі. Чотири з них я тобі вже дав, що стосується решти п’яти, то хтось із нашої лінії має піти в Індію й отримати їх в учня Наропи. Це принесе користь живим істотам. Вивчи їх, щойно з’явиться можливість. Якщо ти думаєш, що не отримав чогось із мого вчення, оскільки в тебе майже нічого немає для пожертв, знай, що мене не турбують подарунки. Твоя пожертва мені – твоє прагнення до звільнення й старанність, яка радує мене. Будь старанним і високо неси знамено досконалості. Серед настанов шанованого Наропи є таємна усна передача дакіні, яку не отримав ніхто з інших великих учнів».

Марпа давав настанови Міларепі перед тим, як той вирушив у своє село.

Відречення від прив’язаностей і погляд у Вічність

Коли ви стаєте монахами, ви повинні знати, що вступаєте на шлях Вічності, тому необхідно відкидати прив’язаності, коли вони спливають, бо ні вам, ні іншим вони не принесуть користі.

Щоб відректися від прив’язаностей, корисно розмірковувати таким чином: ви уявляєте, якою тут буде обстановка через п’ятдесят років, потім уявляєте, якою буде обстановка через сто років, потім – через двісті років. Ви накидаєте по двісті, п’ятсот років і уявляєте, якою буде обстановка через кілька тисяч років. Якщо розвинена візуалізація, то можна бачити, як піднімаються й в’януть трави, розпускається й опадає листя з дерев, розливаються й висихають річки, зводяться й руйнуються будинки, причому все це повторюється дуже багато разів.

<

p>Далі ви уявляєте, якою тут буде обстановка через п’ять тисяч років, через двадцять тисяч років. Ви візуалізуєте, як рухаються тектонічні плити, тануть і знову замерзають льодовики. А якою буде тут обстановка через сто тисяч років, через мільярд років, через п’ять мільярдів років?

Коли ви розмірковуєте таким чином, у душі починає віяти вселенським холодом. Ви розумієте, що це життя – крапля, мить, спалах. Через п’ять мільярдів років, можливо, на землі у фізичному світі не буде кому згадувати, що тут узагалі щось було; а через ще більший проміжок часу в усьому Всесвіті відбуватимуться зміни.

Коли ви так міркуєте, то бачите, що практикувати шлях звільнення – це означає бути сам на сам із Вічністю, і прив’язаності тут просто недоречні. Тому монах – це той, хто обрав шлях великої сміливості дивитися в очі Вічності й жити з нею. Однак, коли ми утверджуємося в початковій природі Ума, ми виявляємо ту точку, до якої час не може дістатися. Це точка, де немає подвійності.