Коли ви займаєтеся медитацією, у вас можуть бути різні переживання. Класично ці переживання називаються так: блаженство, ясність і порожнеча.
Під час медитації ви можете переживати радість або сильне блаженство. Іноді воно може тривати безперервно й бути настільки сильним, що хочеться співати або радіти просто так. Однак йогін не повинен захоплюватися цим переживанням і прив’язуватися до нього. Вважається, що якщо зупинити практику й захопитися цим радісним станом, то максимум, чого можна досягти, — народження у світі сансарних богів. Звичайно, це не можна назвати звільненням.
Друге переживання — ясність. Коли ваша свідомість поглиблюється, у вас виникають видіння божеств або тонкі медитативні переживання і з’являється відчуття: «Ого! Оце так!» Хочеться вхопитися за цей стан, іти туди, дивитися на це, споглядати. Але йогіни кажуть: «Не треба за це триматися, не треба за це чіплятися. Спостерігайте це відсторонено, не тримайте це у свідомості». Тобто ваші внутрішні переживання не повинні захоплювати вас і змінювати вашу поведінку. Щоразу ви повинні йти все глибше й спостерігати їх, думаючи так: «Це не істинний стан. Я повинен іти глибше, я не повинен тут зупинятися». Не можна прив’язуватися взагалі ні до чого, ні до яких медитативних досвідів, тому що стан Ясного Світла — це стан абсолютної неприв’язаності, абсолютної позамежності. Якщо ви прив’язуєтеся до нижчих медитативних переживань, то ви сходите зі шляху звільнення.
Це подібно до того, як ви прямували на вершину гори, наприклад на Еверест, але дорогою побачили прекрасний краєвид на якусь долину, який вас настільки захопив і підкорив, що ви вирішили: «Дуже добре! Я, мабуть, тут і залишуся, мені більше нічого не потрібно». На духовному шляху теж є багато різних пасток і глухих кутів, тому потрібно глибоко вивчати вчення й керуватися настановами святих і Вчителів. Самостійно навряд чи вдасться дійти, якщо, звичайно, ви не Будда Шак’ямуні в минулому народженні.
Наступне переживання — порожнеча. Це найвище переживання. Лише йогін високого рівня може його досягти. Порожнеча заворожує і затягує, немов гіпнотизуюча безодня. Однак навіть за це переживання не слід чіплятися. Сараха з цього приводу говорив так:
«Той, хто прив’язаний до матеріальних об’єктів, подібний до корови. Але той, хто чіпляється за внутрішню порожнечу, ще гірший».
Природний стан поза цими трьома переживаннями. Чіпляння за порожнечу приведе до переродження богом безформного світу. Можливо, з погляду людей, це дуже чудово, але, з погляду звільнення, це теж мінус. Це статичний стан, у якому такий йогін проводитиме багато тисяч років як безформна свідомість, але еволюції свідомості там немає.
Якщо учень чіпляється за подібні переживання, Учитель дає йому настанови й усіляко намагається пробудити його усвідомленість, щоб той не чіплявся ні за які стани. Це кожен медитатор має знати як прописну хрестоматійну істину.
Питання і відповіді
Ставилося питання щодо болю в ногах. Це нормально. Це ще пов’язано з тим, що ви практикуєте шакті-янтру й кундаліні-йогу. Коли ви практикуєте медитацію порожнечі, є невеликий (терпимий) біль. Коли ви практикуєте кундаліні-йогу, шакті-янтру, то енергії піднімається в кілька разів більше (особливо під час колективних практик), наді швидко очищуються, а це супроводжується рухом прани. І оскільки канали ще вузькі, виникає такий біль. Але це відчуття нормальне. Можна сказати, що болять ваші гріхи; вони виходять, і це супроводжується болем. Але коли очищення відбудеться, то біль теж піде, і тоді ви зможете сидіти три-п’ять годин, відчуваючи легкість у тілі. Настає такий момент, коли медитація триває безперервно й супроводжується радістю.
Питання: «Чи можна потрапити в порожнечу одразу?»
Частково можна. Це відбувається, якщо активізовані верхні чакри й є схильність із минулого життя. Однак це не повне, а часткове переживання. Усе одно все проходитиме поступово. Коли порожнеча довго осягатиметься, то це спочатку даватиме радість, блаженство. Потім ця радість переросте в глибину, тому виникне переживання ясності. А вже тільки потім буде переживання справжньої порожнечі. Тобто блаженство, ясність і порожнеча — це ступені поглиблення ясності нашої свідомості. Але іноді через вроджені схильності хтось із нас швидше може переживати той чи інший аспект.
Питання: «У лайя-йозі стосунки Гуру-учень існують чи вони є лише в межах ашраму? В інших видах йоги навчання йде по лінії Гуру-учень, але не обов’язково в ашрамах. Здебільшого це в лайя-йозі існує учнівство?»
У лайя-йозі існує така система практики: учнями переважно вважаються монахи, а миряни вважаються тими, хто прийняв Прибіжище. Миряни теж у рідкісних випадках вважаються учнями, якщо якимось чином у них з’являється тісний контакт із Гуру. Але загалом до учня висуваються надто високі вимоги, які мирянам важко виконувати одразу. Тому стати учнем можна, але не відразу, а через певний час, оскільки статус учня передбачає дуже велику відповідальність.
Учень – це той, хто приходить, простягається і говорить: «Я підношу Вам тіло, мову й ум, я прошу Вас привести мене до звільнення тим шляхом, який Ви вважаєте потрібним». Гуру може сказати: «Добре, я вважаю за потрібне для тебе три роки посидіти в ретриті. І входити в нього треба вже через пару місяців». Ви скажете: «О, у мене сім’я, у мене діти, у мене квартира, у мене робота». Гуру відповість: «Ну, тоді думай сам». Із монахами простіше, оскільки вони можуть виконувати всю програму практики. Тому традиційно учнями вважаються монахи, а миряни – тими, хто прийняв Прибіжище. Який статус обирати – це особиста справа кожного. Проте, практикуючи в будь-якому статусі, ми просуваємося і приносимо собі користь.
Питання: «Але ті, хто прийняв Прибіжище, підтримують зв’язок із Гуру?»
Звісно, зв’язок неодмінно існує. Тільки він не передбачає зобов’язань. Чернецтво передбачає зобов’язання, а прийняття Прибіжища не передбачає зобов’язань, окрім основних ведичних принципів.
Питання: «Як швидше опанувати атма-вічару?»
Я всім рекомендую самостійно провести семиденну практику атма-вічари. Три сесії сидячої медитації, а решту часу – у русі (під час ходьби). Ви можете самі скласти собі розклад. Наприклад, три сесії тривалістю одну-дві години на день (вранці, в обід і ввечері). В інший час ви можете виходити на вулицю і блукати, але при цьому неухильно утримувати усвідомленість «я», пам’ятання себе. І вам потрібно намагатися тримати санкальпу атма-вічари, не відволікаючись ні на секунду.
Питання: «А що таке атма-вічара?»
Атма-вічара – це те, що ви зараз мали практикувати. Це самодослідження, коли ви концентруєтеся на відчутті «я». Ви тримаєтеся відчуття «я» і намагаєтеся не відхилятися ні на мить, а якщо помічаєте відхилення, повертаєтеся. Коли ви йдете, ви даєте собі завдання, наприклад, пройти ці сто метрів до зупинки (або станції метро) і не втратити атма-вічару. Ви розбиваєте дистанцію на кілька відрізків і проходите їх. Коли ви пройшли один відрізок, ви знову даєте собі завдання: «Дійти до цього магазину й утримати ахам-вритті». Якщо ви так практикуєте, то спочатку це надзвичайно складно. Ви побачите, як ум вискакує з-під контролю. Однак ваш намір приведе до того, що атма-вічара через тиждень практики, якщо ви не займаєтеся нічим іншим, буде триматися на рівні периферійного пам’ятання. Але питання в тому, як утримувати атма-вічару навіть поза ретритними станами, тобто коли ви працюєте, спілкуєтеся і займаєтеся іншими речами.
Коли ви практикуєте атма-вічару, вона активізує сахасрару. Сахасрара дає висхідний потік знизу вгору, що може супроводжуватися відчуттям висхідних струмів по тілу. Але принцип такий: якщо ви щось практикуєте (припустімо, атма-вічару), ви просто тримаєтеся теми (атма-вічари), а решту відчуттів ігноруєте. Важливо вміти виділяти об’єкт медитації та ігнорувати всі сторонні об’єкти. Це подібно до того, як ви налаштовуєтеся на хвилю, використовуючи радіоприймач: вам потрібно виділити конкретний сигнал і триматися тільки його, повністю ігноруючи всі інші радіостанції.
Питання: «А ці відчуття залишаться?»
Так.
Питання: «Коли відчуваєш своє тіло як форму, наповнену праною, це є присутністю?»
Не зовсім. Існують щаблі практики природного стану, коли тіло включається в споглядання. Але ці садхани складні, вони пов’язані зі здатністю поєднувати споглядальну присутність із відчуттям енергії в усіх п’яти центрах тіла. Тоді ми відчуваємо одночасно і тіло, і споглядання. Цей принцип ще називається в тантрі «маха-сукха» (порожнеча і блаженство або велике блаженство). Блаженство виникає від циркуляції енергії, порожнеча виникає зі споглядання. І коли ми розкрили присутність, то на щаблі тантри ми працюємо з тим, як поєднати споглядальну присутність (порожнечу усвідомлення нашого «Я») з енергією. Тоді ми отримуємо такий стан, коли енергія починає розкриватися всередині нашого тіла, тому ми можемо пережити все: елемент вітру, елемент усе-вогню, елемент усе-води, елемент усе-землі, елемент усе-простору. Тоді ми вже не скуті фізичною оболонкою, ми усвідомлюємо себе як п’ять великих елементів. І коли споглядальна присутність повністю поєдналася з елементами, йогін переживає у своєму тілі енергії п’яти мудростей, п’яти просвітлених станів розуму. Але коли ми просто відчуваємо наповнення тіла праною – це звичайний результат практики, що виражається в підвищенні рівня енергії.
Коли наді очищуються, ви відчуваєте різні види блаженства. Є чоловіче блаженство і жіноче. Чоловіче блаженство важко контролювати, жіноче більш м’яке. Є також блаженство каналів. У розділі шакті-янтри ці види переживань докладно описуються. Однак присутність – це наш розум без меж, наша розкритість усвідомлення, подібна до неба. Він не пов’язаний ні з чим, проте він може прикладатися до всього. Це стан поза подвійністю, поза концепціями, поза суб’єктом і об’єктом, поза тим, хто переживає, проте він може бути інтегрований з будь-яким переживанням.
Запитання: «Запитання про «мінуси» з учорашньої лекції. Я так зрозуміла, що мінуси – це коли ми втрачаємо енергію. Ми все одно здійснюємо ті дії, які призводять до мінуса. А чи можна їх якось усвідомити й нейтралізувати?»
Так, ми маємо бути гнучкими. Якщо ми не можемо ці мінуси перемогти в лоб, ми маємо обрати таку тактику і стратегію, щоб, принаймні, нейтралізувати їхній вплив. І істинний йогін завжди аналізує свій стан і думає, як йому посилити плюси та нейтралізувати мінуси. Припустимо, якщо не можеш не забруднювати канали в конкретній ситуації, у якій перебуваєш, то це мінус. Але як йогін ти не можеш із цим миритися, принаймні щоразу, забруднюючи канали, ти можеш їх очищати, наприклад, виконуючи асани, тренування вітру тощо. Тоді на кожен мінус ми можемо вводити протиотруту, ми можемо щось йому протиставити. Таким чином мінуси поступово нейтралізуються.
Якщо не можеш уникнути непотрібного спілкування, принаймні можна спробувати зробити це практикою: усвідомлювати в цей час, практикувати санкальпу. Досвідчений йогін обчислює у своєму житті слабкі місця, у яких таких мінусів особливо багато, і намагається саме ці слабкі місця зробити часом особливої практики, щоб вони не забирали час і усвідомленість. Ми маємо накопичувати енергію, очищати канали і вести бездоганний спосіб життя, не давати п’яти злодіям розсіювати наш розум і енергію. Однак наші умови часто не відповідають такому бездоганному способу життя, тому ми працюємо з тим, що є, намагаючись звести кількість мінусів до мінімуму, а ті, що є, нейтралізувати.
Запитання: «Йдеться про негармонійне спілкування. Чи можна ситуації, що відбуваються під час спілкування, уявляти як гру або як сон?»
Так, коли ви практикуєте, то єдиний спосіб, який дозволить вам не ототожнюватися під час спілкування або в процесі якоїсь діяльності, – це практика гри. Практика гри означає, що ви зберігаєте внутрішню усвідомленість, а з тим, що ви робите, не ототожнюєтеся. Тобто ми керуємося принципом «робити не роблячи».
Запитання: «А конкретно в сім’ї ця практика гри можлива?»
Тільки в сім’ї вона й можлива. Припустимо, якщо ви живете серед монахів, там менше потрібно грати, тому що там усе зрозуміло, дивляться на тебе теж по-іншому. Але в сім’ї якраз і потрібно вчитися грати, оскільки, якщо хтось не поділяє вашого духовного життя, вам потрібно його маскувати й шукати якісь прийнятні форми прояву, щоб перебувати в гармонійній обстановці.
Запитання: «Скажіть, а вегетаріанство – це неодмінна умова? Росія ж не Індія, і температурні умови зовсім інші».
Поки ви практикуючий мирянин – це просто бажана умова.
Запитання: «А якщо є показання вживати м’ясну їжу?»
Це все індивідуально. Якщо є якісь проблеми зі здоров’ям і необхідне вживання білкової їжі, то можна використовувати м’ясо. Але якщо ваш рівень енергії підвищується, то ви без труднощів зможете обходитися лише рослинною їжею. Проблема в тому, що м’ясна їжа містить грубі енергії. Якщо, наприклад, ви проведете такий експеримент, що років сім побудете вегетаріанцем, а потім з’їсте м’ясо, то відчуєте, як у вас входить щось сильне, гнівне й люте, у вас буде трохи збуджений стан, оскільки тварини постійно перебувають у такому стані. У деяких тантричних практиках м’ясо використовується, це так. Але воно використовується лише в ритуальних цілях, перед цим освячується і застосовується практиками високого рівня, які мають присутність і високий рівень енергії, здатної сублімувати таку раджасичну енергію.
На мій погляд, найшкідливіша річ — це несвідомість. Коли ви усвідомлені, то у вас з’являється власна мудрість у тілі й умі, коли ви знаєте, що вам потрібно, а що вам не потрібно. Тіло, якщо воно очищене, — це безпомилковий інструмент; воно відчуває, що йому шкодить, а що приносить користь.
Спочатку бажано виконати ці практики окремо, після цього ви зможете їх поєднувати. Медитація «Усі дхарми є ілюзія, сон» посилює відчуття внутрішнього спостерігача, і тоді приблизно п’ятдесят відсотків у вас іде на усвідомлення зовнішнього світу, який ви визнаєте як сон та ілюзію, і приблизно п’ятдесят відсотків уваги віддається зовнішньому спостерігачеві. Якщо якась ситуація дуже активно проявляється, то ви також свою уважність виводите назовні, щоб цю активність якось сублімувати й не втратити контроль. Коли ситуація проявляється пасивно, ви більше входите всередину й зосереджуєтеся на внутрішньому спостерігачеві, на атма-вічарі.
Питання: «Що означає “сон”? Як це сприймати?»
Щодо санкальпи «Усі дхарми є ілюзія, сон» спеціально не давалося тривалих роз’яснень. Передбачається, що вона працює сама, якщо ви її застосовуєте. Ви самі це відчуєте. Це означає, що ви постійно налаштовуєтеся бачити таким чином. Ви згадуєте будь-які ситуації у сновидіннях, які пам’ятаєте, і таким самим чином інтерпретуєте те, що проявляється в цьому світі. Наприклад, коли з’являється щось, що приводить вас у гнів або, навпаки, радує, ви просто накладаєте на це певне сприйняття: «Це все ілюзія, це подібне до того, що відбувається уві сні, це сон. Пам’ятай і не забувай, що це лише сон!»
Питання: «Тобто що будь-якої миті все це може розсипатися? У такому плані?»
Не те щоб розсипатися. Вона може й тривати. Але якщо це сон, то це сон, навіть якщо він не розсипається, тобто він не має жодного значення. Сон може не розсипатися, але якщо ви прокинулися уві сні, то ви розумієте, що все це химера, тому ви вже не ототожнюєтеся з цим. Припустімо, якщо ви практикуєте йогу сновидінь і прокинулися уві сні, ви бачите уві сні людей та інше, вас може навіть охопити певна ейфорія від розуміння того, що це все нереально. Вам захочеться пожартувати з кимось або зробити щось, щоб перевірити це, і ви вже не будете всерйоз сприймати об’єкти, що вас оточують. Таким самим чином, якщо ви практикуєте санкальпу в стані неспання, через деякий час у вас виникатиме чітке відчуття нереальності з тією лише різницею, що вам не потрібно тут перевіряти це або поводитися якось неадекватно. Це все ілюзія, сон, однак якщо вам захочеться їсти, то ви не зможете сказати, що все є ілюзія, вам доведеться все-таки поїсти.
Глибина практики санкальпи
Під час практики санкальпи «Все є ілюзія, сон» виникає дуже глибоке містичне відчуття, ваша уважність безперервно зростає, ви ні з чим не ототожнюєтеся. Чи бачите ви друзів і рідних, їсте чи спите, п’єте чи дивитеся телевізор — ви все сприймаєте як сон, а отже, у вас на поверхню свідомості виводиться тонка уважність, яка по-іншому інтерпретує будь-які чуттєві дані. І ця тонка уважність ні з чим не дозволяє ототожнюватися. Ви не чіпляєтеся ні за що. Ви розумієте: «Коли це сон, це все не відмінне від моєї підсвідомості. Це все нереально, не можна це приймати за чисту монету. Потрібно просто спостерігати й не втягуватися. Потрібно постійно пильнувати, пам’ятати себе й не забутися в цьому сні, тому що, якщо я забудуся, я стану частиною цього сну, що згубно для практика».
Бути пильним і безперервно пам’ятати цей сон — це означає постійно перебувати у стані внутрішньої усвідомленості, залишаючись у ролі внутрішнього спостерігача. І через деякий час у вас з’являється дуже глибоке містичне відчуття, коли ви не ототожнюєтеся ні з чим проявленим навіть на секунду, і пам’ять внутрішнього «Я» також наростає доти, доки всі прив’язаності та ілюзії не почнуть відпадати. Ви самі повинні визначити для себе, що для вас у цьому сні важливо і що вам потрібно залишити. Більше того, коли ви практикуєте цю санкальпу, ви повинні думати, що ви не вигадуєте це, а що світ насправді нереальний і подібний до сну, що він насправді є проявом вашої свідомості. Це найбільше і вражаюче відкриття для йогіна. Коли він виявляє це, ніщо не залишається колишнім, він уже дивиться на будь-який об’єкт і усміхається, думаючи: «Так, я знаю, що ти собою являєш, я знаю, як до тебе ставитися». Проте у відносному сенсі йогін розуміє, що є сни, які треба розвивати й поглиблювати, а є сни, які треба очищати. Він не втрачає голову. Наприклад, цей семінар — це також сон. Але це сон для пробудження, можна сказати, що це сприятливий сон. Тому в процесі нашого життя ми покращуємо якість наших снів.
Запитання: «Майя і сон — це одне й те саме?»
Так.
Запитання: «А стан неспання — це коли людина вже не повертається назад чи вона може опуститися на нижчий рівень?»
Якщо це була короткочасна мить недвоїстості, то її може бути недостатньо, щоб розтопити его і двоїсте уявлення. Рамана Махарші говорив так: «Має відбутися манонаша — знищення чіпляння за «я» та індивідуальність». Тоді повернення до двоїстості неможливе. Щоб не повертатися до двоїстості, ми постійно підтримуємо споглядальну присутність.
Запитання: «Чи є якісь рекомендації щодо часу. Скільки потрібно перебувати, щоб відбулася манонаша?»
Вважається, що п’ятигодинного нірвікальпа-самадхі в Ясному Світлі (самадхі із зупинкою дихання) достатньо для руйнування всіх чіплянь. Однак це все загальні критерії, оскільки все залежить від минулих карм. Один святий пробудився, почувши на ринку «Ваджраччхедика-праджняпараміта-сутру». Існують душі, яким достатньо лише натяку, чий ум розкривається завдяки тому, що вони мають величезні заслуги в минулих життях, і навпаки.
Прийняття рішень із природного стану
Є такий принцип: коли ми приймаємо рішення, ми спочатку повинні зробити вибір, обдумавши його, виходячи з мудрості нашого природного стану. Якщо ми вважаємо, що нам необхідна робота в цих умовах, що її не уникнути, то ми приймаємо її як частину нашої практики. Якщо ми вважаємо, що це серйозна перешкода, і в нас є можливість її уникнути, щоб вести інший спосіб життя, більш сприятливий, то ми її відкидаємо, виходячи з мудрості природного стану. Важливо таке рішення прийняти на рівні цінностей. Коли ж рішення прийнято, то ми повністю приймаємо це як практику. Припустімо, якщо ви прийняли рішення працювати, то, принаймні, слід поєднувати роботу з природним станом, розглядати це як частину практики, коли будь-яка ситуація придатна для споглядання. А коли сила свідомості набере більшої сили, то можна й умови змінювати.
