Мітра і Варуна: Свідомість і її сяйлива енергія

Коментар до тексту «Ведичні боги»

Той, хто вже пробудився до знання, стає досконалим у волі; нехай говорить він за нас серед богів: всевидящий Варуна і Мітра радіють його словам. Адже вони є царями, найвеличнішими у світлі й такими, що за дальністю слуху перевершують усіх; вони є володарями буття в кожному творінні, і вони – ті, хто вирощує в нас істину, адже володіють істиною.
Просуваючись шляхом, я закликаю їх обох разом, давніх і первісних; тих, у кого добрі скакуни, – ми закликаємо їх, досконалих у знанні, під час мандрівки, щоб вони дарували нам усі щедроти.
Навіть із вузькості нашого існування Мітра здобуває для нас простір, він завойовує шлях до нашого дому, адже досконалий розум – від Мітри, коли він гармонізує і веде вперед, до мети.
Нехай ми будемо в милості Мітри, який дарує нам нашу досконалу широту; тоді ми вільні від шкоди й гріха, виплекані тобою, діти володаря простору. А ви двоє, о Мітро, спрямовуйте цю людину, яка йде вашим шляхом, і ведіть її цілковито. Не розміщуйте свого огородження навколо наших володарів достатку та провидців істини, бережіть нас, коли ми куштуємо світло.

У цьому ведичному гімні ріші закликає Мітру й Варуну – двох володарів духовного шляху.

Мітра з авестійської перекладається як «договір». Мітра заповнює повітряний простір, утримує небо й землю, охороняє обидва світи та карає за гріхи – так деякі говорять про нього. З іншого боку, Мітра – це один з аспектів Сур’ї Савітара, у якого чотири лики та кілька аспектів: Мітра, Бхага, Ар’яман, Пушан – усе це його аспекти.

Одна з функцій Мітри – це активізація того, що дає Варуна. Якщо Варуна – це принцип усвідомленості, подібної до простору, то Мітра – це привнесення ясності простору в повсякденність. Одна з його функцій – це творення мандал, об’єднання людей у соціальну структуру та встановлення гармонійних відносин у ній через договір на основі вселенського порядку (ріти).

Практика споглядання, очищуючи наш розум, поступово приводить до відкриття внутрішніх божеств. Ведична психологія ріші завжди пов’язана з внутрішніми божествами. Якщо ваші внутрішні божества відкриваються, це означає, що ваша практика проходить успішно, оскільки все має відкритися як божества. Усі чисті й нечисті стани зрештою мають бути пізнані як певні божественні енергії, а якщо вони не пізнаються, то ознаки реалізації не настають.

Мітра в нас пізнається, коли наше споглядання набирає сили й починає сяяти, проявлятися через зовнішнє.

Природа Мітри

Якщо чистота, безмежність, могутня царственність Варуни – це фундаментальна основа й велична сутність божественного буття, то Мітра – це його краса та досконалість. Бути всевладною душею, безмежною, чистою, яка володарює над собою, – такою має бути природа божественної людини, адже так вона розділяє природу Бога.
Але ведичний ідеал не зупиняється лише на великому, але нездійсненному задумі божественного образу. Цей величезний материк має містити благородний і багатий вміст. Багатокімнатним житлом нашого буття, укладеним у Варуні, має розпоряджатися Мітра, встановлюючи правильну гармонію його корисної площі та майна. Адже божество є і достатком, так само як і безмежністю. Варуна є рівною мірою і океаном, і небесним простором. Його багата сутність, чиста й тонка, як ефір, аж ніяк не є безтурботною порожнечею чи повітряною невизначеністю бездіяльного спокою. Радше ми бачимо в ній рух думки та дії, що наростає. Варуна описується як центр або вузол, у якому зосереджується вся мудрість, і як гора, на якій ґрунтуються первісні непорушні діяння богів. Цар Варуна – той, хто не спить. Він перебуває у вічному чуванні й могутності. Він – вічнодіюча сила й трудівник в ім’я Істини та закону Істини. Але все ж він радше діє як охоронець істини, ніж як той, хто її творить, або, точніше, радше утверджує її через дії інших богів, які ґрунтуються на широті й незламній силі Варуни. Він охороняє і навіть веде сяючі стада, але не збирає їх на пасовищах. Варуна радше підтримує наші сили та усуває перешкоди й ворогів, ніж вибудовує частини нашої істоти.
Якщо Варуна — це принцип сахадж’ї як простору, то Мітра — це принцип сахаджа-спанди, енергії, яка еманує цей простір, коли ця енергія гармонізує все навколо себе.
Хто ж тоді збирає знання в цей вузол або пов’язує божественну дію в цьому вседержителі трудів? Мітра і є тим, хто гармонізує, хто творить, хто зводить світло. Мітра є богом, який здійснює правильне єднання, а його сутність і сфера, що безкінечно зростає в самій собі, представлені Варуною.
Отже, якщо Варуна — це принцип шамбхаві-мудри, принцип простору і розкритої безмежної свідомості, то Мітра — це принцип поєднання цієї свідомості з конкретними ситуаціями та діями, коли ситуація гармонізується й очищується в результаті інтеграції.
Прояв Мітри в практиці
Той, у кого внутрішнє божество Мітра сильне, здатен усе робити шляхом, усе робити садханою, привносити чистоту, гармонію або красу в те, що робить, у мовлення, у дії, у взаємини, у зовнішній ландшафт тощо. Це означає, що його внутрішній простір споглядання починає проявлятися і сяяти, поєднуючись із зовнішніми енергіями.
Мітра уособлює принцип діючого чистого бачення. Це не те штучне чисте бачення, коли ми просто створюємо певну установку, а чисте бачення, що виходить із глибини як результат природного стану. Мітра уособлює принцип атма-спхурани (сяйва вищого «Я»). Коли вище «Я» виявляється як простір споглядання, воно відкриває внутрішнє світло, яке починає випромінюватися й осяювати все навколо. І тоді все починає перетворюватися, ставати чистим баченням.
Коли в монастирі будуються храми, створюються іконописні зображення, це означає принцип Мітри, тобто просторове свідомість, торкаючись матерії, починає її перетворювати. Коли в сангзі діють гармонійні закони, монахи дотримуються винаї, етики, самайї, це також означає дію енергії Мітри, договору.
І навпаки, якщо внутрішній Мітра в людині ослаблений, вона випадає з якогось договірного поля, оскільки договір — це божественна енергія, що символізує принцип Рити (космічної гармонії).
Мітра заохочує тих, хто дотримується договорів, співзвучних із космічною гармонією. У результаті дії такої сахаджа-спанди, представленої Мітрою, відбувається перетворення всіх енергій нечистого бачення на мандалу чистого виміру.
Союз Мітри й Варуни
Ці два царі доповнюють один одного і у своїй природі, і в божественних трудах. У них ми знаходимо і через них набуваємо гармонії в безмежності: ми прозріваємо в божественному й вирощуємо в собі бездоганну чистоту, ґрунтуючи на мудрості бездоганну любов. Таким чином, ці двоє утворюють великий союз божественної природи, що самореалізується, а за допомогою ведійського слова вони спільно закликаються до ще більшого жертвоприношення, на яке приходять як невіддільні один від одного творці Істини, що постійно зростає.
Ріші Мадхуччхандас дає нам головну ідею їхньої об’єднаної божественної природи: «Мітру я закликаю, чистого в судженні, і Варуну, пожирача ворога. Мітра й Варуна, істиною примножуючи істину, ті, хто входить у зіткнення з істиною, ви досягаєте широкого діяння волі. Прозорливці, мешканці простору, народжені з багатьма народженнями, вони підтримують судження в його трудах».
У ведичних гімнах Мітру зазвичай завжди закликають разом із Варуною, оскільки вони невіддільні один від одного. Природний стан (сахадж’я) і його творча сила (сахаджа-спанда) — це щось єдине. Варуна уособлює безмежність, а Мітра уособлює сяйво безмежності, яке торкається матерії та перетворює її.
Трансмутація через сахаджа-спанду
Розкриття в собі сахаджа-спанди завжди пов’язане зі зміною енергії, долі, карми. Ви нарешті починаєте по-справжньому смакувати плоди своєї практики. Якщо принцип Варуни означає, що ваша садхана відкриває вашу просторову свідомість і змінює ваші смисли, цілі та пріоритети, то принцип Мітри означає преображення: починається алхімічна трансмутація тонкого тіла, пран і зовнішнього світу. Це нарешті починає сяяти, бачитися й проявлятися.
Наприклад, ви тривалий час споглядали, у вас була певна розкрита свідомість, але не було знаків реалізації у сновидіннях, не було жодних чистих знаків, видінь внутрішніх божеств у каналах. Незважаючи на розкритість свідомості та переживання світла, ви все одно вважали себе людиною, зумовленою у відносному вимірі. Але настає такий момент, коли починають з’являтися божества в чакрах і каналах, божества у сновидіннях, елементи чистого бачення, знаки в темних ретритах, пов’язані з чистим баченням, переживання чистих країн, благословення божеств, які приходять і дарують якісь даршани. Це означає, що енергія почала сприймати світло природного стану і почалася трансмутація.
Це і є принцип Мітри — сахаджья переросла у своє сяйво, і це сяйво починає трансмутацію. Коли така трансмутація набирає сили, це проявляється також і назовні, і тоді її називають атма-спхураном (сяйвом внутрішнього «Я»).
Атма-спхуран може проявлятися різноманітно: у вигляді надприродних сил, у вигляді творчих здібностей, надзвичайної ясності тощо.
Мітра як божественна любов
Коли про інших богів, особливо про сяючого Агні, говорять як про помічників і друзів людини, яка здійснює жертвопринесення, їх називають ім’ям «Мітра» або говорять, що вони мають бути подібними до «Мітри» чи стати «Мітрою». Ми могли б зараз сказати, що таким чином божественна воля-сила, або будь-яка інша сила, або аспект божества, зрештою розкривається як божественна любов. Мітра був, по суті, богом любові, божественним другом, добрим помічником людей і безсмертних. Веда називає його найулюбленішим із богів.
Ведійські творці гімнів пов’язують поняття «маяс» і «праяс». Маяс — принцип внутрішнього блаженства, що не залежить від будь-яких об’єктів, а праяс — вилив цього блаженства як радості й насолоди душі в об’єкти та істоти. Ведійське поняття щастя саме й полягає в цьому божественному блаженстві, яке несе в собі дар чистого володіння та безгрішної насолоди всіма об’єктами, заснованої на незмінній присутності істини й закону істини у свободі безмежної універсальності.
Займатися духовною практикою — це означає дедалі більше прозрівати всередині себе світлоносну ясність, подібну до простору. Прозріння цієї світлоносної ясності не минає безслідно, оскільки наше хибне подвійне уявлення відходить, і замість диктату его та карми ми відкриваємо істинний недвоїстий стан. Така ясність проявляється на відносному рівні як безперервне блаженство, безперервна радість, безперервне пробуджене усвідомлення. Низходження цієї ясності та гармонізація всього — це прояв принципу Мітри.
Часто ми не маємо радості, не маємо блаженства, не маємо ясності, що виливається, і тоді ми маємо право поставити собі запитання: «А чому в цей момент ми її не маємо?» Очевидно, у нас немає належного споглядання й достатньої зверненості всередину. Ми не знаходимо цієї світлоносної ясності, не довіряємо їй і не спираємося на неї, ми надто захоплені зовнішнім. З одного боку, ми захоплені зовнішнім, а з іншого — зовнішнє формує наші уявлення й укорінює нас у них. Така позиція, звичайно, є фундаментальною помилкою для йогіна, оскільки йогін безперервно прагне врівноважувати зовнішнє за допомогою внутрішнього споглядання.
Ознаки активізації Мітри
Коли він за допомогою внутрішнього споглядання відкриває внутрішню світлоносну ясність, він неминуче розкриває себе для переживання такої радості, блаженства й чистого бачення. У нього немає тужливих, задумливих, важких, похмурих, невпевнених, неспокійних, збуджено-жадібних станів, а якщо вони й є, то переживаються на периферії як самозвільнена гра гун, таттв, тобто щось виникло, але тут же зникло. Це радше схоже на залишкові карми, які виникають десь на периферії каналів. Але в сутності розуму, звичайно, такі стани в нього ніколи не переживаються, тому що його сутність розуму — це чисте, ясне, прозоре переживання блаженства. Це блаженство може зникати вночі, якщо ще не досягнуто безперервної свідомості, але вдень воно завжди відновлюється з першої ж секунди пробудження. А якщо йогін досяг дуже глибокого занурення, воно не зникає навіть уночі, лише стає більш безтурботним.
Споглядаючи себе, йогін може перевірити себе. Наприклад, він устав уранці, його душа починає співати й радіти, він думає: «Оце так! Як же мені добре! Мені дуже пощастило, що я живу й практикую Дгарму». Або він може думати: «Таке щастя на мене звалилося! Треба ж, який я щасливий! Це щось незвичайне, інший може навіть не повірити в це, тому що таке щастя приходить абсолютно нізвідки, це щастя, від якого хочеться качатися по підлозі, плакати або сміятися». І це щастя супроводжує йогіна від самої миті пробудження до миті засинання. Коли йогін засинає, він думає: «Швидше б заснути й знову прокинутися, щоб це щастя стало ще сильнішим», тому що ніч може забрати це щастя, якщо немає безперервної свідомості. Це подібно до дитини, якій купили дуже цікаву іграшку; вона так захопилася, граючи з нею, що, коли настає час спати, думає: «Швидше б прокинутися й знову гратися нею».
І йогін безперервно перебуває в такому стані пробудженої радості та щастя. Навіть якщо він не показує цього іншим, виконуючи різні функції та обов’язки, ця радість усе одно пронизує всі його дії та всі його аспекти. Такому йогіну можна плюнути в обличчя, можна дати ляпаса, можна його облаяти, можна не дати йому прасад або дати цілком огидний прасад, йому можна дати престижне служіння, а можна дати непрестижне служіння, але він дивитиметься на все це й думатиме: «Яка різниця, адже все це порівняно з внутрішнім щастям не відіграє жодної ролі». У нього неможливо відібрати цей стан, тому що це щастя безумовне, і такий йогін почувається дуже самодостатнім. Щось з’явиться, щось зникне — яка різниця, адже це щастя ні від чого не залежить. У будь-якому стані він буде щасливим. Він не думає: «А як я житиму? А чи буде в мене пенсія, коли я постарію? Чи буде хтось мене годувати? А як без мене будуть мої близькі, а як я буду без них?» Він дуже самодостатній, йому потрібні лише маленький килимок, трохи прасаду, простий одяг — і він уже щасливий «вище голови». Якщо він щось робить, маючи великі матеріальні засоби, то це просто як гра для інших: для Дгарми, для сангхи, для чогось іще. Сам же він ніколи не пов’язує своє щастя з такими речами.
Це означає, що в нього почав активізуватися принцип Мітри. Але це не лише принцип Мітри, це одразу кілька божеств: Мітра, Пушан, Бгага, Савітар, різні інші божества — усі вони разом починають таким чином розквітати.
Мітра як джерело божественного блаженства
Мітра є найулюбленішим із богів, тому що він робить для нас доступною цю божественну насолоду й веде нас до цього досконалого щастя.
Варуна безпосередньо пов’язаний із силою. Ми відкриваємо певну силу й волю, безмежну у своїй чистоті. Ар’яман, який прагне й сходить, отримує підтримку та захист для розмаху своєї могутності в безмежності Варуни. Він здійснює свої великі труди й реалізує великий рух енергій універсальності Варуни.
Мітра ж безпосередньо пов’язаний із блаженством. Бгага — той, хто насолоджується, — утверджується в бездоганному володінні та божественній насолоді завдяки всезлагоджувальній гармонії Мітри, його очисному світлу істинного розрізнення, його непохитно встановленому закону. Тому й говориться про Мітру, що всі душі, які досягли досконалості, є відданими або міцно тримаються за блаженство цього коханого, у якому немає ущербу.
Отже, Мітра уособлює блаженство, яке виникає як результат практики. Він також уособлює певний договір. Коли ми правильно споглядаємо і всередині нас встановлюється самйога (внутрішня рівновага, єдність усвідомлення з пранами), і ми дотримуємося цієї самйоги, підтримуючи внутрішню уважність як договір, тоді виникає таке блаженство.
Мітра також уособлює тонку розрізнювальну мудрість, яка розуміє, як споглядальній присутності працювати з пранами та зовнішніми об’єктами таким чином, щоб енергія не втрачалася, а дарувала блаженство, щоб об’єкти перетворювалися з «мирської дружини» на «матір, яка годує сина усвідомлення, енергії та блаженства».
Закон Мітри
У Мітрі немає ні гріха, ні ушкодження, ні занепаду. Усі радощі смертних приховують у собі смертельну небезпеку; лише безсмертне світло й закон дарують і підтримують у душі людини радість без страху.
«Той смертний, – говорить Вішвамітра, – хто навчається законів Мітри, законів цього сина безмежності, володіє радістю, якої душа куштує в сущому. Таку душу не можна вбити, не можна здолати, і жодне зло не може заволодіти нею ні з близької, ні з далекої відстані. Бо Мітра утворює в богах і в людях ті спонуки, завдяки дії яких спонтанно здійснюються всі прагнення душі».
Отже, закон Мітри – це закон самйоги, тобто закон рівноваги прани та усвідомлення, який веде до очищення й сублімації тонких тіл та розуму і приводить до блаженства. Це безперервне життя в правильній трансмутації, коли енергія не розтрачуються, а накопичується. І Вішвамітра говорить, що той, хто дотримується закону Мітри, перевершує смертних і уподібнюється до богів.
Коли ви виконуєте шамбхаві-мудру, поєднуючись з енергіями в чакрах, з’єднуючи блаженство з порожнечею, то якщо ви вловлюєте самйогу (тонку рівновагу прани та розуму), якщо вам вдається увімкнути процес сублімації і цей процес працює, розкриваючи у вас цвітіння якостей і блаженства, це означає, що ви вловили принцип закону Мітри – закон вселенської гармонії та рівноваги. І завдання полягає в тому, щоб не випадати з цього закону.
Єдина сама споглядання та чотирнадцять обітниць – усе це шанування енергії Мітри, яка веде до безсмертя.
Ця радісна свобода всеосяжного володіння приходить до нас від універсальності цього божества, від його гармонізуючого, світлоносного включення в себе всього сущого. Мітра виражає принцип гармонії, завдяки якому всі численні діяння істини узгоджуються між собою, стаючи нерозривно пов’язаною єдністю.
Природна гармонізація через занурення у свабхаву
Коли ви перебуваєте у своєму центрі, у своїй внутрішній природі (свабхаві), коли ви глибоко занурені в божественну гордість, у природний стан, гармонізація пран, зовнішніх елементів, ситуацій, стосунків відбувається природно, сама собою. Це означає, що атма-спхурана (сяйво вищого «Я») сильна і така гармонізація здійснюється природно.
Часто буває, що ми занурені в сахаджа-бхаву не глибоко, а наче витягнуті назовні. І тоді нас легко застати зненацька: щойно щось виникає, ми відразу можемо стрепенутися. Але коли ми глибоко занурені в природний стан, то будь-які виклики енергії, часу, ситуації не можуть застати нас зненацька, тому що, поєднуючись із полем нашого усвідомлення, вони миттєво розпізнаються, упокорюються, гармонізуються й постають як божества. Розпізнавання та очищення будь-яких енергій – це функція сахаджа-спанди, яка тут представлена як Мітра.
Володіти сахаджа-спандою означає на все мати потрібну відповідь; означає випереджальну присутність, яка проникає крізь минуле й майбутнє, яка заздалегідь самозвільняє негативні ситуації та очищує їх; означає мати таку тотальну ясність, яка випромінюється на все: чакри, канали, прани, зовнішні елементи, ситуації та стосунки, оточення тощо.