Мудрість переможеного: діалог Індри та Балі про час і Дгарму

Коментар до тексту «Мокша Дхарма», глава 223

Ведичні боги

Юдхіштхіра поставив Бхішмі питання про непостійність: «Як непостійність переживають боги, які не досягли остаточного звільнення, але мають божественне становище?» І Бхішма розповів йому історію про бесіду асура Балі та Шакри (Індри) — ватажка небожителів.

У битві з богами асур Балі зазнав поразки і віддав усі свої скарби, але самому йому вдалося врятуватися. Боги не могли його знайти. І тоді Індра, перемігши всіх асурів, наблизився до предка, до владики всесвіту — Брахми, і сказав, що Балі, хоч він зазнав поразки і віддав усі свої скарби, ще не знищений, боги ніде не можуть його знайти. Він сказав про Балі так:

«Він всепроникний, подібно до вітру й сонця. Він володіє різними магічними здібностями, і ми не можемо його знайти. Тому вкажи мені, де він перебуває».

Брахма сказав:

«Ти вчиняєш неправедно, що питаєш про нього. Але оскільки ти запитав мене, я маю тобі відповісти. Я не говоритиму неправди, я скажу тобі, де Балі. Шукай його серед биків або ослів, коней чи верблюдів. Він, найкращий зі свого роду, живе в покинутому домі».

Індра запитав:

«О Брахмо, якщо в покинутому домі мешкає асур Балі, чи треба мені його вбивати, чи вбивати його не потрібно?»

Брахма сказав:

«Тобі не слід його вбивати, він не заслужив смерті. Краще добре розпитай його про сенс життя».

Після цього, зійшовши на спину слона Айравати (на свою вахану, тобто тварину-носія), Індра вирушив у світ людей на землю. Він справді в покинутому домі знайшов прихисток Балі, який прийняв образ осла і таким чином сховався. Тобто він опустився в нижчі світи, які навіть боги сансари не завжди прозирають, переніс свою свідомість у тварину і таким чином сховався від гніву богів у покинутому людському домі.

Шакра (Індра), наблизившись, сказав йому: «Увійшовши в лоно ослиці, ти став травоїдним, данаво. Таке нікчемне народження засмучує тебе чи не засмучує? Я бачу тебе зовсім непримітним».

Хоч Балі й увійшов у лоно ослиці, сховавшись так, проте він повністю зберіг своє самоусвідомлення, на відміну від смертних; це було його тимчасове сховище. Якщо живі істоти нижчих світів переходять із лона в лоно, отримуючи тіла, то вищі рівні їхньої свідомості при цьому блокуються; вони зазнають під час переродження сильного шоку при контакті з грубими енергіями, тому вищі контури їхньої свідомості, тонкі тіла відключаються, вони втрачають канал зв’язку з буддгі, з Атманом і повністю підпадають під вплив матеріальної природи.

Один тибетський святий, Марпа, одного разу виконував експеримент із перенесення своєї свідомості у свідомість горобця, якого потім хлопчаки збили камінням. Він казав, що його свідомість дуже сильно піддавалася впливу пташиної свідомості, що він ледь не втратив свідомість у такому стані: перебуваючи в тілі птаха, та ще й будучи збитим камінням. Він казав учням, що дуже важко утримувати вищі рівні усвідомленості в тваринних оболонках. Свідомість, стикаючись із грубою матерією, зазнає сильного шоку від впливу такої бурхливої, кипучої енергії пристрастей і бажань і забуває себе. Але божественні істоти, володіючи свідомістю величезної сили, можуть переносити її навіть у такі оболонки.

Діалог Індри та Балі про непостійність

Індра сказав: 

«Я бачу тебе таким непримітним, таким, що потрапив до рук ворогів, позбавленим і царства, і друзів, із надламаною силою. А колись ти був оточений тисячами прихильників і колісницями, ти зігрівав світи й опікувався світами. А нині ти сховався, навіть не дбаючи про нас».

Ось так глузливо він почав говорити.

«Раніше ти був нашим покровителем, а тепер ти навіть не дбаєш про нас і про тих, над ким володарював, які розмножувалися під твоїм проводом, і про землю, що колись була під твоєю владою, — ти тепер більше не володієш усім цим. Це повалення засмучує тебе чи ні? Коли ти стояв на східному березі океану й роздавав скарби домочадцям, то що було в тебе на серці? Як тобі було тоді, коли перед тобою танцювали незліченні божественні діви-дівиці? Велику кількість років ти сяяв і виблискував своєю красою; усі танцівниці довкола тебе були увінчані лотосами й також сяяли золотим сяйвом. Що було тоді й що тепер у тебе на серці, владико данавів (асурів)? У тебе був величезний золотий зонт, прикрашений каменями. Для тебе на святах танцювали сімдесят сім тисяч гандхарвів. У тебе був величезний золотий стовп, і там ти приносив жертвоприношення. Ти роздавав десять тисяч мільярдів корів, тисяча за тисячею. Що було в тебе на серці, коли ти як господар жертви проходив усю землю й усе міряв на свою мірку, виявляючи свою волю? А зараз я не бачу, владико асурів, ні твого золотого кубка, ні двох опахал, ні зонта, ні даного Брахмою вінця».

Балі йому сказав:

«Так, ти не бачиш золотого кубка, так, ні двох опахал, ні зонта, ні даного Брахмою вінця ти не бачиш. І ти питаєш про мої скарби, звалені в печери. Але коли настане мій час, ти їх побачиш. І негоже тобі, славному й знатному мужеві з високого роду, благоденствуючи, мені, стражденному, нагадувати про колишнє щастя. Ті, хто цілковито пізнали, насичені, умиротворені, досконалі люди й у бідах не скорблять, і не радіють у щасті. Але розум твій грубий, ти вихваляєшся, Пурандаро. Не так би ти говорив, якби був на моєму місці».

Балі тут демонструє мудрість, яка йому також була притаманна як владиці асурів.

Індра йому знову сказав ніби з усмішкою:

«Чому ж ти, колись оточений тими тисячами колісниць і прихильників, той, хто зігрівав усі світи, про нас не дбаєш? Бачачи своє таке жалюгідне становище, Балі, зовсім покинутий прихильниками й друзями, ти горюєш чи ні?»

Тобто Індра продовжував його «підколювати»:

«Колись ти досяг незрівнянної радості, підкоривши світи своїй волі. Тепер, коли зруйнувалося це зовнішнє, горюєш ти чи ні?»

Вчення Балі про час і непостійність

Балі сказав:

«За законом плинності часу тут у всьому я бачу непостійність, тому, Шакро, я не скорблю, адже все минуще. Недовговічні наші тіла й тіла інших істот, владико сурів, тому не скорблю я, Шакро, не я в цьому винен. Із народженням виникають життя й тіло, обидва розвиваються разом, разом і гинуть. Таке усамітнене існування недобровільно я прийняв. Я це цілком збагнув. А в того, хто збагнув, як може виникнути тривога? Смерть для істот є кінцевою метою, як для потоку — море, але цього повністю, о Громовержцю, не збагнуть заблукалі люди. І ті, що цього не збагнули, віддаючись оманам і пристрасті, впадають у відчай. Потрапивши в біду, їхній розум гине. Але, досягнувши мудрості й розуміння, всі гріхи відкидає Пуруша. Звільнившись від гріхів, він ясності (саттви) досягає, він умиротворюється, перебуваючи в ясності. Ті ж, хто не мають такої ясності, повертаються, народжуючись знову й знову, спонукувані цими цілями, і прикро страждають. Від досягнення удачі й невдачі, життя і смерті, від плодів щастя й нещастя я не відвертаюся, але я їх і не бажаю. Я не відкидаю того, що приходить до мене відповідно до закону карми й плину часу, і не шкодую, коли це втрачаю. Уже вбитого вбиває вбивця, коли когось людина вбиває. Обоє ті не знають — той, хто вбиває, і вбитий. Якщо хтось мужньо чинить, перемагаючи, Матхаво, діє все ж не він; тут є інший, хто все здійснює, — той, хто спричиняє і загибель, і виникнення світу. Вчинок виконується створеним, але інший є його істинним Вершителем».

Балі таким чином говорить Індрі: «Подумай глибше. Здається, що ми здійснюємо дії, але насправді через нас діє хтось, хто значно глибший, кого ми ще не пізнали». Є істинний Вершитель усіх дій — це Абсолют.

«Земля, світло, простір, вода, вітер — ось лоно істот. Яке ж у цьому горе? Той, хто багато пізнав, той, хто мало пізнав, могутній, слабосилий, красивий і потворний, знедолений чи щасливий — їх усіх захоплює пожираючим полум’ям час, Кала. Але якщо часу все підвладне, то мені, тому, хто пізнав, яка до цього справа? Уже спалене людина спалює, уже вбите — вбиває, погублене раніше — губить, те, що підлягає отриманню, — отримує. Не бачу я кінця, розмірковуючи про божественний закон — ні того берега, ні цього не видно».

«До того як людину було вбито в битві, вона вже вбита часом. До того як хтось щось отримав, він уже отримав це від часу. Люди є виконавцем вселенської волі, божественного закону», — говорить Балі.

«Якби на моїх очах істот не знищував час, можливо, я відчував би тріумф, гордість, гнів, о супругу Шачі. Знаючи, що я став трав’яним мішком (тобто твариною, яка живиться травою), що живу я в покинутому домі, що я, скинутий із трону, прийняв образ осла, ти прийшов і мене ображаєш. Якби я хотів, то змінив би свій вигляд багаторазово і став би таким «страховиськом», що ти втік би, побачивши мене. Усе дає і все забирає час. Усе визначає час. Не хизуйся ж, Шакро, своїм людським виглядом».

Індра прийняв людський вигляд. Але Балі говорить: «Якби я захотів, то застосував би мої магічні сили. Я міг би прийняти такий образ, що вселив би в тебе жах. Моє нинішнє становище — це результат страждань і зумовленості кармою. Але тобі немає сенсу з мене сміятися».

«Раніше, Пурандаро, перед моїм гнівом усе тріпотіло. Нині ж я осягнув вічний закон цього світу. І ти так дивися, не захоплюйся самим собою. Могутність, виникнення встановлюються не нами. Дитяча в тебе свідомість: якою була раніше, такою є й нині. Отямся, Матхаво, досягни рішучого судження. Деви (боги), люди, пітріси (предки), гандхарви, ракшаси, наги (змії) — увесь всесвіт був у моїй владі, і ти це знаєш, Васаво. «Нехай буде поклоніння тій стороні, де перебуває Балі — син Вірочани», — так мені били поклони ті, чий розум затьмарила самість. Я не сумую через це і не вагаюся, о супругу Шачі, я перебуваю тепер під владою іншого володаря. Таке моє рішуче судження. Буває, що родовитий, видний, величний бідує разом зі своїми радниками, бо тому належить статися. Буває, Шакро, що потвора, незнатний, заблукалий живе зі своїми радниками, бо тому належить статися. Буває, добрій красуні випадає погана доля, Шакро; іншій же, буває, без добрих ознак і потворній, випадає добра доля. Це, Шакро, не нами зроблено. І не тобою зроблено, Шакро, що ти став випромінювачем грому — Громовержцем, а з нами таке сталося. І не твоя це заслуга, Владико, і я не тому винуватець, Шакро. Чи то щастя, чи нещастя — усе творить летючий час. Бачу тебе блискучим, царем богів, утвердженим, щасливим, величним, таким, що метає в мене громи. Якби мене так не здолав час, я б миттю тебе з твоїм громом кулаком скинув».

Тут Балі знову говорить Індрі: «У тому, що ти здобув перемогу, не твоя заслуга. Це діє могутніша сила часу, під владою якої перебувають усі живі істоти в сансарі. Не моя вина, що я зазнав поразки. Оскільки я сам перебуваю під владою часу, то якщо він так вирішив, я не в силах йому протистояти. Якби час мене не здолав, то я б тебе разом із твоїм громом збив одним ударом кулака».

«Але не час тепер для відваги, настав час для смирення. Час усе встановлює, до зрілості час приводить. І якщо мене здолав час, шанованого царя данавів, то кого іншого, гримлячого і полум’яніючого, він не здолає?»

Він говорить: «Якщо мене здолав час, царя всіх асурів, невже ти думаєш, що тебе, полум’яніючого і такого, що вивергає громи, він теж не здолає?»

«Проти вас, дванадцяти махатм Адітьїв, проти всієї вашої сили я повстав один, богів Владико. Я піднімаю і проливаю воду, я зігріваю троїстий світ, я охороняю і руйную, я даю, приймаю, я охоплюю, насичую собою світи й керую. Я, Владика світів, повелитель, і нині повалене моє панування, Владико безсмертних. Ураженому військом часу, усе це мені тепер не світить, бо вершитель не я і не ти, супруг Шачі, а є інший Вершитель. Шакро, саме летюче час світи поглинає. Його обитель — місяць, півмісяць, у день і ніч воно одягнене, його брама — пори року, і рік — його вершина. Кажуть деякі мудреці, що розмірковують про всесвіт, що в ньому є п’ять відділів, і це міркування я можу викласти п’ятикратно. Як багатоводний океан, глибинно й потаємно, Вище, Безначальне, Досконале й Безконечне. Так про Нього навчають. Увійшовши в істоти, Брахман проявляється в ознаках, Сутність же Його — без ознак. Люди, що прозирають основу, шанують Його як Вічне, Непохитне».

Далі Балі говорить:

«Брахман — це такий стан, коли того, хто біжить, — не обженеш, того, хто стоїть, — не схопиш. Його не схопити жодним із п’яти органів чуття. Дехто приймає його за пори року, місяці й півмісяці, за дні, за миті приймають. «Вранці», «увечері» й «опівдні» Його називають інші, і також миттю. Але все це — одне Єдине, хоч би як різноманітно Його не називали. І знай — цей Брахман є Кала, час. Брахман в образі часу є Владикою всіх живих істот, зокрема й богів. Час — тут усе в його владі. І багато тисяч Індр уже до тебе були раніше. І подібно до тебе, супруг Шачі, вони всі були сповнені сили й відваги. Тебе також, царю богів, могутній Шакро, коли прийде час, утихомирить могутній час. Всесвіт він поглинає, а тому, Шакро, будь стійким. Ні мені, ні тобі, ні тим, хто був раніше, його відвернути не під силу. Якщо ти гадаєш, що досягнуте тобою неперевершене царське щастя постійно буде твоїм, ти помиляєшся — ніхто його не втримає. У тисячі Індр, набагато кращих, ніж ти, воно перебувало. Швидкоплинне, покинувши мене, щастя перейшло до тебе, повелителю мудрих богів. Не чини так більше, Шакро, тобі потрібно заспокоїтися. Дізнавшись, що ти такий пихатий, щастя швидко перейде до іншого».

Таким чином, Балі дав настанову Шакрі, показавши мудріший бік своєї свідомості, попри те що він був переможеним.

Явлення богині Шрі

Тоді Індра побачив, що з тіла Балі вийшла сяюча богиня щастя й процвітання Шрі, або Лакшмі. Він побачив її променистий блиск і в подиві широко розкрив очі. Він запитав:

«Хто це — та промениста, у павичевому пір’ї, що вийшла з тебе, Балі? Та, що перебувала в тобі, прикрашена браслетами, полум’яна, сяюча власним світлом».

Балі сказав:

«Я не можу її впізнати. Це не дочка асура, не дочка бога, не дочка людини. Якщо хочеш, то сам її запитуй, чини як знаєш».

Індра, здивувавшись, запитав:

«Хто ти така, що вийшла з тіла Балі, сяючи пір’ям павича? Повідай мені, ясноусміхнена, тому, хто не знає твого імені. Хто ти, що постала перед моїм зором, залишивши владику асурів, прекрасноброва? Відповідай на моє запитання, сяюча власним світлом».

Богиня Шрі сказала:

«Мене не знає ні Вірочана, ні цей нащадок Вірочани — Балі. Вони називають мене важкоутримуваною і знають як жадану. Мене також звуть Будхір (здійснення), Лакшмі (краса) і Шрі (щастя). І ти, Шакро, мене не знаєш. Ніхто з богів мене не знає».

Тоді Шакра (Індра) сказав:

«Чому ж ти, важкоутримувана, заради мене чи через Балі його покинула, після довгого перебування в ньому?»

Богиня Шрі сказала:

«Жоден Творець чи Создатель мене не створив. Швидкоплинний час мене створив, тому не зневажай його, о Шакро».

Тоді Індра запитав:

«Як же ти залишила Балі і з якої причини покинула його? А чому мене не залишаєш, скажи мені це».

Богиня Шрі відповіла:

«Я перебуваю в правді, у дарі, в обітниці, в умертвінні плоті (тобто в аскезі, у тапасі), у відвазі, у дхармі, а Балі від них відвернувся, тому я його покинула. Спочатку він був відданий брахманам, правдивим, стриманим у почуттях. Потім він став нарікати на брахманів, не здійснивши омовіння, торкався залишків жертви. Раніше він був старанним у здійсненні ритуальних підношень, робив мені підношення. Але потім, заблудлий, він став пригноблювати світи, і час віддав його муці. Він втратив мене, Шакро, і тепер я з тобою житиму. Мене можна втримати старанністю, подвигом, тапасом, відвагою».

Індра сказав:

«Ні серед богів, ні серед людей, ні серед усіх інших істот немає чоловіка, о та, що живе в лотосі, який один тобою заволодів би».

Богиня Шрі сказала:

«Ні бог, ні асур, ні ракшас, ні гандхарва, ніхто, Пурандаро, один мною володіти не може».

Тоді Індра запитав:

«Як ти могла б у мені перебувати постійно, прекрасна? Скажи мені, я виконаю твоє слово, зволи сказати мені правду».

Шрі відповіла:

«Збагни, Індро серед богів, як я буду в тобі перебувати постійно. За уставами, приписаними ведами, розділи мене на чотири частини».

Далі богиня розповіла Індрі, як здійснювати підношення, слідувати ведичному шляху й виконувати практику так, щоб вона його ніколи не покидала.

Втрата прихильності богині Шрі

Балі втратив прихильність Шрі, богині щастя й удачі, тому час знищив його становище, стер його. А втратив він таку прихильність унаслідок того, що відвернувся від дхарми, його розум став зарозумілим, він перестав виконувати практики, почав багато думати про себе, впав у невігластво й у нечисте бачення, ганячи брахманів. І коли Шрі, богиня удачі, покинула його, час постав перед ним у несприятливому аспекті.

Хоча все перебуває під владою часу, у нас є свобода волі, тому ми можемо повернути свою свідомість так, що час буде сприятливим щодо нас або, навпаки, несприятливим. Якщо ми повертаємо свою свідомість у бік дхарми, то Шрі, богиня щастя й удачі, завжди на нашому боці, і тоді час повернутий до нас сприятливо. Якщо ми відвертаємося від дхарми, то Шрі, тобто богиня Лакшмі, теж покидає нас, і тоді час показує нам свій несприятливий бік: приходять зміни, а ми виявляємося до них не готовими, тому вони несуть для нас втрати й невдачі.

Як задовольнити богиню Шрі

Яким же чином можна задовольнити богиню Шрі, щоб щастя й удача завжди були на боці практикуючого? Богиня Шрі уособлює тонкі духовні енергії, внутрішніх божеств, які розквітають у свідомості йогіна. Її можна задовольнити безперервним, неухильним проникненням у природу свідомості.

Чоловіком богині Шрі вважається божество Вішну, що уособлює собою стабілізувальну й підтримувальну Надсвідомість, тобто недвоїсту основу, у якій усе перебуває. Тому єдиний спосіб привабити й «прив’язати» до себе богиню Шрі — це шанувати її чоловіка.

А що це означає? У лайя-йозі немає двоїстого поклоніння, тому шанувати Вішну в цьому контексті — це означає шанувати Брахмана, тобто вищий принцип недвоїстості, це означає перебувати в належній усвідомленості й медитації, і завдяки цьому розвивати в собі різні якості та сили. Якщо наша усвідомленість належна, то поступово в нас розкриваються різні сили й якості, які дозволяють завжди бути повернутим до сприятливого боку часу.

Питання: А як Індра хотів убити Балі? Якщо знищується тіло, то душа може перейти в нижні світи — це зрозуміло. Але ж Індра хотів знайти Балі навіть у нижніх світах. Він шукав, де той сховався, щоб повністю знищити його свідомість. А як його взагалі можна вбити? Адже Крішна говорить, що душа не розрубується ні мечем, ні вогнем, ні водою. Навіщо тоді вони хотіли його знайти, шукали, де він утілився, щоб убити його повністю?

Дивлячись із чим відбувається ототожнення. В абсолютному сенсі як Брахмана його вбити неможливо. Але можна знищити індивідуальність як его, втілену в конкретне тіло. А якщо це божество, то в нього теж є індивідуальність, тільки вона тонша й витонченіша, має більшу могутність і може втілюватися в безліч тіл.

Наприклад, її можна заблокувати так, що в цій кальпі вона буде позбавлена будь-якої потенції та своїх сил, вона зможе перебувати лише в непроявленому. Іншими словами, повністю її вбити справді неможливо, оскільки у своїй основі душа — це Атман. Але можна заблокувати особистісний потенціал, можливість володіти силами й дозволити існувати лише в непроявленому стані протягом цілої кальпи, тобто позбавити можливості втілюватися в будь-які тіла (у тіла людей, тварин, богів, у тонкі тіла), а перебувати тільки в каузальному світі. Тут саме це малося на увазі.