Щоб здобути досконале бачення, необхідний досконалий Гуру, здатний повно й правильно передати чотири посвячення, який уміло й зі співчуттям пояснює прихований зміст. Посвячення пробуджують до вищої Реальності, і ми приступаємо до практики медитації на всіх щаблях шляху. Намагаючись виявити «Я», позбавлене самості, про яке йдеться в традиції Сутри, потрібно досліджувати себе за допомогою логіки, Учення та аналогій.
Що означає «досліджувати себе за допомогою логіки»? Намагаючись виявити місцезнаходження «я», ми досліджуємо всі частини нашого тіла та його органи, щоб зрозуміти: якщо воно перебуває в тілі, то конкретно в якій його частині, в якому органі. І коли ми проводимо таке дослідження, то виявляємо, що «я» не перебуває в тілі. Тоді ми намагаємося виявити його в емоціях або почуттях і теж бачимо, що все це окремо від свідомості. Потім ми намагаємося виявити «я» в думках, однак бачимо, що думки непостійні й мінливі, вони йдуть потоком і являють собою набір якихось ідей, які можуть будь-якої миті змінитися.
Тоді ми далі б’ємося над питанням: «Що ж таке «я»?» Ми йдемо за думки, бачимо просто тонку свідомість і думаємо: «Нарешті я знайшов!» Ми медитуємо на цю тонку свідомість, однак із часом виявляємо, що навіть ця тонка свідомість витончується дедалі більше й більше, доки не перетвориться на повну порожнечу, тонку світлоносну прозорість. Коли ми намагаємося означитися в цій прозорості й сказати: «Так ось що є «я», ми бачимо, що не можемо цього зробити, оскільки, щоб сказати щось, потрібен хоча б ум, думки, але щойно ми почнемо думати, ми випадемо з цієї світлоносної прозорості. Ми навіть не можемо там думати, це просто безмежний стан граничної інтенсивної ясності, в якому немає поняття про «я».
Виявивши все це, ми раптом розуміємо: «Від самого початку мене не було, моє життя, так само як і життя інших істот, увесь Всесвіт — це грандіозний жарт Абсолюту. Як же я помилявся! Я в усьому тотально помилявся». Ми виходимо з цього стану з новим знанням і тепер, розуміючи, що до чого в сансарі, щасливо рухаємося крізь світ, граючи з його енергіями. Під «грою з енергіями» не слід розуміти, що ми поводимося якось нерозумно. Гра сіддхів не є грою звичайних людей. Грати з енергіями — це означає втілювати цей безмежний стан, відгукуючись на розмаїття ситуацій та енергій у цьому світі, продовжуючи поглиблювати практику. Тепер ми єдині з Духом, Дух уже не втрачається, ми ніколи не засинаємо в сансарі й плекаємо його серед розмаїття енергій. Це і є шлях виявлення природного стану та перебування в ньому.
Стан поза поняттями
Не виявивши «я», осягаєш відсутність самості. Далі слід привести ум у спокійний стан. Коли за допомогою різних методів ум заспокоєний, розрізнювальне мислення зникає, і ум досягає стану поза поняттями.
«І ум досягає стану поза поняттями». Почати про це розповідати — це означає знову зісковзнути на поняття. Але як його позначити? Якщо я бачу, що людина фундаментально не розуміє цього принципу, я її не слухаю, а просто перериваю й запитую: «Усе, що ти говориш, дуже добре, але як щодо жаби, яка ковтає слона? Якщо ти мені не відповіси, вважай, що все те, про що ти говориш, не має жодного значення». Він починає замислюватися й знову інтерпретувати. Але на це питання немає логічної відповіді. Ми можемо дати на нього адекватну відповідь лише тоді, коли ввійдемо в природний стан і дозволимо світлу відгукнутися на енергію цього питання. Тут не можна помилитися: якщо ваш стан істинний, ваш відгук буде тотальним і повним, і тоді ви обов’язково даєте відповідь на це питання. Є різні рівні розуміння й відповіді, тому учень, переходячи на дедалі вищий рівень, із часом дає правильнішу відповідь, доки, нарешті, повністю не звільнить це питання.
Здобуття справжнього спокою ума
Якщо цей стан триває дні, місяці й роки, людина втрачає відчуття часу, так що іншим доводиться нагадувати їй про час. Отже, здобуто справжній спокій ума.
Дуже важливо здобути спокій ума в сидячій медитації махашанті. Звичайно, духовні генії (дів’я) можуть отримати проблиски природного стану просто під час прямої передачі або слухаючи пояснення текстів. Однак більшості потрібно наполегливо шліфувати свій ум у сидячій медитації й здобувати на тривалий час спокій, коли ум подібний до водної гладі сплячого озера.
Ти можеш продовжувати їздити від одного вчителя до іншого, у Гімалаї та Вріндаван, але якщо твій поганий ум буде тебе турбувати, то ти ніде не знайдеш спокою: ні в ашрамі Ауробіндо, ні в Раджніша, ні в тибетських лам, ні в тольтекських магів. Вони все одно тобі скажуть: «Треба заспокоювати ум, треба медитувати». Просто дивуєшся, як люди дурять самі себе. Замість того щоб практикувати і працювати з умом, вони ковзають поверхнею, подібно до бджоли, яка літає навколо банки з медом.
Куди б ти не потрапив, практика всюди однакова, не існує коротких шляхів, не існує швидких спокусливих методів. Це все самообман. Ти маєш багато працювати над собою. І будь-який учитель скаже: «Тобі треба заспокоювати ум і медитувати, щоб утвердитися в стані за межами думок». А це непросто, це тяжка праця. Проте результати цієї тяжкої праці позначаться на всіх ваших майбутніх життях, адже ви звільнитеся від сансари (не народитеся у світах пристрасті), досягнувши навіть першої дх’яни. Йог, стійкий у першій дх’яні, стає супутником бога Брахми, а йог, стійкий у другій дх’яні, стає самим Брахмою у світах форм. Під «стійкий» мається на увазі, що йог по-справжньому поглинувся другою дх’яною і може викликати її на тривалий час без зусиль.
Подолання перешкод у медитації
Стан спокою підтримується за допомогою тривалого зосередження пильності, що не дозволяє відволіктися або впасти в стан отупіння чи сонливості.
Дуже важливо на ступені учнівства зрозуміти, яким чином можна усунути розпливання і збудженість у медитації. Не можна з перших років учнівства звикати неправильно медитувати, тому що ця звичка зміцниться, і ви потім медитуватимете все життя з компромісом, тобто неправильно. Потрібно боротися буквально за кожну секунду правильної медитації, потрібно перечитувати настанови про те, як долати млявість, розпливання і збудження.
Спочатку ум збуджений, і це створює багато проблем для практикуючого. Зазвичай із цією проблемою більше стикаються початківці-послушники і ті, хто практикує перший рік. Потім бажань стає менше, і практик уже може входити всередину. І тоді виникає друга проблема – отупіння, розпливання. Тобто варто лише зануритися всередину, як одразу входиш у тамасну прострацію.
Щоб цього не відбувалося, потрібен таємний друг на шляху – безперервна самоперевірка. Якщо самоперевірка не допомагає, треба звернути увагу на стан каналів, прани (енергії) і працювати з ними: концентруватися на муладхарі, робити чандалі та інші техніки. Якщо й це не допомагає, то слід медитувати з відкритими очима, щоб активізувати свідомість і не давати собі йти глибоко всередину, занурюючись у сонний стан і впадаючи в прострацію. Коли ви вловлюєте цю золоту середину, кожна сесія махашанті стає для вас новим проривом.
Пильність як таємний друг
Завдяки силі пильності здобувається чиста усвідомленість без розрізнення.
Уважність – це звичайна свідомість, яка спрямована на об’єкт медитації, а пильність стежить за уважністю. Тобто пильність і є нашим таємним другом. Щойно уважність слабшає, пильність подає сигнал тривоги. Коли ми медитуємо, іноді наша уважність кудись іде, пильність засинає. Це подібно до того, як капітан корабля пішов спати, перший помічник вирішив розважитися і пішов у бар, а біля керма стоїть мавпа капітана, яка випадково забрела в штурманську рубку, тому корабель у цей час пливе на автопрокладачі. Незрозуміло, куди такий корабель припливе. Якщо те саме відбувається в медитації, то в такому разі потрібно вмикати сирену, сигнал тривоги, будити всіх і брати штурвал у свої руки.
Видіння в першій дх’яні
Чиста усвідомленість може бути описана як спалах досконалого прозріння, але здатність пережити її здобувається лише після досягнення першого рівня пробудження. На цьому щаблі слід споглядати образ Іїдама. Під час такого споглядання можуть виникати різні видіння і зримі прояви образів, що не мають власної сутності й є лише результатом медитації.
Тут даються настанови щодо практики тантри, описується, що відбувається в першій дх’яні. Якщо ви не медитуєте на образ божества, найімовірніше, у вас не буде конкретних образів. Але в першій дх’яні виникає безліч різних образів. Щоб увійти в першу дх’яну, ми медитуємо на візуалізований знак ОМ.
Основи досконалого прозріння
Отже, висновки. По-перше, ясний стан спокою ума й стійкості енергії вкупі з інтелектом, розрізнювальною здатністю ума є необхідною умовою для досягнення досконалого прозріння. Вони подібні до перших щаблів сходів, що ведуть угору. По-друге, будь-яка медитація з об’єктом або без об’єкта має ґрунтуватися на глибокому співчутті й любові. Усі діяння слід з любов’ю спрямовувати на загальне благо.
Чому слід присвячувати заслуги, спрямовувати медитацію на просвітлення інших? Таким чином ми підключаємося до вселенської просвітлювальної сили – Ануграха-шакті. Ануграха – одна з п’яти вселенських енергій. Її часто зображують у вигляді красивої жінки, яка іноді може бути впертою, іноді примхливою, іноді прихильною. Існує приховувальна вселенська сила (тіродхана), яка затуманює, замутнює. Існує просвітлювальна сила – Ануграха. Також існують руйнівна, підтримувальна й творча сили.
Коли ми медитуємо на допомогу іншим і на просвітлення всіх живих істот, то ми пов’язуємося з цією безкінечною силою Абсолюту, з Ануграхою. Можна сказати, що ми стаємо її служителями, поширюючи Дгарму, і тоді в нас теж є великий шанс самим потрапити під її шактіпат.
По-третє, завдяки досконалому погляду все розрізнення розчиняється в стані поза поняттями.
Досконалий погляд означає вміння все самозвільняти, не впадаючи в крайнощі, коли все розчиняється в стані поза поняттями. Спочатку потрібно хоча б на рівні ума оволодіти ментальним самозвільненням, бо якщо ум зрозумів принцип ментального самозвільнення, то легко відкрити принцип природного стану.
Присвячення заслуг і накопичення благих діянь
І нарешті, перебуваючи в стані порожньої усвідомленості, слід щиро присвятити плоди досягнення загальному благу. Я осягнув, що це найкращий шлях.
Коли ми присвячуємо плоди досягнень загальному благу, ми підключаємося до надособистісних космічних або вселенських сил, що перевершують нашу маленьку особистість. Навіть якщо ми не надто їх усвідомлюємо, звісно, вони існують. Ми їх не помічаємо лише тому, що наша свідомість звужена. Існують боги, які проводять енергію цих вселенських сил.
Подібно до того, як голодного насичує їжа, а не думки про неї, так і той, хто бажає осягнути порожнечу, має пережити її сенс у медитації. Я зрозумів, що для здобуття досконалого прозріння необхідно постійно в проміжках між медитаціями практикувати накопичення заслуг і очищення.
Коли ми виходимо з ретриту або з медитації, коли практикуємо споглядання в русі, то решта наших дій має бути пов’язана з безперервним накопиченням заслуг. Це єдиний по-справжньому ефективний спосіб перебити той тягар старих карм, причин і наслідків, який був нами раніше накопичений. Кожна дія має бути подібною до магічного ритуалу, підношення. Здійснюючи якусь дію, ви маєте відкривати себе вселенським силам. Ці прикликані вами вселенські сили вступатимуть із вами в контакт і працюватимуть через вас, проявлятимуться.
Чотири аспекти посвяти й підношення Гуру
Загалом, я побачив, що розуміння медитуючим порожнечі речей, їхньої єдності, їхньої невизначуваності та відсутності відмінностей становлять чотири аспекти посвяти. Щоб це знання з’явилося в мені, я відмовився від догоджання тілу, позбавивши його їжі, приборкав ум і здобув спокій при зустрічі з будь-якими перешкодами, навіть перед лицем смертельної небезпеки. Я прийшов до лами й до пані не для того, щоб служінням або багатством відплатити вам. О, Отче й Мати, за вашу неперевершену любов я підношу вам усі свої зусилля в практиці медитацій, яку здійснюватиму все життя, що залишилося. І прошу прийняти моє досконале осягнення.
Так, найкраще підношення учня Гуру – це просвітлення. Один учень запитав учителя: «А якщо я медитуватиму й перевершу вас, мабуть, вам стане прикро?» Учитель сказав: «Ну ти й дурень. Це ж моя мрія!»
Лама був вельми задоволений і сказав: «Сину мій, я покладав на тебе великі надії, і вони справдилися». А мати додала: «У мого сина є сила розуму, необхідна для того, щоб досягти великого осягнення». Ми довго розмовляли про Дхарму, потім Гуру та його дружина повернулися додому, а я, заклавши вхід до печери, повернувся до медитації.
