2021.07.28
ОМ-ОМ-ОМ!
Читрагупта і Дхармарадж: внутрішні реєстратори карми
Наші тіла здійснюють дії та вчинки, але реєструє й запам’ятовує їх наш розум і наше тонке тіло. Це немов вбудована всередині нас невидима налобна кінокамера — відеореєстратор, який фіксує все від ранку до вечора. Божество, що керує цією функцією, — це Читрагупта, внутрішній цензор. Це божество записує, архівує та складує все, що відбувається. Внутрішній суддя — це Дхармарадж, божество вселенське й водночас внутрішнє. Інша його назва — Ямарадж, коли він має своє представництво в Яма-Лоці. На підставі цих двох божеств наша карма змінюється, визначає наше народження, баланс заслуг і гріхів, визначає нашу долю. Наша душа підкоряється енергіям, що виходять від цих двох божеств, і прямує за ними.
Ямарадж не кидає душу в пекло й не підносить її на небеса — він лише засвідчує факт. Усе наше життя в цьому світі є наслідком накопиченого балансу гріхів і заслуг. У кожного є свій кармічний баланс, і наше завдання — жити так, щоб обнулити його в частині гріхів і, навпаки, накопичити якомога більше заслуг. Санньясі — це той, хто більше не бажає накопичувати мирські заслуги, хто прагне накопичувати духовні заслуги й увесь час намагається очищати гріхи, поводячись так, щоб не накопичувати нових.
Віра і закон карми
Коли тіло старіє і життя душі добігає кінця, у неї залишається певний кармічний баланс — рахунок. На підставі цього можна приблизно зрозуміти, де проходитиме наступне життя. Але садху, санньясі — це той, хто не чекає старості й наступного життя, а починає докладати активних зусиль для очищення себе вже зараз.
Завдяки вивченню закону карми проявляється віра. Віра може з’явитися від дотику до божественної милості, до дива, до гуру, до вчення, до практиків, до сангхи, з інтелектуального розуміння вчення. Існує безліч різних каналів, через які може пробудитися віра — несповідимі шляхи душі, якими вона приходить до Бога.
Але часто душі мають малу, слабку віру, і їм потрібен тривалий час, щоб виховати цю віру, змінити свій старий мирський кармічний менталітет, подивитися на життя іншими очима, змінити систему цінностей. Іноді душі приходять через філософію та її вивчення, інших приваблюють чудесні явища. Але є така приказка: «Не чекайте на дива — дивуйте самі». Тобто докладайте активних зусиль, щоб виховати в собі віру та всі необхідні якості.
Чотири усвідомлення: непостійність і карма
Роздуми над законом карми дарують нам розуміння того, де ми перебуваємо, хто ми і як усе є насправді. Ніщо так не протвережує садху, як чотири усвідомлення — особливо роздуми над непостійністю та законом карми. Роздуми над непостійністю знецінюють егоїстичні прагнення сансари. Роздуми над законом карми приборкують гординю та его й спонукають активно практикувати, тому що ми бачимо той обсяг роботи, який нам належить виконати. Поки ми не розмірковуємо над законом карми, здається, що цього обсягу роботи немає. Здається, що є лише один Брахман.
Притча про залізничний склад карми
Уявіть, що у вас є не просто вагон, а цілий залізничний склад, повний дров і вугілля. І ось таке завдання від управителя цього життя: цей склад треба розвантажити. Якщо розвантажиш — можеш вільно піти від сансари, можеш бути вільним у найширшому сенсі. Якщо не встигнеш за це життя — припустімо, розвантажиш половину або один вагон із сімнадцяти — у тебе буде ще можливість. Ти отримаєш ще одне тіло, і ще. Так чи інакше, тобі доведеться його розвантажити.
Ти можеш і не розвантажувати — у тебе є свобода волі. Можеш, навпаки, навантажувати його ще більше. Але цей склад вестиме тебе у своєму напрямку. Ти можеш використати свою свободу волі, щоб спробувати його розвантажити. І що більше ти розвантажуватимеш, то менше залежатимеш від нього. Якщо склад спорожніє і буде повністю розвантажений, ти зможеш іти в будь-якому напрямку. Але доти, доки хоча б один вагон або пів вагона залишатиметься нерозвантаженим, тобі доведеться їхати в напрямку цього залізничного складу.
Коли людина не бачить обсягу роботи, яка їй належить, і сильно відволікається — обзаводиться житлом, сім’єю, дітьми, родичами, роботою, зв’язками, стосунками, захопленнями, розвагами, амбіціями, гордістю та планами, — тоді це божество каже: «Я бачу, тобі бракує цього складу — піджену ще один порожній вагон, щоб ти міг туди завантажувати свою карму». Було сімнадцять вагонів — якщо треба, підженуть вісімнадцятий. У всесвіті вагонів скільки завгодно.
Не розуміючи цього, людина завантажує ще один вагон дров — повний вагон кругляка із сибірської тайги. Потім ще один. І сідає на цей склад та їде разом із ним. Вона не може з нього зійти, не може піти праворуч чи ліворуч, пересісти на інший склад — це неможливо. Тому що цей залізничний склад уособлює всю ту кармічну силу, яку вона сама ж і накопичила. Як підеш проти власної накопиченої кармічної сили? Просто неможливо. Вона наче прикута до нього ланцюгом.
І вона рухається, ведена цим складом, потім старіє, помирає і відповідно до цього отримує нове тіло. Цей склад не зменшується. У новому тілі в неї знову з’являються обов’язки, робота, дім, сім’я, стосунки, думки, амбіції, бажання. І якщо вона знову не стане на шлях санньясі, на шлях мокша-дгарми чи карма-санньяси, на шлях мудрості, вичерпання карм і очищення, — до нього причепиться ще один вагон, і кінця цьому не буде. Це і є авагаман — коло народження та смерті, і все це є бгава-сагара, океан сансари. Кожна душа рухається відповідно до шляху свого залізничного складу карми, і кожен везе його у своєму унікальному напрямку, іноді причіплюючи нові вагони, іноді очищуючи. Шлях звільнення — це справді унікальна можливість вирватися з усього цього.
Запитання: Гуру́джі, тобто садгу, який став на шлях мокша-дгарми, — це той, хто перестав причіплювати вагони? Якщо використовувати цю аналогію?
Так. Взяв лопату і почав...
Запитання: Тобто перестав причіплювати нові й почав розвантажувати старі?
...активно розвантажувати перший вагон, другий. І вирішив: скільки б не було цих вагонів, я повинен розвантажити їх усі — причому встигнути за це життя.
Запитання: А джняні — це той, хто розвантажив? Можна так сказати чи не зовсім?
Є різні класи джняні — вони описані в «Трипура-рахасьї». Там три типи джняні. Є ті, у кого залишився один наполовину порожній вагон. І хоча вони ще їдуть у його напрямку, щойно цей вагон буде вичерпано, вони вільні.
Запитання: Тобто це його прарабдга-карма?
Так. У них небагато цих вагонів карми. Є ті, хто очистив усі вагони, а самі вагони розпиляв, підпалив і влаштував із них багаття — повністю спалив усе. Таких називають дживан-муктами або відеха-муктами. Є й ті, хто трохи завантажує вагони — якимись красивими дгармічними речами: мурті, статуями, текстами — і каже: «Нічого, я ще з’їжджу он туди, там треба допомогти людям передати вчення, а то вони зовсім нічого не розуміють». Половину вагона вони завантажують із певною місією, знаючи, що це швидко вичерпається і вони знову будуть вільні. Вони — як волонтери, добровільні помічники. Набивають половину вагона текстами й мурті, народжуються в цьому світі, щоб доставити їх за призначенням тим душам, які дозріли. Ось такі різні класи.
Є й ті, хто є бодгісаттвами і каже: «Буду народжуватися з життя в життя, щоб допомагати, — не піду в нірвану». Втілюючись, вони завантажують трохи карми, але ця карма чиста й дгармічна — вона необхідна для функціонування в цьому світі. Вони доставляють священні писання, вчення та передачі дозрілим душам. Якщо вони не припустяться помилки, то швидко вичерпають свої карми й розчиняться.
Шлях санньясі: щоденна робота з розвантаження карми
Санньясі — це той, хто почав активно розвантажувати. Факт прийняття санньяси не означає, що всі вагони вже спорожніли. Це означає, що ми починаємо роботу з розвантаження. Ми зупиняємо цей склад, призупиняємо його рух, щоб почати роботу з розвантаження. Це монотонна й важка робота, і не завжди весела. Часто ж хочеться натхнення, чарівності, гри — щоб усе йшло легко й само собою. Якщо ви можете так — значить, ви див’я, і це найкращий варіант: із піснями, залюбки, легко. Але часто буває, що пісень немає і натхнення немає, а вагони все одно стоять. А садгу — це той, хто, не звертаючи уваги на настрій і стан, день у день бере й розвантажує, бере й розвантажує. На вірі, на силі волі, на силі спрямованості та рішучості — шилі, на тапасі, на обітницях. Коли ми можемо очищати нашу карму незалежно від нашого стану, наявності натхнення чи його відсутності, незважаючи на відволікання, — тоді ми стаємо садгу.
Мара: спокуси та пастка світогляду адвайти
У процесі розвантаження до людини приходять різні спокуси. Одні кажуть: «Кинь це все, відпочинь». Інші кажуть: «Розвантаження карми почекає — давай розважимося: в інтернеті стільки всього цікавого — і новини, і гумор, і про масонів, і про пласку землю, і про роботів та кіборгів». Треті кажуть: «У тебе ще є нездійснені бажання та карма». Виникає дуже багато перешкод і спокус. Що має робити садху? Його дух має бути таким: «Відійди, сатано!» — він не повинен надто багато потурати. Якщо він буде потурати всьому цьому, кінця цьому не буде. Це мара — його власний розум спокушає його, як мара.
Але можуть бути й тонші мари. Така мара каже: «Ти ж практикуєш погляд адвайти. Просто розслабся в погляді, відкинь цю лопату — немає жодних вагонів, немає карми, нічого розвантажувати, та й хто взагалі розвантажує? Заспокойся». Це велика пастка погляду адвайти, в яку потрапив не один. І ось людина сидить, відкинувши лопату, — а поруч стоять сімнадцять вагонів карми. Вона нікуди не відійшла від цього складу, бо прикута до нього. Але погляд адвайти збив її з пантелику. Тому погляд адвайти треба зберігати й пам’ятати про нього, але він не повинен збивати вас з пантелику. Він надто великий, і великий погляд може призводити до великих помилок. Це — велика помилка.
Садху — це той, хто не слухає мар, не впадає в мару погляду, в мару помилкових поглядів і спокус, той, хто щодня робить свою роботу, не очікуючи ні винагороди, ні натхнення. Найглупіше — очікувати винагороди. Коли людина розвантажила кілька вагонів, вона думає: «Я така молодець, я така героїня». Але ніхто навіть не подякував. Хто ж має дякувати? Це ж твоя робота. Тому на шляху мокші ніколи не слід шукати вдячності, похвали, прославлення чи чогось іншого, крім самої садхани та севи. Ми очищуємо свою карму — ми отримуємо благо цього очищення, і не потрібно жодного іншого блага, окрім цього. Очищення карми і є тим благом, яке необхідне душі.
ОМ-ОМ-ОМ!
